Дисертацію присвячено створенню фізико-хімічних основ одержання кремнеземних мікросфер, магнітокерованих носіїв та мембран з полісилоксановими покриттями, що містять 3-амінопропільні, 3-меркаптопропільні та тіокарбамідні групи. Показано, що аміногрупи на кремнеземних сферах протоновані і, за відсутності інших груп, є гідролітично нестійкі, частково недоступні для взаємодій. Введення ж метильних або фенільних груп разом з аміногрупами на поверхню перешкоджає надходженню молекул води до аміногрупи, утворенню водневих зв'язків між аміногрупами або з силанольними групами, і тому вони стабільні у водних розчинах і вільні для взаємодій. Проведені дослідження виявили, що застосування біс-силанів як структуруючих агентів, може впливати на структурно-сорбційні характеристики матеріалів, але самі гідрофобні містки незначно змінюють гідрофільно-гідрофобний баланс поверхні через наявність великої кількості нескондесованих силанольних груп. Продемонстрована ефективна адсорбція Cu(ІІ), Eu(ІІІ), Ag(І), Pb(ІІ), Pd(ІІ), Ni(ІІ), органічних барвників, альбуміну і уреази на кремнеземних мікросферах, магнітокерованих частинках та композитах мембран з аміногрупами. Доведено, що кремнеземні частинки, які містять амінокомплекси йонів міді на поверхні проявляють високу антибактеріальну активність.Встановлено, що на відміну від інших силанів, 3-меркаптопропілтри-метоксисилан формувє частинки без структуруючих агентів з великою кількістю меркаптогруп груп, причому тіольні групи в такому випадку нестійкі і утворюють дисульфідні групи на поверхні. Щоб зберегти на поверхні 3-меркаптопропільні групи, здатні до йоно-обмінних взаємодій, показана необхідність введення вуглеводневих груп на поверхню або силани з органічними містками, які перешкоджають взаємодії груп між собою. Зразки кремнеземних сфер, магнітні носії і мембрани з тіольною групою адсорбують велику кількість йонів важких металів (Pb2+, Ag+, Hg2+, Cd2+, Cu2+). Магнітний зразок з тіольною і пропільною групою очищує стічну воду з гірничодобувного підприємства від йонів металів сумарно більше ніж на 50% і така адсорбція не є селективною. Синтезовані біокаталізатори, одержані зв'язуванням уреази з поверхнею магнітного носія з меркаптогрупами, розкладають сечовину в 40 циклах до ГДК сечовини для водних об'єктів господарсько-питного водопостачання, а на основі композитів магнетит/кремнезем з 3-амінопропільною групою проявляють активність при наявності мікрокількостей йонів міді і ртуті.Одностадійні методики одержання кремнеземних непористих і мезопоруватих сфер з тіокарбамідними групами були розроблені. Продемонстровано високі значення сорбційної ємності таких кремнеземів по відношенню до йонів ртуті і срібла, а також можливість концентрувати мікрокількості срібла без регенерації адсорбента. Було встановлено, що в кислому середовищі тіокарбамідна група існує в тіольній таутомерній формі, а в нейтральному - в тіонній, і це визначає тип взаємодії її з металами. Ключові слова: 3-амінопропільні групи; 3-меркаптопропільні групи; тіокарбамідні групи; будова поверхневого шару; непоруваті і поруваті кремнеземні частинки; магнітокеровані композити магнетит/кремнезем; функціоналізовані керамічні мембрани; адсорбція; важкі метали; альбумін; уреаза; катіонні і аніонні барвники.^UThe dissertation is devoted to the establishment of physicochemical principles of one-stage production of silica microspheres, magnetically controlled carriers and membranes with polysiloxane coatings containing 3-aminopropyl, 3-mercaptopropyl and thiourea groups. It was demonstrated how temperature, stirring time, amount of solvent, introduction of hydrophobic groups affect the morphology of particles, the location and availability of the surface groups, and, accordingly, the sorption properties of amino-silica particles. The studies have also revealed the effect of bissilanes as structuring agents on the structural and sorption characteristics of the materials, but the hydrophobic bridges themselves hardly varied the hydrophilic-hydrophobic balance of the surface due to the large number of non-condensed silanol groups. It was shown that the amino groups on the silica spheres are usually protonated, and in the absence of other residues possess poor hydrolytic stability or may be unavailable for interactions. Meanwhile, the incorporation of organic residues among amino groups hinders the access of water molecules and prevents the hydrogen bondings of amino groups with other amino or silanol functions; therefore, amino groups remain stable in aqueous solutions and free for interactions with adsorbates. Silica microspheres with amino groups were studied as effective adsorbents of ions of copper(II) (up to 203.2 mg/g) and europium(III) (up to 158.1 mg/g), organic dyes (acid red 88 - 262 mg/g, fluorescein – 132 mg/g, methylene blue – 146 mg/g), urease (up to 600 mg/g); magnetite-silica materials with amino groups exhibited high uptake of Cu(II) (209.6 mg/g), Pd(II) (16.8 mg/g), Pb(II) ions (165.7 mg/g), methylene blue (62 mg/g), acid red 88 (118 mg/g), albumin (241 mg/g) and urease (1014 mg/g); planar membrane composites were investigated for the removal of copper(II) ions (up to 22.9 mg/g) and nickel(II) ions (up to 4.9 mg/g) on tubular membranes. It was determined that, unlike other silanes, 3-mercaptopropyltrimethoxysilane can form spherical particles with a high groups content without applying additional structuring agents, but in this case the thiol groups are unstable and interact with each other forming disulfide bridges. The necessity of incorporating surface hydrocarbon residues or structural organic fragments by means of bridged silanes to prevent the interaction of groups, has been demonstrated in order to keep free 3-mercaptopropyl groups capable of ion-exchange interactions on the surface. Samples of silica spheres, magnetic particles and membranes functionalized with thiol groups possess high sorption capacity relative to a large number of heavy metals Pb2+, Ag+, Hg2+, Cd2+, Cu2+. Such adsorption is not selective, however, the magnetite sample with thiol and propyl groups purified a mining enterprise wastewater from metal ions by more than 50%. Synthesized biocatalysts based on binding urease to the surface of the magnetic carriers with mercapto groups were used in 40 cycles and decomposed urea to the maximum permissible concentration for household and drinking water supply; meanwhile, urease biocatalysts based on magnetite/silica composites with 3-aminopropyl group were proved to work in the presence of microquantities of Hg(II) and Cu(II) ions. It was also displayed that there is an interaction between thiol groups on the surface of membranes with 3-mercaptopropyl moites weakening the retention of Ag(I) or Pb(II), which substantiates the benefits of functionalizing sols dilution to ensure optimal arrangement of particles on the membrane surface. Key words: 3-aminopropyl groups; 3-mercaptopropyl groups; thiourea groups; surface layer structure; non-porous and porous silica particles; magnetically controlled magnetite/silica composites; functionalized ceramic membranes; adsorption; heavy metals, albumin; urease; cationic and anionic dyes.

Описано препаративні методи синтезу нових єнонових систем за участі 1,3-диметилбарбітурової кислот і арилгліоксалів, досліджено їх реакційну здатність стосовно сечовин, тіосечовин, тіоамідів і 1,2-фенілендіамінів. Запропоновано прості шляхи синтезу спіропіримідинів, імідазолін-2-онів, 2-заміщених тіазолів за умов трикомпонентної конденсації за участі барбітурових або тіобарбітурових кислот, арилгліоксалів, сечовин та їх похідних. Підтверджено наявність загального характеру трикомпонентної конденсації з утворенням імідазолін-2-онів та 2-заміщених тіазолів на прикладі 4-гідроксикумарину та димедону. Зроблено висновок про регіоселективність взаємодії єнонових систем з бінуклеофільними реагентами різної природи. Досліджено рециклізацію ароїл-біс-(4-гідроксикумариніл-3)метанів за присутності 1,2-фенілендіамінів. Одержано й охарактеризовано понад 100 нових сполук, значна кількість яких є структурними аналогами біологічно активних речовин, що підтверджено комп'ютерним прогнозуванням з застосуванням програми PASS.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено порівняння застосування консервативних (фармакотерапія інгібітором зворотного захвату серотоніну й адреналіну як монотерапії та в поєднанні з вправами для зміцнення м'язів тазового дна в комплексі з електростимуляцією шийки сечового міхура) і хірургічних методів лікування стресового нетримання сечі з визначенням безпосередніх і віддалених результатів лікування стресового нетримання сечі у жінок. Доведено, що ефективність лікування інгібітором зворотного захвату серотоніну й адреналіну як монотерапія склала 57,5 %, у поєднанні з вправами для укріплення м'язів тазового дна й електростимуляцією шийки сечового міхура - 80,0 %, ефективність хірургічного методу лікування за методикою TVT-O склала 97,5 %. Встановлено, що одним з компонентів оцінки ефективності лікування було визначення якості життя жінок, яке визначали за станом фізичної активності, психічним станом, соціальним і рольовим функціонуванням, сексуальною функцією. Розкрито, що операція та пов'язані з нею негативні психоемоційні навантаження зумовлюють зниження фізичної активності, погіршення психічного стану жінок і сексуальної функції в перші три місяці після операції, а у віддалені терміни - стійке покращання показників якості життя за рахунок високої ефективності хірургічного лікування.

  Скачати повний текст

Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на ускладнену інтраабдомінальну інфекцію на основі індивідуалізації лікувальної програми з урахуванням тяжкості органних порушень та індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання.Робота базарується на аналізі результатів хірургічного лікування 285 хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією-перитонітом, абсцесом черевної порожнини. Залежно від джерела інфекції виділено три групи. Першу групу склали 150 хворих на гангренозний та гангренозно-перфоративний апендицит, ускладнений периапендикулярним абсцесом або перитонітом; другу групу- 60 хворих на перитоніт або абсцес черевної порожнини внаслідок перфорації шлунку, дванадцятипалої, тонкої або товстої кишки. Причиною перитоніту й абсцесів черевної порожнини як проявів ускладненої інтраабдомінальної інфекції є: апендицит – 52,6 %; холецистит – 26,3 %; перфорація гастродуоденальної виразки – 10,2 %; перфорація товстої кишки – 3,9 %; перфорація тонкої кишки – 3,5 %; попередні оперативні втручання на органах черевної порожнини – 2,1 %; перфорація гнійної тубоваріальної пухлини – 1,4 %. Післяопераційні ускладнення після видалення джерела інфекції спостерігалися в 17,2 % пацієнтів й у 13,7 % потребували хірургічного лікування – релапаротомії. Післяопераційна летальність становила 5,3%.Розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції супроводжують зміни картини периферичної крові: лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво, лімфопенія. Зміни лейкоцитарної формули крові відображають гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації Рейса; показник інтоксикації, нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт. Про розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції, наявність вираженої системної запальної відповіді свідчить високий рівень С-реактивного білка й інтерлейкіну-6. Мікрофлору при ускладненій інтраабдомінальній інфекції представлено асоціаціями мікроорганізмів. При гангренозному апендициті та його перфорації виділено 37 штамів мікроорганізмів, що в 54,1 % репрезентовано грамнегативними мікроорганізмами, переважно Escherichia сoli, у 21,6 % виявлено анаеробну флору. При перитоніті внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту виділено 25 штамів мікроорганізмів, що в 76% представлено як облігатними аеробами, так і облігатними та факультативними анаеробами. При перфорації жовчного міхура в 65 % вмісту абсцесу та в 66,7 % уражених навколишніх тканин виявлено грампозитивну флору, насамперед Enterococcus faecalis та Escherichia сoli, а за наявності абсцесів печінки в 57,1 % – Enterococcus faecium та Escherichia сoli.Найбільшою є чутливість виділеної мікрофлори до цефепіму, моксифлоксацину, гатифлоксацину, іміпенему, меропенему та тейкопланіну. Запропоновано вдосконалені шкалу оцінювання тяжкості гострого сепсису II та шкалу оцінювання ентеральної недостатності II, які дають змогу виділити групу хворих з високим ризиком летальності. Тяжкість стану хворих за шкалою сепсису II понад 24 бали та за шкалою ентеральної недостатності II понад 29 балів, свідчить про високий ризик летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією.Розроблено математичну модель прогнозування летальності хворих на перитоніт внаслідок перфорації шлунково – кишкового тракту, чутливість якої 88,9 %, а специфічність 95,7 % та математичну модель прогнозування летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією, чутливість якої 85,7 %, специфічність – 81,0 %.^UThe purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with complicated intra-abdominal infection based on the individualization of the treatment program, taking into account the severity of organ disorders and the individualized prognosis of the course of the disease.The work is based on the analysis of the results of surgical treatment of 285 patients with complicated intra-abdominal infection-peritonitis, abdominal abscess. Depending on the source of infection, three groups are distinguished. The first group consisted of 150 patients with gangrenous and gangrenous-perforating appendicitis complicated by periappendicular abscess or peritonitis; the second group - 60 patients with peritonitis or abscess of the abdominal cavity due to perforation of the stomach, duodenum, small or large intestine.The cause of peritonitis and abdominal abscesses as manifestations of complicated intra-abdominal infection are: appendicitis – 52.6%; cholecystitis – 26.3%; perforation of a gastroduodenal ulcer – 10.2%; colon perforation – 3.9%; perforation of the small intestine - 3.5%; previous surgical interventions on organs of the abdominal cavity - 2.1%; perforation of a purulent tubovarial tumor – 1.4%. Postoperative complications after removal of the source of infection were observed in 17.2% of patients and 13.7% required surgical treatment - relaparotomy.Postoperative mortality was 5.3%. The development of complicated intra-abdominal infection is accompanied by changes in the picture of peripheral blood: leukocytosis with neutrophilic shift to the left, lymphopenia. Changes in the leukocyte blood formula reflect hematological indices: leukocyte intoxication index; Reiss leukocyte intoxication index; intoxication index, neutrophil-lymphocyte coefficient. A high level of C-reactive protein and interleukin-6 indicates the development of a complicated intra-abdominal infection, the presence of a pronounced systemic inflammatory response. Microflora in complicated intra-abdominal infection is represented by associations of microorganisms.n case of gangrenous appendicitis and its perforation, 37 strains of microorganisms were isolated, of which 54.1% were represented by gram-negative microorganisms, mainly Escherichia coli, and 21.6% showed anaerobic flora. In peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract, 25 strains of microorganisms were isolated, 76% of which are represented by both obligate aerobes and obligate and facultative anaerobes. In the case of perforation of the gallbladder, gram-positive flora, primarily Enterococcus faecalis and Escherichia coli, were found in 65% of the contents of the abscess and in 66.7% of the affected surrounding tissues, and in the presence of liver abscesses, Enterococcus faecium and Escherichia coli were found in 57.1%. The greatest sensitivity of the isolated microflora to cefepime, moxifloxacin, gatifloxacin, imipenem, meropenem and teicoplanin. The improved scale for assessing the severity of acute sepsis II and the scale for assessing enteric insufficiency II are proposed, which make it possible to identify a group of patients with a high risk of mortality. The severity of the condition of patients on the scale of sepsis II over 24 points and on the scale of enteral insufficiency II over 29 points indicates a high risk of mortality in patients with complicated intra-abdominal infection. A mathematical model for predicting the mortality of patients with peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract has been developed, the sensitivity of which is 88, 9%, and the specificity is 95.7% and the mathematical model for predicting the mortality of patients with complicated intra-abdominal infection, the sensitivity of which is 85.7%, the specificity is 81.0%.

Містяться науково-практичні дослідження з технології приготування і використання амідоконцентратної добавки (АКД) та мінерального преміксу (МП) в годівлі тварин, а також впливу даних інгредієнтів на обмін речовин та продуктивність худоби. Технологія приготування АКД грунтується на властивості сечовини, яка при температурі +160 C вступає в комплексне стійке поєднання з крохмалем концентрованого корму і, тим самим, запобігає втратам азоту при зберіганні та забезпечує його постійне звільнення при бродінні в рубці. Амідоконцентратна добавка складається з 75% пшеничної дерті, 20% - сечовини і 5% - бентоніту натрію. При цьому заміна 20% перетравного протеїну корму амідоконцентратною добавкою сприяє кращому засвоєнню азоту сечовини мікрофлорою рубця. АКД в дозі 0,5 г на 1 кг маси тварини в поєднанні з МП (піридоксин - 0,1, сульфат міді - 0,005, сульфат цинку - 0,2, йодистий калій - 0,03 мг) в дозі 0,335 мг/кг маси тварини при довготривалому (протягом двох поколінь) і безперервному їх згодовуванні великій рогатій худобі різних статевих і вікових груп сприяє підвищенню коефіцієнта перетравності поживних речовин корму, кращому засвоєнню їх організмом, що, в свою чергу, призводить до підвищення продуктивності тварин та зниження собівартості продукції. Встановлено, що тривале згодовування АКД та МП позитивно впливає на фізіологічний стан і відтворювальну функцію тварин.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність розробки більш ефективного методу профілактики рецидиву пухлин сечового міхура вакциною БЦЖ. Удосконалено метод профілактики рецидиву поверхневих епітеліальних пухлин сечового міхура вакциною БЦЖ. Підтверджено позитивний вплив удосконаленого способу введення даної вакцини на ключові імунологічні, гістологічні та гістохімічні показники протипухлинної резистентності у хворих на рак сечового міхура на стадіях T1-2aN0M0G1-3. Доведено відсутність негативного впливу удосконаленого способу введення зазначеної вакцини БЦЖ на органи сечової та статевої систем, а також на організм у цілому.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена визначенню поширеності, клінічних проявів, діагностичних ознак, провідних механізмів розвитку та прогностичного впливу біліарної та постбіліарної автономних вісцеро-вісцеральних кардіонейропатій, а також формулюванню стратегії і тактики ведення пацієнтів із такими патологічними станами. Проведене дослідження дозволило встановити, що клінічні прояви біліарної автономної вісцеро-вісцеральної кардіонейропатії включали ураження біліарної системи, тахікардію, аритмії, переважно екстрасистолії, переважання симпатичної регуляції, вищий ризик оперативного втручання за EUROSCORE. Коронарографічні ознаки включали частіші та більш виражені стенози правої коронарної артерії та передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії. Своєю чергою, клінічні ознаки постбіліарної автономної вісцеро-вісцеральної кардіонейропатії включали холецистектомію в анамнезі, тахікардії, аритмії, зокрема, фібриляцію передсердь, здовження електричної систоли. При коронарографії постбіліарна автономна вісцеро-вісцеральна кардіонейропатія характеризувалась частішими ураженнями передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії та вищим ступенем ураження огинаючої гілки лівої коронарної артерії. Типових ЕКГ- та ЕхоКГ-ознак виявлено не було. Порівняно з біліарною автономною вісцеро-вісцеральною кардіонейропатією, постбіліарна автономна вісцеро-вісцеральна кардіонейропатія була клінічно сприятливішим станом. У пацієнтів з біліарною та постбіліарною автономними вісцеро-вісцеральними кардіонейропатіями кумулятивна частка 3-річної безподійної виживаності за сумарною кінцевою точкою була істотно меншою, ніж у пацієнтів з інтактним жовчним міхуром. Напрямки оптимізації стратегії лікування біліарної та постбіліарної кардіонейропатій передбачають нутрицевтичний підхід з корекцією маси тіла; модифікований фармакологічний вплив із застосуванням β-α-адреноблокатора карведилолу, гіполіпідемічних засобів езетимібу і статинів, урсодезоксихолевої кислоти, піоглітазону; вчасну холецистектомію. Застосування запропонованого модифікованого лікувального комплексу впродовж 2-8 місяців показало достатню ефективність. Чітко виокремлені ознаки досліджуваних кардіонейропатій, охарактеризовані механізми їхнього розвитку, доведено прогностичний вплив та запропоновано оптимізацію стратегії лікування. Визначенні ознак біліарної та постбіліарної автономних вісцеро-вісцеральних кардіонейропатій, які можуть використовуватись у діяльності клініцистів. Показано, що погіршення структурно-функціонального стану жовчного міхура зумовлює появу тахікардії та аритмій, активацію запалення, несприятливі зміни ліпідного профілю, тому пацієнти кардіоревматологічного профілю потребують прицільної уваги до стану біліарної системи.^UThe paper is dedicated to the estimation of prevalence, clinical manifestations, diagnostic signs, pathophysiological mechanisms, and prognostic impact of biliary autonomous viscero-visceral cadioneuropathy and postbiliary cardioneuropathy together with creating a strategy and tactics of management of such patients. The study showed that the сlinical manifestations of biliary autonomous viscero-visceral cadioneuropathy include damage to the biliary system, tachycardia, arrhythmias, mainly premature beats, a predominance of sympathetic regulation, and a higher risk of cardiosurgical intervention according to EUROSCORE. Coronarographic signs include more frequent and more pronounced stenosis of the right coronary artery and anterior interventricular branch of the left coronary artery. Clinical signs of postbiliary cardioneuropathy include a history of cholecystectomy, tachycardia, arrhythmias, in particular, atrial fibrillation, and prolongation of electrical systole. Coronarographic signs include more frequent involvement of the anterior interventricular branch and a higher degree of damage of the circumflex branch of the left coronary artery. Typical ECG and EchoCG signs were not detected. Compared with biliary autonomous viscero-visceral cadioneuropathy, postbiliary cardioneuropathy was a clinically more favorable condition. In patients with biliary autonomous viscero-visceral cadioneuropathy and postbiliary cardioneuropathy, the cumulative rate of 3-year event-free survival was significantly lower than in patients with the intact gallbladder. Directions for optimizing the strategy of biliary autonomous viscero-visceral cadioneuropathy and postbiliary cardioneuropathy treatment include 1) nutraceutical approach with body weight correction; 2) modified pharmacological effect with the use of β-α-blocker carvedilol, hypolipidemic agents (ezetimibe and statins), ursodeoxycholic acid, pioglitazone; 3) timely cholecystectomy. The use of the proposed treatment for 2-8 months showed sufficient effectiveness. the signs of these cardioneuropathies were identified, the mechanisms of their development were characterized, the prognostic impact was proved, and the optimization of the treatment was proposed. The determined signs of biliary autonomous viscero-visceral cadioneuropathy and postbiliary cardioneuropathy can be routinely used by clinicians. The deterioration of the structural and functional gallbladder condition leads to tachycardia, arrhythmias, inflammation activation, and adverse lipid profile changes, so cardiovascular and rheumatic patients need close attention to the biliary system condition.

Проведено дослідження агроекологічного стану грунтового покриву Правобережного Полісся та встановлено суттєві зміни у кількісному та якісному складі гумусу, азотному фонді, колоїдно-хімічних, буферних властивостях і поживному режимі внаслідок антропогенного навантаження на грунти орних земель протягом останніх чотирьох десятиріч. З 1991 р. відмічено негативне сальдо балансу гумусу. Для азотного фонду дерново-підзолистого грунту встановлено відносно високий вміст фракції азоту, що не підлягає гідролізу. Виявлено, що з 2000 р. у грунтовому покриві орних земель регіону склалося від'ємне сальдо балансу доступних форм азоту, а з 1996 р. - рухомого фосфору та обмінного калію. Еколого-агрохімічний стан грунтів оцінено у 39 балів, а у межах адміністративних районів Поліського регіону - від 35 до 45 балів. Вивчено вплив довготривалого систематичного внесення добрив і застосуваня різних способів обробітку на кількісний та якісний склад гумусу дерново-підзолистого грунту. Встановлено суттєве збільшення інтенсивності нітрифікації у грунтах агроекосистем під час внесення органічної речовини у вигляді соломи у поєднанні з сечовиною. Зазначено, що додаткове внесення вапна підсилює нітрифікаційну здатність на дерново-підзолистих грунтах. Запропоновано антирадіаційну модель управління родючістю забруднених радіонуклідами дерново-підзолистих грунтів для оптимізації їх агроекологічного стану. Встановлено еколого-економічну ефективність дії різних варіантів системи удобрення та способів обрбітку дерново-підзолистого грунту у зерно-просапній сівозміні на продуктивність агроценозів.

  Скачати повний текст

З використанням методу артеріо-венозної різниці (A - B) проаналізовано гомологічні та біохімічні показники крові, що надходить до тканин голови (A) та витікає від них у вихідному стані та за одноразового навантаження тварин нітратами. Через чотири години після одноразового нітратного навантаження організму телиць з різним типом вищої нервової діяльності (ВНД) спостерігались зрушення гомеостатичних констант, що виникали в крові тканин голови. За даними артеріовенозної різниці ці зрушення проявлялись накопиченням у крові, що відтікає від тканин голови: нітритів, аміаку, глутаміну, трьохвалентного заліза в трансферині, сечовини, метгемоглобіну, піровиноградної кислоти, вільних радикалів: а у тварин сильного врівноваженого інертного, сильного вневрівноваженого, слабкого типів ВНД підвищувалась активність трансаміназ крові. У тварин всіх груп було відзначено зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту нітратів, оксигемоглобіну, глюкози, загального білка, вільних сульфгідрильних груп, а у тварин сильного врівноваженого рухливого типу ВНД активність трансаміназ крові була зниженою. Найсуттєвіші зміни цих показників було спостережено у тварин слабкого та сильного неврівноваженого типів у порівнянні з тваринами сильного врівноваженого рухливого та сильного врівневаженого інертного типів ВНД.

  Скачати повний текст

Розроблено методики темплатного синтезу 28 нових макроциклічних комплексів нікелю(II) та міді(II) на основі меламіну, його похідних і барбітурової кислоти, як замикальних фрагментів у реакціях макроциклізації, в тому числі гомо- та гетерометалічних біс- і трис(макроциклічних) сполук. Отримано адукти деяких з цих комплексів з неорганічними аніонами, бензолтрикарбоксилатом, поліціанометалатами та сечовиною. Молекулярну та кристалічну будову 14 сполук встановлено за допомогою методу рентгеноструктурного аналізу. Показано, що дані комплекси є перспективними об'єктами для створення матеріалів анізотропної будови. Виявлено наявність регіоселективної диференціації карбоксилатів меламінвмісними оліго(макроциклічними) комплексами міді(II) та отримано новий ефективний рецептор анону бензол-1,3,5-трикарбонової кислоти. Встановлено, що меламінвмісний трис(макроциклічний) комплекс міді(II) здатний бути молекулярним реактором, у порожнині якого відбувається синтез біядерних поліціанометалатів. Наведено модель розпізнавання сульфат-аніону меламінвмісним біядерним комплексом нікелю(II), що грунтується на кооперативній дії двох металічних центрів. Досліджено вплив зв'язування сечовини на координаційне оточення та спектральні властивості іона міді(II) у барбітуратвмісному комплексі. Запропоновано спосіб іммобілізації меламінвмісного біс(макроциклічного) комплексу міді(II) на поверхні нітриду кремнію.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення клінічного матеріалу вперше розроблено перелік розширених показань і протипоказань до виконання екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії (ЕУХЛ) за амбулаторних умов і доведено її високу ефективність. Викладено схему комплексного амбулаторного лікування хворих на сечокам'яну хворобу (СКХ), основним елементом якого є ЕУХЛ, визначено взаємодію лікарів різних спеціальностей на етапах надання медичної допомоги. Доведено доцільність виконання за даних умов відтермінованої ЕУХЛ після встановлення сечовідних стентів і черезшкірної нефростомії у разі ускладненого перебігу СКХ або з профілактичною метою. Обгрунтовано можливість, безпечність і виявлено значний економічний ефект амбулаторного лікування хворих на СКХ методом ЕУХЛ.

  Скачати повний текст

Вивчено анатомічні особливості пієлоуретального сегмента у ранньому періоді онтогенезу людини. З застосуванням комплексу сучасних методів морфологічного дослідження вивчено динаміку становлення топографії та будови даного сегменту. Уточнено та систематизовано відомі й одержані дані стосовно топографо-анатомічних особливостей пієлоуретерального сегмента людини. Розвинуто теоретичні засади про перинатальну анатомію, просторово-часову динаміку становлення топографій особливості синтопії верхніх сечових шляхів. Вивчено хронологічну послідовність становлення топографії пієлоуретерального сегмента у плодовому періоді онтогенезу. Вивчено його топографо-анатомічні особливості у новонароджених. Досліджено пошарову будову пієлоуретерального сегмента у перинатальному періоді онтогенезу. З'ясовано особливості його кровопостачання та венозного відтоку. Визначено критичні періоди його розвитку. Уперше виготовлено детальні графічні реконструкції пієлоуретеральних сегментів різних періодів пренатального розвитку людини, що розвиває уявлення про просторово-часову організацію досліджених структур.

  Скачати повний текст

Містяться дослідження ниркових чашок з урахуванням прижиттєвих чинників, що можуть бути визначені за життя людини: віку, статі. Вперше отримано морфометричну класифікацію ниркових чашок людини зрілого та похилого віку, удосконалено модель чашково-мискового комплексу шляхом створення об'ємної морфограми ниркових чашок з урахуванням їхньої питомої ваги (у відсотку до загального об'єму всіх ниркових чашок) та віку людини (інтегральні значення по МОЗ). Отримала подальший розвиток морфофункціональна характеристика верхнього відділу екстраренальних сечових шляхів з позиції статево-вікової й індивідуальної анатомічної змінюваності.

  Скачати повний текст

Вивчено анатомо-функціональні особливості реконструйованих сечовивідних шляхів у хворих, яким виконано радикальну цистектомію з безперервним відведенням сечі (ілеонеоцистопластикою). Проведено аналіз комплексного обстеження хворих у різні післяопераційні строки. Проаналізовано ускладнення післяопераційного періоду та розроблено заходи їх профілактики. Розглянуто процес відновлення акту сечовипускання та доведено функціональну спроможність сформованого за методом Double U ілеального сечового міхура, який сприяє відновленню або покращанню роботи нирок і верхніх сечовивідник каналів. Зазначено, що метод передбачає відновлення цілісності сечового тракту та природного акту сечовипускання, що створює благоприємні фізичні, психологічні та соціальні умови життя хворих. Розроблено схему диспансерного спостереження за хворими, яким виконано радикальну цистектомію з ілеонеоцистопластикою, запропоновано критерії оцінки їх віддалених результатів.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані стосовно закономірностей організації кровоносного русла нирок людини, з'ясовано особливості синтопічних відношень його певних ланок до паренхіматозних структур. Одержано відомості щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок. Наведено відомості щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок. Уперше наведено експериментально-морфологічне обгрунтування розвитку пієловенозного рефлюксу у разі гідронефротичної трансформації. Увагу приділено венозному руслу нирок, що за ємнісними можливостями переважає артеріальне. На відміну від артеріального воно влаштовано на основі повсюдного анастомозування. Установлено, що міжчастинкові артерії та вени, проходячи через форнікальні зони, розташовуються так, що тільки вени безпосередньо прилягають до стінки малих чашок, зростаючись з нею адвентиціальною оболонкою, в результаті цього порожнина малих чашок відділена від венозного просвіту тонкою тканинною перегородкою. Відзначено, що за умов зростання гідростатичного тиску у сечовивідних шляхах даний тканинний бар'єр є найслабшим місцем. Уперше даний пієловенозний рефлюкс відтворений експериментально шляхом ін'єкції пластичної маси у сечовивідні шляхи в режимі підвищеного перфузійного тиску. Відзначено, що пріоритетними доцільно використовувати дані щодо будови гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини, що складаєтья з безлічі артеріоловенулярних петель, що мають довгу шпилькоподібну форму. Вперше візуалізовано спіралеподібні сплетення кровоносних капілярів навколо збірних трубок.

  Скачати повний текст

Розкрито етіологічну значущість ентерококів у розвитку інфекцій сечовивідних шляхів (СВШ) у різних контингентів дорослих хворих і ентерококів у новонароджених з перинатальною патологією. Доведено, що штами ентерококів, виділених у разі позалікарняних інфекцій СВШ і урогенітальної патології, відрізняються від штамів, ізольованих за умов нозокоміальних інфекцій, за видовим складом, кількісним вмістом у біологічному матеріалі, частотою виділення в асоціаціях, рівнями чутливості до антибіотиків на наявністю факторів патогенності. Показано відмінності рівнів і профілів антибіотикорезистентності штамів ентерококів залежно від їх виду та походження. Вперше в Україні з сечі хворих хірургічного профілю з нозокоміальною інфекцією СВШ виділено два ванкоміцинрезистентних штама E. faecium з типом резистентності VanA, що визначено з застосуванням молекулярно-генетичних методів. Уперше встановлено значну частку ентерококів, стійких до високих концентрацій аміноглікозидних препаратів серед штамів госпітального походження. На підставі результатів проведеного комплексного дослідження біологічних характеристик штамів ентерококів різного походження не визначено специфічних ознак уро- або ентеропатогенності. Встановлено достеменну різницю за певними показниками між штамами позалікарняного та нозокоміального походження. Відзначено, що використання результатів проведеного дослідження дозволило вдосконалити мікробіологічну діагностику та лікування опортуністичних інфекцій ентерококової етіології.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи вирішення проблеми визначення кількісних анатомічних і біомеханічних параметрів сечоводу людини, необхідних для удосконалення процедури балонної дилатації сечоводу і створення моделі пристрою, що імітує її проведення in vitro. Проведено морфометрію інтактних і дилатованих сегментів сечоводу, проаналізовано результати їх біомеханічних досліджень. На підставі одержаних даних визначено величини відносної деформації, модуля об'ємної пружності, тангенціальної напруги стінки сечоводу, проведено статистичний аналіз експериментальних даних. Одержані величини використано для математичного моделювання та комп'ютерного програмування процедури балонної дилатації сечоводу. Вперше одержано дані про кількісну анатомію сечоводу людини у різних віково-статевих групах. З використанням удосконаленої методики вивчено біомеханічні властивості сечоводу людини. Створено математичну модель, яка імітує процедуру балонної дилатації сечоводу людини, що базується на експериментально одержаних параметрах його біомеханічних властивостей і кількісної анатомії. Теоретично обгрунтовано технологію проведення керованої автоматизованої балонної дилатації сечоводу людини. Створено діючу модель апаратно-програмного комплексу "Visual-2", яка дозволяє проводити балонну дилатацію сечоводу в автоматизованому режимі за умови забезпечення об'єктивного контролю над цим процесом.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробленню біотехнології органічного кисломолочного продукту з підвищеним вмістом есенціальних нутрієнтів. Розроблено олігонуклеотидні послідовності для визначення здатності культур бактерій до синтезу кон'югатів лінолевої кислоти (КЛК). Встановлено, що ферментування заквашувальним препаратом «Біфідокомплекс», у складі якої містилися бактерії Bifidobacterium breve, здатні до синтезу КЛК, дозволило підвищити рівень КЛК на 29,5% та 16,0% у кисломолочному продукті з молока ферм з трав'яно-сінним та силосно-сінажним типом годівлі у порівнянні з вихідною сировиною. Використання суміші препаратів «Іпровіт» +«Lyofast LPRA», в якому містилися бактерії Lactobacillus plantarum, здатні до синтезу КЛК, – на 26,3% та 11,3% відповідно. Показано, за трав'яно-сінного типу годівлі худоби підвищується масова частка небілкового азоту та сечовини; досягнуто статистично достовірного (при р≤0,05) збільшення вмісту КЛК в молочній сировині в порівнянні з силосно-сінажним типом годівлі на 0,79 відн.% та на 0,59 відн.% протягом пасовищного та стійлового періодів, відповідно; встановлено достовірні відмінності у вмісті С16:0, С18:1 транс-11, С18:3н3 кислот, що важливо для модифікації параметрів якості органічного молока залежно від типу годівлі. Показано, що обробка матриці даних зі значень відношень стабільних ізотопів Карбону (δ13С) в жировій фракції, сум окремих жирних кислот та їх відношень методами хемометричного аналізу дозволила коректно ідентифікувати 87,2% зразків органічного молока з ферм з різним типом годівлі та молочних продуктів з нього, незалежно від сезону року.^UThe dissertation focuses on the development of biotechnology of organic fermented milk product with high content of essential nutrients. Grass hay cattle feeding type and use of lactic acid bacterial cultures with the ability to synthesize linolenic acid c onjugates (CLA) allows to increase the content of polyunsaturated fatty acids, omega 3 acids, α linolenic acid, linolenic acid conjugates, essential aminoacids. Oligonucleotide sequences were developed to determine the ability of bacterial cultures to synt hesize CLA on the examples of Bifidobacterium breve (primer to gene RY69_RS01430) and Lactobacillus plantarum (primer to gene AKJ11_03385), andwere tested their effectiveness. Screening of fermentation preparations was carried out by polymerase chain reac tion and electrophoresis in agarose gel « Bifidocomplex » and « Lyofast LPRA » preparations were selected, which contained Bifidobacterium breve and Lactobacillus plantarum bacterias. Fermentation by the «Bifidocomplex» preparation increased CL А level on 29.5% and 16.0%, in the fermented milk product of grass fed and silage fed farms respectively as compared to the starting point . Using of the blend of cultures «Iprovit» + «Lyofast LPRA» increased CL А level on 26.3% and 11.3% respectively. Grass hay type of cattle feeding increased the level of non protein nitrogen ( on 33.8% in the pasture period and on 23.8% in the stall period) and the level of urea in milk on 40.4% in the pasture and on 14,0% in stall periods), which can adversely affect the technological properties in the manufacture of dairy products. The expediency of analyzing the level of urea in milk in the manufacture of organic fermented milk product with a high content of essential nutrients is shown.Grass hay type of cattle feeding significan t ly (at p≤0.05) increase d of CLA level in milk on 0.79 g/100 of fat during the pasture period and by 0.59 g/100 of fat during the stall period compar ing to silage haylage feeding type. Also, the level of C16:0, C18:1 trans 11, C18: 3 n 3 was significantly differed between two feeding types , which can be used to modify the quality parameters of organic milk depending on the type of feeding.It have been made comparisons between the methods of the biological value of milk protein evaluation by the Digestible Indispensable Score A mino A cid Score (DIAAS, 2013) and Protein Digestibility Corrected Amino Aсid Score (PDCAAS, 1991). It is shown that the difference in these approaches affects on its absolute values, which are significantly lower in the case of th e DIAAS method (0.59 for milk from farms with silage from farms with silage-haylage feeding type haylage feeding type and 0and 0,55 for milk from farms with grassfrom farms with grass-hay type) compared to the PDCAAS method (0,63 and 0,59, respectively).A negative correlation was found between the ratio of stable carbon isotopes 13C/12C (δ13C) in the protein fraction and milk urea level, which allowed us to determine the ranges that accurately characterize the proportion of grass or corn silage in the cattle diet.It was developed the authentication method of milk samples from farms with different feeding types by the method of principal components analysis of f the matrix of δ13C values in the milk fat fraction, levels of individual fatty acids and their ratios and the normalization of data before multivariatthe processing. Further processing by linear discriminant analysis of the preliminary ranking matrix used in the principal component analysis, with the added indicators obtained after correlation analysis, allowed to correctly identify 87.2% of samples of organic milk and dairy products from farms with different types of feeding, regardless of the season of the year.