Досліджено основні аспекти кримінальної відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною. З'ясовано історію протидії цьому діянню, досліджено соціальну зумовленість його криміналізації на сьогоднішній день. Проаналізовано об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 142 КК України. Доведено, що чинна редакція даної статті не повністю відповідає сучасним теоретичним уявленням стосовно правової регламентації відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною та не може бути ефективним інструментарієм у руках правоохоронних органів для протидії цьому діянню. Виявлено необхідність доповнення та уточнення як об'єктивних ознак складу злочину, так і кваліфікуючих. Сформульовано ряд теоретичних висновків і надано пропозиції щодо удосконалення кримінально-правової регламентації відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні та практичні проблеми адміністративно-правового статусу органів прокуратури України. Визначено шість історико-правових періодів розвитку інситуту прокуратури України, а також місце прокуратури у механізмі держави. Розкрито сутність і структуру її адміністративно-правового статусу. Охарактеризовано правові засади організації діяльності органів прокуратури України. Визначено особливості діяльності органів прокуратури України, досліджено форми їх взаємовідносин і взаємодії з іншими державними органами та громадськими організаціями.

  Скачати повний текст

Досліджено зміст та обсяг адміністративної юрисдикції, розглянуто особливості та значення діяльності органів прокуратури щодо забезпечення законності у цій сфері. Визначено функції органів прокуратури, місце та роль прокурора в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції. Проаналізовано особливості правового регулювання й участі прокурора в таких адміністративних провадженнях, як провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за зверненням громадян. Досліджено питання, пов'язані з представництвом органами прокуратури інтересів громадянина та держави в адміністративному суді. Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реаліазції правового статусу прокурора в адміністративному процесі. Досліджено сутність і структуру адміністративного процесу. Показано особливості та значення діяльності органів прокуратури щодо забезпечення законності у сфері адміністративного процесу. Визначено функції прокурора, а також його місце і роль у системі суб'єктів адміністративного процесу. Проаналізовано особливості правового регулювання та практику участі прокурора у таких адміністративних провадженнях, як провадження по справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за зверненнями громадян. Розглянуто питання, пов'язані з представництвом прокурором інтересів громадянина та держави у суді. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання зазначених проваджень, а також правового статусу прокурора як їх суб'єкта.

  Скачати повний текст

Встановлено, що правовий статус працівник прокуратури є наслідком виникнення трудових, а не адміністративних правовідносин. Зазначено, що констатація факту виникнення трудових відносин не заперечує можливості появи адміністративних. Проаналізовано, що правовідносини, учасником яких є прокурорсько-слідчий працівник, за своїм характером є дуальними. Досліджено, що аргументами на користь віднесення працівників прокуратури до суб'єктів трудового права є свобода волевиявлення щодо реалізації здатності до праці із забезпечення рівного доступу до державної служби, найманий характер праці, можливість припинення трудових правовідносин за власним бажанням, можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми виконання Україною своїх членських зобов'язань перед Радою Європи стосовно забезпечення та захисту прав людини. У систематизованому вигляді за кількісними, якісними та змістовими показниками детально проаналізовано стан і динаміку виконання державних зобов'язань перед європейською спільнотою. За допомогою критеріїв (реформування суду, прокуратури, системи юридичної освіти, перебудови роботи та структури пенітенціарної системи) визначено фактори, що гальмують їх чітке та своєчасне виконання і сформульовано рекомендації щодо їх усунення. Розглянутол деякі громадські права (право на життя, право на свободу, пересування та вільний вибів місця проживання, право на свободу світогляду та віросповідання) досліджено відповідність чинного законодавства України вимогам Європейської конвенції про права й основні свободи людини, внесено пропозиції щодо його удосконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено проблемні питання здійснення прокурором захисту прав, свобод і законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі. Обгрунтовано напрями розвитку відповідного законодавства. Проаналізовано теоретико-правові проблеми такого захисту, його форми, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Визначено, що представництво прокурором в адміністративному судовому процесі є правовідносинами, які встановлюються та реалізуються на підставі Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", КАС України. У межах цих правовідносин прокурор вчиняє в адміністративному судочинстві процесуальні дії від імені та для захисту прав, свобод і законних інтересів осіб - громадян України, що через різноманітні обставини не можуть або позбавлені можливості самостійно відстоювати ці свої особисті цінності від їх порушень (обмежень) рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Сформульовано особливості адміністративної процесуальної правосуб'єктності прокурора в адміністративному судовому процесі. З'ясовано, що прокурор може виступати тільки як представник та здійснювати представництво визначених Законом України "Про прокуратуру" категорій громадян. Зазначено, що прокурор є позивачем у процесуальному розумінні, але не має прав позивача, однак обсяг його процесуальних можливостей за умов участі у розгляді судом справи адміністративної юрисдикції є повним; він ініціює розгляд адміністративним судом публічно-правового спору за певних підстав; представництво прокурором інтересів незахищеного громадянина можливе на будь-якій стадії адміністративної процесуальної правосуб'єктності прокурора у разі перегляду судових рішень.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Висвітлено історичний аспект щодо протидії цьому діянню, визначено його місце в структурі злочинності в Україні. Обгрунтовано соціальну зумовленість криміналізації цього злочину. Проаналізовано об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікувальні ознаки його складу та досліджено форми кримінальної відповідальності за вчинення. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що чинна редакія статті 355 Кримінального кодексу України не відповідає сучасним вимогам і не може бути ефективним інструментом протидії цьому злочину. На підставі результатів проведеного дослідження сформульовано певні теоретичні висновки та наведено пропозиції щодо вдосконалення регламентації кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження проблем витребування та подання предметів і документів на досудових стадіях кримінального процесу. Сформульовано визначення понять витребування та надання предметів і документів, розкрито їх юридичну природу. Проаналізовано правовідносини, які виникають під час реалізації цих процесуальних дій, визначено права й обов'язки сторін. Доведено, що відсутність правової регламентації досліджуваних способів збирання доказів негативно впливає на судову та слідчу практику. Зроблено висновок про універсальність витребування та подання як окремих способів збирання доказів. Показано відмінність витребування від подання, розкрито роль у кримінальному процесі даних способів збирання доказів. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства про регулювання проблемних питань збирання доказів. Розроблено зразки процесуальних документів, які доцільно складати за результатами провадження даних процесуальних дій.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексу теоретичних та практичних питань, пов'язаних з організаційно-контрольною діяльністю в органах прокуратури України. Сформульовано концептуальні положення теорії діяльності органів прокуратури України. На підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів, прокурорської практики досліджено сутність контрольної діяльності в прокуратурі, подано систему методичних та практичних прийомів її здійснення. Формулюються рекомендації щодо вдосконалення практичної діяльності органів прокуратури.

  Скачати повний текст

Проаналізовано систему процесуальних проваджень у адміністративному процесі та визначено місце у ній провадження зі звернень громадян. Проведено якісну оцінку звернень за їх видами. Визначено місце прокуратури у системі суб'єктів провадження зі звернень громадян, розглянуто правові засади забезпечення законності у цьому провадженні органами прокуратури. Визначено основні напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання провадження зі звернень громадян в даних органах.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у національній науці адміністративного права монографічним порівняльним дослідженням стандартів адміністративно-правового забезпечення діяльності прокуратури України та країн-членів Європейського Союзу. У дисертації здійснено порівняльно-правовий аналіз статусу, місця, системи, функцій і завдань прокуратури держав-членів Європейського Союзу та України, обґрунтовано наукові пропозиції щодо удосконалення організації і діяльності прокуратури України.^UThe dissertation provides a comparative legal analysis of the status, place, system, functions and tasks of the prosecution service of the EU Member States and Ukraine, and substantiates scientific proposals for improving the organisation and operation of the prosecution service of Ukraine, in particular. The author's own definition of the category «standards of administrative and legal support of the prosecution service» is proposed - these are the requirements contained in international legal treaties, case law of international judicial institutions and legal customs regarding the basic principles of administrative and legal support of the prosecution service at the international level and at the level of national legal systems.

Розкрито суть поняття, ознаки, функції та особливості діяльності правоохоронних органів. Проведено порівняльно-правове дослідження організаційної побудови та функцій судових систем, прокуратур і органів внутрішніх справ (ОВС) України, Російської Федерації та інших зарубіжних країн. Визначено основні напрями реформування та розвитку судової системи та прокуратури України й етапи реформування та розвитку ОВС у XXI ст., механізми запозичення позитивного досвіду організації та функціонування даних систем й органів зарубіжних країн з метою їх удосконалення в Україні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми правового регулювання статусу обізнаних осіб у кримінальному судочинстві та їх правовідносин з дізнавачем і слідчим. Уточнено визначення поняття обізнаних осіб, наведено класифікацію їх типів у кримінальному судочинстві. Обгрунтовано тезу про допоміжну функцію (сприяння органам дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у встановленні обставин справи) обізнаних осіб у кримінальному процесі. Визначено структуру та запропоновано нормативну модель кримінально-процесуального статусу обізнаних осіб (експерта, спеціаліста), який включає: процесуальні права та їх гарантії, процесуальні обов'язки та ретроспективну відповідальність за їх невиконання. Досліджено правовідносини дізнавача та слідчого з обізнаними особами під час перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини та події, а також у процесі досудового розслідування. Наведено пропозиції щодо удосконалення КПК та інших нормативно-правових актів України, спрямованих на підвищення ефективності взаємодії дізнавача та слідчого з обізнаними особами.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми теорії та організаційно-правових засад адміністративно-правових способів захисту прав і свобод людини та громадянина. Досліджено правову природу і зміст конституційних прав і свобод людини. Розглянуто їх адміністративно-правовий статус. Проаналізовано законодавство стосовно правової регламентації реалізації конституційного права громадян на оскарження, судового контролю та нагляду у контексті особливості організації діяльності адміністративної юстиції, а також наглядової діяльності прокуратури та представницької функції прокурора в адміністративному судочинстві. Висвітлено конституційно-правові та адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання та організації діяльності судів, прокуратури та інших правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод людини та громадянина.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історичний розвиток українського та зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність у частині примушування давати показання. Досліджено проблемні питання об'єктивних, суб'єктивних і кваліфікуючих ознак примушування давати показання. Здійснено відмежування злочину, передбаченого ст. 373 КК України, від суміжних складів злочинів. Виявлено певні вади чинного КК України в частині регламентації відповідальності за примушування давати показання та сформульовано пропозиції з вдосконалення відповідних положень національного законодавства про кримінальну відповідальність, а також правозастосовної практики.

  Скачати повний текст

У роботі здійснено комплексне дослідження проблематики забезпечення поваги до людської гідності у кримінальному провадженні, зокрема: проаналізовано особливості людської гідності як об'єкта охорони у кримінальних процесуальних правовідносинах; охарактеризовано місце поваги до людської гідності в системі інших засад кримінального процесу; визначено проблемні аспекти забезпечення поваги до людської гідності під час застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження; виявлено проблематику, пов'язану із забезпеченням поваги до людської гідності під час збирання доказів на стадії досудового розслідування; проаналізовано спірні питання реалізації засади поваги до людської гідності в судових провадженнях; досліджено проблематику відновлення поваги до людської гідності та компенсації шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; розглянуто специфіку провадження щодо померлої особи з метою захисту її честі та гідності (реабілітації); науково обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання і практики забезпечення поваги до людської гідності у сфері кримінального судочинства.У першому розділі роботи увага зосереджена на загальнотеоретичних аспектах досліджуваної проблематики. Констатовано, що, незважаючи на значну кількість досить різнопланових праць, наукову розробленість проблематики забезпечення поваги до людської гідності саме в кримінальному процесі не можна вважати вичерпаною. Аргументовано, що виконання завдань кримінального процесу є неможливим без застосування окремих правообмежень. Тож, задля досягнення загальносуспільного інтересу, що полягає у боротьбі зі злочинністю, окремі кримінальні процесуальні заходи можуть обмежувати природні права людини, зокрема й право на гідність. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) на підставі чого виявлено критерії розмежування різних форм приниження людської гідності: (а) катування та (б) поводження, що є жорстоким, але все ж не досягає рівня катування. Також доведено, що хоча приниження гідності може становити самостійну форму порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та ст. 11 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), проте приниження гідності невіддільно супроводжує й інші форми порушення ст. 3 Конвенції і ст. 11 КПК – такі як катування та інше жорстоке або нелюдське поводження чи покарання або застосування погроз такого поводження. Окрема увага приділена з'ясуванню місця засади поваги до людської гідності в системі засад кримінального процесу. Доведено, що дослідження засади поваги до людської гідності зобов'язує розглядати її у взаємозв'язку в першу чергу із такими засадами, як: (а) верховенство права; (б) забезпечення права на свободу та особисту недоторканість; (в) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; (г) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами. Проведення дослідження у такому ракурсі надало можливість сформулювати низку науково-обґрунтованих положень.У другому розділі роботи розглянуто проблематику, пов'язану із процесуальними механізмами забезпечення поваги до людської гідності у кримінальному провадженні. При цьому орієнтирами для фокусування дослідницьких зусиль слугували ключові форми порушення засади поваги до людської гідності, зазначені у ч. 2 ст. 11 КПК: катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, погрози застосування такого поводження, утримування особи у принизливих умовах, примушування до дій, що принижують гідність.Аргументовано, що на законодавчому рівні неможливо чітко визначити форми, межі, інтенсивність застосування фізичної сили при застосуванні затримання або приводу особи, тож законодавець орієнтує правозастосовників на максимальне врахування конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей людини. У свою чергу, аналіз практики ЄСПЛ надав автору можливість наповнити абстрактні законодавчі формулювання низкою конкретних орієнтирів визначення пропорційності та виправданості застосування сили. Доведено, що відповідно до практики ЄСПЛ, саме по собі застосування засобів обмеження рухомості (зокрема, кайданок) не є підставою для порушення питання про нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження у сенсі ст. 3 Конвенції, якщо такий захід здійснювався у зв'язку із законним обмеженням свободи та був зумовлений об'єктивною необхідністю. Водночас, виокремлено низку маркерів, які мають враховуватися при визначенні питання про наявність порушення ст. 3 Конвенції в результаті застосування засобів обмеження рухомості.^UThe scientific work provides a comprehensive study of the issue of ensuring respect for human dignity in criminal proceedings, in particular: the features of human dignity as an object of protection in criminal procedural legal relations were analyzed; the place of respect for human dignity in the system of other principles of the criminal process was characterized; problematic aspects of ensuring respect for human dignity in the application of certain measures to ensure criminal proceedings were identified; issues related to ensuring respect for human dignity during the collection of evidence at the stage of pre-trial investigation were identified; controversial issues of implementation of the principle of respect for human dignity in court proceedings were analyzed; the issue of restoring respect for human dignity and compensation for damage caused by illegal actions of bodies carrying out operational and investigative activities, pre-trial investigation bodies, the prosecutor's office and the court was studied; the specifics of the proceedings against the deceased in order to protect his/her honor and dignity (rehabilitation); proposals for improving the legal regulation and practice of ensuring respect for human dignity in the field of criminal justice were scientifically substantiated. In the first section of the work the attention is focused on the general theoretical aspects of the researched problems. It is stated that, despite the large number of quite diverse works, the scientific development of the issue of ensuring respect for human dignity in the criminal process can not be considered exhausted. It is argued that the implementation of the tasks of the criminal process is impossible without the application of certain legal restrictions. Therefore, in order to achieve the general public interest in the fight against crime, certain criminal procedural measures may restrict natural human rights, including the right to dignity. The case law of the European Court of Human Rights (hereinafter - the ECtHR) is analyzed, on the basis of which, the criteria for distinguishing between different forms of humiliation of human dignity are revealed: (a) torture and (b) treatment that is cruel but still does not reach the level of torture. It is also proved that although humiliation can be an independent form of violation of Art. 3 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (hereinafter - the Convention) and Art. 11 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter - the CPC), but the humiliation inseparably accompanies other forms of violation of Art. 3 of the Convention and Art. 11 of the CPC - such as torture and other cruel or inhuman treatment or punishment or the use of threats of such treatment.Particular attention is paid to clarifying the place of the principle of respect for human dignity in the system of principles of criminal procedure. It has been shown that the study of the principle of respect for human dignity obliges to consider it in relation first of all to such principles as: (a) the rule of law; (b) ensuring the right to liberty and security of person; (c) the presumption of innocence and proof of guilt; (d) the openness of the proceedings and their full recording by technical means. Conducting research in this perspective provided an opportunity to formulate a number of scientifically established points.The second section deals with issues related to procedural mechanisms to ensure respect for human dignity in criminal proceedings. At the same time, the key forms of violating the principle of respect for human dignity, mentioned in Part 2 of Art. 11 of the CPC are: torture, cruel, inhuman or degrading treatment, threats of such treatment, detention in degrading conditions, coercion to degrading treatment.It is argued that at the legislative level it is impossible to clearly define the forms, limits, intensity of physical force in the use of detention or excuses, so the legislator requires law enforcement agencies to take into account the specific situation, nature of the offense and individual characteristics. In turn, the analysis of the case law of the European Court of Human Rights gave the author the opportunity to fill the abstract legislative formulations with a number of specific guidelines for determining the proportionality and justification of the use of force.

Досліджено кримінально-процесуальні гарантії, що забезпечують реалізацію права потерпілих на юридичну допомогу. Визначено коло суб'єктів, які мають одержувати правову допомогу серед осіб, постраждалих від злочинів. Установлено правову природу участі суб'єктів надання юридичної допомоги на різних стадіях кримінального процесу. Обгрунтовано необхідність безкоштовного надання правової допомоги окремим категоріям постраждалих осіб. Сформульовано пропозиції щодо покращання слідчої та судової практики, вдосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства з питань надання правової допомоги постраждалим особам і положень проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України.

  Скачати повний текст

Розглянуто організаційні моделі адміністративної юстиції, проаналізовано проблеми побудови адміністративних судів на сучасному етапі. Визначено основні заходи для покращання організаційного та кадрового забезпечення діяльності судів. Розкрито принципи адміністративного судочинства й особливості їх змістовного наповнення. Досліджено процесуальні особливості розгляду справ у судах адміністративної юрисдикції.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, правових і організаційно-методичних основ участі прокурора у вирішенні питання про закриття кримінального провадження, а також формулюванню науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на удосконалення її нормативної регламентації та правозастосовної практики.У роботі розкрито правову природу діяльності прокурора при закритті кримінального провадження. Встановлено, що вона займає проміжне місце між досудовою і судовою діяльністю прокурора у кримінальному провадженні, які об'єктивуються у таких конституційних функціях прокуратури, як організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку та підтримання публічного обвинувачення в суді. Обґрунтовано доцільність позиціювання цієї діяльності в межах такої складової конституційної функції прокуратури, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 131-1 Основного Закону, як «вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження». Водночас доведено, що, хоча діяльність прокурора щодо закриття кримінальних проваджень і не є суто наглядовою, проте в аспекті перевірки постанов слідчого, дізнавача її можливо розглядати в межах категорії «прокурорський нагляд».Проаналізовано зарубіжний досвід діяльності прокурора на етапі закінчення досудового розслідування серед окремих країн англо-американської (Англія, США) та континентальної (ФРН, Франція, Швейцарія) правової сім'ї, а також пострадянських держав (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Молдова, Грузія), на підставі якого встановлено, що основними формами закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження або направлення кримінального провадження на розгляд суду. Ключову роль у застосуванні вказаних форм закінчення досудового розслідування відіграє прокурор, який виступає суб'єктом, що веде кримінальне провадження на досудовій стадії і, таким чином, наділяється повноваженням приймати рішення про його закінчення у формі звернення до суду з обвинувальним актом або, якщо відсутня можливість судового розгляду кримінального провадження – про його припинення (закриття). Досвід більшості західних держав та окремих пострадянських, які обрали за зразок західну модель кримінального провадження (Молдова, Грузія), передбачає виключну роль прокурора у прийнятті рішення про припинення кримінального переслідування. Водночас у державах, кримінальний процес яких залишається у парадигмі «радянської» моделі, повноваження у цій сфері мають також слідчий та дізнавач.Охарактеризовано об'єкт і предмет діяльності прокурора щодо закриття кримінального провадження. Об'єкт відповідної діяльності розкрито за допомогою характеристики закриття кримінального провадження як форми закінчення досудового розслідування. На підставі статистичних даних встановлено, що закриття кримінального провадження є найбільш поширеною формою закінчення досудового розслідування. Це зумовлено запровадженням автоматичного порядку початку досудового розслідування, коли роль «процесуального фільтру» замість рішення про порушення кримінальної справи стало відігравати закриття кримінального провадження. У зв'язку із цим сформульовано низку пропозицій щодо зменшення кількості закритих кримінальних проваджень в Україні.Виокремлено підготовчий, основний і заключний етапи діяльності прокурора щодо закриття кримінального провадження. Граничною межею цієї діяльності запропоновано вважати момент, коли кримінальне провадження остаточно закінчується, яким, в свою чергу, можна вважати сплив строку на його поновлення (передбаченого законом строку оскарження постанови про закриття кримінального провадження та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження прокурором) або набуття законної сили рішенням суду про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.^UThis thesis is devoted to the investigation of the theoretical, legal, organizational and methodological foundations of the prosecutor's participation in the process of closing the criminal cases and also to the wording of the science based suggestions aimed at improving its legal framework and enforcement practice.The legal nature of the prosecutor's activity in issues related to the process of closing a criminal procedure was revealed. It was found that this activity is intermediate between pre-trial and judicial activity in a criminal proceeding which embody such constitutional functions of the prosecutor's office as organization and procedural guidance of the pre-trial investigation, resolving other issues of a criminal proceeding in accordance with the law, supervision over the covert and other investigation actions and prosecution in court on behalf of the state. The expedience of understanding this activity within the framework of such a component of the constitutional function of the prosecutor's office provided by the paragraph 2 of part 1 of Art. 131-1 of the Constitution "resolving other issues of a criminal proceeding in accordance with the law " was justified. At the same time, it was proved that although the activity of closing a criminal procedure is not completely a supervision activity, however, in case of supervision over the investigators decisions it can be considered within the category of "prosecutor's supervision".A foreign experience of prosecutor's activity at the stage of finishing a pre-trial investigation in some countries of Common Law (England, USA) and the Civil (continental) Law system (Germany, France, Switzerland) and former Soviet countries (Azerbaijan, Belarus, Kazakhstan, Moldova, Georgia) was analyzed. In accordance to this experience it was determined that there are two main kinds of the end of a pre-trial investigation such as closing a criminal proceeding or sending a case to trial. Being an authorized person a prosecutor is a key to this activity as one conducts a pre-trial proceeding and thus has rights to take decisions how to finish it – or to forward a case to court or to close a criminal procedure if a consideration of a case in court is impossible. The experience of the most western countries and some former Soviet ones that chose a western pattern of a criminal procedure (Moldova, Georgia) provides an exclusive role of the prosecutor in a process of closing a case. At the same time in countries that still have a Soviet model of a criminal process rights to close a criminal procedure belong also to the investigator and interrogator. The object and subject of the prosecutor's activity in closing the criminal proceedings are characterized. The object of the relevant activity is disclosed through the understanding a closure of a criminal proceeding as a form of the end of the pre-trial investigation. According to the statistics, it was established that the closure of the criminal proceedings is the most spread form of finishing a pre-trial investigation. The reason of this is that a pre-trial investigation starts automatically, so the closure of a criminal proceeding got the role of a "procedural filter" instead of the decision to initiate a criminal case.The preparatory, main and final stages of the prosecutor's activity on the closure of a criminal proceeding are highlighted. A boundary moment of this activity is given as a moment when a criminal proceeding finishes completely that can be considered as the expiration of the period for its renewal (it means a legal deadline to appeal a prosecutor's decision to close a case and to revoke an investigators decree to close a case by prosecutor) or when a court decision about the closure of a case with the exemption from a criminal responsibility entries into the legal force. The article describes such elements of the prosecutor's activity in closing a criminal proceeding, such as comprehensiveness, completeness and objectivity (to act impartially) of the pre-trial investigation, as well as the legality, validity and accuracy of closing a case. All these requirements together must be detected by the prosecutor while checking the procedural decisions of the investigator, interrogator and also in his own decisions that require a closure of a case.A system of goals (tasks) that should be achieved to ensure that a prosecutor will be involved in activity of taking decisions about a closure of a criminal proceeding was formulated. It was substantiated that at the stage of finishing the pre-trial investigation the prosecutor must determine the perspectives of a case in court and the possibility of forming and maintaining a public prosecution.