Досліджено один з шедеврів російської класичної літератури у контексті поетичного буття автора, своєрідності виникнення, розвитку та розв'язання його конфлікту. Запропоновано критичне ставлення поширеного погляду на роман, за якого увага приділяється життєвому (соціальному) конфлікту. Цей конфлікт досліджено як перетворену форму поетичного конфлікту буття Тургенєва-автора. Трагічність головного героя роману інтерпретовано як архітектонічний ефект розв'язання любовного конфлікту в онтологічному сенсі поняття "кохання". Запропоновано трактування кохання як фундаментальної цінності, щодо якої були спрямовані пошуки твердих орієнтирів митцями російської літератури.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

  Скачати повний текст

Запропоновано системний аналіз біблійних мотивів у ліриці А.Ахматової, визначено їх роль у контексті як окремих творів, так і всієї творчості в цілому. Розкрито особливості поетики "семикнижжя" як циклу. На підставі аналізу образу ліричної героїні, яка переживає любов і страждання, виявлено біблійні теми Гріхопадіння, Хрещення, Спокути, Блаженства, Воскресіння, Благодаті. Їх послідовність обумовлює еволюцію образу ахматовської героїні. Розглянуто особливості наскрізного сюжету в ліриці Ахматової, проаналізовано відповідні біблійні образи, тропи, жанрові форми, ремінісценції з книг Святого Письма. Біблійні мотиви розглянуто в контексті інших історико-культурологічних пластів лірики Ахматової. Поетеса вводить їх з метою узагальнення своїх християнських уявлень про людське буття, бо вони надають поліфонічного звучання основним мотивам, що розвиваються у "семикнижжі". Розглянуто жанрові особливості "семикнижжя" Ахматової як циклу.

  Скачати повний текст

Досліджено мовленнєві тактики (МТ) у комунікативній ситуації (КС) "освідчення в коханні" з урахуванням різноманітних факторів мовленнєвого спілкування - соціальних ролей комунікантів, лексико-синтаксичних засобів, невербальних компонентів комунікацій. МТ визначено як стереотипну модель мовленнєвої поведінки певного соціуму, за допомогою якої мовець намагається реалізувати свою комунікативну інтенцію у конкретній ситуації спілкування. На підставі аналізу фактичного матеріалу виділено МТ, яким користується ініціатор мовленєвих актів у КС "освідчення в коханні". Розглянуто лексико-синтаксичні компоненти мовленнєвих актів і невербальні засоби спілкування комунікантів, які освідчуються в коханні. Завдяки здійсненому дослідженню встановлено залежність вибору МТ і невербальних засобів комунікації від соціальної ролі комуніканта. З'ясовано, що для успішного міжособистісного спілкування в КС "освідчення в коханні" вибір комунікантом найбільш психологічно доцільної форми вираження свого почуття має грунтуватися на експлікації емпатії, двоцентричного характеру любовних почуттів, здатності до ідентифікації та децентрації, що означає апріорне, безумовне прийняття іншої особистості, орієнтацію на її природну індивідуальну неповторність.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз етико-правового вчення П.Д.Юркевича у контексті науково-теоретичного осмислення проблеми співвідношення категорій моралі та права. В антрополого-екзистенційному аспекті розглянуто ідею моральної свідомості людини. Досліджено поняття серця та любові як бази моральних взаємовідносин у суспільстві. З'ясовано роль моральних законів та значення права у системі моральних ідей суспільства. Проаналізовано ідею справедливості як основу концепту морально-правових відносин. З'ясовано критерії розмежування моралі та права у контексті концепції природного права. Розкрито суть тези про взаємозв'язок, взаємовплив і взаємообгрунтування категорій моралі та права у філософії П.Д.Юркевича.

  Скачати повний текст

Доведено, що за умов полікультурного регіону культурно-художні традиції (усна народна творчість, декоративно-ужиткове мистецтво, художні промисли та ремесла народу) відіграють велику роль у вихованні почуття патріотизму старшокласників. Використання цих традицій як засобу виховання створює умови для емоційних, естетичних і психологічних переживань і почуттів, що є базою для виховання почуття патріотизму, яке інтегрує почуття безкорисливої любові, прив'язаності до Батьківщини, поваги до землі своїх предків, повної віддачі в ім'я процвітання Батьківщини. Теоретично обгрунтовано систему роботи з метою виховання почуття патріотизму у старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу як частини цілісного педагогічного процесу. На підставі результатів констатувального експерименту проведено формувальний експеримент, а саме: розроблено та впроваджено програму факультативного курсу, методичні рекомендації класним керівникам, організаційно-педагогічні форми та методи роботи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діяльність українських "Просвіт" у справі національного шкільництва. Встановлено, що виховний ідеал (ВІ) українських просвітян містить у собі систему цінностей, яка складається із національних (патріотизм, пріоритети української нації та Батьківщини, побудова вільної незалежної держави, знання рідної мови, повага до історії свого народу, її культурної спадщини) та загальнолюдських (моральний закон утвердження добра та боротьба із злом, служіння правді, красі та любові, чесність, гідність, гуманність) вартостей. Визначено головну рису ВІ просвітян - спрямованість у майбутнє. Досліджено педагогічний доробок українських просвітян у процес становлення національного ВІ та наведено порівняння з сучасною практикою формування ВІ.

  Скачати повний текст

Виявлено сутнісні особливості релігійної віри (РВ) як релігієзнавчо-психологічного феномена на основі детального цілісного аналізу її структурованості та функціональності. Виокремлено різноманітні підходи до осмислення даного концепту. Доведено, що під РВ слід розуміти психічний стан, який має певні якісні характеристики, які зумовлені інтенціональністю та мають прояв у поведінці людини. Проаналізовано психологічний механізм формування РВ, його складові та специфічні особливості. Розглянуто місце РВ в контексті триєдності Віри, Надії, Любові, які є визначальним принципом формування духовності віруючої людини. Проведено реконструкцію крайніх форм прояву РВ, розкрито їх сутнісь із урахуванням їх впливу на людину, її психічне здоров'я. Відстежено психодинаміку РВ у адептів деструктивних культів у процесі їх входження в релігійну групу.

  Скачати повний текст

За допомогою хронологічно-проблемного методу дослідження розглянуто багатогранність впливу метрополита Андрея Шептицького на суспільно-культурні процеси в Галичині. Висвітлено його співпрацю з українськими партійними колами, а також еволюцію політичної платформи у контексті боротьби українського народу за соборність і незалежність України. Установлено мотиви зв'язку з освітніми установами й товариствами, надання владикою окремим представникам інтелігенції матеріальної допомоги для наукових цілей. Проаналізовано взаємовідносини з легальними молодіжними організаціями, ініціювання та участь у створенні нових товариств християнського та світського спрямування. Висвітлено аспект діяльності митрополита щодо заснування їм та підтримки закладів для сиріт. Обгрунтовано, що митрополит Андрей Шептицький проводив свою діяльність керуючись християнськими переконаннями і християнським патріотизмом, тому у політичних питаннях він дотримувався легітимності, а в культурно-просвітніх намагався компенсувати українцям державні інстанції, виховати в українців любов до Бога і Батьківщини.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття "гендерна концептологія", розроблено термінологічний апарат когнітивної лінгвістики та лінгвістичної гендерології. З використанням нового методологічного підходу до дослідження концептів, створеного на базі поєднання концептуального та гендерного аналізу, вперше виділено гендерні ознаки концептів "Любов" і "Дім" на матеріалі жіночої поезії (Б.Ахмадуліної, Н.Матвєєвої, Л.Міллер, Н.Павлової, Н.Іскренко). Виявлено особливості функціонування гендерних стереотипів і асиметрій у поетичних текстах. Визначено гендерні лакуни у змісті концептів "Любов" і "Дім". Досліджено можливості репрезентації гендера у мові через культурні концепти. Зроблено висновок про здатність поезії долати обмеження, обумовлені стереотипізацією (зокрема, гендерною) масової свідомості. З'ясовано, що мова є ефективним засобом формування стереотипних уявлень про гендер і водночас саме у мові відбувається переосмислення гендерних стереотипів.

  Скачати повний текст

На матеріалі прози Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала досліджено дискурс дитини на різних концептуальних рівнях: образно-стилістичному, екзистенційно-феноменологічному, психологічному. Визначено сутність образу "божественної дитини" як своєрідного дискурсивного коду до розуміння художнього світу митців. Ознаки божественності проаналізовано у межах морально-етичного дискурсу, який розкрито через екзистенційну проблематику: модуси надії, страху, життєвого вибору, пам'яті, розгубленості, любові, відповідальності. З'ясовано особливості художньої реалізації концепції дитини у творах Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала. У творчості Гр. Тютюнника образ дитини рзглянуто як диво серед світу бездуховності й знецінення особистості; у прозі В. Близнеця авторську концепцію дитини проаналізовано у контексті екзистенціалів совісті й пам'яті; виявлено, що у творах Є. Гуцала образ дитини є уособленням періоду щастя та набуття такого духовного досвіду людиною, що стає запорукою її утвердження як особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонування домінантних мотивів у християнських дитячих виданнях України 1890 - 1939 рр. ("Дзвінок", 1890 - 1914 рр., "Утро жизни", 1908 р., "Молода Україна", 1908 - 1912 рр., 1914 р., "Світ Дитини", 1914 - 1939 рр., "Волошки", 1917 р., "Дзвіночок", 1931 - 1939 рр.) і доби незалежності ("Ангелятко", "Агнець", "Богдан", "Вертоград", "Водограй", "Зернятко", "Незабудка", "Отрок.ua", "Радость моя", "Свет Рождества", "Сто талантів", "Шишкин лес"). Запропоновано нову типологію українських християнських дитячих журналів, розкрито їх значення у процесі духовного розвитку українських дітей. Досліджено неперервність традицій українського виховання, яку забезпечує християнська журнальна періодика України. Проаналізовано такі домінантні (християнські) мотиви у різножанрових творах дитячих журналів: "Божа воля - понад усе", "будь-які здібності, талант - це Божий дар", а також мотиви чуда Божого, милосердя, любові до ближнього, любові та поваги до батьків, любові до братів наших менших, євхаристії, сили віри та молитви. Показано значення дитячої періодики як засобу комунікації та передачі юному поколінню інтелектуального та духовного потенціалу суспільства. Розкрито позитивний вплив даних видань на формування християнського світогляду українських дітей.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми осмислення драматургії М.І.Цвєтаєвої на сучасному етапі. Висвітлено підсумки та напрямки вивчення творчості поетеси, а також основні підходи та методи дослідження ліричної драми. Досліджено біографічні засади циклу, ідею героїчного театру і "романтизм" М.І.Цвєтаєвої. Проведено аналіз циклу "Романтика" і традицій російської поетичної драми. Метафізику любові та творчості подано як внутрішній сюжет "Романтики", а Диптих про Казанову ("Пригода", "Фенікс") - як ліричну серцеву шкалу. Романтичні п'єси М.І.Цвєтаєвої розглянуто на тлі ліричних циклів 1910-х рр. і "класичних" драм 1924 - 1928 рр. Досліджено відображення колізій "Романтики" у пізній прозі поетеси (на прикладі "Повісті про Сонечку)."

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію етнопсихологічної концепції особистості у прозі П.Загребельного. Визначено, виокремлено та проаналізовано її основні складові (психоаналітичний, феміністичний та гендерний дискурси). Розглянуто своєрідність художнього втілення етнопсихологічної концепції особистості в образах і тематичних аспектах творів письменника. Показано, що етнопсихологічна сутність особистості своєрідно реалізується в одній з основних тем романістики - любові у фізичній і духовній іпостасях. Відзначено, що переживання людиною почуття любові у П.Загребельного пов'язані зі специфікою етнічної психології українців: любов'ю до Великої Матері, втіленої в образах землі, жінки-коханки, жінки-матері, батьківщини, України. Встановлено, що однією з особливостей етнопсихологічного дискурсу є розуміння абсурдності, бездуховності, трагічності "українських чоловічо-жіночих взаємин", що зумовило формування таких суттєвих рис поетики, як філософічність і полемічна загостреність. Простежено еволюцію означеного феномену у романістиці митця. Показано важливу роль у втіленні етнопсихологічної концепції особистості фольклорних образів і мотивів, трансформації міфологічної образності, художньої реалізації універсальних парадигм персональної системи письменника засобом їх моделювання. Осмислено та умотивовано зв'язок прози П.Загребельного з психоаналітичною теорією різних напрямків.

  Скачати повний текст

Проаналізовано драматургію Лесі Українки у контексті концептуальних ідей філософії екзистенціалізму. Уперше в українському літературознавстві системно досліджено філософський дискурс драм авторки, в якому головними визначено поняття свободи, вибору, автентичності буття, межової ситуації, самотності, самогубства, абсурду, бунту, любові, трансценденції, страждання, смерті. Висвітлено особливості філософування письменниці у взаємозв'язку з екзистенціальними орієнтаціями української літератури кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто екзистенціальну модель світу у драматургії Лесі Українки як систему буттєвих модусів, складовими якої є моделі національного буття та модель людського існування.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз у межах феноменологічної методології базових цінностей особистості, свободи і любові на матеріалі західноєвропейської екзистенціальної та російської релігійної філософії XIX - XX ст. Досліджено категорію екзистенціального вибору, систематизовано матеріал про психологічні типажі, запропоновані західноєвропейськими екзистенціалістами. Розглянуто динаміку розвитку філософії любові, зокрема, концепції андрогінізму в західноєвропейській і російській філософських традиціях. Акцентовано увагу на проблемі сублімації особистих цінностей, показано багатоступеневість процесу сублімації. Розроблено ідею взаємодоповнюваності ціннісних систем західноєвропейської екзистенціальної філософії, екзистенціальної психології та російської релігійної філософії, що породжує ідею інтегрування культур.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст й охарактеризовано засоби вираження екзистенційної парадигми у творчості Л.М.Толстого. Розкрито сутність та специфіку "межової ситуації", показано особливості оповіді, зумовлені осмисленням екзистенційних проблем. Розроблено типологію екзистенційного героя, проведено дослідження категорій-екзистенціалів: "туга", "нудота", "абсурд буття", "страх смерті", "самотність", "паніка рефлективної свідомості". Проаналізовано опозицію "реальне/ірреальне", а також позитивний екзистенціал "любов". Наведено опис екзистенційного типу свідомості, об'єктивованого повною мірою та актуалізованого у всіх жанрових формах. Доведено, що по відношенню до "межової ситуації" екзистенційний герой набуває рис "приреченого, заблукалого, бунтівного, пробудженого героя", а також "людини зв'язаної". На підставі дослідження екзистенційної парадигми у творчості Л.М.Толстого доведено, що письменник випередив основні тези екзистенційної проблематики в літературі та філософії XX ст., визначив вектори розвитку літературного процесу межі століть.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми екзистенційного виміру духовності людини у творчості Г.Сковороди. На підставі вивчення творчої спадщини видатних діячів і мислителів часів Київської Русі та доби бароко доведено, що екзистенційність і духовність належать до визначальних рис української філософії. Проаналізовано особливості проявів даних категорій у самобутньому філософському вченні Г.Сковороди. На підставі аналізу текстів українського мислителя встановлено, що переживання особою свого "буття у світі" є вихідним принципом духовної сутності людини. Розглянуто особливості трактування ідеї Бога у творчості Г.Сковороди, співзвучного з поглядами релігійних філософів-екзистенціалістів XIX - XX ст. (С.К'єркегора, Г.Марселя, К.Ясперса). Вперше проаналізовано екзистенційний зміст творчості Г.Сковороди у контексті таких модусів людського існування як страх, гріх, самотність, любов і відчай. Висвітлено погляди українського мислителя на внутрішню духовну свободу людини, досягнуту в результаті самопізнання та самовдосконалення та роль даного чинника у визволенні від обтяжливих спокус і негативного впливу зовнішнього світу. Доведено пріоритетність принципу діалогу у філософському мисленні Г.Сковороди як специфічного фактора духовного розвитку особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено екзистенційно-персоналістичну концепцію М.О.Бердяєва. Обгрунтовано положення про те, що вчення філософа щодо особистості людини виявляється тим засадним підгрунтям і базисним принципом усього його філософування, що виступає іманентною основою філософських побудов і в якості системоутворюючого фактору "збирає" розрізнені на перший погляд аспекти його філософії. Досліджено джерела (історико-філософські, літературні) та духовні витоки персоналізму Бердяєва. Доведено, що персоналізм як світоглядна позиція формується вже у ранніх працях філософа. Простежено генезис та еволюцію концепції впродовж усього його життя. Розглянуто у зазначеному контексті трансформацію проблеми свободи особистості та шляхи самореалізації людини як особистості: пізнання, любов, творчість.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен екзистенційної багатовимірності риторики як одного з культуротвірних факторів життєдіяльності людини. Відзначено щодо проблемності самоідентифікації сучасної людини в атмосфері інфляції слова та вербальних маніпуляцій і потреби у відродженні гуманного ставлення до сили слова. Знайдено причини суперечливих поглядів на риторику в ігноруванні її багатовимірної екзистенційної природи, зведенні її інтегральності до окремого прояву технології ораторства, софістики, стилістики, порожньої пишномовності. Виявлено, що аналіз екзистенційних вимірів риторики розміщує риторику у філософському контексті, репрезентуючи її як одну з універсалій людского буття у світопознанні та світостворенні. Надано визначення риторики як "екзистенційної вербалізації буття". Розкрито кореляцію між екзистенціалами людського буття та їх втілення у риториці. Фундаментальними екзистенційними вимірами риторики визначено "риторику пізнання", "риторику влади", "риторику порозуміння". "Риторика пізнання" детермінована екзистенціалом "воля до істини", пов'язана з глибинними проблемами людського буття у світі: самопізнанням та пізнанням світу, творчістю, потягом до свободи, любові, відповідальності, діалогізму. За надлишку владних амбіцій промовця, який виявляє волю до влади у монополізації істини, риторика перетворюється у "вербальну зброю", здатна породжувати фанатизм і соціально-небезпечну ідеологію. Антропологічний баланс як гармонійна єдність людських потенцій зумовлює розгортання риторичного ідеалу як гуманнотворчого мистецтва красномовця, що затверджує вищі цінності буття. Екзистенціал "воля до порозуміння" детермінує "риторику порозуміння", що стає засобом конструктивного обговорення та вирішення проблем буття у ситуації глобальних криз і конфліктів.

  Скачати повний текст