Досліджено мову наукових і художніх творів І. Франка. Проаналізовано структуру лексико-семантичного поля (ЛСП) "народ", змодельованого на підставі вивчення текстів даних творів, розглянуто асоціативні семантичні зв'язки його складників. Визначено семантику багатозначної лексеми народ за словниками й авторськими текстами, досліджено лексичний склад описуваного поля, синонімічні й антонімічні відношення між складниками ЛСП, проаналізовано структуру метафоричних словосполучень з відповідними лексемами, розглянуто метонімічні перенесення у лексико-семантичних групах (ЛСГ), порівняння. Простежено вплив контексту на реалізацію семантичної структури слів народ, нація, люди, народність, національність, показано специфіку функціонування досліджуваних лексем у наукових і художніх текстах І. Франка. Узагальнено наукові здобутки лінгвістів у галузі досліжнення лексики за полями. Обгрунтовано визначення понять "лексико-семантичне поле" й "асоціативне поле". Розглянуто ЛСП як множину близьких за семантикою однорідних елементів, об'єднаних спільним родовим значенням. Асоціативне поле, змодельоване на матеріалі наукових і художніх текстів І. Франка, детерміновано сукупністю вторинних значень слів, складників відповідного ЛСП.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історико-педагогічну літературу з проблеми виховання на підставі принципу народності. Висвітлено передумови становлення ідеї народності у вихованні в дихотомії часу-простору. Проаналізовано розвиток принципу народності у вихованні в період становлення модерної педагогічної думки, у період 1905 - 1920 рр. та у сучасній педагогічній теорії. Запропоновано дефініцію принципу народності. Відзначено, що у вітчизняній педагогічній науці накопичено великий досвід з проблеми дослідження. У працях О. Духновича, К. Ушинського, Б. Грінченка, С. Русової, І. Огієнка, Я. Чепіги, М. Грушевського, В. Сухомлинського розкрито народність як принцип виховання, обгрунтовано її роль і значення у вихованні молодого покоління. Зауважено, що ця проблема актуальна на сучасному етапі відродження національної ідеї.

  Скачати повний текст

Виявлено витоки педагогічних поглядів С.І.Миропольського. Встановлено та розкрито загальнопедагогічні принципи, покладені в основу педагогічної концепції педагога (демократизм, гуманізм, природовідповідність, народність). У науковий обіг введено нові історико-педагогічні документи, які характеризують особистість С.І.Миропольського: наведено дані, які доповнюють та уточнюють біографічні відомості про педагога. Висвітлено ідеї С.І.Миропольського про загальну освіту народу, його моральне, економічне та правове виховання. Підкреслено, що С.І.Миропольський перший у вітчизняній педагогіці всебічно вивчив педагогічну спадщину Я.А.Коменського та активно використовував її.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що після включення Волинської губернії до складу Росії у 1793 р. та впродовж перших десятиліть пріоритетні зусилля царського самодержавства були спрямовані на ліквідацію Уніатської та послаблення позицій Римо-Католицької Церков. Проаналізовано заходи, спрямовані на возз'єднання уніатів з Російською Православною Церквою та розкрито суть масштабних карально-репресивних акцій проти католиків, посиленню яких значною мірою сприяли польські повстання 1831 р. та 1863 - 1864 рр. Доведено, що динаміку та характер трансформаційних процесів у житті християнських конфесій Волинської губернії середини XIX - початку XX ст. значною мірою визначали поселення на теренах Волині німецьких і чеських колоністів, а також поява православно-сектантських угрупувань і старообрядців. Зроблено висновок, що залежно від церковно-історичних обставин трансформаційні процеси в житті християнських конфесій Волині мали особливу динаміку розвитку та змінні пріоритети, однак, в цілому стратегічний курс російської влади упродовж всього періоду здійснення нею політико-адміністративних повноважень на волинських землях характеризувався імперською логікою мислення, що зводилася до уніфікації, зросійщення й оправославлення та мала ідеологічне відображення у триєдиному принципі "Православ'я, самодержавство, народність".

  Скачати повний текст

Дисертація є історико-педагогічним дослідженням, у якому вперше здійснено науковий аналіз мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка – заслуженого діяча мистецтв України, професора, завідувача кафедри музики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Відмінника освіти України, лауреата престижних конкурсів, рейтингів і премій, композитора, аранжувальника, фольклориста, відомого хорового диригента, чиє ім'я занесено до вітчизняних («Митці України», «Імена України», «Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки» тощо) та зарубіжних («International Who's Who in Music and Musicians' Directory», Cambridge) довідників.Дослідницькі методи (реконструкції та наративний) дали змогу розкрити новаторський зміст мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка: домінантою діяльності професора є українська народна пісня як «сакральне» явище, тому метою мистецько-педагогічної діяльності викладача є професійна підготовка кваліфікованого вчителя-патріота з розвиненою національною свідомістю, готового зберігати, відроджувати, збагачувати, поширювати й захищати українську національну культуру; діяльність Г. Левченка ґрунтується на принципах народної, гуманістичної, макаренківської та мистецької педагогіки (демократизм; гуманізм; народність; єдність слова і діла; повага, вимогливість і справедливість у ставленні до учня/студента; опертя на позитивне в кожній особистості та індивідуальний підхід до неї; зв'язок теорії з практикою; єдність освіти та культури; конвергентність формальної та неформальної освіти майбутніх учителів); педагогічними умовами ефективності мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка є: 1) створення художньо-естетичного освітнього середовища; 2) належне організаційне, навчально-методичне, кадрове та матеріально-технічне забезпечення формальної та неформальної мистецької освіти майбутніх учителів; 3) оприявлення та розвиток природного мистецького обдарування студентів закладів вищої педагогічної освіти в мистецькій діяльності; 4) співтворчість між педагогом-митцем і студентами; 5) професіоналізм викладача-митця, який є прикладом для вихованців. Вперше: цілісно розкрито ідейно-теоретичний зміст і напрями мистецькопедагогічної діяльності Г. Левченка; схарактеризовано передумови становлення мистецько-педагогічних поглядів професора; визначено етапи мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; розкрито новаторський зміст (мета, завдання, принципи, педагогічні умови), напрями мистецькопедагогічної діяльності як органічної єдності освітнього (наукова, організаційна та викладацька) та мистецького (композиторська, аранжувальна та режисерська) складників; виокремлено новотворіння в кожному з напрямів мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; обґрунтовано перспективи творчого використання ідей і мистецько-педагогічного досвіду Г. Левченка в теорії та практиці сучасної освіти.Уточнено ключові поняття: мистецько-педагогічна, мистецька, диригентсько-хорова, композиторська, аранжувальна діяльності; обґрунтовано нове поняття – синкретично-диференційований метод сходження до художнього образу. Доповнено біографію та освітній доробок Г. Левченка аналітичними матеріалами. Подальшого розвитку набули положення про становлення регіональної музично-педагогічної освіти, а також науково-методичні підходи до диригентсько-хорової підготовки вчителів музичного мистецтва.^UThe dissertation is historical and pedagogical research, in which for the first time a scientific analysis of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity is made; he is Honored Artist of Ukraine, Full Professor, Head of the Department of Music of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Excellence in Education of Ukraine, a winner of prestigious competitions, ratings and awards, a composer, an arranger, a folklorist, a famous choral conductor, whose name is included in the Ukrainian (‘Artists of Ukraine,' ‘Names of Ukraine,' ‘Who is who in Poltava. Outstanding countrymen,' etc.) and foreign (International Who's Who in Music and Musicians' Directory, Cambridge) manuals.The research source base is systematized by the following groups: 1) archival documents and materials of the State Archive of Poltava region, Archive of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Archive of the Museum of History of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, H. Levchenko's personal archive); 2) the professor's legacy (scientific and scientific-methodical works; creative, epistolary, representative, directorial and advertising legacy); 3) sources about H. Levchenko, news and information, reference, news and analytical, popular science and scientific publications, materials of conversations, surveys, interviews, the professor's, his students', colleagues', friends', relatives' and friends' memoirs, photographic materials); 4) interpretive sources (dissertations, monographs, educational literature, materials of scientific events, abstract publications, electronic resources related to the scientific problem); 5) regulatory sources (regulatory, reports, orders, directives, protocols, etc.).The scientific novelty and theoretical significance of the study lies in the fact that for the first time: the ideological and theoretical content and directions of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity are fully revealed; the preconditions for the formation of the professor's artistic and pedagogical views are characterized; the stages of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity are determined; the innovative content (purpose, tasks, principles, pedagogical conditions), directions of artistic and pedagogical activity as an organic unity of educational (scientific, organizational and teaching) and artistic (composition, arranging and directing) components are revealed; innovations in every of H. Levchenko's spheres of artistic and pedagogical activity are singled out; the prospects of creative use of H. Levchenko's ideas and artistic and pedagogical experience in the theory and practice of modern education are substantiated. The key concepts are specified. They are the following: artistic and pedagogical, artistic, conductor-choral, compositional, and arranging activities; a new category ‘syncretically-differentiated method of ascent to an artistic image' is substantiated. H. Levchenko's biography and educational achievements have been supplemented with analytical materials.Provisions on the formation of regional music and pedagogical education, as well as scientific and methodological approaches to conducting and choral training of music teachers have been further developed. Little-known and unknown archival documents from the artist's personal archive have been introduced into scientific circulation (267).