Досліджено концептуальні засади поетичної творчості М.Вінграновського 1960 - 1980-х рр. Простежено еволюцію оригінального стилю митця у контексті суспільно-політичних і літературно-мистецьких новацій 1960-х рр. Визначено типологічні та жанрові особливості ідіостилю поета, розкрито найбільш характерні прояви формозмістової єдності творів М.Вінграновського, суголосність його індивідуально-авторських естетичних ідей і тенденцій літературного процесу. Висвітлено специфіку медитативної та сугестивної лірики на підставі вивчення домінантних мотивів і образів та художніх способів творення альтернативного мікросвіту поета. Проаналізовано ідеї та концепти космізу, людиноцентризму, патріотичні й урбаністичні мотиви, а також пейзажну й інтимну лірику поета.

  Скачати повний текст

Визначено роль фольклорної, музичної, живописної символіки в творенні образів культурних феноменів. Розроблено власну концепцію символу як образу макросвіту, сконцентрованого у мікросвіті слова. На підставі вивчення системи символів в образній структурі української новелістики виведено наукові парадигми "Символ-що-творить-Новелу" й "Новела-що-творить-Символ". Шляхом мікроаналізу новел установлено, що, символічний образ перебуває в нерозривному зв'язку з усіма елементами новелістичної оповіді, і це дає підстави для визначення особливостей індивідуального стилю новеліста. Розкрито роль його творчості в формуванні естетичної доктрини українського неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму.

  Скачати повний текст

Запропоновано схеми ієрархічної структури Художнього Світу та Художнього Часу і встановлено їх кореляцію. З'ясовано взаємозалежність темпоральної структури літературного твору та його композиції. Внесено суттєві корективи у тлумачення "сюжетного теперішнього" та з'ясовано його гетерогенність на різних рівнях репрезентації у тексті. Виявлено можливість розшарування хронотопу та розкрито закономірності даного явища. Розроблено типологію структури Можливого Світу, визначено основні типи "вертикальних зламів" Художнього Часу, зокрема наведено характеристику Ретроспекції та Проспекції. Виокремлено опозицію "Час, який зображується (Час Зображуваний) та Час, який переживається (Час Переживаний)". Досліджено результати впливу її членів на стягення/розтягнення Часу. Уточнено та/або переглянуто поняття інтертекстуальності, перспективи (точки зору), художньої комунікації та її компонентів. Проведено дослідження темпоральної структури Можливого Світу, створюваного текстом. Здійснено ієрархічну структуризацію Можливого Світу тексту - Художнього (фікціонального) Світу, охарактеризовано його рівні. Показано, що нижчий рівень Можливого Світу тексту представлений окремими мікросвітами персонажів/нараторів/автора та позначається, відповідно, як мікрорівень.

  Скачати повний текст

Розглянуто хорову спадщину як складову регіонального функціонування виконавсько-хорової справи. Досліджено головні тенденції становлення та розвитку українського хорового виконавства у ХХ ст. Розкрито типологічні ознаки школи (усталені механізми спадкоємності та наступності, творчості та навчання, нормативності та новаторства) та їх уособлення у конкретному досвіді. Обговорено роль історичного досвіду у формуванні хорової освіти, механізми та фактори її переходу від аматорського до професійного статусу. Запропоновано двопланову методику вивчення даного музичного явища: історико-культурологічну, що включає соціально-політичні та музично-естетичні контексти формування школи та художньо-професійну, яка передбачає заглиблення у мікросвіт творчої спрямованості та взаємодії суб'єктів хорової діяльності. Визначено складові майстерності хорового виконавства представників Київської школи. Розглянуто засоби взаємодії дирегента з хоровим колективом, педагога з учнем у класі хорового дирегування.

  Скачати повний текст

Українська література другої половини ХХ століття представлена іменами визначних митців, з-поміж яких необхідно назвати В. Дрозда. У дисертаційній роботі розглянуто праці, присвячені доробку письменника, виділено основні елементи поетики творів, на які звертали увагу науковці. У такий спосіб було з’ясовано, що на сьогодні відчувається потреба в поглибленому аналізі певних аспектів його творчості, зокрема мотивних домінант, які є важливими маркерами концепцій художніх текстів та індивідуального стилю автора. Важливо зауважити, що проза В. Дрозда періоду 1970–1980-х років ілюструє балансування в межах двох способів зображення дійсності – соцреалістичного та химерного – і врешті утверджується неповторний почерк письменника. Визначено, що таке роздвоєння авторського мислення зумовлене культурно-політичними умовами доби, що, незважаючи на певні ознаки деканонізації, все одно прикметна догматичністю, цензурним режимом і заохоченням влади до кон’юнктурного прозописання, про яке В. Дрозд розкаже устами персонажа-Петруні в романі «Спектакль» (1985).Об’єкт і предмет дослідження спонукав нас звернутися до осмислення літературознавчих понять мотиву, домінанти, а також простежити провідні ознаки соцреалізму та химерної прози, специфіку їхнього вираження в словесному мистецтві.Спираючись на означений вище теоретико-методологічний комплекс, ми виділили мотивні домінанти прози В. Дрозда 1970–1980-х років: ідеологічної свідомості, стоїчної особистості, екології душі (для творів, у яких домінують риси соцреалізму); роздвоєння, маскування, перетворення (для химерних художніх текстів). У відображенні названих домінант письменник послуговується літературними засобами і прийомами: контрасту, антитези, гіперболи, ретроспекції, психологізму; бінарними опозиціями («свій – чужий», «високе – низьке», «матеріальне – духовне», «місто – село», «раціональне – ірраціональне», «звірине – людське» та іншими), архетипами (Тіні, Матері, Дитини, Вогню, Лісу) тощо.У романах соцреалістичної поетики – «Ритми життя» (1974), «Дорога до матері» (1978), «Земля під копитами» (1979), «Інна Сіверська, суддя» (1985) – В. Дрозд змальовує сильного і виняткового позитивного героя з акцентом на морально-етичні риси, романтизуючи його образ. Проте в названих творах автор, незважаючи на яскраво виражені радянські міфологеми, намагається показати особистість з наголосом на її мікросвіті та поєднати соціальну проблематику з філософською.Новаторство В. Дрозда повною мірою ілюструється його химерною прозою. Найяскравішими зразками періоду 1970–1980-х років є повість «Ирій» (1974), романи «Вовкулака (Самотній вовк)» (1982), «Спектакль» (1985). У цих творах епік у завуальованих, театралізованих формах наголошує на амбівалентній сутності людини. Він художньо втілює ідеї трансформації, множинності (маскування, перетворення, роздвоєння) особистості, що вимушена вдаватися до передбачених стратегій поведінки, аби функціонувати в радянському соціальному середовищі.У дисертації з’ясовано, що два вияви творчості митця – химерний та соцреалістичний – мають різні мотивні домінанти, які сприяють розумінню авторської концепції, увиразнюють своєрідність поетики героя в аналізованих текстах і відображають особливості літературного процесу другої половини ХХ століття. Виявлення та вивчення мотивних домінант прози В. Дрозда 1970–1980-х років є перспективним дослідженням, адже сприяє ґрунтовному аналізу його художньої спадщини.^UUkrainian literature of the second half of the 20th century is represented by the names of prominent artists, among whom V. Drozd should be mentioned. The dissertation examines the works devoted to the writer's work, highlights the main elements of the poetics of the works, to which scientists paid attention. In this way, it was found that today there is a need for an in-depth analysis of certain aspects of his work, in particular, motive dominants, which are important markers of the concepts of artistic texts and the author's individual style.In our paper, it was found out that V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s deserves a scientific rethinking. It illustrates balancing within the two ways of depicting reality, namely socialistic realist and chimeric and finally establishes the writer's unique handwriting. It is determined that such a splitting of the author's thinking is due to the cultural and political conditions of the time, which, despite certain signs of decanonization, is still noteworthy by dogmatism, censorship and the encouragement of the authorities to the opportunistic prose writing, which V. Drozd will tell through the character-Petruni's lips in the novel «Spectacle» (1985).The object and subject of the research forced us to turn to the understanding of the literary concepts of motive, dominant, as well as trace the leading signs of socialist realism and chimerical prose, the specifics of their expression in verbal art.Based on the above theoretical and methodological complex, we identified the motif dominants of V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s: ideological consciousness, stoic personality, ecology of the soul (for works dominated by the features of socialist realism); bifurcation, masking, transformation (for chimerical artistic texts). In the reflection of these dominants, the author uses literary means and techniques of contrast, antithesis, hyperbole, retrospection, psychologism; binary oppositions («one's own» – «another's», «high – low», «material – spiritual», «city – village», «rational – irrational», «beast – human» and others), archetypes (Shadow, Mother, Child, Fire, Forest), etc. In the novels of socialist realist poetics, namely «Rhythms of Life» (1974), «The Road to the Mother» (1978), «The Land Under the Hooves» (1979), «Inna Siverska, the Judge» (1985), V. Drozd depicts a strong and exceptional positive character with an emphasis on moral and ethical features, romanticizing his image. But the writer, despite the pronounced Soviet mythologems, tries to preserve the freedom of the author's speech by demonstrating a personality with an emphasis on its microcosm and combining social problems with philosophical ones.V. Drozd's innovation is fully illustrated by his chimerical prose. The most striking examples of the period of the 1970s and 1980s are the story «Iriy» (1974), the novels «Vovkulaka (Lone Wolf)» (1982), «Spectacle» (1985). In these works, the writer emphasizes the ambivalent essence of human in veiled, theatrical forms. He artistically embodies the ideas of transformation, plurality (bifurcation, masking etc.) of personality, which is forced to resort to the envisaged behavior strategies to function in the Soviet social environment.The paper found that two manifestations of creativity of the artist, namely chimerical and socialist realist ones, have different motif dominants that contribute to the comprehension of the author's concept and artistic thinking, express the originality of the hero's poetics in the analyzed texts, and reflect the peculiarities of the literary process of the second half of the twentieth century. The identification and study of the motif dominants of V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s is a promising study because it contributes to the substantiated analysis of his artistic heritage.