Розглянуто функціонально-семантичні особливості ад'єктивного атрибута у поетичних творах О.С.Пушкіна. Комплексно проаналізовано поетичний ад'єктив та його трактовку як лінгвістичну категорію, що виступає як один з основних чинників формування та розвитку національної та літературної мов через систему поетичних образів і фігур. Описано комплекс власне лінгвістичних параметрів поетичного ад'єктива. Систематизовано лексичні новації у сфері ад'єктивних слів у поезіях О.С.Пушкіна. Надано поняття конструкційної мовотворчості та показано відповідні синтаксичні побудови. Запропоновано типологічне тлумачення ад'єктива як епітета. Показано пряму кореляцію епітетарної творчості поета й особливостей його художнього світогляду. Розглянуто ад'єктив як компонент атрибутивної конструкції - основної структурно-функціональної ланки поетичного мовлення. Наведено основні види конструкційної мовотворчості у поетичному мовленні: з функціонально-стилістичним зрушенням, з комплексною контамінацією характеру визначального та визначуваного.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми порівняльного аналізу індивідуально-авторських модифікацій "вічного" сюжету про Дон Жуана у творчості Дж.Байрона, О.Пушкіна, Лесі Українки. Доведено, що в індивідуально-авторських інтерпретаціях "вічного" сюжету про Дон Жуана, що належать Дж.Байрону. О.Пушкіну, Лесі Українці головну роль відіграє психологія автора як творця власних інтенцій у моделюванні "можливих світів" "вічного" сюжету. Визначено, що вихідні версії сюжету (на аван- та прототекстуальному рівні) за індивідуально-авторської інтерпретації не мають репрезентативного характеру. Літературна обробка легенди про Дон Жуана у творчому осмисленні Дж.Байрона, О.Пушкіна та Лесі Українки відбувається залежно від авторських творчих та ідейних позицій, які коригуються архетипними уявленнями та історико-культурними реаліями епохи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано драму Анни Ахматової "Енума еліш" у біографічному, ритуальному та інтертекстуальному аспектах. Встановлено зв'язок п'єси з поетичною біографією та творами поетеси - лірикою, "Поемою без героя", літературознавчою та автобіографічною прозою. За допомогою аналізу поетичної міфології розкрито ритуальні інтенції "Енума еліш". Зроблено спробу дешифрувати пушкінські, лермонтовські, гумільовські, булгаківські ремінісценції в авторських текстах.

  Скачати повний текст

На матеріалі прозових творів В. Некрасова доведено, що у розвитку жанрів XX ст. активну роль відіграє авторська свідомість, яка впливає на формування жанрового вмісту, та на динаміку формальних ознак жанрів. Відзначено, що прозові жанри відображають незавершену дійсність, що зумовлює їх пластичність і відсутність чітких меж між жанрами та родами. Розкрито жанрову своєрідність прози В. Некрасова, взаємодію в ній документально-автобіографічного та художнього начал. Визначено провідні теми та мотиви, особливості художнього конфлікту, способи створення образів у прозі письменника. Встановлено роль образу України й українських мотивів у формуванні жанрового змісту творів письменника. Розкрито концепцію героя та його еволюцію на різних етапах творчості митця. Головним героєм прози В. Некрасова є людина, доля якої пов'язана зі його історією, країною, епохою. За складних соціально-історичних випробувань (війни, репресій, еміграції) некрасовський герой набув трагічного досвіду, проте автор акцентував на нездоланності у ньому духовного начала, яке допомагає встояти героєві та зберегти людські якості. У зв'язку з цим основні конфлікти часу письменник переносить у внутрішній світ особистості, де відбувається боротьба життя та смерті, свободи та насильства, пам'яті та забуття. У центрі прозових жанрів В. Некрасова - "проблемний індивід", який переймається історичними, соціальними та духовними питаннями часу. Визначено особливості жанрів повісті, оповідання, мемуарів у творчості митця, а також їх взаємодію з іншми жанрами. У жанрі повісті В. Некрасова відзначено елементи романного мислення, зв'язок з історичними творами, а також філософсько-психологічним напрямом російської літератури. У прозі В. Некрасова виділено різновиди оповідань: оповідання-випадок, оповідання-характер, оповідання-спогад (рефлексію). Досліджено форми мемуарної прози письменника, а саме: нарис, літературний портрет, подорож, книга-гра. Виявлено характерні особливості індивідуального стилю письменника, а саме: поєднання епічного та ліричного, риторичну стихію, увагу до деталей, грунтування на реальних фактах і подіях, прагнення до філософських узагальнень. Установлено жанрові константи та домінанти у творах В. Некрасова різних років. Розглянуто зв'язок творчості В. Некрасова з традиціями російської класичної літератури (О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова) та новаторство письменника в контексті літературного процесу.

  Скачати повний текст

З використанням методу постструктурального літературознавства висвітлено особливості побудови текстів романів В.Домонтовича, які відображають авторську суб'єктивність. Досліджено відмінні риси діалогічних моделей автора - героя та автора - читача. Розглянуто авторський, літературний та історико-культурний контексти аналізованих романів, зумовлені діалогічним зв'язком між власним словом письменника про світ і здобутками вітчизняної та європейської культур. Проаналізовано інтертекст прози В.Домонтовича, матеріалізований цитатами, алюзіями, ремінісценціями, дискурсивними сходженнями з писанням Старого та Нового завітів, з міфотворчістю А.Данте, Т.Кемпійського, М.Гоголя, О.Уайльда, М.Рильського, О.Пушкіна, Г. да Верони, Г.Х.Андерсена, Ж.Дюамеля, Й.-Г.Гете, В.Гюго, П.Пікассо, В.Канінського, Клее, Гогена. Численні діалогічні моделі, що присутні у текстових масивах досліджених творів, є свідченням високої ерудиції автора, енциклопедичного характеру його знань. Зроблено висновок, що романи В.Домонтовича є одними з найкращих зразків європейської інтелектуальної прози XX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано конституційний механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина. На підгрунті Конституції України проаналізовано поняття забезпечення прав людини, доведено його фундаментальну роль як однієї з базових категорій сучасної науки конституційного права. Обгрунтовано положення про існування універсальних теоретико-методичних засад, які дозволяють зробити висновки щодо наявності цілісного конституційного механізму забезпечення прав людини. Досліджено конституційні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні, що не дозволяє обмежуватись діями, спрямованими на забезпечення окремих прав людини, а змушує розглядати цю проблему у загальному конституційному аспекті розвитку державної влади в Україні. Висвітлено стратегічні напрями законодавчого забезпечення прав людини у аспекті реалізації положень Конституції України та реалізації правової політики держави. Розглянуто питання реформування органів державної влади, які мають виконувати ці функції, а також реформи системи законодавства у контексті її адаптації до норм європейського та міжнародного права у галузі прав людини. Запропоновано загальну модель функціонування конституційного механізму забезпечення прав людини та громадянина в Україні. Доведено необхідність застосування системного підходу у процесі законотвірної діяльності, спрямованої на гарантування належного рівня забезпечення та захисту всіх визначених Конституцією України прав і свобод людини та громадянина.

  Скачати повний текст

Проаналізовано джерела і шляхи формування, змістову сутність, структурну організацію та поетику "кримського макроміфу" В.В.Набокова як унікальної цілісної міфопоетичної структури, яка складається з трьох компонентів: міфів про Крим "пушкінський", "утрачений рай", місце та мету "вічного повернення". Відзначено, що образ Криму у творчості письменника є константою, "метафоном" його творів, основою розгорненого в часі кримського тексту, який є інтертекстом за своєю природою і передтекстом інших творів В.В.Набокова. Доведено, що "кримський макроміф" як основа і умова формування "кримського тексту" системотвірний чинник творчості письменника, період біографії В.В.Набокова позначився на формуванні його художньої індивідуальності.

  Скачати повний текст

Теоретично узагальнено конкретні (теоретико-літературні, психологічні, літературно-історичні) спостереження функціональної взаємозалежності категорій "ліричний герой" і "літературна особистість". Визначено міру співвідношення умовно-поетичного та біографічного, психологічного та традиційно-літературного в структурі художнього образу (ліричного героя) у творах Я.П.Полонського, зважаючи на його хронологічні трансформації 1840 - 1890-х рр. і життєтворчі тенденції. Реконструктивний підхід до формування літературно-історичного та "життєвого" образу поета вимагав залучення контекстуальних (історико-літературних, біографічних, у тому часлі архівних) даних. Специфіка художнього побутування ліричного героя першого періоду творчості зумовлена романтичними традиціями початку XIX ст., переважно - пушкінськими, а також індивідуально-психологічними та біографічними чинниками. Зміну соціально-етичних характеристик ліричного героя 1860 - 1890 рр. розглянуто у аспекті розвитку нових реалістичних тенденцій в російській поезії. Визначено рухомі фрагментарно-описові складники літературно-історичного образу поета.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний і всебічний аналіз поетичної, перекладацької, критичної творчості російського письменника німецького походження Е.І.Губера - одного з визначних митців 1830 - 1840 рр. Вперше проведено дослідження усіх поетичних творів письменника, розглянуто їх проблематику, ідейно-тематичну спрямованість та образно-стилістичну специфіку. Особливу увагу приділено вивченню перекладацької діяльності Е.І.Губера. Розкрито особливості творчого методу митця, застосованого у процесі перекладу "Фауста" Й.Гете. Наведено оцінку перекладу та визначено його місце в російській фаустіані. Вперше в історії літературознавства вивчено й об'єктивно викладено ідейно-естетичні погляди Е.І.Губера-критика, встановлено критерії його оцінки літературного твору. Зібрано весь фактичний матеріал про життєвий і творчий шлях митця, показано вплив літературного оточення (О.С.Пушкіна, І.А.Фесслера, В.А.Жуковського) на формування його світогляду. Визначено й охарактеризовано основні етапи розвитку та специфіку творчості Е.І.Губера.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранної творчої діяльності М.Кропивницького (1840 - 1910 рр.), передусім його літературного доробку у контектсі розвитку української драматургії та театру другої половини XIX - початку XX ст. в аспекті співвіднесення з українською класичною та світовою літературами (зокрема творчістю І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, М.Гоголя, В.Шекспіра, Ж.-Б.Мольєра, О.де Бальзака, О.Грибоєдова, О.Пушкіна, О.Островського, Л.Толстого). На підставі аналізу літературної й епістолярної спадщини М.Кропивницького, а також вивчення науково-критичних джерел доведено, що митець започаткував у своїх п'єсах більшість тем, що стали провідними для української драматургії його часу. Вперше виявлено, що домінантними в літературній творчості письменника є теми, пов'язані з боротьбою за українське національне відродження, збереженням національної ідентичності українського народу, його духовного здоров'я, популяризацією та розвитком рідної мови. У новому аспекті розглянуто концепцію позитивного героя в драматургії М.Кропивницького, у ролі якого зазвичай виступає людина, що має відношення до місцевої влади, привілейованого класу або просто заможний селянин, який відзначається особистою шляхетністю та намаганням бути корисним знедоленій селянській масі. Суттєву увагу приділено дослідженню проблеми причетності М.Кропивницького до українського модернізму - "нової драми", неоромантизму, екзистенціалізму, символізму.

  Скачати повний текст

Розроблено новий метод визначення стандарту чистого повітря в різних регіонах Землі на підставі вивчення фрактальної природи генезису атмосферних аерозольних частинок. Проведено прецизійні вимірювання складу та концентрацій ізотопів за допомогою компараторного нейтронно-активаційного аналізу аерозолєвмісних ядерних фільтрів. Теоретично обгрунтовано фрактальну природу атмосферних аерозольних частинок. Здійснено регресійний аналіз одержаних спектрів нормованих концентрацій елементів атмосферного аерозолю. На підставі порівняльного аналізу експериментальних спектрів нормованих концентрацій елементів атмосферного аерозолю узагальнено теорію лінійної кореляції спектрів Пушкіна та Михайлова на річну часову шкалу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості циркуляції легіонел та їх етіологічну значимість в інфекційній патології людини на території України. Одержано мікробіологічну характеристику регіональних штамів, наведено оцінку ефективності використання засобів хімічної та біотехнологічної дезінфекції для попередження легіонельозу. Встановлено контамінацію легіонелами штучних і природних екосистем. Доведено наявність захворюваності на легіонельоз в Україні. Показано залежність сорбції легіонел від деяких властивостей поверхні полімерів. Розроблено новий спосіб оцінки бактерицидної активності дезінфікуючих засобів відносно мікроорганізмів, сорбованих на полімерних матеріалах, з урахуванням особливостей даного субстрату. За модельних умов показано ефективність застосування біотехнологічного методу дезінфекції для зниження концентрації легіонел у штучних водних системах рециркуляторного типу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано "київський міф", структура якого визначена статусом міста як сакрального, політичного й культурного центру східного слов'янства і який є в російському романтизмі характерним художнім концептом. Розглянуто його ліро-епічні жанрові вирішення (поема К. Рилєєва "Наливайко", вірш В. Бенедиктова "Киев" та однойменні поезії О. Хом'якова й І. Козлова, вірші П. Єршова "Монолог Святополка Окаянного" і "Смерть Святослава", вірш Ф. Тютчева "Андрею Николаевичу Муравьеву", драматична пародія К. Аксакова "Олег под Константинополем", мотиви київської давнини в поезіях О.К. Толстого; історичний роман М. Загоскіна "Аскольдова могила"). Висвітлено також інтерпретацію "міфу Києва" О. Пушкіним ("Руслан и Людмила", "Полтава" та ін.) і М. Гоголем ("українські" повісті). "Міф Києва" сприяє формуванню романтичного історичного героя з його "нерпавильністю" й психологічною складністю, незалежністю від авторитетів і органічною релігійністю. Воодночас, цей міф сприяє активізації громадянських концепцій романтиків, аж до витіснення традиційного сакрального моменту політичним. Багатство жанрово-стильових вирішень (ліричні, ліро-епічні, романо-епічні й драматичні форми, сатира та пародія) дає підстави для судження про активний перебіг літературного процесу в Росії І половини ХІХ ст., інтенсифікацію літературного пошуку на фоні руйнації класицизму, різноманітність індивідуальних мистецьких відкриттів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано пушкінську прозу в контексті домінантного мотиву сім'ї. Мотив сім'ї розглянуто у контексті вирішення естетичного конфлікту роману-епопеї. Досліджено "Капітанську дочку" як епічне висловлення перехідного типу, що спрямувало розвиток російського класичного роману. Запропоновано модель історико-літературного синтезу, який знімає дихотомію "історія - сучасність" як не релевантну стосовно творів з історико-документального фабулою. Запропоновано жанрову дефініцію "Капітанської дочки" як роману-епопеї.

  Скачати повний текст

Проаналізовано внутрішньотекстові мотиви: мотив театральності, що формує структуру; концептуальні мотиви бісівства та двійництва; мотиви "підміненої дитини" та "блудного сина", а також їх модифікації. Розглянуто особливості функціонування інтертекстуальних мотивів: пушкінсько-лермонтовського у його цілісності; гоголівського, що раніше не виокремлювався; шекспірівських та євангельських. Наведено генеалогію головних персонажів роману - Ставрогіна та Петра Верховенського. Встановлено, що у смислову взаємодію вступають компоненти, які належать різним рівням структури. Визначено місце романів Достоєвського у російській літературі та жанру роману-міфу, деякі риси якого (наявність мотивної структури, поліфонізм, система символів) присутні у "Бісах".

  Скачати повний текст

Із використанням сучасної літературознавчої методології вперше проведено інтегральний аналіз наративної та жанрової специфіки української, польської, російської прози першої половини XIX ст. на прикладі вивчення творів Г. Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, М. Вовчка, Є. Гребінки, Т. Шевченка, М. Костомарова, Ю.-І. Крашевського, М. Чайковського, Ю. Коженьовського, М. Грабовського, З. Фіша, Т.-Т. Єжа, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя, О. Бестужева-Марлінського, А. Погорєльського, В. Наріжного, О. Сомова, Ф. Булгаріна. Вперше в українському літературознавстві розроблено концепцію системного осмислення загальних закономірностей розвитку прозових творів даного періоду, досліджено особливості наративних домінант (особливу увагу приділено взаємозв'язку автор - оповідач - читач), сюжетно-композиційної парадигматики, типології конфліктів та образної сфери, ключових параметрів жанротворчого коду, характерні для різних етапів досліджуваного періоду розвитку літературного процесу. Обгрунтовано порівняльно-типологічну модифікацію літературного пограниччя, розглянуто визначальні фактори формування прози - використання фантастичного компоненту та міфологічних сюжетних архетипів, звернення до зображень подій з національної історії. Уперше систематизовано й узагальнено жанрово-стильові ознаки формування та функціонування "української школи" у польській і російській літературі.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальну проблему сучасної лінгвістики - моделювання фрагмента мовної картини світу на основі аналізу національно-культурної коннотації. Описано особливості семантики номінацій найвищих державних правителів на різних мовних рівнях. Проведено порівняння їх парадигматичних відношень, регулятивних характеристик в індивідуальній картині світу О.С.Пушкіна та у загально-національному її варіанті. Розмежовано лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори, що сприяли появі коннотації. Визначено культурологічні джерела інтерпретації асоціативно-образної підстави коннотативних компонентів номінацій найвищих державних правителів при їх функціонуванні у творах поета.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджуються оцінки теоретиками російського символізму Д.Мережковським і А.Бєлим особистості та творчості О.С. Пушкіна. Проаналізовано естетичні концепції російських символістів, у яких розвиваються найважливіші положення пушкінських художніх принципів. По-новому осмислюються символістські критерії мистецтва, національні корені естетики російського символізму.

  Скачати повний текст

У дисертації вивчаються проблеми розвитку літературної свідомості і формування репутації письменника, особливістю якої є реакція всіх учасників літературного життя на літературну особистість. Системність, що виявляється у формуванні літературної репутації, розглядається на матеріалі освоєння феномена О.С. Пушкіна літературною громадськістю початку ХХ століття. Визначається місце і роль філософської критики у контексті різноманітних уявлень про популярність письменника, виділяється пушкініанство як вектор літературного життя початку століття, відзначається значущість цього явища у теоретико-літературному плані. Становлення літературної особистості як літературного факту відбиває специфіку рецептивного механізму певної епохи.

  Скачати повний текст