Досліджено адміністративно-правовий аспект організації діяльності прокуратури з розгляду звернень громадян. Розглянуто поняття, сутність, види звернень громадян, форми реалізації їх прав і свобод, провадження з таких звернень. Проаналізовано організацію діяльності органів прокуратури зі звернень громадян, акцентовано увагу на прокурорському нагляді та судовому контролі за дотриманням законності їх розгляду. Розглянуто питання здійснення цивільного демократичного контролю за забезпеченням законності в діяльності органів прокуратури з розгляду звернень громадян. З'ясовано правові обмеження та практичні перешкоди порушень законодавства про звернення громадян посадовими особами прокуратури. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання, підвищення ефективності діяльності прокуратури з розгляду звернень громадян.

  Скачати повний текст

Розкрито місце прокуратури в механізмі державної влади. Проаналізовано системні характеристики прокуратури та елементи процесу управління: функції управління, управлінські відносини, методи та форми управління. Доведено, що система управління в органах прокуратури (ОП) представлена як ієрархічна структура, що складається з трьох рівнів (Генеральної прокуратури на чолі з Генеральним прокурором України (ГПУ) - прокуратури обласного рівня - прокуратури районного рівня). Запропоновано визначити посаду ГПУ однією з "вищих державних посад". Визначено напрями раціоналізації процесів прийняття та виконання управлінських рішень, удосконалення управління кадрами, правового регулювання проходження служби в ОП. Окреслено шляхи забезпечення наукової організації управління в ОП. Наголошено на необхідності законодавчого закріплення положення щодо попереднього обговорення наказів ГПУ нормативно-правового характеру на Колегії. Приділено увагу формам і методам поліпшення стану організації та правового регулювання в органах прокуратури. Обгрунтовано необхідність прийняття Закону України "Про проходження служби в органах та установах прокуратури".

  Скачати повний текст

У дисертації розглянуто теоретичні основи і комплекс рекомендацій, необхідних для здійснення ефективного прокурорського нагляду у формі процесуального керівництва за виконанням законів в сфері дотримання прав та свобод громадян на досудових стадіях кримінального судочинства.Розглянуто особливості здійснення процесуального керівництва на різних етапах досудового розслідування кримінальних правопорушень та вирішені такі завдання, зокрема визначено місце прокурора в забезпеченні реалізації прав громадян на при дотриманні кримінально-процесуальних гарантій; виявлено й досліджено зміст і основні напрями діяльності прокурора щодо забезпечення прав громадян на різних етапах досудового розслідування; з'ясовано функції та повноваження прокурора як учасника кримінального судочинства на початковому етапі досудового розслідування; конкретизовано основні напрямки нагляду у формі процесуального керівництва на різних стадіях досудового розслідування^UThe dissertation considers the theoretical foundations and a set of recommendations necessary for effective prosecutorial supervision in the form of procedural guidance for the implementation of laws in the field of observance of the rights and freedoms of citizens at the pre - trial stages of criminal proceedings.The peculiarities of procedural guidance at different stages of pre-trial investigation of criminal offenses are considered and the following tasks are solved, in particular, the place of the prosecutor in ensuring the realization of citizens' rights in compliance with criminal procedural guarantees is determined; identified and investigated the content and main activities of the prosecutor to ensure the rights of citizens at different stages of the pre-trial investigation; the functions and powers of the prosecutor as a participant in criminal proceedings at the initial stage of the pre-trial investigation have been clarified; the main directions of supervision in the form of procedural guidance at different stages of pre-trial investigation are specified.

Розкрито сутність і значення кримінально-процесуального поняття швидкого та повного розкриття злочину. Визначено, що вирішенню завдання швидкого розкриття злочину на досудових стадіях сприятиме законодавче врегулювання таких основних питань, як негайне порушення кримінальної справи за наявності на те підстав; направлення прокурору разом з постановою про відмову в порушенні справи усього матеріалу; скасування інститутів ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи після закінчення розслідування.

  Скачати повний текст

Звернено увагу, що основними елементами криміналістичної характеристики цього виду кримінального правопорушення є узагальнені відомості про: а) предмет посягання; б) особу правопорушника та особу потерпілого; в) спосіб підкупу медичних працівників; г) обстановку підкупу медичних працівників; д) слідову картина підкупу медичних працівників. Зазначено, що підкупом медичного працівника є пропозиція, обіцянка надати неправомірну вигоду медичному працівнику, її надання, а також прийняття медичним працівником пропозиції чи обіцянки, прохання чи вимагання надати йому таку неправомірну вигоду та її одержання за вчинення або невчинення будь-яких дій в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Виокремлено алгоритм дій слідчого щодо визначення особи правопорушника медичного працівника: 1) з'ясування наявності в особи правового статусу медичного працівника; 2) встановлення на рівні нормативно-правових актів системи прав та обов'язків такої особи у сфері охорони здоров'я; 3) закріплення у законодавстві відповідальності за корупційні діяння, пов'язані з наданням медичної допомоги. Розглянуто три типові ситуації початкового етапу розслідування підкупу медичних працівників: заява заінтересованої особи про підкуп медичного працівника, що готується; заява заінтересованої особи про факт підкупу медичного працівника; відомості про факт підкупу медичного працівника чи підкуп, що готується, отримані від органу, що проводить оперативно-розшукову діяльність. Розкрито тактичні особливості проведення таких процесуальних дій початкового етапу розслідування підкупу медичних працівників як: 1) допит потерпілого або заявника (викривача); 2) огляд майбутнього предмета неправомірної вигоди; 3) затримання правопорушника на гарячому і тимчасове вилучення майна; 4) особистий обшук підозрюваного, а за необхідності – його освідування; 5) огляд місця події; 6) допит підозрюваного; 7) обшук за місцем роботи та проживання підозрюваного, а за наявності для цього підстав – у родичів, друзів, знайомих; 8) огляд документів, що регламентують діяльність медичного закладу (статут, інші установчі документи) та визначають коло службових обов'язків медичного працівника (посадові інструкції, накази); 9) накладення арешту на майно підозрюваного; 10) допит свідків; 11) призначення і проведення експертиз; 12) проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначено, що організація розслідування підкупу медичних працівників охоплює такі елементи: розгляд первинних відомостей та окреслення обставин, що підлягають доказуванню; визначення і конкретизацію мети розслідування; окреслення сил і засобів досягнення такої мети; планування розслідування; типові слідчі ситуації; взаємодію слідчого з оперативними підрозділами; мобілізацію учасників розслідування та координацію їхніх дій; використання у розслідуванні спеціальних знань.До завдань наступного етапу розслідування підкупу медичних працівників віднесено: завершення перевірки раніше побудованих слідчих версій щодо події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила; продовження формування доказової бази; усунення суперечностей у доказовому матеріалі; одержання докладних відомостей про особу правопорушника; з'ясування усіх інших обставин, що підлягають доказуванню; формулювання законної та обґрунтованої підозри; вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Обґрунтовано, що завершальний етап розслідування підкупу медичних працівників спрямований на виконання таких завдань: а) оцінку слідчим зібраних доказів під кутом їх достатності для вирішення питання про закінчення досудового розслідування; б) вирішення ним питання про закінчення досудового розслідування; в) систематизацію та належне оформлення матеріалів кримінального провадження; г) надання доступу учасникам кримінального провадження до матеріалів досудового розслідування; д) визначення прокурором спрямування кримінального провадженні, що надійшло до нього з обвинувальним актом.^UIt has been pointed out that the main elements of forensic characteristics of such kind of criminal offense constitute the generalized data on a) the subject of encroachment b) the identity of the offender and the identity of the victim; c) the method of bribery of medical specialists; d) the circumstances of bribery of medical workers; e) the trace picture of bribery of medical specialists. It has been stated that a bribe of a medical specialist is an offer, promise to provide an unlawful benefit to a medical specialist, fulfillment of the promise, as well as acceptance by a medical specialist of such an offer or promise, request or demand to provide them with such an unlawful benefit, and its receipt for performing or failing to perform any action in the interests of a person who makes such unlawful offers, promises or provides such benefits, or in the interests of a third party. The algorithm of actions of the investigator concerning the detection of the offender's identity of a medical specialist has been singled out: 1) making sure the person in question has the legal status of a medical specialist; 2) establishment at the level of regulatory legal acts of the system of rights and obligations of such a person in the field of health care; 3) enshrining in law the responsibility for acts of corruption related to the provision of medical care. Three common cases of the initial stage of investigation of bribery of medical specialists have been considered: the statement of an interested person about the bribery which is being prepared for a medical specialist; statement of the interested person about the fact of bribery of a medical specialist; information on the fact of bribery of a medical specialist or bribery that is being prepared, received from the body which is conducting operational and investigative activities. The tactical features has been revealed of such procedural actions of the initial stage of the investigation of bribery of medical workers as: 1) interrogation of the victim or the applicant (whistleblower); 2) review of the future subject of an unlawful benefit; 3) detention of the offender red-handed and temporary seizure of property; 4) personal search of the suspect, and if necessary - their examination; 5) inspection of the scene of crime; 6) interrogation of the suspect; 7) search at the place of work and place of residence of the suspect, and if there are grounds for this - of their relatives, friends, acquaintances; 8) review of documents regulating the activities of the medical institution (charter, other constituent documents) and determine the scope of duties of the medical specialist (job descriptions, orders); 9) seizure of the suspect's property; 10) interrogation of witnesses; 11) appointment and examination; 12) conducting covert investigative (search) actions. It has been noted that the organization of the investigation of bribery of medical specialists includes the following elements: consideration of primary information and delineation of the circumstances to be proved; defining and specifying the purpose of the investigation; delineation of forces and means to achieve such a goal; investigation planning; typical investigative situations; interaction of the investigator with operational units; mobilization of participants in the investigation and coordination of their actions; use of special knowledge in the investigation. The tasks of the next stage of the investigation of bribery of medical workers include: completion of an inspection of previously constructed investigative versions of the event of a criminal offense and the person who committed it; continuation of the formation of the evidence base; elimination of contradictions in the evidence; obtaining detailed information about the identity of the offender; clarification of all other circumstances to be proved; formulation of legitimate and reasonable suspicion; resolving the issue of choosing a precautionary measure. It has been substantiated that the final stage of the investigation of bribery of medical specialists is aimed at fulfilling the following tasks: a) assessment by the investigator of the collected evidence from the perspective of their sufficiency to resolve the issue of completion of the pre-trial investigation; b) investigator's decision on the completion of the pre-trial investigation; c) systematization and proper registration of materials of criminal proceedings; d) granting access to participants in criminal proceedings to the materials of the pre-trial investigation; e) determination by the prosecutor of the direction of the criminal proceedings which came along with an indictment.

У дисертаційній роботі комплексно розглянуто підходи окремих держав Європи та України до організації та проведення судової експертизи, виокремлено теоретичні моделі залучення експерта у кримінальному судочинстві та їх характерні особливості, а також сформовано висновки та рекомендації з метою вдосконалення національного законодавства.Сформовано поняття «модель залучення експерта у кримінальне провадження, запропоновано розглядати такі критерії розмежування моделей залучення експерта у кримінальне провадження як суб’єкт, уповноважений на залучення експерта; можливості суду впливати на залучення експерта; процесуальний статус особи зі спеціальними знаннями у кримінальному провадженні; організаційні вимоги до особи, яка може бути залучена експертом у кримінальному провадженні (питання акредитації експерта, включення до реєстрів судових експертів та ін.); кількість експертів, які можуть брати участь у конкретному кримінальному провадженні; право на проведення перехресного допиту експерта. У дослідженні виокремлені такі сучасні теоретичні моделі залучення експерта у кримінальне провадження як змагальну, розшукову та змішану. Запропоновано підходи до розуміння змісту гарантій змагальності сторін у судочинстві й рівності засобів доказування; розгляду справи на основі доказів, отриманих відповідно до закону; права на достатній час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, які є визначальними під час організації та проведення судової експертизи у кримінальному провадженні. Окреслено можливі напрями реформування інституту судової експертизи у кримінальному провадженні України відповідно до кращих європейських стандартів та з метою забезпечення реалізації права на справедливий суд ст.6 ЄКПЛ, здійснено аналіз зареєстрованих у Верховній Раді України законодавчих ініціатив у сфері організації та проведення судової експертизи, а також впроваджених за їх результатами змін до законодавства, недоліки їх правозастосування.Аргументовано доречність скасування монополії державних експертних установ в Україні; внесення змін до диспозиції ч.1 ст. 384 КК України, Запропоновано поширення гарантій, сформульованих практикою ЄСПЛ щодо застосування ст. 6 ЄКПЛ, зокрема права самостійно звертатися до експерта з метою отримання висновку для наступного його використання як доказу у кримінальному провадженні, участі у допиті експерта та інших прав, якими наділені сторони кримінального провадження – на потерпілого; доповнено аргументацію науковців про доцільність наділення потерпілого процесуальним правом самостійно залучати судового експерта у стадії досудового розслідування в Україні.Отримали подальший розвиток положення про способи дослідження і перевірки висновку експерта, які сприятимуть його оцінці, зокрема: регламентація процедури рецензування висновку експерта; запровадження порядку подання спільного експертного висновку, складеного під час судового розгляду; навчання прокурорів, адвокатів, суддів наукової методології судових експертиз для визначення достовірності висновків експертів; передбачення «експертних радників» при судах.Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: сформулювано поняття, характерні риси та критерії виокремлення сучасних моделей залучення експерта у кримінальне провадження, дослідити їх переваги та недоліки; проведено моніторинг та аналіз практики ЄСПЛ щодо дотримання статті 6 ЄКПЛ в контексті проведення судової експертизи у кримінальному провадженні; виокремлено окремі аспекти права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 ЄКПЛ, які мають ключове значення для проведення належної судової експертизи у кримінальному провадженні; проаналізовано організаційні особливості проведення судової експертизи в кримінальному судочинстві в державах Європи; досліджено типи процесуального порядку проведення судової експертизи в державах Європи; проаналізовано нормативне регулювання та тенденції реформування організації та проведення судової експертизи у кримінальному провадженні України за період відновлення незалежності; виявлено законодавчі прогалини в сфері організації та проведення судової експертизи в Україні та вироблено й обґрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання організації та проведення судової експертизи у кримінальному судочинстві на основі кращих європейських практик.^UThis thesis examines the approaches of some European states – and of Ukraine – to the organization and conduct of forensic examination; distinguishes the theoretical models of the involvement of an expert in criminal proceedings and their characteristic features, as well as provides conclusions and recommendations to improve the system of organization and conduct of forensic examination in Ukraine.The concept of the “model of involvement of an expert in criminal proceedings” was formed. It is proposed to consider the following criteria for distinguishing models of involving an expert in criminal proceedings as an entity authorized to involve an expert; the court's ability to influence the involvement of an expert; procedural status of a person with special knowledge in criminal proceedings; organizational requirements for a person who can be involved as an expert in criminal proceedings (issues of accreditation of the expert, inclusion in the registers of court experts, etc.); the number of experts who can participate in a specific criminal proceeding; the right to cross-examine an expert.Such modern theoretical models of involving an expert in criminal proceedings as adversarial, inquisitorial, and mixed (inquisitorial - adversarial) are formed. It gives further development to approaches to understanding the content of the guarantees of adversariality in court proceedings and equality of means of proof; consideration of the case on the basis of evidence obtained in accordance with the law; the right to sufficient time and opportunity to prepare defence as elements of the right to a fair trial, which are decisive during the organization and conduct of forensic examination in criminal proceedings.The researcher outlines possible directions for reforming the institute of forensic examination in criminal proceedings of Ukraine in accordance with the best European standards with the aim of ensuring the realization of the right to a fair trial as provided in Article 6 of the ECHR and analyses legislative initiatives registered in the Verkhovna Rada of Ukraine in the field of organization and conduct of forensic examination, as well as amendments introduced as a result thereof and shortcomings in their enforcement.The thesis gives reasons in favour of abolishing the monopoly of state expert institutions in Ukraine and amending the disposition of Part 1 of Article 384 of the Criminal Code of Ukraine, which provides for the expert’s liability for drawing up a knowingly false opinion in terms of conditions (hypotheses), when drawing up a knowingly false opinion by a court expert is considered a penal action. It proposes the concept of presumption of the reliability of the expert’s opinion, which is possible under the conditions of ensuring proper procedures for occupational clearance of forensic experts. The thesis also reveals legislative gaps in the field of organization and conduct of forensic examination during the martial law in Ukraine in connection with the full-scale russian invasion of Ukraine and suggests changes to legislative acts to overcome them.It proposed to extend the guarantee to the victim, which guarantee is formulated by the practice of the ECtHR regarding the application of Article 6 of the ECHR and, in particular, the right to independently contact an expert in order to obtain an expert’s opinion for its further use as evidence in criminal proceedings, the right to participate in the interrogation of an expert and other rights granted to parties to criminal proceedings. It also supplements the arguments of scientists about the expediency of granting the victim the procedural right to independently involve a forensic expert at the stage of pre-trial investigation in Ukraine.It gives further development to the provision on the methods of verification of the expert’s opinion, which will contribute to the evaluation of the expert’s opinion, including: regulation of the procedure for reviewing the expert’s opinion; introduction of the procedure for submitting a joint expert opinion drawn up during the trial; training for prosecutors, lawyers, judges on the scientific methodology of forensic examinations to determine the reliability of experts’ opinions; providing for “expert advisers” at courts.

У дисертації комплексно досліджено діяльність прокурора у кримінальному процесі та сформульовано низку положень, висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною.Актуальність обраної теми зумовлена з одного боку важливістю створення ефективного правового механізму реалізації прокурором своїх функцій, а з іншого боку – наявністю невирішених теоретичних та практичних проблем, пов'язаних з реформуванням кримінального процесуального законодавства щодо діяльності прокурора в кримінальному процесі. Адже багато норм, що пов'язані з діяльністю прокурора у кримінальному процесі, потребують тлумачення щодо їх практичної реалізації.Аргументовано, що елементами функціональної структури кримінальної процесуальної діяльності прокурора в досудовому провадженні є функції: обвинувачення; процесуального керівництва досудовим розслідуванням; представництва інтересів держави у суді.Констатовано, що повноваження прокурора – це сукупність закріплених у кримінальному процесуальному законі прав і обов'язків, якими наділений прокурор для здійснення своїх завдань та функцій залежно від конкретного етапу кримінального провадження.^UThe dissertation comprehensively examines the activities of the prosecutor in the criminal process and formulates a number of provisions, conclusions and recommendations that are characterized by scientific novelty. The relevance of the chosen topic is due, on the one hand, to the importance of creating an effective legal mechanism for the prosecutor to exercise his functions, and, on the other, to the existence of unresolved theoretical and practical problems related to the reform of criminal procedural legislation regarding the prosecutor's activity in criminal proceedings. After all, many of the rules related to the activities of the prosecutor in the criminal process require interpretation as to their practical implementation.It is argued that the elements of the functional structure of the criminal procedural activity of the prosecutor in the pre-trial proceedings are the functions: prosecution; procedural guidance of the pre-trial investigation; representation of state interests in court.It is stated that the powers of a prosecutor are a set of rights and responsibilities enshrined in the criminal procedural law. The prosecutor is empowered to carry out their tasks and functions depending on the particular stage of criminal proceedings.

Досліджено теоретичні проблеми адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України. Досліджено суть, структуру й особливості прояву правовідносин, які виникають у процесі діяльності прокуратури. Розглянуто її місце та роль у системі влади в Україні. Зроблено висновок про можливість віднесення прокурорської влади до самостійної гілки влади. Сфомульовано поняття адміністративно-правових відносин за умов діяльності органів прокуратури, здійснено їх класифікацію, проведено розмежування зазначених відносин з відносинами, що регулюються іншими галузями права. Виявлено особливості проявів юридичних фактів у внутрішньоорганізаційній і зовнішній діяльності прокуратури. Проаналізовано особливості адміністративно-правового регулювання функціонування прокуратури та розроблено пропозиції для його вдосконалення.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання правової природи преюдиції й її співвідношення із суміжними категоріями. Досліджено механізм дії загальноправових, цивільно-процесуальних, господарсько-процесуальних, адміністративних та адміністративно-процесуальних преюдицій у кримінальному процесі. Визначено роль преюдиції в процесі доказування у кримінальних справах, у тому числі й преюдицій актів органу дізнання, слідчого, прокурора. Проаналізовано преюдиціальність як властивість судових рішень у кримінальних справах. Висвітлено співвідношення преюдиціальності кримінально-процесуальних актів і принципу вільної оцінки доказів. Визначено напрями вирішення преюдиціальних колізій у процесі доказування.

  Скачати повний текст

Досліджено питання нагляду органів прокуратури як гарантії забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративної юрисдикції. Обгрунтовано положення, що як адміністративні повноваження доцільно розглядати провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження щодо застосування адміністративно-примусових заходів, дисциплінарне провадження та пов'язане з ним провадження з притягнення до матеріальної відповідальності, провадження за скаргами громадян, різновидом яких є адміністративно-позовне провадження, провадження з реалізації наглядових повноважень органами прокуратури, провадження щодо реалізації прокурором представницької функції під час розгляду адміністративно-правових спорів. Запропоновано положення, згідно з яким функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини та громадянина можна визначити як вихідну функцію прокуратури. Встановлено, що арсенал процесуальних можливостей прокурора у провадженні у справах про адміністративні правопорушення потребує певного уточнення. Увагу приділено прокурорському нагляду у сфері адміністративної відповідальності, прокурорському нагляду за законністю розгляду та вирішення звернень громадян, забезпеченню прокурором прав і свобод громадян у разі притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Сформульовано напрямки вдосконалення організації наглядової діяльності органів прокуратури у сфері адміністративної юрисдикції, а також конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджених питань.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-юридичний аналіз процесів організації та діяльності прокуратури Республіки Польща на території Східної Галичини (1919 - 1939 рр.). Висвітлено питання щодо створення органів прокуратури. Досліджено принципи прокурорської системи, функції та компетенцію прокуратури. Розглянуто проблему трансформації структури та функцій прокуратури Республіки Польща та Території Східної Галичини у процесі державного будівництва у Другій Речіпосполитій. Висвітлено особливості нормативного регулювання та суті прокурорської влади за умов тоталітарного режиму Ю.Пілсудського.

  Скачати повний текст

Досліджено конституційне право громадян на звернення та розгляд заяв і скарг в органах прокуратури, визначено гарантії його реалізації. Розкрито сутність прокурорсько-наглядового провадження за розглядом даних звернень громадян та їх підвідомчість органам прокуратури. Розроблено тактичні та методичні засади прокурорсько-наглядової діяльності з розгляду звернень громадян і нагляду за додержанням законів про звернення громадян в органах місцевого самоврядування. Запропоновано методику здійснення аналітичної роботи з розгляду звернень громадян в органах прокуратури. Наведено пропозиції щодо удосконалення Законів України "Про прокуратуру", "Про звернення громадян", Кодексу адміністративного судочинства, наказів Генерального прокурора України.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення й аналізу кримінальних справ стосовно крадіжок з проникненням у житло класифіковано різноманітні дії крадіїв - підготовка до крадіжки, безпосереднє проникнення у помешкання, заволодіння матеріальними цінностями, а також приховування слідів злочину. Визначено ефективну роль інформаційної бази про крадіжки у порівнянні з оперативними повідомленнями для встановлення подібності й особи крадія. Проаналізовано типові помилки, яких припускаються працівники слідчих та оперативно-розшукових органів під час першочергових слідчих дій. Значну увагу приділено послідовності та способу огляду місця крадіжки у залежності від обставин вчинення злочину. З'ясовано роль спеціальних знань експерта-криміналіста та використання їх у виявленні, закріпленні та вилученні доказів на місці події, застосування технічних засобів у процесі виявлення та фіксації слідів проникнення у житло. Висвітлено питання про процесуальні дії слідчого у складі слідчо-оперативної групи. Досліджено тактичні прийоми та дані психології допиту потерпілих, свідків квартирних крадіжок відповідно до конкретних обставин справи. Обгрунтовано виправданість невідкладного пошуку необхідних суб'єктів без санкції прокурора, процесуальні особливості його проведення та оформлення, а також застосування техніко-криміналістичних засобів з метою виявлення викрадених речей та фіксації слідів. Конкретизовано особливості узгодження та співпраці слідчого з іншими оперативними працівниками та спеціалістами під час проведення першочергових слідчих дій. Доведено конкретну користь висунення різних версій, а також планування конкретних слідчих дій на всіх етапах розслідування справи. Запропоновано методи усунення умов, обставин, причин, мотивів учинення крадіжок особистого майна з помешкань громадян.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим комплексним дослідженням питань, пов'язаних із перевіркою доказів у кримінальному процесі України. Дисертація являє собою доктринальний підхід до розуміння перевірки доказів як неодмінного компонента процесуального доказування і розкриття процесуальних можливостей суду, інших суб'єктів доказування із перевірки доказів крізь призму КПК та практики його застосування.У дисертації розкрито зміст і розмежовано поняття перевірки та дослідження доказів, визначено їх значення у відповідних нормах КПК, обґрунтовано, що предметом перевірки доказів є їх належність, допустимість та достовірність, визначено способи перевірки доказів та виокремлено особливості перевірки показань, документів, речових доказів, висновку експерта, доведено, що з'ясування репутації свідка (ч. 2 ст. 96 КПК) суперечить правовій природі перевірки достовірності доказів. Запропоновано удосконалення чинного КПК шляхом доповнення, виключення та внесення змін до окремих його статей, що стосуються перевірки доказів.Сформульовано наукові погляди щодо поняття перевірки доказів як діяльності із з'ясування змісту доказів, зіставлення доказів між собою, збирання нових доказів з метою з'ясування належності, допустимості та достовірності вже наявних доказів. Обґрунтовано, що розмежування між перевіркою та оцінкою доказів варто проводити за чотирма критеріями, а саме: по-перше, що перевірка – це поєднання практичних дій та логічної розумової діяльності, в той час як оцінка – це суто логічна розумова діяльність; по-друге, що оцінка доказів відбувається безпосередньо перед прийняттям владного процесуального рішення, тоді як перевірка передує оцінці; по-третє, що предметом оцінки, на відміну від перевірки, виступають не лише належність, допустимість та достовірність, а й достатність доказів; по-четверте, що перевірку доказів здійснює значно ширше коло суб'єктів, в той час як юридично значиму оцінку доказів здійснюють лише слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд.Обґрунтовано, що перевірку доказів мають право здійснювати такі суб'єкти: слідчий, прокурор, підозрюваний, обвинувачений (підсудний), особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, особа, щодо якої вирішується питання про звільнення від кримінальної відповідальності, їхні захисники та законні представники, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), а також слідчий суддя та суд.Основою дисертації стали нормативно-правові акти, доктринальні праці українських та зарубіжних вчених у галузі кримінального процесу та теорії доказів, вісімдесят дев'ять судових рішень судів усіх інстанцій, а також десять рішень Європейського суду з прав людини, результати опитування сто дванадцяти практичних та науково-педагогічних працівників.Практичне значення дисертації полягає в можливості використання отриманих результатів: як правове обґрунтування внесення змін до КПК; як підґрунтя для подальших досліджень в галузі теорії доказів; як рекомендації суддям, прокурорам, адвокатам, слідчим; як матеріал при розробці відповідного навчально-методичного забезпечення (текстів лекцій, підручників, навчальних посібників) для викладання таких навчальних дисциплін як “Кримінальний процес”, “Теорія доказів”, “Актуальні проблеми кримінального процесу”, “Прокуратура України”, “Адвокатура України” та інші.^UThe thesis is the first comprehensive study of issues related to checking the evidence in the criminal process of Ukraine. The dissertation is the scientific approach to understanding of checking the evidence as integral component of proving and to disclosure of court`s and other subjects` of proving procedural capacity of checking the evidence due to the Criminal Procedure Code of Ukraine and case law.In this thesis the content of checking the evidence is revealed and the concepts of checking and examination the evidence are delineated, their meaning is determined in the relevant provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine. It is substantiated that the subject of checking the evidence is their relevancy, admissibility and credibility, the ways of checking the evidence are determined, the peculiarities of checking testimonies, documents, physical evidence, and expert's opinion are distinguished. It is proved that examanation of the witness reputation (Part 2 of Art. 96 of the Criminal Procedure Code of Ukraine) is contrary to the legal nature of checking the credibility of testimony. It is proposed to improve the current Criminal Procedure Code of Ukraine by supplementing, excluding and amending individual articles relating to checking the evidence.Scientific views have been formulated on the notion of checking the evidence as an activity to clarify the content of evidence, to compare evidence, to collect new evidence in order to ascertain the relevance, admissibility and credibility of evidence already available. It is substantiated that the distinction between checking and evaluation the evidence should be made by four criteria, namely: firstly, that checking is a combination of practical actions and logical thinking, while evaluation is a purely logical activity; secondly, that the evaluation the evidence takes place immediately before making any legally significant decision, whereas checking the evidence is preceded by an evaluation; third, that the object of evaluation, as opposed to checking, is not only relevancy, admissibility and credibility, but also the sufficiency of the group of evidence; fourth, that a much wider range of subjects carry out checking the evidence, whereas only the investigator, the prosecutor, the investigating judge and the court carry out the legally significant evaluation the evidence.It is substantiated that the following subjects are entitled to check the evidence: investigator, prosecutor, suspect, accused (defendant), the person subject to the application of coercive measures of medical or educational character, their defenders and legal representatives, the victim, his/her representative and legal representative, the civil plaintiff, his/her representative and legal representative, the civil defendant and his/her representative, the representative of the legal entity in the proceedings, the person in question for extradition to a foreign country as well as investigating judge and the court.The thesis is based on legal acts, doctrinal works of Ukrainian and foreign scientists in the field of criminal proceedings and the theory of evidence, ninety nine court decisions of courts of all instances as well as ten decisions of the European Court of Human Rights, and the results of a survey of one hundred and twelve practitioners, scientists, and teaching staff.The practical significance of the thesis lies in the possibility of using the obtained results: as a legal justification for amending the Criminal Procedure Code of Ukraine; as a basis for further research in the field of the theory of evidence; as recommendations to judges, prosecutors, attorneys-at-law, investigators; as a material in the development of appropriate educational and methodological support (texts of lectures, textbooks) for teaching such disciplines as “Criminal Process”, “The Theory of Evidence”, “Actual Problems of Criminal Process”, “Prosecution in Ukraine”, “Advocacy in Ukraine” and others.

Проведено порівняльно-правовий аналіз виникнення і розвитку інституту судового контролю у кримінальному процесі, визначено його сутність та якість рішень органів досудового розслідування, які є об'єктом судового контролю. Розглянуто правову природу, класифікацію та механізм прийняття рішень суддею у досудових стадіях кримінального процесу: стадії порушення кримінальної справи та досудового розслідування. Висвітлено правові якості та порядок прийняття процесуальних рішень суддею за поданням органу дізнання, слідчого і прокурора та рішень судді по розгляду скарг учасників процесу у досудовому провадженні.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у доктрині у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням організаційно-правових засад прокурорського нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва при розслідуванні кримінальних правопорушень про ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що конституційний обов’язок кожного «сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом» (ст. 67 Конституції України) забезпечується також нормами ст. 212 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за «умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах».Як свідчать статистичні показники, у 2019 р. було обліковано 852 таких кримінальних правопорушень, у 2020 р. – 910, у 2021 рік – 760. Натомість, результатів у вигляді вироків критично мало: у 2019 р засуджено 9 осіб, кримінальні провадження щодо 200 осіб судами закрито, у 2020 р. засуджено3 особи, закрито провадження щодо 95 осіб, у 2021 р. засуджено 5 осіб, закрито 64 провадження. Звернуто увагу, що на актуальність обраної теми також впливає факт створення Бюро економічної безпеки щодо діяльності якого також наявна значна кількість наукових дискусій та спорів.У результаті проведеного дослідження доведено, що процесуальне керівництво не слід розглядати окремою чи додатковою функцією прокуратури, а лише як форму (метод або спосіб) здійснення прокурорського нагляду. Встановлено, що прокурорський нагляд здійснюється на загальному рівні, тобто щодо додержання законів у діяльності усіх органів досудового розслідування. У свою чергу, процесуальне керівництво реалізується в межах конкретного кримінального провадження.Запропоновано до специфічних рис процесуального керівництва зараховувати: 1) його здійснення виключно конкретно визначеним у порядку статті 37 КПК України прокурором (групою прокурорів); 2) обов’язковість його здійснення протягом всього процесу досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) окремий порядок призначення та заміни процесуального керівника, що заснований на принципі незмінності прокурора та його особистої відповідальності за результати досудового розслідування; 4) ініціативність у застосуванні наданих законом повноважень; 5) спеціальна мета процесуального керівництва – забезпечення ефективності досудового розслідування конкретного кримінального правопорушення, тобто його швидке, повне та неупереджене розслідування; 6) можливість його колегіального здійснення – групою прокурорів на противагу особистому (персоналізованому) прокурорському нагляду.Проаналізовано правову основу процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням становлять: Конституцію України, КПК України, Закон України «Про прокуратуру» та інші закони України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, підзаконні нормативно-правові акти. За наслідками зроблених в процесі дослідження висновків сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», наказу Генерального прокурора України, що визначає порядок організації діяльності прокурорів у кримінальному провадженні.^UThe thesis is the first monographic study of the organizational and legal foundations of the prosecutor's supervision of compliance with laws in the form of procedural guidance in the investigation of criminal offenses of evasion of taxes and fees (mandatory payments).The relevance of the chosen topic is determined by the fact that the constitutional duty of everyone "to demand taxes and fees in the order and amounts established by law" (Article 67 of the Constitution of Ukraine) is also ensured by the norms of Article 212 of the Criminal Code of Ukraine, , which provides for criminal liability for "deliberate evasion of taxes, fees (mandatory payments) included in the taxation system, introduced in accordance with the procedure established by law, committed by an official of an enterprise, institution, organization, regardless of the form of ownership or by a person engaged in entrepreneurial activity without creating a legal entity or by any other person who is obliged to pay them, if these actions resulted in the actual non-flow of funds to budgets or state special purpose funds in significant amounts".According to statistical indicators, 852 such criminal offenses were registered in 2019, 910 – in 2020, and 760 – in 2021. On the other hand, the resultsin the form of sentences were critically low: in 2019, 9 persons were convicted, criminal proceedings against 200 persons were closed by the courts, 3 persons were convicted in 2020, proceedings against 95 persons were closed, 5 persons were convicted in 2021, 64 proceedings were closed. It is noted that the relevance of the chosen topic is also influenced by the fact of the creation of the Economic Security Bureau, regarding the activities of which there is also a significant amount of scientific discussions and disputes.As a result of the conducted research, it has been proven that procedural guidance should not be considered a separate or additional function of the prosecutor's office, but only as a form (method or method) of prosecutor's supervision. It has been established that the prosecutor's supervision is carried out at the general level, i.e. regarding the observance of laws in the activities of all bodies of pre-trial investigation. In turn, procedural guidance is implemented within the limits of specific criminal proceedings.It is suggested that the specific features of procedural guidance include: 1) its implementation exclusively by a prosecutor (a group of prosecutors) specified in accordance with Article 37 of the Criminal Procedure Code of Ukraine; 2) the obligation to carry it out during the entire process of pre-trial investigation of criminal offenses; 3) a separate procedure for the appointment and replacement of the procedural manager, which is based on the principle of the prosecutor's immutability and his personal responsibility for the results of the pre-trial investigation; 4) proactiveness in applying the powers granted by law; 5) the special purpose of procedural guidance is to ensure the effectiveness of the pre- trial investigation of a specific criminal offense, i.e. its quick, complete and impartial investigation; 6) the possibility of its collegial implementation - by a group of prosecutors as opposed to personal (personalized) prosecutorial supervision.The legal basis of procedural guidance by the prosecutor in the pre-trial investigation is analyzed: the Constitution of Ukraine, the Code of Criminal Procedure of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Prosecutor's Office" and other laws of Ukraine, current international treaties, the binding consent of which was given by the Verkhovna Rada of Ukraine, subordinate legal acts. As a result of the conclusions made in the research process, proposals were formulated regarding the introduction of changes and additions to the Criminal Procedure Code of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Economic Security Bureau of Ukraine", the order of the Prosecutor General of Ukraine, which determines the procedure for organizing the activities of prosecutors in criminal proceedings.

Досліджено аспект забезпечення обвинуваченому права щодо захисту у кримінальному судочинстві України, зокрема реалізацію принципів презумпції невинуватості та змагальності сторін. Розкрито зміст історичних витоків формування статусу обвинуваченого, а також сучасні проблеми щодо статусу обвинуваченого. Розглянуто основні питання його процесуальних гарантій на стадії досудового слідства, зокрема, прав обвинуваченого та обов'язків прокурора, спрямованих на охорону та забезпечення законних інтересів і прав обвинуваченого. Установлено історичні джерела формування статусу обвинуваченого та сучасні проблеми його визначення, які розвивають наукову теорію кримінального процесу. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства щодо захисту, кримінально-процесуальних прав і законних інтересів обвинуваченого як особи, до якої можуть застосовуватися заходи кримінально-процесуального примусу. Розроблено теоретичні положення та конкретні рекомендації стосовно реалізації обвинуваченим права щодо захисту.

  Скачати повний текст

Запропоновано власне визначення майнових покарань, виділено специфічні ознаки цих покарань, розглянуто механізм досягнення ними цілей покарання. Досліджено питання правової регламентації і принципів виконання майнових покарань. Здійснено класифікацію суб'єктів і учасників процесу виконання майнових покарань та визначено їх правовий статус. Проаналізовано зміст правового статусу суб'єктів та учасників процесу виконання - відбування майнових покарань. Особливу увагу приділено проблемам контролю та нагляду в сфері виконання майнових покарань, обгрунтовано необхідність здійснення прокурорського нагляду за їх виконанням. Наведено власне визначення основних гарантій виконання майнових покарань та визначення ухилення та злісного ухилення від виконання майнових покарань, обгрунтовано необхідність встановлення кримінальної відповідальності за злісне ухилення від виконання майнових покарань. Розглянуто питання ефективності діяльності з виконання майнових покарань. Наведено рекомендації щодо вдосконалення законодавства та практики виконання майнових покарань.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні та практичні питання, пов'язані з проблемами удосконалення правових положень щодо реалізації функцій кримінального переслідування, захисту та вирішення справи на стадії досудового розслідуванння. На підставі вивчення вітчизняного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства у даній сфері розкрито зміст поняття, сутність і способи реалізації функцій кримінального переслідування, захисту та вирішення справи. Обгрунтовано концептуальну схему наукових і прикладних положень щодо удосконалення діяльності учасників судового провадження (прокурора, захисника та суддів). Визначено шляхи розв'язання проблем правового забезпечення суб'єктів функцій кримінального переслідування, захисту та вирішення справи.

  Скачати повний текст

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з кримінально-процесуальними правопорушеннями. Розроблено основні положення наукової теорії кримінально-процесуальних правопорушень і відповідальності за їх вчинення. Розкрито сутність понять "правопорушення", "кримінально-процесуальне правопорушення", визначено їх ознаки, наведено відповідні класифікації. З'ясовано, що кримінально-правове правопорушення може бути комплексним, якщо за його вчинення застосовуються санкції іншої галузевої належності. Встановлено відмінність між слідчими помилками та кримінально-процесуальними правопорушеннями. Обгрунтовано необхідність визначення та внесення до КК України та КУпАП типових кримінально-процесуальних правопорушень. Особливу увагу приділено вивченню кримінально-процесуальних правопорушень на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування. Наведено повний перелік кримінально-процесуальних засобів прокурора, суду (судді), начальника слідчого відділу з виявлення, усунення та запобігання кримінально-процесуальним правопорушенням. Розглянуто види правової відповідальності за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну. Розроблено рекомендації щодо удосконалення механізмів реалізації окремих видів юридичної відповідальності. Наведено пропозиції щодо внесенння змін і доповнень до КПК України, КК України, КУпАП та інших законодавчих актів з метою удосконалення вітчизняної правозастосовчої практики.

  Скачати повний текст