Досліджено сутність ісламського фундаменталізму, основні положення його ідеології, зокрема ті, що стосуються міжнародних відносин, та специфіку її інтерпретації представниками радикального напряму. Проаналізовано розвиток фундаменталістських ідей в ісламі та причини їх виникнення. Розглянуто особливості та міжнародне значення реалізації фундаменталістської ідеології в мусульманських країнах і в діяльності ісламських фундаменталістських організацій. Встановлено, що ідеологія ісламського фундаменталізму характеризується зовнішньою спрямованістю та концептуальною цілісністю, різниться лише її інтерпретація представниками поміркованого та радикального напрямів. Практична реалізація фундаменталізму стикається зі значними труднощами та не призводить до негайного вирішення проблем і має яскраво виражений міжнародний характер.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нормативно-правові та організаційно-правові засади механізму імплементації норм міжнародного права у правовій системі ФРН, досліджено еволюцію основних концепцій щодо їх здійснення у внутрішньому праві ФРН. З'ясовано, що у сучасний період в державі відбувається поступовий перехід від концепції трансформації як традиційного правового способу реалізації норм міжнародного права у внутрішнє право до концепції "виконання" міжнародних зобов'язань, яка пов'язана зі здійсненням примату міжнародного права. Визначено особливості сучасного механізму імплементації норм міжнародного права у правовій системі ФРН. З'ясовано, що до його складу належать способи застосування договірного міжнародного права, звичаєвого міжнародного права, спеціальні та процесуальні конституційні гарантії імплементації та юриспруденція Федерального Конституційного Суду. Визначено гарантії та способи імплементації основних принципів та норм загального міжнародного права, зокрема міжнародного договірного права, насамперед тих, що є самовиконуваними та несамовиконуваними, а також норм міжнародного звичаєвого права. Охарактеризовано повноваження федеральних органів виконавчої, законодавчої та судової влади у даній сфері. Встановлено відмінності здійснення імплементації міжнародних договорів на рівні федерації та її суб'єктів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретико-методологічні та практичні інституційні засади забезпечення міжнародної конкурентоспроможності малого та середнього бізнесу (МСБ) за умов глобалізації. Запропоновано модель впливу інституційних механізмів на посилення конкурентоспроможності МСБ. З метою оцінювання її ефективності досліджено структуру взаємодії інститутів МСБ, в результаті якої виникає інституціональне середовище, яке включає державу, інтеграційні процеси, самоорганізацію, міжнародну фінансову та технічну допомогу МСБ, що впливає на конкурентоспроможність МСБ за умов глобалізації. Проаналізовано сучасні концепції нової інституціональної економіки, а також міжнародний досвід і національну практику формування та функціонування МСБ. Обгрунтовано необхідність утвердження в економічній науці та практиці інноваційних підходів, досліджено проблеми впровадження в Україні досвіду зарубіжних країн щодо формування інституційних засад забезпечення конкурентосроможності МСБ. Вперше розроблено комплекс засобів підвищення міжнародної конкурентоспроможності МСБ в Україні. Узагальнено наукові здобутки у сфері дослідження МСБ у контексті теорії інституціоналізму - напряму, який в Україні перебуває на стадії формуванян. Розкрито роль інституційних чинників у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності вітчизняного МСБ. Зроблено висновок, що за умов глобалізації зростає роль держави як визначального інституту, а одним з вирішальних напрямів інституціональної стратегії МСБ на світовому рівні стає міжнародна фінансова та технічна допомога. На підставі узагальнення зарубіжних концепцій розвитку інституціоналізму та МСБ обгрунтовано практичні рекомендації щодо покращання інституціонального середовища МСБ в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти міжнародної економічної інтеграції. Розкрито сутність, охарактеризовано форми, структуру та розроблено типологізацію міжнародної економічної інтеграції з використанням основних положень економічної теорії. Розглянуто структуру інтеграційного процесу, виділено горизонтальну та вертикальну інтеграцію. Досліджено та зіставлено теоретичні підходи щодо визначення сутності міжнародної економічної інтеграції. Сформульовано нове визначення категорії "міжнародна економічна інтеграція". На підставі вивчення генезису й еволюції економічних концепцій вітчизняних і зарубіжних учених виявлено, що збільшення (зменшення) конкурентних структур виробництва країн-членів інтеграційних угрупувань обумовлює збільшення (зменшення) імовірності підвищення добробуту в результаті створення митного союзу. Доведено, що ефект добробуту також залежить від величини ринку країн-учасниць. Досліджено методологічні засади інтеграційної стратегії України. На підставі результатів компаративного аналізу проведено порівняльне вивчення основних макроекономічних показників країн-членів ЄС та України. Розглянуто процес формування інтеграційної стратегії України, розроблено теоретичні та практичні рекомендації щодо удосконалення подальшого розвитку інтеграційних процесів в державі.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено вдосконаленню теоретико-методичних засад інтелектуальних інвестицій в інноваційній діяльності підприємств та розробці науково-практичних рекомендацій в управлінні, формуванні та реалізації інноваційної стратегії на промислових підприємствах України.У першому розділі «Теоретичні основи управління інтелектуальними інвестиціями в промисловій галузі» проаналізовано теоретичні основи інвестицій із різних точок зору науковців, що визначило багатоаспектність даного поняття та є ключовим фактором розвитку підприємства, регіону, держави, галузі.В процесі дослідження інтелектуальних інвестицій було визначено матеріальні цінності, які забезпечують зростання національної економіки, та включають процес вкладання інвестицій у розвиток підприємства. Інвестиційна діяльність є основою для отримання економічного ефекту та виступає в якості гаранту стійкого економічного розвитку. Приведено авторське визначення цього поняття. Аналіз теоретичних думок науковців дає можливість для побудови моделі інвестиційної поведінки підприємства в інноваційному середовищі на промислових підприємствах.Визначено та систематизовано теоретичні поняття інвестицій, вплив інтелектуальних інвестицій, людського капіталу та інноваційної діяльності на економічну ефективність промислового підприємства та галузі. Проведено дослідження теоретичного поняття «людський капітал», що є стимулом для розвитку підприємства, на який впливають три чинники: минулий період; зміни в економіці підприємства; знання, які стосуються зміни кадрового потенціалу; наукові поняття зарубіжних та вітчизняних дослідників (інвестиція, людський капітал, інтелектуальний капітал). Доведено, що взаємодія людського капіталу та інтелектуального капіталу дає підприємству вагомий економічний ефект завдяки неординарним рішенням, думкам, професійним навичкам та знанням людського капіталу. Визначено теоретичний підхід до оцінки економічного ефекту інтелектуальних інвестицій на промислових підприємствах, типи оцінки вартості, критерії оцінки інтелектуальних інвестицій, методи (надлишкового прибутку, чистого прибутку, ринкова вартість на об'єкт) та підходи оцінки інтелектуальних інвестицій.У другому розділі «Аналіз стану ефективності та оцінки інтелектуальних інвестицій в промисловій галузі» визначено: аналіз інтелектуальних інвестицій світового ринку та України на прикладі країн світу; п'ятірку кращих країн світу за даними індексу глобальної економічної інформації; витрати на інноваційний розвиток та частка ВВП країн світу; динаміку країн у глобальному інноваційному індексі. За даними ВОІВ, що об'єднує такі міжнародні системи, як: РСТ – міжнародна патентна система (винаходи); Мадридська система – міжнародна система товарних знаків; Гаазька система – міжнародна система промислових зразків, досліджена та проаналізована інноваційна діяльність країн світу.Проаналізовано та розкрито аналіз інтелектуальних інвестицій в Україні на винаходи, корисну модель, товарний знак, що впливають на стійкий розвиток промислових підприємств України, виявлено тенденції цих факторів для подальшого визначення шляхів розвитку інноваційної діяльності підприємств.Обґрунтовано, що в Україні інноваційний регіональний потенціал використовується частково. Управління інноваційним розвитком в Україні недостатньо розроблено, як теоретично так і практично, часто не враховуються ресурсні дані регіону, що створює додаткові труднощі для розвитку та функціонування.Проаналізовано конкурентні переваги підприємств вагонобудівної галузі України на прикладах проектно-конструкторських бюро України та вагонобудівних підприємств Європи, структуру подачі заявок на об'єкти права інтелектуальної власності та отриманий економічний ефект від впровадження інноваційної діяльності кошти, які можна зекономити при використанні вагонів поліпшених конструкцій, проведений аналіз сучасного стану інноваційної діяльності вагонобудівної галузі.В третьому розділі «Удосконалення управління інтелектуальними інвестиціями на промислових підприємствах» в моделюванні міжнародного трансферу знань в економіці доведено в рамках економетричної моделі з використанням панельних даних, встановлений зв'язок між залежною зміною ВНП на душу населення і регресорами запропоновано та розраховано в глобальному та регіональному аспектах, згрупованими у 4 інтеграційно-технологічних кластери, в результаті обґрунтовано висновок про часткову достовірність висунутої гіпотези у формуванні міжнародних зв'язків виробництва, трансферу і споживання знань, що в подальшому використано у вагонобудівній галузі.Розроблено механізм управління інтелектуальними інвестиціями на мезорівні, що дає можливість проаналізувати основні чинники внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства та проведення аналізу інноваційного потенціалу промислового підприємства, що є головною умовою конкурентоспроможного розвитку та переходу до нової, цифрової економіки.^UThe dissertation is devoted to the improvement of theoretical and methodological intellectual investments in the innovative activity of enterprises and the development of scientific and practical recommendations in the management, formation and implementation of an innovation strategy at industrial enterprises of Ukraine.In the first section, «Theoretical Foundations of Intellectual Investment Management in the Industrial Sector», the theoretical foundations of investment from different perspectives of scientists are analyzed. development of enterprise, region, state, industry.In the process of intellectual investment research, the material values that ensure the growth of the national economy have been identified and include the process of investing in the development of the enterprise. Investment activity is the basis for gaining economic impact and acts as a guarantor of sustainable economic development. The author's definition of this concept is given. The author's definition of this concept is given. The analysis of the theoretical opinions of scientists gives the opportunity to build a model of investment behavior in an innovative environment at industrial enterprises.Theoretical concepts of investment, the impact of intellectual investment, human capital and innovation activity on the economic efficiency of an industrial enterprise and industry are defined and systematized.The theoretical concept of «human capital», which is an incentive for the development of the enterprise and which is influenced by three factors, has been carried out: the past period; changes in the economy of the enterprise; knowledge related to changes in human resources; scientific concepts of foreign and domestic researchers. It is proved that the interaction of human capital and intellectual capital gives the enterprise a significant economic effect due to extraordinary decisions, thoughts, professional skills and knowledge of human capital.The theoretical approach to the estimation of the economic effect of intellectual investment in industrial enterprises, the types of cost estimation, the criteria of the valuation of the intellectual investment, methods and approaches of the estimation of the intellectual investments are determined.In the second section, «Analysis of the state of efficiency and evaluation of intellectual investment in the industrial sector» is defined: analysis of intellectual investment of the global market situation on the example of the countries of the world; the top five countries in the world according to the Global Economic Information Index; expenditures on innovative development and a share of GDP of the countries of the world; country dynamics in the global innovation index. According to WIPO, which integrates such international systems as: PCT - international patent system (inventions); Madrid system - international trademark system; The Hague system is an international system of industrial designs, researched and analyzed innovative activity of the countries of the world.The analysis of intellectual investment in Ukraine for inventions, utility model, trademark influencing the sustainable development of industrial enterprises of Ukraine is analyzed and revealed.It is substantiated that in Ukraine innovative regional potential is partially used. The management of innovative development in Ukraine is underdeveloped, both theoretically and practically, often not taking into account the region's resource data, which creates additional difficulties for development and operation.The competitive advantages of the enterprises of the railway industry of Ukraine on the examples of design bureaus of Ukraine and the railway construction enterprises of Europe, the structure of applying for objects of intellectual property rights and the obtained economic effect from the introduction of innovative activity, the money that can be saved when using the wagons of improved designs, are analyzed. the current state of innovative activity of the railway industry.In the third section «Improving the management of intellectual investment in industrial enterprises» in modeling the international knowledge transfer in the economy with the purpose of verification in the framework of the econometric model using panel data, the relation between the dependent change of GDP per capita and the regressors is proposed and calculated and regional aspects, grouped into 4 integration technology clusters, resulting in partial concluded credibility hypothesis in shaping the international ties of production, transfer and use of knowledge.The mechanism of intellectual investment management strategy at the meso level has been developed, which makes it possible to analyze the main factors of the internal and external environment of the enterprise and to analyze the innovative potential of the industrial enterprise, which is the main condition for competitive development and transition to a new, digital economy.

Доведено адміністративну правосуб’єктність Національної поліції України у забезпеченні публічної безпеки з правом обмеження прав і свобод людини під час забезпечення публічної безпеки; сформульовано розуміння адміністративноправових обмеження, що застосовуються органами поліції, розкрито їх юридичні основи; визначено основний категоріально-термінологічний апарат у досліджуваній сфері; окреслено проблеми у сфері обмеження прав і свобод людини та розкрито шляхи їх усунення з визначенням позитивного зарубіжного досвіду застосування правоохоронними органами адміністративно-правових обмежень прав і свобод людини при забезпеченні публічної безпеки.У роботі наголошено на наявність правових колізій при використанні категорій «підтримання» та «забезпечення» як тотожних у нормах чинного законодавства. Для виправлення правових прогалин, запропоновано внестинизку доповнень до чинного законодавства. Порушено питання щодо закріплення на законодавчому рівні дефініції «публічне місце», що має не тільки теоретичне а й суттєве прикладне значення. Акцентовано, що законодавець в нормах прямої дії розмежовує два правові режими – режим воєнного стану та режим надзвичайної ситуації, що має вплив на діяльність правоохоронних органів нашої держави, зокрема й Національної поліції України. Застосування адміністративно-правових обмежень працівниками поліції при виконанні своїх службових обов’язків залежить від завдань та викликів, які постають перед ними, при цьому важливого значення набуває як правомірність їх застосування, так і обрання конкретного виду.Окреслено напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування заходів обмеження прав і свобод людини при забезпечення публічної безпеки органами Національної поліції України.Резюмовано, що на сьогодні створена самодостатня та дієва міжнародна-правова база, у якій окреслені базові норми та стандарти, які є основою для формування правової бази діяльності поліцейських підрозділів провідних країн світу.Діяльність правоохоронних органів повинна бути чітко регламентована, всі підзаконні акти, що регулюють їх діяльність повинні під час прийняття проходити незалежну правову та громадську експертизу.^UThe legal personality of the National Police of Ukraine in ensuring public security and public order with the right to limit human rights and freedoms while ensuring public security has been proven; the understanding of administrative and legal restrictions applied by police bodies is formulated, their legal bases are revealed; the main categorical and terminological apparatus in the researched field is defined; the problems in the sphere of restriction of human rights and freedoms are outlined and the ways of their elimination are revealed, with the identification of positive international experience in the application of administrative and legal restrictions ofhuman rights and freedoms by law enforcement agencies while ensuring public safety.The author's idea of the concept of "administrative and legal restrictions applied by the bodies of the National Police of Ukraine in ensuring public safety" is proposed as measures of an administrative and legal nature of the bodies of the National Policeof Ukraine defined by current legal acts, which are aimed at harmonizing and coordinating the actions of individuals in within those established limits necessary to maintain public safety. Signs of administrative and legal restrictions are highlighted.The author's classification of administrative and legal restrictions, which are applied by the National Police of Ukraine in ensuring public safety, is defined, which is based on the following criteria: their legislative enshrinement, duration, territory of action,subject orientation, moment of application, peculiarities of the status of persons to such restrictions apply are applied.The work emphasizes the presence of legal conflicts when using the categories "maintenance" and "provision" as identical in the norms of the current legislation. In order to correct legal gaps, it is proposed to make a number of additions to the currentlegislation. The issue of establishing the definition of "public place" at the legislative level, which has not only theoretical, but also significant practical significance, was raised. It is emphasized that the legislator in the norms of direct action distinguishestwo legal regimes – the regime of martial law and the regime of an emergency situation, which has an impact on the activities of law enforcement agencies of our country, in particular, the National Police of Ukraine.It was concluded that certain measures of the legal regime of martial law in this case have the same essence and legal nature as the administrative and legal restrictions applied by the National Police of Ukraine during the provision of public security, atthe same time they can be classified according to the competence of the subject powers on main and auxiliary.It is emphasized that the application of administrative and legal restrictions by police officers in the performance of their official duties depends on the tasks and challenges they face, while both the legality of their application and the choice of aspecific type become important.The areas of improvement of the administrative and legal regulation of the application of measures restricting human rights and freedoms while ensuring public safety and public order by the National Police of Ukraine are outlined. For this purpose, a number of specific proposals for amendments and additions to the current legislation in the field of application of the specified measures in the provision of public safety and public order by police bodies, including in the provision of measuresof the legal regime of martial law, have been formulated.It is summarized that today a self-sufficient and effective international legal framework has been created, in which the basic norms and standards are outlined, which are the basis for the formation of the legal framework for the activities of the police units of the leading countries of the world. The activities of law enforcement agencies must be clearly regulated, all by-laws regulating their activities must undergo an independent legal and public examination when adopted.The experience of the countries is characterized by the practice of Great Britain, similar to the USA, which provides for the creation of special units to work with detainees and a system of independent public control of the conditions in which detainees are kept; the experience of the police of the Federal Republic of Germany in the field of ensuring public safety and order during mass events, where the practice of submitting a notification about the organization of such events directly to the relevant police structure two days before the start of the event is introduced, while the police leadership has the authority to prohibit or sanction conducting such an event. It is considered important to borrow the experience of the police of Great Britain and France, where during mass events some police officers serve in civilian clothes.

У дисертації здійснено аналіз адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності в Україні в контексті сучасного державотворення та розвитку адміністративно-правової науки та реалізовано нове розв'язання наукової проблеми адміністративно-правових аспектів захисту прав інтелектуальної власності в умовах європейської інтеграції України.Підкреслено, що в історії правової науки визначено три основні періоди становлення та розвитку теоретичних знань з правового регулювання прав інтелектуальної власності: юриспруденція понять, юриспруденція інтересів, юриспруденція цінностей. На підставі порівняльно-правового аналізу становлення права інтелектуальної власності, виявлено, що на теренах українських земель (у контексті зазначених періодів) пройшло шість етапів розвитку. Сучасний етап характеризують тенденції адаптації національного законодавства України до вимог Європейського Союзу. Прийняття Угоди про асоціацію України і Європейського Союзу України започаткувало процеси реформування законодавства про захист прав інтелектуальної власності до соціально-економічних умов ЄС.Констатовано, що заснований на застосуванні методології системно-діяльнісного підходу з урахуванням принципів сучасного етапу розвитку правової науки адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності визначається як система теоретичних поглядів і вихідних наукових положень, виражених в категоріально-понятійному апараті загальної теорії права, що розкривають сутність, зміст, функції, методи та форми прояву, рівні і види впливу на суспільні відносини за допомогою адміністративно-правових засобів. Побудова теоретичної системи, що цілісно відтворює сутнісні сторони адміністративно-правового захисту прав інтелектуальної власності, заснована наемпіричному матеріалі соціально обумовленої практики, та на формуванні загальнотеоретичної та галузевої наукової бази, що сприяє виробленню на підставі методології раціональності принципових науково-теоретичних положень напрямів розв'язання проблеми ефективності адміністративно-правового захисту.Аргументовано, що нормативно-правове забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні це сукупність нормативно-правових актів вищої юридичної сили, підзаконних актів органів державної (публічної) влади, відомчих і корпоративних правових актів. Специфікою права інтелектуальної власності є включення в рамкові закони, що регулюють захист окремих об'єктів інтелектуальної власності, норм, які передбачають пріоритет спеціальних норм перед загальними нормами.Зазначено, що нормативні акти права інтелектуальної власності за предметом правового регулювання надають динамічність правовим відносинам тим, що розвиваються в контексті тенденцій розвитку суспільних відносин характерних для інформаційного суспільства. Нині виділено дві основні тенденції такого розвитку, що зумовлено розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та посиленням захисту прав і свобод людини. Це тенденція ускладнення відносин у сфері правового регулювання захисту прав інтелектуальної власності та тенденція розширення предмета правової регламентації нормами адміністративного права. Для правового регулювання захисту, що виділяється за предметом правового регулювання, характерно те, що воно стає більш об'ємними й охоплює значну кількість норм.^UThe thesis analyzes the administrative and legal protection of intellectual property rights in Ukraine in the context of modern state formation and development of administrative and legal science and implements a new solution to the scientific problem of administrative and legal aspects of protection of intellectual property rightsin the conditions of European integration of Ukraine.It is emphasized that in the history of legal science three main periods of formation and development of theoretical knowledge on legal regulation of intellectual property rights are defined: jurisprudence of concepts, jurisprudence of interests, jurisprudence of values. Based on the comparative legal analysis of the formation of intellectual property right, it was found that in the Ukrainian lands there were six stages of development (in the context of these periods). The current stage is characterized by trends in the adaptation of national legislation of Ukraine to the requirements of the European Union. The adoption of the Ukraine – European Union Association Agreement initiated the processes of reforming the legislation on the protection of intellectual property rights to the social and economic conditions of the EU.It is stated that based on the application of the methodology of system and activity approach with account for the principles of the current stage of development of legal science administrative and legal protection of intellectual property rights is defined as a system of theoretical views and initial scientific positions expressed in the categorical conceptual framework of the general theory of law, revealing the content, details, functions, methods, and forms of manifestation, levels and types of influence on public relations through administrative and legal means. Construction of a theoretical system that wholly reproduces the essential aspects of administrative and legal protection of intellectual property rights, is based on empirical material of socially conditioned practice, and on the formation of general theoretical and sector-specific scientific base, which contribute to the development on the basis of the methodology of rationality the basic scientific and theoretical provisions of the directions of solving the problem of efficiency of administrative and legal protection.It is argued that the regulatory and legal protection of intellectual property rights in Ukraine is a set of regulatory legal acts of higher legal force, bylaws of state (public) authorities, departmental and corporate legal acts. The specificity of intellectual property right is the inclusion in the framework laws, governing the protection of certain intellectual property, norms that provide for the priority of special norms over general norms.It is noted that regulatory acts of intellectual property right on the subject of legalregulation give dynamism to legal relations that develop in the context of trends in social relations characteristic of the information society. Currently, there are two main trends in this development, due to the development of information and communication technologies and strengthening the protection of human rights and freedoms. This is a tendency to complicate relations in the field of legal regulation of protection of intellectual property rights and the tendency to expand the subject of legal regulation by the norms of administrative law. The legal regulation of protection allocated to the subject of legal regulation is characterized by the fact that it becomes more voluminous and covers a significant number of norms.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії корупції в Україні, розробленні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, зокрема:Аргументовано, що корупція є транснаціональним явищем і становить загрозу для всієї світової спільноти. Протидія корупції в різних країнах здійснюється з різною ефективністю і за різними напрямами, але очевидним є те, що необхідна міжнародна антикорупційна стратегія протидії, що матиме різні профілактичні і репресивні заходи. Встановлено, що одним із факторів ефективної протидії корупції у будь-якій державі є система суб’єктів протидії корупції, яка об’єднує зусилля громадян, громадських організацій та правоохоронних органів. Зазначено, що система суб’єктів протидії корупції в Україні відзначається різноманітністю та взаємодією різних структур.Суб’єктів протидії корупції в Україні запропоновано класифікувати за різними критеріями, які відображають різні аспекти їхньої ролі та функцій у протидії корупції. Так, за організаційним рівнем суб’єкти протидії корупції поділяються на: 1) центральні органи влади (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура); 2) регіональні та місцеві органи (регіональні антикорупційні відділи, місцеві органи влади, які мають відділи з питань запобігання корупції). За функціональною спрямованістю суб’єкти системи протидії корупції можуть поділятися на такі, що здійснюють розслідування корупційних правопорушень (наприклад, НАБУ та САП) та такі, що здійснюють здебільшого превентивні заходи й моніторинг (прикладом є НАЗК). За рівнем інституційної залежності суб’єкти протидії корупції прийнято поділяти на незалежні органи, такі як НАБУ, САП, НАЗК, які мають статус незалежних інституцій з правом ведення незалежної діяльності та прийняття рішень, та антикорупційні й правоохоронні органи, які є підзвітними владним структурам. Зазначається, що серед усіх вітчизняних суб’єктів протидії корупції саме Національне антикорупційне бюро України має найбільш ефективну та результативну модель діяльності, завдяки чому цей орган користується підтримкою з боку громадськості та міжнародних партнерів України. Охарактеризовано правові засади діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні, а також наукові підходи щодо класифікацію таких правових засад. Автором зроблено спробу класифікації правових засад за ступенем юридичної сили. Опрацьовано норми Конституції України, які становлять першочергову правову засаду правоохоронної і антикорупційної діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні. Наведено відповідні положення міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, рішень та наказів українських антикорупційних органів тощо. Акцентовано увагу на наявності цілої низки інших способів класифікації правових засад протидії корупції. Відзначено, що політичний тиск та недостатньо якісне законодавче забезпечення позначаються на послабленні процесу протидії корупції в Україні через декілька причин, зокрема недостатньо ефективні інституції, політичний тиск, відсутність фінансування та ресурсів, відсутність суспільної підтримки, недостатню міжнародну співпраця. Стверджується, що з метою підвищення ефективності діяльності антикорупційних і правоохоронних органів України та усунення вищевказаних недоліків необхідно удосконалювати чинне законодавство, що регулює завдання та функції суб’єктів протидії корупції. Виокремлено ключові аспекти такого удосконалення з огляду на їхній вплив на процес протидії корупції в Україні, зокрема розширення повноважень НАЗК, підвищення прозорості та відкритості у владі, розвиток громадянського суспільства, міжнародне співробітництво.Вказано на необхідність посилення контролю за діяльністю працівників антикорупційних і правоохоронних органів, а також на важливість підвищення їхньої професійної кваліфікації та етичних стандартів. Зазначається, що забезпечення високої моральної та професійної діяльності працівників в цих сферах має велике значення для відновлення довіри суспільства до органів влади та юридичної системи в цілому.^UIt has been argued that corruption is a transnational phenomenon and poses a threat to the entire global community. The combating of corruption in different countries is carried out with different effectiveness and in different directions, but it is obvious that an international anti-corruption strategy is needed, which will include various preventive and repressive measures.The author has established that one of the factors of effective counteraction to corruption in any State is the system of anti-corruption bodies which combines the efforts of citizens, NGOs and law enforcement agencies. It has been noted that the system of anti-corruption bodies in Ukraine is characterised by diversity and interaction of various structures.The author has proposed to classify anti-corruption bodies in Ukraine according to various criteria that reflect different aspects of their role and functions in combating corruption. Thus, according to the organisational level, anti-corruption bodies are divided into: 1) central authorities (National Agency on Corruption Prevention, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, Specialised Anti-Corruption Prosecutor's Office); 2) regional and local authorities (regional anti-corruption departments, local authorities with anti-corruption departments). According to their functional orientation, the actors of the anti-corruption system can be divided into those that investigate corruption offences (e.g. NABU and SAPO) and those that mainly carry out preventive measures and monitoring (e.g. NACP). According to the level of institutional dependence, anti-corruption bodies are usually divided into independent bodies, such as NABU, SAPO, NACP, which have the status of independent institutions with the right to conduct independent activities and make decisions, and anti-corruption and law enforcement agencies that are accountable to the government.It has been pointed out that among all domestic anti-corruption actors, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine has the most effective and efficient model of activity, which is why this body enjoys the support of the public and Ukraine's international partners.The author has characterised the legal framework for the activities of anti-corruption bodies in Ukraine, as well as scientific approaches to the classification of such legal frameworks. The author has attempted to classify the legal framework by the degree of legal force. It has been studied the provisions of the Constitution of Ukraine which constitute the primary legal basis for law enforcement and anti-corruption activities of anti-corruption bodies in Ukraine. It have been cited the relevant provisions of international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries, decisions and orders of Ukrainian anti-corruption bodies, etc. It has been emphasised that there are a number of other ways to classify the legal framework for combating corruption.It has been noted that political pressure and insufficient legislative support affect the weakening of the process of combating corruption in Ukraine for several reasons, including insufficiently effective institutions, political pressure, lack of funding and resources, lack of public support, and insufficient international cooperation. It has been argued that in order to improve the efficiency of anti-corruption and law enforcement agencies of Ukraine and to eliminate the above shortcomings, it is necessary to improve the current legislation regulating the tasks and functions of anti-corruption actors. The author has identified the key aspects of such improvement in view of their impact on the process of combating corruption in Ukraine, in particular, expansion of the NACP's powers, increase of transparency and openness in government, development of civil society, and international cooperation.The author has pointed out the need to strengthen control over the activities of anti-corruption and law enforcement officials, as well as the importance of improving their professional qualifications and ethical standards. It has been noted that ensuring high moral and professional performance of employees in these areas is of great importance for restoring public confidence in the authorities and the legal system as a whole.It has been emphasised that research and analysis of the tasks and functions of anti-corruption bodies in Ukraine are extremely important, since corruption remains one of the main threats to the country's development and violates the principles of justice, transparency and equality. It has been pointed out that the importance of understanding the essence of the tasks and functions of the entities involved in combating corruption is revealed in the unity of the following key aspects: ensuring efficiency of actions; ensuring transparency and openness; increasing public trust.

У дисертації на основі теоретичних узагальнень і аналізу практики публічного управління вирішено наукове завдання щодо обґрунтування шляхів удосконалення державної політики щодо безпеки праці в контексті євроінтеграції України через: узгодження концептуальних засад удосконалення державної політики України щодо безпеки праці з європейськими практиками реалізації політики у сфері безпеки та гігієни праці, покращення ефективності забезпечення державної політики щодо безпеки праці в Україні з адаптацією європейських практик у цій сфері.У роботі досліджено теоретичні та нормативно-правові основи державної політики щодо безпеки праці шляхом аналізу наукових праць, з'ясування співвідношення понять «безпека праці» та «охорона праці», інституційного та нормативно-правового забезпечення охорони праці та європейських практик реалізації політики щодо безпеки праці.Узагальнення теоретичних та нормативно-правових основ державної політики щодо безпеки праці дало змогу: з'ясувати, що в Україні поняття «охорона праці» розглядється в різних значеннях - у вузькому, широкому та над широкому, оскільки норми охорони праці є предметом вивчення та розгляду багатьох наук (зокрема, сучасні вітчизняні дослідники розглядають охорону праці з юридичної, економічної, соціальної точки зору, а також, як галузь науки, що зумовлює необхідність його комплексного тлумачення); у сучасному науковому дискурсі, переважно, поняття «охорона праці» ототожнюють з поняттям «безпека праці»; поглибити визначення поняття «ризик» у контексті безпеки праці; встановити, що інституційне та нормативно-правове забезпечення охорони праці в Україні потребує удосконалення з метою приведення до відповідності із законодавством ЄС на підставі зобов'язань України, які виникли відповідно до Угоди про асоціацію Україна-ЄС, першочерговим з яких є перегляд, удосконалення і оновлення нормативної бази щодо охорони праці з метою уникнення дублювання регламентації у кількох нормативних актах та актуалізації їх змісту, адже лише Закон України «Про охорону праці» спричинив прийняття 68 (шістдесяти восьми) нормативно-правових актів, відсилає до 11 (одинадцяти) нормативних актів, містить 26 (двадцять шість) змін та має відсилання з 1243 (одна тисяча двохста сорока трьох) законодавчих та інших нормативно-правових актів; з'ясувати, що нормативно-правова база ЄС у сфері безпеки і гігієни праці побудована на принципі імплементації до національного законодавства держав-членів ЄС положень, цілей, принципів і норм, закладених у директивах ЄС із мінімальних вимог безпеки та гігієни праці, які спрямовані, на загальноєвропейську гармонізацію умов безпеки та гігієни праці з метою забезпечення належної сумісності економічного і соціального прогресу шляхом упровадження мінімальних вимог до безпеки та гігієни праці; з'ясовано, що систему законодавства ЄС у сфері безпеки і гігієни праці складають: Директива 89/391/ЄEC «Про запровадження заходів, що сприяють поліпшенню безпеки і гігієни праці працівників на виробництві» від 12 червня 1989 р., яка створює європейську нормативно-правову базу для заохочення безпеки та гігієни на робочих місцях та є обов'язковою для усіх держав-членів ЄС, а інші окремі директиви щодо конкретних аспектів безпеки та гігієни праці - забезпечують адаптацію принципів Директиви 89/391/ЄEC до конкретних завдань; з'ясовано, що до системи управління охороною праці ЄС належать Європейська Комісія, Дорадчий комітет з питань безпеки та гігієни праці, національні адміністрації, профспілки та організації роботодавців держав-членів ЄС, Європейське агентство з безпеки та гігієни праці, Міжнародна організація праці та Всесвітня організація охорони здоров'я; політику ЄС у сфері охорони праці розробляє та реалізує Європейська Комісія у відповідності до рекомендацій (висновків) Дорадчого комітету з питань безпеки та гігієни праці, сформованих на підставі результатів проведених консультацій з національними адміністраціями держав-членів ЄС, профспілками та організаціями роботодавців, з урахуванням результатів реалізації програм Європейського агентства з безпеки та гігієни праці, а також позицій Міжнародної організацій праці та Всесвітньої організації охорони здоров'я.^UIn the dissertation, basing on theoretical generalizations and the analysis of the practice of public administration, was solved the scientific task concerning substantiation of ways and means of improvement of the state policy on labor safety through coordination of conceptual bases of improvement of the state policy of Ukraine on labor safety with the European practices of realization of policy in this area. The scientific work investigates the theoretical and regulatory framework of state policy in the field of labor safety by analyzing scientific papers, clarifying the relationship between " labor safety" and "labor protection", institutional support for labor protection and foreign experience in implementing labor safety policy.The generalization of the theoretical and normative-legal bases of the state policy on labor safety made it possible to find out that: in modern scientific discourse, quite often, the concept of "labor protection" is identified with the concept of "occupational safety"; the concept of "labor protection" can be considered in different meanings – narrow, broad and very broad, given that in fact the norms of labor protection are the subject of study and consideration of many sciences (in particular, modern domestic researchers consider labor protection from a legal, economic, social point of view, as well as a branch of science, which necessitates its comprehensive interpretation); institutional and regulatory support of labor protection in Ukraine needs to be reformed in order to bring it into line with EU legislation on the basis of Ukraine's obligations under the EU-Ukraine Association Agreement, the priority of which is to revise, improve and update the regulatory framework for labor protection in order to avoid duplication in several regulations and update their content, because only the Law of Ukraine "On labor protection" led to the adoption of 68 (sixty-eight) regulations, refers to 11 (eleven) regulations, contains 26 (twenty six) changes and has references from 1243 (one thousand two hundred and forty-three) legislative and other normative legal acts; to find out that the EU legal framework in the field of occupational safety and health is based on the principle of implementation in the national legislation of EU member states of the provisions, objectives, principles and norms laid down in EU directives on minimum occupational safety and health requirements, the pan-European harmonization of occupational safety and health conditions in order to ensure proper compatibility of economic and social progress through the introduction of minimum requirements for occupational safety and health; the system of EU legislation in the field of occupational safety and health consists of: Directive 89/391 / EEC "On the introduction of measures to improve the safety and health of workers at work" of 12 June 1989, which creates a European regulatory framework to promote safety occupational health and safety and is binding on all EU Member States, while other separate directives on specific aspects of occupational safety and health ensure that the principles of Directive 89/391 / EEC are adapted to specific tasks; the EU occupational safety and health management system includes the European Commission, the Advisory Committee on Occupational Safety and Health, national administrations, trade unions and employers' organizations of the EU Member States, the European Agency for Safety and Health at Work, the International Labor Organization and the World Health Organization; EU occupational safety policy is developed and implemented by the European Commission in accordance with the recommendations (conclusions) of the Advisory Committee on Safety and Health at Work, formed on the basis of consultations with national administrations of EU Member States, trade unions and employers' organizations, taking into account programs of the European Agency for Safety and Health at Work, as well as the positions of the International Labor Organization and the World Health Organization.

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в отриманні нових науково обґрунтованих результатів у галузі знань 28 “Публічне управління та адміністрування” щодо вдосконалення системи багаторівневого врядування у процесах сталого розвитку суспільства на основі застосування комплексного підходу щодо використання інструментарію зврахуванням воєнних викликів, загроз національній безпеці та територіальній цілісності держави. Вдосконалено існуючий підхід до врядування, який об’єднує різні інструменти та ресурси для більш ефективного управління в умовах воєнного стану.Перший розділ дисертації присвячено теоретичним засадам децентралізованого багаторівневого врядування, зокрема в розділі охарактеризувано сучасний стан наукової розробленості проблематики багаторівневого врядування та стійкого розвитку суспільства; обґрунтувано концептуальні підходи до багаторівневого врядування та розкрито базові поняття щодо проблематики даного дослідження; здійснено порівняльну характеристику цілей багаторівневого врядування в цивільних і воєнних умовах; проаналізовано зарубіжні практики багаторівневого врядування на прикладі Іспанії, ФРН, Швеції.У другому розділі виокремлено системні ознаки стійкості в умовах зовнішньої агресії: адаптація, резилієнтність (здатність особи реагувати на стрес), ефективне управління кризами, забезпечення потреб населення, збереження прав і свобод громадян, міжнародна підтримка і дипломатичні зусилля, соціальна солідарність і реконструкція, запобігання рецидивуконфлікту, системна безпека і кіберзахист. Визначено специфіку реалізації принципів децентралізованого багаторівневого врядування в Україні.Третій розділ містить пропозиції щодо управління процесами багаторівневого врядування в умовах повоєнного періоду, що передбачає ефективний механізм співробітництва та координації між різними управлінськими рівнями та залучення громадськості, неприбуткових організацій щодо впровадження сучасних інструментів та ресурсів в систему децентралізованого багаторівневого врядування; розробка чітких стратегій та планів дій щодо відновлення і розвитку після воєнного конфлікту.^UThe dissertation solved the actual scientific task, which is to obtain new scientifically based results in the field of knowledge 28 «Public management and administration» to improve the system of multi-level governance in the processes of sustainable development of society on the basis of an integrated approach to the use of tools taking into account military challenges, threats to national security and territorial integrity of the state. The existing approach to governance has been improved, combining various tools and resources for more effective management under martial law.The first section of the dissertation is devoted to the theoretical foundations of multi-level governance, in particular, the section characterizes the current state of scientific development of the problems of multi-level governance and sustainability; conceptual approaches to multilevel governance are substantiated and basic concepts regarding the problems of this study are disclosed; a comparative description of the goals of multi-level governance in civil and military conditions has been carried out; foreign experience of multi-level governance is analyzed on the example of Spain, Germany, Sweden. Fourth, public organizations and activists in Ukraine are engaged in sustainable development and multi-level governance, promoting discussion of these issues and influencing the decisions of the authorities.In the second section, system signs of constancy in conditions of external aggression are allocated: adaptation, resiliency (the ability of a person to respond to stress), effective crisis management, meeting the needs of the population, preserving the rights and freedoms of citizens, international support and diplomatic efforts, social solidarity and reconstruction, prevention of recurrence of the conflict, systemic security and cyber defense; the specifics of implementing the principles of multi-level governance in Ukraine are determined; the feasibility of modeling the optimal configuration of multi-level governance of the war period was developedand substantiated; the algorithm of the process of modeling multi-level governance (under the conditions of military and post-war governance) is arranged. It has been determined that multi-level governance in Ukraine is based on principles aimed atthe distribution of power and competencies between different levels of power in the state.The third section contains proposals for managing the processes of multi-level governance in the conditions of post-war governance, which provides for an effective mechanism for cooperation and coordination between different management levels and the involvement of the public, non-profit organizations in introducing modern tools and resources into the multi-level governance system;development of clear strategies and action plans for recovery and development after the military conflict.

Досліджено питання розвитку лізингових відносин як одного з найважливіших напрямків, які сприяють модернізації виробництва та прискоренню трансформації капіталу з позичкового у функціонуючий. Охарактеризовано види лізингу, показано переваги кожного з них. Рзглянуто джерела фінансування лізингових угод. Наведено теоретичне обгрунтування лізингових відносин як економічної категорії. Показано специфічні риси лізингових та орендних відносин. Проаналізовано стан забезпечення технікою сільськогосподарських підприємств регіону. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку економіки найбільш прийнятними формами реалізації лізингових відносин є зворотна та міжнародна. Зроблено висновок, що за умов нерозвиненого фондового ринку та високих процентних ставок банків за кредитами, особливо, довгострокової, оптимальною формою зовнішнього фінансування потреб сільськогосподарських підприємств є лізинг, обгрунтовано шляхи мінімізації ризиків у даній сфері.

  Скачати повний текст

Сформульовано концептуальні положення і висновки, що мають наукову новизну і є особистим внеском автора в дослідження заборони пропаганди війни.Запропоновано власну періодизацію розвитку історіографії пропаганди війни, в межах якої виокремлено її основні етапи. Обґрунтовано методологічний інструментарій дослідження феномена пропаганди війни, який полягає у застосуванні методології наукового пізнання, заснованої на поєднанні загальноправових, спеціально правових (методологія науки кримінального права) та психолого-правових методах. Подано концептуальне бачення дворівневої структури пропаганди війни, що передбачає наявність сукупності взаємообумовлених елементів, які розкривають розуміння пропаганди війни: перший рівень передбачає запобігання пропаганді війни, другий рівень націлений безпосередньо на усунення самої пропаганди війни. Обидва нормативно закріплені у ч. 1 ст. 20 та у ч. 2 ст. 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП). Пропаганда війни розуміється автором як поширення в будь-якій формі поглядів, фактів, аргументів та інших відомостей, зокрема завідомо неправдивих, розпалювання внутрішньо- та зовнішньодержавної расової, релігійної, національної ворожнечі, що має на меті заклики та підбурювання до здійснення воєнних конфліктів або агресивної війни.Визначено змістовне наповнення пропаганди війни, яке передбачає наявність сукупності таких взаємообумовлених елементів, як: підбурювання до війни або агресивних дій; ізоляція громадян від будь-яких контактів із зовнішнім світом; замовчування та викривлення діяльності міжнародних установ на користь миру; створення перешкод для отримання інформації про думку інших держав.Доведено, що норми, які стосуються заборони пропаганди війни, спрямованої на пряме та громадське підбурювання до ворожнечі чи насильства, є нормами загального міжнародного права, що покладають зобов’язання на держави. І саме такі норми накладають позитивні зобов’язання erga omnes на заборону пропаганди війни. А відтак, внесення застережень до них і відхилення від них унеможливлюються.Виокремлено чотири аспекти щодо мови ненависті та ворожнечі: поширення ідей, заснованих на расовій нерівності; поширення ідей, заснованих на расовій ненависті; підбурювання до расової дискримінації; підбурювання до актів, спрямованих проти будь-якої раси чи групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження, а також надання будь-якої допомоги для проведення расистської діяльності, зокрема її фінансування.Окреслено ключові елементи для визначення сутності мови ворожнечі, а саме: умисел, підбурювання й осуджені результати. Елемент пропаганди можна розуміти як вимогу щодо умислу, тобто вона охоплює лише заяви, зроблені з наміром розпалити ворожнечу. Заяви, зроблені з наміром підбурювати інших до ненависті, необхідно сприймати як мову ворожнечі.Обґрунтовано, що підбурювання є елементом пропаганди війни та взаємопов’язаним з нею поняттям. Вбачається, що вирішальним і відмінним елементом підбурювання є намір підбурювати інших до ворожості чи насильства. Запропоновано внести пряме і публічне підбурювання до агресії до переліку злочинів Римського статуту Міжнародного кримінального суду.Визначено основні аспекти практики міжнародних військових трибуналів, коли пропаганда війни розуміється і як сукупність дій щодо підбурювання до воєнних дій чи геноциду, і як прямі заклики щодо конкретних злочинних дій проти конкретних осіб, і як пропагування расової, національної чи ментальної домінації однієї народності, групи осіб над іншою; пропаганда війни визнається і як закінчений злочин, і як незакінчений злочин без прямих негативних суспільних наслідків, але у випадку незакінченого злочину міжнародна практика розробила концепцію невідворотності та неможливості уникнення покарання.Отримали подальшого розвитку положення про те, що на міжнародному рівні й досі не вироблена універсальна правова конструкція у формі нормативно-правового акта, який містить загальне й обов’язкове для всіх держав визначення пропаганди та її негативних явищ. Вирішення зазначеного питання перебуває у площині реалізації спільних міждержавних механізмів укладання багатосторонніх та двосторонніх міжнародно-правових договорів. А тому важливо враховувати світовий досвід як держав, так і міжнародних організацій, наприклад, Європейського Союзу; положення, що відносини в сфері заборони пропаганди війни слід сприймати значно ширше, ніж суто кримінально каране діяння. Пропаганда війни перетворюється на стійкий інструмент ведення війни, а тому доцільно проводити упереджуючий аналіз та правове моделювання пошуку нових ефективних механізмів кримінального переслідування за такий вид злочину, навіть із можливістю його родової диверсифікації^UThe author’s personal contribution to the study of the prohibition of propaganda for war comprises the novel scientific concepts and conclusions presented in this dissertation.The author proposes an original periodization for the development of historiography of propaganda for war, establishing its main stages. The methodological toolkit for studying propaganda for war is outlined as a methodology of scientific cognition based on a combination of general legal, specialized legal (criminal law), and psychological legal methods.The work conceptualises a two-tier vision of propaganda for war that includes a set of interconnected elements ensuring comprehensive understanding of the phenomenon. The first level pertains to preventing propaganda for war, while the second level is aimed at directly eliminating propaganda for war altogether. Both levels are officially enshrined in parts 1 and 2 of Art. 20 of the International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR).The author suggests defining propaganda for war as any form of dissemination of views, facts, arguments, and other information, including knowingly untrue messages, incitement of domestic and international racial, religious, or national hatred that aims to instigate military conflicts or aggression. The distinction from conventional propaganda is highlighted, as the latter focuses on spreading arguments, rumours, and other information among individuals to foster the desired public opinion.The meaning and content of propaganda for war are defined by detailing its interdependent elements, namely incitement to war or aggression, isolation from any contact with the outside world, censorship and distortion of any action towards peace by international organisations, and obstruction of access to information on the viewpoints of other countries.The dissertation proves that norms related to prohibition of propaganda for war aimed at direct and public incitement to hostility or violence are, in fact, general international law norms and they impose obligations on the states. These very norms institute positive erga omnes obligations regarding the prohibition of propaganda for war, therefore there can be no derogations or deviations from them. Notably, Ukrainian legal doctrine does not differentiate between the terms “мова ненависті” and “мова ворожнечі”, which are treated as synonymous and equal translation-terms for hate speech, despite minor stylistic and semantic differences. In this regard, the author suggests combing the terms and using “мова ненависті та ворожнечі” hereafter, in order to highlight the relations and actions based on hatred that lead to actual conflicts and wars. Four aspects of hate speech are summarised as (a) spreading ideas based on racial superiority, (b) dissemination of ideas based on racial hatred, (c) incitement to racial discrimination, and (d) incitement to acts against any race or group of people of different skin colour or ethnic origin, as well as abetting or providing any support to racism-motivated behaviour, including financial resources.The author argues that key elements to establishing the fact of hate speech are intent, incitement, and unlawful consequences. The element of propaganda can be viewed through the lens of intent, i.e., propaganda should encompass only the statements made with the intention of instigating hostility; statements made with the intention of inciting others to hatred should be considered hate speech.It is substantiated that incitement is an element of propaganda for war and these two concepts and interrelated. The definitive and distinguishing element of incitement is the intent to incite others to hostility or violence. The author argues that direct and public incitement to aggression should be included as a crime in the Rome Statute of the International Criminal Court.The paper outlines the main aspects of the existing case practice of international military tribunals wherein propaganda is interpreted as a set of actions aimed at inciting towards hostilities or genocide, or as direct calls for specific illegal actions against specific persons, or as propagation of racial, national, or mental domination of one nation or group of people over others. Propaganda for war is considered as both a complete crime and an inchoate offense without direct negative social consequences, however, in the second case, the international practice has developed a concept of irreversibility and made it impossible to avoid punishment. The author further develops the notion that there is still no universal legal construct at the international level that would contain a comprehensive definition of propaganda for war and its negative manifestations as a binding normative legal act. Solution to this issue lies in the implementation of joint interstate mechanisms for concluding multilateral and bilateral international legal agreements.

В умовах цифрового суспільства відбувається процес оновлення видів об’єктів права інтелектуальної власності, до яких відноситься і телевізійний формат (далі – ТВ-формат або формат). Дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній науці комплексним монографічним дослідженням, в якому виявлено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання ТВ-форматів на міжнародному і національному рівнях, а саме визначена правова природа ТВ-формату, проаналізовано елементи, з яких він складається, виокремлено ознаки, що дають можливість віднести його до складних об’єктів права інтелектуальної власності зі змішаною правовою природою, визначити засоби охорони майнових прав на нього, розглянуто договірні конструкції, які опосередковують процес створення та розпорядження майновими правами на ТВ-формат, а також інші дотичні до цього проблеми. За результатами проведеного дослідження було сформульовано низку теоретичних положень та висновків. У розділі 1 «Розвиток категорії «формат» у праві інтелектуальної власності» висвітлено ґенезу терміну формат і категорії телевізійний формат, етапи їх розвитку, описано сфери, в яких виникає і використовується формат і ТВ-формат, здійснено аналіз міжнародного та національного досвіду правового регулювання ТВ-форматів. З’ясовано, що термін формат розвивається паралельно з технологічним прогресом, еволюціонує, набуваючи ознак правової категорії у понятійному апараті юридичної науки, що потребує свого дослідження. Так, якщо цей термін спочатку застосовувався виключно в значенні спеціального диференціатора розміру, зовнішнього вигляду або структури того чи іншого об‘єкта, то згодом ним стали позначатися різні процеси та явища, а такі поняття як радіоформат, телеформат, аналоговий або цифровий формат, формат квест-кімнат, спортивних ігор, телевізійних каналів, формат подачі журналістських матеріалів в Інтернеті (лонгрід) тощо, стали широковживаними.Встановлено, що ТВ-формат своєю появою завдячує виокремленню медіаіндустрії як сфери виробництва та розповсюдження телевізійного, кіно- і радіоконтенту. Уперше виділено основні етапи, що безпосередньо пов’язано з правовим регулюванням створення, розповсюдження та розпорядження майновими правами на ТВ-формат: І етап (з 1950 р. по 1970 р.) – виникнення, адаптація та глокалізація форматів; ІІ етап (з 1970 р. по 1980 р.) – формування наукової доктрини щодо правової природи форматів; ІІІ етап (з 1980 р. по 1990 р.) – вирішення проблем захисту форматів (судова практика, створення неурядових організацій в цій сфері, зокрема, FRAPA та ін.); ІV етап (з 1990 р. по теперішній час) – глобалізація форматів і застосування договірних конструкцій, які обумовлюють процес створення, використання та розпорядження майновими правами на ТВ-формат.Визначено місце ТВ-формату серед інших об’єктів права інтелектуальної власності. Досліджено охороноздатні (юридично значущі) та утилітарні (юридично байдужі, тобто ті, що не підлягають охороні) елементи формату, запропоновано класифікацію їх різних видів. Уперше класифіковано процеси, які обумовлюють цивільний оборот ТВ-формату, а саме: адаптацію, глокалізацію та глобалізацію. Доводиться, що адаптація полягає в переробці або пристосуванні базового ТВ-формату до національних особливостей тієї країни, в якій буде демонструватися створений на його основі аудіовізуальний твір (телевізійна програма). Право адаптації реалізується сторонами за допомогою ліцензійного договору, в межах якого ліцензіар надає ліцензіату право змінювати певні елементи або доповнювати ТВ-формат новими елементами. У такий спосіб оригінальний твір – телевізійна програма адаптується на локальному рівні і ліцензіат створює похідний твір – адаптований аудіовізуальний твір (телевізійну програму).З’ясовано, що, починаючи з 50-х років минулого століття, більшість країн світу намагалися, спираючись на дослідження науковців, забезпечити правовий захист ТВ-форматів на рівні законодавства. Однак, недосягнення єдності у з'ясуванні правової природи ТВ-формату, а звідси і неможливість визначитись з тим правовим механізмом, який би забезпечив захист прав на цей об’єкт, пояснює той факт, що в сучасних умовах ТВ-формат на рівні національного законодавства різних країн світу охороняється або нормами права інтелектуальної власності, або нормами інших галузей права та інститутів, або взагалі не охороняється. Стан невизначеності правової природи та режиму захисту прав на ТВ-формат привів до створення міжнародних неурядових організацій (Міжнародна Асоціація по визнанню і захисту форматів – The Format Recognition and Protection Association – FRAPA, Міжнародна асоціація юристів у галузі охорони форматів – International Format Lawyers Association), метою яких стало визнання та захист прав на ТВ-формат. Таким чином, на міжнародному рівні почала формуватися практика захисту прав на ТВ-формати неправовими засобами, які носять рекомендаційний характер.^UIn a digital society, there is an ongoing process of updating the types of intellectual property rights, which includes the television format (henceforth, TV format).This thesis is one of the first comprehensive monographic studies in the national science that identifies theoretical and practical issues of legal regulation of TV formats at the international and national levels, namely, the legal nature of the TV format is defined, its elements are analysed, and the features that make it possible to classify it as a complex object of intellectual property rights with a mixed legal nature, to determine the means of protection of proprietary rights, are identified. Based on the results of the study, the author formulates a number of theoretical provisions and conclusions.Chapter 1 "Development of the Category of "Format" in Intellectual Property Law" outlines the genesis of the category of television format and the term "format", the stages of their development, describes the areas in which "format" arises and is used, and analyses the international and national experience of legal regulation of TV formats.It is established that the term "format" develops in parallel with technological progress depending on the scope of application, and it is evolving, acquiring the features of a legal category in the conceptual framework of legal science which requires its own examination. Thus, while initially the term "format" was used exclusively in the sense of a special differentiator of the size, appearance or structure of an object, later it began to refer to various processes and phenomena, and such concepts as a radio format, TV format, analogue or digital format, the format of escape rooms, sports games, television channels, the format of presentation of journalistic materials on the Internet (long read) became widely used.The author suggests that the TV format was created due to the separation of the media industry as a sphere of production and distribution of television, cinema, and radio content. For the first time, the author identifies four main stages which are directly related to the legal regulation of creation, distribution, and assignment of property rights to the TV format: Stage I (from 1950 to 1970) - appearance, adaptation and glocalization of formats; Stage II (from 1970 to 1980) - formation of the scientific doctrine on the legal nature of formats; Stage III (from 1980 to 1990) - solving the problems of format protection (court practice, the establishment of non-governmental organizations in this area, in particular, FRAPA, etc. ); IV stage (from 1990 to the present) – globalization of formats and application of contractual structures that determine the process of creation, use and disposal of property rights to a TV format.The author determines the place of the TV format among other objects of intellectual property rights. The author examines the protectable (legally significant) and utilitarian (legally irrelevant, not subject to protection) elements of the format, and proposes qualifications for their various types.For the first time, the author has classified the processes that determine the civil turnover of the TV format, namely adaptation, glocalization, and globalization. It is argued that adaptation involves modifying or adapting the basic TV format to the national particulars of the country in which the audiovisual work (television program) created on its basis will be broadcast. The right of adaptation is exercised by the parties through a licence agreement, under which the licensor grants the licensee the right to change certain elements of the TV format or supplement it with new elements. In this way, the original work – a television program – is adapted at the local level and the licensee creates a derivative work – an adapted audiovisual work (television program).It is established that since the 50s of the last century, most countries of the world have tried, based on research by scholars, to ensure legal protection of TV formats at the legislative level. However, the failure to achieve unity in clarifying the legal nature of the TV format, and hence the inability to determine the legal mechanism which would ensure the protection of rights to this object, explain the fact that in modern conditions, the TV format at the level of national legislation of different countries of the world is protected either by the norms of intellectual property law or by the norms of other branches of law.

В дисертаційному досліджені структуровано, комплексно і всебічно проаналізовано критичні концепції глобалізації як провідного процесу трансформації міжнародної системи і чинника транснаціоналізації світового політичного процесу, представлена багаторівнева структура сучасної міжнародної системи, що трансформується в умовах збільшення транснаціональних акторів; визначено ступень транснаціоналізації світового політичного процесу та з'ясовано місце нових акторів, які функціонують поза межами кордонів національних держав і відіграють важливе значення в міжнародно-політичних трансформаціях сучасності; доведено, що в умовах розмивання меж відповідальності міжнародних акторів в таких важливих сферах світового розвитку, як міжнародна безпека, екологія, світова економіка, міграція тощо, вирішення глобальних проблем сучасності залежить від ефективної взаємодії державних і недержавних акторів; обґрунтована трансформаційна роль транснаціональних акторів в міжнародній системі, яка в першу чергу проявляється в посиленні впливу їх політичної складової; розвинуто розуміння спільного і відмінного в категоріях «глобалізм» і «мондіалізм»; визначено місце України у глобалізаційних процесах в умовах трансформації сучасної міжнародної системи з використанням найсучасніших методологій і методів міжнародно-політичної науки.^UThe urgency of the complex study of the conceptual dimension of globalization under conditions of the transformation of the international system is due to the formation of a new structure of the world and the need to identify prospects for the realization of Ukraine's national interests in the context of global political transformations, the search for globally oriented strategies for the formation and effective implementation of its foreign policy under conditions of the formation of a new world order.The given study is based on the fact that under conditions of the transformation of the contemporary international system there is a scientific and political necessity in shaping, on the basis of the generalization of contemporary conceptual approaches, the processes of globalization and systematization of the concepts of globalization of a holistic view of the nature and direction of these transformational processes that began even during the bipolar confrontation and were held on the basis of profound social, political, economic and ideological processes. Scientific discussions about the character of the current stage of world development have become the choice of future models, which is due to the urgent need to find effective ways of managing a contemporary international system. The scientific search is aimed at determining the further direction of globalization development, and from this position the latest concepts of globalization are updated, taking into an account global international transformations, quantitative and qualitative changes in world politics. The scientific and political necessity to find out and analyze on the conceptual level the crisis of globalism and the neoliberal model of globalization within scientific paradigms is stated.

У дисертації підкреслено, що поява кримінальних правопорушень за межами країни ставить під сумнів можливість вирішення питання про спільні зусилля держав через міжнародну співпрацю для протидії та запобігання міжнародних злочинів. Такі спільні ініціативи держав необхідні для обміну інформацією, координації заходів та спільного розслідування кримінальних правопорушень. Країни світу мають усвідомити, що неможливо впоратися із міжнародними кримінальними правопорушеннями самостійно через їх складність і багатоаспектність. Лише завдяки взаємодії, обміну досвідом та спільними зусиллями держав можливо забезпечити ефективну боротьбу з цією загрозою.Акцентовано увагу на тому, що на сьогодні основною причиною для поглиблення міжнародної співпраці України є збройна агресія російської федерації. Масові вбивства, мародерство, застосування різних видів насильства, порушення звичаїв війни зі сторони російських військових вимагає негайного створення ефективного механізму запобігання цим видам кримінальних правопорушень. Самостійно Україна не в змозі притягнути винних до відповідальності, у цьому випадку потрібно застосовувати міжнародні механізми запобігання злочинності.На основі вивчення доктринальних джерел та враховуючи сучасні детермінанти злочинності розроблено та запропоновано прийняти проєкт проєкт Концепції державної політики у сфері запобігання злочинності на період із 2024 до 2029 рр., який повинен визначити основні напрями діяльності держави з попередження, припинення та запобігання злочинності на різних рівнях, зокрема, в умовах воєнного стану та післявоєнний період. У ньому запропоновано також визначити комплексні заходи щодо запобігання, а також орієнтувати спеціально уповноважені органи на цю сферу.Представлено авторське визначення поняття «міжнародний механізм запобігання злочинності», під яким запропоновано розуміти комплекс інституційних, договірно-правових, організаційних, інформаційно-технічних, політичних та інших інструментів, спрямованих у сфері запобігання злочинності, боротьби з усіма її проявами та визначення порядку поводження з особами, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що проявляється через специфічну діяльністю держав, міжнародних організацій та інших учасників міжнародних відносин у цьому напрямку.Представлена теоретико-методологічна концепція впровадження міжнародних механізмів запобігання злочинності в Україні, яка полягає у криміналізації та декриміналізації кримінально-правових норм; визначенні тактики та стратегії у кримінальній процесуальній та оперативно-розшуковій діяльності; укладання відповідних міжнародних пактів, угод, договорів тощо; діяльності міжнародних судів; посиленні міжнародної допомоги у попередженні, запобіганні та припиненні кримінальних правопорушень: міжнародна співпраця включає надання матеріальної, технічної, наукової, освітньої та практичної допомоги державам у розвитку їхньої кримінальної юстиції, поліцейських сил, судової системи, програм попередження злочинності та інших заходів.Запропоновано історичну періодизацію становлення міжнародних механізмів запобігання злочинності, яку умовно поділено на такі періоди: 1) IV тис до н.е. – V ст. н.е. – формування перших правових норм щодо реалізації окремих механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 2) V – XVI ст. – удосконалення інституту видачі особи, що вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція) як найдієвішого і найрозвиненішого механізму запобігання злочинності, напрацювання норм щодо заборони піратства; 3) XVI ст. – ХІХ ст. – формування нових доктрин і нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання міжнародних відносин та визначення нових механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 4) кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст. – перші спроби уніфікації та кодифікації норм міжнародного права (Нюрнберзький трибунал та Токійський трибунал); створення нових міжнародних організацій та їх плідна робота щодо розроблення механізмів запобігання злочинності; 5) ХХІ ст. – до сьогодні – розроблення та впровадження нових механізмів запобігання злочинності, пов’язаних з широким використанням інформаційно-комунікаційних технологій задля вчинення кримінальних правопорушень, легалізації доходів, отриманих кримінально протиправним шляхом, зокрема за допомогою операцій з криптовалютою, збройною агресією російської федерації, що дало наслідки для всіх держав світу.^UIn the dissertation, it is determined that the emergence of crime outside the borders of one country actualizes the issue of combining the efforts of states through international cooperation in the direction of countering and preventing transnational crime. Such joint activity of states is necessary for the exchange of information, coordination of measures, joint investigation of criminal offenses. The countries of the world must realize that none of them can independently deal with transnational crime due to the complexity and complexity of this phenomenon. Only through interaction, sharing of experience and joint efforts can governments ensure an effective fight against this threat.Attention is focused on the fact that today the main reason for the deepening of international cooperation of Ukraine is the armed aggression of the Russian Federation. Mass murders, looting, the use of various types of violence, violations of the customs of war by the Russian military require the immediate creation of an effective mechanism to prevent these types of criminal offenses. On its own, Ukraine is unable to bring the perpetrators to justice, in this case international crime prevention mechanisms must be applied.Based on the study of doctrinal sources and taking into account the modern determinants of crime, a project of the Law of Ukraine "On the Principles of Crime Prevention" was developed and proposed to be adopted, which should define the main directions of the state's activities to prevent, stop and prevent crime at various levels, in particular, in conditions of martial law. It also proposes to define complex prevention measures, as well as orient specially authorized bodies to this area.The author's definition of the concept of "international crime prevention mechanism" is presented, under which it is proposed to understand a complex of institutional, contractual-legal, organizational, information-technical, political and other tools aimed at the prevention of crime, the fight against all its manifestations and the determination of the procedure for dealing with persons , who committed socially dangerous acts, which is manifested by the specific activity of states, international organizations and other participants in international relations in this direction.The theoretical and methodological concept of the introduction of international crime prevention mechanisms in Ukraine is presented, which consists in the criminalization and decriminalization of criminal law norms; determination of tactics and strategy in criminal procedural and operational investigative activities; conclusion of relevant international pacts, agreements, contracts, etc.; activities of international courts; strengthening international assistance in the prevention, prevention and cessation of criminal offenses: international cooperation includes the provision of material, technical, scientific, educational and practical assistance to states in the development of their criminal justice, police forces, judicial system, crime prevention programs and other measures.A historical periodization of the formation of international crime prevention mechanisms is proposed, which is conditionally divided into the following periods: 1) 4th millennium BC. - V century not. – formation of the first legal norms regarding the implementation of separate mechanisms for the prevention of crime at the international level; 2) V - XVI centuries. - improvement of the institution of extradition of a person who has committed a criminal offense (extradition) as the most effective and most developed crime prevention mechanism, development of norms regarding the prohibition of piracy; 3) XVI century. - XIX century – formation of new doctrines and legal acts aimed at regulation of international relations and definition of new mechanisms of crime prevention at the international level; 4) the end of the 19th century. - the beginning of the XXI century. – the first attempts to unify and codify norms of international law (Nuremberg Tribunal and Tokyo Tribunal); creation of new international organizations and their fruitful work on the development of crime prevention mechanisms; 5) XXI century. - to date - the development and implementation of new crime prevention mechanisms related to the widespread use of information and communication technologies for the commission of criminal offenses, the legalization of income obtained by criminally illegal means, in particular with the help of transactions with cryptocurrency, armed aggression of the Russian Federation, which had consequences for all countries of the world.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню інституціонального та функціонального вимірів діяльності міжнародних неурядових організацій у сфері миру та безпеки. З'ясовано стан вивчення теми та джерельну базу дослідження проблеми функціонування міжнародних неурядових організацій та їхньої діяльності, спрямованої на досягнення миру та безпеки. Проаналізовано концептуально-теоретичні основи та методологічний інструментарій виявлення ролі міжнародних неурядових організацій у підтримці миру та безпеки в міжнародній системі. Розкрито сутність і специфіку діяльності міжнародних неурядових організацій, визначено критерії їхньої класифікації і на цій основі здійснено систематизацію миротворчих та безпекових неурядових організацій, а також охарактеризовано міжнародно-правове регулювання діяльності міжнародних неурядових організацій. Здійснено аналіз інституціональної специфіки діяльності миротворчих і безпекових міжнародних неурядових організацій та на основі цього виокремлено інституціональний механізм їхнього ефективного функціонування; висвітлено безпекову взаємодію міжнародних неурядових організацій з іншими міжнародними акторами для гарантування миру та безпеки. Досліджено функціональний вимір цих інституцій шляхом визначення функцій та форм діяльності міжнародних неурядових організацій під час вирішення міжнародних конфліктів сучасності та запобігання їхньому виникненню; акцентовано увагу на перевагах та недоліках залучення міжнародних неурядових організацій до вирішення миротворчих та безпекових проблем в Україні, а також запропоновано рекомендації щодо підвищення їхньої ефективності в процесі врегулювання військового конфлікту на Сході України. Наголошено на особливій ролі міжнародних неурядових організацій у досягненні миру та безпеки, запобіганні та вирішенні конфліктів на міждержавному і внутрішньодержавному рівнях. Зазначено, що з інституціонального та функціонального поглядів активність таких міжнародних акторів є важливою для вирішення безпекових проблем, зокрема й для досягнення стійкого миру та відновлення територіальної цілісності України. Ключові слова: міжнародна неурядова організація, неурядова організація, мир, безпека, міжнародна безпека, небезпека, міжнародний актор, держава, ООН, громадянське суспільство, захист прав людини, Україна, міжнародний конфлікт, російсько-український конфлікт.^UThe dissertation is devoted to a thorough study of the institutional and functional dimensions of international non-governmental organizations in the field of peace and security. The state of study of the topic and the source base of research on the functioning of international non-governmental organizations and their activities aimed at achieving peace and security are revealed. The conceptual and theoretical foundations and methodological tools for identifying the role of international non-governmental organizations in maintaining peace and security in the international system are analyzed. The essence and specifics of international non-governmental organizations are revealed, the criteria for their classification are defined; on this basis peacekeeping and security non-governmental organizations are systematized. The institutional specifics of peacekeeping and security international non-governmental organizations and on this basis identifies the institutional mechanism for their effective functioning have been analyzed; and the security interaction of international non-governmental organizations with other international actors to ensure peace and security have been highlighted. The last chapter examines the functional dimension of these institutions by defining functions and forms of activity of international non-governmental organizations in resolving modern international conflicts and preventing their occurrence; emphasis is placed on the advantages and disadvantages of involving international non-governmental organizations in solving peacekeeping and security problems in Ukraine, and recommendations for improving their effectiveness in resolving the military conflict in eastern Ukraine are proposed. The special role of international non-governmental organizations in achieving peace and security, preventing and resolving conflicts at the interstate and domestic levels is emphasized. It is noted that from the institutional and functional point of view, the activity of such international actors is important for solving security problems, in particular for achieving lasting peace and restoring the territorial integrity of Ukraine. Key words: international non-governmental organization, non-governmental organization, peace, security, international security, danger, international actor, state, UN, civil society, protection of human rights, Ukraine, international conflict, Russian-Ukrainian conflict.

Визначено роль та місце комерційних банків у міжнародному інвестиційному процесі у економічно розвинених країнах та країнах з транзитною економікою. Проаналізовано інвестиційні потреби у країнах з транзитною економікою. Висвітлено роль інвестиційної діяльності як системи формування та використання інвестиційних ресурсів, регулювання інвестиційного процесу та міжнародного руху інвестицій, створення клімата із залученням вітчизняних та іноземних інвестицій. Наведено доцільність інвестиційних операцій у разі активної позиції, яка виявляється у використанні інструментів довгострокового кредитування, зміцненні позиції банків у посередницькій діяльності. На підставі вивчення ділової поведінки банків виявлено, що головними інструментами реалізації їх функцій у глобальному середовищі є інституціоналізація, сек'юритизація, універсалізація. Визначено сучасні тенденції розвитку світового фінансового ринку, що впливають на міжнародну діяльність банків. Проведено реорганізацію внутрішніх структур, що базуються на злитті та поглинанні у фінансовому секторі економіки. Визначено вплив даної тенденції на конкурентоспроможність, рейтинг та ділову поведінку банків на світових ринках. Запропоновано комплекс заходів щодо можливого реформування банківського сектора спрямованого на інтеграцію у фінансове середовище.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні засади функціонування фінансових інститутів у сучасній інституційній структурі світового фінансового ринку. Досліджено передумови міжнародної інституційної гармонізації пенсійного забезпечення та міжнародні особливості інвестиційної діяльності пенсійних фондів. Визначено вплив фінансових систем на становлення та функціонування фінансових інститутів країн світу. Проведено порівняльний аналіз інституційного формування пенсійних фондів у країнах з різним рівнем економічного розвитку та з різними типами фінансових систем. Доведено, що проходження етапів інституціоналізації пенсійного забезпечення відбувається швидше в країнах з розвиненими фінансовими ринками або в тих країнах, де їх розвиток є випереджальним. Досліджено проблеми формування та функціонування пенсійних фондів в Україні та проведено їх оцінювання.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексні підходи до аналізу факторів, що впливають на міжнародну інтеграцію фондових ринків. Досліджено вплив міжнародного ринку цінних паперів на розвиток економік країн, що розвиваються. Розглянуто перспективи інтеграції фондового ринку України в міжнародний ринок цінних паперів. Запропоновано й обгрунтовано основні напрямки державної політики розвитку фондового ринку України на основі виявлених тенденцій розвитку фондових ринків країн, що розвиваються, в умовах їх міжнародної інтеграції.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено глобальні трансформації системи міжнародних відносин, зумовлені феноменом глобалізації комунікації та формуванням інформаційної парадигми міжнародного розвитку кінця XX - початку XXI ст. Концептуалізовано сучасний стан і тенденції міжнародної інформаційної політики на різних рівнях міжнародних зв'язків - глобальному, регіональному та національному. Виявлено пріоритети національної політики в галузі інформації та комунікації шляхом компаративного аналізу стратегій національного розвитку за умов становлення інформаційного суспільства. Розглянуто структуру міжнародної інформаційної політики, визначено інформаційні чинники в сфері економічних, зовнішньополітичних, правових відносин та у сфері міжнародної безпеки. З погляду глобальних трансформацій світової політики з'ясовано формування та розвиток інформаційного суспільства в Україні. Визначено міжнародні пріоритети національної інформаційної політики, а також наведено рекомендації для розробки та реалізації зовнішньополітичних стратегій і забезпечення національних інтересів у сфері міжнародних інформаційних відносин.

  Скачати повний текст