У дисертаційній роботі вперше в українському літературознавстві проаналізовано діаспорну жіночу прозу другої половини ХХ століття крізь призму системно-аналітичного підходу. Об'єктом дослідження є романи, повісті, а також найрепрезентативніша мала проза – оповідання, новели, фрагментарні жанри (етюд, образок, акварель, ескіз). Так, розглянуто жанрово-стильові особливості оповідань, зокрема різдвяне, соціальне, історичне, етнографічне, детективне, оповідання-портрет, психологічне оповідання. З'ясовано їх соціопсихологічні домінанти як підґрунтя структурної, наративної, образної, стильової специфіки малої прози авторок. Представниці української діаспори в умовах поліетнічної культури писали високохудожні твори українською мовою за межами рідної землі. Такий факт засвідчує їхню високу самосвідомість, осмислення патріотичного чину, заґрунтованість власного Я-его в національні основи. Доведено, що діаспорна жіноча проза другої половини ХХ століття оновила тематичну і жанрово-стильову системи, створивши, на наше переконання, інтелектуальну опозицію зааґанжованій прозі доби соціалістичного реалізму. Д. Гуменна, О. Мак, Л. Коваленко розімкнули історичний простір України до світових масштабів, змоделювали образи персонажів різних суспільних верств, майстерно окреслили психологічні типи, голоси яких зазвучали різними тональностями, а композиційні прийоми, сюжетні повороти, стильові ознаки по-особливому увиразнилися через ліричне та орнаментальне письмо за зразками західноєвропейської літератури з отриманням національної традиції. Ключові слова: жанр, стиль, світогляд, ґендерний підхід, дейксис, наратор, діаспора, жіноча проза, психологізм, символіка.^UFor the first time in domestic science about literature the analysis of materials of diaspora women's prose of the second half of the XX century with the system-analytical approach to the interpretation of genre-style peculiarities of epic works has been carried out in the dissertation. The object of the research is novels, narratives, as well as the most representative prose –fictional essay, fragmentary genres – sketch, pattern (watercolor), sketch. On the example of women's little prose various types of stories have been considered, including Christmas, social, historical, ethnographic, «detective», story-portrait, psychological narrative. The genre-style system of women's prose of the Ukrainian diaspora of the second half of the XX century has been explored. Socio-psychological dominants of works, which are the basis of structural, semantic and stylistic specificity of poetological components of artistic creativity of prose writers, have been revealed. The phenomenon of sensitive problems of Ukrainian history, which are and remain the material that prompts the artists of the word to create artistic prose, has been revealed. We consider women's literature as a socio-cultural and artisticaesthetic phenomenon. Its essence is expressed by the creation of women-writers of texts that radiate their peculiar perception of the world, the expression of elegant vocabulary in writing, and thus the texts are presented to the reader by representatives of women's artistic practice. A prose work that takes as its basis the historical event, the fact is modeled on the historical plot. The latter in artistic form represents a certain era or period of history. In prose historical truth is synthesized with artistic one, historical event – with artistic fiction. Women-writers of Ukraine under the conditions of poly-ethnic culture did not fail the chosen path, did not multiply the glory of foreign-language culture, but they modeled high-quality works in the Ukrainian language far from the Motherland, their native land. Such a fact testifies to their self-consciousness, the tendency to comprehend, and the susceptibility of their own I-ego on the national basis. It has been proved that the diaspora women's prose of the second half of the XX century announced the updating of the genre-style and thematic system, and such a step has been an intellectual opposition to the prose of the socialist realism era. D. Humenna, O. Mak, L. Kovalenko «opened up», expanded all the historical space of Ukraine up to the XX century, «populated» their prose with the characters of different layers of population, skillfully depicted psychological types whose voices sounded different tones-timbres, and composite receptions, stories, stylistic parameters in a specially updated lyrical and ornamental writing on samples of Western European culture with the emphasis on national identity, similarity and mentality. 19 The results of the dissertation can be used as a material for lectures on the history of Ukrainian literature of the XX century in higher education institutions, colleges, gymnasia and general educational schools with advanced study of humanities, as well as - in the preparation of relevant manuals, special courses on national writers, in particular autobiographic or historical prose, when writing scientific works on the history and theory of literature, course and diploma projects by students of philological disciplines. The materials of the dissertation and its conclusions will be useful for teachers-philologists of educational institutions of various types. Key words: genre, style, world outlook, deixis, narrator, diaspora, women's prose, psychologism, symbolism.

Дисертація присвячена дослідженню збірки «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського в контексті українського барокового проповідництва – як своєрідного дискурсу його раннього (перша пол. XVII ст.) і зрілого періодів. На основі детального текстуального аналізу виокремлено жанрово-семантичні, структурно-композиційні особливості стилю, а також розглянуто риторику й герменевтику казань Йоаникія Ґалятовського. Стиль бароко закріпив в українській літературі новий тип проповіді, яка з погляду і форми, і змісту не подібна до зразків візантійської та давньої української гомілетичних моделей. У період найбільшого розквіту жанру проповіді збірка «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського символізує вершини не лише індивідуальної творчости, але й загалом барокового проповідництва. Поруч з такими ж взірцевими майстрами слова проповіднику вдається зберігати позицію першості в духовному світлі української літератури другої пол. XVII ст. Підпорядкованість великої кількості джерел Святому Письму дозволяє стверджувати, що барокове проповідництво тримається на Божому Слові, що найяскравіше представлено в представлених авторах. Образний світ «Ключа розуміння» постає на основі множинності інтерпретативних кодів, розуміння яких письменник закріплює у текстах своїх казань. Виразне інтелектуальне явище літературної традиції бароко випливає з метафоричної стратегії Йоаникія Ґалятовського. Автор вживає метафори та аналогії зі сфери довколишнього середовища та людського досвіду, надаючи духовним сутностям раціонального обґрунтування та сповідуючи принцип античної риторики – пояснювати речі невідомі через відомі. Герменевтична модель чотирьох сенсів виявляє перевагу духовного методу інтерпретації. Герменевтика «Ключа розуміння» постає крізь призму мовлення – у «живому слові». Наділене усіма елементами риторичного переконування, висловлюванням стає, як і увесь текст проповіді, типовим літературним твором XVII століття, що в рецептивній перспективі відкриває широкий спектр літературознавчих викликів. Один із них – виявлення творчої манери проповідей Йоаникія Ґалятовського.^UThe dissertation is devoted to research of the collection "Key of Understanding" by Ioanikiy Galiatovsky in the context of Ukrainian baroque preaching – as a kind of discourse in its early and mature periods. Galiatovsky’s sermons are considered in the categories of tradition and novelty and are presented in the discourse of early and mature Baroque preaching. The genre-semantic, structural-compositional features of the style are singled out on the basis of a detailed textual analysis, and the rhetoric and hermeneutics of Ioanikiy Galiatovsky’s sermons are considered. The Baroque style established a new type of sermon in Ukrainian literature, which in terms of both form and content is not similar to Byzantine and ancient Ukrainian homiletic models. In the period of the greatest flourishing of the sermon genre, the collection “The Key of Understanding” by Ioanikiy Galiatovskyi symbolizes the peaks not only of individual creativity, but also of baroque preaching in general. Next to the same exemplary masters of the word, the preacher manages to maintain the position of primacy in the spiritual light of Ukrainian literature of the second half of the 17th century. The subordination of a large number of sources to the Holy Scriptures allows us to assert that baroque preaching rests on God's Word, which is most vividly presented in the presented authors. The figurative world of «The Key of Understanding» appears on the basis of a plurality of interpretive codes, the understanding of which the writer enshrines in the texts of his sermons. The expressive intellectual phenomenon of the Baroque literary tradition follows from the metaphorical strategy of Ioanikiy Galiatovskyi. The author uses metaphors and analogies from the field of environment and human experience, giving the spiritual essences a rational justification and professing the principle of ancient rhetoric – to explain the unknown through the known. The hermeneutic model of the four senses reveals the superiority of the spiritual method of interpretation. The hermeneutics of «The Key of Understanding» appears through the prism of the rhetoric of speech – in the «living word». The statement which is endowed with all the elements of rhetorical persuasion becomes a typical literary work of the 17th century like the whole text of the sermon, and in the receptive perspective opens a wide range of literary challenges. One of them is the discovery of the creative manner of Ioanikiy Galiatovskyi sermons.

Дисертацію присвячено комплексному концептуальному дослідженню міфологічного простору української прозової традиції, пов'язаного із тематикою життя, смерті та відродження / воскресіння героя і людства загалом. У роботі подано розлогу із намаганням вичерпності характеристику історіографії наукового дискурсу від часів античності й до сучасності щодо проблем міфологічного підґрунтя народної прози, танатологічних уявлень, уявлень та вірувань про посмертне існування та безсмертя. Осмислено просторову модель у міфологічній картині світу українства в компаративному висвітленні з культурними традиціями інших народів, що оприявлюється у міфологічній прозі. Проаналізовано результати проведеного опитування щодо побутування сучасних уявлень українців про посмертне існування людства. Висвітлено особливості образотворення казкового (чарівної казки) і неказкового (легенди, билиці) епосу. Запропоновано класифікацію із детальною характеристикою образів, пов'язаних із сюжетними конструктами мортальної тематики та подолання смерті. Проведено розгорнутий аналіз парадигми мотивів смерті та відродження / воскресіння героїв чи людства загалом в українській казковій і неказковій прозі. Зокрема, на матеріалі текстів українських народних чарівних казок схарактеризовано експліцитний та імпліцитний рівні вираження мотивів загибелі / смерті протагоністів та виокремлено мотивеми подолання смерті через подорож героя до потойбіччя і повернення до профанного світу: катабасису (спуску героя вниз до потойбіччя) та анабасису (сходження героя вгору за вертикаллю). Детерміновано поняття «кладогенез» та «анагенез» у неказковій народній прозі на позначення мотивем колективної загибелі й відродження людства.^UThe dissertation is devoted to a complex conceptual study of the mythological space of the Ukrainian prose tradition, related to the themes of life, death and rebirth / resurrection of the hero and humanity in general. The dissertation presents a comprehensive description of the historiography of scientific discourse from antiquity to the present on the issues of the mythological basis of folk prose, thanatological ideas, beliefs and ideas about afterlife and immortality. The spatial model in the mythological worldview of Ukrainians in a comparative light with the cultural traditions of other peoples, which is manifested in mythological prose, is comprehended. The analysis of the texts confirms the presence of both vertical and horizontal planes with the semantics of the space of death. The horizontal plane does not have any vector (the folk prose does not emphasize the eastern, western, southern or northern directions of the hero's movement to the otherworld), but these planes always belong to the boundary space. The vertical plane of the death locus is located in the underground (lower projection of the vertical vector ) and the celestial (upper projection of the vertical vector ) worlds with the domination of the lower projection (). A survey was conducted on Ukrainians' perceptions of theafterlife of mankind and its results are analyzed. The concept of «death» in folk prose texts is analyzed at three levels: 1) as an object (embodied in a concrete character); 2) as a 42 process (implemented through a motive); 3) as a spatial concept (expressed through the locus). The peculiarities of the formation of a fairy tale (magic tale) and a non-fairy tale (legend, bylytsia) epic are highlighted.

У дисертації досліджено феномен ненадійного наратора в динаміці літературних форм ХХ століття. Виокремлено тенденції виникнення ненадійної нарації в українській літературі 20-30-х рр. ХХ ст. і на цій основі простежена закономірність її майстерної реалізації у прозі В. Винниченка («На той бік»), Миколи Хвильового («Я (Романтика)»), В. Домонтовича («Доктор Серафікус»), Майка Йогансена («Подорож ученого доктора Леонардо…»), Ґео Шкурупія («Двері в день»). Проаналізовано типи ненадійного наратора у постмодерністських романах Ю. Андруховича («Рекреації», «Московіада», «Перверзія»). Доведено, що українські письменники переосмислювали традиції класичної літератури та творили іншу прозову конструкцію, заґрунтовану на експериментах з принципами організації та структуруванням художнього тексту, жанрами й викладовими формами. Наголошено, що у творах ХХ ст. (окрім «Я (Романтика)») простежуються ознаки карнавалізації й актуалізується меніппея як жанрова традиція, в якій співіснують кілька фабул і сюжетів, а ненадійний наратор ускладнює наративну структуру. У кожному творі виділено ознаки ненадійної нарації та охарактеризовано ефект, нею зумовлений.Ключові слова: ненадійний наратор, наративна стратегія, меніппея, карнавалізація, іронія, жанр, авторський стиль, рецепція.^UThe thesis investigates the phenomenon of unreliable narrator in the dynamics of literary forms of the twentieth century. The tendencies of the development of unreliable narration in the Ukrainian literature of the 20-30's of the XX century are characterized. The performed analysis allows to prove the skillful use of unreliable narration technique in the prose of V. Vynnychenko (“On the Other Side”), Mykola Khvylovyi (“I (Romance)”), V. Domontovych (“Doctor Seraphicus”), Mike Jogansen (“Journey of Dr. Leonardo”), Geo Shkurupiy (“Doors in a Day”). The types of unreliable narrator in the postmodern novels by Yu. Andrukhovych (“Recreations”, “Moskowiada”, and “Perversion”) were also analyzed. It was proved that each of the writers bypassed the traditions of classical literature and created completely different prose texts, based on the experiments with the structural principles of literary compositiont, genres and narrative forms. The author argues that in a number of texts (except for “I (Romance)”) we can trace the manifestations of carnivalization and actualized menippeah as a genre tradition in which several plotlines and subjects coexist, and an unreliable narrator is the major component of a higher structural level of composition. Therefore, it is important to single out the primary story, which in this context is closely linked to the act of storytelling in general and the unreliable narrator in particular. The focus is on the stylistics of the text, characterized by increased emotionality and expressiveness. Thus, special attention is paid to the motivation of the provocative behavior of a narrator. Tus, each work outlines the features of an unreliable narration and the resulting effect. It was proved that understanding of the above phenomenon allows to express meanings and to activate the role of the reader in the understanding of modern and postmodern texts. Keywords: unreliable narrator, narrative strategy, menippeah, carnivalization, irony, genre, author's style, reception.

Висвітлено періодизацію процесу формування єврейської громади Південного Сходу України протягом 1861 - 1917 рр. Проаналізовано роль стихійного процесу єврейської міграції та політики Російської імперії, спрямованої на формування єврейської громади регіону. Досліджено кількість єврейського населення, його локалізацію. Розглянуто зовнішні прояви діяльності євреїв, які були сформовані під тиском офіційної ідеології, а також зміни у вихованні та освіті, зумовленої на основі впливу релігійних чинників та історичній традиції. Визначено перехід єврейської громади регіону від традиційного суспільства до індустріального.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики у контексті кроскультурної взаємодії китайського виконавства з мистецькими традиціями Заходу. Актуальність теми дисертації обумовлена маловивченістю творчості відомих сучасних китайських співаків ¬ представників одночасно декількох виконавських шкіл та традицій (китайських, європейських, американських), а також європейської складової їх репертуару як важливого чинника академізації китайського камерно-вокального мистецтва.Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше: представлене камерно-вокальне виконавство сучасного Китаю як цілісне явище, яке ґрунтується на взаємодії національних та іншокультурних чинників; систематизовані дані щодо творчості сучасних китайських співаків, які представляють різні напрямки у сфері китайської камерно-вокальної творчості; здійснено аналіз китайських інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики широкого історико-стильового діапазону (від доби Ренесансу до опусів ХХ століття ); введена до українського музикознавчого обігу аналітика низки камерно-вокальних творів (романси Дж. Верді, С. Барбера та Д. Лігеті). Дістали подальшого розвитку: алгоритм інтерпретаційного аналізу камерно-вокальної музики (здійснено його структурування та доповнення); наукові концепції, пов’язані з вивченням проблематики інтерпретації вокальної музики (В. Москаленка, О. Катрич, Л. Шаповалової, І. Сухленко).Обрана методологія дослідження, що спирається на поєднання історичного, стильового та жанрового методу, інтерпретологічного підходу та компаративного аналізу, дозволила прослідкувати особливості розвитку камерно-вокального виконавства Китаю; визначити характеристики виконавського стилю китайських співаків; дослідити особливості камерно-вокального репертуару китайських виконавців та виявити відмінності в інтерпретаціях китайських та європейських музикантів.Обґрунтовано вплив кроскультурної комунікації «Схід–Захід» на сферу камерно-вокального виконавства в Китаї. Визначено, що відмінні виконавські стратегії та кар’єрний успіх обумовлені насамперед унікальним індивідуальним досвідом співаків, творчість яких знаходиться в зоні міжкультурної взаємодії. Розглянуто камерно-вокальний твір як основу інтерпретаторської діяльності співака, що транслює не тільки жанрово-стильві характеристики, а й загальні європейські традиції камерного співу, які неодмінно впливають на творчість виконавця будь-якої національно-співацької традиції. Зазначено, що ступінь стильової відповідності виконання напряму залежить від обізнаності музиканта у традиціях камерного співу європейського типу, наявності відповідних професійних і мовних навичок, міжнародного навчального та виконавського досвіду. Охарактеризовано проблеми, які постають при виконанні європейської академічної музики китайськими співаками, серед яких: постановка голосних звуків, дикція, гучність, знання іноземних мов тощо.Виявлено поступовість процесу зростання рівня камерно-вокальної культури Китаю на сучасному етапі як наслідок асиміляції традицій європейського вокального мистецтва у східному культурному середовищі. Чинники кроскультурної взаємодії позначено у процесах, пов’язаних з: діяльністю китайських консерваторій та академій як головних осередків адаптації західної манери співу; заснуванням та проведенням регулярних спеціалізованих конкурсів й фестивалів; розбудовою концертних майданчиків в Китаї; поглибленням закордонного навчального та виконавського досвіду талановитих китайських співаків. Такі події справляють позитивний ефект на поширення європейського камерно-вокального репертуару та засвідчують зростаючий інтерес серед населення до відмінних культурних традицій. Водночас вказано на недостатність фінансування з боку держави такого роду подій та повільну трансформацію смаків широкого загалу.Зазначено, що історія камерного співу в Китаї має давнє коріння, хоча камерно-вокальні твори європейського зразка з’явилися в китайському мистецтві тільки у минулому столітті. Камерно-вокальний стиль співу існував в китайській культурі «поміж» інших більш масштабних стилів, жанрів та форм, при чому феномени камерно-вокального музикування європейського і традиційного китайського зразків виявились дуже подібними у сенсі гармонічного поєднання поезії та музики і цільового призначення – для виконання у невеликому відокремленому приміщенні. Жанрово-стильова панорама європейського репертуару китайських співаків демонструє їх вподобання та тяжіння до певних зразків: ренесансних та барокових пісень, народних пісень (оригінальних або стилізованих) та романсів із супроводом фортепіано або невеликого інструментального ансамблю, до яких відносяться солоспіви, lied, канцони та інші жанрові форми від романтичної доби до сьогодення. Визначено, що найбільш популярними у китайських виконавців є камерно-вокальні твори композиторів-романтиків, твори яких характеризуються чіткими композиційними структурами та ясними стилістичними параметрами (Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Й. Брамс).^UThe dissertation is devoted to the study of interpretations of European chamber vocal music in the context of cross-cultural interaction of Chinese performance with the artistic traditions of the West. The relevance of the dissertation’s topic is due to the lack of study of the work of famous modern Chinese singers, that represent several performing schools and traditions (Chinese, European, American), as well as the European component of their repertoire as an important factor in the academization of Chinese chamber vocal art.The scientific novelty of the thesis lies in the fact that it is for the first time: presented the chamber-vocal performance of modern China as a holistic phenomenon based on the interaction of national and foreign cultural factors; systematized data o’ver the creativity of modern Chinese singers, that represent various directions in the field of Chinese chamber and vocal creativity; analysed Chinese interpretations of European chamber and vocal music of a wide historical and stylistic range (from the Renaissance to the opuses of the 20th century); was introduced to the Ukrainian musicology analysis of a number of chamber vocal pieces (romances by G. Verdi, S. Barber and D. Ligeti). Also were further developed: an algorithm for the interpretive analysis of chamber and vocal music (its was structured and added); scientific concepts related to the study of the problems of interpretation of vocal music (V. Moskalenko, O. Katrych, L. Shapovalova, I. Suhlenko).The selected research methodology, which is based on a combination of historical, stylistic and genre methods, an interpretive approach and comparative analysis, made it possible to follow the peculiarities of the development of chamber and vocal performance in China; determine the characteristics of the performance style of Chinese singers; to investigate the peculiarities of the chamber and vocal repertoire of Chinese performers and to identify differences in the interpretations of Chinese and European musicians.It is substantiated the influence of cross-cultural communication "East-West" on the field of chamber and vocal performance in China. It was determined that excellent performance strategies and career success are due primarily to the unique individual experience of singers whose creativity lays in the zone of intercultural interaction. A chamber vocal pieces is considered as the basis of the singer's interpretive activity, which conveys not only genre-stylistic characteristics, but also general European traditions of chamber singing, which inevitably influence on the performer practice of any national singing tradition. It is noted that the degree of stylistic conformity of the performance depends on the musician's comprehension of the traditions of European-style chamber singing, the availability of appropriate professional and language skills, international educational and performance experience. There are characterized the problems that arise in the performance of European academic music by Chinese singers such as production of vowel sounds, diction, loudness, knowledge of foreign languages, etc.It is revealed that the process of the growth of the level of chamber-vocal culture of China at the modern stage has gradual character. It is understood as a result of the assimilation of the traditions of European vocal art in the eastern cultural environment. There are indicated different factors of cross-cultural interaction in the processes such as activity of Chinese conservatories and academies (that are considered as main centers of adaptation of the Western manner of singing); establishment and holding of regular specialized competitions and festivals; development of concert platforms in China; deepening the overseas educational and performance experience of talented Chinese singers. Such events have a positive effect on the spread of the European chamber vocal repertoire and show the growing interest Chinese people to the different cultural traditions. At the same time, it is pointed out the insufficient official financing of such events and the slow transformation of the tastes of the public.It is noted that the history of chamber singing in China has ancient roots, although European-style chamber vocal pieces appeared in Chinese art only in the last century. The chamber-vocal style of singing existed in Chinese culture among other larger styles, genres and forms. The phenomena of chamber vocal music are very similar in European and Chinese art. It is considered as harmonious combination of poetry and music, being performed in a small separate room.

Проведено компаративний аналіз фундаментальних принципів європейської Реформації та віросповідних основ українського євангельського протестантизму. Розкрито специфіку відображення спільних богословських засад у соціальній позиції протестантизму. Виявлено, що євангельські церкви поєднують у своїй соціальній позиції східні та західні традиції та є чинником крос-культурного богословського синтезу, інкультурації ідей європейської Реформації у православній культурі. З'ясовано, що секуляризація протестанських церков у Європі й Америці обумовлює негативну реакцію українських протестантів, які знаходяться на стадії визначення своєї ідентичності між традиціоналізмом і західним модернізмом. Виявлено, що євангельські церкви в Україні зберігають ознаки маргінальної субкультури на сучасному етапі формування їх нової ідентичності. Проаналізовано основні тенденції соціально-політичного розвитку євангельського протестантизму у контексті євроатлантичної інтеграції України, побудови громадянського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та євангельскими конфесіями.

  Скачати повний текст

Розглянуто народно-педагогічні традиції виховання підростаючого покоління єврейського народу, досліджено джерела виникнення єврейської народної педагогіки, до яких належать фольклор, релігійна, морально-дидактична література, традиції, звичаї. Сформульовано основні положення виховання єврейської етнопедагогіки у контексті загальнолюдських цінностей і національних особливостей народу. Досліджено зміст народно-педагогічних традицій підготовки підростаючого покоління до життя. Визначено внесок єврейської інтелігенції в становлення та розвиток педагогічної науки на основі народних традицій виховання та навчання дітей. Проаналізовано просвітницьку та педагогічну діяльність єврейської інтелігенції в XIX - на початку XX ст., її роль у відродженні духовної спадщини народу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему прекрасного у прозі Т.Г. Шевченка, зокрема у російськомовних повістях, Щоденнику, листах. Розкрито зв'язок естетики та літератури. Охарактеризовано відношення прекрасного на рівні природа / мистецтво / соціум. З'ясовано, що проза письменника є оригінальним явищем, оскільки не вписується в канони тогочасної літератури, вона відображає національні та європейські літературно-естетичні традиції. Авторське сприйняття краси в природі, мистецтві, людині, суспільстві є індикатором світогляду митця, визначає його актуальні та сьогочасні літературно-мистецькі орієнтири. Проаналізовано прозову спадщину Т.Г. Шевченка з акцентом на ідеалі прекрасного.

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності й особливості сучасного ліберального феномену. Здійснено комплексний політологічний аналіз західноєвропейської та вітчизняної ліберальної традиції. З'ясовано сутність лібералізму як соціокультурного феномену, виявлено його загальне теоретичне ядро. Проаналізовано феномен лібералізму як систему цінностей, визначено провідні напрями та течії лібералізму. Виявлено тенденції та результати зближення основних ідеологій у сучасному світі, спрогнозовано оптимальний варіант подальшого розвитку України та цивілізації в цілому. З'ясовано особливості сучасної динаміки політико-правових і соціальних інститутів України в спектрі ліберальних пріоритетів. Визначено місце та роль ліберальної системи цінностей в процесі культурної трансформації у сучасній Україні. Охарактеризовано сучасні українські партії ліберальної спрямованості, запропоновано політико-правові та соціальні шляхи виходу України з складної політичної ситуації.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію західноєвропейської соціал-демократії на прикладі Соціал-демократичної партії Німеччини та Лейбористської партії Великобританії. Відзначено, що затвердження ревізіонізму, традиції модернізувати свою теорію відповідно з об'єктивними змінами у суспільстві, сприяло тому, що еволюція соціал-демократії відбувалась у взаємозв'язку з еволюцією західного суспільства. Доведено, що еволюція європейського суспільства була ліберально орієнтованою, відповідала прагненням західної людини до розширення свободи - політичної, економічної, культурної. За півтора сторіччя соціал-демократія пристосувалась до цього процесу, поступово стала використовувати як засадничі ліберальні принципи, погляди, рецепти. Запропоновано практичні рекомендації щодо стратегії розвитку української соціал-демократії.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві системно досліджено твори маловідомих авторів кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено витоки становлення та саморозвиток багатьох творчих індивідуальностей, визначено їх місце та роль у літературному процесі. Проведено розгорнутий аналіз формозмісту п'єс, специфіки художнього інструментарію письменників, їх мистецького світу. Зроблено спробу провести конкретні паралелі в інтерпретації драматургічного доробку маловідомих письменників кінця XIX - початку XX ст., з'ясувати специфіку їх художньої практики на змістовому, формотвірному матеріалі та на прикладі драматичних творів різних жанрів таких митців: Л.Яновської, П.Саксаганського, І.Тогобочного, А.Кащенка, Г.Ващенка, А.Велисовського, В.Таля (Товстоноса), Г.Левченка, К.Ванченка-Писанецького, Н.Кибальчича, С.Яричевського, В.Потапенка, висвітлено найважливіші проблеми процесу становлення та розвитку на рубежі минулих століть драматургії "другого порядку", а також охарактеризовано діалектику взаємозв'язку традиції (реалізму) і новаторства (вкраплення елементів модерністських художніх систем). Досліджено умовний тріумвірат (троїстий союз) драматичних жанрів, складниками яких є історична, комедійна драматургія та модерна драма. На тлі визначних досягнень української драматургії певного жанру дослідженої доби, на базі принципу аналізу розглянуто твори маловідомих читацькому та науковому загалові авторів, які зробили значний внесок у формування української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Осмислено та проаналізовано проблематику удосконалення людини на основі вивчення робіт провідних європейських філософів, ідеї яких покладено в основу європейської культури. Обгрунтовано засадничий характер ідеї вдосконалення у світових релігіях і релігійних практиках і доведено, що суть людини та розуміння удосконалення визначається за допомогою виявлення її місця стосовно Бога. Реконструйовано основні парадигми становлення ідеї удосконалення в європейській культурно-історичній традиції та показано вплив даних парадигм на посткомуністичний соціум. Розкрито динаміку змін змісту та форм філософських концепцій удосконалення людини у таких площинах: "людина - Бог" і "людина - суспільство". Всебічно досліджено критику просвітницької педагогіки та "прогресуючої" людини. Виявлено зв'язок між "поразкою" ідеї вдосконалення та критикою культури через розгляд вчення про "надлюдину" та ревізію християнської традиції, здійснену насамперед Ф.Ніцше. Розглянуто тлумачення удосконалення людини як об'єкту маніпуляції, що укорінено у настанові технократичного мислення.

  Скачати повний текст

Показано, що ідея всеєдності є конститутивним елементом східнохристиянської філософської культури. Обгрунтовано положення, що всеєдність - багатозначне та багатоінтервальне явище. Розкрито змістовну структуру зазначеної категорії, яка містить суцільне знання (гносеологічну сферу людської діяльності), боголюдство (суспільно-політичну), свободну теургію - моральну філософію (етико-моральну сферу). Показано актуальність категорії всеєдності для сучасної духовної культури. Виявлено джерела генези та розвитку феномена всеєдності. Проведено систематизацію розрізнених досліджень представників східнохристиянської філософської традиції "срібного віку" з даної проблеми. Наведено характеристику основних рис східнохристиянської філософської думки кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано актуальність ідеї всеєдності як основи східнохристиянської духовної культури, а також необхідності звертання до поняття всеєдності сьогодні. Розглянуто способи її досягнення в бутті на основі загального закону розвитку.

  Скачати повний текст

Здійснено історичну реконструкцію формування ідеї природного права у європейській філософській традиції. Розкрито взаємозв'язок змін в основних концептуальних засадах філософського знання та формуванні основних підходів щодо обгрунтування ідеї природного права. Виявлено та розкрито особливості типів філософсько-світоглядного обгрунтування ідеї природного права: натуралістично-космологічний, теологічний, раціоналістичний. Висвітлено основні напрями сучасних концепцій відродження ідеї природного права, проаналізовано тенденції щодо відродження класичного типу обгрунтування ідеї природного права. Розкрито особливості інтерпретації сутності природного права й основних його ціннісних складових у межах концепцій відродженого природного права.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено ідею співвідношення форми держави та характеру національного розвитку України, обгрунтовану у працях вітчизняних політичних мислителів кінця XIX - початку XX ст. Розкрито зміст загальновідомих (М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського, В.Старосольського, М.Міхновського, Д.Донцова) та малодосліджених (Є.Чикаленка, С.Томашівського, В.Кучабського, М.Сціборського) концепцій щодо визначення форми існування держави, зроблено висновок про актуальність даної проблеми і необхідність її подальшого вивчення. Систематизовано підходи вітчизняних учених щодо визначення характеру національного розвитку Української держави. Проаналізовано три основні традиції у вітчизняній суспільно-політичній думці щодо розуміння спрямованості національного розвитку України: панславістсько-федералістську, консервативно-націократичну та націонал-самостійницьку. Вперше поєднано розгляд документальних джерел (програм політичних партій України початку XX ст. і свідчень засновників основних теорій державності) та дослідження концептуального осмислення ідеї співвідношення форми держави й характеру національного розвитку, представленого у науково-теоретичній спадщині національної суспільно-політичної думки даного періоду. Критично переосмислено теоретичні надбання з проблем української державності та практичну діяльність політично свідомих й активних громадян України у боротьбі за національну самостійність. Встановлено взаємозалежність між науково-теоретичним обгрунтуванням спрямування та характеру національного розвитку та визначенням оптимальної форми держави в Україні. Доведено, що витоки національно-державницької думки України кінця XIX - початку XX ст. базуються на інтелектуальній і громадсько-політичній спадщині М.Драгоманова, який одним з перших обгрунтував необхідність творення української політичної нації у контексті загальноєвропейських демократичних тенденцій. Досліджено вплив суспільно-політичних подій даного періоду на зміну державницьких теорій М.Драгоманова, І.Франка та М.Грушевського, зокрема, виявлено їх прихильне ставлення до федералістських ідей. Аргументовано, що державницькі концепції представників консервативно-націократичної та націонал-самостійницької традицій, зокрема, їх негативне ставлення до демократії, зазнали трансформації саме після поразки визвольних змагань 1917 - 1920 рр., обумовленої розчаруванням вітчизняних учених у здатності української інтелектуальної та політичної еліти утвердити національну державність.

  Скачати повний текст

Розкрито феномен українських ікон св. Миколи, виявлено їх національну своєрідність. Виявлено, що іконографічна та художньоподібна система українських ікон св. Миколи мала безперервний шлях розвитку, зберігала упродовж століть основи візантійської культури та мистецькі традиції давнього Києва, збагачені суттєво переосмисленими елементами західноєвропейського малярства. Зроблено спробу узагальнити найважливіші мистецтвознавчі спостереження та напрацювання в контексті розкриття закономірностей і принципів формування пам'яток з клеймами.

  Скачати повний текст

Доведено, що теорія символічного тлумачення ікони, запропонована П.Флоренським, є найбільш розробленою з огляду на осмисленість та обгрунтованість у контексті православної естетики та історії естетичної думки у цілому. Зазначено, що його іконологічні пошуки були серцевиною концепції конкретної метафізики. Встановлено, що витоки іконології П.Флоренського - у творчому осмисленні ним богословських інтерпретацій образу та символу представниками святоотцівської традиції. Досліджено, що його теорія в її конкретних положеннях є за своєю сутністю православною. Розглянуто утвердження П.Флоренським унікальності іконопису, його довершеності та переваги над усіма видами мистецтв, виділення релігійного мистецтва, ототожнення з іконописом, а також чітке змістовне відмежування мистецтва іконопису від світського мистецтва.

  Скачати повний текст

Дмитренко Н. В. Іконографія, семантика та стиль сюжету «Таємна вечеря» у візантійському мистецтві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2022.Дисертація є першим комплексним дослідженням іконографії сюжету «Таємна вечеря» у мистецтві Візантійської імперії. Мета роботи полягає в дослідженні особливостей поетапного формування іконографії, семантики та стилю сюжету «Таємна вечеря» від зародження християнства до падіння Візантійської імперії в 1453 році, із зверненням до порівняльного аналізу зразків Західної, Східної та Південної Європи задля виявлення особливостей, притаманних кожному періоду, з урахуванням стилевих змін і впливу історичних чинників.Проведене дослідження було здійснено на основі колекцій Бібліотеки та музею Моргана (Нью-Йорк), Гессенської державної та університетської бібліотек (Дармштадт), Державної бібліотеки Бадена (Карлсруе), Британської бібліотеки (Лондон), Державного історичного музею (Москва), Інституту стародавніх рукописів імені Месропа Машоца (Єреван), Музею Конде (Шантільї), Бібліотеки Банкрофта (Каліфорнія), Колекції Думбартон Оакс (Вашингтон), Клівлендського музею мистецтв (Клівленд, Огайо), Національної бібліотеки Франції (Париж), Національної бібліотеки Шотландії (Единбург), Національного музею мистецтв «Київська картинна галерея» (Київ), Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ), Національного музею мистецтв Бразилії (Ріо-де-Жанейро), Музею Уолтерса (Балтимор), Музею Лувру (Париж), Єпархіальних музеїв (Салерно, Фрайзинг, Россано), Бібліотеки коледжу Корпус-Крісті (Кембридж), Міланської скарбниці кафедрального собору (Мілан), Музею Брешиї (Брешия), Музею Дж. П. Гетті (Лос-Анджелес), Національного музею Рима, Цифрової бібліотеки Іспанії та Центру дослідження рукописів Нового Заповіту. Віднайдено та уточнено атрибуцію сюжетів у фресковому ансамблі Гелатського монастиря (Кутаїсі, Грузія), церкви Святого Нікіти у с. Чучер (Скоп’є, Македонія) авторства Євтихія та Михаїла Атрапаса. Відфотографовано наживо та доповнено фоторяд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр).Віднайдено аналоги та запозичення між ранньохристиянським мистецтвом катакомб та книжковою мініатюрою Західної Європи. Систематизовано та розглянуто пам’ятки, в яких містяться аналоги символіки, застосованої як у монументальному живописі, так і в мистецтві книжкової мініатюри, на прикладі фресок та грецьких кодексів ХІІ ст. Наукова новизна дисертації полягає у введенні до наукового обігу порівняльного аналізу іконографії творів, аналізі композиції та стилістичних особливостей пам’яток із зображенням сюжету «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, монументальному живописі та декоративно-прикладному мистецтві.Досліджено низку пам’яток із сюжетом «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, які було створено на теренах Візантійської імперії, починаючи з VI ст.; перші пам’ятки, створені після періоду іконоборства і до другої половини ХІV ст., зі зверненням до пізніших творів ХV ст., серед яких – Псалтирі, Євангелія та Кодекси. У роботі введено до наукового обігу додаткові фотографії та ілюстративний ряд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр), опрацьовано типологію різних варіантів іконографії сюжету «Таємна вечеря» (Додаток В).Розкрито основні дискусійні питання, які було пов’язано із територіальними взаємовпливами між зразками латинської та грецької традицій іконографії на прикладі пам’яток книжкової мініатюри, монументального живопису та декоративно-прикладного мистецтва. Запропоновано розрізнення типології з частішим використанням різних типів іконографії із сюжетом «Таємна вечеря». Проведено візуальне дослідження та здійснено мистецтвознавчий аналіз творів із сюжетом «Таємна вечеря», визначено контекст створення пам’яток, особливості застосованої іконографії та виділено художньо-образні спільні та відмінні їхні риси.Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані теоретичні здобутки надалі допоможуть каталогізувати твори мистецтва з сюжетом «Таємна вечеря». Заповнення бібліографічних лакун сприятиме подальшому ґрунтовнішому дослідженню пам’яток. Положення можуть бути використані науково-дослідними установами, навчальними закладами як матеріал для лекційного курсу з історії мистецтва Візантії, музейними установами – для інформаційного та наукового доповнення каталогів, програм спеціалізованих екскурсій і турів.Ключові слова: синтез мистецтв, стиль, реставрація, мистецтвознавчий аналіз, образотворче мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, Київська Русь, церква, мистецькі традиції, іконографія, образи апостолів, мистецтво, «Таємна вечеря», Візантія, мініатюра, монументальний живопис, сакральне мистецтво.^UN. V. Dmytrenko. Iconography, semantics and style of the Last Supper in Byzantine art. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The dissertation to obtain an academic degree of the Doctor of Philosophy in a specialty 023 – Fine Arts. – National Academy of Fine Arts and Architecture, Kyiv, 2022. The thesis is the first comprehensive study of the iconography of the Last Supper in the art of the Byzantine Empire. The aim of the work is to study the peculiarities of the gradual formation of the iconography, semantics and style of the Last Supper plot from the birth of Christianity to the fall of the Byzantine Empire in 1453, with reference to a comparative analysis of samples from Western, Eastern and Southern Europe to identify the peculiarities inherent in each period, taking into account stylistic changes and the influence of historical factors. The research was based on the collections of the Morgan Library and Museum (New York), Hessian State and University Libraries (Darmstadt), State Library of Baden (Karlsruhe), British Library (London), State Historical Museum (Moscow), Mesrop Mashots Institute of Ancient Manuscripts (Yerevan), Conde Museum (Chantilly), Bancroft Library (California), Dumbarton Oaks Collection (Washington), Cleveland Museum of Art (Cleveland, Ohio), Bibliothèque nationale de France (Paris), National Library of Scotland (Edinburgh), National Museum of Art "Kyiv Art Gallery" (Kyiv), National Museum of Art named after Bohdan and Varvara Khanenko (Kyiv), National Museum of Art of Brazil (Rio de Janeiro), Walters Museum (Baltimore), Louvre Museum (Paris), Diocesan Museums (Salerno, Freising, Rossano), Corpus Christi College Library (Cambridge), Treasury of the Cathedral of Milan (Milan), Museo di Brescia (Brescia), J.P. Getty Museum (Los Angeles), and the Museum of the American Art Museum (New York). P. Getty Museum (Los Angeles), the National Museum of Rome, the Digital Library of Spain, and the New Testament Manuscript Research Centre. The attribution of scenes in the fresco ensemble of the Gelati Monastery (Kutaisi, Georgia) and the Church of St Nikita in the village of Chucher (Skopje, Macedonia) by Eutychius and Michael Atrapas was found and clarified. The monumental paintings of the Church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus) were photographed live and supplemented with a series of photographs. Analogues and borrowings between the early Christian catacomb art and the book miniature of Western Europe are found. The monuments containing analogues of symbols used in both monumental painting and book miniature art are systematised and examined, using the example of twelfth-century frescoes and Greek codices. The scientific novelty of the dissertation is the introduction of a comparative analysis of the iconography of works, the analysis of the composition and stylistic features of monuments depicting the plot of the Last Supper in the art of book miniature, monumental painting and decorative and applied arts. The article examines a number of monuments with the "Last Supper" plot in the art of book miniature, which were created in the Byzantine Empire starting from the sixth century; the first monuments created after the period of iconoclasm and until the second half of the fourteenth century, with reference to later works of the fifteenth century, including the Psalms, Gospels and Codices. The paper introduces additional photographs and illustrative series of monumental paintings of the church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus), and elaborates the typology of various variants of the iconography of the Last Supper (Appendix B).The main controversial issues related to the territorial interactions between the examples of the Latin and Greek traditions of iconography are revealed on the example of monuments of book miniature, monumental painting and decorative and applied art. The author proposes a distinction of typology with a more frequent use of different types of iconography with the Last Supper plot. A visual study and an art historical analysis of the works with the "Last Supper" plot are carried out, the context of the creation of monuments, the features of the applied iconography are determined, and their artistic and figurative common and distinctive features are highlighted. The practical significance of the results obtained is that the theoretical achievements formulated will further help to catalogue works of art with the Last Supper plot. Filling in the bibliographic gaps will facilitate further in-depth research of the monuments. The provisions can be used by research institutions, educational institutions as material for a lecture course on the history of Byzantine art, and by museum institutions for informational and scientific supplementation of catalogues, programmes of specialised excursions and tours.Key words: synthesis of arts, style, restoration, art historical analysis,

У дисертації наводиться загальна характеристика імплементації доктрин Європейського суду з прав людини у національне кримінально-процесуальне право. Вказується, що євроінтеграційний вектор розвитку українського суспільства вимагає впровадження у національну систему права правоположень західної правової традиції, зокрема, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини (як одного з дієвих міжнародних інституційних механізмів забезпечення прав людини). Обґрунтовано, що комплексна гносеологія цієї проблематики не стала об’єктом інтенції вітчизняної правової доктрини, якою, однак, сформульовано пропедевтичне підґрунтя такого пізнання.Автором запропоновано джерельну базу пізнання імплементації доктрин Європейського суду з прав людини у кримінально-процесуальне законодавство України за предметом гносеології доцільно класифікувати на такі групи: 1) наукові дослідження, предметом гносеології яких є організаційно-правові аспекти функціонування Європейського суду з прав людини (дозволяють сформувати комплексне бачення функцій та призначення страсбурзького суду); 2) наукові дослідження, предметом гносеології яких є практика Європейського суду з прав людини (висвітлюють окремі аспекти тих доктрин, які формуються страсбурзьким судом, а також містять аналіз імплементації відповідних правоположень у національну систему права); 3) наукові дослідження, предметом пізнання яких виступає безпосередньо окремі доктрини (концепції), які або сформовані у практиці Європейського суду з прав людини, або набули подальшого розвитку у цій практиці.Визначено, що методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження включає в себе такі пропедевтичні положення: по-перше, правову природу Європейського суду прав людини; по-друге, тип праворозуміння, що обумовлено іманентністю праву соціокультурності (право є елементом культури відповідного суспільства, а відтак, його зміст пов'язаний з аксіосферою соціуму). Складна правова природа досліджуваного явища обумовлює необхідність застосування для його висвітлення цілісного методологічного комплексу, що включає в себе низку методологічних підходів та методів, а саме: аксіологічного, герменевтичного, системного підходів, а також контент-аналізу та компаративного методу.Констатовано, що одним із засобів прийняття страсбурзьким судом правосудних рішень є судова доктрина. Співвідношенню практики Європейського суду з прав людини та судової доктрини іманентний діалектичний взаємозв’язок: по-перше, у ній застосовуються судові доктрини, відтак, доктрина формує практику Суду; по-друге, саме через практику суду формується судова доктрина (перша є засобом об’єктивації і формалізації другої).Сформульовано авторську дефініцію судової доктрини, під якою пропонується розуміти систему ідей у формі концепцій, теорій, принципів, правоположень, що сформовані Європейським судом з прав людини або ним застосовуються при вирішенні справи та які визначають вимоги до судового процесу загалом або до розв’язання окремих питань судового розгляду, застосування окремих норм права. Визначено іманетність бінарного діалектичного взаємозв’язку судової доктрини та практики трасбурзького суду (доктрина формує практику Суду; практика суду є засобом об’єктивації і формалізації доктрини).Акцентовано на тому, що виконання судовими доктринами інструментальної функції в діяльності Європейського суду з прав людини є чинником їх гносеології задля належної імплементації у національне кримінально-процесуальне законодавство з метою виконання законодавчого припису про іманентність практиці Суду функції джерела права.Обґрунтовано доцільність типології доктрин, сформованих Європейським судом з прав людини у галузі кримінально-процесуального права, за критерієм обсягу об’єкту поширення положень судової доктрини на кримінально-процесуальні відносини з виокремленням а) судових доктрин, що визначають загальні вимоги до кримінального провадження; б) судових доктрин, що спрямовані на розв’язання окремих питань кримінального провадження.^UThe thesis provides a general description of the implementation of the doctrines of the European Court of Human Rights into national criminal and procedural law. It is indicated that the European integration vector of the Ukrainian society development requires the introduction of legal provisions of the Western legal tradition into the national legal system, in particular, of those formed in the practice of the European Court of Human Rights (as one of the effecient international institutional mechanisms for emplementing human rights). It is substantiated that the complex epistemology of this problem did not become the object of the domestic legal doctrine intention, that, however, formulated the propaedeutic basis of such knowledge.The author suggested a source base for knowledge of the implementation of the doctrines of the European Court of Human Rights into the criminal and procedural legislation of Ukraine. By the subject of epistemology, it is expedient to classify them into the following groups: 1) scientific studies, the subject of epistemology of which are the organizational and legal aspects of functioning of the European Court of Human Rights (allow to form a comprehensive vision of the functions and the mission of the Strasbourg court); 2) scientific studies, the subject of epistemology of which is the practice of the European Court of Human Rights (cover certain aspects of the doctrines formed by the Strasbourg Court, and also contain an analysis of the implementation of relevant legal provisions into the national legal system); 3) scientific research, the subject of which is knowledge of individual doctrine (concept), that are either formed in the practice of the European Court of Human Rights, or have acquired further development in this practice.It was determined that the methodological basis of the dissertation study includes the following propaedeutic provisions: first, the legal nature of the European Court of Human Rights; secondly, the type of legal understanding due to the immanence of social culture to law (law is an element of culture of the respective society, and therefore, its content is related to the axiosphere of society). The complex legal nature of the studied phenomenon necessitates the use of a comprehensive methodological complex for its coverage including a number of methodological approaches and methods, namely: axiological, hermeneutic, and systemic approaches, as well as the content analysis and comparative method.It was established that the judicial doctrine is one of the means of making judicial decisions by the Strasbourg Court. The relationship between the practice of the European Court of Human Rights and the judicial doctrine has an immanent dialectical relationship: first, judicial doctrines are applied, therefore, the doctrine forms the Court’s practice; secondly, it is court practice by means of which thejudicial doctrine is formed (the former is a means of objectifying and formalizing of the latter).The author’s definition of judicial doctrine, under which it is suggested to understand a system of ideas in the form of concepts, theories, principles, and legal provisions, formed by the European Court of Human Rights or applied by it when deciding a case and which determine the requirements for the judicial process in general or for the resolution of individual issues of a trial, and application of certain legal norms has been formulated. The immanence of the binary dialectical relationship between the judicial doctrine and the practice of the Strasbourg Court (the doctrine forms the practice of the Court; the practice of the court is a means of objectifying and formalizing of the doctrine) is determined.Emphasis is placed on the fact that the fulfillment of the instrumental function of the European Court of Human Rights by judicial doctrines is a factor in their epistemology for proper implementation into the national criminal and procedural legislation in order to fulfill the legislative prescription on the immanence of a source of law to the Court’s practice.The expediency of the doctrines typology formed by the European Court of Human Rights in the field of criminal and procedural law is substantiated, based on the criterion of the scope of the object of the extension of the provisions of the judicial doctrine to criminal and procedural relations, distingushing a) judicial doctrines determining the general requirements for criminal proceedings; b) judicial doctrines aimed at solving certain issues of criminal proceedings.It has been established that among the doctrines determining the general requirements for criminal proceedings, the European Court of Human Rights most often refers to the doctrine of the “fourth instance” (conditions the legal nature of the decision of the national court for its assessment by the European Court of Human Rights and the significance of the decision of the Strasbourg Court in criminal proceedings)