Дисертація присвячена дослідженню фантастики та реальності у "Пестрых сказках" /1833/ В.Ф.Одоєвського. Фантастичні казки письменника розглядаються й зіставляються з творами російських та західноєвропейських письменників 20-30-х років ХІХ сторіччя (М.Гоголем, Е.Т.А.Гофманом, А.Погорєльським, О.Пушкіним, О.Бестужевим-Марлінським, А.Вельтманом та ін.) У роботі проаналізовано типи "завуальованої" та "нефантастичної фантастики" у "Пестрых сказках" В.Ф.Одоєвського, розглянуто образ стилізованого оповідача - Іринея Модестовича Гомозейки, який "поєднує" різноманітні у сюжетному відношенні фантастичні казки в єдиний цикл. У дослідженні простежується трансформація фантастичних мотивів у пізніх творах письменника ("Косморама" /1839/), пропонується жанрова класифікація казок із урахуванням жанрової специфіки кожної з них.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість львівської групи "Митуса" (1921 - 1922), зокрема, характеризуються філософсько-стильовий контекст її пошуків, організаційні етапи діяльності. Проаналізовано положення теоретико-естетичної програми "від символізму - на нові шляхи", виділено стильові особливості. Літературна позиція В.Бобинського, Р.Купчинського, О.Бабія та Ю.Шкрумеляка трактується як новий етап розвитку української модерної літератури. В центрі уваги дослідження головні ідеї - зв'язок з життям, доступність та конкретність поезії, синтез мистецтв, звернення до традицій та їх реалізація у практиці.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми становлення ефекту очуження як теоретико-літературної категорії, різноманітних форм його побутування у художніх творах та способів його використання для вирішення завдань художнього перевтілення дійсності. Ефект очуження споконвічно притаманний мистецтву, яке не тотожне життю; мистецтву, що грунтується на відносності поділу на реальність і вигадку. Вперше теоретико-літературне обгрунтування ефекту очуження мистецтва було здійснено Бертольдом Брехтом. Актуалізовано проблему втілення у брехтівській теорії численних досягнень науки про мистецтво, доведено життєздатність V-effekt'у на рівні художнього прийому та закону. Ефект очуження розглянуто як нерозривну художню цілісність, будь-який елемент якої важко піддається виокремленню, внаслідок того, що повністю розкривається лише у всій сукупності внутрішніх зв'язків. Проаналізовано "очужучу" поетику художнього образу й основних рис очужучої сюжетобудови Брехта.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальні проблеми імагології. Обгрунтовано гіпотезу про міфопоетичну природу літературної рецепції інонаціональних держав і народів. Вивчено питання сприйняття й осмислення російської дійсності у французькій літературі першої половини ХІХ ст. на матеріалі індивідуально-художніх зразків вирішення "російської" теми, описів, узагальнюючих розмірковувань, зауважень та окремих згадок про Росію в творчості А.Ансло, О.Бальзака, П.-Ж.Беранже, В.Гюго, О.Дюма, П.Жюльвекюра, А. де Кюстіна, П.Меріме, Ж. де Сталь, Стендаля та інших авторів. З'ясовано, що літературна рецепція Росії у французькій літературі першої половини ХІХ ст. реалізована відповідно до міфопоетичних моделей, скоригованих особливостями актуальної історичної ситуації, морально-етичними й естетичними реаліями та індивідуальними авторськими інтерпретаціями.

  Скачати повний текст

Досліджено історіографічні проблеми сковородинівської літературної творчості. Здійснено спробу описати та зінтерпретувати наявні в науці XX ст. різноманітні підходи до дослідження джерел поетичних і прозових писань філософа, до їх чільних ідейних засад: концепції "трьох світів - двох натур", вчення про сродність, самопізнання, щастя, т. зв. "філософії серця", риторики, а також до жанрової природи його віршів, байок, діалогів, трактатів, перекладів і листів. На підставі аналізу сковородинознавчих праць окреслено нові напрямки та шляхи подальшого студіювання письменницького доробку Г.Сковороди.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему генези інфернального (надприродного демонічного) героя, його трансформацію у міфі, фольклорі та літературі Європи та Росії. Особливу увагу приділено оригінальним рисам інфернального героя у російській прозі кінця - XIX - початку XX ст. та новітній масовій літературі. Встановлено, що домінуючою рисою російського літературного інфернального героя періоду романтизму є орієнтація на літературну фантастику романо-германської культури. Оригінальною рисою концепції демонізму, характерною для російської прози кінця XIX - початку XX ст., є протистояння романтичного та приземленого, жалюгідного демона. Простежено розвиток бінарної системи інфернальності у російській літературі XX ст. Зазначено, що демонічний персонаж новітньої масової російської літератури успадкував риси інфернальних героїв російської класики.

  Скачати повний текст

Розглянуто літературознавчу верифікацію поняття дискурсу, вивчено своєрідність літературно-критичного дискурсу. Виконано міждисциплінарне дослідження, в якому наведено деякі ідеї теорії критики, мовознавства та металінгвістики. На матеріалі історії літературної рецепції роману Е.Золя "Жерміналь" та його інтерпретації у Франції та в Україні за різних методологічних перспектив виділено онтологічні основи, атрибутивні ознаки літературно-критичного дискурсу як різновиду дискурсивної практики. Мотивовано необхідність вживання терміну "літературно-критичний дискурс" поряд з терміном "літературна критика", розрізнено їх смислові домінанти. Звернено увагу на засоби текстуального втілення критичного дискурсу та чинники, що зумовлюють горизонтально-вертикальні виміри його структури.

  Скачати повний текст

Теоретично узагальнено конкретні (теоретико-літературні, психологічні, літературно-історичні) спостереження функціональної взаємозалежності категорій "ліричний герой" і "літературна особистість". Визначено міру співвідношення умовно-поетичного та біографічного, психологічного та традиційно-літературного в структурі художнього образу (ліричного героя) у творах Я.П.Полонського, зважаючи на його хронологічні трансформації 1840 - 1890-х рр. і життєтворчі тенденції. Реконструктивний підхід до формування літературно-історичного та "життєвого" образу поета вимагав залучення контекстуальних (історико-літературних, біографічних, у тому часлі архівних) даних. Специфіка художнього побутування ліричного героя першого періоду творчості зумовлена романтичними традиціями початку XIX ст., переважно - пушкінськими, а також індивідуально-психологічними та біографічними чинниками. Зміну соціально-етичних характеристик ліричного героя 1860 - 1890 рр. розглянуто у аспекті розвитку нових реалістичних тенденцій в російській поезії. Визначено рухомі фрагментарно-описові складники літературно-історичного образу поета.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз своєрідності часово-просторової моделі роману К.Рансмайра "Останній світ" із застосуванням методу феноменологічного дослідження категорій художнього відтворення дійсності. На основі розвитку спостережень щодо зображення часово-просторових відносин у творі елементів свідомості (Б.Науман, Ф.Фіц та Е.Гельгоф) систематизовано погляди на проблему в творчості австрійського письменника. Висвітлено категорії художнього часу та простору з огляду на їх феноменологію. Досліджено сучасні можливості прочитання твору художньої літератури, фундамент яких становить літературна герменевтика та рецептивна естетика.

  Скачати повний текст

Вивчено проблеми психологічних особливостей самостійної художньо-словесної творчості учнів та її вплив на розвиток літературних здібностей у підлітковому та юнацькому віці. Доведено, що дитяча самостійна літературна творчість - художньо-естетична діяльність, що здійснюється у руслі вікової динаміки психічного розвитку особистості - важливий фактор літературного розвитку, формування художньо-естетичних смаків сучасних школярів. Теоретично встановлено та статистично підтверджено, що актуалізований психологічний потенціал цієї творчості оптимізує процес розвитку літературних здібностей учнів, обгрунтовано доцільність і можливість використання художньо-словесного самовираження як засобу цього розвитку. Запропоновано систему методик для діагностики, формування та розвитку читацьких і літературно-творчих здібностей, апробовану в навчально-виховних закладах Івано-Франківської області.

  Скачати повний текст

Визначено естетико-філософські основи та головні структурні особливості польської літературної критики раннього модернізму, встановлено сутність типологічних збігів та інтертекстуальних зв'язків її зі світовою та українською естетикою на синхронічному зрізі, у ретроспективному та проспективному аспектах. Досліджено методи інтерпретації творів і поетику літературно-критичних текстів. Особливу увагу приділено переосмисленню сутності впливу на творчість представників раннього модернізму, зокрема, на С.Бжозовського, філософії Ф.Ніцше та К.Маркса. Розглянуто психоаналітичні теорії та концепції мови літературного твору, досліджено відношення спадкоємності та типології між ранньомодерністською естетикою, романтизмом і гуманістикою XX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано російські фантастичні романи 90-х років ХХ століття, створені з використанням історичного матеріалу. Прослідковано генезу сучасного російського історико-фантастичного роману, для чого розглянуто історичну фантастику в російській літературі від першої половини ХІХ ст. до кінця ХХ ст. та в американській літературі кінця 60-х - початку 90-х років ХХ ст. Досліджено два головних типи російської історичної фантастики 90-х років: "альтернативну історію" та "криптоісторію" , а також явища перехідного характеру. Визначено місце історико-фантастичних творів у сучасній російській фантастиці.

  Скачати повний текст

Запропоновано принципово нове визначення такої фундаментальної категорії літературознавства як "літературний процес", розкрито поняття "тип літератури" та "тип художньо-літературної свідомості" як найбільших одиниць членування літературного процесу, а також охарактеризовано їх співвідношення з поняттям "літературний напрям", "художній метод", "літературна течія", "стиль". Обгрунтовано принципово нову концепцію розвитку російської літератури ХІ - ХХ ст. у співвідношенні з розвитком європейської літератури, виявлено ряд закономірностей, що обумовили еволюцію російської словесності. Запропоновано нову періодизацію історії російської літератури ХІ - ХХ ст. Досліджено еволюцію природи слова, твору, стилю, жанру, творчості та деяких інших літературних феноменів як процес, обумовлений конкретними загальнокультурними закономірностями.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нетрадиційні судження В.Чапленка про походження мови - про те, що мова давніх людей складалася з звукових комплексів або складофонем (протофонем). З метою більш повної етимологізації сучасних слов'янських слів В.Чапленко використував адигейські мови. Висловлено думку, що прабатьківщиною цих мов була територія України та Північного Кавказу, через це мови зберегли в архаїчному стані глотогенетичні елементи. Розмежовано поняття "мовний знак" та "символ". Мовний знак - це безпосереднє значення, а символ - позначення з одночасним поєднанням двох різних речей чи явищ. Лігвіст визначав основні функції мови, проте давав їм більш чітку, лаконічну назву. В.Чапленко вводить до наукового обігу нове мовознавче поняття - "середня мова", тобто це уявлення, що постають у свідомості людей через сприймання звуків, слів, їх значень і форм. Мовна політика, на думку В.Чапленка, змінює або зберігає функціональний розподіл мов у багатомовному суспільстві. Відмічено, що, за словами вченого, літературна мова, писемна й розмовна, культурно унормована, об'єднує собою певну сукупність близьких діалектних одиниць, є засобом творення культури. У теоретичній праці "Межі й можливості мовостилю" вчений довів, що мовна творчість письменника можлива з використанням звуків, лексики та семантики слів, морфологічних явищ, синтаксису.

  Скачати повний текст

На підстві різноманітного джерельного матеріалу відтворено творчу біографію М.Кононенка. До літературного обігу введено невідомі та маловідомі твори письменника, які дають можливість більш детально характеризувати його творчість. Розкрито національно-патріотичний та антикріпосницький пафос, езистенційну проблематику збірок "Хвилі. Книги I - V", прозових творів ("Хахол", "Злодій", "Візник"). Здійснено фахову інтерпретацію жанрово-стильової та художньої природи поетичної та прозової сторінок спадщини літератора. Виявлено своєрідність образної системи поетичних творів М.Кононенка, композиційно-сюжетні ознаки прози, самобутність письменницької манери, константність її філософської та релігійної основи. На базі мікроаналізу художньої прози письменника зроблено висновок про оригінальність його індивідуального стилю в літературному процесі кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано основні положення естетики П.Д.Боборикіна, його історико-літературну концепцію. На підставі аналізу основних положень концепції зроблено висновок, що письменник прагне протиставити тенденційній літературі незвичайне поєднання філософії позитивізму з ідеалістичною естетикою. Зазначено, що естетико-натуралізм Боборикіна - результат свідомого наслідування певних методологічних принципів, генезис яких визначався особливостями сітогляду письменника, його розумінням завдань мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку наукової фантастики (НФ), розглянуто художні та філософські домінанти жанру на матеріалі романів відомих французьких письменників (Ж.-П.Андревона, Р.Баржавеля, П.Буля, С.Вюля, М.Грімо, Д.Дуая, Ф.Кюрваля, Р.Мерля). Визначено, що НФ для відтворення альтернативних світів широко використовує принцип моделювання, а також гіпотези та концепції гуманітарних і природничих наук, торкається філософських та глобальних проблем сучасності, і не вдається до психологічного аналізу характерів. Катарсис у НФ виникає завдяки інтелектуальному, а не емоційному сприйняттю. У процесі еволюції жанру розроблено специфічні художні домінанти, чільне місце серед яких посідає фантастична реалія-кліше, яка має сюжетокреаційний характер, сполучається з трафаретними сюжетними блоками і традиційними для жанру ідеями та проблемами.

  Скачати повний текст

З використанням численних літературно-критичних праць розкрито риси культурно-історичної парадигми літературної критики еміграції, проаналізовано систему жанрово-стильових форм, відзначено найбільш яскраві риси індивідуальної творчої манери критиків: Д. Мережковського, З. Гіппіуса, М. Слоніма, Г. Адамовича, В. Ходасевича та ін. Зазначено, що система аксіологічних орієнтирів, зафіксована в ній, значною мірою відрізняється від тієї, яка існувала в Росії до революції та у післяжовтневий період. Доведено, що за нових умов відбулася дискредитація багатьох цінностей як таких, і в самій дійсності сформувалися нові системи аксіологічних координат, які знайшли своє відображення в літературно-критичних роботах російської еміграції 1920 - 1930-х рр. XX ст.

  Скачати повний текст

Акцентовано увагу на актуалізації архетипів води, землі, вогню та повітря в творах Фленнері О'Коннор. Серед архетипів води вивчено "комплекс Харона" (сугестію фігури міфологічного перевізника душ), "комплекс Офелії" (акт добровільного втоплення невинної жертви), архаїку струмка вічної молодості, мотив крові. Виявлено художні імплікації архетипу землі, досліджено "комплекс Іони" (черево, проковтування, поїдання їжі), образ труни, архетипи дому, матері, сходів, гроту, печери (природної могили), архаїку скелі, павича, ока (слабкозорість, сліпоту, самозасліплення). Наведено трактування архетипу вогню в художній прозі авторки (пожежі, мотиву шалу, гніву, насильства), здійснено колористичний дискурс (опозиція "світло - темрява"). Серед архетипів повітря проаналізовано образ дерева (вертикальна вісь) і неба. Творчість Фленнері О'Коннер розглянуто і в аспекті "літературної теології", яка інтегрує, парадоксально синтезує в собі відомі тенденції католицтва (релігійний еволюціонізм Тейяра де Шардена) та протестантизму. О'Коннорівські імплікації феномену віри охарактеризовано зважаючи на теології К.Барта (віру як незнання, напружене очікування, ствердження та заперечення) та неопротестантизм П.Тілліха та братів Нібурів (одкровення, епіфанію). Здійснено інтерпретацію символічних імен персонажів.

  Скачати повний текст

На підставі вивченя малодосліджених пам'яток, виданих у друкарнях Почаївського монастиря у василіянський період його історії, встановлено фонетичні та морфологічні особливості української літературної мови XVIII ст. Охарактеризовано питомо українські риси вокалізму та консонантизму, засвідчені у пам'ятках Почаївської друкарні, проаналізовано морфологічну структуру мови текстів, церковнослов'янські елементи української редакції. З'ясовано, що почаївські стародруки повною мірою засвідчують характерні особливості української мови, які відрізняють її від інших слов'янських мов. Виявлено діалектні риси та поодинокі полонізми, відображені у текстах досліджених книг і властиві сучасним волинським говіркам, з'ясовано їх співвідношення з загальномовними. З'ясовано, що діалектні особливості не надавали мові аналізованих творів вузько локального значення.

  Скачати повний текст