Вперше проведено критичний аналіз ліхенофлори Таджикистану, з'ясовано її видовий склад. На підставі порівняльно-флористичного дослідження з'ясовано подібність ліхенофлор субаридних гір, аридних та субаридних середньогір'їв Таджикистану та ізольоване місце лізенофлори Східного Паміру. Встановлено подібність ліхенофлор Таджикистану та Киргизстану у складі Середньої Азії та Області Древнього Середзем'я. Виявлено провідну роль петрофітону у формуванні флори лишайників Таджикистану, встановлено чисельну перевагу гірськоаридної та монтанної груп видів. На підставі ареалогічного аналізу виявлено досить високу частку у ліхенофлорі досліджуваного регіону вузькоареальних видів. Проведено формаційне дослідження ліхенофлори, встановлено перевагу монтанних та гірськоаридних видів у петрофітоні, а також різко ізольоване положення лишайників лісових флороценотипів серед інших типів рослинності Таджикистану за спектром географічних груп лишайників. Виявлено ендемічні та субендемічні види лишайників Таджикистану та Середньої Азії, встановлено істотну роль автохтонного процесу у видоутворенні у Гірськосередньоазіатській провінції. Визначено вік реліктів ліхенофлори Таджикистану, серед яких виділено третинні неморальні, пліоценові та плейстоценові гірськоаридні релікти. Виявлено історичні та генетичні зв'язки ліхенофлори Таджикистану з ліхенофлорами прилеглих аридних гірських формувань Голарктики (Центральної Азії, Гімалаїв та нагірного Ірану).

  Скачати повний текст

Уперше досліджено флористичну та фітоценотичну структури, виявлено й описано сингенетичну фазу угруповань перекультивованих породних відвалів та ендоекогенетичні зміни рослинності рекультивованих відвалів Червоноградського вугільного регіону. Установлено, що суксеційні перетворення рослинності обох типів відвалів відбуваються за природною схемою, характерною для Малого Полісся. Для екотипів нерекультивованих відвалів виділено деревну, деревно-мохову, деревно-різнотравну та деревно-злакову стадії розвитку рослинності; для терас рекультивованих відвалів - мохово-нечуйвітрову, злаково-різнотравну, злакову стадії; для їх заліснених схилів - деревно-мохову, деревно-мохово-лишайникову, деревно-різнотравну та деревно-злакову стадії. Теоретично обгрунтовано прогнозні рослинні асоціації обох типів відвалів та запропоновано технології створення ценозів-фітомеліорантів.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у порівнянні з кларковими значеннями, грунти збагачені Pb і Cd (2 - 3 рази), збіднені Fe, Zn (2 - 4 рази), Cu (5 - 13 разів) Mn (20 - 50 разів). Середній вміст Cu, Zn, Mn, Fe у рослинному покриві знаходиться на рівні кларкових значень для рослинності суші. Має місце перевищення над кларковими значеннями (на порядок величини та більше) вмісту Cd і Pb. Вміст макро- та мікроелементів у сніговому покриві не перевищує значень, характерних для найменш антропогенно змінених фонових районів Землі. Концентрації металів у мохах і лишайниках Чореногори є вищими, ніж середні значення для фонових екосистем Європи. Зазначено, що аналіз гербарних зразків мохів початку XX ст. часових трендів нагромадження важких металів не виявив, встановлено, що у гербарних і сучасних зразках трапляються концентрації металів, вищі за середні значення у Європі останнього десятиліття. Виявлено тісні кореляційні зв'язки між елементами у рослинних об'єктах, важливу роль у формуванні мікроелементного складу яких відіграє атмосферне живлення.

  Скачати повний текст

Наведено типологічну класифікацію рослинного покриву відслонень кристалічних порід, яка відображає різні рівні організації (від ценопопуляційного до фітоценохоричного), виділено 5 комплексів, 3 екологічних ряди та 5 мезокомбінацій. Вперше розроблено класифікаційну схему рослинності відслонень кристалічних порід Полісся та Лісостепу України на флористичній основі (за методом Браун - Бланке), яка включає 3 класи, 5 союзів і 15 асоціацій, а також описано нові для науки 2 союзи, 6 асоціацій, 4 субасоціації та 19 варіантів. На базі методики синфітоіндикації встановлено амплітуди едафічних факторів (вологості, кислотності, вмісту карбонатів, солей та азоту в грунті), які характеризують синтаксони на рівні союзів, а також з'ясовано характер кореляції між ними. Розроблено схему динаміки рослинності відслонень кристалічних порід Полісся та Лісостепу України, що включає геліофітно-ксерофітний, субгеліофітно-субмезофітний та умброфітно-мезофітний екологічні ряди, в межах яких простежується послідовність серійних змін від початкового заселення лишайниками та мохами до зонального типу рослинності. Отримано повні дані про таксономічний склад, систематичну, біоморфологічну та географічну структури флори, яка нараховує 172 види, що належать до 118 родів, 43 родин та 3 відділів.

  Скачати повний текст

Визначено видову різноманітність і співвідношення екоморф лишайників у екотопах антропогенно трансформованих територій на південному сході України, що характеризуються різним ступенем антропопресингу. Проведено біоекологічне дослідження видів лишайників неоедафотопів відвалів вугільних шахт. Вперше досліджено ліхенофлору екотопів міських територій, зокрема, Донецька, Макіївки, Красного Луча. На основі встановленого за допомогою лишайників індексу чистоти повітря проведено масштабне відповідне картування даних міст. Встановлено реакції лишайників на забрудненість середовища важкими металами (Pb, Cu, Mn), двооксидом сірки та радіоактивними частками. Запропоновано й апробовано спосіб ліхеноіндикації радіоактивності субстратів породних відвалів вугільних шахт. Встановлено, що екологічні особливості поширення, видової різноманітності та співвідношення екоморф видів лишайників є інформативними ознаками щодо стану антропогенно трансформованого середовища, тому їх доцільно використовувати як біомаркери техногенного забруднення у моніторингу стану довкілля.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання формування популяцій копитних за умов надмірної щільності населення та штучного обмеження площі існування даних тварин. З'ясовано, що у лісових угіддях державної організації "Резиденція "Залісся" щільність копитних становить 122 особини на 1 тис. га. У степовому біотопі Азово-Сиваського національного природного парку цей показник становить 519 особин на 1 тис. га. Досліджено формування міжвидових зв'язків між окремими популяціями копитних. Установлено соціальну ієрархію видів, що перебувають на одному трофічному рівні. Для популяції кожного виду наведено чинники, що впливають на динаміку його чисельності. Зазначено, що пристигаючі соснові насадження з розвиненим підліском є пріоритетними угіддями для благородного оленя, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори, де переважають сосново-зеленомохово-лишайникові асоціації. За умови спільного утримання лося та плямистого оленя останній домінує у чорновільхових насадженнях з багатим підліском і трав'яним покривом, а поширення лося обмежується сосновими молодняками. Високий рівень біотехнічних заходів зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих станцій і нейтральні відносини з іншими видами копитних. Муфлон найповніше освоює трофічні ресурси Степової зони та є найбільш пристосованим видом до умов відкритого біотопу. Виявлено, що за його відсутності лань проявляє вищу екологічну пластичність, ніж благородний олень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано властивості певних компонентів біогеоценозів для індикації та діагностування техногенного забруднення. Як засоби індикації запропоновано використовувати епіфітні лишайники, зовнішню кору дерев і верхній шар грунту. Досліджено атмосферний пил, стабільні ізотопи та радіонукліди. Встановлено залежність їх нагромадження від атмохімічних, погодних умов і тривалості процесу. Проведено калібрування та встановлено зв'язок нагромадження полютантів з застосуванням засобів індикації. Розроблено способи та наведено коефіцієнти та показники оцінювання автотранспортного, будівельного навантаження й озеленення урбоекосистем. Адаптовано метод гамма-радіометрії для індикації та діагностування біогеоценозів техногенно змінених територій. Розвинуто положення про зв'язок забруднення та морфологічної реакції організмів. Створено комплекти індикаційних мап місць спостережень, а також мап для досліджених територій.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Описано таксономічний склад лишайників кам'янистих відслонень Кримського півострова, який нараховує 570 видів, 136 родів, 46 родин і 12 порядків. Виявлено нові для ліхенобіоти півострова 283 види і 25 родів, зокрема 153 види та 8 родів - нові для ліхенобіоти України, досліджено 4 види лишайників. На основі аналізу зв'язків компонентів ландшафту розглянуто літобіоту як сукупність популяцій організмів, існування яких обумовлене денною поверхнею літогенного компоненту ландшафту, та літоліхенобіоти як конкретного випадку літобіоти, що об'єднує популяції видів лишайників літогенного компоненту ландшафту. Запропоновано виділення ліхеноценотичних елементів - груп видів лишайників на основі оптимумів у найвищих лишайникових синтаксонах та модифіковано систему фітокліматичних елементів - груп лишайників, що мають оптимуми у регіонах з характерними особливостями клімату, мікрокліматичні особливості екотопів яких відповідають певному макроклімату. Встановлено, що літоліхенобіота півострова займає проміжне положення між ксерофітними середземноморськими та гумідними європейсько-азіатськими літоліхенобіотами та за видовим складом найбільш подібна до літоліхенобіоти Сардинії. Проведено ландшафтний аналіз літоліхенобіот на прикладі конкретних ландшафтів півострова. Виділено для літоліхенобіоти півострова кріофільні, мезофільні та ксерофільні кліматичні релікти. Наведено гіпотезу про існування на території півострова третинних кріофільних реліктових лишайників карбонатних гірських порід і плейстоценових кріофільних реліктових видів, що збереглися на силікатних гірських породах, а також гіпотезу 7-етапного історичного формування літоліхенобіоти півострова, яка передбачає неогеновий літоральний, міоцен-пліоценовий ксерофільний, пліоценовий мезофільний, пліоцен-плейстоценовий кріофільний, гляціальний, інтергляціальний ксерофільний та мезофільний етапи. Доведено, що вразливішими до антропопресингу є лишайники мегаспорального та цетраріального ліхеноценотичних елементів яйлинських ландшафтів, псорального ліхеноценотичного елементу, виявлених на відкритих карбонатних грунтах від степової зони до яйл, а також види рочеліального ліхеноценотичного елементу, що зростають на скелях прибережної зони південного узбережжя Криму.

  Скачати повний текст

Досліджено ліхенофлору приморської смуги Кримського півострова, яка нараховує 116 родів, 44 родин, 13 порядків та групу Ascomycota indet. З'ясовано, що новими для території досліджень є 314 видів, серед яких 28 виявлено вперше для Криму, 10 - для України. Розглянуто систематичну, екологічну, географічну структури флори та з'ясовано їх особливості. На підставі порівняльного аналізу ліхенофлори установлено її спорідненість з приморськими флорами Італії, Греції та Сардинії. Відзначено, що основу ліхенофлори приморського Криму складають види - представники мультизональної та середньоморської еколого-географічної груп. Показано, що специфічною рисою території досліджень є наявність морської еколого-географічної групи, представники якої поширені виключно у прибережній зоні морів і океанів. Уперше для Криму виділено групи екотопів: псевдолітораль, епілітораль (ксеричну, мезичну, ксеромезичну) і терестріаль, а також групи лишайників, що до них приурочені. Види ліхенофлори розподілено на види: облігатні морські, приморські, а також континентальні. За результатами флористичного аналізу складу та поширення ліхеноугруповань класу Roccelletea PHYCOPSIS Egea 1989 виділено нову асоціацію Ramalinetum pollinaria ass. prov. та 4 субасоціації. Виявлено 37 видів лишайників, що потребують охорони. Запропоновано схему созологічної оцінки стану їх рідкісних видів. Проведено інвентаризацію заповідних об'єктів у межах території досліджень.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження ліхенофлори природного заповідника "Медобори", яка налічує 206 видів лишайників, які належать до 74-х родів, 31-ї родини та 12-ти порядків, та 15-ти видів ліхенофільних грибів. Виявлено 188 видів лишайників і ліхенофільних грибів, у філіалі "Кременецькі Гори" - 125 видів. На даній території виявлено 97 нових видів, з яких 38 - нові для рівнинної частини України, 6 видів Acrocordia subglobosa, Biatorella germanica, Buellia epigea, Endocarpon pallidum, Lecidea lichenicola, Toninia diffracta - нові для території України. Встановлено, що у систематичній стуктурі ліхенофлори заповідника провідну роль відіграють родини Theloschistaceae (29 видів), Physciaceae (25), Lecanoracea (17), Candelariaceae (7), Collematacea (7) та роди - Caloplaca (23 види), Lecanora (14), Verrucaria (13), які є характерними для аридних ліхенофлор Середземномор'я. На підставі порівняння ліхенофлори заповідника "Медобори" з ліхенофлорами 11-ти заповідників і природних парків України, Польщі і європейської частини Росії в цілому та за окремими еколого-субстратними групами (петрофітними та лісовими лишайниками) виявлено риси подібності ліхенофлори заповідника "Медобори" в цілому та її петрофітної складової до ліхенофлори ряду кримських заповідників. Встановлено подібність лісової складової ліхенофлори заповідника "Медобори" до ліхенофлор природоохоронних територій, які розташовані переважно у зоні широколистяних лісів. На підставі формаційного аналізу петрофітної складової ліхенофлори заповідника "Медобори" виявлено домінування видів евриголарктичного й аридного елементів серед лишайників степових урочищ, та монтанних, гіпоарктомонтанних і арктоальпійських - серед видів, поширених на вапняках у лісових урочищах. Виявлено, що серед епіфітних лишайників найбільшим видовим різноманіттям характеризується лишайниковий покрив широколистяних порід дерев у відкритих місцевостях, що є результатом розвитку широкопоширених неморальних, бореальних та евриголарктичних видів.

  Скачати повний текст

Вивчено видовий склад лишайників ліхенофлори степової зони південного заходу України. Проведено таксономічний аналіз ліхенофлори досліджуваної території та встановлено її положення серед ліхенофлори інших прилеглих територій. Проведено географічний та еколого-субстратний аналіз ліхенофлори. Визначено еколого-фітоценотичні особливості лишайників досліджуваної території. Досліджено стан вивченості лишайників природно-заповідних об'єктів території, проаналізовано поширення рідкісних видів лишайників на досліджуваній території та стан їх охорони.

  Скачати повний текст

Досліджено видовий склад, екологічні особливості та поширення лишайників у межах урбанізованих ландшафтів Ялтинського амфітеатру, на основі яких уперше для 134-х видів епіфітних лишайників встановлено біоіндикаторні властивості за умов середземноморського клімату південного узбережжя Криму. Уперше запропоновано виділяти індикатори високої, фонової, середньої та низької якості атмосферного повітря, які корелюють з синергетичною дією антропогенних і природних факторів на приземний шар повітря та включають біоіндикатори окремих параметрів атмосферного повітря, що уточнюють вплив того чи іншого полютанта. Проведено оцінювання атмосферного повітря урбанізованих ландшафтів Ялтинського амфітеатру та розроблено картосхему, на якій виділено шість ізотоксичних ліхеноіндикаційних зон та охарактеризовано приземний шар атмосферного повітря досліджуваної території як помірно чистий.

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано фіторізноманітності Лівобережного Придніпров'я на основі інтеграції підходів фітосоціології, порівняльної флористики, фітоіндикації, созології. Вивчено видовий склад флори вищих судинних рослин регіону, що нараховує 1613 видів із 579 родів, 127 родин, 62 порядків, 7 класів, 5 відділів. Розроблено теоретичні аспекти вивчення флористичної диференціації фітобіоти методом ценофлор. Проведено структурно-порівняльний аналіз 20 ценофлор за систематичними, біоморфологічними, географічними показниками. Наведено оцінку фіторізноманітності ценофлор з урахуванням вищих судинних і безсудинних (мохів, лишайників, частково грунтових водоростей) рослин. Складено продромус рослинності на флористичній базі, який включив 16 класів, 28 порядків, 48 союзів, 126 асоціацій. Вперше описано 18 синтаксонів. Проаналізовано екологічні особливості синтаксонів і ценофлор за провідними едафічними факторами: вологістю, засоленістю, кислотністю, вмістом азоту та карбонатів у грунті. Встановлено закономірності ландшафтної диференціації рослинного покриву. Вперше запропоновано флористичне районування регіону. Обгрунтовано зміни у геоботанічному районуванні. З'ясовано основні напрями антропогенної трансформації рослинного покриву регіону. Наведено созологічну оцінку фітобіоти. Розроблено перспективні шляхи збереження фіторізноманітності Лівобережного Придніпров'я в заповідній та екологічній мережах.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню видового та таксономічного багатства, особливостей вибору лишайника-господаря, відношення у системі «паразит-господар» та поширенню ліхенофільних грибів (включаючи ліхенофільні лишайники) на території степової зони України. Встановлено особливості росту окремих модельних видів ліхенофільних грибів на агаризованих живильних середовищах, проведено критико-таксономічний аналіз представників трьох родів, а також проаналізовано сучасні тенденції охорони ліхенофільних грибів.За результатами аналізу літературних джерел, критичної ревізії гербарних колекцій CWU, KHER та KW-L, а також власних зборів автора, встановлено, що на території степової зони України наразі виявлено 155 видів ліхенофільних грибів та 13 ліхенофільних лишайників. Вперше для регіону дослідження зареєстровано трапляння 92 видів ліхенофільних грибів та 4 види ліхенофільних лишайників. Описано як нові для науки 5 видів ліхенофільних грибів (Didymocyrtis trassii, Pleospora xanthoriae, Roselliniella lecideae, Trichoconis hafellneri, Zwackhiomyces polischukii). Три види наведено як нові для Європи, 9 видів – нові для Східної Європи, а 41 вид ліхенофільних грибів та 2 види ліхенофільних лишайників наведено як нові для території України.Результати аналізу систематичної структури дали змогу встановити, що найбільше різноманіття видів демонструє клас Dothideomycetes (80 видів). Найбільшими за кількістю виявлених видів є порядки Arthoniales, Dothideales, Collemopsidiales, Hypocreales, Lichenotheliales, Mycosphaerellales, Pleosporales та Verrucariales. Встановлено, що провідними родами ліхенофільної мікобіоти степової зони України є Stigmidium (10), Zwackhiomyces (8), Lichenostigma (7), Lichenoconium (7), Pronectria (6) та Arthonia (5). Значне видове представлення родів Lichenostigma та Lichenoconium може вказувати на регіональні особливості мікобіоти.Під час дослідження ліхенофільної мікобіоти степової зони України було встановлено, що загальний рівень спеціалізації становить 79,7 %, адже з 168 виявлених видів ліхенофільних грибів та ліхенофільних лишайників 34 зростають на 2 і більше родах господарів. Найчисельнішими за кількістю ліхенофільних грибів виявились роди Xanthoria (18 видів), Lecanora (17), Caloplaca (15), Cladonia (12) та Aspicilia (11), що підтверджує гіпотезу про те, що домінанті роди лишайників-господарів репрезентують високе різноманіття ліхенофільних грибів, цим самим визначаючи взаємозв'язок регіональної ліхено- та мікобіоти. Виявлено, що індекс ліхенофільності дослідженої мікобіоти становить 0,32 (168 видів ліхенофільних грибів до 528 видів лишайників) і може бути оцінений як високий. За типом взаємозв'язків ліхенофільні гриби є досить гетерогенною групою, представники якої пристосувались до взаємодії як з фікобіонтом (105 видів), так і з мікобіонтом (64 види) лишайників. Підтверджується гіпотеза, що більша частина ліхенофільних грибів представлена видами-коменсалами (90 видів), які трофічно взаємодіють з фікобіонтом.Розглянуто лишайники як типові консорції та встановлено, що у таких системах детермінуючим ядром є клітини фікобіонту, а різні рівні консортів сформовані кількома грибними організмами, що взаємодіють з ядром та між собою. Під час дослідження проаналізовано ураження однієї лишайникової слані кількома ліхенофільними грибами та змодельовано схему консортивних зв'язків ліхенофільних грибів з лишайниками Xanthoparmelia conspersa та Xanthocarpia crenulatella. Частина видів ліхенофільної мікобіоти степової зони України приурочені до зростання у вологих умовах та проявляють ознаки сезонності. Серед сумчастих грибів, сезонні гриби становлять 14 видів або 9,1 % від загальної кількості, і ці види у більшості випадків належать до порядку Hypocreales. Проведено моніторинг та ідентифіковано вплив ліхенофільних грибів на угруповання Xanthoparmelietum pokornyi, Amandineo punctati-Xanthorietum parietinae та Parmelietum somloensis. У результаті встановлено, що значний вплив на просторову структуру згаданих угруповань здійснюють агресивні ліхенофільні гриби, які уражають домінантні види лишайників.У результаті проведених досліджень отримано культури на агаризованому живильному середовищі представників родів Acremonium та Didymocyrtis. Вперше отримано культуру ліхенофільного гриба “Phoma candelariellae”. Отримані культури дозволили встановити морфологічні особливості колоній, а також виділили послідовності регіону ITS рибосомальної ДНК, що є важливим компонентом для подальших таксономічних досліджень вказаних родів.Відповідно до результатів аналізу територіального поширення ліхенофільних грибів та ліхенофільних лишайників встановлено, що 110 видів (або 65,4 % від загальної кількості) трапляються у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Зважаючи на складну ідентифікацію представників групи та їх залежність від поширення лишайників-господарів, важливим методом їх збереження є охорона цінних біотопів зі значним різноманіттям лишайників.^UThe dissertation is aimed to reveal species diversity and taxonomic structure of lichenicolous fungi, as well as their host specificity, interaction between fungus and host, distribution in the steppe zone of Ukraine. Critical taxonomic revision of three lichenicolous genera was provided. Culture characteristics were studied for a few taxa. The total list of lichenicolous fungi was prepared according to references based previous records, own collections and observations, revised material from CWU, KHER, KW-L and KW-M herbaria. It includes 155 species of lichenicolous fungi and 13 species of lichenicolous lichens. Among them, 96 species (or 57.1 % of total number) have been registered for the territory of Ukrainian steppe zone for the first time. Didymocyrtis trassii, Pleospora xanthoriae, Roselliniella lecideae, Trichoconis hafellneri and Zwackhiomyces polischukii were described as new for science species. 41 species of lichenicolous fungi and 3 species of lichenicolous lichens were for the first time reported to Ukraine, 9 species were new to Western Europe and 3 species were new to Europe.The analysis of the taxonomic structure of lichenicolous mycobiota showed that the Dothideomycetes (80 species) is the most diverse class. Arthoniales, Dothideales, Collemopsidiales, Hypocreales, Lichenotheliales, Mycosphaerellales, Pleosporales and Verrucariales are orders with the largest number of species. Stigmidium (10 species), Zwackhiomyces (8), Lichenostigma (7), Lichenoconium (7), Pronectria (6) and Arthonia (5) are the species richest genera of lichenicolous fungi in the steppe zone of Ukraine. Co-domination of the genera Lichenostigma and Lichenoconium can indicate features of regional steppe lichenicolous mycobiota. The host specificity of lichenicolous fungi was investigated. 79.7 % of examined species related to one lichen genus, as well as 20.3 % or 34 species can infect more than two host genera. Xanthoria (18 species of lichenicolous fungi was observed), Lecanora (17), Caloplaca (15), Cladonia (12) and Aspicilia (11) are the most hospitable lichen genera in the steppe zone of Ukraine. Our data confirm the hypothesis about the relation between lichen biota and mycobiota. The Lichenicolous Index of examined mycobiota was calculated. There is 0.32 (the ratio of 168 fungi species to 528 host species) and can be rated as high. This Index suggests that the lichenicolous mycobiota of the steppe zone of Ukraine has been studied at an adequate level in comparison with other regional mycobiotas. Lichenicolous fungi are a very heterogeneous group by the type of fungus-host interaction. Some of them have interaction with lichen phycobiont (105 species) and mycobiont (64 species) as well. Our data confirm the hypothesis that most lichenicolous fungi are the commensals (92 species in our material). Lichens are consortia of different organisms with determinant core (alga cells) and a few consort levels formed by several fungal organisms that interact with the core and among themselves. We analyzed the infection of one lichen thalli with several lichenicolous fungi. According to the results of the analysis, the scheme of consortial relationship of Xanthoparmelia conspersa and Xanthocarpia crenulatella with lichenicolous fungi was modeled. Some of the lichenicolous fungi are confined to growth in wet conditions and show features of seasonality. 14 species (9.1 %) of Ascomycota (mostly from the order Hypocreales) are ephemeral fungi.Lichenicolous fungi are important components of lichen communities. The influence of lichenicolous fungi to Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev 2011, Amandineo punctatі-Xanthorietum parietinae Khodosovtsev et al., 2017, and Parmelietum somloensis V. Wirth 1995 community was monitored and identified. As a result, it was found that a significant influence on the spatial structure of these communities is exerted by aggressive lichenicolous fungi, which infect dominant lichen species. Сultures on artificial nutrient medium of Acremonium and Didymocyrtis were obtained. A culture of lichenicolous fungus "Phoma candelariellae" was obtained for the first time. These cultures allowed to establish the morphological features of the colonies, as well as identified the sequences of the ITS region of ribosomal DNA, which is an important component for further taxonomic studies of these genera.110 species of lichenicolous fungi and lichens (65.4 % for total number) were found within protected territories. Lichenicolous fungi as a separate specific group of organisms can be protected from loss of species diversity due to several factors. Firstly, the protection of host lichens is an important part of achieving this goal. Secondly, an important method of their conservation is the protection of valuable habitats with a significant diversity of lichens.

Дисертація присвячена дослідженню лишайників та ліхенофільних грибів ландшафтів Нижнього Дніпра. У роботі проаналізовано таксономічну структуру ліхенобіоти та ліхенофільної мікобіоти, її екологічні, ареологічні, фітокліматичні та созологічні особливості. Вперше проведено біотопічний розподіл. Ліхенобіота яружно-балкових систем Нижнього Дніпра складається з 255 видів 120 родів 41 родини 31 порядку 8 класів та 2 відділів, з яких 215 видів ліхенізованих грибів, 34 види ліхенофільних грибів та 6 видів ліхенофільних лишайників. Серед них Sphaerellothecium aculeatae описаний вперше для науки, 5 видів вперше були наведені для території України, 6 видів є новими для степової зони, 133 види (52% від загальної кількості видів) виявились новими для території досліджень. Вперше показано, що лишайники та ліхенофільні гриби яружно-балкових систем Нижнього Дніпра є складовими 11 біотопів. В результаті проведених досліджень на 12 існуючих об'єктах природно-заповідного фонду яружно-балкових систем Нижнього Дніпра виявлено 215 видів лишайників та ліхенофільних грибів, що репрезентують 84 % від всієї ліхенобіоти яружно-балкових систем Нижнього Дніпра. При створенні 20 нових об'єктів природно-заповідного фонду, які запроєктовані в яружно-балкових системах Нижнього Дніпра, буде охоронятися усе виявлене різноманіття лишайників та ліхенофільних грибів на дослідженій території.^UThe dissertation addresses the studies in lichens and lichenicolous fungi of the Lower Dnipro landscapes. It was conducted the analysis of taxonomic structure of lichen flora and its ecological, areological, phytoclimatic and sozological characteristics. Habitats distribution was performed for the first time.Lichen biota and lichenicolous mycobiota of the Lower Dnipro valley and ravine systems consists of 255 species, 120 genera, 41 families, 31 orders, 8 classes and 2 phyllum. Among them 215 species are lichenized fungi, 34 species are lichencolous fungi and 6 species are lichenscolous lichens. Among them 133 (52%) species are new in the research territory: Sphaerellothecium aculeatae was first identified, six species first appeared in the steppe zone, five species were first time reported in Ukraine. Four ecological groups determined by substrate pH were identified in lichen biobiota of the Lower Dnipro valley and ravine landscapes. The basophils (116 species or 45.6%) prevailed. It is related to the predominance of limestone outcrops and carbonate soils. There are three ecological groups divided by wetland habitats. Xerophyles (121 species or 47.4%) are predominant because of the arid conditions of the study area. There are three groups determined according to the regime of illumination among which the vast majority are helioscyophytes (125 species, 49.0%). This is due to both the open landscapes and the transformed landscapes covered with anthropogenic deciduous forests, where the part of epiphytic lichen is protected by deciduous trees. There are also six ecological groups according to the substrate type. Among them groups of epilites (115 species, 45.0%) and epiphytes (58 species or 22.7%) are predominant that is associated with the distribution of the silica-carbonate rock outcrops and artificial forest plantations in the Lower Dnipro landscape.Arealogical analysis of lichen biota of the Lower Dnipro valley and ravine systems revealed the presence of a small number of species with habitats of Pontic type (6 species, 2.4%). It indicates the insignificant role of autochthonous processes in this territory. A significant proportion of species with areas of Holarctic (97 species, 38.0%), Cosmopolitan (84 species, 33.0%), Eurasian (21 species, 8.2%) and European (24 species, 9.4%) types indicates the mainly migratory nature of their forming.Analysis of the phytocenotic structure showed a predominance of the moderately xerophytic element (102 species, 40.0%) which is completely in keeping with the lichen biota forming in the Lower Dnipro, the south part of Holarctic temperate zone. The same amount of moderately mesophytic element (101 species or 39.6%) is connected with the favorable microclimatic conditions and humid air associated with artificial forest plantations. The specific characteriistics of the Lower Dnipro lichen biota is the existance of a Mediterranean xerophytic element (27 species, 10.6%) and a continental xerophytic element (25 species, 9.8%) related to the partial forming of shaded limestone landscapes under the influence of the Mediterranean climate and the forming of semi-desert landscapes under the influence of continental climate.Lichens and lichenicolous fungi in the Lower Dnipro valley and ravine landscapes are the components of 11 habitats. Lichen biota and lichenicolous mycobiota of limestone rocks in the plain regions contains the highest number of lichens and lichenicolous fungi (104 species, 40.8%), fewer species present lichen biota and lichenicolous mycobiota habitats of petrophytic steppes on carbonate substrates (63species, 24,8%). Lists of lichens and lichenicolous fungi consist of 59 species (23.1%) in artificial forests habitats, 47 species (18.4%) in silicate rocks of the Ukrainian crystalline shield, 38 species (15.0%) in floodplain forests, 28 species (11.0%) in settlement and technotops as well as in bushes and semi-desert steppe habitats, 18 species (7.0%) in true steppes, 10 species (4.0%) in petrophytic steppes at silicate substrates.As a result, we identified 215 species of lichens and lichenicolous fungi representing 84% of the total lichenobiota in the Lower Dnipro valley and ravine systems in the area of 12 nature reserves of the Lower Dnipro valley and ravine landscapes. The newly created “Nyzhnodniprovsky” National Nature Park (106 species) and “Kamianska Sich” National Nature Park (96 species) make a significant contribution to the conservation of lichen and lichenicolous fungi diversity. Species composition data on lichens and lichenicolous fungi of the Lower Dnieper landscapes is recorded in “Litopys Pryrody” of the National Nature Park “Nyzhnodniprovsky”. All revealed diversity of lichens and lichenicolous fungi in the Lower Dnipro landscapes will be protected after creation of 20 new objects of the nature reserve fund. Four species of lichens listed in the Red Book of Ukraine (7.7% of all lichens of the Red Book of Ukraine).

Дисертацію присвячено вивченню проблеми ініціального ґрунтоутворення в Українських Карпатах. Виокремлено, домінуючі чинниками формування ініціальних органогенних ґрунтів є біотичний та мікрокліматичний, саме сукцесійні зміни рослинниого покриву зумовлюють еволюцію ініціального ґрунту. Для кожної стадії ініціального ґрунтоутворення характерний свій ценозоформуючий вид, так ембріональні утворення представлені в основному накипними лишайниками (лепрарія (Leprariaincana (L.Ach), кладонія жовто-зелена (Cladoniaochrochlora), леканоразаплутана (Lecanoraintricate (Ach.) Ach), умбілікрія циліндрична (Umbilicariaculindrical (L.) Delise); ґрунтоподібні тіла формуються головно під листовими лишайниками (Рarmelia saxatilis). Первинні ґрунти характеизується доміванням у гірсько-лісовій зоні мохів леукобрія сизого (Leucobryum glaucum (Hedw.) Angsts.), а в субальпійській – політріхуму стиснутого (Polytnichum stnictum). З поступовою еволюцією ініціального ґрунту поселяються вищі угрупування, а саме лучне різнотрав'я (тимофіївка лучна (Phleumpretense)), дернових злаків (біловус стиснений (Nardusstricta)), чагарники (чорниця звичайна (Vacciniummyrtillius)), брусниця звичайна (Vacciniumvitis-ideea)), ялівець звичайний (Juniperuscommunis)). Характерною особливістю морфологічної будови ініціальних ґрунтів є незначна потужність ґрунтового профілю, який складається з одного – двох генетичних горизонтів. Потужність горизонту оторф'янілої дернини (Td) коливається в межах 3–21 см залежно від стадії ґрунтоутворення та продуктивності рослинного біоценозу. Торфовий горизонт залягає безпосередньо на виходах щільного пісковику, з збільшенням часу ґрунтоутворення формується перехідний горизонт. Потужність торфового горизонту коливається в межах 5–21 см. Слабомінералізований торфовий горизонт темно-сірого забарвлення з бурим відтінком, органічна речовина слаборозкладена, пронизаний дрібним корінням, кількість якого зменшується у напрямку до породи. Дослідження особливостей морфологічної будови ініціальних ґрунтів (потужністю профілю, можливістю поділу на генетичні горизонти, здатність відділятися від породи) та сукцесій рослинних угрупувань дозволили виділити генетичний ряд ініціальних ґрунтів: ембріональні утворення, ґрунтоподібні тіла, первинні ґрунти, примітивні (молоді) ґрунти. Встановлено, що генеза ініціальних органогенних ґрунтів обумовлена головно локальними чинниками ґрунтоутворення, а саме кліматичним та біотичним. Так ініціальні ґрунти проходять ряд послідовних еволюційних стадій, кожна з яких має свої характерні особливості та є основою для подальшої еволюції. Основними ЕГП, які беруть участь еволюційному розвитку та формуванню ініціальних ґрунтів на різних стадіях розвитку є: декарбонізація ґрунтотворної породи є передумовою для початку ембріонального ґрунтоутворення та формування ембріонального ґрунту; ферсіалітизація – процес накопичення рухомих форм Феруму, обумовлена декарбонізацією, яка притаманний найбільшою мірою для ґрунтоподібного тіла; гумусосіалітизація – перетворення мінеральної маси, під дією нейтральних і слабокислих гумусових речовин, що сприяє частковому виносу основ та формуванню дерново-гумусового (оторфянілого) горизонту; торфоутворення, яке характерне для всіх стадій (за винятком ембріональної) та зумовлене, головно, кліматичними умовами території дослідження. Для всього ряду ініціальних ґрунтів характерна сильно кисла реакція ґрунтового розчину (рНKCl (2,0 – 4,2) рНH2O (2,9 – 5,0), яка зумовлена, в основному, сполуками Алюмінію. На основі результатів досліджень запропоновано доповнення до класифікації ґрунтів України та систематизовано і доповнено відомості про ініціальні ґрунти та ініціальне ґрунтотворення в Українських Карпатах.^UThe dissertation is devoted to the study of the problem of initial soil formation in the Ukrainian Carpathians. The dominant factors in the formation of initial organogenic soils are biotic and climatic, it is the successive changes in vegetation that determine the evolution of the initial soil. Each stage of initial soil formation is characterized by its cenozoic form, so embryonic formations are represented mainly by calcareous lichens (Lepraria incana (L.Ach), Cladonia ochrochlora), Lecanochi llaricaricia. (L. (Delise); soil-like bodies are formed mainly under leaf lichens (Parmelia saxatilis). Primary soils are characterized by domination in the mountain-forest zone of mosses of Leucobryum glaucum (Hedw.) Angsts.) With the gradual evolution of the initial soil, higher groups settle, namely meadow grasses (Phleum pretense), turfgrass (Nardusstricta), shrubs (blueberry (Vaccinium myrtinius)) ideea)), juniper (Juniperus communis)). A characteristic feature of the morphological structure of the initial soils is the insignificant thickness of the soil profile, which consists of one or two genetic horizons. The thickness of the horizon of peat turf (Td) varies between 3–21 cm depending on the stage of soil formation and productivity of the plant biocenosis. The peat horizon lies directly at the outlets of dense sandstone, with increasing soil formation time a transitional horizon is formed. The thickness of the peat horizon varies between 5–21 cm. Slightly mineralized peat horizon of dark gray color with a brown tinge, organic matter is poorly decomposed, permeated with small roots, the amount of which decreases towards the rock. Studies of the morphological structure of initial soils (profile thickness, possibility of division into genetic horizons, ability to separate from the breed) and successions of plant groups allowed to identify a number of genetic soils: embryonic formations, soil-like bodies, primary soils (young soils, primitive). The genesis of initial organogenic soils is mainly due to local factors of soil formation, namely climatic and biotic. Thus, the initial soils go through a series of successive evolutionary stages, each of which has its own characteristics and is the basis for further evolution. The main proces involved in the evolutionary development and formation of initial soils at different stages of development are: decarbonization of the soilforming rock is a prerequisite for the beginning of embryonic soil formation and the formation of embryonic soil; fersialitization – the process of accumulation of mobile forms of iron, due to decarbonization, which is most characteristic of the soil-like body; humus socialization – the transformation of mineral mass, under the action of neutral and weakly acidic humic substances, which contributes to the partial removal of bases and the formation of sod-humus (peat) horizon; peat formation, which is characteristic of all stages (except embryonic) and is due mainly to the climatic conditions of the study area. A number of initial soils are characterized by a strongly acidic reaction of the soil solution (pHKCl (2.0–4.2) pHH2O (2.9–5.0), which is caused mainly by aluminum compounds. Based on the research results, additions to the classification of soils of Ukraine were proposed, and information on initial soils and initial soil formation in the Ukrainian Carpathians was systematized and supplemented.