Комплексно висвітлено діяльність В. Сарбея (1928 - 1999 р.) як історика України. На основі вивчення архівних джерел, творчої спадщини вченого, матеріалів його особистого архіву проаналізовано всі аспекти наукової діяльності та розглянуто його життєвий і творчий шлях на тлі суспільно-політичних явищ, які відбувались в Україні. Зауважено, що у науковому доробку дослідника (більше тисячі робіт) відображені процеси змін його історичних поглядів. Зазначено, що В. Сарбей вивчав історію України XIX - початку XX ст. У радянські часи його праці з даної проблеми відповідали ідеям радянської історіографії, з кінця 1980-х рр. він розпочав розробку питань національної історії. У 1990-х рр. В. Сарбей запропонував концепцію українського відродження, а також ідеї щодо висвітлення та дослідження історії України. Окремі праці науковця присвячені історії української історичної науки періоду XX ст. Важливе місце у доробку В. Сарбея належить персонологічним розвідкам.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості геологічної будови, складу, умов осадконакопичення та закономірностей нафтогазоносності візейських карбонатних відкладів центральної частини Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ). На підставі літолого-фаціального аналізу карбонатного комплексу візейського ярусу встановлено наявність у ньому повного набору фацій, характерних для диференційованих рифогенних формацій. За результатами досліджень для двох основних рівнів карбонатної седиментації в нижньому візе (ХІІІ і ХІV мікрофауністичном горизонтам ДДЗ) побудовано великомасштабні карти фацій і потужностей нового покоління. Проведено комплексне вивчення органогенних споруд і за умовами утворення, особливостями внутрішньої будови, морфології, розмірами виділено шість основних типів споруд, що акумулюють і зберігають промислові скупчення ВВ, пошук і розвідка яких має характерні особливості. Проаналізовано стратиграфічні резерви та неузгодження в розрізі нижнього карбону западини та показано масштаби їх розвитку, просторове розповсюдження та вплив на формування складних за побудовою резервуарів у карбонатних і теригенних відкладах. Виділено та описано типи карбонатних колекторів і встановлено фактори, що впливають на їх формування. Запропоновано напрямки пошуків покладів нафти та газу в рифогенно-карбонатних комплексах візейського ярусу в центральній частині Дніпровсько-Донецької западини.

  Скачати повний текст

Проаналізовано існуючий образ новітніх релігій у суспільній свідомості в контексті наявних тенденцій у розумінні свободи совісті та можливостей наукових видань й світських ЗМІ впливати на його формування. Виокремлено два основних підходи в ставленні суспільства до новітніх релігій: перший подано науковими працями релігієзнавців і розвідками деяких публіцистів і журналістів, які розуміють свободу совісті в філософському дусі, притаманному сучасній моделі державно-церковних відносин у демократичних країнах, що відповідає фундаментальним принципам свободи релігії, другий - властивий більшості публікацій про новітні релігії у світських засобах масової інформації та позначений тим, що наведені в них характеристики новітніх релігій переважно не адекватно відображають реальне їх існування.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості художніх інтерпретацій ігрової парадигми у мистецтвознавчих розробках російських символістів і футуристів кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто та проаналізовано концепції гри у культурологічних теоріях XX ст. Гру розглянуто як універсальну категорію культуротворчого процесу. Обгрунтовано актуалізацію гри у ситуації кризової культури. Виявлено конститутивну роль ігрової парадигми в естетичних теоріях, художній практиці та життєвотворчості російських символістів і футуристів. Охарактеризовано специфіку ігрових прийомів російських символістів і футуристів, суть якої полягає у рефлектуванні ними гри як способу творчої та життєвої реалізації. Встановлено типологічну подібність художніх і культурних інтерпретацій гри, наявних у цих напрямах.

  Скачати повний текст

Уперше зроблено комплексний аналіз змін у комплектуванні та функціонуванні корпусу офіцерів російського Генерального штабу у другій половині XIX ст. Досліджено діяльність даних офіцерів та виявлено особливості їх ролі у зовнішній політиці Росії на мусульманському Сході. Відзначено, що основною з функцій генштабістів у воєнний час була розвідка. Проаналізовано наукову діяльність офіцерів Генштабу на мусульманському Сході. Показано вплив їх досліджень на формування суспільного інтересу до даного регіону. Оцінено роль офіцерів Генерального штабу в нарощуванні впливу Росії на мусульманському Сході, зокрема, детально досліджено значення Перської козачої бригади у посиленні російської присутності в Персії.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві запропоновано теоретичну модель жанру роману та здійснено спробу систематизації його різновидів за відомими критеріями класифікації. З'ясовано специфічні особливості родо-видових і міжвидових поєднань. Проаналізовано рецепцію українського роману в літературно-критичних статтях П.Куліша, М.Костомарова, М.Максимовича, П.Мирного, І.Білика, М.Драгоманова та наукових розвідках І.Франка, Д.Чижевського, М.Бахтіна, Д.Лукача. Досліджено основні етапи розвитку теорії роману у вітчизняному літературознавстві, обгрунтовано шляхи становлення та жанрової еволюції українського роману. Вперше проаналізовано соцреалістичний канон роману й обгрунтовано штучність і неорганічність терміну "роман-епопея".

  Скачати повний текст

Об'єкт: прозові твори «Просили тато-мама… Одкровення 1990 року», «Прощай мене», «Вставайте, мамко. Одкровення 1947 року», «Дванадцять службів. Одкровення 1951 року», «Юр'яна і Довгопол», «Апокаліпсис», «Солодка Даруся», «Москалиця», «Вирвані сторінки з автобіографії», «Черевички Божої Матері» М. Матіос та твори «Двойная фамилия», «Камера наезжает!..», «Воскресная месса в Толедо», «Холодная весна в Провансе», «На солнечной стороне улицы», «Вывеска», «Белая голубка Кордовы», «Почерк Леонардо», «Синдром Петрушки», «Джаз-банд на Карловом мосту», «Туман» Д. Рубіної. Результати, новизна: вперше проза української письменниці М. Матіос і російсько-ізраїльської авторки Д. Рубіної стала предметом спеціальної наукової розвідки крізь призму імагологічного дискурсу; вперше досліджуються образи інших народів у творчій свідомості письменниць під кутом зору утвердження або руйнування ними етнічних стереотипів; побудовано типологію образів персонажів творів М. Матіос та Д. Рубіної, розглянутих як дихотомія «свій – чужий». Галузь використання: Матеріали роботи можуть знайти застосування при викладанні окремих тем курсу історії української та зарубіжної літератур, лекцій із компаративістики, зокрема, імагології, у вищій і загальноосвітній школах, а також у наукових розвідках для сприяння подальшому розвиткові цих наукових дисциплін.^UThe object of the research: prose works «Father and mother invited… Revelation of the 1990», «Forgive me», «Get up, mother. Revelation of the 1947», «Twelve worships. Revelation of the 1951», «Yuriana and Dovgopol», «Apocalypse», «Sweet Darusya», «Moskalytsa», «The Pages Torn from the Autobiography», «The Shoes of the Mother of God» by M. Matios, and «Double Surname», «The Camera Comes In!...», «The Sunday Mass in Toledo», «A Cold Spring in Provence», «On the Sunny Side of the Street», «The Signboard», «The White Dove of Cordoba», «The Writings of Leonardo», «Petrushka's Syndrome», «A Jazz Band on Charles Bridge», «The Fog» by D. Rubina. The results and novelty: for the first time, the prose of Ukrainian writer M. Matios and Russian-Israeli author D. Rubina became the subject of special scientific exploration through the lens of imagological discourse; for the first time, other peoples' images are explored in the writers' creative minds from the perspective of affirming or destroying ethnic stereotypes; a typology of character images of works by M. Matios and D. Rubina is considered as a dichotomy of “own – foreign” is constructed. Field of application: the materials of scientific research may be used in teaching particular issues of the courses of history of Ukrainian and foreign literatures, lectures on comparative literature studies, particularly on imagology, in higher and secondary education institutions, as well in scientific works to further develop these scientific disciplines.

Об'єкт дослідження становить дискурсивне відтворення поняття «відсутність» у знакових одиницях системи російської мови.Мета дисертації полягає в теоретичному узагальненні та описі семантики засобів репрезентації поняття «відсутність» у системі російської мови з урахуванням лінгвокультурних і ментальних особливостей реалізації цього поняття, а також у поясненні з когнітивних позицій механізмів його формування.Методи дослідження мають витоки із загальної методологійної бази та сприяють виконанню поставлених у роботі завдань: традиційні лінгвістичні методи (описовий, порівняльний, компонентного аналізу, експериментальний), так і інноваційний метод (об'єднання методів прототипного опису та етимологічного аналізу).Наукова новизна дослідження полягає в розробленні нового теоретичного погляду на асиметрію мовної системи, можливість пояснення якої можна проводити з опертям на теорію опозицій і, зокрема, на протиставлення «наявність» vs «відсутність», де провідну роль відіграє марковане поняття «відсутність». У дисертації аргументовано теоретичні положення про те, що мовна семантика зумовлена граматикою, а лексико-дериваційні трансформації відбуваються на основі, яку підготувала граматика. Уперше розглянуто лінгвокогнітивні моделі формування семантики поняття «відсутність» на основі прототипів нет і без.Теоретичне значення дисертації полягає у визначенні теоретичних основ вивчення абстрактних понять, що мають фундаментальне значення для когнітології як міждисциплінарного напряму. Теоретичний внесок у мовознавчу науку пов'язаний з поглибленням учення про апперцепцію, про внутрішню форму слова, про потребу і змогу поєднання в когнітивних розвідках методологійних підходів для інтерпретації мовного матеріалу. Доведена теоретична важливість вивчення поняття «відсутність» як стрижневого в системі мови.Практичну цінність виконаної праці визначає те, що обґрунтовані в ній засади вможливлюють їхнє використання в практиці викладання в закладах вищої освіти теоретичних курсів «Вступ до мовознавства», «Загальне мовознавство», «Історія лінгвістичних учень», теоретико-практичних дисциплін «Лексикологія», «Словотвір», «Морфологія», що вивчають сучасний стан російської мови, а також дисциплін, які студіюють мову в історичному розвиткові, як-от: «Історична граматика російської мови», «Історія російської літературної мови».Висновки, зроблені в дисертаційній роботі, сприятимуть дослідженню парадигмального характеру системи російської мови в когнітивному аспекті, доповнять і поглиблять розуміння привативного характеру мовної системи через поняття «відсутність», що є значущим для функціонування мови в конкретному соціумі, у цьому разі в соціокультурному середовищі носіїв російської мови. Підсумкові положення про формування лексико-семантичної і дериваційної експлікації поняття «відсутність» доповнюють словотвірну теорію новим підходом до розгляду дериваційних засобів і способів, на основі яких розроблено семантико-дериваційну класифікацію мовних референтів поняття «відсутність». Важливими постають систематизація та узагальнення ідей розуміння граматичного явища суплетивізму.^UThe object of research is discourse representation of the notion of absence in the signs of the Russian language system. The aim of the thesis is theoretical grounding and describing the semantics of the means representing the notion of absence in the Russian language system taking into account linguocultural and mental specifics of the notion as well as explaining the mechanisms of its developing within the cognitive framework. The research methods originate from the general methodological basis and contribute to performing the set objectives: both traditional linguistic methods (descriptive, comparative, componential analysis, experimental) and the innovative method (combining the methods of prototype description and etymological analysis). The scientific novelty of the research is defined by developing new theoretical view on the language system asymmetry that can be explained based on the theory of oppositions, namely opposition of presence (availability) vs absence (lack) where the marked notion of absence is in the leading position. The thesis substantiates the theoretical statement that language semantics is predetermined by grammar while lexical and derivational transformations are based on some grammatical foundation. Linguocognitive patterns of developing the semantics of the notion of absence based on the prototypes of nyet and bez are examined for the first time. The theoretical value of the thesis is in defining theoretical grounds for examining abstract notions that are fundamental for cognitive science in interdisciplinary studies. The theoretical contribution to linguistics is connected with intensifying the apperception theory, the theory on word inner form, and on the necessity and possibility of combining methodological approaches in cognitive researches to interpret some language material. The thesis proves the theoretical significance of the notion of absence as fundamental in the language system. The practical value of the research is predetermined by the fact that it contains well-grounded fundamentals which made it possible to apply them in the process of teaching several theoretical courses at institutions of higher learning, namely Introduction to Linguistics, General Linguistics, Historical Outline of Linguistic Studies, theoretical and practical subjects such as Lexicology, Word-building, Morphology that examine the current state of the Russian language as well as the courses exploring the language diachronically: Historical Grammar of the Russian language and History of the Russian literary Language. The thesis conclusions will facilitate exploring the paradigmal character of the Russian language system within the cognitive framework, will complete and specify understanding of the privative character of the language system through the notion of absence which is vital for the language functioning in a certain society, in this case in the sociocultural community of Russian speakers. Concluding statements about lexical, semantic and derivational explication of the notion of absence contribute to the word-building theory by a new approach to examining derivational ways and means, which serve as the basis for semantic and derivational classification of the language representations of the notion of absence. Systematization and generalization of the views on the nature and essence of the grammatical phenomenon of suppletivity are important.

Дисертацію присвячено вивченню у теоретичному аспекті жанру неаполітанської пісні – явища, з яким пов'язані стійкі шаблони сприйняття. До недавнього часу Сanzone Napoletanа здавалася цілком визначеним пластом вокальної культури із конкретними характеристиками, внаслідок її популярності у галузі салонної та «легкої музики» з кінця XIX століття й до 1970-х років, коли інші – не естрадні форми Сanzone Napoletanа – були витіснені поза музичний контекст. «Santa Lucia», «O' Sole Mio», «Torna a Surriento» поряд з іншими зразками поетів С. Ді Джакомо, Л. Бовіо, Е. Муроло, композиторів Т. Коттрау, Ф. Тості, Е. Ді Капуа, Е. Куртіса, Л. Денци та інших, із характерним для них змістом мелодраматичного відтінку, підкреслено кантиленною мелодикою, пряними гармоніями та неаполітанським діалектом, вважалися класичним каноном і чи не єдиною формою неаполітанської пісні, що почали формуватися лише з 1830-х років. Однак у ситуації максимальної ясності, залишалась нерозкритою низка питань, головне з котрих – якими є витоки даного явища Які жанрові різновиди народної італійської пісні протягом її багатовікової історії вплинули на формування канону, визнаного класичним Будучи прикладом художнього синтезу професійної / композиторської та народної / аматорської традицій, неаполітанська пісня, чия хронологічна приналежність у довідкових виданнях визначена досить чітко (кінець XIX – початок XX століть), потребує нового 3 погляду – більш системного та комплексного. Саме такий підхід здатний вирішити проблему «білих плям» щодо витоків Canzone Napoletana, її жанрових різновидів, висунутих у процесі історичної еволюції. Зазначені положення визначають актуальність запропонованої теми, дозволяють узагальнити досягнення наукової думки та залучити досі невивчений музичний матеріал. Об'єктом дослідження обрано жанр неаполітанської пісні. Предметом ‒ процеси еволюції жанру в залежності від музично-історичного контексту, стильових установок епохи та індивідуальної творчості композитора. Мета дослідження полягає в осмисленні неаполітанської пісні як цілісного жанрового явища в процесі його історичної еволюції: від витоків в народній та міській культурі Середньовіччя, різновидів Canzone Napoletana у різних музичних епохах до визнаного канону «неаполітанської пісні» на рубежі XIX– XX століть. Узагальнення результатів наукових досліджень щодо особливостей Canzone Napoletana як жанрового явища довів, що в українському, російськомовному і китайському музикознавстві ситуація розробленості інформаційного поля з питання Сanzone Napoletanа є вкрай слабкою, незважаючи на деякі кроки у цьому напрямку (С. Буригін, О. Москвін, Фанг Яхонг, Чан Цзін Ге). Інформація за даною темою зосереджена здебільшого в зарубіжних джерелах, як і самі нотні зразки, що являють собою бібліографічну рідкість навіть в Італії. Це обумовило звернення до вивчення іноземних джерел – переважно італійських дослідників. Встановлено, що передумови сучасної наукової думки, спрямованої на вивчення музичного фольклору Неаполя, вперше виникли в Італії у XIX столітті (Ф. Чіреллі, Г. Унгареллі, К. Блазіс та ін.). В контексті інтересу романтизму до народної культури музикознавчі розвідки носили більшою мірою практичний характер: збору і запису текстів неаполітанських пісень, нотної фіксації зразків усної творчості. Першим в цьому напрямку стала збірка «Passatempi musicali» Г. Л. Коттрау (1824), що впродовж наступних 50 років породила цілу хвилю створення та видань збірок 4 неаполітанських пісень у ХІХ столітті (Ф. Флорімо, Т. Коттрау, В. де Мельо, Л. Чіурацці). У дисертаційному дослідженні також охарактеризовано роль музичнодослідницької та редакторської праці композитора Гійома-Луї Коттрау, розглянуто підготовлену ним «Passatempi musicali» – збірку неаполітанських пісень, до якої увійшли фрагменти з опер-buffa, стародавні селянські пісні, епіко-ліричні пісні, балади, розбійницькі пісні та пісні-пародії з міського циклу, імпровізаційні пісні. Видана вперше у 1824 році, вона сприяла затвердженню Canzone Napoletana у європейському музичному контексті. Підкреслено, що завдяки зусиллям Г.-Л. Коттрау, француза за походженням, було зафіксовано найдавніші зразки унікальної пісенної спадщини південно-італійського регіону, що знайшло надалі підтвердження в етномузикознавчих розвідках ХХ століття. Узагальнено і музично-теоретичні відомості про неаполітанські пісні останніх десятиліть XIX ‒ початку XX століття, визнаних «золотою добою» даного жанру. Підкреслюється типовість їх форми (куплетна, АВ), схожість фактурного та гармонійного рішень, переважання кантилени, простота мелодійного рисунка та загальна «відкритість» Canzone Napoletana до інтонаційного діалогу з будь-якими вокальними жанрами.^UThe dissertation is devoted to the theoretical study of the genre of Neapolitan song – a phenomenon associated with stable patterns of perception. Until recently, Canzone Napoletana seemed a definite layer of vocal culture with specific characteristics, due to its popularity in the field of salon and "light music" from the late 19th century until the 1970s, when other non-pop forms of Canzone Napoletana were pushed out of musical context. "Santa Lucia", "O 'Sole Mio", "Torna a Surriento" along with other examples of poets S. Di Giacomo, L. Bovio, E. Murolo, composers T. Cottrau, E. di Capua, L. Denza, and others, with their characteristic melodramatic content, emphasized by cantilena melodies, spicy harmonies and Neapolitan dialect, were considered a classical canon and almost the only form of 9 Neapolitan song, which began to take shape only in the 1830s. However, in a situation of maximum clarity, a number of questions remained unsolved, the most important of which is the next. What are the origins of this phenomenon What genre varieties of Italian folk song during its centuries-old history have influenced the formation of a canon that is recognized as classical As an example of the artistic synthesis of professional / composer and folk / amateur traditions, Neapolitan song, whose chronological affiliation is clearly defined in reference books (late 19th – early 20th centuries), needs a new look, more systematic and comprehensive. It is this approach that can solve the problem of "white spots" on the origins of Canzone Napoletana, its genre varieties, which are put forward in the process of historical evolution. These provisions determine the relevance of the proposed topic, allow to summarize the achievements of scientific thought and to attract still unexplored musical material. The object of study is the genre of Neapolitan song. The subject of research is the process of genre evolution depending on the musical-historical context, stylistic attitudes of the epoch and individual creativity of the composer. The aim of the study is to understand Neapolitan song as a holistic genre phenomenon in the process of its historical evolution: from the origins of folk and urban culture of the Middle Ages, varieties of Canzone Napoletana in different musical eras to the recognized canon of "Neapolitan song" at the turn of 19–20 centuries. The generalization of the results of scientific research on the features of Canzone Napoletana as a genre phenomenon has shown that the information field development on Canzone Napoletana is extremely weak in Ukrainian, Russian and Chinese musicology, despite some steps in this direction (S. Burygin, O. Moskvin, Fang Yahong, Chang Jing Ge). Information on this topic is concentrated mostly in foreign sources, as well as the musical samples themselves, which are a bibliographic rarity even in Italy. This led to recourse to the study of foreign sources, mostly Italian researchers. It is established that the preconditions of modern scientific thought aimed at studying the musical folklore of Naples first appeared in Italy in the 19th century (F. Cirelli, G. Ungarelli, C. Blazis and others). In the 10 context of Romanticism's interest in folk culture, musicological explorations were more of a practical nature: the collection and recording of texts of Neapolitan songs, the musical notation of samples of verbal art. The first in this direction was the collection "Passatempi musicali" (1824) by G. L Cottrau, which over the next 50 years gave rise to a whole wave of creation and publication of collections of Neapolitan songs in the 19th century (F. Florimo, T. Cottrau, W. de Mello, L. Chiuratsi). At the same time, based on the results of scientific research and own analytical observations, there is a lack of coverage in the scientific literature on the chosen topic of the period of existence of Canzone Napoletana from the Middle Ages to Romanticism. It is proved that the first mention of the song culture of the peoples of the Iberian Peninsula dates back to the 13th century, available for study audio and musical material – ones to the 15th century.

Дисертація є комплексним дослідженням, у межах якого з'ясовано теоретичні, змістові та організаційні засади розвитку історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. для обґрунтування перспектив використання інноваційного потенціалу досліджуваного освітнього феномену у процесі модернізації системи позашкільної освіти України. Представлена наукова розвідка знаходиться на стику різних наук, таких як історія України та історія педагогіки, загальне краєзнавство та історичне краєзнавство, дидактика, методика викладання окремих предметів. Міждисциплінарний дискурс досліджуваної сфери дозволив окреслити основоположні аспекти означеної проблеми, висвітлені науковими школами різних галузей знань. Аналіз поняттєво-термінологічного інструментарію дослідження дозволив з'ясувати, що узагальнювальний концепт представленої проблеми – історико-краєзнавча робота в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України, конкретизується через такі поняття, як: історико-краєзнавча робота, туристсько-краєзнавча робота, заклади позашкільної освіти, Північно-Східна Україна. Базуючись на термінологічному аналізі визначених понять, ми виділили три положення, що відображають основні підходи до дослідження окресленої історико-педагогічної проблеми як освітньої підсистеми, одного з видів діяльності дітей, каталізатора поглиблення знань з гуманітарних дисциплін. Дослідження розвитку історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти, порівняння регіональних особливостей у контексті зміни нормативно-правової бази, вдосконалення програмного та методичного забезпечення, оновлення форм та умов реалізації здійснено у діахронному та синхронному вимірі. Програмно-методична база історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти представлена навчальними програмами, затвердженими на загальнодержавному та регіональному рівнях, та методичними матеріалами, розробленими педагогами закладів позашкільної освіти. Перераховані документи та матеріали визначили концептуальні напрями змістового наповнення історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти та зміни організаційних форм, умов упровадження досліджуваного педагогічного явища у визначених хронологічних межах. Окреслено організаційні засади історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України. Класифіковано форми організації взаємодії з дітьми досліджуваного періоду. Відповідно до кількості залучених дітей до історико-краєзнавчої роботи, ми виділили три групи форм (індивідуальні, групові та масові (стаціонарні та пересувні). З метою розгорнутого представлення умов упровадження історико-краєзнавчої роботи у вказаних закладах ми визначили такі основні базові орієнтири, як кадрове забезпечення та матеріально-технічна база. Узагальнено результати історико-краєзнавчої освіти в закладах позашкільної освіти досліджуваного регіону. Основним результатом історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти нами визначений історико-краєзнавчий продукт, зібраний у ході реалізації індивідуальних, групових та масових форм взаємодії з дітьми. Після систематизації, відповідного належного оформлення історико-краєзнавчий продукт став основою для створення нових музеїв закладів освіти або поповнення фондів вже існуючих.^UThe thesis is a comprehensive study, within which the theoretical, content and organizational foundations of historical and local lore work development in the extracurricular education institutions of the North-Eastern Ukraine in the second half of the XX century – early XXI century are clarified in order to substantiate the prospects of using the innovative potential of the studied educational phenomenon in the process of modernizing extracurricular education in Ukraine. An important element in the formation of a holistic view of historical and local lore work in the extracurricular education institutions as a pedagogical problem was the study of scientific thought generated by education theorists and practitioners. The historiography of the problem was analyzed, and its source base was determined. The state of elaboration of the problem of historical and local lore work development in the extracurricular education institutions of the North-Eastern Ukraine by highlighting and characterizing the periods of historiography (Soviet and modern) and types of historiographical works (dissertations, monographs, periodicals) was highlighted. The source base of the study was characterized by selection and analysis of three groups of sources (archival materials, published sources, works of scientists and teachers-practitioners). Analysis of conceptual and terminological tools of the study has revealed that the generalizing concept of the problem – historical and local lore work in the extracurricular education institutions of the North-Eastern Ukraine – is concretized through such concepts as: historical and local lore work, tourism and local lore work, extracurricular education institutions, North-Eastern Ukraine. Based on the terminological analysis of certain concepts, we have identified three provisions that reflect the main approaches to the study of the outlined historical and pedagogical phenomenon as an educational subsystem, one of children's activities, a catalyst for deepening knowledge in the humanities. For a detailed analysis, taking into account the essential characteristics of the studied problem, a historical review of the process of transforming the extracurricular education system of the USSR and Ukraine is conducted. The main milestones of the origin, formation and development of the extracurricular education institutions in the field of tourism and local lore work are outlined. The study of historical and local lore work development in the extracurricular education institutions, comparison of regional features in the context of change of the normative-legal base, improvement of methodological provisions, updating of forms and conditions of its realization is carried out in diachronic and synchronic dimensions.

Об'єктом дослідження є легітимність публічної влади. Метою дисертації є визначення інституційних та комунікативних вимірів легітимності публічної влади; методи: неоінституціоналізм (з урахуванням специфіки методології історичного інституціоналізму, соціологічного інституціоналізму, інституціоналізму раціонального вибору, дискурсивного інституціоналізму) та комунікативного підходу; наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю завдань і способами їх розв'язання. Вона полягає у вирішенні актуальних проблем політичної науки, пов'язаних із легітимністю публічної влади, які не знайшли достатньої розробки у наявних теоретичних розвідках та не набули статусу необхідних постулатів у вітчизняному політичному процесі. Дисертація є однією із перших політологічних праць, у якій досліджуються інституційні та комунікативні виміри легітимності публічної влади. В межах здійсненого дослідження інституційних та комунікативних вимірів легітимності публічної влади отримано результати, що мають наукове значення; результати - можуть бути використані суб'єктами політичної діяльності, представниками публічної влади, громадськими організаціями, журналістами, партійними лідерами та активістами, фахівцями з політичного менеджменту та маркетингу, які розробляють ефективну сучасну модель легітимності публічної влади. Окрім цього, результати наукового дослідження можуть використовуватися для розробки навчальних курсів та спецкурсів із проблем теорії влади, теорії легітимності публічної влади, політичної комунікативістики, а також окремих аспектів публічної політики та публічного адміністрування.^UThe object of research is the legitimacy of public authority. The purpose of the dissertation is to determine the institutional and communicative dimensions of the legitimacy of public authority; methods: neo-institutionalism (taking into account the specifics of the methodology of historical institutionalism, sociological institutionalism, institutionalism of rational choice, discursive institutionalism) and communicative approach; the scientific novelty of the obtained results is due to the set of tasks and ways to solve them. It consists in solving current problems of political science related to the legitimacy of public power, which have not been sufficiently developed in the existing theoretical intelligence and have not acquired the status of necessary postulates in the domestic political process. The dissertation is one of the first political science works, which examines the institutional and communicative dimensions of the legitimacy of public authority. Within the framework of the research of institutional and communicative dimensions of the legitimacy of public power, the results of scientific significance were obtained; The results can be used by political actors, public officials, NGOs, journalists, party leaders and activists, political management and marketers who develop an effective modern model of public legitimacy. In addition, the results of scientific research can be used to develop training courses and special courses on the theory of power, the theory of legitimacy of public power, political communication, as well as certain aspects of public policy and public administration.

Дисертацію присвячено дослідженню інтерпретації міфу про Орфея в європейській літературі ХХ століття на прикладі прозових творів української (Г. Пагутяк «Видіння Орфея»), англійської (Дж. Фаулз «Маг»), німецької (Т. Манн «Смерть у Венеції», Г. Носсак «Орфей і…») та болгарської літератур (І. Давидков «Човен Харона»).Об'єкт дослідження – оповідання Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», повість Т. Манна «Смерть у Венеції» та романи І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг». Предметом дослідження є трансформація міфу про Орфея на рівні типології і поетики образу в зазначених прозових творах. Вибір матеріалу для дослідження здійснено за такими критеріями: репрезентативність художнього моделювання образу Орфея у творах; хронологічна співвіднесеність; жанрово-стильова модальність; геокультурна варіативність; наукова перспективність.Мета наукової роботи – порівняння трансформації міфу про Орфея в прозі різнонаціональних літератур на рівні типології і поетики мотивного комплексу. Виконано такі завдання: схарактеризовано міф про Орфея та його літературознавчу інтерпретацію; досліджено потрактування орфеїчного образу в українській і європейській прозі ХХ ст.; виявлено типологічні збіги орфеїчного образу та особливості його переосмислення у творах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг».Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний порівняльний аналіз інтерпретації образу Орфея у творах української, болгарської, англійської, німецької літератур, зокрема в текстах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг»; виявлено спільні й відмінні риси в інтерпретації античного міфу; розкрито взаємозв'язок між Орфеєм та іншими античними образами й сюжетами (Пігмаліон, Еврідіка, Нарцис, Аїд).Низку літературознавчих праць присвячено дослідженню інтерпретації образу Орфея в ліричних та драматичних творах, де він широко використовувався, натомість прозові твори ХХ ст., у яких наявний образ Орфея, є менш дослідженими.Рецепція орфеїчного мотиву, зокрема як міфологеми, представлена в роботах О Гальчук, О. Гнєзділової, А. Карельського, Ю. Лілєєва, Н. Колошук, С. Максімової, М. Моклиці та інших українських і зарубіжних науковців. Специфіка функціювання традиційних сюжетів та образів була досліджена в працях А. Волкова, А. Нямцу й інших; теорія інтерпретації – у розвідках М. Бахтіна, М. Гайдеґґера, Ю. Коваліва, В. Кухаренко, П. Рікера та інших. Теоретичне підґрунтя дисертації становлять праці, присвячені вивченню міфу, Р. Барта, Е. Кассірера, К. Леві-Стросса, О. Лосєва, О. Потебні та інших учених; дослідження з порівняльного літературознавства В. Будного, М. Ільницького, Д. Наливайка та інших.Методологічну базу дослідження становлять загальнонаукові емпірико-теоретичні методи, системно-функціональний підхід до вивчення літературних явищ, компаративний, культурно-історичний, порівняльно-історичний, генетичний, міфологічний, описовий методи, а також метод аналізу критичної літератури з теми. Для наукового дослідження обрано такі різновиди методів, зазначених вище: загальнонаукові емпірико-теоретичні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, описовий, системний методи; генетичний – для дослідження трансформації образу античного героя від міфу до прози ХХ ст.; міфологічний – для визначення змісту та функцій міфологічних елементів, якими послуговувалися автори при творенні свого нового міфологічного світу художнього твору, їхніх зв'язків зі значенням первинного міфу; порівняльно-типологічний – для співвіднесення авторських інтерпретацій образу Орфея та визначення відмінностей і подібностей на тематологічному, морфологічному, стильовому рівнях, що дало змогу систематизувати літературні проєкції та інваріанти досліджуваного міфу.Теоретичне значення роботи. Дослідження інтерпретації міфу про Орфея та переосмислення образу в європейській літературі уможливлюють поглиблене вивчення процесів реміфологізації в національних літературах.Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій із порівняльного літературознавства, підготовці спецкурсів, написанні підручників з історії української та зарубіжної літератур ХХ ст. для студентів закладів вищої освіти гуманітарного профілю.Інтерпретації образу Орфея у проаналізованих творах не є одноманітними, і неоміф не має одного сюжету. Орфей і Пігмаліон, Орфей та Еврідіка, Орфей та Нарцис, Орфей та Аїд є інтерпретаціями нового образу співця й відображенням граней Орфея в прозових творах І. Давидкова,Т. Манна, Г. Носсака, Г. Пагутяк, Дж. Фаулза.Ключові слова: міф, Орфей, інтерпретація, проза, образ.^UThe dissertation is devoted to the research of the interpretation of the myth of Orpheus in the European literature of the twentieth century on the example of prose texts of Ukrainian (Halyna Pahutiak's «Vision of Orpheus»), English (John Fowles's «The Magus»), German (Thomas Mann's «Death in Venice», Hans Erich Nossack's «Orpheus and…»), and Bulgarian literature (Ivan Davidkov's «Charon's Boat»).The object of research – the story by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», the story by Thomas Mann «Death in Venice» and the novels by Ivan Davidkov «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus». The subject of research – the interpretation of the myth about Orpheus at the level of typology and poetics of the image in these prose works. The choice of material for the research is made according to the following criteria: representativeness of artistic modeling of the Orpheus image in the works; chronological correlation; genre and style modality; geocultural variability; scientific perspective. The purpose of scientific work is to compare the interpretation of the myth about Orpheus in the prose of various literatures at the level of typology and poetics of the motive complex. The following tasks were performed: the myth of Orpheus and his literary interpretation were characterized; the interpretation of the orpheic image in the European prose of the XX century is studied; typological coincidences of the orpheic image and features of its rethinking in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Manns's «Death in Venice», Ivan Davidkov's«Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» were found.The scientific novelty of the study is that for the first time: a comparative analysis of the interpretation of the image of Orpheus in the works of Ukrainian, Bulgarian, English, German literature was done; the myth about Orpheus in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Mann's «Death in Venice», Ivan Davidkov's «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» is analysed; common and distinctive features in the interpretation of ancient myth are found in these texts; the connection between Orpheus and other ancient images and plots (Pygmalion, Eurydice, Narcissus, Hades) is revealed. A number of works of literary criticism are devoted to the research of the interpretation of the image of Orpheus in lyrical and dramatic works, where the Orphic image was widely used, while prose works of the twentieth century, in which the image of Orpheus occurs, are less studied. Today the reception of the orpheic motif, in particular as a mythologeme, is presented in the works of O. Halchuk, O. Hniezdilova, A. Karelskyi, Yu. Lilieiev, N. Koloshuk, S. Maksimova, M. Moklytsia and other Ukrainian and foreign scientists. The specifics of the traditional plots and images functioning were studied in the works of A. Volkov, A. Niamtsu and others; theory of interpretation - in the works of M. Bakhtin, M. Haidegger, Yu. Kovaliv, V. Kukharenko, P. Riker and others. The theoretical basis of the dissertation is built on works devoted to the research of the myth by R. Bart, E. Kassirer, K. Levi-Stross, O. Losiev, O. Potebnia and other scientists; comparative literature research by V. Budnyi, M. Ilnytskyi, D. Nalyvaiko and others.The methodological basis of the study consists of general scientific empirical-theoretical methods, system-functional approach to the literary phenomena research, comparative method, cultural-historical method, comparative-historical method, genetic method, mythological method, descriptive method, as well as the method of analysis of critical literature of the topic of our work. The following types of methods were chosen for scientific research: general scientific empirical-theoretical methods - analysis, synthesis, induction, deduction, descriptive, system methods; genetic - allows the study of the transformation of the image of the ancient hero from myth to prose of the XX century; mythological is used to determine the content and functions of mythological elements, which were used by the authors in creating their new mythological world of, their relationship with the meaning of the original myth; comparative-typological - for correlation of author's interpretations of the image of Orpheus and determination of differences and similarities on thematic, morphological, stylistic levels, which allowed to systematize literary projections and invariants of the studied myth.Interpretations of the Orpheus's image in the analyzed works are not monotonous and the neomyth does not have a single plot. Orpheus and Pygmalion, Orpheus and Eurydice, Orpheus and Narcissus, Orpheus and Hades are interpretations of the new image of the singer and the reflection of the faces of Orpheus in the prose works of European writers.Key words: myth, Orpheus, interpretation, prose, image.

Дисертацію присвячено питанням доказування обставин, які є підставою для застосування щодо юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Завдяки отриманим результатам доведено необхідність законодавчого закріплення у КПК України окремого кримінального провадження щодо юридичної особи та особи, підозрюваної у вчиненні від її імені та в її інтересах кримінальних правопорушень за ст. 96-3 КК України, у випадках, коли неможливе проведення одночасного досудового розслідування. Запропоновано закріпити Типове положення про порядок організації і проведення антикорупційної перевірки ділових партнерів юридичної особи, в якому чітко визначити перелік дій Уповноваженого. Обґрунтовано доцільність залучення як представника юридичної особи, щодо якої можуть застосовуватись заходи кримінально-правового характеру, уповноважену особу органу, який здійснив державну реєстрацію відповідної юридичної особи, у разі відсутності за юридичною адресою юридичної особи її уповноважених представників, невстановлення їх місцезнаходження в Україні або неможливості встановити повноваження представника діяти від імені відповідної юридичної особи. Набули подальшого розвитку положення про те, що наявність письмового повідомлення про підозру щодо уповноваженої особи юридичної особи не слід вважати перешкодою у звільненні юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру у зв'язку зі спливом строків давності, оскільки це свідчитиме лише про підозру у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, а винуватість особи констатується в обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан Вивчено стан теоретичного дослідження питань доказування обставин, які є підставою для застосування щодо юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. В результаті аналізу наукових досліджень констатовано, що деякі аспекти окресленої проблеми є малодослідженими чи взагалі не вивченими.Вивчення численних публікацій на предмет поняття доказування як фундаментальної наукової і правової категорії у кримінальному провадженні засвідчило, що в теорії кримінального процесу нема єдиного підходу щодо розуміння його змісту. Встановлено, що структурними елементами доказування обставин, які є підставою для застосування щодо юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, є: збирання (виявлення та фіксація), перевірка (сукупність практичних дій та розумових операцій), оцінка (встановлення належності, допустимості, достовірності та достатності) доказів, а також використання доказів для з'ясування відповідних обставин.Проаналізовано методологічні засади дослідження доказування обставин, які є підставою для застосування щодо юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Наукове розвідка з цього питання провадилася з урахуванням досліджень у галузях кримінального, кримінального процесуального, цивільного та адміністративного права; анкетування представників правоохоронних органів та суддів із досліджуваних питань доказування; аналізу судової практики шляхом вивчення кримінальних правопорушень, перелік яких передбачений у ст. 96-3 КК України, за результатами вчинення яких судом було прийнято рішення про необхідність застосування щодо юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.Виокремлено умови, на підставі яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи: вчинення уповноваженою особою юридичної особи одного з кримінальних правопорушень у рамках пп. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 96-3 КК України; вчинення уповноваженою особою кримінального правопорушення від імені юридичної особи; вчинення уповноваженою особою кримінального правопорушення в інтересах юридичної особи; відповідна особа є уповноваженою особою на виконання покладених на неї обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції; встановлення кола обов'язків уповноваженої особи, а також з'ясування, невиконання яких із них призвело до вчинення відповідного кримінального правопорушення.^UThe dissertation is a research that is devoted to the issues of proving the circumstances that are the basis for the application of measures of criminal law concerning legal entities. Based on the obtained results, the necessity of legislative enshrinement in the Criminal procedural Code of Ukraine of separate criminal proceedings concerning a legal entity and a person suspected of committing on its behalf and in its interests criminal offenses under Article 96-3 of the Criminal Code of Ukraine, in cases where simultaneous pre-trial investigation is impossible. It is proposed to enshrine the Standard Provision on the Procedure for Organizing and Conducting of Anti-Corruption Inspections of Business Partners of a Legal Entity, which should clearly define the list of actions to be taken by the Commissioner. It is clearly argued the necessity of involving an authorized person of the body that carried out the state registration of the relevant legal entity as an authorized person of the legal entity in respect of which criminal law measures may be applied in cases of absence at the legal address of the legal entity of its authorized representatives, failure to establish their location in Ukraine or inability to establish the authority of the representative to act on behalf of the legal entity. The provision that the existence of a written notice of suspicion against an authorized person of a legal entity should not be considered an obstacle to the release of a legal entity from the application of criminal law measures in connection with the expiration of the statute of limitations, as this state of affairs indicates only suspicion in the commission of the relevant criminal offense, and the guilt of the person is stated in the conviction of the court, which has entered into force.The state of theoretical research on the issues of proving the circumstances that are the basis for the application of measures of criminal law to legal entities has been researched. As a result of the analysis of scientific researches it is stated that certain aspects of the considered problem are less researched or not researched at all.An analysis of numerous publications, which considered the concept of proving the circumstances as a fundamental scientific and legal category in criminal proceedings, which resulted in the fact that in the theory of criminal procedure there is no single approach to understanding its content. It is established that the structural elements of proving the circumstances that are the basis for the application of measures of criminal law to the legal entities are the following: collection (detection and fixation), inspection (set of practical actions and mental operations), assessment (establishment of appropriateness, admissibility, reliability and sufficiency of evidence), as well as the use of evidence to establish the relevant circumstances.The methodological bases of research of proving of circumstances which are the basis for application concerning legal entities of criminal-legal character measures are analyzed. The problem of this scientific research was carried out taking into account the study of scientific research in the fields of criminal, criminal procedural, civil and administrative law; conducted a survey of law enforcement agencies and judges on the investigated issues of evidence; analysis of judicial practice by studying criminal offenses, the list of which is provided in Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine, based on the results of which the court decided on the need to apply to the legal entity measures of a criminal nature.The conditions on the basis of which measures of criminal-legal nature can be applied to a legal entity are singled out: commission by an authorized person of a legal entity one of the criminal offenses provided for in paragraphs 1, 3, 4 and 5 of Part 1 of Article 96-3 of the Criminal Code of Ukraine; commission of a criminal offense by an authorized person on behalf of a legal entity; commission of a criminal offense by an authorized person in the interests of a legal entity; the person concerned is the person authorized to perform his/her duties to take measures to prevent corruption; establishing the scope of duties of the authorized person, as well as finding out which of them has led to the commission of the relevant criminal offense.

У роботі з'ясовано, що наукові ідеї О.Цинкаловського та його діяльність на культурно-просвітницькій ниві представлені фрагментарними розвідками у наукових, науково-популярних, бібліографічних та періодичних виданнях. Переважна їх більшість з'явилася уже в роки незалежности України. Попри визнання його доробку як науковця, музейника, просвітянина спостерігаємо нерівномірність вивчення різних сторін творчості О.Цинкаловського та відсутність цілісного наукового дослідження. Встановлено, що основними чинниками, які зумовили формування особистості О.Цинкаловського стали родинна традиція, соціальне оточення, наукове та навчально-педагогічне середовище, особистий досвід наукової та професійної діяльности, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення. Прооаналізовано вплив родини на формування світогляду дослідника. Стверджено, що саме виховання батьків, і особливо дідуся Павла Нітецького, визначили інтерес до української історії та культури, що пізніше знайшло своє втілення у наукових та публіцистичних працях вченого. Маючи у роду поляків, німців, татар, і перебуваючи у середовищі, далекому від рідної культури, він став справжнім патріотом України. Показано, що саме родинна традиція визначила зацікавлення Олександра Цинкаловського минулим краю. Показано початки культурно-просвітньої та фахової праці, розкрито роль інтелектуальних середовищ Кременця, Львова, Києва, Варшави у формуванні світогляду О.Цинкаловського. Висвітлено вплив окремих польських та українських вчених (В.Антонєвіч, Т.Сулімірський, І.Шедрик) на формування його як науковця. У перших десятиріччях ХХ ст. відбувається становлення О.Цинкаловського як громадсько-політичного та кульутрно-освітнього діяча в обставинах Першої світової війни, Української національної революції 1917–1921рр. Він став яскравим представником українського національного життя в Західній Волині у міжвоєнний період. Відтворено його участь у діяльності “Просвіти”, яка у міжвоєнне десятиліття була найпоширенішою формою українського культурно-просвітницького руху. На Волині значне визнання отримала “Просвіта” м.Володимира, до якої належав О.Цинкаловський.У сфері наукової діяльности особливою є заслуга О. Цинкаловського у дослідженні одного з українських регіонів –Волинь. Серед вчених, які впродовж ХХст. писали про волинський край, О.Цинкаловському належить провідне місце. Окрім того увагу дослідника привернули також Холмщина, Лемківщина та Підляшшя. Роль О.Цинкаловського в українській історичній науці визначають наступні щонайменше десять напрямків його досліджень. На підставі власних досліджень та запропонованих у вітчизняній історіографії поділів виділимо такі: дослідження старовинної історії Волині, усіх археологічних культур, починаючи від палеоліту і до епохи заліза включно з виділення місцевих культур; виявлення, фіксація і збереження пам'яток матеріальних культур; дослідження дерев'яних і кам'яних архітектурних споруд, пам'яток архітектури; сакральне мистецтво – церкви домонгольського, монгольського і післямонгольського часу (на Волині, в Галичині, на Лемківщині); хрести-енколпіони, дерев'яні і камінні хрести, виставки ікон; історико-краєзнавчі нариси, особливо виділяється синтетичне дослідження із історичного краєзнавства “Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р.)” (Вінніпеґ, 1984) і “Стародавні пам'ятки Волині” (Торонто, 1975); історико-географічні розвідки з топографії міст і містечок –Літовежа, Махнівки, Небеля, Пересопниці, Сутейська, Червена і Червенських городів, Шумська; особливо описи Крем'янця (“Волинська Швейцарія”); історична картографія (археологічний атлас Волині і Волинського Полісся у складі дванадцяти оригінальних і унікальних авторських мап, Крем'янець 1939 р.); дослідження з історичної краєзнавчої бібліографії; проблеми теорії і практики музеєзнавства на підставі чималого особистого досвіду роботи у музеях Варшави, Кракова, Крем'янця, Львова у 20-50-х роках ХХ ст.; гідрологія (“Ріка Прип'ять та її допливи”, 1960); палеонтологічні студії.Згідно проведених підрахунків, загальна кількість праць О.Цинкаловського становить 150 наукових та науково-популярних праць.З'ясовано, що окремим напрямком наукової та культурно-просвітницької діяльности О.Цинкаловського стала його праця як музейного працівника та музеєзнавця. Показано, що професійна діяльність вченого пов'язана з Архівом історії Унії, Державним археологічним музеєм у Варшаві, Кременецьким краєзнавчим музеєм. Стверджено, що вчений добре розумів значення музеїв та музеєзнавства у краєзнавчих студіях. Важливим є не лише дослідити науковий доробок О.Цинкаловського, а й на належному рівні оцінити його внесок в розвиток волинезнавства. У роботі показані різні аспекти увічнення пам'яті науковця – це, насамперед, видання праць, опублікованих ним або про нього; проведення низки наукових конференцій присвячених вченому; встановлення пам'ятних дощок на честь волинезнавця; найменування його іменем вулиць у м.Володимирі й Ковелі та ін.^UThe study finds that in modern historiographical discourse, the scientific ideas of O. Tsinkalovsky and his activities in the cultural and educational fields is represented by fragmentary investigations in scientific, popular science, bibliographic and periodical publications. The vast majority of them appeared during the years of independent Ukraine. Despite the recognition of his work as a scientist, museologist, educator, we observe the imperfect periodicity of researches of various aspects of O. Tsinkalovky's works and lack of a comprehensive scientific studyThere was analyzed the influence of the family on the formation of the researcher's worldview. It is claimed that the upbringing of parents, and especially the grandfather of the scientist - Pavlo Nitetsky, determined his interest in Ukrainian history and culture, which was later embodied in the scientific and journalistic works of the researcher. Coming from a line of Poles, Germans, Tatars, and living in an environment far from native culture, he became a true patriot of Ukraine. It is shown that the family traditions determined Oleksandr Tsinkalovsky's interest in the region's past.There is described the beginnings of cultural, educational and professional work, as well as revealed the role of intellectual environments of Kremenets, Lviv, Kyiv, Warsaw in the formation of O. Tsinkalovsky's worldview. In the paper there is highlighted the influence of some Polish and Ukrainian scientists (V. Antonevich, T. Sulimirsky, I. Shedryk) on his formation as a scientist.During the first decades of twentieth century occurs the formation of O. Tsinkalovky as socio-political and cultural-educational figure in the circumstances of the First World War and the Ukrainian National Revolution of 1917–1921. He became a prominent representative of Ukrainian national life in Western Volyn region in the interwar period. In the research paper was reproduced his participation in “Prosvita”, which in the interwar decade was the most common method of the Ukrainian cultural and educational movement. In Volyn region, “Prosvita” in Volodymyr town, to which belonged O. Tsinkalovsky, received significant recognition.It is stated that the central point of O. Tsinkalovsky's interest has always been the problems of Ukrainian people history. He always defended the indivi duality of Ukrainians, the originality and originality of their past, language and culture. In the field of scientific activity, the special worth of O. Tsinkalovsky is the study of one of the Ukrainian regions - Volyn. Among the scientists, who during the twentieth century wrote about the Volyn region, O. Tsinkalovsky takes pride of place. In addition, the researcher's attention was also drawn to Chelm Land, Lemkivshchyna and Podlasie.The role of Oleksandr Tsinkalovsky in Ukrainian historical science is determined by the following at least ten areas of his researches. On the basis of own research and some proposed in the national historiography, we will separate following: research of the ancient history of Volyn region, all archeological cultures, startin g from the Paleolithic to the Iron Age, including the selection of local cultures; identification, fixation and preservation of landmarks of material cultures; research of wooden and stone architectural buildings, heritage assets; sacred art – churches of pre-Mongol, Mongol and post-Mongol times (in Volyn, Galicia and Lemkivshchynaregions); engolpions, wooden and stone crosses, sacred image exhibitions; historical and local essays, especially stands out the research on historical local study “Old Volyn region and Volyn Polissya (local dictionary from ancient times till 1914 year)” (Winnipeg, 1984) and “Ancient heritage assets of Volyn region” (Toronto, 1975); historical and geographical surveys on the topography of cities and towns - Litovezh, Makhnivka, Nebel, Peresopnytsia, Suteyska, Cherven and Chervensky towns, Shumsk; especially descriptions of Kremyanets (“Volyn Switzerland”); historical cartography (archeological atlas of Volyn and Volyn Polissya as a part of twelve original and unique author's maps, Kremyanets 1939); research on historical local bibliography (reviews of Ukraine in European historical literature); problems of theory and practice of museum studies on the basis of considerable personal work experience in museums of Warsaw, Krakow, Kremyanets, Lviv in the 20-50s of the twentieth century; hydrology (Pripyat River and its confluents, 1960); paleontological studies.It is also important to properly recognize his influence on the development of Volyn studies, accept of his scientific achievements. The paper shows various aspects of perpetuating the memory of the scientist -this is, first of all, the publication of works published by him or about him; holding a number of scientific conferences dedicated to the scientist; installation of memorial plaques in honor of the Volyn scholar; naming streets in Volodymyr and Kovel after him, etc.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню питань планування місій за участі команд гетерогенних БПЛА та гібридних систем. Запропоновані в дисертації математичні моделі та методи оптимізації рішень при плануванні використання БПЛА та їх груп застосовуються для розв’язування задач комбінаторної оптимізації, що полягають у створенні плану місій гібридних систем та команд БПЛА. Створення таких місій є дуже важливим та затребуваним у таких галузях, як логістика та розвідка. Розроблений обчислювальний блок дозволяє формувати плани місій та передавати їх до розповсюджених систем керування, що здійснюють безпосередню взаємодію із БПЛА та гібридними системами. Розроблені алгоритми дозволяють планувати місії на персональних компʼютерах чи серверах за обмежений час, що дозволяє створювати план без підключення до мережі Інтернет та оперативно коригувати його у разі необхідності. Проведений чисельний експеримент дозволив виявити більш ефективні алгоритми та методи для подальшої реалізації обчислювального блоку.Значна частина результатів дисертації може бути використана у навчальному процесі вищих навчальних закладів України, де викладаються такі дисципліни як "Теорія прийняття рішень", "Комбінаторна оптимізація" та "Дослідження операцій".^UThe thesis is devoted to the study of planning missions of UAV teams and hybrid systems. The mathematical models and methods for optimising decisions in planning proposed in this thesis are used to solve combinatorial optimisation problems involving the creation of a mission plan for hybrid systems and UAV teams. The creation of such missions is very important and in demand in such industries as logistics and intelligence. The developed computing unit allows to generate mission plans and transfer them to widespread control systems that directly interact with UAVs and hybrid systems. The developed algorithms allow for mission planning on personal computers or servers in a limited amount of time, which allows for the creation of a plan without an Internet connection and prompt adjustment if necessary. The numerical experiment allowed us to identify more efficient algorithms and methods for further implementation of the computing unit.A significant part of the results of the thesis can be used in the educational process of higher educational institutions of Ukraine, where such disciplines as Decision Theory, Combinatorial Optimisation and Operations Research are taught.

У дисертаційній роботі на основі комплексу репрезентативних джерел та сучасних теоретико-методологічних засад досліджено творчу спадщину відомого вченого та популяризатора науки й освіти професора Івана Максимовича Єремеєва (1887-1957 рр.). Відображено його життєвий шлях, формування наукового світогляду, педагогічну, просвітницьку, методичну, організаційну, наукову діяльність та внесок у розвиток вітчизняної селекції та насінництва.Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку української держави, в умовах проведення соціально-економічних реформ, перед істориками-аграрниками постає нагальна необхідність дослідити життєвий і творчий шлях видатних учених, об’єктивно оцінити їх внесок у становлення та розвиток сільськогосподарської науки та практики. В українській історіографії недостатньо наукових праць, у яких би на широкому фактичному матеріалі розкривалися творчі здобутки вітчизняних учених. Внесок окремих постатей в історію науки довгий час замовчувався, або ж узагалі не розглядався. До блискучої плеяди видатних учених у галузі селекції та рослинництва належить професор Іван Максимович Єремеєв. Вивчаючи наукову спадщину видатного вченого-селекціонера, ми водночас розширюємо та поглиблюємо окремі аспекти розвитку аграрних наук, персоніфікуємо науковий простір видатними особистостями ХХ ст.Нині стає актуальним вивчення наукового доробку визначного селекціонера, що присвятив усе своє життя створенню нових сортів озимої та ярої пшениці, вівса, інших польових культур. Для стабільного розвитку аграрного сектора економіки та забезпечення економічної незалежності нашої держави винятково важливе значення має науково обґрунтована сортова політика, в зв’язку з чим особливої актуальності набуває підвищення ефективності селекції та насінництва.Однак вагомий персональний внесок відомого вченого в розвиток української аграрної науки недостатньо вивчений. До сьогодні не існує ґрунтовного дослідження, в якому б комплексно відображався життєвий шлях і науково-професійна діяльність ученого в розвитку вітчизняної селекції. У зв’язку з цим поява такої праці поповнить скарбницю історичного досвіду, дасть змогу визначити пріоритетні напрями подальшого розвитку вітчизняної науки і техніки.Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці та розробці актуальної теми, яка на сьогодні в історичній науці всебічно й об'єктивно не розкрита.У дисертації вперше в українській історіографії на основі різнопланових за змістом і походженням джерел комплексно проаналізовано життєвий шлях та наукову діяльність професора І. М. Єремеєва; наведено й конкретизовано маловідомі факти з життя та діяльності вченого, які раніше не були оприлюднені в наукових розвідках; з’ясовано основні чинники, що впливали на процес формування наукового світогляду І. М. Єремеєва; розроблено періодизацію життя та наукової діяльності вченого, що сприяло поетапному відтворенню його ролі в розвитку селекційної науки; проаналізовано наукові праці І. М. Єремеєва, що дало змогу значно поглибити знання про подальший розвиток вітчизняної селекційної науки.У ході дослідження удосконалено бібліографію наукових праць ученого та впорядковано літературу про нього на основі вивчення наукової спадщини вченого; джерелознавчу базу за рахунок уведення до наукового обігу нових та маловідомих архівних матеріалів про І. М. Єремеєва, що дали можливість об’єктивно проаналізувати життя і творчість ученого. Набув подальшого розвитку напрям наукової роботи з відтворення життєвого шляху та наукової діяльності вітчизняних учених-селекціонерів.Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при подальшій розробці окресленої теми. Фактичний матеріал, узагальнення та висновки дисертаційного дослідження, введені в науковий обіг документи й матеріали, суттєво доповнюють і розширюють сучасні знання з історії розвитку селекційної науки в Україні в кінці XIX – першій половині XX ст.^UThe dissertation examines the creative legacy of the famous scientist and popularizer of science and education, Professor Ivan Maksymovych Yeremeyev (1887-1957), based on a complex of representative sources and modern theoretical and methodological foundations. There are reflected his life path, the formation of his scientific outlook, pedagogical, educational, methodical, organizational, scientific activity and contribution to the development of domestic breeding and seed production.Relevance of research. At the current stage of the development of the Ukrainian state, in the conditions of socio-economic reforms, agricultural historians have an urgent need to investigate the life and creative path of outstanding scientists, to objectively assess their contribution to the formation and development of agricultural science and practice., There are not enough scientific works in Ukrainian historiography, which would reveal the creative achievements of domestic scientists based on extensive factual material. The contribution of individual figures to the history of science was kept silent for a long time, or wasn’t considered at all.Professor Ivan Maksymovych Yeremeyev belongs to the brilliant pleiad of outstanding scientists in the field of breeding and plant breeding. We expand and deepen certain aspects of the development of agrarian sciences by studying the scientific heritage of an outstanding scientist-breeder, as well we personify the scientific space with outstanding personalities of the 20th century.Nowadays, it is becoming relevant to study the scientific products of the decisive breeder, who devoted his whole life to the creation of new varieties of winter and spring wheat, oats, and other field crops. A scientifically based varietal policy is extremely important for the stable development of the agrarian sector of the economy and ensuring the economic independence of our country, which is why increasing the efficiency of selection and seed production becomes especially important. Consequently, it becomes especially relevant increasing the efficiency of selection and seed production.However, it is not sufficiently studied the important personal contribution of the famous scientist to the development of Ukrainian agricultural science. To date, there is no thorough study that would comprehensively reflect the life path and scientific and professional activity of a scientist in the development of domestic breeding. In this regard, the appearance of such a work will replenish the treasury of historical experience, will make it possible to determine priority directions for the further development of domestic science and technology.The scientific novelty of the obtained results bases on the formulation and development of an actual topic, which has not been comprehensively and objectively disclosed in historical science today.In the dissertation, for the first time in Ukrainian historiography, it is analyzed comprehensively the life path and scientific activity of Professor I. M. Yeremeyev on the basis of diverse sources in terms of content and origin; there are listed and specified little-known facts from the scientist’s life and activities, which were not previously published in scientific intelligence; there were clarified the main factors influencing the process of formation of I.M. Yeremeyev’s scientific ideology; it was developed the periodization of the scientist’s life and scientific activity, which contributed to the gradual reproduction of his role in the development of breeding science; there were analyzed the scientific works of I. M. Yeremeyev, that made it possible to significantly deepen knowledge about the further development of domestic breeding science.In the course of the research, the bibliography of the scientist’s scientific works was improved and the literature about him was organized based on the study of his scientific heritage; as well as a source knowledge base due to the introduction into scientific circulation of new and little-known archival materials about I.M. Yeremeyev, which made it possible to objectively analyze the scientist’s life and work.The direction of scientific work on the reproduction of the life path and scientific activity of domestic breeder-scientists acquired further development.The practical significance of the obtained results is that the research materials can be used in the further development of the outlined topic. Factual material, generalizations and conclusions of the dissertation research, documents and materials introduced into scientific circulation supplement significantly and expand modern knowledge on the history of the development of breeding science in Ukraine at the end of XIX - the first half of XX centuries.

У дисертації здійснено порівняльний аналіз теоретичних положень та практичного досвіду застосування інформаційно-комунікаційних технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР та України для визначення напрямів імплементації практики використання інформаційно-комунікаційних технологій в університетах КНР у сучасних умовах фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в університети України. Актуальність дослідження зумовлена такими основними чинниками, як: інформаційні технології створили нове музичне середовище, змінивши спосіб отримання доступу до музики та її прослуховування, відбулося зростаюче переважання нових технологічних засобів у поширенні та збереженні музики; інформаційні технології докорінно змінили традиційну концепцію музичної освіти, зміст, форми та методи викладання музики; інформаційні технології у музичній освіті уможливили не тільки спілкування студентів один з одним, розширили можливості обирати свою улюблену музику з безлічі ресурсів, розвивати власні унікальні музичні смаки; надали можливість для аналізу недоліків у власній підготовці, та відкрили можливості для її створення; інформаційні технології актуалізували увагу до збереження ціннісної функції музики, що має тенденцію до послаблення, оскільки музика стала більш Мей Фан 3 розважальною і комерційною, що може призвести до зниження рівня сприйняття музики та погіршення музичного смаку. На основі аналізу наукових джерел висвітлено основні шляхи наукового осмислення порушеної проблеми в китайській та українській психологопедагогічній літературі, проаналізовано й уточнено сутність основних понять, що стосуються проблеми дослідження: «технологія», «навчальна технологія», «інформаційно-комунікаційні технології», «інформаційно-комунікаційні технології в освіті», «інформаційно-комунікаційні технології у фаховій підготовці учителів музичного мистецтва» та супутні поняття «інновації», «інтеграція», оскільки інтеграція інформаційних технологій у процес фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва змінює традиційний режим викладання і стає центром інновацій. Визначено, що інтеграція ІКТ в освіту відбувається у якості: об’єкта вивчення, інструмента пізнання та засобу навчання. Проаналізовано основні шляхи застосування інформаційнокомунікаційних технологій у процесі фахової підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР та України за науковими розвідками, що дозволило зробити висновок: у працях китайських науковців широку розробку отримали проблеми інформатизації освіти мистецького спрямування, від питань історичних передумов до становлення, розвитку та прогнозування інтеграції інформаційних технологій у підготовку вчителів музичного мистецтва; у нашій країні, робота спрямована на систематичне, планомірне, багатовекторне дослідження ролі, можливостей та функцій інформаційних технологій у підготовці вчителів музичного мистецтва. Визначено наукове підгрунтя впровадження ІКТ у процес фахової підготовки вчителів музичного мистецтва в університетах КНР та України, виявлено шляхи збагачення змісту, форм та методів фахової підготовки вчителів музичного мистецтва завдяки використанню інформаційнокомунікаційних технологій та сполученість вимог до підготовки вчителів музичного мистецтва в університетах та музичною освітою в початковій і Мей Фан 4 середній школі в КНР та Україні; окреслено перспективні напрями імплементації педагогічно цінних теоретичних і практичних доробок китайських фахівців з використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в університетах КНР в університети України.^UIn the dissertation, a comparative analysis of the theoretical provisions and practical experience of using information and communication technologies in the professional training of future music teachers in the universities of the People's Republic of China and Ukraine was carried out in order to determine the directions of implementation of the practice of using information and communication technologies in the universities of the PRC in the modern conditions of the professional training of future music teachers in universities of Ukraine. The relevance of the research is determined by such main factors as: information technologies have created a new musical environment, changing the way of obtaining access to music and listening to it, there has been a growing predominance of new technological means in the distribution and preservation of music; information technologies have fundamentally changed the traditional concept of music education, the content, forms and methods of teaching music; information technologies in music education have made it possible not only for students to communicate with each other, have expanded the opportunities to choose their favorite music from a variety of resources, to develop their own unique musical tastes; provided an opportunity to analyze shortcomings in one's own training, and opened opportunities for its creation; information technologies have actualized attention to preserving the value function of music, which has a tendency to weaken, as music has become more entertaining and commercial, which can lead to a decrease in the level of music perception and deterioration of musical taste. Based on the analysis of scientific sources, the main ways of scientific understanding of the raised problem in Chinese and Ukrainian psychological and pedagogical literature are highlighted, the essence of the main concepts related to the research problem is analyzed and specified: «technology», «educational technology», «information and communication technologies», «information and communication technologies in education», «information and communication technologies in the professional training of music teachers» and related concepts Мей Фан 11 «innovation», «integration», since the integration of information technologies in the process of professional training of future music teachers changes the traditional mode of teaching and becomes a center of the innovations. It was determined that the integration of ICT in education takes place as: an object of study, a tool of knowledge and a means of learning. The main ways of using information and communication technologies in the process of professional training of future music teachers in the universities of the People's Republic of China and Ukraine were analyzed according to scientific research, which allowed us to draw a conclusion: in the works of Chinese scientists, the problems of informatization of art education were widely developed, from issues of historical prerequisites to until today, development and forecasting of the integration of information technologies in the training of music teachers; in Ukraine, the work is aimed at a systematic, planned, multi-vector study of the role, possibilities and functions of information technologies in the training of music teachers. The scientific basis for the introduction of ICT in the process of professional training of music teachers in the universities of the People's Republic of China and Ukraine has been identified, ways of enriching the content, forms and methods of professional training of music teachers thanks to the use of information and communication technologies and the combination of requirements for the training of music teachers in universities and music education have been identified in primary and secondary school in China and Ukraine; outlined perspective directions of implementation of pedagogically valuable theoretical and practical experience of Chinese specialists in the use of information and communication technologies in the process of professional training of future music teachers in universities of the People's Republic of China in universities of Ukraine.

Дисертаційне дослідження присвячено науковим розвідкам формування компетентності культурного самовираження майбутніх учителів музичного мистецтва в закладах вищої освіти КНР. Зазначена проблема була успішно вирішена завдяки глибокому аналізу та систематизації теоретичних ідей, а також широкому узагальненню досвіду щодо розвитку компетентності культурного самовираження майбутніх учителів музичного мистецтва у навчальному середовищі закладів вищої освіти Китайської Народної Республіки. Синергія різноманітних підходів та методів дозволила отримати нові знання та розширити нашу здатність до впровадження кращих практик формування компетентності культурного самовираження. Робота містить анотацію, зміст, вступ, два розділи, висновки, загальні висновки, список використаних джерел наприкінці дисертації та додатки. Вступ дослідження включає обґрунтування актуальності і доцільності розв’язання означеної теми, виявлено суперечності, що виникають на основі неузгодженості теорії та практики, представлено зв’язок теми дисертації з науковими доробками провідних дослідників цієї теми; зазначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; окреслено теоретичні й методологічні основи дослідження та відповідні методи дослідження; визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію результатів у ЗВО, структуру та обсяг дисертації, загальну кількість публікацій авторки за темою роботи. У першому розділі – «Теоретичні основи формування компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва в закладах вищої освіти» – визначено ключові терміни та поняття, що використовуються в роботі, зокрема поняття «самовираження», «компетентність», «культура», «компетентність культурного самовираження» тощо. Це допомагає зрозуміти загальний зміст дослідження та уникнути неоднозначності й непорозумінь у сприйнятті термінів. З’ясовано, що компетентність культурного самовираження – це здатність та навички проявляти свою індивідуальність, творчість, емоції та особистісні якості через різні види діяльності, такі як мистецтво, музика, література, публічний виступ, письмові та усні висловлювання, а також взаємодія з іншими людьми як в офлайн, так і онлайн просторі. Компетентність культурного самовираження включає здатність виявляти свої унікальні риси, інтереси, думки та переконання, а також ефективно комунікувати ці аспекти своєї особистості із навколишнім світом. Ця компетентність передбачає не лише здатність знайти і виразити свої ідеї, але й уміння адаптуватися до різних ситуацій та аудиторій, дотримуватися норм та культурних особливостей спілкування. Вона сприяє розвитку особистості студента, підвищенню самооцінки та самопізнання, забезпечує здатність студента до самореалізації, позитивного ставлення до себе та своїх можливостей у культурному просторі. Автор розкриває особливості культурного самовираження в контексті підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Вони можуть включати аспекти творчості, виразності, індивідуальності тощо, які стосуються самовираження студентів під час навчання у закладах вищої освіти. Визначено сучасні можливості прояву культурного самовираження у майбутніх вчителів при навчанні у закладах вищої освіти. У цій частині дослідження звертається увага на актуальні можливості та засоби самовираження, які студенти можуть використовувати в процесі навчання в закладах вищої освіти. Це можуть бути сучасні інструменти, методи, підходи до навчання, що сприяють більш ефективному та творчому самовираженню при отриманні освіти. У другому розділі – «Дослідження структури сформованості компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва в закладах вищої освіти КНР» досліджено структуру компетентності культурного самовираження майбутніх вчителів музичного мистецтва в Китаї, її формування у процесі навчання в Китаї та можливостям застосування цього досвіду в Україні. Розкрито структурні складові компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва у контексті компетентнісного підходу: саморегуляція; адаптивність; благополуччя; взаємодія; постійне навчання та самовдосконалення; розвиток творчих ідей, синтез та поєднання концепцій та інформації з різних джерел. Відповідно до компетентнісного підходу розглянуто взаємозв’язок між знаннями, вміннями, досвідом та особистісними якостями, які впливають на ефективне самовираження студентів у педагогічній діяльності. Проведено порівняльний аналіз процесу формування компетентності культурного самовираження у майбутніх вчителів музичного мистецтва під час фахового навчання в китайських закладах вищої освіти та українських ЗВО. Висвітлено педагогічні підходи, методи та засоби, які застосовуються для розвитку і підтримки здатності студентів до творчого самовираження у майбутній педагогічній діяльності.^UThe dissertation study is devoted to the scientific exploration of the formation of cultural self-expression competence of future music teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China. This problem was successfully solved thanks to a deep analysis and systematization of theoretical ideas, as well as a broad generalization of experience regarding the development of cultural self-expression competence of future music teachers in the educational environment of higher educational institutions of the People’s Republic of China. The synergy of various approaches and methods allowed us to gain new knowledge and expand our ability to implement better practices of cultural self-expression competence formation. The work contains an abstract, table of contents, introduction, two chapters, conclusions, general conclusions, a list of used sources at the end of the dissertation and appendices. The introduction of the study includes a justification of the relevance and expediency of solving the identified topic, revealed contradictions arising from the inconsistency of theory and practice, presented the connection of the dissertation topic with the scientific works of leading researchers of this topic; the goal, task, object, subject of research is indicated; the theoretical and methodological bases of research and relevant research methods are outlined; the scientific novelty, theoretical and practical significance of the obtained results are determined; information about the approval of the results at the Higher Education Institution, the structure and scope of the dissertation, the total number of publications by the author on the topic of the work are given. In the first chapter - "Theoretical foundations of the formation of cultural selfexpression competence of the future music teacher in institutions of higher education" - key terms and concepts used in the work are defined, in particular the term "selfexpression", "competence", "culture", "cultural self-expression competence", etc. This helps to understand the general content of the study and avoid ambiguity and misunderstandings in the perception of terms. It was found that the competence of cultural self-expression is the ability and skills to show one’s individuality, creativity, emotions and personal qualities through various activities, such as art, music, literature, public speaking, written and oral statements, as well as interaction with other people both offline and online. Cultural self-expression competence includes the ability to express one’s unique traits, interests, thoughts, and beliefs, and to effectively communicate these aspects of one’s personality to the world around us. This competence involves not only the ability to find and express one’s ideas, but also the ability to adapt to different situations and audiences, to adhere to the norms and cultural features of communication. It contributes to the development of the student’s personality, increasing self-esteem and self-knowledge, ensures the student’s ability to self-realize, a positive attitude towards himself and his capabilities. The author reveals the peculiarities of self-expression in the context of training future music teachers. They may include aspects of creativity, expressiveness, individuality, etc., which relate to the self-expression of students during their studies in institutions of higher education. The modern opportunities for cultural self-expression of future teachers while studying in institutions of higher education have been determined. In this part of the study, attention is paid to the actual opportunities and means of self-expression that students can use in the process of studying in institutions of higher education. These can be modern tools, methods, approaches to learning that contribute to more effective and creative self-expression when receiving an education. In the second chapter - "Investigation of the structure of cultural self-expression competence formation of future music teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China" the structure of cultural self-expression competence of future music teachers in China, its formation in the process of learning in China and the possibilities of applying this experience in Ukraine are investigated.