Визначено лінгвістичний статус внутрішньої форми слова, з'ясовано її креативну суть. На підставі вивчення фактичного матеріалу (5 000 внутрішньоформних лексем, які входять до різних тропеїчних структур) розкрито функціональне навантаження внутрішньої форми слова у поетичному тексті (асоціативно-образну, креативно-регенерувальну, експресивно-відображальну, тропотвірну, когезійну функції). Проаналізовано асоціативні та образотвірні можливості внутрішньої форми слова, її конструювальні, аперцепційні, тропотвірні властивості, вплив на поетичний ідіостиль. На підставі аналізу текстів української поезії 1960 - 1990 рр. доведено, що результатом асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова у поетичному тексті є вторинне переосмислення, тропеїзація номінації, конструювання та аперцепційний фон семантики оказіонадізму та лексем-складників паронімічної атракції, оскільки внутрішня форма є одним із засобів креативного бачення "картини світу" автором та реципієнтом.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формуванняч мови преси на початку XX ст., а також мову кращого зразка української журналістики даного періоду. Визначено роль у цьому процесі мецената, видавця Є.Чикаленка. На прикладі щоденної газети "Рада" проаналізовано мовні особливості преси цього періоду. Охарактеризовано орфографічні риси "Ради", що відзначаються певною послідовністю. З'ясовано, що газета друкувалась фонетичним правописом і належала до видань Наддніпрянської України не лише за територіальною, але й мовними ознаками. Досліджено лексичний склад "Ради", що певною мірою відображав реалії тогочасного життя, характеризувався високим рівнем розвитку, свідчив про намагання редакторів, журналістів поєднати образність, емоційність і логічність, точність викладу. Для цього використовувались найрізноманітніші мовні засоби, зокрема багатозначність, тропи (синоніми, пароніми, епітети). Визначено синтаксичні засоби (прості, ускладнені речення різних типів), за допомогою яких на сторінках "Ради" досягалась певна мета, а саме: інформувати та справляти вплив на читача.

  Скачати повний текст

Доведено, що у другій половині XX ст. паронімічна атракція (семантичні зближення на грунті фонетичної подібності являла собою засадничий принцип розвитку поетичної мови, зокрема української поезії в діаспорі періоду 1960 - 1980 рр. Відзначено, що лексико-семантичні поля та лексико-тематичні групи є важливими конституентами мовно-поетичної системи діаспорної поезієї. Здійснено детальний аналіз текстового функціонування та розвитку домінантних лексико-семантичних полей "людина", "Україна", "мова - слово" та лексико-тематичних груп "назви природних стихій", "назви рослин", "назви птахів", "звук", "час", "sacrum", "назви кольорів" тощо. Описано систему їх традиційно-поетичних (наприклад фольклорних) та контекстуально-семантичних (індивідуально-авторських) функціонально-естетичних модифікацій.

  Скачати повний текст

Визначено теоретичні засади опису уснопоетичного слова в тісному зв'язку форми та змісту як функціональної одиниці художньо-образної фольклорної системи. Розглянуто семіотичні параметри лексичних одиниць та їх лінгвоконцептуальні властивості як знаків української етнокультури. З'ясовано особливості семантичної структури народнопісенних лексем, простежено явища варіантності, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії. Проаналізовано специфіку образної реалізації ключових слів у складі типових епітетних сполук, порівняльних структур, конструкцій з переносним і символічним значенням, фразеологізмів, усталених словесних комплексів у народнопісенному тексті. Описано групи стилістично маркованої лексики (уснорозмовні слова, діалектизми, застарілі одиниці, оказіоналізми, іншомовні запозичення, експресиви), визначено жанрові особливості словникового складу, специфіку народнопісенної норми. Охарактеризовано лексико-семантичні поля, які представляють мовну картину світу в українській народній пісні та відображають міфопоетичне й етнічне мислення народу.

  Скачати повний текст

Наведено комплексний аналіз парадигматичних і граматичних особливостей дієслівної термінолексики, зафіксованої в тлумачних словниках російської мови. Обгрунтовано правомірність термінологічного статусу дієслова, розглянуто систему функціональних позначок і граматичних характеристик досліджуваних одиниць у тлумачних словниках; описано типи словникових дефініцій дієслів-термінів. Досліджено та класифіковано факти полісемії, омономії, синонімії, антонімії та паронімії дієслівної термінолексики, встановлено співвідносність лексико-семантичних явищ у системі лексичних опозицій. Доведено, що специфіка граматичних характеристик термінологічних дієслів найбільш яскраво виявляється в категоріях виду і фазовості, їх взаємозумовленості, а також у системі акціональних відношень і внутрішньої валентності дієслівних лексем.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему семантичної параметризації абстрактних іменників у російських лінгвістичних словниках різних типів. Визначено сутність поняття семантичного параметра як експліцитної або імпліцитної лінгвістичної інформації про лексему, яка відображається в словниках за допомогою різних метамовних засобів або ж самою системою лексикографічної організації мовного матеріалу. Зроблено висновок, що сукупність семантичних параметрів складає відповідну параметризацію. Розглянуто 24 семантичні параметри, які означено як семасіологічні й ономасіологічні, зроблено їх розподіл на гомогенні та гетерогенні, а також парадигматичні, синтагматичні й епідигматичні. З метою визначення семантичної параметризації абстрактних іменників проаналізовано тлумачні та семонімічні словники російської мови (синонімів, антонімв, паронімів, омонімів). Розроблено лексикографічні матриці, що відображають системні відношення між досліджуваними параметрами та словниками, в яких вони виявлені.

  Скачати повний текст

На підставі співвідношення внутрішньої та зовнішньої форм семантичних і номінативних структур українсько-російських міжмовних омонімів встановлено їх типологію, розкрито механізм їх взаємодії з засобами дієслівної дії та аспектуальними класами у зв'язку з функціонально-ономасіологічною характеристикою одиниць, їх морфемно-структурною співвіднесеністю. На підставі різнопланової стратифікації гомогенних і гетерогенних омокорелятів первинної та вторинної номінації досліджено специфіку синтагматичних зв'язків омонімічних афіксів і дериваційних дієслівних основ, визначено їх словотворні гнізда, змодельовано перехресні паронімічні ряди.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне лінгвіністичне дослідження у синхронії та діахронії юридичних сентенцій (фр. adages juridiques) у французькій мові, які функціонують у контексті юридичної мови як особливий, історично-впорядкований тип паремійних висловлювань. Визначено фактори походження французьких юридичних сентенцій, проаналізовано їх онтологічну суть. Комунікативну реалізацію юридичних сентенцій, яку обумовлено сукупністю семантичних, прагматичних, сигматичних і синтаксичних ознак, вивчено в аспекті теорії мовного знаку. Співіснування в мові юридичних сентенцій тенденцій наукового та художнього стилів зумовлюють їх художньо-стилістичні особливості: синтаксичну структуру фрази, специфічні мовні засоби реалізації лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів, наявність метафор і явище паронімічної атракції.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню термінології українського бібліотеко- та бібліографознавства за попередні 25 років, що дало змогу осмислити її національну специфіку, встановити основні тенденції розвитку, використати надбання провідних спеціалістів галузі та міжнародний досвід, сформулювати методологічні засади унормування цієї термінолексики, визначити ступінь її відповідності реальним професійним потребам. Встановлено, що українська бібліотекознавча та бібліографознавча термінологія початку ХХІ ст. є важливою частиною українського термінофонду і становить розгалужену й чітку систему найменувань (зібрано 2552 одиниці), об'єднаних у тематичні групи лексики, яка переживає як інтенсивне поповнення новими термінами, так і втрату застарілих. Детально проаналізовано гіперо-гіпонімні відношення, а також яскраво виражені лексико-семантичні процеси (синонімію, антонімію, паронімію, полісемію). Розкрито питання структури термінів, проаналізовано основні способи творення. Обґрунтовано думку, що процеси освоєння термінів-новотворів поки що не мають належної критичної лінгвістичної оцінки, об'єктивного вивчення, фахових рекомендацій стосовно потреби та доцільності їх вживання. Через те новітні процеси термінотворення потребують чіткого правописного регламенту.^UThe thesis is devoted to the research of terminology of Ukrainian library science and bibliography for the recent 25 years, which allowed to comprehend its national distinguishing features, to establish basic tendencies and regularities of its development, to use the achievements of leading specialists in this field as well as international experience, to outline methodological base for this terminology standardization, to determine the degree of its compliance with real professional needs. It was found that Ukrainian Librarian-Bibliographical Terminology of the early XXI century is an important part of the terminology stock of Ukrainian language that constitutes an extensive and clear system of names (2552 units are collected) grouped into thematic groups of vocabulary undergoing both constant and intensive replenishment by new terms and loss of old or obsolete terms. The hyper-hyponymic relations as well as strongly-marked lexical and semantic processes (synonymy, antonymy, paronymy, polysemy) have been analyzed in details. The issue of the structure of terms has been revealed; the basic ways of tern building have been analyzed.It has been substantinated that the processes of acquisition of term-neologisms have yet undergone neither a proper critical linguistic assessment, nor an objective study, nor professional recommendations on the need and expediency of their use. Therefore, the recent processes of term formation require clear spelling rules.

У дисертації розроблено новий підхід до дослідження способів словотвору молодіжних соціолектів та їхнього функціонування в мережевому просторі з обґрунтуванням такого мовного утворення як цілісного та невід'ємного складника лексичної системи сучасної японської мови, що впливає на її інноваційні процеси у словотворі і семантиці.Запропоновано визначення молодіжного соціолекту як варіанта загальнонаціональної мови, що репрезентує світосприйняття, культурний досвід та моделі комунікативної поведінки молоді, детермінованого низкою соціолінгвістичних змінних з провідним параметром віку. Творення молодіжних соціолектів детерміновано такими соціолінгвальними параметрами, як соціальний тип, мовна спільнота, соціолінгвальні змінні віку, професії, статі, класу, статусу, належності до певної субкультури, що є критеріями класифікації соціолектів на стратифікаційні підмови.У розробці комплексної інтегративної методики дослідження використано інструментарій сучасних соціолінгвістичних методів і спеціальних методів та прийомів лінгвістики, у тому числі метод деривативного аналізу, формально-структурні прийоми аналізу за безпосередніми складниками, структурно-семантичного компонентного аналізу, елементи ономасіологічного аналізу, прийоми аналізу абревіатур і акронімів, метод концептуальної інтеграції, зіставного і стилістичного аналізів, прагмалінгвістичні методики, метод кількісних підрахунків, метод словникових дефініцій і етимологічного аналізу, а також метод соціолінгвістичного інтерв’ювання і анкетування.виявлено найпоширеніші способи й моделі словотворення у японських молодіжних соціолектах та здійснено їхньої класифікацію; продуктивні дієслівні, іменникові, прикметникові і прислівникові афікси; типи твірних одиниць за їхню частиномовною належністю і походженням, особливості граматичних процесів, що відбуваються у японському молодіжному словотворі під час поєднання афіксів з твірними словами, а також морфологічні і семантичні трансформації похідних слів-новотворів; встановлено значення, які надають афікси похідному слову.Обґрунтовано, що найпоширенішими способами словотворення у японських молодіжних соціолектах є скорочення, афіксація, англомовні запозичення, словоскладання, творення одиниць непрямої номінації і похідних, що ґрунтуються на прийомі словотвірної мовної гри.Скорочення ґрунтується на усіченні одного, двох і більше складників простого або складного слова, етикетних висловів, вільних сполучень і фразеологізмів відповідно до різнокомпонентних абревіатурних моделей, що реалізують принцип мовної економії і прагнення молоді до стислості, екпресивності, емотивності.Установлено, що найпродуктивніші ініціальні абревіатури як латинізація літер повнозначних власне японських лексем і англомовних запозичень представлені "стилем KY" за моделлю усічення кінцевої частини вихідного слова. Скороченню через редукцію дієслівного суфіксу 〜ら найчастіше підпадають дієслова з двома або трьома морами, рідше – з п’ятьма-шістьма морами.Визначено, що найпоширенішою моделлю деривації у молодіжних соціолектах, що зумовлює їхню своєрідну граматику, суфіксальний спосіб за допомогою дієслівних суфіксів ることば, 〜する, 〜つく; прикметникових суфіксів 〜い, ～げ, ～っぽい, у тому числі суфіксів ступеню ～フル і ～レス, вираження стану 〜てる і "родовидових зв’язків" ～系; іменникових суфіксів 〜さ, ～み, гонорифічних суфіксів ввічливості 君, ちゃん, 男, які є маркерами ввічливості; запозичених англійських суфіксів ~ing, ~ee, ~er, суфіксу ～チック, що співвідноситься з японським ～的. Визначено, що процеси запозичення іншомовних слів відзначені такими особливостями, як творення синонімів-дуплетів, інкорпорація неологізмів, формування акронімів, вихідні конститутивні одиниці яких можуть бути і запозиченими, і включати одиниці змішаного типу.Творення молодіжних соціолектів, що ґрунтуються на прийомах мовної гри, залучає редуплікацію ономатопеїчних лексем із подвоєнням кореню, лексеми або морфеми, використання явища паронімії, ненормативну перестановку морфем; каламбури, контамінації із випадінням кінця першої або початку другої лексем, засоби непрямої номінації через метафоризацію і метонімізацію.Серед унікальних засобів творення соціолектизмів мережевого простору виокремлено використання і ненавмисної, і навмисної неправильної конвертації через схожість нотації звукових гіперполів; перетворення на основі графемної подібності ієрогліфів, із заміною похідних символів кількома графемами із розширенням семантики похідного елементу, використання піктограм, символів, адаптованих варіантів японських стилів письма і різномовних абеток, поєднання ієрогліфа з абревіатурами і акронімами від англійських слів.Перспективою подальших досліджень вбачаємо вивчення словотвірних інновацій на фонетичному рівні, а також дослідження словотвору молодіжних соціолектів порівняно з іншими групами лексики обмеженого соціального вжитку.^UThe thesis introduces a new approach to studying the word-formation methods of youth sociolect and its network functioning, with justification for such a linguistic formation as an integral and inseparable component of the lexical system of contemporary Japanese language, influencing its innovative processes in word formation and semantics.The dissertation proposes the definition of youth sociolect as a variant of the colloquial-functional style of the national language that represents the world perception, cultural experience, and models of the communicative behaviour of young people, determined by a set of sociolinguistic variables with the leading parameter being age. The creation of a youth sociolect is determined by such sociolinguistic parameters as social type, linguistic community, sociolinguistic variables of age, profession, gender, class, status, and affiliation with a particular subculture, which serve as criteria for classifying the sociolect into stratification groups and subgroups.Based on derivative analysis and techniques for analyzing abbreviations and acronyms in conjunction with componential and onomasiological analysis, as well as analysis of immediate constituents, the study identifies the most common methods and models of word formation in Japanese youth sociolects and substantiates their classification.The research justifies that the most common word-formation methods in Japanese youth sociolects are abbreviation, acronym formation, the grammatical process of reduction of the verbal suffix -RA, suffixation, compounding, creating units of indirect nomination, and derivatives based on the word-formation language game technique.The study determines that the most common derivation model in youth sociolect, which shapes its distinctive grammar, is the suffixation method using verbal suffixes [ru kotoba], [suru], [zuku]; adjectival suffixes い, ～げ, ～っぽい, including degree suffixes ～フル [furu] and ～レス [resu], as well as state [teru], and "genus-species relationships"「～系; nominal suffixes 〜さ,「～み」 [~mi], honorific politeness suffixes「君」 [kun], 「ちゃん」 [chyan] 「男, which are negative politeness markers in the Japanese politeness system; borrowed English suffixes ~ing, ~ee, ~er, the suffix ～チック [chikku], which corresponds to the Japanese ～的 [teki].The dissertation proves that, unlike the standard language, where suffixes that create units in all three parts of speech can be both inflectional and derivational, they serve a derivational function in youth sociolects. In terms of Japanese word formation the non-standard derivational models provide the expressive, emotive, and evaluative connotations of derived sociolectisms. The creation of youth sociolects, based on linguistic play techniques, involves the reduplication of onomatopoeic lexemes with the duplication of the root, lexeme, or morpheme, the use of the phenomenon of paronyms, non-standard morpheme rearrangement, puns, contamination with the omission of the end of the first or the beginning of the second lexeme, and means of indirect nomination through metaphorization and metonymization. Among the unique means of creating network sociolectisms the dissertation identifies the use of both unintentional and intentional improper conversion due to the similarity of notation of sound hyperpoles. This involves transformation based on the graphemic similarity of hieroglyph characters, substituting derivative symbols with multiple graphemes to expand the semantics of the derivative element, the use of pictograms, symbols, adapted versions of Japanese writing styles, and various alphabets, as well as combining hieroglyph characters with abbreviations and acronyms from English words.The perspective of the further research is the study of word-formation innovations at the phonetic level, as well as the study of word formation in youth sociolects in comparison with other groups of limited social use vocabulary.