У дисертації обґрунтовано науково-теоретичні положення стабілізації зерновиробництва в умовах глибоких кліматичних та техногенних змін в сучасних агроценозах Центральної частини Лісостепу Правобережного. Показано суть, динаміку та направленість цих змін. Підкреслено вплив масового скорочення тваринницької галузі в аграрному секторі економіки на сучасні технології вирощування пшениці озимої. Доведено зростання дефіциту вологозабезпечення ґрунту в існуючих системах землеробства регіону, реальну загрозу наближення його гідротермічних умов до показників північного Степу. Встановлено ефективність використання на потреби ґрунту післяжнивних рослинних решток, позитивну роль передпосівної бактеризації насіння та застосування комплексних мікродобрив в системі живлення пшениці озимої. Вперше в умовах регіону досліджено і доведено доцільність застосування No-till – технології вирощування пшениці озимої в зоні нестійкого зволоження. Підкреслено її вологозберігаючу, протиерозійну та гумусоутворюючу дію та економічну ефективність.Показано значення кукурудзи в стабілізації зерновиробництва в умовах природно-антропогенних змін. Обґрунтовано основні параметри доцільності розширення її посівів в короткоротаційних сівозмінах. Ключові слова: агроценози, сівозміна, гідротермічний режим, пшениця озима, кукурудза на зерно, система удобрення, мікродобрива, бактеріальні препарати, No-till технологія.^UThe dissertation substantiates the scientific and theoretical principles of stabilization of grain production in the conditions of deep climatic and technogenic changes in modern agrocenoses of the central part of the Right-Bank Forest-Steppe. The essence, dynamics and direction of such changes are shown. An increase in frequency and duration of dry periods at all stages of organogenesis of winter wheat was established. The influence of the massive reduction in the livestock industry in the agricultural sector of the economy on modern technologies of growing winter wheat, in particular, on the structure of its predecessors, is emphasized. As a result of such a reduction, a sharp decrease in the number of forage crops, which are predecessors, that leave the field early, was noted, while an increase in crops, which, during late harvesting, remove a large amount of moisture and nutrients from the soil. The growing deficit of soil moisture supply as the main limiting factor in the existing farming systems of the region, the real threat of approaching its hydrothermal conditions to the indicators of the northern Steppe is proved.The effectiveness of the use of post-harvest plant residues for soil needs with a shortage of organic fertilizers of animal origin, the positive role of pre-sowing bacterization of seeds and the use of complex microfertilizers in the nutritional system of winter wheat have been experimentally established.For the first time in the conditions of the region and the expediency of using No-till technology of growing winter wheat on gray forest soils of the zone of unstable moisture were investigated and substantiated. Its moisture-accumulating, anti-erosion and humus-forming effect, as well as economic efficiency, are emphasized. It has been established that a significant increase in winter wheat yield is observed starting from the third year of applying zero tillage.It is shown that in connection with the increased risks in growing winter wheat, the importance of corn in stabilizing grain production in the context of modern natural and anthropogenic changes increases. The main parameters of the expediency of expanding the crops in short crop rotation have been substantiated. It was found that on gray forest soils in the zone of unstable moisture, repeated sowing of corn in the same field leads to a decrease in its yield by 0.6 t/ha and is not advisable.Key words: agrocenoses, crop rotation, hydrothermal regime, winter wheat, corn for grain, fertilization system, micronutrient fertilizers, bacterial preparations, No-till technology.

Вперше у короткоротаційних сівозмінах проведено комплексне екологічне оцінювання впливу тривалого застосування органічних (гній, солома, сидерат) і мінеральних добрив та їх поєднань на агроекосистему ясно-сірого лісового грунту за умов Полісся України. Встановлено зв'язок оптимальних параметів і нормативних показників агрофізичних, фітосанітарних і біотичних властивостей ясно-сірого лісового грунту Полісся з системою традиційного та "біологічного" ведення землеробства. Для Полісся України визначено поширення в орному шарі дощових черв'яків як одного з показників біологічної активності грунту за комплексного використання мінімалізованого обробітку грунту та "біологічного" ведення землеробства. Встановлено підвищення окупності одиниці мінеральних добрив за умов максимального залучення в біологічний кругообіг біогенних елементів побічної продукції рослин.

  Скачати повний текст

Розроблено агроекологічні засади вирощування картоплі на ясно-сірому лісовому грунті у короткоротаційних сівозмінах зони Полісся. Установлено, що оптимальний ступінь насичення сівозміни картоплею становить 25 % у порівнянні з насиченням 33,3 % та 50 %, що створює сприятливі умови для розвитку рослин, формування врожаю та забезпечує екологічну стійкість агроекосистеми. Надано агроекологічну та біодіагностичну оцінку грунту залежно від удобрення. Вивчено мікробний ценоз та целюлозолітичну активність грунту. Установлено загальну біологічну активність грунту, чисельність мезофауни картоплі та сівозміни в цілому. З'ясовано, що застосування такої системи удобрення значно знижує ураженість бульб хворобами, підвищує їх лежкість під час зберігання та забепечує екологічну рівновагу агрофітоценозу.

  Скачати повний текст

За результатами аналізу та узагальнення експериментальних даних уперше теоретично обгрунтовано доцільність сумісного застосування довготривалої ресурсоощадної системи обробітку грунту та органо-мінеральних добрив у польовій сівозміні. Установлено, що використання зазначених агрозаходів дає змогу підвищити вміст рухомого фосфору (за Кірсановим) під час вирощування озимого ячменю, льону олійного, картоплі у середньому з 35 до 294 мг/кг грунту, вуглецю - з 0,49 до 2,6 %, загального азоту - з 0,092 жл 0,299 % відповідно. Доведено позитивний вплив органо-мінеральної системи удобрення чорноземів південних та дерново-підзолистих грунтів, що дає змогу врівноважувати процеси мінералізації та гуміфікації. Показано, що за умов вирощування озимого ячменю, льону олійного та картоплі у сівозміні важливим способом відновлення родючості грунту є післяжнивне вирощування у польових сівозмінах проміжних культур для одержання сидерату, що забезпечує надходження у грунт 10 - 15 т/га зеленого добрива.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень стосовно впливу застосування набору різних за біологічними особливостями та технологією вирощування зернофуражних культур у короткоротаційних сівозмінах на зміну агрофізичних властивостей грунту та запасів доступної вологи, на вміст гумусу у грунті, фітосанітарний стан посівів цукрових буряків, урожайність озимої пшениці, гороху, ячменю, кукурудзи та цукрових буряків, а також на продуктивність сівозмін і економічну ефективність їх використання. На підставі результатів досліджень рекомендовано впроваджувати сівозміни з високим насиченням кукурудзою та ячменем за одночасного використання підвищених норм гною чи загортання в грунт побічної продукції зернових культур з метою запобігання збідненню грунту за органічною речовиною.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Оцінено еволюційні зміни агроекологічного стану та продуктивності грунтів північно-західного регіону України залежно від інтенсифікації землеробства. Запропоновано нові методичні підходи до здійснення агроекологічного моніторингу. За результатами стаціонарних польових дослідів установлено вплив тривалого застосування добрив і вапнування в сівозмінах на динаміку їх продуктивності, гумусовий стан, поживний режим, біологічні та фізико-хімічні показники дерново-підзолистого та темно-сірого опідзоленого грунтів. Проведено порівняльну оцінку різних варіантів органічних систем удобрення в сівозміні за поєднання з інтегрованим захистом рослин і без нього. З'ясовано, що лише органічна система удобрення з внесенням на 1 га сівозмінної площі 14 т гною та соломи дозволяє підтримувати бездефіцитний баланс гумусу й елементів живлення в грунті. Органічна система удобрення на основі сидератів і побічної рослинницької продукції не забезпечує відновлення родючості грунтів. Науково обгрунтовано нові, диференційовані за видами органічних і нормами мінеральних добрив системи удобрення, установлено їх вплив на родючість темно-сірого опідзоленого грунту, врожайність культур сівозміни та якість вирощеної продукції. Установлено кількісні та якісні параметри деградаційних змін агрохімічного стану грунту за тривалого використання без добрив і визначено ефективність комплексу заходів з відновлення їх родючості.

  Скачати повний текст

У дисертації викладено результати комплексного дослідження агрофізичних, фізико-хімічних, водно-фізичних й агрохімічних показників чорноземів типових Лісостепу України, рівня продуктивності та економічної ефективності сільськогосподарських культур у короткоротаційних сівозмінах за застосування грунтозахисних обробітків, глибокого розпушення та удобрення. Наведено теоретичне обґрунтування та експериментальне вирішення проблеми відновлення родючості грунтів. Отримані результати й узагальнення матеріалу дають можливість стверджувати, що за показниками щільності складення, пористості та запасів вологи, перехід на безполицевий обробіток і впровадження елементів мінімізації повинні розпочатися з усунення «орної підошви», а саме застосування різноглибинного безполицевого обробітку з періодичним глибоким розпушенням, з часом, на 14 рік використання грунтозахисних технологій, можливе використання під пшеницю озиму мілкого безполицевого обробітку. Тривале застосування (14 років) безполицевих обробітків за органомінеральної системи удобрення із соломою й сидератами підвищувало у 0-30 см шарі чорнозему типового Правобережного Лісостепу вміст органічної речовини на 0,36-0,46 % порівняно з неудобреним варіантом. У шарі 0-30 см за безполицевих обробітків уміст гумусу був вищим, ніж за оранки на 0,06-0,08 %, а запаси гумусу - на 2,0-4,0 т/га. На 3 рік упровадження різних систем обробітку чорнозему типового у Лівобережному Лісостепу істотні зміни відмічено лише у шарі 0-10 см, де за безполицевих обробітків із внесенням органо-мінерального удобрення вміст гумусу підвищився на 0,08-0,10 %. Система удобрення мала більший вплив на вміст елементів живлення у чорноземі типовому порівняно з обробітками ґрунту. Існує тісна залежність між показниками ґрунтової родючості (щільність ґрунту, запаси вологи, вміст гумусу й доступних форм елементів живлення) та урожайністю кукурудзи на зерно, а динаміка щільності ґрунту в чорноземі типовому впродовж вегетаційного періоду істотно не вплинула на урожайність пшениці озимої та ячменю ярого. Застосування мінеральних добрив на фоні соломи сприяло збільшенню продуктивності сівозміни на 47-53 %; соломи і сидератів 73-78 % порівняно зваріантом без добрив. Найбільша продуктивність сівозміни у Правобережному Лісостепу забезпечувалася застосуванням соломи (1,2 т/га), сидератів, N12 і N78P68K68 за глибокого безполицевого обробітку (6,71 т/га), в умовах Лівобережного Лісостепу на варіанті солома (1,2 т/га), N12 і N95P75K75 за різноглибинного безполицевого обробітку із глибоким розпушенням до 50 см (7,37 т/га).^UThe dissertation describes the results of a comprehensive study of the agrophysical, physico-chemical, water-physical and agrochemical properties of chernozems typical of the Forest-Steppe of Ukraine, the level of productivity and economic efficiency of agricultural crops in short-term crop rotation using of soil conservation technologies, deep cultivation, fertilizers and a time factor. A theoretical justification and an experimental solution to the problem of restoring soil fertility are given. The results obtained and the generalization of the material make possible to assert that for optimizing of indicators of soil bulk density, porosity and moistureaccumulation, the transition to soil cultivation without moldboard and the use of minimization elements should begin with the elimination of the “plow hardpan”, namely the use of different-depth non-plowing cultivation with periodic deep loosening, after 14 years of using of soil conservation technologies, it is possible to use shallow cultivation for winter wheat growing. Long-term use (14 years) of non-plowing cultivations with an organo-mineral fertilizer system including straw and green manure increases the organic matter content on 0.36-0.46 % in 0-30 cm soil layer of chernozem typical of the Right-Bank Forest-Steppe compared to the non-fertilized variant. In the 0-30 cm soil layer under non-plowing treatments, the humus content was higher on 0.06-0.08 % compared with variant under plowing, and humus storage rates were higher on 2.0-4.0 t/ha accordingly. In the 3rd year of using of different systems of cultivating of chernozem typical of the Left-Bank Forest-Steppe, significant changes are visible only in the 0-10 cm layer, where when using non-plowing treatments with the use of organicmineral fertilizers, the humus content increased by 0.08-0.10 %. Crop fertilization systems had a greater impact on the content of nutrients in chernozem typical compared to tillage systems. There is a close correlation between soil fertility indicators (soil bulk density, moisture reserves, humus content and available forms of nutrients) and yield of corn for grain, and the dynamics of soil bulk density in chernozem typical during the growing season did not significantly affect the yield of winter wheat and spring barley. The use of mineral fertilizers on with straw background contributed to an increase in crop rotation productivity by 47-53 %; with straw and green manure - by 73-78 % compared with the variant without fertilizers. The highest crop rotation productivity in the Right-Bank Forest-Steppe was obtained with the use of straw (1.2 t/ha), siderate, N12 and N78P68K68 with deep non-plowing cultivation (6.71 t/ha), under conditions of the Left-Bank Forest-Steppe with the use of straw (1.2 t/ha), N12 and N95P75K75 under different-depth non-plowing cultivation with deep cultivation up to 50 cm (7.37 t/ha).

Вивчено вплив зернобобових попередників (гороху, чини, сої та вико-вівсяної суміші) на показники родючості грунту та продуктивність і якість зерна озимої пшениці за короткоротаційних сівозмін у південно-східній частині Лісостепу України. Показано доцільність використання цих культур. З'ясовано, що у разі їх вирощування у грунті створюються сприятливі умови для розвитку рослин озимої пшениці та підвищення її урожайності.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив восьми передпопередників (чорний пар, горох, чина, сочевиця, вико-вівсяна сумішка на зелену масу, соя на зелену масу, квасоля, кукурудза на силос) на умови росту та розвитку цукрових буряків, на їх врожайність і якість у сівозмінах короткої ротації за умов лівобережної частини Лісостепу України. Наведено показники економічної й енергетичної ефективності вирощування буряків за умов різних перших культур короткоротаційних сівозмін. З'ясовано, що найбільш рентабельно для господарств під час використання сівозмін короткої ротації є вирощування цукрових буряків у ланках із чорним паром, горохом на зерно та вико-вівсяною сумішкою на зелену масу.

  Скачати повний текст

Виявлено вплив біологічних засобів інтенсифікації (гною, сидератів і побічної продукції) та попередників на показники родючості грунту, фітосанітарний стан посівів, продуктивність і якість зерна пшениці озимої у короткоротаційних сівозмінах. Досліджено вплив різних систем удобрення та попередників на водний, поживний режим грунту, фітосанітарний стан посівів, ріст і розвиток рослин, урожайність, якість зерна пшениці озимої, продуктивність сівозмін, економічну й енергетичну ефективність. Серед короткоротаційних сівозмін найбільш продуктивною на темно-сірому грунті є плодозмінна сівозміна з введенням поля трав багаторічних (конюшини) та застосуванням традиційної органо-мінеральної системи удобрення за умов внесення під всі культури рекомендованої дози мінеральних добрив, а також 10 т гною на 1 га сівозміни. Вихід кормових одиниць з 1 га ріллі становив 6,9 т, перетравного протеїну - 0,48 т/га. Вискокопродуктивною є також зерно-просапна короткоротаційна сівозміна з насиченням зерновими до 75 % та введенням кукурудзи на силос.

  Скачати повний текст

Завдяки здісненим польовим дослідам виявлено вплив певних агротехнічних заходів на біометричні показники рослин, фізичні властивості та поживний режим грунту, урожайність і якість насіння соняшнику, раціональність використання гібридами води, тепла та внесених мінеральних добрив. Проведено економічну й енергетичну оцінку технологій вирощування скоростиглих гібридів соняшнику в основному та проміжних посівах. Розраховано математичні моделі одержання оптимальних врожаїв скоростиглих гібридів культури в основних і проміжних посівах. Рекомендовано у разі розміщення соняшнику в сівозмінах на зрошуваних землях висівати скоростиглий гібрид "Візит", який має високий потенціал урожайності, більш ефективно використовує тепло, вологу та поживні речовини грунту. Зазначено, що для вирощування соняшнику в основних посівах (після попередника "озима пшениця на зерно"), і в ранніх післяукісних посівах (після озимих на зелений корм), слід застосовувати середній полицевий обробіток грунту на глибину 20 - 22 см. У післяукісних і післяжнивних посівах під соняшник як основний оброботок грунту доцільно застосовувати безполицевий обробіток на таку саму глибину.

  Скачати повний текст

В довготривалих стаціонарних дослідах на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті вивчався вплив систематичного внесення органічних і мінеральних добрив з вапнуванням грунту доломітом в умовах польових сівозмін на основні показники його родючості, врожайність культур та якість продукції рослинництва. Вивчалась порівняльна ефективність щорічного і запасного внесення фосфорних добрив при довготривалому їх застосуванні в сівозміні за впливом на фосфатний режим грунту і продуктивність культур. Розрахована економічна та енергетична ефективність засобів хімізації в сівозмінах. Встановлено, що найбільш оптимальною в дослідах була помірна система мінерального удобрення рослин при повній нормі вапна за гідролітичною кислотністю, що обумовлює врожай сільськогосподарської продукції з якістю, яка задовольняє споживача, забезпечує продуктивність сівозміни з максимальним виходом умовних одиниць з гектара сівозмінної площі при помірних затратах на вирощування культур і як наслідок - високу економічну і енергетичну ефективність.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та методологічні засади грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення степової зони. Розглянуто питання використання результатів розрахунку прибутковості та грошової оцінки з метою визначення шляхів підвищення економічної ефективності експлуатації сільськогосподарських угідь. Удосконалено методику проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення за допомогою сучасних оперативних технологій. Обгрунтовано необхідність використання та удосконалення прибуткової методики для визначення грошової оцінки сільськогосподарських угідь, а також наближення термінології та понятійного апарату оцінки до міжнародних стандартів, доведено їх тісний зв'язок з класичними економічними теоріями. Розроблено основні аспекти удосконалення методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. За допомогою коригуючих коефіцієнтів ураховано такі особливості сільськогосподарського виробництва та технологій як динаміка врожайності зернових культур, наявність чистих парів, зміна зернових культур у сівозмінах. Запропоновано використання геоінформаційних технологій у грошовій оцінці. Виконано грошову оцінку сільськогосподарських угідь підприємств і проаналізовано їх прибутковість.

  Скачати повний текст

Зазначено спрямованість наукової творчості П.В. Будріна на вирішення проблем ефективності внесення штучних добрив у грунти різного механічного складу, вивчення системи удобрення в сівозмінах, започаткування наукових підходів стосовно використання люпину як зеленого добрива, що є складовою так званого сучасного біологічного землеробства. Наведено результати дослідження наукового доробку вченого з питань селекції основних польових рослин та одержання стійких врожаїв зернобобових культур, відпрацювання технологічних підходів до вирощування льону-довгунця як монокультури, лляних сівозмін та впровадження наукового підходу до травосіяння у грунтозахисному землеробстві. Розглянуто роль вченого в організації сільськогосподарської дослідної справи та освіти держави. Проаналізовано наукові та педагогічні праці вченого, відзначено актуальність наукових програм і вчення П.В. Будріна.

  Скачати повний текст

Деградація ґрунтів вважається однією із найбільших загроз збалансованого управління ґрунтовими ресурсами та є своєрідним викликом для сталого розвитку суспільства, загострюючи проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру. У системі наукових досліджень деградація ґрунтів належить до числа найбільш актуальних проблем ґрунтознавства, екології та землеробства. Особлива увага приділена сучасному стану орних чорноземів, що пов’язано з їхньою продуктивністю і важливим економічним значенням для продовольчої безпеки країни. Придністерська височина вважається регіоном зі значним природноресурсним потенціалом, і зокрема родючими ґрунтами, основу яких складають чорноземи. У структурі ґрунтового покриву височини загальна площа чорноземів становить 406 тис. га (62 % території височини), з них на чорноземи типові припадає 260 тис. га (39 %), чорноземи опідзолені займають площу 146 тис. га (23 %). Сучасний стан чорноземів Придністерської височини, як і України загалом, викликає все більше занепокоєння у зв’язку з інтенсифікацією деградаційних процесів. Аналіз літературних джерел та узагальнені порівняння властивостей орних чорноземів засвідчують, що за останні 40–50 років найбільш загрозливими деградаційними процесами в регіоні є: дегуміфікація, ерозійне зменшення потужності гумусового горизонту чорноземів, ущільнення ґрунту в польових сівозмінах, особливо на ріллі, побічним наслідком чого є руйнування структури. Ситуація також ускладнюється домінуванням схилового рельєфу у структурі посівних площ, які за умови періодичних опадів зливового характеру та нехтування протиерозійними заходами зазнають посиленої деградації. Залучення чорноземів у сільськогосподарське виробництво в умовах дефіциту органічної речовини призвело до прояву дегумуфікації. За останнє століття вміст гумусу в чорноземах Придністерської височини знизився з 5–6 % до рівня 3–4 %. Результати досліджень вказують на помітний прояв дегуміфікації в межах орного горизонту (0–20 см), яка посилюється при зміні морфометричних параметрів рельєфу та через інтенсивність прояву ерозійних процесів. Отримані показники Сгк : Сфк свідчать про домінування гуматного типу гумусу в автоморфних умовах та плавну зміну з гуматного на фульватно-гуматний тип гумусу в межах схилів. Результатами колориметрії ідентифіковано зміни природного кольору чорноземів, інтенсивність яких зростає з посиленням деградаційних процесів. За оцінкою показника колірної відмінності (∆E) з урахуванням візуального сприйняття кольору спостерігачем, чіткого знебарвлення зазнали чорноземи схилових ділянок крутістю понад 3°. За даними вмісту агрономічно цінних повітряно-сухих агрегатів, щільності будови, пористості, використаних у якості діагностичних критеріїв, встановлено різний ступінь прояву ущільнення та знеструктурення на рівні орного та підорного горизонтів чорноземів вододільних плато та схилового рельєфу. Результати досліджень засвідчують відсутність чорноземів, з критичним ступенем фізичної деградації. В автоморфних умовах чорноземи вирізняються слабким, рідше середнім, ступенем прояву знеструктурення та ущільнення. У межах схилового рельєфу ступінь фізичної деградації чорноземів оцінюється переважно як сильний. Отримані результати висвітлюють особливості трансформації орних чорноземів у сучасних умовах ґрунтокористування, зокрема їхніх морфологічних ознак, а також фізичних і фізико-хімічних властивостей. Основний зміст роботи спрямований на дослідженні деградаційних процесів, їхніх особливостях прояву, інтенсивності та спрямуванні в чорноземах Придністерської височини на катенарному рівні з урахуванням геоморфологічних умов території.^USoil degradation is considered one of the biggest threats to the balanced management of soil resources and is a unique challenge for the sustainable development of society, exacerbating problems of both ecological and socioeconomic nature. In the system of scientific research, soil degradation as a result of irrational land use is one of the most urgent problems of soil science, ecology, and agriculture. Special attention is paid to the current state of arable chernozems, which is related to their productivity and important economic importance for the food security of the country. The Prydnisterska upland is considered to be a region with significant natural resource potential and, in particular, fertile soils, the basis of which are chernozems. The structure of the upland soil cover is dominated by chernozems, which reaches an area of 406 thousand hectares (62 % of the territory of the upland), of which typical chernozems account for 260 thousand hectares (39 %), and podzolised chernozems have an area of 146 thousand hectares (23 %). The current state of the chernozems of the Prydnisterska upland, as well as Ukraine in general, is causing increasing concern due to the intensification of degradation processes. The literature sources analysis and generalized comparisons of the arable chernozems properties show that over the past 40–50 years, the most threatening degradation processes in the region have been: dehumidification, erosion of the chernozem humus horizon, soil compaction in field crop rotations, especially on arable land, which results in the structural destruction. The situation is also complicated by the dominance of the sloping topography in the structure of cultivated areas, which, under conditions of periodic torrential rainfall and neglect of anti-erosion measures, undergo increased degradation. The involvement of chernozems in agricultural production under conditions of organic matter deficit has led to dehumidification. Over the last century, the humus content in the chernozems of the Prydnisterska upland has dropped from 5–6 % to 3– 4 %. The results of the research indicate a noticeable degree of dehumidification within the arable horizon (0–20 cm), which increases with changes in the morphometric parameters of the relief and due to the intensity of erosion processes. The obtained values of Ctc:Cfc indicate the dominance of humate type of humus in automorphic conditions and a smooth change from humate to fulvatehumate type of humus within the slopes. The results of colorimetry identified changes in the natural color of chernozems, the intensity of which increases with the intensification of degradation processes. According to the color difference index (∆E), which takes into account the visual perception of color by an observer, the chernozems of slopes with a steepness of more than 3° were clearly discolored. According to the content of agronomically valuable air-dry aggregates, structure density, and porosity used as diagnostic criteria, different degrees of compaction and disintegration were found at the level of arable and sub-arable horizons of chernozems of watershed plateaus and slope relief. The research results show that there are no chernozems with a critical degree of physical degradation. Under automorphic conditions, chernozems are characterized by a low, rarely medium degree of disintegration and compaction. Within the sloping terrain, the degree of physical degradation of chernozems is assessed as mostly severe. The obtained results highlight the peculiarities of arable soil transformation under modern soil management conditions, in particular, their morphological features, as well as physical and physicochemical properties. The main content of the work is aimed at studying the degradation processes, their peculiarities of manifestation, intensity and direction in the chernozems of the Prydnisterska upland at the catenary level, taking into account the geomorphological conditions of the territory.

Висвітлено особливості системи захисту ярого ячменю від шведських мух на основі концепції системи триотрофу (рослина - комаха-фітофаг - ентомофаг). Проаналізовано питання взаємовідносин, які еволюційно склалися між шкідниками та кормовими рослинами, а також визначено видовий склад злакових мух (6 видів) і кількісні показники шкідливості шведських мух в агроценозах ярого ячменю. Визначено вплив шведських мух на накопичення фізіолого-біохімічних метаболітів в рослинах ячменю та встановлено їх морфологічну роль в регулюванні архітектоніки агроценозу. Наведено результати дослідження впливу агротехнічного методу захисту (попередники, сівозміна, добрива тощо) на стійкість рослин ярого ячменю до шведських мух. Визначено видовий склад ентомофагів шведських мух (7 видів, які належать до 4-х родин) з домінуванням видів Rhoptromeris heptoma Htg. та Trichomalus posticus Wesm. Обгрунтовано та реалізовано у виробництві функціональну схему раціональної взаємодії різних методів в системі захисту ярого ячменю від шведських мух.

  Скачати повний текст

Вивчено шляхи підвищення продуктивності озимої пшениці за умов південно-західної підзони Степу України. Встановлено можливість збільшення ефективності попередників озимої пшениці шляхом оптимального сполучення систем удобрення та способів основного обробітку грунту в сівозмінах. Наведено всебічну оцінку їх впливу на водний режим, біологічні та агрофізичні властивості грунту. Для кожного попередника розроблено рекомендації щодо розміщення озимої пшениці в сівозмінах, що орієнтовані на біологічну систему землеробства. Зазначено, що найвищий урожай зерна отримано за чорного пару (35,1 - 46,1 ц/га), після гороху, що розміщувався по озимій пшениці, він виявився на 30 %, а після інших попередників - на 42,9 - 49,2 % нижче. Доведено, що найбільш економічна та біоенергетична ефективність вирощування озимої пшениці - у ланці сівозміни з чорним паром; найбільш ефективна органо-мінеральна система удобрення грунту: збільшення урожаю за органічної всього на 3 - 6,4 % нижче, ніж за органо-мінеральної.

  Скачати повний текст

З використанням результатів проведених досліджень виявлено та рекомендовано виробництву нові способи обробітку грунту й оптимальні дози добрив під кукурудзу у спеціалізованих сівозмінах, що сприятиме збереженню родючості грунтів і екологічної рівноваги навколишнього середовища, а також підвищенню врожайності та якості зерна кукурудзи. Вивчено особливості росту, розвитку та формування врожайності даної культури залежно від технологічних заходів. Досліджено процеси накопичення поживних решток і водоспоживання рослин під впливом способів основного обробітку грунту та його удобрення. Узагальнено дані врожаїв за чотири ротації (20 років) п'ятипільної зернової сівозміни та виявлено тенденцію щодо впливу кількості атмосферних опадів за вегетацією на врожайність кукурудзи за різних фонів удобрення грунту.

  Скачати повний текст

На підставі результатів багаторічних досліджень виявлено вплив сівозмінного фактора на водний, поживний режим і фітосанітарний стан грунту та посівів. Установлено значення рослинних решток у формуванні запасів і балансу органічної речовини в грунті. Визначено агротехнічну, економічну й енергетичну ефективність короткоротаційних польових сівозмін з різним насиченням, розміщенням і співвідношенням зернових і олійних культур. Науково обгрунтовано доцільність впровадження оптимальних варіантів чергування культур для господарств різної спеціалізації залежно від природно-кліматичних умов Степу України. Для одержання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур рекомендовано у короткоротаційних польових сівозмінах розміщувати високоврожайні, високопродуктивні зернові та зернобобові й олійні культури за кращих попередників, а саме: пшеницю озиму - після пару чорного та гороху, ячмінь озимий і соняшник - пшениці озимої, ріпаку ярого - після гороху та ячменю озимого.

  Скачати повний текст