Висвітлено особливості функціонування агіографічних мотивів у "житії" жінки-святої (Жанна д'Арк) та створення агіографічної ієрархії в життєписі італійського поета. Встановлено причини трансформації традиційних житійних мотивів, виявлено співвідношення рис жанрових різновидів житія та патерика. Уточнено уявлення щодо своєрідності літературної біографії російського Зарубіжжя.

  Скачати повний текст

Встановлено медико-географічні закономірності динаміки загальної та первинної захворюваності та смертності населення України у разі хвороби органів дихання (ХОД), зокрема, бронхіальної астми (БА) та хронічного бронхіту (ХБ). Надано гігієнічну оцінку закономірностей розподілу природних і антропогенних факторів на території України та Києва. Розроблено гігієнічну паспортизацію сонячної та геомагнітної активності, клімату та погоди, антропогенних забруднень повітря щодо їх впливу на динаміку об'єктивних та суб'єктивних показників у хворих, частоту загострень та смертей у разі ХОД. Обгрунтовано та впроваджено в практику охорони здоров'я медичні класифікації біотропності погоди щодо хворих з БА та ХБ за умов великого міста, що вперше враховують поєднану дію принципово різних механізмів впливу на організм людини природних (спотворення біологічних ритмів функцій органів та систем організму) та антропогенних (спотворення динаміки атмосферних забруднень у разі певних типів погоди) чинників навколишнього середовища.

  Скачати повний текст

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрових особливостей "Итальянских новелл" та повісті "Микеланджело". Доведено, що важливу роль в цих творах Д.Мережковського відіграють символи, інтертекст та міфопоетика. Показано, що його новели стилізовані під новелістику італійського Ренесансу та утворюють цикл, а повість є "новим міфом" про Художника - Творця. Дані твори розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть (трилогії "Христос и Антихрист", "Вечные спутники", "Л.Толстой и Ф.Достоевский"), його творів емігрантського періоду ("Данте") та літератури російського символізму та постсимволізму. Висвітлено тісний зв'язок "Итальянских новел" та повісті-міфу "Микеланджело" з загальними релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями Д.Мережковського. Доведено, що ці твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. З'ясовано, що мала проза та повість митця своєрідно відобразили загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели та повісті за рахунок стилізації, інтертексту, міфопоетики та широкого використання образів-символів, що дозволило уточнити внесок письменника-символіста в розвиток модерністської літератури.

  Скачати повний текст

Досліджено рецепцію та інтерпретацію естетичного дискурсу поезії французького символізму в ранніх творах Д.С.Мережковського. Проаналізовано естетичні концепції французьких символістів, в яких визначено поняття символу, обгрунтовано методи ідеалістичної художньої творчості. Висвітлено ставлення Д.Мережковського до "нової поезії" Франції, розглянуто його рецепцію естетичного дискурсу французького символізму: запропоновано систематизацію типологій архетипного значення в творчості іншомовних поетів кінця XIX ст. З'ясовано типологічні збіги та контактно-генетичні зв'язки творчості Д.Мережковського з поезією раннього французького символізму.

  Скачати повний текст

З використанням численних літературно-критичних праць розкрито риси культурно-історичної парадигми літературної критики еміграції, проаналізовано систему жанрово-стильових форм, відзначено найбільш яскраві риси індивідуальної творчої манери критиків: Д. Мережковського, З. Гіппіуса, М. Слоніма, Г. Адамовича, В. Ходасевича та ін. Зазначено, що система аксіологічних орієнтирів, зафіксована в ній, значною мірою відрізняється від тієї, яка існувала в Росії до революції та у післяжовтневий період. Доведено, що за нових умов відбулася дискредитація багатьох цінностей як таких, і в самій дійсності сформувалися нові системи аксіологічних координат, які знайшли своє відображення в літературно-критичних роботах російської еміграції 1920 - 1930-х рр. XX ст.

  Скачати повний текст

Розроблено уніфіковану загальну систему моделювання промислового підприємства у вигляді багатофазної системи збереження багатономенклатурних запасів. Розглянуто теорію мережкових структур збереження запасів. Визначено умови існування сталого режиму роботи підприємства у разі часткових припущень, що стосуються продуктивності технологічних ліній та процесу споживання готової продукції. Розроблено модель стохастичної транспортної задачі на підставі теорії управління запасами та здійснено її якісний і кількісний аналіз. Досліджено вплив випадкового коливання попиту на готову продукцію підприємства, інтенсивність процесів постачання та виробництва. У межах єдиної економіко-математичної моделі підприємства проаналізовано процеси постачання та розподілу готової продукції у логістичній мережі.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджуються оцінки теоретиками російського символізму Д.Мережковським і А.Бєлим особистості та творчості О.С. Пушкіна. Проаналізовано естетичні концепції російських символістів, у яких розвиваються найважливіші положення пушкінських художніх принципів. По-новому осмислюються символістські критерії мистецтва, національні корені естетики російського символізму.

  Скачати повний текст

Вивчено генезис символістської суб'єктивної критики, підгрунтя її формування, що відображено у літератуно-критичній спадщині Д.Мережковського 90-х рр. ХХ ст. Зроблено аналіз теорії російських символістів, що відбито у літературно-естетичному маніфесті "Про причини занепаду та про подальший розвиток російської літератури". Розкрито поняття містичного змісту, символу та імпресіонізму, розроблено метод ідеалістичної художньої творчості та принципи суб'єктивної критики. Визначено загальні закономірності художньої специфіки та характерні ознаки спадщини Д.Мережковського на тлі провідних типологічних рис художніх, естетичних та наукових пошуків кінця ХІХ - початку ХХ ст.

  Скачати повний текст

Запропоновано тезу щодо соціокультурної функції літератури та специфічного завдання літературної критики. Проаналізовано літературно-критичні дослідження Д.С. Мережковського, З.М. Гіппіус, А.Л. Волинського, В.Я. Брюсова, В.В. Розанова 1890-х - 1905 рр., а також їх літературних попередників і старших сучасників (М.К. Михайловського, О.М. Скабічевського). Відзначено, що формулюючи нове розуміння соціокультурної функції літератури, критики-символісти були переконаними в її особливій ролі у суспільному житті. Проте замість соціального аспекту як першочерговий вони визначали релігійно-філософський, пред'являли до літературних творів та їх творців утилітарні вимоги, а саме: виражати філософський зміст (А.Л. Волинський), втілювати "ідеальний" (В.В. Розанов), релігійно-філософський початок (Д.С. Мережковський, З.М. Гіппіус). Акцентовано, що в оглядах і критичних статтях В.Я. Брюсова була зроблена спроба відокремити естетичне від соціального, політичного, суспільного, релігійного. Літературні критики раннього символізму зробили спробу переоцінити уявлення про межі та завдання літератури, про сенс художньої творчості, вони продовжували російську загальнокультурну традицію, зближували літературну критику з історією, філософією та релігією.

  Скачати повний текст

Досліджено теорію та принципи транснаціонального торгового права (lex mercatoria) в історичному аспекті та на сучасному етапі. Розкрито юридичну природу та зміст транснаціонального торгового права в контексті основних етапів еволюції міжнародних економічних відносин. Проаналізовано роль транснаціонального торгового права та його основних джерел у міжнародних торгово-економічних відносинах. Виявлено основні характерні риси транснаціонального торгового права, що визначають його сутність як особливої системи права, автономної від національних правових систем. Розкрито роль міжнародних урядових і неурядових організацій у створенні норм транснаціонального торгового права. Висвітлено головні етапи історії виникнення і розвитку транснаціонального торгового права, розглянуто співвідношення його з міжнародним публічним, міжнародним приватним та національним правом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано форми вираження історіософської концепції у трилогії Д.С.Мережковського "Царство Звіра". Визначено місце даного твору в системі циклів письменника. Досліджено вплив історіософської концепції Д.С.Мережковського на розвиток російської літератури початку XX ст., зокрема, розглянуто процес засвоєння філософських і художніх досягнень письменника В.Брюсовим і М.Алдановим. Виявлено й охарактеризовано особливості внутрішньожанрового різновиду роману. Визначено джерела формування історіософської концепції Д.С.Мережковського. Розкрито специфіку та функції стилізації. Розглянуто особливості формування мотивів (дзеркала, свічі, двійництва, влади, змови), а також міфологічні, фольклорні, релігійні та літературні джерела образності, досліджено феномен усвідомлюваних сновидінь.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми формування якості нових лакофарбових кремнійорганічних покриттів із заданими властивостями. На підставі всебічних товарознавчих досліджень вивчено фізико-хімічні властивості наповнювачів різного хімічного складу та походження, розглянуто шляхи їх застосування в поєднанні з кремній-органічними зв'язуючими речовинами для отримання поліфункціональних захисних покриттів. Вперше виявлено закономірності процесів взаємодії модифікованих техногенних наповнювачів різного складу і будови з поліорганосилоксанами. Доведено ефективність поєднання механоактивації та хімічного модифікування з метою регулювання в широкому діапазоні властивостей систем наповнювач - зв'язуюча речовина. Запропоновано наукову концепцію спрямованого підбору компонентів і регулювання процесів взаємодії між ними під час виготовлення, формування та експлуатації лакофарбових покриттів. Встановлено, що найвагомішими чинниками, які впливають на якість наповнених композицій, є хімічний склад наповнювачів, їх структура, фізико-хімічні властивості поверхні та умови їх поєднання, а також фізико-хімічні властивості зв'язуючих речовин. Розроблено рецептури, проведено комплексну товарознавчу оцінку нових лакофарбових покриттів на основі кремнійорганічних зв'язуючих речовин за різних умов практичного використання. Запропоновано достовірні методи прогнозування довговічності та надійності лакофарбових покриттів нових видів, проведено апробацію за умов промисловості, розроблено нормативну документацію.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується інтерпретація російської літератури «першим критиком» російського зарубіжжя Г. Адамовичем на сторінках паризького щотижневика «Звєно». Особливості рецепції творчості класиків російської літератури ХІХ століття О. Пушкіна та М. Лермонтова обумовлені і загальнонаціональним значенням їхньої особистості та творчості, і поглядами автора критичних статей щодо природи поетичної творчості. Інтерпретація Г. Адамовичем творчості письменників, з якими його пов'язують особисті стосунки (І .Анненського, О. Блока, М. Гумільова, Д. Мережковського, З .Гіппіус, В. Ходасевича, І. Буніна, М. Цвєтаєвої, Г. Іванова, І. Одоєвцевої, Н. Теффі, М. Оцупа, М. Горького, М. Волошина, С. Єсеніна, В. Маяковського), має об'єктивний характер, збігається із сучасними оцінками творчості зазначених митців, які базуються на визначенні художніх досягнень письменника, а не на його ідеологічних засадах. Г. Адамович вважав, що політично заангажовані твори позбавлені художньої цінності, і довів це на прикладі оповідань і віршів Л. Сейфулліної, Б. Пільняка, Д. Бєдного, В. Інбер, М. Асєєва. Специфіка інтерпретації Г. Адамовичем творів К. Фєдіна, Вс. Іванова, Л. Лєонова, А. Ахматової, Б. Пастернака, М. Булгакова полягає в тому, що він вважав їх позбавленими радянської ідеологічної домінанти. Критик високо оцінює їхні здобутки.Естетичні й літературно-критичні позиції Г. Адамовича виявляють його спробу представити російську літературу різних епох, а також російську радянську літературу як цілісну систему в контексті світового літературного процесу.^UThe thesis is devoted to the interpretation of Russian literature on the pages of the Parisian weekly «Zvieno» by H. Adamovych, who is the «chief critic» of russian migration in France. H. Adamovych is one of the most respected critics of the Russian diaspora. His peculiar professional perception of writers' personalities is of great importance for objective reproduction of the history of Russian literature. The articles of the period of work in the Parisian weekly «Zvieno» are of particular value, because in these publications there is no influence of the «Parisian note», they are devoid of political bias and prenotion. The rethinking of classical literature by H. Adamovych in 1923–1928 in his thesis is considered on the example of articles about A. Pushkin and M. Liermontov, which reflect the individual-personal attitude of the critic towards the works of poets, demonstrates the spiritual, world outlook classics of the nineteenth century. In the article «Na polustankah (zamietki poeta)» a parallel was drawn between A. Pushkin and F. Tiutchev. «Litieraturnyie zamietki» reveal the personal attitude of the critic to A. PushkinIt is determined that the articles about M. Liermontov demonstrate the proximity of criticism of the works of the great poet. This is clearly seen in H. Adamovych's articles «Taina Liermontova». In a number of articles, he, like many contemporary researchers, compares the works of A. Pushkin and M. Liermontov, and this is thr evidence of the dominant trends in the literature of the first third of the twentieth century.H. Adamovych's literary-critical activity occupies one of the main places in the history of Russian foreign literature. His articles, books, reports, in which the critic spoke with the evaluation of contemporaries, were always in the center of attention, his thoughts were listened to. The authority of H. Adamovych in exile was really great. While working in the Parisian weekly «Zvieno» H. Adamovych updated the work of I. Annienskii, actively popularized his legacy. In the articles «A. A. Blok» and «O stilistikie A. Bloka», the author investigated the lyrics and dramaturgy of A. Blok, focused on his influence on the younger generation of symbolist poets. An important focus in the articles of H. Adamovych's period of Parisian «Zvieno» has been put on the comprehension of personality and creativity of his teacher N. Humilov.The thesis analyzes the value of personal contacts of the critic for the interpretation of the works of such contemporaries as – D. Mieriezhkovskyi, Z. Hippius, Vl. Khodasevych, I. Bunin, M. Tsvietaieva, Н. Ivanov, Y. Odoievtseva, N. Teffi, N. Otsup, M. Horkyi, M. Voloshyn, V. Maiakovskyi, S. Yesienin. Articles about these authors are characterized by objectivity and reflect the critic's deep understanding of the evolution of writers' creativity. Evaluation of poems, books of memories Z. Hippius marked personal, respectful attitude of the critic to the poetess. The works of D. Mieriezhkovskyi allowed H. Adamovych to come to the conclusion about the writer's loneliness in the Russian diaspora.In the articles about I. Bunin, H. Adamovych highly appreciates his talent and is one of the first to point out the traditions of I. Turhieniev and L. Tolstoi in the writer's works. During the entire critical activity H. Adamovych wrote more than sixty reviews about M. Tsvietaieva, most of which were positive. About the poetry of his close friend Н. Ivanov H. Adamovych wrote only two small articles, in which he calls his works talented. In a single article about Y . Odoievtseva, the critic tells in detail about her creative personality, seeking to draw the attention of readers to her works. Emigrant creativity N. Teffi was also in the circle of interests of H. Adamovych. The critic has always supported N. Otsup, carefully observed his evolution, singled out in the author's poetics features that were close to his own artistic method. The characters and realities of the world around the works of M. Horkyi evoke a sense of melancholy in H. Adamovych, since they serve as an illustration of soullessness.The main criteria for critic's evaluation was artistic value and originality of works. The creativity of politically engaged authors of the Soviet Union (L. Sieifullina, B. Pilniak, D. Biednyi, V. Inbier and N. Asieiev) H. Adamovych evaluates negatively, since he considers them opportunistic, non-original, subordinate to the ideology of social order.The peculiarities of H. Adamovych's interpretation of the works of artists from Soviet Russia, written under the canons of an official Soviet ideology, are represented in the pages of the Parisian «Zvieno». The critic's interpretation of the works of writers who did not support the Soviet ideology at the artistic level was also represented (K. Fiedin, V. Ivanov, M. Bulhakov, L. Lieonov, A. Akhmatova, B. Pasternak).

Дисертацію присвячено обґрунтуванню та розробці теоретико-методичних основ і науково-практичних рекомендацій щодо формування фінансово-економічного потенціалу підприємства у розвитку ЗЕД за умов євроінтеграції. Удосконалено термінологію управління фінансово-економічним потенціалом та ЗЕД підприємства. Уточнено взаємозв'язки між фінансово-економічним потенціалом та ЗЕД підприємства. Доповнено систему оцінювання фінансово-економічного потенціалу показниками відтворення. Структуровано фактори впливу на ЗЕД підприємства залежно від їх сутності, рівня утворення та міри релевантності. Досліджено стан і динаміку фінансово-економічного потенціалу машинобудівних підприємств Вінницької області, проаналізовано показники їх зовнішньоекономічної діяльності і перспективи євроінтеграційних процесів.Побудовано структурнологічну модель механізму формування фінансово-економічного потенціалу підприємства з визначенням теоретичного, організаційного, інструментального та інформаційного блоків. У теоретичному блоці визначено теоретичні положення функціонування механізму. В організаційному запропоновано виділяти забезпечуючу та процесну складові. Забезпечуюча складова охоплює усі види ресурсів, необхідні для впровадження і функціонування механізму. Процесна передбачає проведення підготовчих робіт та постійні заходи для формування фінансово-економічного потенціалу. Визначено мету моніторингу у межах механізму, доведено необхідність відокремлення універсальних і специфічних рис моніторингу і запропоновано їх переліки для моніторингу. Для забезпечення ефективного здійснення моніторингу розроблено вимоги до процедури моніторингу; до інформації, що отримується в результаті; до функцій, що виконуються та до дотримання встановлених принципів. Для визначення послідовності здійснення моніторингу в механізмі формування фінансово-економічного потенціалу запропоновано модель проведення моніторингу фінансово-економічного потенціалу підприємства.^UThe dissertation is devoted to substantiation and development of theoretical and methodical bases and scientific and practical recommendations on formation of financial and economic potential of the enterprise in development of foreign economic activity in the conditions of European integration.The ttheoretical and methodological approach to study of the peculiarities of financial and economic potential in the development of foreign economic activity has been improved, that focuses on the triad of prerequisites for the formation of economic potential of the enterprise. The terminology of financial and economic potential management and foreign economic activity of the enterprise has been improved. The definition of the concept of financial and economic potential as a possible state of the enterprise and its position in the market, which are assessed taking into account the current financial and economic state of the enterprise and market conditions in the current and forecast period is proposed and substantiated. The structure of interrelation between the financial and economic potential and foreign economic activity of the enterprise is clarified, that includes, among others, the types of foreign economic activity that affect the financial and economic potential, details the form and consequences of such impact through the prism of the growth of financial resources, use of opportunities and achievement of results. The theoretical foundations, principles and existing approaches to assessment of economic and financial potential are analysed and the system of assessment of financial and economic potential has been supplemented with existing reproduction indicators, namely, the minimum profit required for expanded reproduction, reproduction margin and reproduction rate. Factors influencing the foreign economic activity of the enterprise are structured depending on their essence, level of education and degree of relevance.The structural model of the mechanism of formation of financial and economic potential of the enterprise with definition of theoretical, organizational, instrumental and information blocks is built and substantiated. In the theoretical block the theoretical positions of functioning of the mechanism are defined. In the organizational block it is offered to allocate providing and process components. The supply component covers all types of resources necessary for the implementation and operation of the mechanism. The process involves preparatory work and ongoing activities to build financial and economic potential.The state and dynamics of financial and economic potential of machine-building enterprises of Vinnytsia region are studied, and the indicators of foreign economic activity and prospects of European integration processes are analysed.The purpose of monitoring within the mechanism is determined, the necessity of separation of universal and specific features of monitoring is proved and their lists for monitoring are offered. To ensure effective monitoring, requirements for the monitoring procedure have been developed; to the information obtained as a result; to the functions performed and to the observance of the established principles. To determine the sequence of monitoring in the mechanism of formation of financial and economic potential, a model of monitoring the financial and economic potential of the enterprise is proposed.

З'ясовано, що рукописи О. Селівачова, як правило, повніші за публікації, оскільки при підготовці до друку здійснювалися цензурна правка, редакційні скорочення та втручання. Зазначено, що в умовах демократичного суспільства гостро постає необхідність повернення у простір культурного буття сучасної України незаслужено забутих історичних постатей, особливо тоді, коли це зумовлено обставинами тоталітарного минулого, що внесли викривлення в різні форми комеморативних практик.Акцентовано увагу на потужному мистецькому, професійному і духовному потенціалі кільканадцяти поколінь одного роду. Встановлено, що при всій істотності родинної традиції, яка дає дитині, разом зі шкільною освітою, культурний ґрунт, найважливішим є особиста природна схильність, оскільки діти тих самих батьків обирали не завжди ту саму професію чи рід діяльності. І, нарешті, коли рід продовжувався кілька віків (без огляду на характер занять його представників), тільки це вже створювало саму можливість вивчення закономірностей і випадковостей вітчизняної історії та культури крізь генеалогічну призму. Такий підхід завжди переконує живою конкретикою.Спостержена нами своєрідна «зміна віх» у текстах О. Селівачова після 1917 року не зумовлена політичною кон'юнктурою, адже в тогочасному Харкові 1918–1919 рр. влада найдовше належала не більшовикам, а німцям, гетманцям, денікінцям. Ідеться про загальне усвідомлення кінця культури імперського періоду. Імена уявних ідейних союзників, які залучає Селівачов, показують широке коло критиків і класики, й фольклорної традиції, котрі представляють усі напрями культурно-соціологічної думки ХІХ століття. Тут і революціонери-демократи (В. Бєлінський, М. Добролюбов, Д. Писарєв), ліберали (І. Бунін, М. Гершензон, І. Тургенєв), консерватори містичних і слов'янофільських відтінків (М. Гоголь, О. Міллер, В. Соловйов, О. Соболевський), шукачі релігійного відродження (Д. Мережковський, М. Неплюєв, Л. Толстой). При цьому вплив багатьох із них відчувається в текстах молодого харківського вченого.Розглянуто тексти О. Селівачова, які відбивали ідейні суперечності революційної доби щодо ставлення до класики та новітніх форм художньої творчості в аспекті пріоритету естетичних або морально-дидактичних критеріїв. Виявлено, що тексти молодого харківського вченого відображали, якими саме шляхами глорифікація наприкінці XIX ст. фольклорної та поетичної класики швидко змінювалася на початку наступного століття критичним ставленням. І сприяли цьому найрізноманітніші чинники у широкому спектрі від консервативних антипрогресистських ідей – до модерністських і авангардних інтенцій радикального оновлення.Висвітлено питання віри, релігії й атеїзму, богоявлення та богоборства у поезії символістів і зроблено висновок, що ліричні герої розглядуваних О. Ф. Селівачовим авторів у неприйнятті пересічності, банальності – по-новому розвивали сформовані ще раніше ідеї: «поет і натовп», обожнення реальності й обоготворення власної особистості. Молодий учений, попри свою швидше консервативну світоглядну позицію, захоплено вітав ще не визнане всіма сучасниками мистецтво модерністів, передусім як талановите, багате новими формами й смислами художнє явище, сумнівався в справедливості застосовуваного до неї ярлика «декаданс», усвідомлював відсутність прямої відповідності між естетико-художніми преференціями, політичними й релігійними переконаннями.^UIt is found out that O. Selivachov's manuscripts, as a rule, are more completethan publications. This is explained by the fact that censorship, editorialabbreviations and pruning, as well as interposition were embodied during the printingpreparation process. Additionally, it is noted that in democratic societycircumstances, there is an urgent necessity in returning undeservedly forgottenhistorical figures to the cultural life space of modern Ukraine, especially whenit is predetermined by totalitarian past conditions, which distorted various formsof commemorative practices.A special emphasis is placed on the powerful artistic, professional and spiritualpotential of several generations of the same ancestry. It is established that familytradition is important in providing a child not only with school education, but culturalbasis as well. Herewith, along with all this, the most important is personal naturalinclination, because children of the same parents did not always choose the sameprofession or occupation. And finally, when the ancestry lasted for several centuries(regardless of the activity nature of its representatives), only this created theopportunity itself to study the regularities and coincidences of blighty history andculture through the genealogical prism. As a rule, such an approach always convinceswith living concreteness.An observed specific "change of milestones" in O. Selivachov's works since1917 is not conditioned by the political conjuncture, taking into account the fact thatfor the longest time in Kharkiv of those years (1918–1919) the power belonged not tothe bolsheviks, but to the Germans, hetmans, denikinets. This applies to the generalawareness of the culture end of the imperial period. Used by O. Selivachov names ofimaginary ideological allies show a wide range of reviewers of both classic andfolklore traditions, which represent all trends in cultural and sociological thought of8the XIX cent. Among them some prominent figures can be enumerated, such asrevolutionary democrats (V. Bielinskyi, M. Dobroliubov, D. Pysariev), liberals (I.Bunin, M. Hershenzon, I. Turheniev), conservatives of mystical and Slavophileshades (M. Hohol, O. Miller, V. Soloviov, O. Sobolevskyi), researches of religiousrevival (D. Merezhkovskyi, M. Nepliuiev, L. Tolstoi). At the same time, the influenceof many of them is felt in the texts of young Kharkiv scientist.In this study O. Selivachov's texts that reflect ideological contradictions of therevolutionary era in relation to the classic and latest forms of artistic creativity,particularly, in terms of aesthetic or moral didactic criteria priority, are researched. Itis revealed that texts of this young Kharkiv scientist reflect those ways in whichfolklore and poetic classic glorification of late XIX cent. was quickly changing intocritical attitude at the beginning of the next century. All this was facilitated by avariety of factors in a wide range, from conservative anti progressive ideas tomodernist and avant-garde intentions of radical renewal.The issues of faith, religion and atheism, Epiphany and god-fightingin symbolists' poetry are highlighted. According to this, it is concluded thatthe authors' lyrical heroes researched by O. F. Selivachov are characterised by theirmediocrity rejection and banality, in such a way creatively developing previouslyformed ideas in a new way: "a poet and a crowd", reality deification and ownpersonality deliberation. Despite some kind of conservative worldview, the youngscientist enthusiastically welcomed the modernists' art that was not recognised by allcontemporaries, considering it as a talented in rich forms and meanings artisticphenomenon. He doubted the validity of the applied label "decadence", and wasconscious of the lack of a direct correspondence between aesthetic and artisticpreferences, political and religious beliefs.

У дисертації розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментальноперевірено ефективність організаційно-методичних засад формування готовностімайбутніх керівників вокальних ансамблів до творчої взаємодії з музичнимколективом.Проаналізовано стан готовності майбутніх керівників вокальних ансамблівдо творчої взаємодії з музичним колективом. Встановлено, що творча взаємодія єособливою взаємодією керівника вокального ансамблю та учасників музичногоколективу, яка заснована на тривалому, невербально-вербальному особистомуконтакті керівника зі співаками.Визначено та схарактеризовано сутність основних понять дослідження.Спираючись на наукове осмислення понять «готовність до творчої діяльності»,«психологічна готовність», «творча взаємодія», а також враховуючи вимоги дофахівців мистецької освіти, готовність керівника вокального ансамблю дотворчої взаємодії з музичним колективом розглядається як особистісно-професійна інтегрована якість фахівця, яка відображає сформованістьмотиваційної сфери, знання, володіння методикою проведення занять таконструктивно-творчими якостями, що реалізується у суб’єкт-суб’єктнихвідносинах і діалогічному стилі педагогічного спілкування.Визначено компонентну структуру готовності до формування творчоївзаємодії керівника вокального ансамблю з виконавцями, що складається зчотирьох компонентів: мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, творчого.Мотиваційний компонент готовності визначає спрямованість системи мотивів,потреб і цінностей майбутніх фахівців; когнітивний компонент містить комплекспрофесійних знань, активізацію пізнавальної активності, забезпечує цілісністьуявлень студентів про діяльність у ролі керівника вокального ансамблю;діяльнісний – містить комплекс професійних умінь, сприяє збагаченнюкогнітивного досвіду для вирішення тих чи інших теоретичних і практичнихзавдань; творчий – визначає здатність виконувати конкретні професійні завданнята складається з сукупності різного виду завдань.Розроблено критерії та показники сформованості готовності до творчоївзаємодії в процесі репетиційної роботи над музичним твором, до яких віднесено:мотиваційно-ціннісний з показниками: володіння комплексом особистіснихякостей керівника вокального ансамблю; схильність керівника вокальногоансамблю до організаційної діяльності; наявність мотивації до налаштуванняучасників колективу на творчу взаємодію; когнітивно-інформаційний зпоказниками: вияв бажання створювати комфортні умови творчої взаємодіїкерівника зі співаками-ансамблістами; ступінь сформованості комунікативнихвмінь керівника вокального ансамблю; креативно-діяльнісний з показниками:прояв нестандартного підходу в процесі вибору оригінального вокально-ансамблевого художнього репертуару; ступінь зацікавленості керівника у підборіоригінального та влучного репертуару для ансамблю; конструктивно-творчий зпоказниками: здатність спонукати творчий колектив до концертних виступів;ступінь володіння різноманітними психотехнологічними способами взаємодії зучасниками колективу.^UThe dissertation developed, theoretically justified and experimentally verifiedthe effectiveness of the organizational and methodical principles of preparation offuture vocal ensemble directors for creative interaction with a musical group.The state of preparation of future vocal ensemble directors for creativeinteraction with a musical group is analyzed. It has been established that creativeinteraction is a special interaction between the leader of the vocal ensemble and themembers of the musical team, which is based on long-term, non-verbal-verbal personalcontact of the leader with the singers.The essence of the main concepts of the research is defined and characterized.Based on the scientific understanding of the concepts "readiness for creative activity","psychological readiness", "creative interaction", as well as taking into account therequirements for specialists in art education, the readiness of the leader of the vocalensemble for creative interaction with the musical team is considered as a personal andprofessional integrated quality of a specialist, which reflects the formation of themotivational sphere, knowledge, mastery of the method of conducting classes andconstructive and creative qualities, which is realized in subject-subject relations and adialogic style of pedagogical communication.The component composition of the structure of readiness for the formation ofcreative interaction of the leader of the vocal ensemble with the performers isdetermined, which consists of four components: motivational, cognitive, activity,creative. The motivational component of readiness determines the orientation of thesystem of motives, needs and values of future specialists; the cognitive componentcontains a complex of professional knowledge, activation of cognitive activity, ensuresthe integrity of students' ideas about activities in the role of the head of a vocalensemble; activity - contains a complex of professional skills, contributes to theenrichment of cognitive experience for solving certain theoretical and practical tasks;creative - determines the ability to perform specific professional tasks and consists ofa set of different types of tasks.The criteria and indicators of readiness for creative interaction in the process ofrehearsal work on a musical piece have been developed, which include: motivationaland volitional with indicators: possession of a set of personal qualities of a vocalensemble leader; inclination of the leader of the vocal ensemble to organizationalactivities; the presence of motivation to set up team members for creative interaction;cognitive and informational with indicators: expressed a desire to create comfortableconditions for the creative interaction of the manager with the ensemble singers; thedegree of formation of the vocal ensemble leader's communication skills; creative -active with indicators: manifestation of a non-standard approach in the process ofchoosing an original vocal-ensemble artistic repertoire; the degree of the leader'sinterest in selecting an original and apt repertoire for the ensemble; constructive andcreative with indicators: the ability to motivate the creative team to concertperformances; the degree of mastery of various psychotechnological methods ofinteraction with team members.

У дисертації представлено цілісне дослідження проблеми формування методичної компетентності майбутніх викладачів мистецької школи на заняттях сольного співу. Розкрито теоретичні аспекти проблеми формування методичної компетентності майбутніх викладачів мистецької школи на заняттях сольного співу; проаналізовано педагогічні, психологічні, мистецтвознавчі наукові праці; систематизовано дослідження з питань теорії та методики мистецької освіти, педагогіки мистецтва, вокальної педагогіки, вокальної та методичної підготовки студентів у закладах вищої освіти; проаналізовано та систематизовано наукові праці з питань ефективної організації освітнього процесу, впровадження інноваційних методів навчання, розвитку творчої особистості, підготовки майбутнього конкурентоспроможного фахівця, який здатний до креативного, критичного, прогностичного, абстрактного мислення, саморегуляції та самоактивації у професійній діяльності. Розроблено науковий тезаурус проблеми формування методичної компетентності майбутніх викладачів мистецької школи, до якого увійшли поняття, що розкривають сутність компетентнісної підготовки, методичну складову фахової підготовки та специфіку вокальної підготовки майбутніх викладачів мистецької школи.У дослідженні з’ясовано сутність методичної компетентності майбутніх викладачів мистецької школи. Визначено, що формування методичної компетентності майбутніх викладачів мистецької школи – це цілеспрямований, складний, динамічний процес набуття спеціальних знань, умінь, навичок та досвіду, необхідних для майбутньої вокально-методичної та вокально-педагогічної3діяльності. Поняття «методична компетентність майбутніх викладачів мистецької школи» трактується нами як динамічне фахово-особистісне утворення, яке є здатністю ефективно застосовувати набуті спеціальні (фахові) знання, вміння та навички для здійснення успішної вокально-методичної та вокально-педагогічної діяльності з метою забезпечення художньо-естетичних потреб учнів мистецької школи.Розроблено структуру досліджуваного явища, що складається з мотиваційно-ціннісного, інформаційно-інноваційного, когнітивно-операційного, результативно-корекційного компонентів, які характеризуються такими показниками: виявлення внутрішньої мотивації до оволодіння методичною компетентністю, усвідомлення цінності методичної компетентності як самоцілі освітньої діяльності, усвідомлення цінності методичної компетентності як засобу для досягнення професійних цілей; здатність до ефективного оволодіння новими методичними знаннями й вміннями у сфері вокальної педагогіки, здатність до створення нових методичних ідей та методичних систем навчання співу, здатність до впровадження інноваційних методів та прийомів практичної діяльності для вирішення завдань вокальної педагогіки; розуміння специфіки навчання співу, особливостей та потреб учасників освітнього процесу, виявлення самостійного, критичного, оригінального, прогностичного мислення, абстрагування та самоконтролю у процесі навчання співу, здатність використовувати результативні засоби та методи навчання співу та розвитку співацького голосу, ефективно взаємодіяти зі всіма учасниками освітнього процесу; здатність до оцінки та аналізу власної методичної діяльності та здобутих результатів освітнього процесу, здатність до саморозвитку та самовдосконалення, безперервного розвитку методичної компетентності, здатність коригувати обрані методи впливу в процесі навчання співу задля досягнення цілі.Визначено особливості організації вокальної підготовки майбутніх викладачів мистецької школи на заняттях сольного співу. З’ясовано, що у процесі вокальної підготовки використовуються різноманітні форми роботи: аудиторна (індивідуальні практичні заняття) та позааудиторна робота (консультації, репетиції, концерти, конкурси, майстер-класи тощо); самостійна та групова форми роботи; очна,4дистанційна та змішана. Визначено, що вокальна підготовка майбутніх викладачів мистецької школи є особистісно-зорієнтованим системним, послідовним та цілеспрямованим процесом, що будується на активній суб’єкт-суб’єктній взаємодії, тристоронній комунікації викладач-концертмейстер-студент. На заняттях сольного співу застосовується спеціальне навчально-методичне забезпечення: освітні та освітньо-професійні програми, робоча програма навчальної дисципліни, методичні матеріали та дидактичний супровід до аудиторних занять та самостійної роботи, електронні навчальні курси тощо; здійснюється підбір різноманітного вокально-педагогічного та концертного репертуару з опорою на національну музичну спадщину, з вивченням кращих зразків світового вокального мистецтва, враховуючи різножанровість та єдність технічної й художньої складових вокального твору.^UThe dissertation presents a comprehensive research of the problem of forming the methodical competence of future teachers of art school in the classroom of solo singing. The theoretical aspects of the problem of forming the methodical competence of future teachers of art school in the solo singing classes are revealed; pedagogical, psychological, art historical scientific works are analyzed; research on the theory and methods of art education, art pedagogy, vocal pedagogy, vocal and methodical training of students in higher education institutions is systematized; scientific works on the effective organization of the educational process, the introduction of innovative teaching methods are analyzed and systematized. A scientific thesaurus of the problem of forming the methodical competence of future teachers of art school has been developed, which includes concepts that reveal the essence of competence training, the methodical component of professional training and the specifics of vocal training of future art school teachers.10The research clarifies the essence of the methodical competence of future art school teachers. It has been determined that the formation of methodical competence of future teachers of art school is a purposeful, complex, dynamic process of acquiring special knowledge, skills, abilities and experience necessary for future vocal-methodical and vocal-pedagogical activities. We interpret the concept of "methodical competence of future art school teachers" as a dynamic professional and personal formation, which is the ability to effectively apply the acquired special (professional) knowledge, skills and abilities to carry out successful vocal-methodical and vocal-pedagogical activities in order to meet the artistic and aesthetic needs of art school students.The structure of the studied phenomenon is developed, consisting of motivational-value, information-innovation, cognitive-operational, result-correction components, characterized by the following indicators: identification of internal motivation to master methodical competence, awareness of the value of methodical competence as an end in itself, awareness of the value of methodical competence as a means to achieve professional goals; the ability to effectively master new methodical knowledge and skills in the field of vocal pedagogy, the ability to create new methodical ideas and methodical systems for teaching singing, the ability to introduce innovative methods and techniques of practical activity to solve the problems of vocal pedagogy; understanding the specifics of teaching singing, the characteristics and needs of participants in the educational process, the identification of independent, critical, original, prognostic thinking, abstraction and self-control in the process of teaching singing, the ability to use effective means and methods of teaching singing and developing the singing voice, to interact effectively with all participants in the educational process; the ability to evaluate and analyze their own methodical activities and the results of the educational process, the ability to self-development and self-improvement, continuous development of methodical competence, the ability to adjust the selected methods of influence in the process of teaching singing to achieve the goal.

У дисертації показано, що в українському законодавстві корупція визначається як використання особами уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування наданих їм службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей для одержання неправомірної вигоди. Таким чином, законодавчо визначено, що корупція може існувати виключно в публічному секторі. У дисертації доведено, що концептуальне розходження між індивідуальною та інституційною корупцією зазвичай супроводжується твердженням про те, що логіка перекладання відповідальності на людей за корупцію для розподілу відповідальності і винності недоречна. Відповідно, необхідний інституційний підхід, оскільки в більшості випадків корупційні практики настільки вкоренилися в політичній культурі, що їх важко обговорювати з точки зору відповідальності окремих агентів. Навпаки, якщо інституційну корупцію можна пояснити в основному, виходячи з інституційних особливостей і механізмів, що забезпечують основу, на якій діють посадові особи, то практичне значення полягає в тому, що для усунення корупції слід звертати увагу на передісторію і структурні умови, а не визначати відповідальних за корупційні дії.За результатами проведеного дослідження визначено кілька антикорупційних стратегій, які можна вважати ефективними для нашої країни. Проте у дисертації показано, що жодний із трьох підходів сам по собі не може бути достатнім. Ефективна антикорупційна стратегія повинна використовувати всі три підходи і передбачати: розробку та впровадження антикорупційної нормативно-правової бази і створення антикорупційних структур як на національному рівні, так і на рівні окремих організацій і відомств; упровадження принципів і культури належного врядування в діяльність органів публічної влади; проведення структурних реформ, спрямованих на усунення недоліків в економічній політиці й інститутах ринкової економіки.Доведено необхідність залучення громадськості до вирішення питань профілактики та виявлення корупції. З огляду на це показано, що антикорупційна політика на місцевому рівні повинна спиратися на громадсько-мережеву модель боротьби з корупцією. Центром пропонованої моделі є громадська антикорупційна мережа, яка формується з представників громадських організацій, що представляють інтереси своїх громад у боротьбі з корупцією насамперед на місцевому рівні.^UThe dissertation shows that in Ukrainian legislation, corruption is defined as the use by persons, who authorized to perform the functions of the state or local self-government, of the official powers granted to them or related opportunities to obtain an illegal benefit. Thus, it is legally determined that corruption can exist exclusively in the public sector.The dissertation proves that the conceptual difference between individual and institutional corruption is usually accompanied by the statement that the logic of shifting responsibility for corruption to people for the distribution of responsibility and guilt is inappropriate. Accordingly, an institutional approach is necessary, since in most cases corrupt practices are so entrenched in the political culture that it is difficult to discuss them in terms of the responsibility of individual agents. On the contrary, if institutional corruption can be explained mainly on the basis of institutional features and mechanisms that provide the basis on which officials act, then the practical significance is that in order to eliminate corruption, attention should be paid to the background and structural conditions, not to determine responsible for corruption.According to the results of the conducted research, several anti-corruption strategies have been identified that can be considered effective for our country.However, the dissertation shows that none of the three approaches can be sufficient by itself. An effective anti-corruption strategy should use all three approaches and include: the development and implementation of the anti-corruption legal framework and the creation of anti-corruption structures both at the national level and at the level of individual organizations and departments; implementation of the principles and culture of good governance in the activities of public authorities; implementation of structural reforms aimed at eliminating shortcomings in economic policy and institutions of the market economy.The need to involve the public in solving issues of prevention and detection of corruption has been proven. In view of this, it is shown that anti-corruption policy at the local level should be based on the public-network model of fighting corruption. The center of the proposed model is a public anti-corruption network, which is formed from representatives of public organizations representing the interests of their communities in the fight against corruption, primarily at the local level.