Здійснено порівняльний аналіз освітньої політики, шкільних систем, законодавства у Галичині та розвинутих державах Західної Європи. Виявлено спільні для цих країн найважливіші тенденції, характерні особливості процесу становлення та розвитку народного шкільництва в досліджуваний період. Проаналізовано діяльність початкових і середніх навчальних закладів країн Західної Європи. Відтворено найважливіші особливості генезису змісту освіти, форм, принципів, методів і засобів навчання у європейських загальноосвітніх школах та їх вплив на організацію навчального процесу у вітчизняній школі досліджуваного періоду. Розкрито специфіку фахової підготовки вчителів у вітчизняних та зарубіжних педагогічних закладах. Введено до наукового обігу важливі маловідомі джерела та факти.

  Скачати повний текст

Встановлено, що основними (парадигмальними) чинниками, що впливають на стабільність сучасного суспільства, є: позитивна соціальна політика держави, адекватна громадська думка та громадянське суспільство, що розвивається. Обгрунтовано необхідність введення до категоріального апарату соціальної філософії поняття "стан суспільства" як основної характеристики сучасної соціальної системи, що дозволяє визначати кризові, стабільні та динамічні періоди суспільного розвитку на підставі спеціально створеної для даних цілей системи стандартів і показників. Розроблено стабілізаційну концепцію, пристосовану до умов України. Виявлено діалектичний зв'язок між станом трансформації та стабілізацією суспільства. Обгрунтовано умови, за яких інститути суспільства забезпечують його стійкий розвиток. Запропоновано сучасну інтерпретацію принципу соціальної детермінації, яка полягає у запереченні "жорсткої" та безпосередньої залежності соціального розвитку суспільства від рівня його економічного розвитку в епоху постіндустріалізму. Встановлено, що домінування "економічного" мислення, пріоритетність економічних цілей, характерні для пострадянських держав, є причиною дисбалансу, що утворився між темпами розвитку економіки та соціального розвитку. Створено систему операціональних (об'єктивних і суб'єктивних) показників і стандартів як засобів визначення та вимірювання стану суспільства. Наведено рекомендації щодо використання даної методики соціальної діагностики для формування державою, інститутами громадського суспільства адекватної соціальної політики з урахуванням особливостей конкретного етапу економічного розвитку країни.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження цифрової політики як нового феномена політичного процесу в сучасному світі, що виникає під впливом глобальної цифровізації. Виявлено, що цифровізація політики є валентним, нестійким, незавершеним процесом, що можна пояснити самою природою глобальної цифровізації, що постійно самовдосконалюється та самооновлюється. Це позначається і на принципах формування цифрових політичних суб'єктів, які постійно удосконалюють свій інструментарій через утворення усе більш масштабних спільнот. Тож баланс сил у цифровому світі залежить від миттєвої інтеграції цих спільнот тими або іншими цифровими політичними суб'єктами. Цифровізацію державної політики описано як постійну модифікацію цифрової інфраструктури політичного процесу. Встановлено категорії для вивчення цифровізації політики з метою виявлення її впливу на дискурс сучасності: «цифрова політика», «цифрові політичні суб'єкти», «цифрові політичні практики», «цифровий політичний контент», «вірусна політика».Для окреслення особливостей сучасної цифрової політики держави запропоновано ідеальну модель цифрової політики, яка дозволяє визначити зміст та принципи трансформації політики держави у цифровому середовищі, зокрема: 1) процедуру утворення нового типу політичного актора – цифрового політичного суб'єкта; 2) перехід до нового типу політичної взаємодії – утворення мереж різних типів для здійснення політики у межах цифрових політичних практик, 3) способи використання цифрової інфраструктури для здійснення політики, 4) принципи продукування нового типу політичного контенту, що змінює структуру та формати політичних текстів. Розроблено формалізовану комп'ютерну модель цифрової політики. Укладено періодизацію цифровізації політики України, Білорусі та РФ упродовж 2005-2019 років. Визначено специфіку еволюції цифрової політики України, Білорусі та РФ під впливом дискурсу глобальної цифровізації. Створено авторську типологію сучасної цифрової політики держав в умовах глобальної цифровізації (динамічний і стабільний тип із підтипами). Виявлено типи трансформацій цифрових політичних практик у сучасному світі на основі дослідження та співставлення динаміки параметрів формалізованої комп'ютерної моделі цифрової політики (холістичний та ізольований типи з підтипами).Ключові слова: цифровізація політики, цифрова політика, цифрова політична інфраструктура, цифровий політичний суб'єкт, модель цифрової політики, цифрові політичні практики.^UDigital politics as a new phenomenon of political process, which emerged because of global digitalization, is discovered in the research. It's stated, that politics' digitalization is a variable, unstable, ongoing process. This may be explained by the digitalization' nature as a process, which constantly improves and renews itself. Because of that, political subjects' modification happens constantly, they keep on improving their digital potential through making communities of a larger scale. Thus, power balance in the world depends on communities' rapid integration by digital political subjects. State politics' digitalization is observed as a reflection of the digital infrastructure's constant modifications during political processes. In order to define the influence of politics' digitalization on the discourse of modernity the categories for studying politics' digitalization have been set: ‘digital politics', ‘digital field', ‘digital political subjects', ‘digital political practices'. The discourse of modernity is understood as a digital field, consisting of code systems inside which senses are set. A field predetermines a procedure of forming digital political subjects, creating digital infrastructure and mechanisms of integration of fragmented communities. Digital politics is defined as a process of shaping digital discourse within changing digital infrastructure which is constantly modified within network reality of modern politics and society. Digital political subjects are political actors of a new type. They use the potential of fragmented communities and integrate networks in order to influence the processes of defining and making political decisions. Digital political practices is a procedure of converting / recoding senses into texts, and this generates new texts and new senses.An ideal model of digital politics was offered for describing peculiarities of modern digital state politics. The model allows to define content and principles of state politics' transformations in digital setting, such as: 1) a procedure of making a new type of a political actor – a digital political subject; 2) a transition to a new type of political interactions – creating networks of different types for political activity within digital political practices; 3) the ways of exploiting digital infrastructure for political activity; 4) the principles of production of a new type of political content which changes the structure and formats of political texts. A formal computer model of digital politics was designed.Specificity of evolution of digital politics in Ukraine, Belarus and Russian Federation under the influence of discourse of global digitalization was defined. Constant digital political subjects initiate decentralized networks and use direct ways of interactions (with dissemination of viral messages) in Ukraine. On the other hand, large-scale centralized networks are initiated by episodic digital political subjects in Belarus and Russian Federation. And viral messages aren't produced on the official level. Several periods of digitalization of politics were observed: 1) а proto-digital period with transition from offline towards online techniques of political interactions; 2) a personalized period with popular political actors being the centre of networking; 3) a space oriented period with dominance of globalized political subjects. The author's typology of modern digital state politics, which occurs within global digitalization, was designed. A stable type with the balanced representation of digital political subjects and a dynamic type with unbalanced one were proposed. Several subtypes were also observed in our research (traditional and network). The types of transformations of digital political practices in the modern world were defined after discovering and comparing the formal computer model of digital politics' indicators. A holistic type with correlations and interactions between the official and mass media digital practices and an isolated type without ones were discovered. Keywords: politics digitalization, digital politics, digital political infrastructure, digital political subject, digital politics model, digital political practices.

Дисертація є першим комплексним і системним науковим дослідженням сучасних проблем цивільно-правової політики України, на підставі якого розроблено концепцію (систему поглядів, загальний задум) цього напряму державної діяльності. У роботі здійснено теоретичне розв'язання актуальної науково-прикладної проблеми вітчизняного правознавства – розроблена концепція цивільно-правової політики України. Конвергенція приватного і публічного у цивільному праві є об'єктивним процесом, що відбувається у межах системи права і правової системи загалом. Тільки в єдності інтересів приватних і публічних (у розумінні інтересів державних і місцевого самоврядування), гармонійному збалансуванні їх меж впливу цивільно-правове регулювання здатне забезпечити досягнення основної своєї мети. Остання полягає у сталому розвитку і належному захисті особистих немайнових і майнових відносин та формуванні правової моделі унеможливлення зловживань, зокрема, з боку держави чи місцевої влади у випадках їх участі в приватних правовідносинах. Власне цивільно-правова політика і покликана створити належне підґрунтя для реалізації такої мети. Дотримання необхідного балансу інтересів (приватних, суспільних і державних) є обов'язком передусім держави. Водночас усі інші учасники правовідносин мають бути активними у забезпеченні такого стану, і не лише через реалізацію своїх прав.^UThesis is the first complex and systematic research of modern problems of civil law policy of Ukraine, on the basis of which the concept (system of views, general idea) of this area of state activity is developed. Theoretical solution of the actual scientific and applied issues of domestic jurisprudence is carried out in the study – the concept of civil law policy of Ukraine has been developed.The convergence of private and public law in civil law is an objective process that takes place within the civil law system and the legal system as a whole. Only by unity of private and public interests (as the interests of state and local self-government), the harmonious balancing of the limits of their influence, civil law regulation can ensure the achievement of its main goal.

З'ясовано сутність "українського питання", його місце у суспільно-політичному та соціокультурному житті Російської імперії вказаного періоду, охарактеризовано процес перманентного реформування цензурного законодовства та устрою відповідних органів в контексті тогочасних суспільно-політичних трансформацій. Виділено періоди та підперіоди цензурної політики в "українському питанні", охаракткеризовано їх особливості, доведено поступове посилення антиукраїнських цензурних норм, констатовано вдосконалення механізмів втілення цієї політики відповідними цензурними органами в українських губерніях. Підсумовано, що лише недосконалість цензурного законодавства, яку так і не вдалося виправити, бюрократизований апарат цензури, жертовна культурницька та видавнича діяльність представників національно свідомої української інтелігенції, не дали змогу цензурним органам стримати розвиток "українського питання", вилучити його з інформаційного поля Російської імперії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розкрито роль партійно-державного керівництва в розбудові цензурної системи у РСФРР. Виявлено специфічні риси радянської цензури в період її становлення та централізації. З'ясовано специфіку цензурної практики щодо радіомовлення, кіносправи, реклами, музичного репертуару, контролю за ввезенням літератури з-за кордону та виступами партійних керівників. Досліджено політику влади щодо приватно-кооперативних видавництв у донепівський період, розкрито процес їх включення щодо державної видавничої системи в роки непу. Розглянуто форми співпраці цензурних установ з карально-репресивними органами, визначено зміст цензурної діяльності відділу політконтролю ДПУ.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність ціни та ціноутворення на нову продукцію машинобудівних підприємств. Сформовано принципи економічної категорії "цінова політика підприємства", уточнено її сутність. Узагальнено методичні підходи до ціноутворення. Проведено оцінку методів визначення граничних цін на нову продукцію машинобудування. Проаналізовано результати цінової діяльності машинобудівних підприємств України та Запоріжжя, що підтвердило актуальність теми дослідження. Удосконалено метод розрахунку нижньої межі ціни на нову продукцію машинобудування, метод розрахунку верхньої межі ціни, метод оцінки впливу надійності на ціну техніки. Визначено обсяг продажу нової техніки на основі рівності ціни нижньої та верхньої меж ціни. Запропоновано розраховувати економічний ефект товаровиробника на основі добутку різниці верхньої та нижньої межі й обсягу продажу нової техніки. Оцінено вплив ціни нової техніки на термін експлуатації базової. Запропоновано параметри окупності витрат на придбання й експлуатацію нової техніки.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні основи та практичні аспекти формування цінової політики сільськогосподарськими підприємствами (СГП), обгрунтовано пропозиції щодо її удосконалення за умов ринку. Розглянуто еволюцію теорії ціни та ціноутворення, визначено його особливості в сільському господарстві. Проаналізовано тенденції розвитку сільського господарства України за сучасних умов, визначено вплив ціноутворення на прибутковість виробництва сільськогосподарської продукції. Визначено особливості формування цінової політики в СГП Харківщини різних форм власності. Запропоновано шляхи вдосконалення господарських шляхів між підприємствами різних сфер АПК щодо ціноутворення. Доведено, що формування цінової політики СГП за сучасних умов повинно здійснюватись на основі комплексного врахування факторів на глобальному, національному, галузевому та господарському рівнях. Обгрунтовано напрями вдосконалення цінової політики СГП, в тому числі з урахуванням державної підтримки цін, концентрації, інтенсифікації та диверсифікації виробництва.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми вдосконалення цінової політики підприємств у системі маркетингу. Розкрито теоретичні аспекти формування цінової політики на сучасному етапі, визначено сутність ціни як складової частини комплексу маркетингу. Проведено маркетингові дослідження факторів чутливості споживачів до ціни. Здійснено моніторинг цін конкурентів. Проаналізовано діючу практику формування цінової політики у торговельних підприємствах. Розроблено та рекомендовано до використання блочну схему циклічного процесу формування цінової політики за умов маркетингової орієнтації підприємств, комплексну систему інформаційного забезпечення процесу ціноутворення у підприємстві, блок-схему проектування системи маркетингової інформації з ціноутворення. Запропоновано методику комплексного вивчення цінової чутливості споживачів, блок-схему процесу аналізу та прогнозування попиту для обгрунтування цінових стратегій, а також комп'ютерну програму щодо дослідження цінової еластичності попиту у торговельних підприємствах, яку створено у середовищі табличного процесору Excel для Windows. Розроблено методику моніторингу цін конкурентів, схему та зміст системи коректування цін у підприємствах.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методичних положень та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо функціонально-орієнтованого управління розвитком людських ресурсів (ФОУРЛР). Сформовано визначення ФОУРЛР, під яким розуміється діяльність, що базується на управлінні людськими ресурсами, яке розглядає персонал підприємства під кутом бачення його потенційних можливостей та здатностей, що дозволяють виконувати покладені на нього функціональні завдання, зокрема за рахунок здатності зменшувати складність роботи та розвитку особистих характеристик. Удосконалено класифікацію характеристик керівника, що визначають його стиль керівництва на основі моделі лідерства П. Коестенбаума та її доповнення характеристикою потенціалу розвитку керівника. Удосконалено методику оцінювання складності роботи керівника, що враховує асиметрії, які виникають у процесі виконання його функціональних завдань і впливають на рівень невизначеності та час виконання поставлених завдань. Набули подальшого розвитку технології управління людськими ресурсами, а саме прийняття управлінських рішень, командна робота, крос культурна політика, мотивація. Запропоновано модель функціонально-орієнтованого управління розвитком людських ресурсів, яку представлено назвою «Модель 7 В» за абревіатурою обґрунтованих видів діяльності як елементів такого управління. У межах реалізації даної моделі запропоновано структурно-логічну схему розроблення профілю керівника у сфері ЗЕД, яка виділяє рівні формування компетенцій для ефективного виконання функціональних завдань та формує середовище для їх реалізації на основі застосування принципів людино центричного управління. У роботі набула подальшого розвитку методика визначення ефективності діяльності підприємства, зокрема у сфері зовнішньоекономічної діяльності на основі врахування складності роботи у даній сфері та зростання потенціалу розвитку функціонального керівника. Підсумовано, що чим вище значення коефіцієнта розвитку людських ресурсів, тим вищі темпи зростання прогнозованого експорту, а резерв реалізації потенціалу експортної діяльності є вищим у підприємств, діяльність яких характеризується нижчим рівнем складності роботи.^UThe thesis is devoted to the development of theoretical and methodological principles and substantiation of recommended practices for functional-oriented management of human resources development (FOMHRD).The definition of FOMHRD was formed. It means the activities which are based on human resource management, which regards the staff of the enterprise in the context of their potential capacity and ability, which allow the staff to perform the functional tasks assigned, in particular as a result of the ability to reduce the work complexity and develop personal attributes. The paper improves the classification of manager features that determine his/her leadership style based on the Dr. Peter Koestenbaum leadership model and supplements it with the review of the potential for manager development. It's improved the method of evaluating the complexity of the manager's work, which takes into account the asymmetries arising in the fulfilment of manager's functional tasks and affecting the level of uncertainty and time of tasks. The paper further developed the techniques of human resource management, namely management decision making, teamwork, cross-cultural policy, motivating. The model of functional-oriented management of human resources development was proposed, which is represented by the name "7 В Model", by the abbreviation of justified activities as components of such management. As part of implementation of this model, a structural and logical chart of developing a manager's profile in the area of foreign economic activity was proposed; this chart defines the levels of competencies for effective fulfilment of functional tasks and creates an environment for implementation of competencies based on the principles of employee-centered management. The paper further developed the methods of determining the enterprise performance efficiency, in particular in the area of foreign economic activity, based on the consideration of work complexity in this area and growth of potential for functional manager development. It is concluded that the higher the HR development factor, the higher the rate of projected export growth, and the reserves for the implementation of export activities potential are higher at the enterprises the activities of which are characterized by a lower complexity level.

Об'єктом дослідження є процес формування товарної інноваційної політики підприємств молочної галузі.Предметом дослідження є теоретико-методичні і практичні положення формування товарної інноваційної політики підприємств молочної галузі.Методи дослідження: теоретичного узагальнення, якісного аналізу та синтезу, статистичного аналізу, експертних оцінок, попарних порівнянь, прийняття багатокритеріальних рішень (TOPSIS).Удосконалено:- науково-методичний підхід до визначення рівня новизни товарів за її видами та інтегрального показника рівня новизни, який дозволяє порівнювати будь-які довільні товари і базується на засадах побудови ієрархічної структури виробничої та споживчої новизни товару, моделюванні ЖЦТ, методу аналізу ієрархій, що дозволяє оцінити рівень інноваційної активності підприємств і виступає передумовою формування товарної інноваційної політики;- методичний інструментарій оцінювання рівня значущості новизни продукції як міру її важливості для формування оптимального товарного асортименту в товарній інноваційній політиці підприємства, який базується на розроблених критеріях визначення рівня значущості товару з точки зору підприємства, врахуванні вагомості видів та рівнів новизни для кожного підприємства, ранжуванні товарного асортименту нових товарів за методом прийняття багатокритеріальних рішень TOPSIS, категоризації характеристик новизни товарів;- науково-методичний підхід до обґрунтування комплексу управлінських дій щодо аналізованих нових товарів на основі визначення їх місця в товарному асортименті, який базується на ідентифікації класу, до якого відноситься новий товар, відповідно до оцінки рівня новизни нових товарів за її видами за матрицями обґрунтування товарного асортименту «Ринкова новизна – Виробнича новизна», «Споживча новизна – Виробнича новизна», «Споживча новизна – Ринкова новизна», що дозволяє сформулювати низку управлінських дій щодо формування товарної інноваційної політики;набуло подальшого розвитку:- визначення поняття «товарна політика» і «товарна інноваційна політика» з комплексним урахуванням принципів, методів та дій по відношенню до будь-якого товару, своєчасного перегляду позицій підприємства відповідно до постійно змінних споживчих та ринкових вимог і забезпечення виробничих інноваційних можливостей, що сприяє розвитку наукових основ теорії формування товарної інноваційної політики;- процес формування товарної інноваційної політики, який визначається як сукупність паралельно і послідовно здійснюваних етапів, що розглядаються у вигляді окремих блоків: блок дослідження зовнішнього середовища; блок дослідження можливостей підприємства; блок реалізації дій товарної інноваційної політики, який передбачає використання науково-методичного інструментарію оцінки рівня новизни і рівня значущості новизни для обґрунтування товарного асортименту і розроблення управлінських впливів під час формування товарної інноваційної політики;- класифікація нових товарів передбачає поділ нових товарів на об'єктивно нові, частково нові, відносно нові, класифікацію видів та рівнів новизни товару, яка дає структурований поділ новизни за її функціональною спрямованістю, що дозволило визначити основні складові того чи іншого виду новизни, утворити структуру новизни товару, запропонувати показники оцінки новизни товарів для кожного її виду, здійснити оцінку кожного виду новизни товару за визначеними критеріями, що дозволить підприємствам мати чітке уявлення про новий товар і визначати управлінські впливи для роботи з товарним асортиментом;- визначення поняття «ступінь новизни» і «рівень значущості новизни», що було об'єктивною необхідністю для формування методичного інструментарію аналізу, оцінки і обґрунтування товарно.Сфера використання: молочна галузь.^UThe object of research is the process of formation of commodity innovation policy of dairy enterprises.The subject of the study is the theoretical and methodological and practical provisions for the formation of commodity innovation policy of the dairy industry.Research methods: theoretical generalization, qualitative analysis and synthesis, statistical analysis, expert evaluations, pairwise comparisons, multicriteria decision making (TOPSIS).Improved:- scientific and methodological approach to determining the level of novelty of goods by its types and integrated indicator of the level of novelty, which allows to compare any arbitrary goods and is based on the principles of building a hierarchical structure of production and consumer novelty of goods, modeling VCT, method of hierarchy the level of innovation activity of enterprises and is a prerequisite for the formation of commodity innovation policy;- methodological tools for assessing the level of significance of product novelty as a measure of its importance for the formation of the optimal product range in the product innovation policy of the enterprise, which is based on the developed criteria for determining the level of product significance from the point of view of the enterprise. new products by the method of making multi-criteria decisions TOPSIS, categorization of characteristics of novelty of goods;- scientific and methodological approach to substantiate the set of management actions for the analyzed new products based on determining their place in the product range, which is based on the identification of the class to which the new product belongs, according to the assessment of the novelty of new products by its types "Market novelty - Production novelty", "Consumer novelty - Production novelty", "Consumer novelty - Market novelty", which allows to formulate a number of management actions for the formation of product innovation policy;was further developed:- definition of "product policy" and "product innovation policy" with comprehensive consideration of the principles, methods and actions in relation to any product, timely review of the company's positions in accordance with constantly changing consumer and market requirements and providing production innovation opportunities that promote development scientific bases of the theory of formation of commodity innovation policy;- the process of formation of commodity innovation policy, which is defined as a set of parallel and sequential stages, which are considered in the form of separate blocks: the block of research of the external environment; block of research of possibilities of the enterprise; block of implementation of actions of commodity innovation policy, which provides for the use of scientific and methodological tools for assessing the level of novelty and the level of significance of novelty to justify the product range and develop management influences during the formation of commodity innovation policy;- classification of new products involves the division of new products into objectively new, partially new, relatively new, classification of types and levels of novelty of the product, which gives a structured division of novelty by its functional orientation, which allowed to determine the main components of a novelty, to form a structure novelty of goods, to offer indicators for assessing the novelty of goods for each of its types, to assess each type of novelty of goods according to certain criteria, which will allow companies to have a clear idea of the new product and determine management influences to work with the product range;- definition of the concept of "degree of novelty" and "level of significance of novelty", which was an objective necessity for the formation of methodological tools for analysis, evaluation and justification of goods.Scope: dairy industry.

Дисертаційна робота присвячена встановленню теоретико-методологічних аспектів формування та реалізації державної молодіжної політики України. Розкрито предмет наукового дослідження, який ґрунтується на теорії інформаційного суспільства та неоінституціональному підходів. Зазначено, що у наслідок своїх соціальних характеристик молодіжне середовище є тією частиною суспільства, в якій найшвидше відбувається накопичення і реалізація негативного протестного потенціалу. З'ясовано, що необхідною складовою молодіжної політики є державна молодіжна політика, яку прийнято розглядати як діяльність держави, її інститутів, які спрямовані на реалізацію потенціалу молоді. Вона характеризується наявністю законодавчо закріплених ідей стосовно ролі і місця молоді у поступальному розвитку суспільства. Суб'єктом державної молодіжної політики є держава та її спеціальні органи, діяльність яких пов'язана з розвитком людини. Розглянуто феномен «інноваційної діяльності» молоді, яка оформлюється у нормативно-правову практику. Виявлено, що державна молодіжна політика має певні моделі свого розвитку: універсалістська (скандинавські країни), громадівська (Великобританія), протекційна (центральноєвропейські країни), централізована (країни Середземномор'я). Проаналізовано статистичні дані досліджень міжнародних організацій, зокрема Freedom House з питань демократизації країн перехідного типу («Nations in Transit-2018»). Визначено основний комплекс нормативно-правової бази формування державної молодіжної політики: перший (1991–1996 рр.), другий (1996–2004 рр.), третій (2005–2009 рр.), четвертий (2010–2014 рр.), п'ятий (2015–2018 рр.). Доведено, що в умовах слабкості політичних інститутів внаслідок трансформаційних процесів молодь втрачає довіру до них та знаходить для себе альтернативу, де може почувати себе захищено та щасливо одночасно – це віртуальний простір. Встановлено наступні механізми будування молодіжної політики в інформаційному суспільстві сьогодення, які відрізняються інноваційністю: орієнтація на знання; цифрова форма представлення об'єктів; віртуалізація взаємодії в інформаційному суспільстві; інтегрованість у глобальний світ та мережева взаємодія акторів / об'єктів / суб'єктів; особлива мова кіберпростору; динамізм, глобальні масштаби, наявність протиріч. Визначено «інституціональну диверсифікацію» сучасного українського суспільства, що відкриває можливості для інноваційної діяльності, яка залежить від ефективності інститутів соціалізації. Вони, у свою чергу, є складовими державної молодіжної політики. Ключові слова: віртуальний простір, державна молодіжна політика, інститути соціалізації молоді, молоде покоління, ціннісні орієнтації.^UDissertation work is devoted to establishment of theoretical and methodological aspects of formation and realization of the state youth policy Ukraine. In a research it is opened a subject of scientific research which is based on the theory of information society and neoinstitutional approaches. It is noted what in a consequence of the social characteristics young people is that part of society in most of which quicker there is an accumulation and realization of negative protest potential. With it is established that a necessary component of youth policy is the state youth policy, which can be considered as activity of the state, its institutes which are directed to realization of potential of youth. It is characterized by existence of legislatively fixed ideas concerning a role and the place of youth in forward development of society. The subject of state youth policy is the state and its special bodies which activity to a greater or lesser extent with development of the person is sub. The phenomenon of "innovative activity" of youth which is made out in the state youth policy, and subsequently in standard and legal practice. It is revealed that the state youth policy has certain models of the development which differ to internal logic of the formation: an universal (the Scandinavian countries), public (Great Britain), a protectoral (the Central European countries), Centralized (the countries of the Mediterranean "I). Statistical data of researches of the international organizations, in particular Freedom House concerning democratization of the countries of transitional type ("Nations in Transit 2018"). The main complex of a regulatory framework of formation of the state youth policy which laid the foundation for the main documents regulating process of formation and realization of the state youth policy is defined and divide on five main periods: The first (1991-1996), The Second (1996-2004), The Third (2005-2009),The Fourth (2010-2014), The Fifth (2015-2018). It is proved that in the conditions of weakness of political institutes owing to transformational processes the youth loses trust to them and finds for itself an alternative where can feel it is protected and is happy at the same time - it is virtual space. The following mechanisms of construction of youth policy in information society of the present which differ in innovation are installed: Orientation to knowledge; The Digital form of representation about "maintaining; Virtualization of interaction in information society; integration to the global world and network interaction of actors / objects / subjects; Special speech of a cyberspace; Dynamism, global scales, existence of contradictions. It is defined "institutional diversification" of modern Ukrainian society what opens opportunities for innovative activity, which depends on efficiency of institutes of socialization. They, in turn, are components of the state youth policy. Keywords: institutions of socialization, state youth policy, values, virtual space, youth.

Об'єктом дослідження є політична система України протягом 1990 – 2014 рр. Предмет дослідження – особливості формування та функціонування режиму особистої влади В. Януковича. Мета дослідження: детальний аналіз обставин та причин виникнення, структури, механізмів влади та внутрішніх суперечностей режиму четвертого Президента України. Результати дослідження: у дисертації на основі аналізу комплексу документальних та наративних джерел досліджено формування та функціонування режиму особистої влади Віктора Януковича в контексті історичних реалій 1990-х – початку 2010-х рр. Для розкриття проблеми залучено низку соціальних та політичних теорій. Автор доводить, що становлення режиму особистої влади Віктора Януковича було складовою частиною ширшого процесу формування та посилення донецького клану на основі регіональних еліт Донецької та Луганської областей. Останній виступав як виразник політичних інтересів цієї неформальної групи на посадах голови обласної державної адміністрації та премʼєр-міністра. Після перемоги на президентських виборах 2010 р. В. Янукович розпочав активну діяльність зі збільшення власних повноважень та можливостей впливати на систему державного управління. Кроками до захоплення всієї повноти влади стали формування «коаліції тушок» за допомогою депутатів-перебіжчиків та фракцій Партії регіонів, Блоку Литвина та комуністів; відновлення дії Конституції 1996 р. за допомогою Конституційного Суду; приборкання опозиційних сил: прихильників Тимошенко, Податкового майдану, праворадикальних організацій та інших осередків спротиву за допомогою репресій та підкупу. Загалом на кінець 2011 р. Україна вже перебувала в цілком іншій політичній реальності, аніж на момент перемоги В. Януковича. Сукупність змін протягом 2010-2011 рр. Дає підстави говорити про державний переворот. Очільник донецького клану зосередив у власних руках величезні формальні та неформальні важелі впливу, фактично знищивши демократичні запобіжники встановлення авторитарного режиму. Основу режиму Віктора Януковича становила «Сім'я» – група близьких людей навколо його старшого сина О. Януковича. Говорити про її оформлення можна станом на 2012 рік, коли відбувалася низка ключових перестановок в уряді та стрімке зростання бізнес-структур Януковича-молодшого. Крах режиму Януковича був опосередковано пов'язаний з міжнародною політикою. Але головною причиною падіння створеної ним вертикалі були її глибокі внутрішні суперечності. Примітивна внутрішня та зовнішня політика спричинила гостру політичну кризу, задля вирішення якої потрібно було вийти за межі сповідуваних донецьким кланом підходів неформальних домовленостей, адміністративного ресурсу та корупції. Однак сам Янукович не був здатним на такі радикальні кроки. Цілком закономірно, його режим занепав під тиском ним же створених суперечностей під час Революції Гідності. Сфера використання: створення узагальнюючих праць з історії України другої половини ХХ – початку ХХІ ст., для укладання історичних, політичних енциклопедій, довідників, а також для розробки навчальних курсів, освітніх програм, підручників для загальноосвітніх закладів і закладів вищої освіти.^UThe object of research is the political system of Ukraine during 1990 - 2014. The subject of research - the peculiarities of the formation and functioning of the regime of personal power of Viktor Yanukovych. The purpose of the study: a detailed analysis of the circumstances and causes, structure, mechanisms of power and internal contradictions of the regime of the fourth President of Ukraine. Results of the research: The dissertation presents a complex analysis of factual and narrative sources,highlighting the formation and functioning of individual power regime of Victor Yanukovich government in the context of historic realities of 1990s – early 2010s.The research is based on a number of social and political theories.The author proves the fact, that the establishment of the regime of individualpower of Victor Yanukovych was an integral part of a wider trend, the formation and strengthening of the Donetsk clan comprising regional elites of Donetsk and Luhansk oblasts. He was to air the “voice” of political interests of this informal group when holding the post of the Head of Regional State Administration and Vice PrimeMinister. After winning the presidential elections in 2010, Victor Yanukovych took active steps to extend his individual responsibilities and rights to influence the systemof state administration. The steps towards his seizing ultimate power included forming a “titushki coalition” with the help of “turncoat” deputies and deputy factions of Party of Regions, Lytvyn's Block and Communists; resuming the legal power of Constitution of 1996 with the help of Constitutional Court; curbing oppositional powers through repressions and bribery, including Tymoshenko associates, Tax Maidan, right-wing radical organizations and other resistance organisations. Generally, by the end of 2011 Ukraine had been witnessing alternative political reality, different from the one relevant at the moment of V. Yanukovych presidential election victory. When takentogether, all the political changes occurring 2010-2011 indicate the coup. The head of the Donetsk Clan had single-handedly consolidated huge formal and informal power leverages, having in fact eliminated all democratic “fuses” to prevent the establishment of authoritarian regime. The backbone of Viktor Yanukovych's regime was “The Family” – a group of associates of his elder son, O. Yanikovych. Its formalization became clearly visible in 2012, when a number of key government administration posts were reshuffled, followed by rapid expansion of junior Yanukovych businesses. The collapse of Yanukovych regime was indirectly ignited by internationalpolitics. Still, the main reason of the abrupt downfall of the elaborately created authority vertical were its inner inconsistencies. Primitive internal and external policyhad led to acute political crisis. Its resolution demanded going beyond the practices, “preached” by the Donetsk Clan, those being informal agreements, administrativepressure and corruption. However, Yanukovych himself was hardly capable of taking such radical steps. Quite predictable was the fact, that his regime fell under pressureof the controversies and conflicts he himself created during the Revolution of Honour. Scope: creation of generalizing works on the history of Ukraine of the second half of the XX - beginning of the XXI century, for compiling historical, political encyclopedias, reference books, as well as for developing training courses, educational programs, textbooks for secondary and higher education institutions.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми розвитку регіональної інноваційної політики. Поглиблено сутнісну характеристику категорії "інноваційна політика". Досліджено особливості формування регіональної інноваційної політики й обгрунтовано її взаємозв'язок з інвестиційною політикою в регіональному розвитку продуктивних сил. Проаналізовано стан інноваційного потенціалу й інноваційної діяльності Черкащини. Визначено сукупність показників і їх граничні значення для оцінки фактичного стану інноваційного потенціалу області. Обгрунтовано застосування бенчмаркінгу для оцінки регіональної інноваційної політики. Наведено пропозиції щодо побудови механізму реалізації даної політики, формування регіональної програми розвитку малого підприємництва та комплексної інноваційної програми, інноваційного законодавства й інноваційної інфраструктури в регіоні.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі наведено нові науково-обґрунтовані положення та здійснено широке узагальнення, що у своїй сукупності розв'язують важливу науково-прикладну проблему, яка полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні процесів формування та реалізації державної політики сприяння розвитку інвестиційно-будівельного комплексу України в умовах децентралізації, розробці на його основі відповідних моделей, механізмів та науково-практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення політики державного регулювання житлово-будівельної сфери України. Визначено, що основним об'єктом державної політики сприяння розвитку інвестиційно-будівельного комплексу України є інвестиційно-будівельний комплекс, що розбудовується на засадах інституційної, нормативної, інвестиційно-економічної соціально-відповідальної взаємодії органів публічного врядування та господарювання у сфері будівництва у трьох сферах-площинах: законодавчого регулювання соціально-економічних відносин у сфері будівництва; управління державним сектором будівельної галузі та координації діяльності суб'єктів недержавного сектору економіки.Виокремлено шість історичних етапів становлення та розвитку нормативно-правового забезпечення державного регулювання суспільно-економічних відносин у житловому будівництві та інвестиційно-будівельній діяльності в Україні. Сформовано вимоги до формування та реалізації державної політики залучення інвестицій в економіку, що покликані закласти основу стійкого припливу капіталу та розвитку інвестиційно-будівельного комплексу країни.Запропоновано формування Агенції «Регіональний офіс підтримки інвестицій у будівельній сфері» – принципово нового інституту паритетної взаємодії держави, місцевих органів публічного самоврядування, соціально відповідального бізнесу та організацій громадянського суспільства щодо регіонального управління інвестиційно-будівельним комплексом, як у певний спосіб організованої територіальної системи інституцій публічного врядування та будівельних виробництв, що здійснює планування і координацію інвестиційної діяльності будівельних організацій.Обґрунтовано концептуальні напрями державної політики стимулювання розвитку інвестиційно-будівельного комплексу та розроблено низку перспективних заходів щодо подальшого вдосконалення такої політики. Ключові слова: державна політика, інвестиційна політика, публічне врядування, державне регулювання, децентралізація влади, соціально-економічні відносини у будівництві, інвестиційно-будівельний комплекс.^UThe dissertation presents new evidence-based findings and a wide generalization, which taken together address the significant applied research question at issue, that is in the theoretical and methodological substantiation of the processes of building and implementing public policy to promote the development of construction investment activity of stakeholder groups in Ukraine in the context of decentralization with further elaboration of relevant models, mechanisms and research-to-practice guidelines on further improvement of the state regulation policy in building and construction sector of Ukraine.It determines the construction investment activity of stakeholder groups as the main object of public policy to promote the development of construction investment activity of stakeholder groups in Ukraine, which is developed on the basis of institutional, regulatory, investment and economic socially responsible interaction of public administration bodies and economic entities in construction in three areas: statutory regulation of socio-economic relations in construction; public construction management and coordination of the non-governmental economy sector.The paper defines six historical periods in the formation and development of state legal and regulatory framework for socio-economic relations in housing construction and construction investment activity in Ukraine. It sets up requirements to the building and implementation of public policy to attract investments in the economy, designed to lay the ground for a stable capital inflow and the development of construction investment activity of stakeholder groups.It is proposed to form the Regional Construction Investment Promotion Office – a fundamentally new institution to ensure equal interaction between the national and local governments, socially responsible business and civil society organizations in terms of regional management of construction investment activity of stakeholder groups as a specifically organized territorial system consisting of public administration institutions and construction operations, which carries out planning and coordination of investment activities carried out by construction companies.The dissertation substantiates conceptual areas of the public policy to stimulate the development of the construction investment activity of stakeholder groups and develops a few perspective measures for further policy improvement.Keywords: public policy, investment policy, public administration, state regulation, decentralization of power, socio-economic relations in construction, construction investment activity of stakeholder groups.

У дисертації показано, що в українському законодавстві корупція визначається як використання особами уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування наданих їм службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей для одержання неправомірної вигоди. Таким чином, законодавчо визначено, що корупція може існувати виключно в публічному секторі. У дисертації доведено, що концептуальне розходження між індивідуальною та інституційною корупцією зазвичай супроводжується твердженням про те, що логіка перекладання відповідальності на людей за корупцію для розподілу відповідальності і винності недоречна. Відповідно, необхідний інституційний підхід, оскільки в більшості випадків корупційні практики настільки вкоренилися в політичній культурі, що їх важко обговорювати з точки зору відповідальності окремих агентів. Навпаки, якщо інституційну корупцію можна пояснити в основному, виходячи з інституційних особливостей і механізмів, що забезпечують основу, на якій діють посадові особи, то практичне значення полягає в тому, що для усунення корупції слід звертати увагу на передісторію і структурні умови, а не визначати відповідальних за корупційні дії.За результатами проведеного дослідження визначено кілька антикорупційних стратегій, які можна вважати ефективними для нашої країни. Проте у дисертації показано, що жодний із трьох підходів сам по собі не може бути достатнім. Ефективна антикорупційна стратегія повинна використовувати всі три підходи і передбачати: розробку та впровадження антикорупційної нормативно-правової бази і створення антикорупційних структур як на національному рівні, так і на рівні окремих організацій і відомств; упровадження принципів і культури належного врядування в діяльність органів публічної влади; проведення структурних реформ, спрямованих на усунення недоліків в економічній політиці й інститутах ринкової економіки.Доведено необхідність залучення громадськості до вирішення питань профілактики та виявлення корупції. З огляду на це показано, що антикорупційна політика на місцевому рівні повинна спиратися на громадсько-мережеву модель боротьби з корупцією. Центром пропонованої моделі є громадська антикорупційна мережа, яка формується з представників громадських організацій, що представляють інтереси своїх громад у боротьбі з корупцією насамперед на місцевому рівні.^UThe dissertation shows that in Ukrainian legislation, corruption is defined as the use by persons, who authorized to perform the functions of the state or local self-government, of the official powers granted to them or related opportunities to obtain an illegal benefit. Thus, it is legally determined that corruption can exist exclusively in the public sector.The dissertation proves that the conceptual difference between individual and institutional corruption is usually accompanied by the statement that the logic of shifting responsibility for corruption to people for the distribution of responsibility and guilt is inappropriate. Accordingly, an institutional approach is necessary, since in most cases corrupt practices are so entrenched in the political culture that it is difficult to discuss them in terms of the responsibility of individual agents. On the contrary, if institutional corruption can be explained mainly on the basis of institutional features and mechanisms that provide the basis on which officials act, then the practical significance is that in order to eliminate corruption, attention should be paid to the background and structural conditions, not to determine responsible for corruption.According to the results of the conducted research, several anti-corruption strategies have been identified that can be considered effective for our country.However, the dissertation shows that none of the three approaches can be sufficient by itself. An effective anti-corruption strategy should use all three approaches and include: the development and implementation of the anti-corruption legal framework and the creation of anti-corruption structures both at the national level and at the level of individual organizations and departments; implementation of the principles and culture of good governance in the activities of public authorities; implementation of structural reforms aimed at eliminating shortcomings in economic policy and institutions of the market economy.The need to involve the public in solving issues of prevention and detection of corruption has been proven. In view of this, it is shown that anti-corruption policy at the local level should be based on the public-network model of fighting corruption. The center of the proposed model is a public anti-corruption network, which is formed from representatives of public organizations representing the interests of their communities in the fight against corruption, primarily at the local level.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запроопоновано оригінальний підхід до нового вирішення науково-теоретичного завдання, що полягає в обґрунтуванні основних засад формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору України. Встановлено, що державна політика інноваційного розвитку аграрного сектору як найбільш прогресивний засіб досягнення цілей і задоволення потреб усього суспільства повинна розглядатися як складна, багатоелементна система, яка має здатність до самовдосконалення, саморозвитку й самовідновлення. Представлено теоретико-методологічну архітектуру комплексного механізму формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору, яка спирається на принципи ефективного державного регулювання (алгоритмічності; консюмеризму; міжінституційної комплементарності; резільєнтності; цифровізації; екологічності).Запропоновано комплементарну міжінституційну модель державного управління інноваційним розвитком аграрного сектору, орієнтовану на комплексне регулювання інноваційної діяльності аграрного сектору, зокрема, процесом формування, передачі й реалізації наукових розробок у виробництво інноваційної аграрної продукції. Визначено сутність та зміст організаційно-економічного механізму реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору. Розроблено структуру та визначено ключові етапи механізму реалізації державної політики комерціалізації інновацій в аграрному секторі України. Систематизовано особливості та перспективи використання Blockchain-технології в інформаційному механізмі державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору.Обґрунтована доцільність та формалізована змістовність авторської концепції формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору комплементарного типу. Обґрунтована доцільність та формалізована змістовність формування імперативів державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору України на засадах концепції «зеленої економіки» та кластеризації. Запропоновано структуру механізму державного регулювання земельних відносин в умовах децентралізації, який включає такі складові: нормативно-правову, організаційно-адміністративну, фінансово-економічну, екологічну та встановлення власності на землю. Обґрунтована доцільність та формалізована змістовність інструментарію оцінки ефективності формування та реалізації державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору України. Визначена мета та необхідність когнітивного моделювання інноваційного розвитку аграрного сектору державки.^UThe thesis presents a theoretical generalization and proposes an original approach to the new solution of the scientific and theoretical problem, which is to substantiate the basic principles of the formation and implementation of the state policy of innovation development of the agricultural sector of Ukraine. It is established that the state policy of innovative development of the agricultural sector as the most progressive means of achieving the goals and meeting the needs of the whole society should be considered as a complex, multi-element system that has the capacity for self-improvement, self-development and self-renewal. The theoretical and methodological architecture of the complex mechanism of formation and implementation of the state policy of innovative development of the agricultural sector is presented, which consists of a set of principles of effective state regulation. A complementary interinstitutional model of state management of innovative development of the agricultural sector is proposed, which is focused on complex regulation of innovative activity of the agricultural sector, in particular, the process of formation, transfer and implementation of scientific developments in the production of innovative agrarian products. The essence and content of organizational and economic mechanism of realization of the state policy of innovative development of agrarian sector are determined. The structure and structure of the mechanism of realization of the state policy of commercialization of innovations in the agrarian sector of Ukraine have been developed. The features and perspectives of the use of Blockchain technology in the information mechanism of the state policy of innovative development of the agrarian sector are systematized. The expediency and formalized content of the author's concept of formation and realization of the state policy of innovative development of agrarian sector of complementary type are substantiated. The expediency and formalized content of the formation of imperatives of the state policy of innovative development of the agrarian sector of Ukraine on the basis of the concept of "green economy" and clustering are substantiated. The structure of the mechanism of state regulation of land relations in the conditions of decentralization is proposed, which includes the following components: regulatory, organizational, administrative, financial and economic, environmental and land ownership. The expediency and formalized content of the toolkit for assessing the effectiveness of forming and implementing the state policy of innovative development of the agrarian sector of Ukraine is substantiated. The purpose and necessity of a cognitive model of innovative development of agrarian sector that contributes to solving urgent problems of public policy have been determined.

Проаналізовано теоретичні засади формування та реалізації державної мовної політики у галузі освіти України. Визначено суть і взаємозв'язок основних категорій теорії даної політики, зокрема, "мовна політика", "державна мовна політика", "національна мовна політика", "регіональна мова", "мова національної меншини", "мовна освіта", "державна мовна політика у галузі освіти". Обгрунтовано потребу у розробці сучасної мовної політики в галузі освіти України як складової загальнонаціональної державно-громадської системи цієї політики. На підставі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів її функціонування та розвитку. Розроблено й обгрунтовано концептуальну модель формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Запропоновано альтернативні моделі здійснення мовної політики у галузі освіти України, а саме: "Урівноваження національно-мовного співвідношення населення", "перебудова мовної політики в галузі освіти України за регіональним принципом", "Статус-кво", що на практиці мають забезпечити консенсус у мовній сфері держави.

  Скачати повний текст

Досліджено витоки, нормативно-правову та науково-теоретичну бази, концепції та принципи, на основі яких здійснюється українська зовнішня політика. Розглянуто механізм формування зовнішньополітичного курсу України, а також проблемні питання та пріоритетні напрями його втілення. Проаналізовано особливості та проблеми взаємодії гілок влади в сфері здійснення зовнішньої політики України протягом 1990-х рр., сформульовано і надано оцінку критеріям та принципам визначення національних інтересів держави, а також встановлено і досліджено їх взаємозв'язок із пріоритетами зовнішньополітичного партнерства України.

  Скачати повний текст