Визначено необарокові, неоромантичні та постмодерні параметри творчості В.Шевчука в її демонологічному дискурсі. Виділено та докладно проаналізовано демонологію художнього макрокосму, мікрокосму та світу слова. Розроблено класифікацію демонічних образів. З'ясовано їх генезу й основні типлогічні особливості. Висвітлено художні функції демонічних образів як понадчасових рефлексій духовного життя людини у його суспільному й особистісному вимірах. Парадигму дослідженого дискурсу у творчості В.Шевчука розглянуто як сукупність пізнавальних принципів і прийомів відображення буття людського духу. Під час аналізу варіативності зазначеного дискурсу прози В.Шевчука до наукового обігу введено значний за обсягом фактичний матеріал, що ілюструє наведені наукові положення.

  Скачати повний текст

Запропоновано філософське осмислення дитинства як культурно-антропологічного феномена та дитячості як його інтегрального елемента, репрезентації дитинства як макрокосму, що містить також світ дорослих. Обгрунтовано необхідність переосмислення традиційного негативного погляду на дитячість. Відповідно застосовуються дві стратегії дослідження: традиційну патерналістську й апологетичну. Проаналізовано дитячість як феномен "внутрішньої (з використанням побудованої ризомної моделі дитячості) та зовнішньої (занурення в яку відбувається шляхом одитинчення індивідів, тобто введення їх у стан дитини, якою маніпулюють) залежності". Дитячість тлумачиться як екзистенціал, антропологічну константу, модус людського буття й універсалію культури. Обгрунтовано нову стратегію формування "Зрілої особи", яка зуміла зберегти у собі позитивні аспекти дитячості (відкритість, самостійність, допитливість, адаптивність) і здатна самотужки знімати негативні прояви цього стану (залежність, закритість, несамостійність, безвідповідальність). Запропоновано якісно нові підходи до осмислення дитинства та дитячості: філософсько-антропологічний і екзистенційний.

  Скачати повний текст

Визначено душевну гармонію особистості як відповідність та узгодженість усіх її проявів з логікою саморозвитку буття сущого. На основі антропогенезу доведено іманентність душевної гармонії людини як мікрокосму, подібного Макрокосму. Чинники душевного складу особистості висвітлено крізь призму забезпечення ними узгодженості людини з загальносвітовим об'єктивним соціумом в індивідуальному та суспільному аспектах її буття. Особливу роль відведено колективному підсвідомому. Досліджено прояви духовної кризи суспільства як невідповідність суспільного розвитку логіці Світового Розуму та прояви дисгармонії людини на тілесному, душевному та духовному рівнях як особистісна невідповідність даній логіці. Керуючись виявленими закономірностями саморозвитку буття сущого, накреслено найбільш відповідні об'єктивній логіці шляхи подальшого розвитку суспільства та особистості (зокрема, в Україні), які повинні призвести до створення суспільства, в якому особистість - найвища цінність, що закономірно для розвитку самоусвідомлення людини як найвищої видової якості.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і специфіку мови сміху як філософсько-антропологічного феномену. Проаналізовано зв'язок сміху з архаїчними ритуальними практиками. Розглянуто давні архетипові мотиви й образи у міфологічній спрямованості сміху у разі його деконструкції. Проведено систематичне дослідження основних етапів і тенденцій розвитку форм реалізації сміху як характерної риси української ментальності. Визначено філософсько-антропологічні домінанти осмислення мови сміху у контексті концепції "редукції" сміху (за М.М. Бахтіним), основна ідея якої полягає у тому, що людина (мікрокосм), носій сміху, не має власне "прямої" мови й відчуває іронічну перевагу над дійсністю, граючи з усіма речами всесвіту (макрокосм). Виділено основні різновиди антропотипу "homo ridens": Той, Хто Іронізує, особистість, що перетворюється на "клоуна", "блазня", "маріонетку", надлюдина (як його предтеча Заратустра). Визначено основні характеристики мови сміху: трансгресивність, деконструктивність, маніпулятивність і перверсивність. Виявлено джерела трансгресивності сміху в архаїчних обрядах та її підстави у філософській антропології. Доведено, що сміх має трангресивне подвоєння, смислом якого є власне повернення. Обгрунтовано об'єднуючі мотиви-фактори сміху й смерті в їх трансгресивному співвідношенні. Розглянуто основні футурологічні аспекти мови сміху. Доведено можливість використання сміху та мови як засобів маніпуляції свідомістю. Інтерпретовано новий ефект перверсивної мови сміху.

  Скачати повний текст

На матеріалі українського та японського фольклору досліджено фольклорний матеріал, взємопов'язаний з культом предків. Значну увагу приділено розвитку цієї теми у культурі календарної та родинної обрядовості. Проаналізовано міфологічні образи та мотиви легенд, казок, повір'їв на генетичному та компаративному рівнях. У контексті культу розглянуто психологію етносів у їх ставленні до природи як макрокосмосу та людини як мікрокосмосу. Акцентовано увагу на архетипах води, дерева, хліба та їх функціях у контексті пошанування роду, сім'ї, батьків. Зіставлено міфологічні образи, притаманні японській та українській культурам - тотемним і анімністичним персонажам, символіці обрядової атрибутики. Висвітлено питання щодо антропологічних та історично-міфологічних зв'язків типології фольклорного мистецтва і духовності двох культур даних етносів, схожих певним чином морально й історично.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню категорії sacrum (сакрального) ухудожньому світі поезії Віри Вовк. Детального аналізу питання художньогоосвоєння тем, мотивів та образів поетичного доробку Віри Вовк у контекстірелігійного та міфологічно-ритуального світобачення та категорії сакральногодосі не було створено.Важливим видається з’ясування мистецького відображення і поєднаннярелігійного та міфо-ритуального світовідчувань, християнського таязичницького світоглядів у поезії Віри Вовк, які надають нові сенситрадиційним сюжетам, образам і мотивам її поетичного світу. Не меншважливими бачиться з’ясування відповідності тенденціям розвитку художньогомислення та засобів релігійного світовідображення поетеси тенденціямрелігійної поезії в українському та світовому літературному процесі другоїполовини ХХ – початку ХХІ століть.Результати дослідження засвідчують, що Віра Вовк у своїй поетичнійспадщині створила й особливу художню візію Всесвіту, представившиособливу поетологічну космічну концепцію світобудови – макрокосмосу буттята мікрокосмосу людської екзистенції. Ця мистецько-філософська структура їїхудожнього світу украй багатопланова, вона поєднує у собі й особливиймистецький макрокосмос Усесвіту з розсипом галактик, чорних дір, зірок ісвітла від нього, й особливий мікрокосмос власної душі. При цьому їїмікрокосмос не стає вираженням лише її власного духовного і духового світу, аводночас і Людини загалом, і української людини зокрема.Доведено, що поетичний світ Віри Вовк можна розглядати як певнухудожню матрицю, яка пронизана сакральними образами, темами й мотивами,що ґрунтована на християнському світогляді й світовідчуванні поетеси. Вонастворила особливий поетологічний художній замисел Універсуму, мистецькувізію космічної світобудови – макрокосмосу буття людства (а, зокрема, –українського народу) та мікрокосмосу людської екзистенції – власної людськоїдуші – як виразника душі української людини.^UThe dissertation is dedicated to the study of the category sacrum (the sacred) inthe artistic world of Vira Vovk's poetry. A detailed analysis of the issue of artisticmastering of themes, motifs and images of Vira Vovk's poetic work in the context ofreligious and mythological-ritual worldview and the category of the sacred has notyet been created.It is important to find out the artistic reflection and combination of religiousand mytho-ritual worldviews, Christian and pagan worldviews in Vira Vovk's poetry,which give new meanings to traditional plots, images and motifs of her poetic world.Equally important is the clarification of the correspondence between the trends in thedevelopment of the poet's artistic thinking and the means of the religiousrepresentation of the poet to the trends of religious poetry in the Ukrainian and worldliterary process of the second half of the 20th and the beginning of the 21st centuries.The results of the research prove that Vira Vovk in her poetic heritage alsocreated a special artistic vision of the universe, presenting a special poetic cosmicconcept of the universe – the macrocosm of being and the microcosm of humanexistence. This artistic and philosophical structure of her artistic world is extremelymultifaceted, it combines both the special artistic macrocosm of the Universe with thescattering of galaxies, black holes, stars and light from it, and the special microcosmof her own soul. At the same time, her microcosm does not become an expression ofonly her own spiritual and spiritual world, but at the same time of Humanity ingeneral, and of Ukrainian people in particular.It is proved that the poetic world of Vira Vovk can be considered as a certainartistic matrix, which is permeated with sacred images, themes and motifs, which isbased on the Christian worldview and worldview of the poetess. She created a specialpoetic and artistic conception of the Universe, an artistic vision of the cosmicuniverse – the macrocosm of the existence of humanity (and, in particular, theUkrainian people) and the microcosm of human existence – one's own human soul –as an expression of the soul of the Ukrainian person.