Досліджено громадсько-політичну діяльність фундатора й ідеолога самостійницької течії в українському національному русі кінця XIX - початку XX ст. М.Міхновського (1873 - 1924 рр.). На підставі широкої джерельної бази та завдяки історіографії здійснено цілісний системний аналіз основних напрямків і форм його суспільної активності у різні історичні переходи, зокрема, його участь у "Братстві Тарасівців" у 1890-х рр., а також державотворчі зусилля у добу УНР. Значну увагу приділено особливостям його тактики за різних історичних обставин та стабільної послідовності у реалізації стратегічної мети самостійницького руху - побудові суверенної, соборної, демократичної Української держави. Показано, що надаючи пріоритет вирішенню національного питання, М.Міхновський не вважав його самоціллю, а лише засобом побудови розвинутого соціально справедливого демократичного суспільства. Наголошено, що радикалізм діяча мав переважно конструктивний характер. Зазначено, що досвід ідеологічної, просвітницько-пропагандистської, практично-організаційної діяльності М.Міхновського повинен бути критично переосмислений і врахований у практиці суспільних трансформацій сучасної України.

  Скачати повний текст

За результатами проведеного цілісного філософсько-релігієзнавчого дослідження з'ясовано змістове наповнення етноконфесійного модусу полемічної творчості І. Вишенського як певного зразка та способу відображення провідних аспектів православно-католицької полеміки XI - XVII ст. Увагу приділено порівняльному аспекту, а саме: з використанням широкої джерельної бази, що стосується полемічної літератури, розкрито проблеми антикатолицького спрямування доби підготовки, проголошення та початкового етапу реалізації ухвали Берестейської унії (1596 р.), а також визначено його спорідненість з вітчизняною полемічною традицією попередніх століть. Такий підхід дозволив здійснити панорамне бачення комплексу полемічних питань православно-католицької належності, які були предметом богословських досліджень українського полеміста та зробити висновки, що, незважаючи на радикалізм конфесійних переконань і чернечо-аскетичні настрої у контексті певної інтерпретаційної специфіки, а також художньо-поетичну оригінальність її смислового забезпечення, етноконфесійний модус полемічної спадщини І. Вишенського відображав домінантний тип православного богослов'я, а з тим і антикатолицькі уподобання численного віруючого загалу.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність медіастинальної лімфодисекції у лікуванні хворих на рак легені на базі комплексного оцінювання основних клінічних, патоморфологічних і молекулярно-біологічнічих даних. З метою підвищення радикалізму у хворих на рак легені була застосована систематична медіастинальна лімфодисекція, виконання якої не вплинуло на структуру післяопераційних ускладнень, однак вона супроводжується збільшенням порушень серцевого ритму та підвищує імовірність емпієми плеври. На підставі результатів дослідження видалених лімфатичних вузлів за допомогою моноклональних антитіл до цитокератинів додатково виявлено у 21 % хворих метастази раку, що підтверджує доцільність виконання обов'язкової медіастинальної лімфодисекції. У 28,6 % хворих на рак легені, яким були виконані радикальні операції, у кістковому мозку з використанням світлової мікроскопії та моноклональних антитіл до цитокератинів виявлено поодинокі ракові клітини. За результатами вивчення віддалених результатів лікування таких хворих показано значне зменшення частоти інтраторакальних рецидивів у хворих, яким була виконана систематична медіастинальна лімфодисекція, та встановлено вірогідне підвищення їх трирічної виживаності з 47,6 % до 62,9 %. З'ясовано, що наявність поодиноких ракових клітин у кістковому мозку є поганим прогностичним фактором, тому що всі хворі, у яких вони були виявлені, померли у перші 3 роки після операції.

  Скачати повний текст

Вперше з позицій історизму та наукової об'єктивності проаналізовано вплив Глави УГКЦ на теорію та практику національно-визвольної боротьби українців. Встановлено, що суспільно-політичні погляди митрополита А.Шептицького формувалися під впливом народовської політичної традиції та були орієнтовані на подолання асиміляційних тенденцій в українському національному житті. З'ясовано, що державотворча концепція митрополита була орієнтована на досягнення української соборності та носила консервативно-клерикальний характер, а також виключала будь-які форми політичного радикалізму. Переглянуто застарілі підходи щодо позиції А.Шептицького у ставленні до німецького окупаційного режиму. Акцентовано увагу на те, що митрополит заклав підвалини національної християнської політичної культури, чітко окреслив поняття патріотизму, принципи громадського та політичного служіння, вказуючи на їх відповідність християнській етичній традиції.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження молодіжного руху другої половини 60-х рр. XX ст. у країнах Західної Європи та США як цілісного історичного явища. Динаміку молодіжного протесту розглянуто у тісному взаємозв'язку об'єктивних процесів соціальної трансформації західного суспільства з суб'єктивними аспектами, зокрема зрушеннями у молодіжній свідомості у 1950 - 1960-х рр. Проаналізовано характерні соціально-психологічні особливості категорії молодь, з'ясовано соціально-економічні, політичні та культурно-освітні передумови та причини активізації молодіжного радикалізму. Систематизовано існуючі наукові підходи щодо визначення змісту понять "субкультура" та "контркультура", визначено джерела розвитку молодіжного протесту. Розглянуто характерні риси молодіжної ідеології, охарактеризовано елементи контркультури молоді 1960-х рр. Проаналізовано особливості становлення та розвитку руху хіппі як основного прояву політичного протесту молоді, досліджено гібридні форми молодіжного руху. З'ясовано причини занепаду молодіжної активності на межі 1960 - 1970 рр.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість підвищення ефективності лікування хворих на рак шийки матки (РШМ) T1b стадії шляхом застосування комплексу неоад'ювантних терапевтичних заходів - лімфотропної поліхіміотерапії (ПХТ), лаферонотерапії, кріодеструкції пухлин шийки матки за годину до операції. Виявлено, що застосування розробленого комплексу неоад'ювантних терапевтичних заходів в комбінованому лікуванні РШМ сприяє радикалізму хірургічного втручання, що дає змогу скоротити термін передопераційного лікування до 10 - 14 днів та зменшити кількість післяопераційних ускладнень з 47,7 % до 20,0 %, а також провести органозберігаюче лікування зі збереженням яєчників та попередити розвиток післякастраційного синдрому. Встановлено, що лікувальний патоморфоз у пухлинах після проведення запропонованого комплексу передопераційних лікувальних заходів дозволяє досягти достовірної девіталізації пухлини та корелює з клінічним ефектом. Виявлено, що показники 3-річної безрецидивної виживаності у хворих на РШМ з pT1b1-2NoMo (I стадія за FIGO) в досліджуваних групах статистично вірогідно не відрізняються і складають відповідно - 95,2 %,85 % та 94 %. Вперше в онкогінекологічній практиці проведено визначення якості життя хворих на РШМ за європейським опитувальником EORTC QLQ-C30.

  Скачати повний текст

Зроблено порівняльний аналіз результатів застосування черевно-анальних резекцій і черевно-промежинних екстирпацій у разі захворювання на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки. Доведено можливість та ефективність використання сфінктерозберігаючих резекцій. Виявлено, що післяопераційні ускладнення та летальність за умов їх проведення значно нижчі, ніж ці показники після черевно-промежинних екстирпацій. На підставі вивчення особливостей крово- та лімфотоку у прямій кишці доведено помилковість видалення замикаючого апарата у разі захворювання на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки для підвищення радикалізму оперативного втручання. Доведено, що найбільш ефективним лікуванням пацієнтів з зазначеною хворобою є неоад'ювантне крупнофракційне опромінення за розщепленою програмою на фоні ендолімфатичної хіміотерапії 5-фторурацилом.

  Скачати повний текст

Запропоновано методику для підвищення ефективності хірургічного лікування багатовузлового зоба (БВЗ). Вивчено недоліки традиційних підходів до діагностики та хірургічного лікування БВЗ, доведено низьку ефективність супресивної терапії БВЗ L-тироксином. На підставі обстеження 252 хірургічних хворих з БВЗ визначено питому вагу окремих факторів патогенезу. Йод-дефіцит зафіксовано у 70 % випадків БВЗ. Зазначено, що наявність рецидивів даного захворювання у 1/3 пацієнтів обумовлена спадковою схильністю. Радіаційне опромінення у 3 - 4,8 рази підвищує ризик розвитку тиреоїдного раку. Головну роль у запобіганні рецидивам за БВЗ відіграє радикалізм першої операції - від гемітиреоїдектомії до тотальної тиреоїдектомії, залежно від можливості усунення дії патогентичних факторів. Імуноцитохімічні реакції на тиреоїдну пероксидазу 47 та діпептиділ-амінопептидазу IV суттєво підвищують точність ТАПБ за БВЗ. Застосування розробленого алгоритму лікування забезпечило зниження частоти рецидивів з 29,3 % до 2,3 %, ускладнень з 5 % до 0,5 , підвищило кількість гарних і відмінних результатів з 64 % до 95 %.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив обсягу радикальної мастектомії на віддалені результати лікування раку молочної залози I - II стадій, а також ранні післяопераційні ускладнення у хворих залежно від особливостей дренування операційної рани. Здійснено ретроспективний аналіз п'ятирічного виживання хворих та з'ясовано, що ефективність мастектомії зі збереженням обох грудних м'язів і тотальною лімфодисекцією відповідає віддаленим результатам класичної операції за Голстедом та її модифікованому варіанту за Пейті. Установлено, що вирішальний вплив на віддалені результати лікування хворих на рак молочної залози за pT1-2 розмірів первинної пухлини має не обсяг радикальної мастектомії, а наявність і кількість регіонарних метастазів: за їх відсутності (pN0) п'ятирічне виживання хворих становить 86,4 % - 73,5 %, за pN1 у межах 1 - 3-х лімфовузлів - 80,9 %, у випадку 4 - 9-ти метастазів - 57,2 %, а за 10-ти та більше - 19 %. Показано, що ранніми ускладненнями після радикальних операцій на молочній залозі є лімфорея та утворення сером. З'ясовано, що їх частота збільшується з віком оперованих хворих (понад 50-ти років) за надмірної ваги та наявності у них цукрового діабету. Визначено, що сонографічний контроль операційної рани у післяопераційному періоді дає змогу чітко локалізувати серому, за необхідності - прицільно аспірувати рідину або здійснити контроль за її накопиченням чи спонтанною регресією. Відзначено, що дренування операційної рани після хірургічного втручання протягом перших 48-ми год. є нераціональним, окільки у 2/3 оперованих початок утворення сероми припадає на 3 - 8-му добу після радикальної операції та триває від 8-ми до 14-ти днів. Запропоновано відмовитися від дренування рани після радикальних операцій на молочній залозі. Лімфорею зі значним об'ємом продукції рідини протягом доби (до 100-та мл і більше) вдається санувати виключно тонкоголковою аспірацією і тому немає потреби вдаватися до повторного активного чи пасивного дренування рани. Доведено, що відмова від активного дренування рани після радикальних операцій на молочній залозі є ефективним заходом зменшення у хворих частоти ранніх післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

На підставі системного аналізу широкої джерельної бази та наукової літератури визначено комплекс засобів і методів, які використовувала більшовицька влада для впровадження в життя своєї політики. Висвітлено витоки етики лівого радикалізму, її визначальні риси. Досліджено становлення механізму партійно-державного контролю у сфері культури. Проаналізовано вплив політичних репресій на діяльність творчої інтелігенції та їх наслідки для української культури.

  Скачати повний текст

ртація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2021. Здійснено аналіз категоріального поля дослідження і першоджерел полікультурної освіти (праці Я.Коменського, Й.Песталоцці, А.Дістервега, Дж.Дьюї). Представлено визначення полікультурної освіти. Виявлено соціально-політичні і культурні детермінанти зародження полікультурної освіти в США (зміна демографічної ситуації й імміграційної політики; зміна соціально-політичної ситуації в країні; трансформація освітнього процесу) й охарактеризовано етапи її розвитку. Проаналізовано основні концепції полікультурної освіти (етнічна, мовна, культурної депривації, антирасизму, радикалізму, генетичного детермінізму). Визначено організаційно-педагогічні засади полікультурної підготовки фахівців у вищій школі США і можливості впровадження прогресивних ідей зарубіжного досвіду в Україні. Ключові слова: етнічні меншини, полікультурне середовище, полікультурна освіта, полікультурна підготовка, білінгвальне навчання, вища школа США.^UThe dissertation presents the analysis of multicultural education development in the US higher school. There is substantiated the categorical field of research (multicultural education, culture, system of cultural values, cultural pluralism, assimilation, cultural identification, interethnic interaction, ethnic stereotype, ethnocultural tolerance, nation, race, ethnicity, racial and ethnic groups, racism, sexism, prejudice, discrimination etc.). The primary sources of multicultural education are the philological and pedagogical heritage of such outstanding teachers of the past as J.A. Comenius, J.H. Pestalozzi, W.A. Diesterweg, J. Dewey. The stages of formation and development of multicultural education in the USA are the following: stage I – from the 20's to the first half of the 50's of the 20 th century; stage II – the mid-50's to the early 80's; stage III – the beginning of the 80's to the present day. At present, multicultural education in the USA has the status of state educational policy, which is enshrined in law. A special professional organization – the National Association for Multicultural Education (NAME) – was established in 1990, and many higher education institutions include multicultural research centers. Leading US scholars (J. Banks, K. Bennett, K. Grant, Y. Garcia, S. Nieto, W. Parker, etc.) substantiated the basic concepts of multicultural education (ethnic; linguistic; cultural deprivation; anti-racism; radicalism; genetic determinism), suggested models for the transformation of the educational space of educational institutions in order to create a multicultural learning environment, as well as developed special programs for multicultural training of specialists for professional activities in a multinational society. Multicultural education is a component of the US higher education. The purpose of multicultural education in higher education is to train a multicultural specialist capable of effective professional interaction in a multicultural society. Multicultural training in the United States is carried out in all institutions of higher education and applies to all specialties. However, more attention is paid to the multicultural training of humanities students, future professionals who will work directly with people in a 22 multicultural environment (teachers, social workers, etc.). The process of multicultural training in higher education includes a variety of learning technologies (problem-based learning, personality-oriented technology, technology of group learning activities, learning technology as research, interactive, information technology, technology of concentrated learning, portfolio technology, etc.), methods (game methods, project method, case method, transition registers, trainings (attributive, intercultural, cultural assimilator), forms (traditional lecture, lecture for two, lecture in the press-conference format, discussion-style seminar, report-format seminar, seminar in the format of extended talk, excursions, tutorials, etc.). Training of specialists for intercultural interaction is carried out not only in the process of classroom studies, but also during practice, independent work, participation in scientific research, various extracurricular professionally-oriented educational activities. The expediency of using in Ukraine certain ideas of American experience of multicultural education in US higher education is substantiated: ensuring equal access of all citizens to higher education, without ethnic, religious, physical, gender differences; improving programs and curricula of multicultural training by including therein multiculture-orientated special courses as well as integrated courses in literature, culture, history, religion, art of ethnic minorities in the region, which helps future professionals to understand the interaction, interpenetration and mutual enrichment of different cultural and historical ethno-national communities, to identify its universal potential; involvement of students in drawing up curricula; taking into account the peculiarities of a multicultural region in the process of training specialists; creation of an appropriate multicultural environment in all institutions of higher education; development of bilingual educational programs; the active application of innovative technologies, forms and methods of teaching in multicultural training of specialists in higher education of Ukraine (information technology, portfolio, lecture for two, lecture in the press-conference format, discussion-style seminar, case method, method of cognitive game, transitional registers, intercultural, attributive trainings, cultural assimilator); increasing the role of practice, independent, research and professionally-oriented extracurricular work in the formation of a multicultural specialist. Key words: ethnic minorities, multicultural environment, multicultural education, multicultural training, bilingual education, US higher education.

У дисертаційній роботі виконане важливе завдання офтальмології – розроблена лікувально-діагностична тактика ведення хворих з діабетичним макулярним набряком при непроліферативній діабетичній ретинопатії на тлі цукрового діабету 2-го типу завдяки комбінації інтравітреального введення афліберсепту з гіпербаричною оксигенацією.У клінічному дослідженні брав участь 91 пацієнт (91 око) з діабетичним макулярним набряком (ДМН) при непроліферативній діабетичній ретинопатії (НПДР) легкого і середнього ступеня за цукрового діабету (ЦД) 2-го типу у віці від 45 до 60 років, з них 56 чоловіків і 52 жінки. Методом рандомізації всіх хворих з ДМН розподілили на дві групи. До контрольної групи увійшло 45, а до основної – 46 осіб. Для визначення чинників, що впливають на клінічний перебіг ДМН хворих з ЦД 2-го типу, ми комплексно оцінили особливості зору в цих пацієнтів із використанням клінічних офтальмологічних і психологічних, біохімічних, статистичних методів досліджень, а також оцінили їхній вплив на якість життя хворих. На основі отриманих нами наукових даних запропоновано алгоритм діагностики ДМН за НПДР на тлі ЦД 2-го типу, який включає оцінку клінічних особливостей (крок 1) із урахуванням ризику: тривалості ЦД; клінічні обстеження: візіометрію (з визначенням гостроти зору та світочутливості сітківки), оптичну когерентну томографію (з оцінкою товщин та об’ємів центральної, парафовеолярної, періфовеолярної зон сітківки, об’ємів макулярної зони d = 1 або 3 мм3). Нейро-офтальмологічна оцінка (крок 2) передбачає оцінювання зорових викликаних потенціалів, а саме амплітуд (P0-N0, P1-N1, N1-P2) і латентностей (P0, P1, P2, N2, P3). Оцінювання якості життя (ЯЖ) (крок 3) полягає у визначенні ЯЖ, пов’язаної зі здоров’ям: емоційного функціонування та його ролі, болю, життєздатності, психічного і загального стану здоров’я. Оцінювання психологічних особливостей (крок 4) передбачає визначення: E-незалежність-підлеглість, I-податливість-жорсткість, N-гнучкість-прямолінійність, М-практичність-багата уяву, Q1-радикалізм-консерватизм; тривожний, неврастенічний, егоцентричний типи ставлення до хвороби. Оцінювання біохімічних та імунологічних особливостей (крок 5) доцільно проводити з урахуванням глікемії: глюкоза крові, концентрація глікованого гемоглобіну; ліпідемії: загальний холестерин, холестерин ліпопротеїдів низької і високої щільності; перекисного окислення ліпідів: супероксиддисмутаза, глутатіонредуктаза, каталаза; імунограми: Ig А, IL 8, IL33; факторів ангіогенезу: VEGF, PLGF.Пацієнтів контрольної групи з ДМН лікували афліберсептом (Eylea фірми Bayer) один раз на місяць інтравітреально в дозі 2 мг (50 мкл) упродовж п’яти місяців (5 ін’єкцій). Хворим основної групи з ДМН проводилося комбіноване лікування афліберсептом (Eylea фірми Bayer) один раз на місяць інтравітреально в дозі 2 мг (50 мкл) впродовж 5 місяців (3 ін’єкції) з посиленням двома курсами по 10 сеансів гіпербаричної оксигенації перед першою та третьою ін’єкціями (експозиція 45 хв, атмосферний тиск 1,5 ата, газовою сумішшю з 95 % медичного кисню). Показано, що ефективність комбінованого лікування зіставна із застосуванням афліберсепту (Eylea фірми Bayer) інтравітреально в дозі 2 мг (50 мкл) упродовж 5 місяців (5 ін’єкцій). Прогноз перебігу ДМН у хворих на ЦД 2-го типу обумовлений об’ємом центральної зони сітківки (-0,632), тривалістю ЦД (-0,296), рівнем глюкози крові (0,161), M-практичністю-багатою уявою (-0,095), коефіцієнтом атерогенності (КА) (-0,091). Сприятиме покращенню гостроти зору в пацієнтів з ДМН зниження рівня глюкози крові, тоді як перешкоджатиме: збільшення об’єму центральної зони сітківки, тривалості перебігу ЦД, M-практичності-багатої уяви, коефіцієнта атерогеності.Практичне значення отриманих результатів полягає в поліпшенні якості діагностики ДМН за НПДР завдяки впровадженню алгоритму діагностики діабетичного макулярного набряку, який додатково до чинних стандартів включає: необхідність визначення зорових викликаних потенціалів; імунограми, перекисного окислення ліпідів і факторів ангіогенезу; оцінювання якості життя, пов’язаної зі здоров’ям; визначення особливостей внутрішньої картини хвороби. Новий спосіб лікування хворих з ДМН за НПДР, який полягає у поєднанні лікування афліберсептом (Eylea фірми Bayer) один раз на місяць інтравітреально в дозі 2 мг (50 мкл) упродовж трьох місяців (3 ін’єкції) з посиленням двома курсами по 10 сеансів гіпербаричної оксигенації перед першою та третьою ін’єкціями, що суттєво підвищує якість лікування та скорочує терміни лікування.При прогнозуванні характеру перебігу ДМН за НПДР обов’язковим є оцінювання тривалості перебігу ЦД, рівня глюкози крові, об’єму центральної зони сітківки, M-практичності-багатої уяви, коефіцієнта атерогенності^UIn the thesis, an important problem of ophthalmology was solved – a therapeutic and diagnostic tactic was developed for the management of patients with diabetic macular edema and non-proliferative diabetic retinopathy against the background of type 2 diabetes mellitus using the combination of hyperbaric oxygen therapy (HBOT) with intravitreal administration of aflibercept.The clinical study involved 91 patients (91 eyes) with diabetic macular edema (DME) and mild to moderate non-proliferative diabetic retinopathy (NPDR) at type 2 diabetes mellitus (DM) background, ages range from 45 to 60 years old, 56 males and 52 females. Using randomization method, all patients with DME were divided into two groups. The control group included 45, and the main group - 46 patients. To determine the factors that affect on the clinical course of DME in patients with type 2 diabetes, we performed a comprehensive assessment the features of sight in these patients using clinical ophthalmological and psychological, biochemical, statistical research methods, and also explored their impact on the quality of life of patients.On the obtained scientific data we proposed the algorithm for diagnosis of NPDR-associated DME against the background of type 2 DM, which includes an assessment of clinical features (step 1) with consideration for the risk: duration of DM; clinical examinations: visiometry (with determination of visual acuity and photosensitivity of the retina), optical coherence tomography (with assessment of thicknesses and volumes of the central, parafoveolar, perifoveolar regions of the retina, volumes of the macular part d = 1 or 3 mm3). Neuro-ophthalmological assessment (step 2) involves the assessment of visual evoked potentials, namely amplitudes (P0-N0, P1-N1, N1-P2) and latencies (P0, P1, P2, N2, P3). Quality of life (QoL) assessment (step 3) consists of health-related QoL determining: emotional functioning and its role, pain, vitality, mental and general health. Assessment of psychological features (step 4) involves the determination of: E-independence-subordination, I-passivity-rigidity, N-flexibility-straightforwardness, M-pragmatic-luxuriance, Q1-radicalism-conservatism; anxious, neurasthenic, egocentric types of attitude to the disease. Assessment of biochemical and immunological features (step 5) should be carried out with the consideration of glycemia: blood sugar, concentration of glycated hemoglobin; lipidemia: total cholesterol, low- and high-density lipoprotein cholesterol; lipid peroxidation: superoxide dismutase, glutathione reductase, catalase; immunograms: Ig A, IL-8, IL-33; angiogenesis-related factors: VEGF, PLGF.Patients in the control group with DME were treated with aflibercept (Eylea, Bayer) once a month intravitreally at a dose of 2 mg (50 μl) within five months (5 injections). Patients of the main group with DME were treated with aflibercept (Eylea, Bayer) once a month intravitreally at a dose of 2 mg (50 μl) within 5 months (3 injections) in combination with the two courses of 10 sessions of hyperbaric oxygen therapy before the first and third injection (45-minute exposure, atmospheric pressure 1.5 ATA, gas mixture with 95% medical oxygen). It has been shown that the effectiveness of combined treatment is comparable to the aflibercept (Eylea, Bayer) intravitreally at a dose of 2 mg (50 μl) within 5 months (5 injections).The prognosis of the DME course in patients with type 2 diabetes is determined by the volume of the central region of the retina (-0.632), duration of diabetes (-0.296), blood glucose level (0.161), M-practicality- luxuriant imagination (-0.095), atherogenicity coefficient (AC) (-0.091). In DME patients the lowering of blood sugar level will contribute to the improvement of visual acuity, while the following will deteriorate: an increase in the volume of the central region of the retina, the duration of the DM, M-pragmatic-luxuriance imagination, and the atherogenicity coefficient.The practical importance of the obtained results lies in the improvement of the diagnostic quality of NPDR-associated DME due to the implementation of the algorithm for the diagnosis of diabetic macular edema, which, in addition to the current standards, includes: determination of visual evoked potentials; immunograms, lipid peroxidation and angiogenesis factors; assessment of health-related quality of life; determination of the features of intrinsic pattern of the disease. A new therapy method for patients with DME in NPDR, which consists in a combination of treatment with aflibercept (Eylea, Bayer) once a month, intravitreally, at a dose 2 mg (50 μl) within three months (3 injections) with an additional two courses of 10 sessions hyperbaric oxygen therapy before the first and third injections, is significantly increases the quality of treatment and shortens the duration of the therapy.

Дисертація присвячена розробці кримінологічних засад протидії кримінальному радикалізму в установах виконання покарань на основі комплексної його кримінологічної характеристики, опису і пояснення стану, особливостей детермінаційного комплексу, напрямів і заходів обструкції. Визначено сутність та сформовано поняття радикалізму як соціальної практики відмежування та опозиціонування, яка виходить із заперечення наявного порядку (правового, політичного, економічного, морального тощо) та установки на зміну засновків суспільного співжиття, що реалізується через умовно інтенсивну активність щодо конструювання альтернативного порядку і його діяльнісну або символічну онтологізацію (вузьке бачення радикалізму); як антропологічно постійного прояву боротьби зі соціальною ентропією через невдоволення культурою, феномен цілеспрямованого, провокованого й конструйованого вивільнення соціальної енергії у напрямі суттєвих змін (відміни) культури на підставі передзаданого (установочного) мислення (широке бачення радикалізму). В індивідуальному вимірі радикалізм запропоновано розуміти як акт діалогічного існування у соціально-бунтівній формі, що переживається в особистісній установці на боротьбу, проявлену у контекстуально зумовленому, маніфестуючому максимальному згущенні волі до зміни самого цього контексту і реалізації проєкту свого майбутнього.Здійснено класифікацію радикалізму, надано опис і пояснення його видів. За домінуючою екзистенцією (кримінолого-екзистенціальний підхід) виділено та охарактеризовано 9 його видів: самоактуалізаційний, мегалотимний, ізотимний, солідаризаційний, танатофобний, ресентиментарний, свободо-центруючий свободо-елімінуючий та ігровий.В залежності від домінуючої у радикальному акті установки виділено та охарактеризовано радикалізм буттєвий (акціоністський) та привласнюючий (експансіоністський). В залежності від ступеня раціональності мотивування радикальних дій – раціонально-ідеологічний та невротичний. За критерієм часоорієнтування – ретроградний (реакційний, консервативний) та футурорадикалізм. В залежності від соціально-рольової спрямованості та функціональної приналежності радикала в системі соціальної діяльності – соціально-паразитичний та соціально-домінантний. За критерієм тієї ідеології, що покладається в основу обґрунтування радикальних дій, відповідного цілепокладання – радикалізм релігійний, світсько-політичний, побутовий, кримінально-субкультурний.Охарактеризовано феномен кримінального радикалізму в установах виконання покарань. Виділено два функціональні блоки кримінального радикалізму серед ув’язнених: 1) ендогенний, спрямований на зміну комунікативних параметрів середовища засуджених (протягом 2016–2022 рр. зареєстровано 8 умисних вбивств, 22 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 51 випадок встановлення або поширення злочинного впливу); 2) екзогенний, спрямований проти адміністрації установ виконання покарань (ст. ст. 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 КК України); на прояви екзогенного кримінального радикалізму припадає 22,5 % від загальної кількості зареєстрованих випадків злісної непокори (ст. 391 КК України), 50 % погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів (с. 345 КК України) та опору (ст. 342 КК України), 100 % – решта категорій. Встановлено, що близько 80 % умисних вбивств серед засуджених вчиняються з використанням холодної зброї або предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень; 20 % – через завдання численних ударів руками та ногами (більш ніж 95 % таких випадків – групове побиття); 95,6 % – у робочі дні; 88,5 % – у житлових зонах, 8 % – у виробничих зонах, 3,5 % – у ДІЗО і ПКТ; 9 з 10 осіб злочинців перебували на профілактичних обліках як злісні порушники режиму у виправних колоніях. Удосконалено кримінологічне розуміння природи бунтів у виправних колоніях, які характеризуються підвищеною суспільною небезпечністю, здатністю не лише дестабілізувати ситуацію в установі виконання покарань, а й суспільно-політичну ситуацію в регіоні держави або в цілій країні; за 6 років (2016–2021 р.) зареєстровано 23 бунти різного масштабу та інтенсивності (у 2022 р. сталося ще принаймні 3 бунти).Встановлено, що радикалізм серед персоналу установ виконання покарань має кримінально-правові межі, визначені складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115, 121, 122, 127, 365 КК України, які вчиняються на службі та щодо ув’язнених.^UThe dissertation is devoted to the development of criminological principles of combating criminal radicalism in penal institutions on the basis of its comprehensive criminological characteristics, description and explanation of the state, features of the deterministic complex, directions and measures of obstruction. The essence of radicalism is defined and the concept of radicalism is formed as a social practice of separation and opposition, which comes from the denial of the existing order (legal, political, economic, moral, etc.) and the attitude to change the foundations of social coexistence, which is realized through conditionally intensive activity in the construction of an alternative order and its active existence or symbolic ontologization (a narrow vision of radicalism); as an anthropologically permanent manifestation of the struggle against social entropy due to dissatisfaction with culture, the phenomenon of purposeful, provoked and constructed release of social energy in the direction of significant changes (removal) of culture on the basis of predetermined (establishment) thinking (broad vision of radicalism). In the individual dimension, radicalism is proposed to be understood as an act of dialogic existence in a socially-rebellious form, which is experienced in a personal attitude to struggle, manifested in a contextually conditioned, manifesting maximum concentration of the will to change this very context and realize the project of one's future.A classification of radicalism was carried out, a description and explanation of its types was provided. According to the dominant existence (criminological-existential approach), 9 of its types are distinguished and characterized: self-actualizing, megalothymic, isothymic, solidarizing, thanatophobic, resentful, free-centered, free-eliminating, and playful.Depending on the attitude dominant in the radical act, essential (actionist) and appropriating (expansionist) radicalism is distinguished and characterized. Depending on the degree of rationality, the motivation for radical actions is rational-ideological and neurotic. According to the criterion of time orientation – retrograde (reactionary, conservative) and futuro-radicalism. Depending on the socio-role orientation and functional affiliation of the radical in the system of social activity – socially parasitic and socially dominant. According to the criterion of that ideology, which is the basis of the justification of radical actions, the corresponding goal setting – radicalism is religious, secular-political, common, criminal-subcultural.The phenomenon of criminal radicalism in penal institutions is characterized. Two functional blocks of criminal radicalism among prisoners are singled out: 1) endogenous, aimed at changing the communicative parameters of the convicts' environment (during 2016–2022, 8 intentional murders, 22 intentional grievous bodily harms, 51 cases of establishing or spreading criminal influence were registered); 2) exogenous, directed against the administration of penal institutions (Articles 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 of the Criminal Code of Ukraine); manifestations of exogenous criminal radicalism account for 22,5 % of the total number of registered cases of malicious disobedience (Article 391 of the Criminal Code of Ukraine), 50 % of threats or violence against law enforcement officers (Page 345 of the Criminal Code of Ukraine) and resistance (Article 342 of the Criminal Code of Ukraine), 100 % – the rest of the categories.It has been established that about 80 % of intentional murders among convicts are committed with the use of cold weapons or objects specially adapted for inflicting bodily harm; 20 % – due to the task of numerous blows with hands and feet (more than 95 % of such cases are group beatings); 95,6 % – on working days; 88.5% – in residential zones, 8 % – in industrial zones, 3.5 % – in punishment rooms for prisoners; 9 out of 10 criminals were on preventive records as malicious violators of the regime in correctional colonies. Improved criminological understanding of the nature of riots in correctional colonies, which are characterized by increased social danger, the ability not only to destabilize the situation in the institution of execution of punishments, but also the socio-political situation in the region of the state or in the entire country; in 6 years (2016–2021), 23 riots of varying scale and intensity were registered (at least 3 more riots occurred in 2022).It has been established that radicalism among the staff of penal institutions has criminal-legal limits determined by the composition of criminal offenses provided for in Art. Art. 115, 121, 122, 127, 365 of the Criminal Code of Ukraine, which are committed in the service and in relation to prisoners.

Актуальність досліджуваної в дисертації проблеми взаємин між традиційними релігійними нормами і цінностями, з одного боку, та універсальними ціннісними орієнтирами і стандартами, універсальними правами людини, з іншого, зумовлюється глобалізаційними процесами, що відбуваються в сучасному світі, змінами в світоглядно­ціннісних пріоритетах індивіда таспільноти. Проблема взаємозв’язку релігійних цінностей і прав людини набуває особливої ваги і у зв’язку з тим, що релігія активно позиціонує себе в публічній сфері, проникає в царину глобальної політики та міжнародних відносин. З гасламирелігійної окремішності та виключності, ексклюзивного права на монополію на релігійну істину пов’язаний підйом релігійного фундаменталізму і радикалізму в різних його конфесійних формах, посилення релігійної нетерпимості, спробипредставників одних релігій обмежити права і свободи іновірців та поставити свої релігії, свою релігійну свободу вище системи усталених загальнолюдських моральних та правових пріоритетів, прав людини як універсальної цінності. Викликає занепокоєння і політика урядів окремих держав, які запроваджують практику обмеження релігійної свободи для представників окремих релігійних груп та релігійних меншин, позбавляючи таким чином людей права на світоглядне самовизначення, на відстоювання власних переконань у відповідності з їхньою совістю. Значущість і нагальність досліджуваної проблеми підсилюється і реаліями російсько­української війни, коли агресором віроломно порушуються фундаментальні права людської особистості, в тому числі і право на світоглядноціннісне самовизначення, на свободу релігії або переконань.Мета роботи полягає у здійсненні комплексного релігієзнавчофілософського аналізу особливостей взаємозв’язку релігійних цінностей і прав людини в контексті сучасних глобальних викликів, специфіки розмаїтих конфігурацій їх взаємин у дискурсивному та публічному просторі.^UThe relevance of the problem of relations between traditional religious norms and values, on the one hand, and universal value orientations and standards, universal human rights, on the other hand, is determined by globalization processes taking place in the modern world, changes in worldview and value priorities of the individual and the community. The problem of the interrelationship of religious values and human rights acquires special importance due to the fact that religion actively positions itself in the public sphere, penetrates into the realm of global politics and international relations. The rise of religious fundamentalism and radicalism in its various confessional forms, the strengthening of religious intolerance, the attempts of representatives of some religions to limit the rights and freedoms of non­believers and to put their religions, their religious freedom above the system of established universal moral and legal priorities, human rights as a universal value, are connected with the slogans of religious separateness and exclusivity, the exclusive right to a monopoly on religious truth. The policy of the governments of some states, which introduce the practice of restricting religious freedom for representatives of religious groups and religious minorities, thus depriving people of the right to worldview self­determination, to defend their own beliefs in accordance with their conscience, also causes concern. The significance and urgency of the researched problem is reinforced by the realities of the Russian­Ukrainian war, when the aggressor treacherously violates the fundamental rights of the human person, including the right to worldview and value self­determination, to freedom of religion or belief. The purpose of the work is to carry out a comprehensive religious studiesphilosophical analysis of the features of the relationship between religious values and human rights in the context of modern global challenges, the specifics of various configurations of their relationships in the discursive and public space.

Об’єкт дослідження – сепаратистські рухи в Ірландії та Каталонії. Мета дисертаційного дослідження є сформулювати та порівняти передумови виникнення та особливості конфлікту в Каталонії та Північній Ірландії, окреслити основні тенденції впливу вказаних конфліктів на глобальні та європейські процеси інтеграції, визначити перспективи сепаратистського руху для сучасної системи міжнародних відносин. Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціальні політологічні наукові методи дослідження. Серед філософських (універсальних) методів використовують діалектичний, герменевтичний та аналітичний. Основу дисертаційного дослідження становить порівняльний методологічний підхід – вивчення сепаратистських рухів в Ірландії та Каталонії. Використання даного методу дозволяє провести систематичний та структурований аналіз схожих та відмінних рис між обома випадками, надаючи цінні уявлення про динаміку сепаратизму в різних регіонах Європи. Крім того, з метою досягнення поставленої у дисертації мети та вирішення наукових завдань використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, а саме: синергетичний, контент-аналіз, івент-аналіз, компаративний, біхевіористський, когнітивного картування, статистичний, метод наукового моделювання політичної дійсності, інтегроване застосування універсальних (загальнологічних) методів дослідження (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції, дедукції). Отримані в ході дослідження висновки викликають зацікавленість як у науково-теоретичному, так і в практичному аспектах можливістю їх використання у: науково-дослідницькій сфері, навчальному процесі, у практичній діяльності політиків та міжнародних організацій щодо прийняття політичних рішень. Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в українській політологічній науці здійснене ґрунтовне і всебічне дослідження явища сепаратизму на прикладі двох сепаратистських рухів в Європі – Північної Ірландії та Каталонії та визначено подальші перспективи існування сепаратизму в країнах-членах ЄС, сформульовано низку нових теоретичних висновків і узагальнень. Уперше: здійснено порівняння спільних та відмінних стратегій сепаратистських рухів в Ірландії та Каталонії; систематизовано наявні концепції щодо застосування терміну «сепаратизм», його особливостей, походження; проведено комплексний політико-правовий аналіз права на самовизначення в праві ЄС та відповідь ЄС на прояви сепаратизму та радикалізації; проаналізовано перспективи існування проблеми сепаратизму та радикалізму в Європі у найближчому майбутньому та розроблено авторську періодизацію етапів становлення каталонської та ірландської самоідентифікація.^UThe object of the study is separatist movements in Ireland and Catalonia. The purpose of the dissertation research is to formulate and compare the prerequisites for the emergence and features of the conflict in Catalonia and Northern Ireland, to outline the main trends of the impact of these conflicts on global and European integration processes, to determine the prospects of the separatist movement for the modern system of international relations. The methodological basis of the research is philosophical, general scientific and special political scientific research methods. Among the philosophical (universal) methods used are dialectical, hermeneutic and analytical. The basis of the dissertation research is a comparative methodological approach - the study of separatist movements in Ireland and Catalonia. The use of this method makes it possible to carry out a systematic and structured analysis of similar and different features between both cases, providing valuable insights into the dynamics of separatism in different regions of Europe. In addition, in order to achieve the goal set in the dissertation and solve scientific problems, a complex of general scientific and special scientific methods was used, namely: synergistic, content analysis, event analysis, comparative, behaviorist, cognitive mapping, statistical, method of scientific modeling of political reality , integrated application of universal (general science) research methods (analysis, synthesis, abstraction, generalization, induction, deduction). The conclusions obtained in the course of the study arouse interest in both scientific and theoretical aspects, as well as in practical aspects, the possibility of their use in: the scientific and research field, the educational process, in the practical activities of politicians and international organizations regarding political decision-making. The scientific novelty of the obtained results is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian political science, a thorough and comprehensive study of the phenomenon of separatism was carried out on the example of two separatist movements in Europe – Northern Ireland and Catalonia, and further prospects for the existence of separatism in EU member states were determined, a number of new theoretical conclusions were formulated and generalizations For the first time: a comparison of common and different strategies of separatist movements in Ireland and Catalonia was made; existing concepts regarding the use of the term «separatism», its features, origin are systematized; a comprehensive political and legal analysis of the right to self-determination in EU law and the EU’s response to manifestations of separatism and radicalization was carried out; the prospects of the existence of the problem of separatism and radicalism in Europe in the near future were analyzed and the author’s periodization of the stages of the formation of Catalan and Irish self-identification was developed.