Розглянуто теоретичну проблему художнього вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя у поетичному дискурсі П.Скунця - українського письменника, "шістдесятника"-нонконформіста, лауреата Шевченківської премії 1997 р. Розкрито філософсько-естетичний зміст національних емпатії та абстрагування. Вперше в українському літературознавстві проведено детальний аналіз поетичного дискурсу письменника у контексті творчості закордонних та українських літераторів. Здійснено когерентно-когезійну інтерпретацію художнього вираження національно-духовної ідентифікації протагоніста на трьох фундаментальних герменевтично-психологічних рівнях: культурних кодів, національно-екзистенціальних модусів та архетипів національного підсвідомого. Запропонований тип дослідження поезії П.Скунця засвідчує концептуальну важливість естетичної експресії національно-духовної ідентифікації ліричного героя у процесі інтерпретації лірики національного митця.

  Скачати повний текст

Виявлено синкретизм власне поетичного, живописного та музичного начал, взаємопроникнення прийомів у поетиці І.Северянина. Встановлено, що синестетичність є основним фактором формування структури поетичного образу. Проведено паралелі між естетикою лірики поета та живописом кінця XIX - початку XX ст. (російського та західноєвропейсього). Вперше здійснено аналіз живописно-зображального начала в творчості літератора, докладно розглянуто особливості відтворення пейзажу, портрету, інтер'єра, колористики, а також своєрідно перенесені до поетичної сфери живописні прийоми, що в них застосовуються. Розглянуто музичність лірики митця - від звуків до музичних асоціацій, виділено віршовий твір ("Друга симфонія"), композиція якого створена відповідно до законів сонатно-симфонічної форми. Досліджено психологізм, визначено основні особливості структури образів і прийомів художньої типізації. Визначено вплив скандинавського імпресіонизму на лірику І.Северянина.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше здійснено системний аналіз тенденцій розвиткупедагогічних ідей і просвітницької діяльності українських письменників ЗахідноїУкраїни (кінець ХVIII ст. – 1939 р.). Запропоновано періодизацію літературногопроцесу в Західній Україні (кінець ХVIII ст. – 1939 р.) крізь призму історико-педагогічного виміру, визначено п'ять основних періодів розвиткузахідноукраїнської літератури: 1) церковно-освітній (1772–1820-ті рр.;поділяється на два етапи: 1772–1805 рр. та 1806–1820-ті рр.); 2) будительсько-просвітницький (1830-ті – перша половина 1870-х рр., має два етапи, якірозмежовує 1848 р.); 3) піднесення літературного життя другої половини 1870-х –1914 р.; 4) воєнно-революційних потрясінь 1914–1919/1920 рр.; 5) міжвоєннийперіод ХХ ст., у якому відстежуються два етапи: 1920-ті та 1930-ті рр. Кожен зцих періодів має свої риси й особливості ідейно-ціннісного та художньо-стильового характеру, увиразнені в художніх рефлексіях широкого комплексупроблем освіти, виховання і розвитку особистості. Їхніми носіями і продуцентамивиступили представники кількох генерацій західноукраїнських письменників.Проаналізовано ідейно-тематичне й жанрове розмаїття педагогічноорієнтованих творів українських письменників, здійснено персоніфікаціюлітературного процесу на західноукраїнських землях крізь призму висвітленняосвітніх проблем. Увиразнено творчі надбання літераторів які були педагогами.Виявлено науково-педагогічні й навчально-методичні здобутки українськихписьменників означеної доби. Проаналізовано й узагальнено сутність педагогічнихпоглядів українських письменників на проблему просвітництва українськогонароду. Уточнено поняття категоріального апарату. Узагальнено досвідпросвітницької діяльності українських письменників досліджуваної доби щодорізноманітності її форм і методів; окреслено напрями творчого використанняпедагогічних ідей і досвіду просвітницької діяльності українських письменниківкінця ХVIII – 30-х рр. ХХ ст. за умов реформування сучасної вітчизняної освіти;подальшого розвитку набули уявлення про сутність і зміст просвітницькоїдіяльності української інтелігенції в галузі збереження національних традицій,культури, мови, школи кінця ХVIII ст. – 1939 р. Проаналізовано та введено донаукового обігу низку маловідомих творів вітчизняних письменників і архівнихдокументів. Удосконалено методологію пізнання розвитку тенденцій педагогічнихідей і громадсько-просвітницької діяльності.Ключові слова: українські письменники; педагогічні ідеї; просвітницькадіяльність; громадська діяльність; Західна Україна; літературний процес; тенденції.^UIn the dissertation for the first time the systematic analysis of tendencies ofdevelopment of pedagogical ideas and educational activity of the Ukrainian writers ofthe Western Ukraine (the end of the XVIII century ‒ 1939) is carried out. Theperiodization of the literary process in Western Ukraine (end of the XYIII century –1939) through the prism of historical and pedagogical dimension is proposed, fivemain periods of development of Western Ukrainian literature are identified:1) church-educational (mid-1770–1820), divided into two stages: 1772–1805 and1806–1820); 2) awakening and enlightenment (1830 ‒ the first half of the 1870, hastwo stages, which distinguishes 1848); 3) the rise of literary life in the second half ofthe 1870–1914; 4) military-revolutionary upheavals of 1914–1919/20; 5) the interwarperiod of the twentieth century, which traces the two stages of the 1920 and 1930.Each of these periods has its own features and characteristics of ideological, valueand artistic style, expressed in the artistic reflections of a wide range of problems ofeducation, upbringing and personality development. Their carriers and producerswere representatives of several generations of Western Ukrainian writers. Given theabove scientific and theoretical positions, the realities of socio-political developmentand the content and nature of the literary process, etc., identified the existence of theperiod under consideration, five generations of writers (the first falls on the 70. XVIII ‒10 XIX century, the second ‒ in the 20 ‒ late 40 of the XIX century, the third ‒ in1848–70/80 of the XIX century, the fourth ‒ in 1870/80. XIX ‒ early XX century;fifth ‒ in the 20–30 of the XX century); each of them had certain common featuresand similar views on the problems of education, upbringing, theory and practice ofpedagogy.The ideological-thematic and genre diversity of pedagogically oriented worksof Ukrainian writers is analyzed, the personification of the literary process in thewestern Ukrainian lands is carried out through the prism of coverage of educationalproblems. The creative achievements of writers who were teachers are highlighted.Scientific-pedagogical and educational-methodical achievements of Ukrainian writersof the mentioned period are revealed. The essence of pedagogical views of Ukrainianwriters on the problem of education of the Ukrainian people is analyzed andgeneralized. The concept of categorical apparatus is specified. The experience ofeducational activity of Ukrainian writers of the researched period on the variety of itsforms and methods is summarized (writing works of art for additional reading bystudents at school and abroad, promoting the distribution of Ukrainian books amongchildren and youth, theatrical performances, folk readings, etc.); the directions ofcreative use of pedagogical ideas and experience of educational activity of Ukrainianwriters of the end of the XVIII century are outlined ‒ 30 of the twentieth century interms of reforming modern domestic education; further development of ideas aboutthe essence and content of educational activities of the Ukrainian intelligentsia in thefield of preservation of national traditions, culture, language, school of the lateeighteenth century – 1939. A number of little-known works of domestic writers andarchival documents are analyzed and put into scientific circulation. The methodologyof cognition of development of tendencies of pedagogical ideas and publiceducationalactivity is improved.The problem of development of pedagogical ideas and educational activity ofUkrainian writers of Western Ukraine (end of XVIII ‒ 30 of XX century) is relevantand significant in today's conditions. Creative use of pedagogical views of WesternUkrainian writers of the period under study in secondary and higher educationinstitutions of independent Ukraine will contribute to effective reform of the moderneducational system, improvement of pedagogical technologies of teaching pedagogicaldisciplines, return from oblivion of little-known literary and pedagogical personalities.deep study and use in the educational space as a factor in the national education ofthe younger generation.Key words: Ukrainian writers; pedagogical ideas; educational activities; socialactivities; Western Ukraine; literary process; trends.

Розкрито художню природу "неокласичного" як одного з самобутніх явищ в українській літературі 1920-х рр. на основі творчої спадщини М.Зерова. Визначено причини прихильного ставлення поета до цієї канонічної віршової форми. З'ясовано тематичне розмаїття сонетів, що відтворює ставлення літератора до зразків світової культури, до сучасності та історії. Показано традиційність і новизну сонетів М.Зерова. Розглянуто суттєві риси "неокласичного", притаманні його поетичній манері: високу вимогливість до змісту та форми; вишуканість і досконалість у творчій практиці; культивування між традицією та новаторством; ідею елітарності, що визначається реальними людськими чеснотами та природною обдарованістю; розуміння літератури як мистецтва, незалежного від "класових", "партійних" й "ідеологічно-виховних" функцій.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історичні зв'язки літопису "Слово о полку Ігоревім" з Новгород-Сіверщиною, літературні та культурні традиції регіону, мову видатної літературної пам'ятки. Уперше досліджено топонімічні паралелі до лексики "Слова о полку Ігоревім", що існують в даному регіоні. Виконано цілісний історіографічний аналіз перекладів, переспівів, досліджень, літературних ремінісценцій "Слова", створених літераторами Новгород-Сіверщини. На підставі аналізу характерних особливостей мови регіону та існуючих на її території топонімів зроблено висновок про новгород-сіверське походження "Слова о полку Ігоревім" і його автора, про значний внесок літераторів до вивчення та популяризації даної пам'ятки.

  Скачати повний текст

За допомогою квантитативного аналізу вивчено розподіл частоти вживання іменника, дієслова, прикметника, прислівника та особового займенника у сучасній німецькій художній прозі. Установлено, що найбільшою частотою вживання характеризуються іменники (35 %) та дієслова (27 %), що збігається з результатами аналогічних досліджень у інших мовах. Здійснено класифікацію та аналіз лексико-семантичного підкласу (ЛСП) слів, досліджено частоти їх реалізації, визначено переважання у вживанні того чи іншого ЛСП слів у певному авторському стилі. Обгрунтовано схожість між авторськими стилями за розподілом частот уживання ЛСП слів, подібність між окремими творами одного й того ж автора та лексико-семантичну стабільність авторського стилю. За результатами лексико-семантичного аналізу художніх творів установлено, що добір мовних засобів, частота їх вживання залежать насамперед від творчої індивідуальності художника-літератора. Зазначено щодо доцільності дослідження та порівняння виявлених закономірностей у вживанні ЛСП слів на матеріалі інших мов.

  Скачати повний текст

Вперше системно описано та проаналізовано вплив пластичних мистецтв, коду іконічності на літературну спадщину Т. Шевченка та вплив літератури на його мистецькі твори. Розроблено методологію міждисциплінарного аналізу, яку можна застосовувати до творчості будь-якого літератора, що використовує код пластичних мистецтв і будь-якого художника, що реалізовує себе у слові. Сформовано поняттєвий апарат на основі апробованих у зарубіжному літературознавстві та іконології термінопонять. Простежено генезис міжвидових інтеракцій в історичному та культурному дискусі, зокрема в епоху романізму. Означено місце Шевченка у колі європейських і російських митців, близьких йому хронологічно та територіально, які володіли іконічним і вербальним кодами. Репрезентовано цілісний образ синестетичної особистості митця з використанням наукового апарату психології творчості. Обгрунтовано поняття образу-концепту як репрезентанта міжвидової взаємодії та розроблено систему вербально-іконічних образів-концептів, складників художньої картини світу Т. Шевченка.

  Скачати повний текст

Уперше здійснено різнорівневе комплексне системне дослідження художньо-автобіографічної та мемуарної прози Наталени Королевої. Розкрито засадні способи творчої реалізації ідейно-естетичних принципів письменниці у художній спадщині християнсько-моралізаторського спрямування. Епічний набуток Наталени Королевої поставлено у діахронно-синхронний контекст української літератури нової та новітньої доби. Здійснено контекстуальний та інтертекстуальний аналіз її прози в єдності змісту та форми, а також еволюції творчого стилю письменниці. Доведено, що вміння ефективного поєднання різностильових прийомів і засобів є головною ознакою творчого стилю Наталени Королевої. Встановлено, що художні пошуки та відкриття літератора збагатили вітчизняну автобіографічну та християнську прозу своєрідними стилістичними прийомами та засобами, розширили їх жанрову систему, реалізували нову тематику, модернізували манеру викладу, відтворили образи емансипованих героїв.

  Скачати повний текст

Уперше подано цілісну характеристику багатогранної діяльності Анатоля Вахнянина - композитора, диригента, співака, громадського діяча, літератора, а також введено в обіг новий архівний матеріал. На його базі систематизовано погляди діяча на різні галузі музичного мистецтва (музичну естетику, фольклор, духовну музику, театр, теорію музики). Розширено обсяг композиторської творчості А.Вахнянина, що дає підстави для характеристики його композиторського стилю, який базується на засадах романтизму. Висвітлено взаємодію його композиторської творчості та музикознавчих зацікавлень. Зазначено, що завдяки плідній громадській, виконавській, диригентській та композиторській діяльності А.Вахнянина музичне життя Галичини того часу збагатилося новими ідеями, зміцніли зв'язки з композиторами Великої України (М.Лисенком, П.Ніщинським). Доведено, що в еволюції музичної культури Галичини його діяльність сприяла переходу від аматорського етапу композиторської творчості до подальшого її розвитку на професійній основі.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження діяльності О.Кандиби-Ольжича як громадського діяча, науковця та літератора у контексті суспільно-політичного руху першої половини XX ст. Висвітлено проблеми формування та еволюції суспільно-політичних і науково-ідеологічних поглядів ученого. Обгрунтовано його роль у громадсько-політичному житті країни, вихованні національної свідомості, самоствердженні та консолідації української нації у боротьбі за державну суверенність та незалежність. До наукового обігу введено значну кількість нових архівних джерел і документів. Встановлено роль і значення О.Кандиби-Ольжича у створенні та розбудові культурної референтури ПУН та Української Національної Ради. Проаналізовано наукову спадщину вченого та його внесок у справу вивчення та популяризації пам'яток трипільської культури. Переглянуто ряд застарілих положень та оцінок історичної науки, запропоновано їх нову інтерпретацію.

  Скачати повний текст

Розглянуто літературний феномен "католицької критики" в Галичині 1920 - 1930 рр. у суспільно-політичному контексті епохи. Охарактеризовано творчість католицьких критиків М. Гнатишака, Г. Костельника, О.-М. Моха, Г. Лужницького, Т. Коструби в атмосфері ідейного протистояння між різними літературними угрупованнями (націоналістичним, ліберальним і радянофільським). Викладено питання взаємозв'язку між естетичним і етичним аспектами в мистецькій творчості, впливу християнського світогляду на літературу, пошуку національної самототожності. Проаналізовано історико-літературні студії католицьких літераторів, присвячені творчості М. Шашкевича, Т. Шевченка, І. Франка, значну увагу звернено на проблеми релігійного світогляду митця та сутності генетично споріднених понять культ і культура.

  Скачати повний текст

Зібрано та систематизовано наукову інформацію щодо вивченості літературної спадщини Дж. Гасконя в сучасному зарубіжному літературознавстві. Висвітлено життєвий і творчий шлях Дж. Гасконя, виявлено соціокультурні та біографічні чинники, які вплинули на формування світоглядних та естетичних орієнтацій письменника. З'ясовано характер взаємодії традиційного й новаторського в драматичних і поетичних творах цього літератора. Показано жанрово-стильову своєрідність першої версії роману Гасконя "Пригоди добродія F.J." та специфіку поєднання елементів поетики "romance" і "novel" в художньому просторі цього твору. В процесі зіставлення двох версій "Пригод добродія F.J." розкрито суть експерименту Гасконя-романіста. Розглянуто літературно-критичний трактат "Деякі настановчі нотатки" в контексті єлизаветинських дискусій про поезію. З'ясовано природу творчих новацій Дж. Гасконя та визначено його роль в історико-літературній сфері элизаветинської доби.

  Скачати повний текст

Проведено системне узагальнення творчості В.Потапенка - українського письменника межі XIX - XX ст., здійснено спробу комплексно висвітлити життєвий і творчий шлях митця. З'ясовано світоглядні засади творчості В.Потапенка, розкрито проблеми, художньо відображені у його творах. Досліджено специфіку жанрових форм, композиційних структур прозового та драматургічного доробку митця. Виявлено найбільш суттєві риси образної системи, засоби характеротворення. Висвітлено місце літератора у процесі розвитку української прози та драматургії кінця XIX - перших десятиліть XX ст.

  Скачати повний текст

На підстві різноманітного джерельного матеріалу відтворено творчу біографію М.Кононенка. До літературного обігу введено невідомі та маловідомі твори письменника, які дають можливість більш детально характеризувати його творчість. Розкрито національно-патріотичний та антикріпосницький пафос, езистенційну проблематику збірок "Хвилі. Книги I - V", прозових творів ("Хахол", "Злодій", "Візник"). Здійснено фахову інтерпретацію жанрово-стильової та художньої природи поетичної та прозової сторінок спадщини літератора. Виявлено своєрідність образної системи поетичних творів М.Кононенка, композиційно-сюжетні ознаки прози, самобутність письменницької манери, константність її філософської та релігійної основи. На базі мікроаналізу художньої прози письменника зроблено висновок про оригінальність його індивідуального стилю в літературному процесі кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто "імагологічний фактор" як один з найважливіших у розвитку російської літератури першої половини XIX ст. Досліджено вплив даного чинника на формування її міжлітературних зв'язків. Вперше доведено, що твори російської літератури, спрямовані на реформування російського іміджу у Франції (Європі) є не випадковими й розрізненими фактами, а становлять складну, історично, культурно й психологічно обумовлену діалектичну єдність - "текст рецепції-відповіді", що має тенденцію до синхронно-історичної адаптації й створення нових правил комунікативного впливу. Тексти російської літератури імагологічного характеру вперше досліджено не лише в аспекті їх належності до індивідуальної творчої спадщини, але й у широкому історико- й національно-літературному контексті. Доведено наявність стійкого зв'язку між науковим, громадським інтересом до зарубіжного іміджу країни та процесом літературного осмислення цього іміджу й літературного впливу на нього. Реконструйовано особливості історичної, міжнаціональної, літературної та інтерлітературної ситуації, що визначали специфіку імагологічного дискурсу в російській літературі першої половини XIX ст. і його функціонування у межах російсько-французького літературного діалогу. Досліджено причини, що спонукали російських авторів вступати у російсько-французький імагологічний діалог. Доведено, що російська література безпосередньо формувала й удосконалювала прийоми ведення міжнаціонального імагологічного діалогу. З'ясовано, що у пошуку тактичних новацій брали участь російські літератори різних шкіл, напрямів, естетичних і політичних уподобань, що зумовлювало перманентну внутрішньолітературну полеміку та забезпечувало постійний розвиток "тексту рецепції-відповіді".

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено спробу по-новому осмислити проблему української російськомовної літератури на матеріалі прози В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського. Українські російськомовні прозаїки, орієнтуючись на мову середовища, в якому фомувався їх світогляд, продовжують традиції даної української літератури, що творилася чужими мовами (латинською, польською). Відзначено, що проза В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського належить до української літератури, тому що відображає українську культурну та літературну парадигму. З'ясовано, що прозаїки у творах відображають "колективне несвідоме" українців у вигляді архетипів (Великої Матері, хати), міфем (Перуна, Купала). У даній прозі відображено українські прислів'я, легенди, перекази, пісні, казки. Зазначено, що у етнічній компетентності літераторів має прояв їх етнічна свідомість, що уможливлює розгляд прозової спадщини у контексті української літератури. На підставі аналізу української російськомовної прози кінця XVIII - першої третини XIX ст. у аспекті зв'язків з національною культурою та літературою доведено, що вона є ланкою, яка поєднує давню українську белетристику з прозою нового часу, яку започаткував Г. Квітка-Основ'яненко.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві здійснено спробу комплексної рецепції творчості грецьких митців, розроблено класифікацію творчості грецьких поетів. Розглянуто особливості становлення й етапи розвитку творчості грецьких літераторів Донецького Приазов'я. Охарактеризовано вплив усної народної традиції греків, комплексне дослідження їх творів як оригінальних виявів образного мислення. Вказано на значення спадщини приазовських греків у відродженні грецької культури Донбасу. Досліджено роль української літератури у становленні грецького художнього слова. З'ясовано особливості становлення та еволюції літератури греків Приазов'я. Висвітлено тематичну спрямованість грецької поезії, розкрито характер і особливості функціонування літератури греків Приазов'я XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості російськомовної прози Є.П.Гребінки, яку системно проаналізовано у контексті проблем поетики. Виокремлено тематичні групи, а саме: "українську тему", "тему провінції", "тему Петербурга". Уперше російськомовну художню спадщину Гребінки вивчено з використанням великої джерельної бази, а також у контексті зв'язків з російською літературою 1830 - 1840-х рр., зокрема творчості Є.А.Баратинського, Ф.В.Булгаріна, Я.П.Буткова, М.В.Гоголя, В.І.Даля, М.М.Загоскіна, М.Ю.Лермонтова, В.Ф.Одоєвського, О.С.Пушкіна, В.А.Соллогуба. Розглянуто прозові твори письменника, які раніше не досліджувалися у контекстуальному аспекті або взагалі не вивчалися. Досліджено типологічні сходження й інтертекстуальні зв'язки між прозовими творами Є.П.Гребінки та творами інших російських літераторів. Проаналізовано особливості впливу на творчість письменника фольклорних та історичних джерел. Визначено, що Є.П.Гребінка був типовим представником романтичного напряму, його російськомовна проза взаємопов'язана з традиціями російської літератури та відігравала певну роль у її розвитку.

  Скачати повний текст

Визначено етапи становлення української фольклористики на матеріалі періодичних видань першої половини ХІХ ст. Наведено критерії, що зумовили появу наукового інтересу до усної народної творчості в Україні. Проаналізовано теоретико-методологічні питання, що виникли у процесі розвитку науки. Установлено, що опубліковані на сторінках періодики записи уснопоетичного матеріалу, примітки та коментарі до них, загальнотеоретичні статті розкривають рівень розвитку фольклористичної думки у даний період. Приділено увагу діяльності маловідомих дослідників усної народної творчості у першій половині ХІХст. Охарактеризовано публікації усної словесності на сторінках часописів, визначено їх місце та роль для укладачів майбутніх збірок. У творах тогочасних українських письменників простежено фольклорні джерела, розглянуто їх значення для становлення науки про усну словесність. Зазначено різні способи використання перекладу іншомовного фолькльору та уснопоетичних джерел літераторами.

  Скачати повний текст

У Російській імперії цензура була засобом формування громадської думки, утвердження єдиної ідеології й захисту імперських інтересів. З огляду на різні суспільно-політичні, соціокультурні особливості українських земель у складі імперії цензурна політика та діяльність відповідних інституцій мала свої специфічні риси, особливі функціональні завдання. Серед них центральним було вплинути на розвиток національної культури, загальмувати розгортання українського національно-визвольного руху, контролювати робітничий рух, охороняти суспільну мораль. Перша Російська революція 1905-1907 рр. обумовила значні зміни у правовій базі та механізмах функціонування цензури, дещо трансформувала політичний лад у державі, послабила антиукраїнський репресивний тиск. Вивчення роботи органів царської цензури в українських губерніях протягом 1905−1917 рр., проведене у запропонованому дисертаційному дослідженні, дозволило з'ясувати сутність інформаційної політики імперського уряду у складні і переломні періоди в історії Російської імперії (в умовах Першої російської революції, післяреволюційної реакції та Першої світової війни), істотно розширити наукові знання щодо діяльності поліційно-охоронних установ самодержавства в українських губерніях, доповнити загальну картину розвитку національного руху, його видавничих зусиль, з'ясувати вплив спеціальних обмежувальних заходів в інформаційний сфері на суспільно-політичну ситуацію в регіонах підросійської України. У першому розділі роботи з'ясований стан наукового вивчення обраної тематики, охарактеризовано джерельну базу і методологію дослідження. У відповідному підрозділі було виділено та охарактеризовано три групи робіт: методологічні, контекстуальні та спеціальні історичні. Аналіз праць, присвячених проблемі цензури, інформаційній політиці в Російській імперії, засвідчив, що в дорадянський та радянський періоди розвитку історичної науки в силу різних обставин не було здійснено комплексного висвітлення роботи цензурних органів в українських губерніях Російської імперії. Українські історики дорадянського періоду (Б. Грінченко, М. Грушевський, С. Єфремов, С. Петлюра) були зосереджені на висвітленні проявів антиукраїнської цензурної політики, російські історики (К. Асреньєв, М. Лемке, В. Дерюжинський, М. Ольминський, Е. Валле-де-Барр) хоч і висвітлювали загальні аспекти функціонування цензури, аналізували зміни відповідного законодавства, не брали до уваги практику його виконання на місцях і, зокрема, на території сучасної України. Попри те, що в радянський період не було створено узагальнюючого дослідження з історії цензури, а сама вона вивчалася як частина історії літератури та журналістики з відповідними ідеологічними засудженнями, ми все ж виділили ряд важливих наукових досягнень, внесених у загальний науковий дискурс радянськими істориками: детальна характеристика бюрократичного апарату, визначення загальних рис цензурного режиму після 1905 року, виявлення взаємозалежності друкарської активності та послаблення цензурного тиску. Відповідно до мети і предмету сучасних студій з історії цензури ми виділили сім груп праць, у яких досліджуються: 1) загальна історія діяльності цензурних установ та цензурна політика імперської влади; 2) діяльність цензурних установ в окремих регіонах Російської імперії, у т.ч. у національних окраїнах; 3) становлення та розвиток цензурного законодавства; 4) джерелознавчі аспекти діяльності цензурних органів; 5) повсякдення цензурної діяльності, взаємини цензурних органів з окремими літераторами та публіцистами; 6) персона цензора, його соціально-правове становище; 7) історія журналістики та видавничої справи. Аналіз праць зарубіжних та вітчизняних істориків дав підстави стверджувати, що наразі відсутні комплексні дослідження по діяльності цензурних органів в українських губерніях у добу революційних трансформацій (1905–1907 рр.) та післяреволюційного реформування (1907–1917 рр.) самодержавної моделі влади у Російській імперії.При виконанні дослідження в якості джерел використано: 1) законодавчі та підзаконні акти; 2) ділову документацію відповідних державних установ; 3) матеріали тогочасних періодичних видань; 4) джерела особистого походження (епістолярій, мемуари та спогади); 5) опубліковану статистичну, довідково-біографічну, бібліографічну інформацію. Основний масив неопублікованих актових документів було взято у фондах Центрального державного історичного архіву України м. Києва (ф. 295, 442, 1680), Державного архіву м. Києва (155, 287), Державного архіву Одеської області (ф. 10-13).^UIn the Russian Empire, censorship was a means of forming public opinion, promoting a unified ideology and defending imperial interests. Given the different socio-political and socio-cultural features of the Ukrainian lands within the empire, the censorship policy and activities of the respective institutions had their own specific features, special functional tasks. Among them, the central was to influence the development of national culture, to slow down the deployment of the Ukrainian national liberation movement, to control the labor movement, to protect public morals. The first Russian Revolution of 1905-1907 led to significant changes in the legal framework and mechanisms of censorship, somewhat transformed the political order in the country, eased anti-Ukrainian repressive pressure. The study of the work of tsarist censorship in Ukrainian provinces during 1905–1917 conducted in the proposed dissertation made it possible to find out the essence of the information policy of the imperial government during the difficult and turning periods in the history of the Russian Empire (in the conditions of the First Russian Revolution, the post-revolutionary reaction ), significantly expand the scientific knowledge of the activities of police-security institutions of the autocracy in Ukrainian provinces, to supplement the overall picture of the development of the national movement, th publishing efforts to clarify the impact of the special restrictive measures in the information area on the socio-political situation in the regions of the Russian Ukraine.The first chapter of the paper explains the state of the scientific study of the selected subject, describes the source base and methodology of the study. In the relevant chapter, three groups of works were identified and characterized: methodological, contextual and special historical works. Analysis of the works devoted to the problem of censorship, information policy in the Russian Empire, showed that in the pre-Soviet and Soviet periods of the development of historical science, due to various circumstances, there was no comprehensive coverage of the work of censorship bodies in the Ukrainian provinces of the Russian Empire. Ukrainian historians of the pre-Soviet period (B. Grinchenko, M. Hrushevskyi, S. Efremov, S. Petliura) focused on the coverage of manifestations of anti-Ukrainian censorship policy, Russian historians (K. Arsenyev, M. Lemke, V. Deriuzhynskyi, M. Olmynskyi, E. Valle-de-Barr), although covering the general aspects of the functioning of censorship, analyzing changes in the relevant legislation, did not take into account the practice of its implementation on the ground and, in particular, in the territory of modern Ukraine. Despite the fact that no generalized study on the history of censorship was created during the Soviet period, but itself studied as part of the history of literature and journalism with relevant ideological judgments, we have nevertheless identified a number of important scientific advances made in the general scientific discourse by Soviet historians: bureaucratic apparatus, determining the general features of the censorship regime after 1905, revealing the interdependence of printing activity and easing the censorship pressure. According to the purpose and the subject of modern studies on the history of censorship, we have identified seven groups of works, which study: 1) the general history of the activities of censorship institutions and the censorship policy of imperial power; 2) the activity of censorship institutions in certain regions of the Russian Empire, including in the national outskirts; 3) formation and development of censorship legislation; 4) source-related aspects of the activities of censorship bodies; 5) daily censorship activities, relations of censorship bodies with individual writers and publicists; 6) the person of the censor, his social and legal status; 7) history of journalism and publishing. An analysis of the works of foreign and national historians has led to the claim that there is no comprehensive research on the activities of censorship bodies in Ukrainian provinces during the revolutionary transformations (1905–1907) and post-revolutionary reform (1907–1917) of the autocratic model of power in Russia.In carrying out the research, the following sources were used as sources: 1) legislative and regulatory acts; 2) business documentation of relevant state institutions; 3) materials of periodicals of that time; 4) sources of personal origin (epistolary, memoirs and memoirs); 5) published statistical, reference and biographical information. The main array of unpublished act documents was taken from the funds of the Central State Historical Archives of Ukraine (f. 295, 442, 1680), the State Archives of Kyiv (155, 287), and the State Archives of Odesa Region (f. 10-13).