Предмет дослідження – особливості атрибутивно-стильової детермінації життєстійкості особистості. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань та забезпечення об'єктивності дослідження в роботі використана низкаметодів: теоретичні методи – теоретичний аналіз джерел, системно-структурний аналіз та інтерпретація отриманих даних; емпіричні методи – методи спостереження, моделювання, аналізу результатів діяльності, психодіагностичні методики.Для визначення атрибутивно-стильової предиспозиції поведінкової активності особистості використано: шкала дисфункціональних установок А.Бека-А.Вейсман (Beck's Dysfunctional Attitudes Scale); тест атрибутивнихстилів (Л. Рудіна); шкала базисних переконань (WAS) Ронні Янов-Бульмана (стандартизація М. Падун, А. Котельникова).Для встановлення особливостей життєстійкості та ресурсності особистості використано: тест життєстійкості (Hardiness Survey, Maddi) в адаптації М.Алфімової та В. Голімбет; опитувальник SVF120 (В. Янке, Г.Ердманн, адаптація Н. Водоп'янової); методика вимірювання психологічної захисту (Пилюгіна Є.Р., Сулейманов Р.Ф.); Я-структурний тест Аммона; короткий опитувальник Темної тріади (The Short Dark Triad, SD3). Методи математичної статистики: t-критерій; факторний аналіз; множинне лінійне моделювання; кореляційний аналіз. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного забезпечення SPSS для Windows (версія 22.0).Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, щовперше встановлено атрибутивно-стильові предиспозиції життєстійкості особистості; доведено, що життєстійкість особистості обумовлена базисними переконаннями, дисфункцінальними установками, атитюдами, механізмами психологічних захистів; співвіднесено емпіричні кореляти атрубутивних стилів; порівняно особливості розподілу та функціонування дисфункціональних установок, атрибутивних стилів та базисних переконань ВПО – чоловіків та жінок; встановлено атрибутивно-стильову обумовленість перебігу неклінічних форм порушення поведінки, конструктивності, деструктивності тадефіцитарності Я-функцій; визначено, що у жінок-переселенок атрибутивнообумовленими чинниками життєстійкості виступають: негативістична ізоляційна незалученість; прагматичний афективний контроль; проактивна нарцисична стратегія, у чоловіків-переселенців: нарцисична ворожа незалученість; маскулінна домінантна політичність; стабільна проактивність;пасивна відстороненість; уточнено: зміст зануреності, контролю та прийняття ризику як компонентів життєстійкості; перебіг неклінічних форм порушення розладів адаптації внутрішньо переміщених осіб; дістали подальшого розвитку уявлення про: атрибутивно-стильову обумовленість у переселенців до інтерналізації проблем; функціонування когнітивно-смислових спотворень; параметризації каузальності на рівнях стабільності, глобальності, контролю. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені моделі життєстійкості особистості на рівні предикторів та ефекторівможуть бути використані в роботі центрів та служб з підтримки, соціальнопсихологічної реабілітації різних груп населення, а також в програмах підвищення кваліфікації психологів, соціальних працівників.^UThe subject of research - features of attributive and stylistic determination of personality vitality. Research methods. In order to solve the research tasks and ensure the objectivity of the research in the work used a number methods: theoretical methods - theoretical analysis of sources, system-structural analysis and interpretation of the obtained data; empirical methods - methods of observation, modeling, analysis of performance, psychodiagnostic techniques. To determine the attributive and stylistic predisposition of behavioral activity of the individual used: A. Beck's dysfunctional attitudes scale (A. Beck's Dysfunctional Attitudes Scale); attributive test styles (L. Rudina); Ronnie Yanov-Bulman scale of basic beliefs (WAS) (standardization by M. Padun, A. Kotelnikov).To establish the features of vitality and resourcefulness of the individual used: vitality test (Hardiness Survey, Maddi) adapted by M. Alfimova and V. Golimbet; SVF120 questionnaire (V. Yanke, G. Erdmann, adaptation by N. Vodopyanova); methods of measuring psychological protection (Pilyugina ER, Suleymanov RF); Ammon's self-structural test; The Short Dark Triad (SD3). Methods of mathematical statistics: t-test; factor analysis; multiple linear modeling; correlation analysis. Statistical data processing was performed using computer software SPSS for Windows (version 22.0). The scientific novelty of the results of the dissertation research is thatattributive-stylistic predispositions of personality vitality were established for the first time; it is proved that the vitality of the individual is due to basic beliefs, dysfunctional attitudes, attitudes, mechanisms of psychological protection; empirical correlates of attributive styles are correlated; compare the features of the distribution and functioning of dysfunctional attitudes, attributive styles and basic beliefs of IDPs - men and women; the attributive and stylistic conditionality of the course of non-clinical forms of behavioral disorders, constructiveness, destructiveness and deficiency of self-functions; it is determined that in women-migrants attributively conditioned factors of viability are: negativistic isolation; pragmatic affective control; proactive narcissistic strategy, in immigrant men: narcissistic hostile non-involvement; masculine dominant politics; stable proactivity; passive detachment; specified: the content of immersion, control and acceptance of risk as components of viability; the course of non-clinical forms of disorders of adaptation disorders of internally displaced persons; received further development of the idea of: attributive and stylistic conditionality of migrants to the internalization of problems; functioning of cognitive-semantic distortions; parameterization of causality at the levels of stability, globality, control. The practical significance of the obtained results is that the developed models of personality vitality at the level of predictors and effectors can be used in the work of support centers and services, socio-psychological rehabilitation of various groups, as well as in training programs for psychologists, social workers.

Досліджено аспект навчання презентації англійською мовою студентів III курсу економічних спеціальностей. Наведено визначення презентації як жанру ділового дискурсу. Розкрито суть поняття "ділова презентація". Сформульовано мету та виділено засоби її навчання. Проаналізовано комунікативні та лінгвістичні особливості. Визначено два основні види ділової презентації для навчання, а саме: презентацію-інформування та презентацію-переконання. Теоретично обгрунтовано та розроблено комплекс вправ для навчання ділової презентації на базі процесуально-жанрового підходу. Сфомульовано методичні рекомендації щодо навчання ділової презентації англійською мовою студентів III курсу економічних спеціальностей.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемам дослідження основних принципів функціонування лінгвістичних засобів вираження значень модальності переконання в мові прокурора на матеріалі неблизько споріднених мов (англійська та українська).Аналіз загальних закономірностей і специфічних особливостей лінгвістичного оформлення модальності переконання в мові прокурора на матеріалі двох мов, а також інтерпретація одержаних результатів з урахуванням історично сформованої структури англійської та української мов дозволили встановити, що всі основні принципи функціонування модальності переконання в судовому дискурсі є подібними у двох неблизькоспоріднених мовах. Це стосується як структури промови обвинувача, особливостей побудови структурно-семантичного поля модальності переконання, принципів судового процесу взагалі, так і механізму взаємодії лексико-граматичних і просодичних засобів актуалізації модальності переконання у мові прокурора. Встановлено загальні закономірності і специфічні особливості актуалізації лінгвістичних засобів при оформлення семантики модальності переконання в виступі обвинувача в двох неблизько споріднених мовах, та надано інтерпретацію одержаних результатів з урахуванням історично сформованої структури англійської та української мов.^UThe thesis is devoted to the problem of linguistic means executing modality of persuasion in prosecutor's speech in two languages (English and Ukrainian). The research of common characters and specific features in the linguistic means of persuasion in prosecutor's speech in the two languages under analysis, and interpretation of the results (when historically developed structures of English and Ukrainian are taken into consideration) allowed to come to the following conclusion: the key principles of persuasion functioning in court discourse are similar in both languages. It refers to the structure of the prosecutor's speech, the structure of persuasion modality semantic field, the principles of procedure in court in general, the mechanism of lexical, grammatical and prosody means interaction in the course of actualizing persuasion modality in prosecutor's speech. The typological determinants and specific characteristics of linguistic means actualization when presenting persuasion have been found in the languages under study. The interpretation of the results is presented.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі синдрому емоційного вигорання фахівців у системах спеціальної освіти та соціальної роботи (обумовленого великою кількістю непередбачуваних комунікативних ситуацій, нерегламентованим режимом роботи, високою мірою особистої відповідальності, неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності, яка супроводжується стресами, емоційним виснаженням, професійним вигоранням) та вивченню психологічних засад супервізії у його подоланні.Теоретичне узагальнення наукової літератури з проблеми вивчення синдрому емоційного вигорання дає підставити до віднесення його до проблем, які потребують медичного втручання (МКБ-11: діагностичний таксон («синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу на роботі, з яким не вдалося впоратися»), шифр QD85 – «вигорання») та визначається нами як це стійке, прогресуюче, негативне психологічне явище, що негативно впливає на ефективність виконуваної роботи та, в цілому, на якість життя, зумовлений професійними стресами та постійними робочими ситуаціями, які супроводжуються великими емоційними витратами та тривалими емоційними навантаженнями.Виокремлено та описано умови та фактори (відмічено тенденцію до виокремлення таких груп, як: соціальні фактори, особистісні фактори; фактор середовища; стажовий фактор; відношення до спеціальності та самого себе тощо) емоційного вигорання, з’ясовано зв’язок між факторами та симптомами (втома, виснаження; психосоматичні проблеми; безсоння; негативне відношення до пацієнтів; стереотипізація особистісної установки; агресивні тенденції; функціональне, негативне самовідношення; стани тривожності; депресії тощо) емоційного вигорання. Запропоновано системно-структурну модель чинників емоційного вигорання, до яких ми віднесли: фактор «індивідуальні особливості» – включає такі чинники як «особистісні особливості особистості» та «локус контролю»; «поведінкові прояви» – «способи реалізації поведінки подолання» та «психологічні поведінкові механізми захисту»; «вольові властивості» – «стилі саморегуляції» та «соціальний самоконтроль»; «ціннісні установки» – «ціннісні орієнтації» та «суб’єктивне благополуччя»; «мотиваційні фактори» – «домагання особистості»; «організаційно-професійні фактори» – «задоволеність роботою» та «самоефективність»; «світоглядні базисні установки» – «базисні переконання» та «життєстійкість»; «самоусвідомлення» – «рефлексія» та «задоволеність життям».Відзначено, що професійні якості розвиваються все професійне життя фахівця, накладаючи відбиток на його особистість, «деформуючи» її, причому така професійна деформація може сприяти як формуванню висококласного фахівця, так і формуванню професійних деструкцій. Емоційне вигорання є «одним з найбільш поширених різновидів професійної деформації» та одним з «проявів професійних деструкцій особистості», які визначаються як процес руйнування структури професійної діяльності та особистості фахівця, що негативно позначається на результаті праці та стані самої діяльності, професійна деструкція має на увазі більш суттєві зміни та більш вагомі наслідки.Доведено, що синдром емоційного вигорання – це найпоширеніше явище серед професій «людина-людина», тому сучасна психологічна наука виділяє представників «професій допомоги» як тих, хто відчуває на собі найбільший вплив емоційного вигорання. Процес «вживання» в роль інших, необхідність мати змогу прожити частку життя іншої людини, як наслідок, це не проходить безслідно для суб’єкта певної трудової діяльності, неодмінно впливає на особистість.Обґрунтовано, що фахівці системи спеціальної освіти та соціальної роботи відносяться до професій допомоги, які належать до професій «вищого типу». Професії цього типу припускають постійну взаємодію і спілкування з людьми, як професії соціономічного типу, в їх основі лежить поведінка, спрямована на допомогу – просоціальна активність (діяльність, яка приносить користь іншому) особистості. Умови діяльності пов’язані з підвищеною моральною відповідальністю. Цілі та результати задаються невизначено, тісно пов’язані з «автором» та реалізуються через нього, їх практично неможливо об’єктивно оцінювати. Засобом діяльності є сама людина. Так, особлива вразливість фахівців систем спеціальної освіти та соціальної роботи, яких ми відносимо до професій допомоги, виражається специфікою їх професійної діяльності. Це професії, «створені до вигорання» (К. Чернісс).Визначено професійні ризики в професіях допомоги: реакція супервізора на стрес і травму. Охарактеризовано різноманітні джерела стресу, який може впливати на супервізованого. Відзначено, що професійна супервізія може включати перевірку стресу.Описано процес професійного вигорання й надано конкретні рекомендації щодо профілактичної і корекційної роботи.^UThe dissertation provides a theoretical generalization of the problem of supervision and a new solution to the urgent scientific problem of overcoming the emotional burnout of specialists in the systems of special education and social work. As a result of the theoretical analysis, it was proved that supervision is a unique and effective method of professional support for employees (managers and subordinates, highly professional and beginners) of helping professions, aimed at developing practical skills (knowledge and skills of a professional) through reflection on the subjective components of professional interaction and attitudes towards clients, colleagues and oneself, in which correction and regulation of emotional and volitional processes takes place.It is noted that specialists in the system of special education and social work belong to the helping professions, which are of the «higher type». Professions of this type involve constant interaction and communication with people, as professions of the socionomic type, they are based on behavior aimed at helping – prosocial activity (activity that benefits another) of the individual. The working conditions are associated with increased moral responsibility. The goals and results are set vaguely, closely related to the «author» and realized through him/her, and are almost impossible to evaluate objectively. The means of activity is the person himself. Thus, the special vulnerability of specialists in special education and social work, whom we refer to as helping professions, is expressed by the specifics of their professional activities, these are professions «created for burnout».It has been established that professional burnout is «one of the most common types of professional deformation» and one of the «manifestations of professional destruction of the personality», which are defined as the process of destruction of the structure of professional activity and personality of a specialist, which negatively affect the result of work and the state of the activity itself, professional destruction implies more significant changes and more significant consequences.The concept of supervision in overcoming the emotional burnout of specialists in the system of special education and social work is substantiated. The structural and functional model of supervision, which includes conceptual, content and technological, criterion and result blocks, is verified. The content and technological block is conditionally divided into content and technological components. The purpose of the developed model is to overcome emotional burnout, the task is to substantiate the stages, mechanisms and technologies of the studied process. The result of the implementation of the developed structural and functional model and the introduction of the corresponding program is a positive dynamics in terms of emotional burnout and its factors of specialists in the system of special education and social work, their ability to realize the functions of the phenomenon of emotional maturity.The peculiarities of the referents of emotional burnout (satisfaction with professional activity, ways of coping behavior; general self-efficacy; life satisfaction, mechanisms of psychological protection of the individual, style of self-regulation of behavior, basic beliefs, social self-control, resilience, subjective well-being, value orientations, claims, locus of control, reflexivity, individual personality traits) and their relationship with the phases of «Tension», «Resistance», «Exhaustion» are determined.It has been proved that the introduction of the supervision model as an integral part of the professional activity of specialists in the system of special education and social work leads to positive dynamics, which is expressed in a decrease in the symptoms of emotional burnout syndrome. Awareness of psycho-traumatic factors of professional activity, dissatisfaction with oneself decreases (in the «Tension» phase), which can be explained by the growth of self-awareness, self-understanding, self-worth regarding their place in life, their values and needs, which determines the search for oneself, oneʼs true goals and activities that will inspire and give joy). The feelings of anxiety, depression (which are the triggers for emotional burnout as a psychological defense mechanism), «cagedness» decrease and the feeling of hopelessness disappears, and the mental energy is enhanced due to the induction of the ideal: thinking is directed towards the construction of plans, goals, and meanings. Inadequate selective emotional responses, emotional and moral disorientation, emotional economy, and reduction of professional responsibilities, which consists in attempts to limit responsibilities associated with emotional costs in the Resilience phase, are reduced.

Нині людство живе у світі, де складно не помітити негативні екологічні зміни. Діяльність кожного є основною причиною трансформацій у природному оточенні. Для того, щоб зупинити деградацію в природі, усім представникам людського виду потрібно об'єднатися й робити більше «екологічно доброзичливих», ніж екологічно руйнівних вчинків, але така зміна спрямованості поведінки залежить від багатьох факторів. Ми зосередилися на особистісних чинниках екологічної поведінки індивіда. У дисертації представлено теоретичне узагальнення та емпіричне підтвердження значної ролі особистісних чинників у визначенні спрямованості екологічно значущої (екоруйнівної або екозберігаючої) поведінки та описано механізми активації екозберігаючої поведінки особистості. У роботі розкриті механізми впливу екологічної позиції як керуючого параметру, що визначає системну організацію смислових утворень особистості, на екологічно значущу поведінку. Запропоновано теоретичну модель регуляторних впливів на екологічно значущу поведінку, згідно якої вплив екологічної позиції на поведінку опосередкований такими особистісними чинниками, як переконання щодо контролю в екологічній сфері, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на екологічні проблеми, екологічні копінг-стратегії. Мета дослідження: розробити та перевірити модель регуляторних впливів особистісних чинників на екологічно значущу поведінку як теоретичної підстави для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій. У дослідженні взяли участь 538 респондентів, з яких 374 жінки та 164 чоловіки. Дослідження складалося з чотирьох частин. У дисертації емпірично підтверджено, що переконання щодо контролю, екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм та копінг-стратегії у відповідь на глобальні екологічні загрози є медіаторами, що опосередковують вплив екологічної позиції на екологічно значущу поведінку; показано, що раціональне визнання суб'єктом своєї належності до природного світу сприяє проекологічній поведінці за умови переживання ним зв'язку з природою; встановлено, що вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку частково опосередкований екологічною самоефективністю, яка, в свою чергу, посилює загальну самоефективність, що сприяє проекологічній поведінці; встановлено, що позитивний вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку здійснюється опосередковано через гальмування депроблемних емоційно-орієнтованих стратегій та відповідне посилення копінгу вирішення проблем; встановлено, що саме проблемно-орієнтований копінг позитивно впливає на активацію проекологічної поведінки; виділені та описані три типи екологічного світогляду в залежності від екологічної позиції особистості; розроблено тренінг, який спрямовано на активацію та/або підтримку проекологічної поведінки суб'єкта, а також рекомендації для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій. Ключові слова: особистісні чинники, екологічна позиція, екологічно значуща поведінка, переконання щодо контролю, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм, екологічні копінг-стратегії, типи екологічного світогляду, еколого-психологічний тренінг.^UCurrently, humanity lives in a world where it is hard not to notice the negative environmental changes. Everyone's activity is the primary cause of transformations in the natural environment. To stop the degradation in nature, all representatives of human species need to unite and perform more «ecologically friendly», rather than destructive actions, but such direction change in behaviour depends on many factors. The focus is made on the personality determinants of an individual's ecological behaviour. The dissertation presents a theoretical generalization and empirical confirmation of the significant role of personalized factors in determining the orientation of environmentally significant (eco-destructive or eco-conservative) behavior behavior and describes the mechanisms of activation of eco-conservative behavior of a personality. Іn the work revealed mechanisms of influence of ecological worldview position as a control parameter that determines the systemic organization of semantic formations of personality on environmentally significant behavior. A theoretical model of regulatory influences on environmentally significant behavior is proposed, according to which the influence of ecological worldview position on behavior is mediated by such personal factors as beliefs about control in the ecological area, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to environmental problems, coping strategies. The purpose of the study: to develop and test a model of personal factors regulatory influences of environmentally significant behavior as a theoretical basis for the development of personality-oriented socio-environmental interventions. The study involved 538 respondents, of whom 374 were women and 164 men. The study consisted of four parts. The dissertation it is empirically confirmed that control beliefs, environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violations of environmental norms and coping strategies in response to global environmental threats are mediators that mediate the impact of ecological position on environmentally significant behavior; it is shown that the subjective rational recognition of his belonging to the natural world promotes proenvironmental behavior, provided that he experiences a connection with nature; the impact of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is partly mediated by environmental self-efficacy, which, in turn, enhances the overall self-efficacy that promotes pro-environmental behavior; it is defined that the positive influence of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is carried out indirectly through the inhibition of emotionally-focused strategies and the corresponding strengthening of problem-focused coping; it is defined that problem-focused coping has a positive effect on the activation of pro-environmental behavior; identified and described three types of ecological worldview depending on the ecological worldview position of the person; training was developed aiming at activating and / or supporting the proenvironmental behavior of the person, as well as recommendations for the development of personality-oriented socio￾environmental interventions. Key words: personal factors, ecological worldview position, environmentally significant behavior, control beliefs, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violation of proenvironmental norms, coping strategies, types of ecological worldview, training.

Нині людство живе у світі, де складно не помітити негативні екологічні зміни. Діяльність кожного є основною причиною трансформацій у природному оточенні. Для того, щоб зупинити деградацію в природі, усім представникам людського виду потрібно об'єднатися й робити більше «екологічно доброзичливих», ніж екологічно руйнівних вчинків, але така зміна спрямованості поведінки залежить від багатьох факторів. Ми зосередилися на особистісних чинниках екологічної поведінки індивіда.У дисертації представлено теоретичне узагальнення та емпіричне підтвердження значної ролі особистісних чинників у визначенні спрямованості екологічно значущої (екоруйнівної або екозберігаючої) поведінки та описано механізми активації екозберігаючої поведінки особистості. У роботі розкриті механізми впливу екологічної позиції як керуючого параметру, що визначає системну організацію смислових утворень особистості, на екологічно значущу поведінку. Запропоновано теоретичну модель регуляторних впливів на екологічно значущу поведінку, згідно якої вплив екологічної позиції на поведінку опосередкований такими особистісними чинниками, як переконання щодо контролю в екологічній сфері, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на екологічні проблеми, екологічні копінг-стратегії.Мета дослідження: розробити та перевірити модель регуляторних впливів особистісних чинників на екологічно значущу поведінку як теоретичної підстави для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій. У дослідженні взяли участь 538 респондентів, з яких 374 жінки та 164 чоловіки. Дослідження складалося з чотирьох частин.У дисертації емпірично підтверджено, що переконання щодо контролю, екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм та копінг-стратегії у відповідь на глобальні екологічні загрози є медіаторами, що опосередковують вплив екологічної позиції на екологічно значущу поведінку; показано, що раціональне визнання суб'єктом своєї належності до природного світу сприяє проекологічній поведінці за умови переживання ним зв'язку з природою; встановлено, що вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку частково опосередкований екологічною самоефективністю, яка, в свою чергу, посилює загальну самоефективність, що сприяє проекологічній поведінці; встановлено, що позитивний вплив екологічної позиції на проекологічну поведінку здійснюється опосередковано через гальмування депроблемних емоційно-орієнтованих стратегій та відповідне посилення копінгу вирішення проблем; встановлено, що саме проблемно-орієнтований копінг позитивно впливає на активацію проекологічної поведінки; виділені та описані три типи екологічного світогляду в залежності від екологічної позиції особистості; розроблено тренінг, який спрямовано на активацію та/або підтримку проекологічної поведінки суб'єкта, а також рекомендації для розробки особистісно-орієнтованих соціально-екологічних інтервенцій.Ключові слова: особистісні чинники, екологічна позиція, екологічно значуща поведінка, переконання щодо контролю, особисті екологічні норми, суб'єктивний зв'язок з природою, емоційні відгуки на порушення проекологічних норм, екологічні копінг-стратегії, типи екологічного світогляду, еколого-психологічний тренінг.^UCurrently, humanity lives in a world where it is hard not to notice the negative environmental changes. Everyone's activity is the primary cause of transformations in the natural environment. To stop the degradation in nature, all representatives of human species need to unite and perform more «ecologically friendly», rather than destructive actions, but such direction change in behaviour depends on many factors. The focus is made on the personality determinants of an individual's ecological behaviour. The dissertation presents a theoretical generalization and empirical confirmation of the significant role of personalized factors in determining the orientation of environmentally significant (eco-destructive or eco-conservative) behavior behavior and describes the mechanisms of activation of eco-conservative behavior of a personality. Іn the work revealed mechanisms of influence of ecological worldview position as a control parameter that determines the systemic organization of semantic formations of personality on environmentally significant behavior. A theoretical model of regulatory influences on environmentally significant behavior is proposed, according to which the influence of ecological worldview position on behavior is mediated by such personal factors as beliefs about control in the ecological area, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to environmental problems, coping strategies.The purpose of the study: to develop and test a model of personal factors regulatory influences of environmentally significant behavior as a theoretical basis for the development of personality-oriented socio-environmental interventions. The study involved 538 respondents, of whom 374 were women and 164 men. The study consisted of four parts.The dissertation it is empirically confirmed that control beliefs, environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violations of environmental norms and coping strategies in response to global environmental threats are mediators that mediate the impact of ecological position on environmentally significant behavior; it is shown that the subjective rational recognition of his belonging to the natural world promotes proenvironmental behavior, provided that he experiences a connection with nature; the impact of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is partly mediated by environmental self-efficacy, which, in turn, enhances the overall self-efficacy that promotes pro-environmental behavior; it is defined that the positive influence of the ecological worldview position on proenvironmental behavior is carried out indirectly through the inhibition of emotionally-focused strategies and the corresponding strengthening of problem-focused coping; it is defined that problem-focused coping has a positive effect on the activation of pro-environmental behavior; identified and described three types of ecological worldview depending on the ecological worldview position of the person; training was developed aiming at activating and / or supporting the proenvironmental behavior of the person, as well as recommendations for the development of personality-oriented socio-environmental interventions.Key words: personal factors, ecological worldview position, environmentally significant behavior, control beliefs, personal environmental norms, subjective connection with nature, emotional responses to violation of proenvironmental norms, coping strategies, types of ecological worldview, training.

Досліджено писемну наукову дискусію з огляду на її дискурсивні, жанрові, аргументативні, прагмариторичні та мовні характеристики. Розглянуто специфіку дискурсивної організації дискусійних фрагментів та показано впливовий потенціал їх дискурсивної структури. Зроблено висновок про те, що через продуману послідовність дискурсивних процедур реалізовано комунікативно-прагматична складова тексту, спрямована на переконання опонента та цільової аудиторії читачів. Розглянуто типові й аргументативні стратегії та риторичні прийоми наукової дискусії, які розглянуті як логічні й експресивно-емоційні засоби переконання, що разом визначають комлексну природу впливу наукового дискусійного тексту. З'ясовано, що провідними засобами переконання у науковій дискусії виступають раціональні засоби - різні дискурсивні процедури обгрунтування.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність та особливості становлення релігійно-філософських поглядів архієпископа Інокентія (Борисова) на підставі комплексного аналізу його наукової, викладацької, проповідницької та духовно-адміністративної діяльності, відтвореної у богословських лекційних курсах і творах, епістолярній спадщині й офіційних документах. Окреслено основні етапи розвитку дослідницької думки щодо релігійно-філософських поглядів архієпископа, розкрито специфіку їх висвітлення на кожному з них. Обгрунтовано періодизацію становлення поглядів мислителя, визначено сутність та особливості кожного з періодів, визначено чинники впливу на становлення системи переконань та уявлень архієпископа. Висвітлено його гносеологічні й антропологічні погляди, оцінено специфіку використання ним історико-порівняльного методу у дослідженні христологічних питань. Досліджено гомілетичні уявлення та переконання архієпископа, висвітлено його реформаторські погляди щодо організації навчання богословських предметів.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання виникнення та розвитку інституту преюдицій, визначено його правову природу та галузеву належність. Удосконалено поняття преюдицій. Наведено її класифікацію, проаналізовано умови їх застосування у процесі встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, а також співвідношення кримінально-процесуальних преюдицій, правових презумпцій, судового прецендента, аналогії кримінально-процесуального закону, співвідношення преюдицій вироку, що набрав законної сили та принципу оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів. Розглянуто значення преюдицій за умов повернення кримінальних справ на додаткове розслідування судом першої інстанції, винесенні вироку та у разі апеляційного перегляду кримінальних справ. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення інституту преюдицій та кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує процес доказування у кримінальних справах.

  Скачати повний текст

Досліджено роль державного секретаря Дж. Хея в розвитку американо-англійських відносин у Китаї в 1897 - 1900 рр. У 1880 - 1890-х рр. склалися умови для зближення США та Великої Британії під час проведення політики в Китаї. Це було пов'язано з посиленням у Цинській імперії позицій Росії, що і в Вашингтоні, і в Лондоні розглядалося як загроза власним комерційним інтересам. Як наслідок, у правлячих колах обох держав формувалося переконання у необхідності розробки нової зовнішньополітичної стратегії, що дозволила б ліквідувати російську загрозу та посилити вплив англосаксонських держав. Саме до вирішення цього завдання і приступив Дж. Хей, який зайняв у 1898 р. пост державного секретаря США. Разом з тим, Дж. Хей не бажав бути виразником британських інтересів. Натомість, він приступив до розробки власної зовнішньополітичної концепції, що мала закріпити американські торгівельні інтереси в Китаї. Вміло використовуючи риторику англійців стосовно "вільної торгівлі", він наполягав на повному відкритті ринків Цинської імперії для іноземних товарів, що було вигідно, насамперед, Сполученим Штатам. Саме ця ідея і лягла в основу доктрини "відкритих дверей", розробка якої завершилася восени 1899 р. У липні 1900 р. держсекретар виступив з новою доктриною, в якій закликав до ліквідації будь-яких привілеїв західних держав у Китаї. В свою чергу, Лондон, після проголошення липневої ноти, відмовився від подальшого поглиблення відносин із Вашингтоном та почав шукати собі нових партнерів на Далекому Сході.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретичному аналізу й узагальненню підходів до розуміння і вивчення індивідуально-психологічних особливостей чоловіків та жінок при порушенні життєдіяльності родини при адюльтері. Наукова новизна полягає у тому, що вперше: визначено взаємозв'язки індивідуально-психологічних особливостей з характеристиками психоемоційної сфери, особистісним реагуванням, специфікою сексуальної комунікації, взаєминами у родині, здатністю вирішувати конфлікти, а також встановлено їх сукупний вплив на життєдіяльність родини при адюльтері. Виокремлено два типи поєднання акцентуацій, які мають руйнівний вплив на життєдіяльність родини: дистимічну із застрягаючою та тривожну з емотивною. Виявлено особливості особистісного реагування в ґенезі розвитку порушень життєдіяльності сім'ї: боротьба з особистісними слабкостями, недоліками, помилками; острах аналізувати себе та власні вчинки, «ховаючи» та «відкладаючи» їх вирішення; завищена самооцінка, самообман, існування у «надуманому світі», низька комунікація. Уточнено специфіку сексуальної комунікації, де виявлено провідні руйнуючі родину психологічні особливості сексуальності, а саме: сприйняття сексуальних стосунків суто як задоволення та відсутність стурбованості щодо дошлюбних та позашлюбних зв'язків; нереалізованість та розчарування із звинуваченням партнера; конфлікт між внутрішніми переконаннями й потягами; пошук лише чуттєвого задоволення; нервозність у присутності осіб протилежної статі; захоплення фізичною стороною сексу без її духовної складової; ворожість і агресивність без згоди партнера.Розширено характеристику взаємин у родині з визначенням ступеня їх негармонійності: «абсолютно неблагополучні», «неблагополучні», «скоріше неблагополучні». У подружній взаємодії за компонентами тріади кохання відокремлено: порушення інтенсивності та рівноваги у парі; невідповідність власних сподівань й задоволень та потреб партнера у парі; емоційна напруга та розчарування у стосунках; брак «контексту стосунків» в уявлені «ідеального кохання»; сприйняття факту адюльтеру як «очікуваного» із «свідомою налаштованістю» у парах з більшим тривалим стажем сімейного життя.Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впроваджені КС-СКА. Обґрунтовано методологічні засади, зміст, принципи проведення КС-СКА у складі якої запропоновано психосоціальний портрет чоловіка/жінки у кризовій родині.Розроблено «Схему сприйняття парою сімейного консультування» де понятійним апаратом виступають: «рівень порушення життєдіяльності родини», «ступінь сприйняття сімейного консультування», «відновний потенціал родини». У програмі застосовуються «Алгоритм втрати відновного потенціалу родини» та «Алгоритм подолання патологічних реакцій та дій родини» при сімейному консультуванні.Зміст КС-СКА викладено у «Модульній програмі опорних тематичних занять при сімейному консультуванні (психокорекції)».Результати дослідження можуть бути використані: а) при організації сімейного консультування; б) у розробці індивідуальних програм психологічного консультування; в) у навчальних дисциплінах «Психологія сім'ї», «Психологія сексуальності», «Кризове психологічне консультування та перша психологічна допомога», «Групова психотерапія і супервізія» тощо.Ключові слова: адаптація, адиктивна (залежна) поведінка, адюльтер (зрада), акцентуація, дезадаптація, дитячо-батьківські стосунки, психоемоційне вигорання, життєві зміни, задоволеність шлюбом, консультування та корекція, криза та конфлікт, мораль, обмеження можливостей, подружня пара, порушення життєдіяльності, здоров'я сім'ї (родини), психологічні особливості, психотерапія, сексуальність, сімейна взаємодія, стрес, суспільна трансформація, тривога, функціонування родини, Я-концепції особистості.^UThe dissertation is devoted to the theoretical analysis and generalization of approaches to understanding and studying the individual psychological characteristics of men and women in violation of family life in adultery.The scientific novelty of the research lies in the fact that for the first time the relationship of individual psychological characteristics with the characteristics of the psychoemotional sphere, personal response, the specifics of sexual communication, family relationships, and the ability to resolve conflicts have been determined. Also, their cumulative effect on the life of the family has been established. Two types of combination of accentuations have been identified that have a destructive effect on the life of the family: dysthymic with stuck and anxious with emotive.In the genesis of the development of disorders in the life of the family, the features of personal response were revealed: the fight against personal weaknesses, shortcomings, mistakes; fear of analyzing oneself and one's own actions, “hiding” and “postponing” their decisions; overestimated self-esteem, self-deception, existence in a “far-fetched world”, low communication.Specificity of sexual communication has been clarified. The leading psychological characteristics of sexuality, destroying the family, were revealed, namely: sexual relations are perceived only as satisfaction, and there is no concern about premarital and extramarital affairs; there are partner accusations due to non-fulfillment and disappointment; there is a conflict between inner convictions and drives; there is a search for exclusively sensual pleasure; nervousness manifests itself in the presence of persons of the opposite sex; there is a passion for the physical side of sex without its spiritual component; manifest hostility and aggressiveness in sex without the consent of the partner.The characterization of relations in the family is expanded by defining the degree of their disharmony: “completely unfavorable”, “unfavorable”, “rather unfavorable”. According to the components of the triad of love, conjugal interactions are divided as follows: violation of tension and balance in a couple; inconsistency of one's own hopes with the needs of a partner; emotional stress and frustration in relationships; lack of "context of relationships" in the representation of "ideal love"; in couples who have lived as a family for a long time, the fact of adultery is perceived as "expected" with a "conscious attitude."The understanding of the factors that reduce the ability to resolve conflicts and a crisis situation has been deepened, namely: dissatisfaction with the emotional need for communication (loss of a feeling of love, emotional closeness, support and understanding); “demonstration by an adulterer” of a family crisis (inconsistency of verbal and non-verbal communication, manipulation of a partner, blocking and distortion of the transmission of feelings); couples with a longer experience of living together revealed a decrease in non-constructive forms of behavior in conflict ("rivalry", "avoidance"), an increase in "adaptation", an increase in "cooperation" and "compromise".The practical significance of the results obtained lies in the development and implementation of CFCSA. The methodological foundations, content, principles of CFCSA, including the psychosocial portrait of a man / woman in a crisis family, have been substantiated.The "Scheme of family counseling by a couple" has been developed, in which the conceptual apparatus are: "the level of disability in the life of the family", "the degree of perception of family counseling", "the restorative potential of the family." The program uses the Algorithm for the loss of the restorative potential of the family and the Algorithm for overcoming pathological reactions and actions of the family in family counseling.The content of CFCSA is set out in the "Modular program of supporting thematic classes in family counseling (psychocorrection)".The research results can be used: a) when organizing family counseling; b) in the development of personal psychological counseling programs; c) in the disciplines "Family psychology", "Psychology of sexuality", "Crisis psychological counseling and first psychological aid", "Group psychotherapy and supervision", etc.Key words: adaptation, addictive behavior, adultery, accentuation, maladaptation, child-parent relationship, emotional burnout, life changes, marital satisfaction, counseling and correction, crisis and conflict, morality, limitations of opportunities, married couple, disruption of life, family health, psychological features, psychotherapy, sexuality, family interaction, stress, social transformation, anxiety, family functioning, I-concept of personality.

Здійснено спробу комплексного дослідження політичної постаті Р. Шухевича, передусім, як провідника ОУН та УПА на тлі доленосних для України історичних подій. Охарактеризовано соціальні чинники формування світогляду Р .Шухевича, його ідеологічні переконання, військову та політичну діяльність в Українській Військовій Організації (УВО), ОУН та УПА. Висвітлено умови життя, побуту повстанців і головнокомандуючого ОУН та УПА. Проаналізовано роль та історичне значення Р. Шухевича в національно-визвольному русі першої половини XX ст. Встановлено, що постать головного командира УПА Р. Шухевича займає вагоме місце в історії національно-визвольного руху першої половини XX ст.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню конституційно-правових засад діяльності Вищої ради правосуддя (далі – ВРП). В роботі на підставі визначення співвідношення між «суддівським врядуванням» та «суддівським самоврядуванням» вперше запропоновано авторське розуміння «суддівського врядування», удосконалено визначення конституційно-правових засад організації та конституційно-правових гарантій діяльності ВРП, положення про аксіологічні принципи організації діяльності ВРП. Набули подальшого розвитку наукові погляди щодо характеристики конституційно-правової природи ВРП як органу державної влади та суддівського врядування, яка характеризується такими ознаками, як колегіальність, незалежність, непідконтрольність і непідзвітність іншим органам державної влади; незалежність її членів, які не підзвітні й не підконтрольні суб'єктам їх призначення; виконання функцій державного управління у сфері формування суддівського корпусу, участі в адмініструванні судів, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, що належить до публічних завдань держави.Удосконалено розуміння дискреційних повноважень як оціночного поняття та доведено, що питання віднесення тих чи інших повноважень до дискреційних необхідно розглядати в контексті кожного окремого випадку реалізації повноважень державного органу, вперше виділені передумови, що обумовлюють дискреційний характер повноважень ВРП при формуванні суддівського корпусу, притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності, вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; обґрунтовано, що за критерієм суб'єкта дискреція в діяльності ВРП може бути як колективною, так і індивідуальною (вирішальним є особисте переконання кожного члена ВРП, яке в підсумку визначає характер їх голосування), але внаслідок правової природи останньої як колегіального органу індивідуальний розсуд є похідним і лише субсидіарним.Удосконалено положення про заходи, що вживає ВРП, щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя загального та індивідуального характеру.^UThe dissertation is devoted to the study of the constitutional and legal foundations of the activities of the High Council of Justice (hereinafter reffered as - HCJ). In this work, based on the definition of the relationship between "judicial management" and "judicial self-government", the author's understanding of "judicial management" was first proposed, the definition of the constitutional and legal foundations of the organization and constitutional and legal guarantees of the HCJ activity was improved, the provision on the axiological principles of organizing the activities of the HCJ.Scientific views on the characteristics of the constitutional and legal nature of the HCJ as a public authority and judicial administration, which are characterized by such signs as collegiality, independence, lack of control and accountability to other government bodies, have received further development; independence of its members, not accountable and not controlled by the subjects of their appointment; the performance of public administration functions in the field of the formation of the judiciary, participation in the administration of courts, disciplinary responsibility of judges and prosecutors, belongs to the public tasks of the state.The understanding of discretionary powers as an evaluative concept has been improved and it has been proved that the issue of classifying certain powers as discretionary must be considered in the context of each individual case of exercising the powers of a state body; for the first time, the prerequisites have been identified that determine the discretionary nature of the powers of the HCJ in the formation of the judiciary, bringing judges to disciplinary responsibility taking measures to ensure the independence of judges and the authority of justice; it is substantiated that according to the criterion of the subject of discretion in the activity of the HCJ can be both collective and individual (the decisive is the personal conviction of each member of the HCJ, which ultimately determines the nature of their voting), but as a result of the legal nature of the latter as a collegial body, individual discretion is derived and only subsidiary.The provisions on measures have been improved, and the HCJ is adopting to ensure the independence of judges and the authority of justice of a general and individual nature.

Дисертація є монографічним дослідженням, у якому комплексно, з урахуванням сучасних методів пізнання, здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки, а також чинного законодавства України, зарубіжних країн, розкрито поняття та надано характеристику закону – джерелу кримінального процесуального права.В роботі проаналізовано стан наукової розробленості джерельної бази вітчизняного кримінального процесуального законодавства і констатовано, що комплексним розробленням цей напрям дослідження не вирізняється. Проведене вивчення наукових доробків засвідчує: відсутність осучаснених комплексних монографічних праць, присвячених закону як джерелу кримінального процесуального права; галузевий вплив на кримінальне процесуальне законодавство інших кримінальних процесуальних категорій і понять (правовідносин, структури і системи процесу, предмета і метода правового регулювання) та неоднозначність оперування деякими терміносистемами; наявність міждисциплінарного характеру значної кількості понять, категорій та інститутів у сфері джерел права; обрання об'єктом вивчення міжнародних договорів, судових прецедентів, чинність кримінально-процесуального закону, дефекти кримінального процесуального законодавства і прогалини кримінального процесуального права, еволюцію кримінального процесуального закону, понятійний апарат кримінального процесуального права, аналогію кримінального процесуального закону та інші суміжні категорії і явища – до оновлення КПК України (2012 р.).Визнання кримінального процесуального закону єдиним джерелом кримінального процесуального права видається автору хибним, зважаючи на змістовне наповнення терміну «кримінальне процесуальне законодавство». Системність і ієрархія кримінального процесуального законодавства визначають місце закону серед джерел кримінального процесуального права. Під кримінальним процесуальним законом пропонується розуміти кодифікований законодавчий акт, який регламентує порядок здійснення кримінального провадження, досягнення його завдань. У зв'язку з цим, стаття 1 КПК України, на переконання автора, потребує уточнення.Дослідження еволюції законодавчого забезпечення кримінального процесу в Україні дозволило з'ясувати, що перші законодавчі акти у сфері кримінального провадження мали комплексний, міжгалузевий, матеріально-процесуальний характер і риси кодифікованості, вирізнялись не складною, зокрема, одно -, двохелементною структурою (статті (артикули), об'єднані розділами/главами), наявністю певної систематизованості перших процесуальних інститутів, закріпленням основних засад судочинства. Більшості пам'яток права, незважаючи на різну назву (звід, статут, універсал, грамота, тощо), можна надати статус кодексу.^UThe dissertation is a monographic study, which comprehensively, taking into account modern methods of knowledge, achievements of domestic and foreign legal science, as well as the current legislation of Ukraine, foreign countries, reveals the concept and characteristics of law as a source of criminal procedural law.The paper analyzes the state of scientific development of the source base of domestic criminal procedural legislation and determines that this area of research does not differ in complex developments. The study of scientific works testifies to the absence of modernized complex monographic works devoted to the law as a source of criminal procedural law; sectoral influence on the criminal procedural legislation of other criminal procedural categories and concepts (legal relations, structure and system of the process, subject and method of legal regulation) and ambiguity of operation of some terminological system; the presence of an interdisciplinary nature of a significant number of concepts, categories and institutions in the field of sources of law; election as an object of study of international treaties, court precedents, the effect of criminal procedure law, defects in criminal procedure law and gaps in criminal procedure law, the evolution of criminal procedure law, the conceptual apparatus of criminal procedure law, the analogy of criminal procedure law and other related categories and phenomena - before the update of the Criminal Procedure Code of Ukraine (2012).Recognition of the criminal procedural law as the only source of the criminal procedural law seems to the author false, despite the content of the term «criminal procedural legislation». Systematic and hierarchy of criminal procedural legislation determine the place of law among the sources of criminal procedural law.

Виявлено, що охоплення населення обов'язковими профілактичними щепленнями за останні десятиріччя носило безсистемний характер і не забезпечувало належного для формування суспільного імунітету рівня імунопрофілактики населення, особливо у 2014-2016 роки (0-40 % від потреби), що прямо корелювало із найнижчими рівнями забезпеченості вакцинами у цей період часу (rxy = 0,47-0,78) і могло бути безпосередньою причиною епідемічних спалахів та випадків у наступні після низького охоплення імунопрофілактикою роки. Охоплення вакцинацією після спалахів зростало, на тлі зниження частоти відмов.З'ясовано, що критерії протипоказань до імунізації вимагають нормативного врегулювання, про що свідчать значні коливання за останнє десятиріччя частоти протипоказань до щеплення дітей вакциною АКДП (2,3-11,5 %) в Україні, значно нижчі рівні та тенденція до зниження в Івано-Франківській області, прямий кореляційний зв'язок із наявністю вакцини (rxy = 0,46), у 15,1 раза більша (у порівнянні із довготривалими) частота тимчасових протипоказань та їх сезонний характер, пряма взаємозалежність низького охоплення дітей до 7 місяців життя повним курсом вакцинації від кашлюка, дифтерії, правця (52,5 % в Україні та 33,0 % на Прикарпатті у 2020 році) із частотою протипоказань до щеплень (rxy =0,56). Встановлено що 87,6 % опитаних медичних працівників в цілому позитивно ставляться до профілактичних щеплень, 80,7 % вакцинують своїх дітей відповідно до календаря профілактичних щеплень, 15,4 % – з деякими відхиленнями від нього і тільки 12,7% здійснюють додаткову імунопрофілактику понад нормативний перелік. Виявлено, що, 17,5 % медичних працівників самі не ревакцинуються від дифтерії та правця і ще 7,9% роблять це рідше ніж раз на 10 років; 42,0% не щеплені від гепатиту В, 13,1 % – не отримали всіх доз вакцини; 43,3 % не проводять собі щорічне щеплення від грипу і не переконують інших це робити. Прихильність медичних працівників до вакцинації зростає з віком, залежить від регіону та групи професійної діяльності (найменш прихильні лікарі-спеціалісти), а також від факту проходження навчання з організації імунопрофілактики. Виявлено прогалини у знаннях та переконаннях медичних працівників, пов'язаних з організацією вакцинації населення: менше половини респондентів розуміють, що щеплення проводять будь-якою сертифікованою вакциною, незалежно від країни-виробника; значна частка респондентів схильні призначати перед щепленням не рекомендовані міжнародними настановами обстеження (53,6 %), антигістамінні (15,9 %) та протизапальні (8,0 %) лікарські засоби; не знають про можливість робити за один візит декілька щеплень (47,3 %), і що порушення холодового ланцюга впливає на ефективність вакцини (52,4 %). Найбільш обізнаними з питань організації імунопрофілактики населення виявились керівники медичних закладів і медпрацівники, які пройшли спеціальні тренінги з вакцинації, а найменш – лікарі-спеціалісти. Вперше: системно представлені проблемні питання організації вакцинації населення України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни та трансформації системи громадського здоров'я; виявлені регіональні та загальноукраїнські особливості динаміки та структури показників захворюваності населення на вакциноконтрольовані інфекції; досліджено ставлення і охоплення вакцинацією та ревакцинацією медичних працівників як груп ризику за професійною ознакою, а також їх обізнаність з організації та проведення імунопрофілактики; обґрунтовано та розроблено схему трирівневого здобуття комунікативних навичок консультування населення з імунопрофілактики; науково обґрунтовано, розроблено і доведено доцільність та прогностичну ефективність функціонально-організаційної моделі удосконалення системи управління імунізацією населення, яка є комплексною, інтегральною, сформованою на принципах поєднання організаційних та комунікаційних стратегій, стратифікованих на різні цільові аудиторії. Удосконалено науково-методологічний підхід до формування прихильності медичних працівників і населення до вакцинації. Набули подальшого розвитку знання про взаємозв'язок між охопленням вакцинацією, наявністю вакцин, протипоказань та відмов від щеплень. Ключові слова: імонопрофілактика, громадське здоров'я, щеплення, медичні працівники, протипоказання. Галузь – медицина.^UIt was found that the coverage of the population with mandatory vaccinations in recent decades was unsystematic and did not provide adequate level for community immunity, especially in 2014-2016 (0-40 % of demand). Described situation directly correlated with the lowest levels of vaccine availability during this period (rxy = 0.47-0.78) and could be a direct cause of epidemic outbreaks and infection cases in the years following low immunoprophylaxis coverage. Vaccination coverage after outbreaks has increased with declining refusal rates.It was revealed that the criteria of contraindications to immunization require legal regulations. Some evidence for that are: significant frequency fluctuations of contraindications to vaccination of children with the DPT vaccine (2.3-11.5 %) during the last decade in Ukraine, significantly lower levels and a downward trend in Ivano-Frankivsk region, a direct correlation with the presence of the vaccine (rxy = 0.46), 15.1 times higher (compared to long-term) frequency of temporary contraindications and their seasonal nature. More evidence is present with direct interdependence of low coverage of children under 7 months of age with a full course of vaccination against pertussis, diphtheria, tetanus (52.5 % in Ukraine and 33.0 % in Prykarpattia in 2020) with the frequency of contraindications to vaccinations (rxy = 0.56). The first to: problematic issues of organization of Ukrainian population vaccination at the present stage of socio-economic development of the country and transformation of the public health system are systematically presented; regional and all-Ukrainian features of dynamics and structure of population morbidity on vaccine-controlled infections indicators are revealed; attitude and coverage of vaccination and revaccination of medical workers as risk groups on an occupational basis, as well as their awareness of the organization and conduct of immunoprophylaxis is studied; scheme of three-level acquisition of communicative skills of counseling of the population on immunoprophylaxis is substantiated and developed; scientifically substantiated, developed and proved the expediency and predictive efficiency of the functional-organizational model of improving population immunization management system which is complex, integrated, formed on the principles of combining organizational and communication strategies stratified for different target audiences.The scientific and methodological approach to the development of healthcare workers and population adherence to vaccination is improved. Knowledge of the connection between immunization coverage, vaccine presence and availability, contraindications and vaccination refusals is further developed. Key words: mmunoprophylaxis, public health, vaccinations, health workers, contraindications. Branch – medicine.

З'ясовано, що рукописи О. Селівачова, як правило, повніші за публікації, оскільки при підготовці до друку здійснювалися цензурна правка, редакційні скорочення та втручання. Зазначено, що в умовах демократичного суспільства гостро постає необхідність повернення у простір культурного буття сучасної України незаслужено забутих історичних постатей, особливо тоді, коли це зумовлено обставинами тоталітарного минулого, що внесли викривлення в різні форми комеморативних практик.Акцентовано увагу на потужному мистецькому, професійному і духовному потенціалі кільканадцяти поколінь одного роду. Встановлено, що при всій істотності родинної традиції, яка дає дитині, разом зі шкільною освітою, культурний ґрунт, найважливішим є особиста природна схильність, оскільки діти тих самих батьків обирали не завжди ту саму професію чи рід діяльності. І, нарешті, коли рід продовжувався кілька віків (без огляду на характер занять його представників), тільки це вже створювало саму можливість вивчення закономірностей і випадковостей вітчизняної історії та культури крізь генеалогічну призму. Такий підхід завжди переконує живою конкретикою.Спостержена нами своєрідна «зміна віх» у текстах О. Селівачова після 1917 року не зумовлена політичною кон'юнктурою, адже в тогочасному Харкові 1918–1919 рр. влада найдовше належала не більшовикам, а німцям, гетманцям, денікінцям. Ідеться про загальне усвідомлення кінця культури імперського періоду. Імена уявних ідейних союзників, які залучає Селівачов, показують широке коло критиків і класики, й фольклорної традиції, котрі представляють усі напрями культурно-соціологічної думки ХІХ століття. Тут і революціонери-демократи (В. Бєлінський, М. Добролюбов, Д. Писарєв), ліберали (І. Бунін, М. Гершензон, І. Тургенєв), консерватори містичних і слов'янофільських відтінків (М. Гоголь, О. Міллер, В. Соловйов, О. Соболевський), шукачі релігійного відродження (Д. Мережковський, М. Неплюєв, Л. Толстой). При цьому вплив багатьох із них відчувається в текстах молодого харківського вченого.Розглянуто тексти О. Селівачова, які відбивали ідейні суперечності революційної доби щодо ставлення до класики та новітніх форм художньої творчості в аспекті пріоритету естетичних або морально-дидактичних критеріїв. Виявлено, що тексти молодого харківського вченого відображали, якими саме шляхами глорифікація наприкінці XIX ст. фольклорної та поетичної класики швидко змінювалася на початку наступного століття критичним ставленням. І сприяли цьому найрізноманітніші чинники у широкому спектрі від консервативних антипрогресистських ідей – до модерністських і авангардних інтенцій радикального оновлення.Висвітлено питання віри, релігії й атеїзму, богоявлення та богоборства у поезії символістів і зроблено висновок, що ліричні герої розглядуваних О. Ф. Селівачовим авторів у неприйнятті пересічності, банальності – по-новому розвивали сформовані ще раніше ідеї: «поет і натовп», обожнення реальності й обоготворення власної особистості. Молодий учений, попри свою швидше консервативну світоглядну позицію, захоплено вітав ще не визнане всіма сучасниками мистецтво модерністів, передусім як талановите, багате новими формами й смислами художнє явище, сумнівався в справедливості застосовуваного до неї ярлика «декаданс», усвідомлював відсутність прямої відповідності між естетико-художніми преференціями, політичними й релігійними переконаннями.^UIt is found out that O. Selivachov's manuscripts, as a rule, are more completethan publications. This is explained by the fact that censorship, editorialabbreviations and pruning, as well as interposition were embodied during the printingpreparation process. Additionally, it is noted that in democratic societycircumstances, there is an urgent necessity in returning undeservedly forgottenhistorical figures to the cultural life space of modern Ukraine, especially whenit is predetermined by totalitarian past conditions, which distorted various formsof commemorative practices.A special emphasis is placed on the powerful artistic, professional and spiritualpotential of several generations of the same ancestry. It is established that familytradition is important in providing a child not only with school education, but culturalbasis as well. Herewith, along with all this, the most important is personal naturalinclination, because children of the same parents did not always choose the sameprofession or occupation. And finally, when the ancestry lasted for several centuries(regardless of the activity nature of its representatives), only this created theopportunity itself to study the regularities and coincidences of blighty history andculture through the genealogical prism. As a rule, such an approach always convinceswith living concreteness.An observed specific "change of milestones" in O. Selivachov's works since1917 is not conditioned by the political conjuncture, taking into account the fact thatfor the longest time in Kharkiv of those years (1918–1919) the power belonged not tothe bolsheviks, but to the Germans, hetmans, denikinets. This applies to the generalawareness of the culture end of the imperial period. Used by O. Selivachov names ofimaginary ideological allies show a wide range of reviewers of both classic andfolklore traditions, which represent all trends in cultural and sociological thought of8the XIX cent. Among them some prominent figures can be enumerated, such asrevolutionary democrats (V. Bielinskyi, M. Dobroliubov, D. Pysariev), liberals (I.Bunin, M. Hershenzon, I. Turheniev), conservatives of mystical and Slavophileshades (M. Hohol, O. Miller, V. Soloviov, O. Sobolevskyi), researches of religiousrevival (D. Merezhkovskyi, M. Nepliuiev, L. Tolstoi). At the same time, the influenceof many of them is felt in the texts of young Kharkiv scientist.In this study O. Selivachov's texts that reflect ideological contradictions of therevolutionary era in relation to the classic and latest forms of artistic creativity,particularly, in terms of aesthetic or moral didactic criteria priority, are researched. Itis revealed that texts of this young Kharkiv scientist reflect those ways in whichfolklore and poetic classic glorification of late XIX cent. was quickly changing intocritical attitude at the beginning of the next century. All this was facilitated by avariety of factors in a wide range, from conservative anti progressive ideas tomodernist and avant-garde intentions of radical renewal.The issues of faith, religion and atheism, Epiphany and god-fightingin symbolists' poetry are highlighted. According to this, it is concluded thatthe authors' lyrical heroes researched by O. F. Selivachov are characterised by theirmediocrity rejection and banality, in such a way creatively developing previouslyformed ideas in a new way: "a poet and a crowd", reality deification and ownpersonality deliberation. Despite some kind of conservative worldview, the youngscientist enthusiastically welcomed the modernists' art that was not recognised by allcontemporaries, considering it as a talented in rich forms and meanings artisticphenomenon. He doubted the validity of the applied label "decadence", and wasconscious of the lack of a direct correspondence between aesthetic and artisticpreferences, political and religious beliefs.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». – Науково-дослідний інститут публічного права, Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, Кропивницький, 2023.У дисертаційному дослідженні розкрито категорійно-поняттєве визначення, зміст, сутність адміністративно-правового механізмувзаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки, а також детермінації його особливостей у системному та комплексному вияві. Адміністративно-правовий механізм взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки визначено як сукупність адміністративно-правових засобів, які об’єктивують комплекс реалізованих суб’єктами забезпечення національної безпеки нормативних, організаційних та контрольно-наглядових дій, спрямованих на забезпечення належних умов (засад), принципів, правил, стандартів та процедур функціонування процесу реалізації взаємовідносин між суб’єктами сектору безпеки й оборони України під час виконання ним функціональних обов’язків. Уточнюється, що адміністративно-правові засоби, які формують структуру адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки можна розглядати у двох аспектах: як сукупність адміністративно-правових норм або ж як інструменти виконання адміністративних рішень. Доведено, що останній підхід є застосовним при загальному визначені поняття адміністративно-правового механізму (здійснюється акцентуація на його інструментальній складовій), адже адміністративно-правові засоби віддзеркалюють найбільш істотні його особливості.Визначено, що мета адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки має дуальне значення. Висунуто гіпотезу, що основним загальним завданням адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки є реалізація окремих напрямів державної політики у сфері національної безпеки й оборони. Уточнено, що конкретні завдання цього механізму є прямо залежним від того, які завдання поставлені перед тими суб’єктами, які мають взаємодіяти. Вони визначаються індивідуально та стосуються напрямів та видів спільної діяльності, що потребують врегулювання (наприклад, врегулювання процедури делегування окремих повноважень суб’єкта сектору безпеки й оборони іншому суб’єкту цієї системи задля ефективності виконання завдань системи забезпечення національної безпеки України). Доведено, що адміністративно-правовий механізм взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки виконує низку функцій. Здійснено умовний поділ таких функцій за груповими ознаками. Перша група – базові функції (регулятивна та координаційна). Друга група – цільові функції (інституційна; контрольно-наглядова; забезпечувальна тощо). Третя група – спеціальні функції (стабілізаційна; адаптаційна; прогностична).Сформовано, що структура адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки є такою: 1) адміністративно-правові норми, об’єктивовані у межах нормативно-правової бази, що складається з актів різної юридичної сили та загального і спеціального спрямування, основним призначення яких є врегулювання конкретного питання у межах означених відносин; 2) об’єкти регулювання – діяльність та поведінка суб’єктів сектору безпеки й оборони; 3) суб’єкти регулювання – суб’єкти, що формують правові рамки та процедури досліджуваної взаємодії (як суб’єкти ієрархічно вищої структури, так і самі суб’єкти взаємодії); 4) адміністративні правовідносини, що виникають між об’єктами та суб’єктами регулювання, а також ті, що виникають, розвиваються та припиняються між представниками сектору безпеки й оборони (йдеться як про горизонтальні, так і вертикальні відносини, що характеризуються різним змістом); 5) адміністративно-правові засоби реалізації механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки – нормотворчі (встановлення правил, процедур, зобов’язань тощо), організаційні (збір інформації, підготовка документів тощо), забезпечувальні (методичний супровід, технічне та матеріальне оснащення, фінансування тощо) та управлінські (заохочення, переконання, контрольно-наглядова діяльність тощо).^UThe thesis reveals the categorical and conceptual definition, content, and essence of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security, as well as the determination of its features in a systemic and comprehensive manner. The administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is defined as a totality of administrative and legal means that objectify a set of regulatory, organisational, control and supervisory actions implemented by the national security entities with the purpose of ensuring appropriate conditions (fundamentals), principles, rules, standards and procedures for the functioning of the process of implementation of interrelations between the security and defence sector entities of Ukraine in the course of performing their functional duties. It is specified that the administrative and legal means which form the structure of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security can be considered in two aspects: as a set of administrative and legal provisions or as instruments for implementing administrative decisions. It is proved that the latter approach is used in the general definition of the concept of the administrative and legal mechanism (the emphasis is placed on its instrumental component), since administrative and legal means reflect its most significant features. It is determined that the purpose of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is dual. The author hypothesises that the main general task of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is to implement certain areas of public policy on national security and defence. It is clarified that the specific tasks of this mechanism directly depend on the tasks assigned to the entities that are to interact. They are determined individually and relate to the areas and types of joint activities that need to be regulated (for example, to regulate the procedure for delegating some full powers of a security and defence sector entity to another entity of this system for the purpose of efficient performance of the tasks of the national security system of Ukraine). It is proved that the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security performs a number of functions. Such functions are conditionally grouped by common characteristics. The first group includes basic functions (regulatory and coordination functions). The second group includes targeted functions (institutional; control and supervision; support functions, etc.). The third group includes special functions (stabilisation, adaptation and prognostic functions). It is stated that the structure of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is as follows:1) Administrative and legal provisions objectified within the regulatory framework consisting of regulations of different legal force, of general and special orientation, the main purpose thereof is to regulate a specific issue within the relations under study; 2) Objects being regulated – the activities and conduct of security and defence sector entities; 3) Regulatory actors – that is, those actors that form the legal framework and procedures for the interaction under study (both hierarchically higher level entities and the actors of interaction themselves); 4) Administrative legal relations that arise between objects being regulated and regulatory actors, as well as those that arise, develop and terminate between representatives of the security and defence sector (these are both horizontal and vertical relations characterised by different content); 5) Administrative and legal means of implementing the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security: rule-making (establishment of rules, procedures, duties, etc.), organisational (collection of information, preparation of documents, etc.), support (methodological support, technical and material equipment, financing, etc.) and managerial (encouragement, persuasion, control and supervision, etc.).

У дисертації вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування вольових якостей підлітків у позашкільних закладах спортивного спрямування (розширення уявлень підлітків про спортивну діяльність як про спосіб розвитку вольових якостей особистості; здійснення диференційованого тренування підлітків та використання ефективних методів, засобів його забезпечення на основі особистісно зорієнтованого підходу; забезпечення позитивної мотивації підлітків до командної спортивної діяльності та реальної самооцінки власних можливостей. Розроблено і апробовано модель формування вольових якостей підлітків у позашкільних закладах спортивного спрямування, що містить такі блоки: методологічно-цільовий (мета, завдання, підходи та принципи, що регламентують включення та функціонування спроєктованої моделі в системі позашкільних закладів спортивного спрямування, суб’єкти тренувального процесу), змістовно-процесуальний (етапи, педагогічні умови, зміст, вибір форм і методів роботи з формування вольових якостей, що надають безпосередній вплив на результативність використання потенціалу спортивних єдиноборств), та оцінювально-результативний (моніторинг та підсумковий зріз, результат).Практичне значення отриманих результатів полягає в розробленні методичних рекомендацій для тренерського колективу позашкільних закладів спортивного спрямування щодо впровадження моделі та педагогічних умов формування вольових якостей; цілеспрямованої системи впливів на вольовий розвиток підлітків, на їх моральні переконання та ідеали; створенні «Щоденника саморозвитку».Результати дослідження можуть бути використані тренерсько-викладацьким складом позашкільних закладів спортивного спрямування у процесі морально-вольового виховання підлітків; при оновленні освітніх програм та окремих освітніх компонентів зі спеціальностей 017 Фізична культура і спорт, 014 Середня освіта (предметна спеціальність/спеціалізація: 014.11 Середня освіта (Фізична культура).^UThe thesis for the first time theoretically substantiates the pedagogical conditions for the formation of volitional qualities of adolescents in out-of-school sports institutions (expanding adolescents' ideas about sports activities as a way to develop volitional qualities of a personality; implementation of differentiated training of adolescents and the use of effective methods and means of its provision based on a personality-oriented approach; ensuring positive motivation of adolescents to team sports activities and real self-esteem of their own capabilities). The model of formation of volitional qualities of adolescents in extracurricular sports institutions has been developed and tested, which contains the following blocks: methodological and target (goal, tasks, approaches and principles governing the inclusion and functioning of the designed model in the system of extracurricular sports institutions, subjects of the training process), content and procedural (stages, pedagogical conditions, content, choice of forms and methods of work on the formation of volitional qualities that have a direct impact on the effectiveness of the use of potential).The practical significance of the obtained results is to develop methodological recommendations for the coaching staff of extracurricular sports institutions on the implementation of the model and pedagogical conditions for the formation of volitional qualities; a targeted system of influences on the volitional development of adolescents, their moral beliefs and ideals; creation of a "Self-Development Diary".The results of the study can be used by the coaching and teaching staff of extracurricular sports institutions in the process of moral and volitional education of adolescents; in updating educational programs and individual educational components in the specialties 017 Physical Culture and Sports, 014 Secondary Education (subject specialty/specialization: 014.11 Secondary Education (Physical Education).

Наукова праця присвячена формуванню методики розслідування кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 367 Кримінального кодексу України «Службова недбалість». Актуальність цієї теми зумовлюється наявністю труднощів у практичній діяльності правоохоронних органів з виявлення та розслідування службової недбалості та відсутністю відповідної науково-обґрунтованої окремої криміналістичної методики.Автором здійснено критичний аналіз наукових праць з питань кваліфікації та розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, вивчено нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини, пов'язані з досудовим розслідуванням службової недбалості, узагальнено відповідну слідчу та судову практику. На цих підставах розроблено методику розслідування вказаного виду кримінального правопорушення.Дисертантом розроблено криміналістичну класифікацію службової недбалості залежно від сфери діяльності, де було вчинено кримінальне правопорушення, за місцем у механізмі злочинної діяльності та за характером спричинених наслідків. Шляхом аналізу наукових праць щодо теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів, вивчення й узагальнення матеріалів слідчої та судової практики у кримінальних провадженнях про службову недбалість визначено внутрішню будову криміналістичної характеристики даного виду кримінального правопорушення, до якої включено типові відомості про ознаки способів і слідів, особи правопорушника, місця, часу й обстановки службової недбалості. Обґрунтовано, що у криміналістичній характеристиці службової недбалості вагомими є загальні та спеціальні відомості про особу правопорушника Аналізуючи типову обстановку службової недбалості, автор встановив, що місцем її вчинення в більшості випадків є місце роботи службової особи. Упорядковано обставини, що підлягають встановленню під час розслідування службової недбалості, а саме визначено обставини, що пов'язані зі складом кримінального правопорушення, з кримінальною процесуальною діяльністю у кримінальному провадженні й обставини, що не входять до предмета доказування, але мають криміналістичне значення. З метою формування рекомендацій з вилучення, огляду та вивчення документів на стадії досудового розслідування службової недбалості розроблено криміналістичну класифікацію таких документів залежно від змісту та значення для кримінального провадження інформації, що міститься в них, виконавця документу, місцезнаходження та форми документа. Надано рекомендації щодо витребування або вилучення документів в порядку виконання ухвали про тимчасовий доступ в безконфліктній і конфліктній ситуації, а також щодо проведення огляду документів як окремої слідчої дії.На підставі вивчення матеріалів слідчої та судової практики встановлено орієнтовне коло осіб, які підлягають допиту в якості свідків у кримінальному провадженні про службову недбалість. Сформовано перелік найбільш ефективних тактичних прийомів допиту в конфліктних ситуаціях, до яких віднесено звернення до позитивних особистих якостей підозрюваного, переконання допитуваного у хибності його аргументів, роз'яснення змісту допущених порушень у службовій діяльності та їх наслідків, пред'явлення доказів, логічний і фактичний аналіз обставин, на які посилається допитуваний, а також залучення спеціаліста до участі в допиті.За результатами аналізу матеріалів кримінальних проваджень визначено, що як спеціалістів до проведення окремих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні про службову недбалість найчастіше залучають осіб, які є обізнаними у специфіці тієї сфери діяльності, в якій було вчинено службову недбалість, спеціалістів-криміналістів та фахівців у галузі бухгалтерського обліку, фінансів, економіки підприємства і товарознавства.^UScientific work is devoted to the formation of methods of investigating a criminal offense, the responsibility for which is provided by Art. 367 of the Criminal code of Ukraine "Official negligence". The urgency of this topic is due to the difficulties in the practical activities of law enforcement agencies to detect and investigate negligence and the lack of appropriate scientifically sound separate forensic methodology.The author made a critical analysis of scientific works on qualification and investigation of criminal offenses in the field of official activities and activities related to the provision of public services, studied regulations governing legal relations related to pre-trial investigation of official negligence, summarized the relevant investigative and case law. On these grounds, a methodology for investigating this type of criminal offense has been developed.The dissertation developed a forensic classification of official negligence depending on the field of activity where the criminal offense was committed, the place in the mechanism of criminal activity and the nature of the consequences. By analyzing scientific works on the theoretical foundations of forensic characterization of crimes, study and generalization of materials of investigative and judicial practice in criminal proceedings on negligence, the internal structure of forensic characterization of this type of criminal offense is determined, which includes typical information , time and circumstances of official negligence.It is substantiated that general and special information about the identity of the offender is important in the forensic characterization of official negligence.Analyzing the typical situation of official negligence, the author found that the place of its commission in most cases is the place of work of the official.The circumstances to be established during the investigation of official negligence have been regulated, namely the circumstances related to the composition of a criminal offense, criminal procedural activities in criminal proceedings and circumstances that are not part of the subject of evidence, but have forensic significance.In order to form recommendations for the seizure, review and study of documents at the stage of pre-trial investigation of official negligence developed forensic classification of such documents depending on the content and importance for criminal proceedings information contained in them, the executor of the document, location and form. Recommendations are provided for the recovery or seizure of documents in the order of execution of the decision on temporary access in a conflict-free and conflict situation, as well as for the review of documents as a separate investigative action.Based on the study of materials of investigative and judicial practice, an approximate range of persons subject to interrogation as witnesses in criminal proceedings for negligence. The list of the most effective tactics of interrogation in conflict situations is formed, which includes appeal to the positive personal qualities of the suspect, conviction of the interrogee in the falsity of his arguments, explanation of the content of violations and their consequences, presentation of evidence, logical and logical analysis. the circumstances referred to by the interrogated, as well as the involvement of a specialist in the interrogation.According to the results of the analysis of the materials of criminal proceedings, it is determined that as specialists in conducting certain investigative (search) and other procedural actions in criminal proceedings on official negligence most often involve persons who are aware of the specifics of the field of activity in which negligence was committed. forensic scientists and specialists in the field of accounting, finance, business economics and commodity science.