З урахуванням досягнень вітчизняної та зарубіжної правової науки та практики функціонування судової системи розкрито порядок створення, як цілісної структури, спеціалізованих господарських та адміністративних судів України, їх ланок, та функціонування в системі судів загальної юрисдикції України. З'ясовано процес становлення спеціалізованих судів за компетенцією в Україні, розкрито питання діяльності судів України у сферах адміністративної та господарської юрисдикції, проведено порівняльний аналіз судових систем деяких зарубіжних країн та України щодо спеціалізованого судочинства. Запропоновано модель цілісної структури адміністративних судів, необхідність реформування військової юстиції шляхом створення судів військових формувань України та вдосконалення діяльності господарських судів.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів здійснення юридичного обслуговування суб’єктів господарювання. В першому розділі дисератційного дослідження визначено співвідношення поняття «юридичне обслуговування» із суміжними поняттями, такими як «правова робота», «правова (правнича) допомога», «юридичний аутсорсинг» та «юридичний консалтинг». Також в роботі уточнено поняття юридичного обслуговування суб’єктів господарювання – комплекс засобів правового характеру, що містить юридичний супровід (надання послуг та виконання робіт з юридичного обслуговування господарської діяльності), реалізація яких спрямована на здійснення суб’єктом господарювання своєї господарської діяльності з дотриманням положень чинного законодавства. Конкретизовано форми, основні напрями роботи та засоби юридичного обслуговування суб’єктів господарювання. Завдяки встановленню сутності професій та правового статусу адвоката та юрисконсульта, розмежуванню інституту представництва в господарському, адміністративному та цивільному судочинствах з інститутом захисту в кримінальному провадженні та в справах про адміністративні правопорушення, а також враховуючи досвід Республіки Польща, де правнича допомога надається двома професійними інститутами (інститут адвокатури та інститут правових радників, відмінність між якими полягає в тому, що правовий радник не має права брати участі як захисник у кримінальних справах та в справах про фіскальні правопорушення), зроблено висновок, що адвокат та юрисконсульт мають різний правовий статус та запропоновано запровадити в Україні два юридичні інститути, які будуть надавати правову (правничу) допомогу, серед яких перебувають і суб’єкти господарювання, на професійній основі (інститут адвокатури та інститут правових радників), разом із прийняттям спеціального нормативно-правового акту для врегулювання на рівні закону питання юридичного обслуговування в якому будуть визначені, зокрема, напрями роботи з юридичного обслуговування, зокрема, і суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності, з метою унеможливлення покладання на виконавців роботи з юридичного обслуговування тих завдань, які за своєю правовою природою не належать до юридичного обслуговування. В другому розділі дисератційного дослідження проаналізовано та доопрацьовано такі напрями роботи з юридичного обслуговування суб’єктів господарювання: юридичне обслуговування реєстраційних дій, юридичне обслуговування договірної роботи, контроль над організацією правової роботи на підприємстві, відшкодування судових витрат при здійсненні претензійно-позовної роботи, забезпечення виконання судових рішень та судовий контроль. З’ясування практичних аспектів здійснення реєстраційних дій дало змогу уточнити напрями роботи з юридичного обслуговування реєстраційних дій щодо ТОВ. Аналіз змісту договірної роботи суб’єктів господарювання дав підстави конкретизувати основні засоби, які використовуються при юридичному обслуговуванні договірної роботи суб’єктів господарювання. Дослідження випадків неоднозначності та суперечності висновків Верховного Суду, зокрема. щодо обрання належного (ефективного) способу захисту, які виникають навіть з договірних правовідносин, дало підстави надати пропозиції щодо встановлення додаткової підстави касаційного оскарження рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції, які були винесені в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинств як наявність двох протилежних висновків Верховного Суду щодо застосування норми права до спірних правовідносин. Досліджено й розмежовано завдання суб’єктів юридичного обслуговування при здійсненні контролю над організацією правової роботи на підприємстві, які спрямовані на забезпечення її відповідності до положень чинного законодавства та локальних актів підприємства. Також в роботі задля вдосконалення принципу «відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення» як одного із основних принципів господарського, цивільного та адміністративного судочинств, запропоновано внести певні зміни до даних кодексів та запропоновано розширити повноваження судів при його здійсненні шляхом надання адміністративному суду повноважень на розгляд заяв про встановлення судового контролю, які подаються в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства судом тієї інстанції, яким було винесено остаточне рішення по судовій справі, задля більш повної реалізації принципу «обов’язковості судового рішення» як одного з основних принципів судочинства.^UThe dissertation study is devoted to the study of theoretical and practical aspects of providing legal services to business entities.In the first chapter of the dissertation research, the relationship between the concept of "legal service" and related concepts, such as "legal work", "legal (legal) assistance", "legal outsourcing" and "legal consulting" is defined. The work also clarified the concept of legal services for business entities - a complex of legal means that includes legal support (providing services and performing work on legal services for business activities), the implementation of which is aimed at the business entity's implementation of its business activities in compliance with the provisions of the current legislation. Forms, main areas of work and means of legal service for business entities are specified.Due to the establishment of the essence of the professions and the legal status of a lawyer and legal adviser, the separation of the institution of representation in economic, administrative and civil proceedings from the institution of protection in criminal proceedings and cases of administrative offenses, as well as taking into account the experience of the Republic of Poland, where legal aid is provided by two professional institutions (institute bar associations and the institute of legal advisers, the difference between which is that a legal adviser does not have the right to participate as a defender in criminal cases and in cases of fiscal offenses), it was concluded that a lawyer and a legal adviser have different legal status and it was proposed to introduce in Ukraine two legal institutes, which will provide legal (legal) assistance, including business entities, on a professional basis (institute of advocacy and institute of legal advisers), together with the adoption of a special normative legal act to regulate the issue of legal services at the legal level which will define, in particular, the directions of work on legal services, in particular, and economic entities, regardless of the form of ownership, with the aim of making it impossible to rely on the performers of work on legal services those tasks that by their legal nature do not belong to legal services.In the second section of the dissertation study, the following areas of legal service for business entities were analyzed and elaborated: legal service of registration actions, legal service of contractual work, control over the organization of legal work at the enterprise, reimbursement of legal costs in the implementation of claim and lawsuit work, ensuring the execution of court orders decisions and judicial control. Clarification of the practical aspects of the implementation of registration actions made it possible to clarify the directions of work on legal service of registration actions in relation to LLCs. The analysis of the content of the contractual work of business entities gave reasons to specify the main means used in the legal service of the contractual work of business entities. Study of cases of ambiguity and contradiction of the conclusions of the Supreme Court, in particular. regarding the selection of an appropriate (effective) method of protection, which arise even from contractual legal relations, gave grounds to submit proposals for establishing an additional ground for cassation appeal of decisions of the court of first instance and decisions of the court of appeal, which were issued in the order of economic, civil and administrative proceedings, as the presence of two contrary conclusions of the Supreme Court regarding the application of the rule of law to disputed legal relations. The tasks of legal service entities in the exercise of control over the organization of legal work at the enterprise, which are aimed at ensuring its compliance with the provisions of current legislation and local acts of the enterprise, have been researched and delimited.Also, in order to improve the principle of "reimbursement of court costs of the party in whose favor the court decision has been passed" as one of the main principles of economic, civil and administrative proceedings, it is proposed to make certain changes to these codes and it is proposed to expand the powers of courts in its implementation by giving the administrative court powers to consider applications for establishing judicial control, which are submitted in accordance with Article 383 of the Code of Administrative Procedure by the court of that instance, which issued the final decision on the court case, for the sake of more complete implementation of the principle of "compulsory judicial decision" as one of the main principles of judicial procedure.

Дисертацію присвячено з'ясуванню актуальних питань юридичного забезпечення захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників. Здійснено ґрунтовний аналіз базових понять «сільськогосподарськийтоваровиробник», «майнові права сільськогосподарських товаровиробників» і «захист майнових прав сільськогосподарських товаровиробників», які було покладено в основу формування понятійно-категорійного апарату дослідження. Розроблено класифікацію майнових прав сільськогосподарських товаровиробників. Здійснено періодизацію виникнення і розвитку аграрного законодавства у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників. Обґрунтовано інституціонально-правову природу нормативного утворення, що регламентує відносини захисту майнових правсільськогосподарських товаровиробників. Розкрито значення і зміст та надано визначення форм, засобів і способів захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників. Безпосередньо аграрно-правовим способом визнано страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою як субінститут правового інституту захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників. Проаналізовано практику судового захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників, зокрема у сферах конституційного і господарського судочинства^UThe thesis is devoted to clarifying topical issues of legal support for the protection of property rights of agricultural producers. The first step of the research is the identification of the basic concepts, namely «agricultural producer», «property rights of agricultural producers» and «protection of property rights of agricultural producers» that underlay the basis for the formation of the conceptualand categorical apparatus of the study. At the same time, the category «agricultural commodity producer» is defined as the background lexical-legal structure, on which the rest of the studied concepts are built on. The composition of agricultural commodity producers has been clarified. In addition to legal entities – subjects of agrarian law and individual entrepreneurs, it is proposed to include therein individuals, members of personal peasant farms. It is concluded that the concept of property rights of agricultural producers is based on civil law ideas about their legal nature. However, the property rights of agricultural producers are considered to be an agrarian legal category because of the object of these rights that is agricultural property. Therefore, the classification of the property rights of agricultural producers shall be carried out according to the object oriented criterion. Taking into account the agrarian and legal specifics, the protection of property rights of agricultural producers is proposed to be defined as a complex systemof measures and methods used by the state represented by authorized bodies and officials, local authorities, courts and agricultural producers themselves to stop violations and restore their property rights. In the context of the conducted historical and legal research, it is established that the legislation of Kyivan Rus and the Cossacks contained norms for the protection of the property rights of the contemporary agricultural producers, but these norms were of a civil or criminal nature. There was not any protective model of peasant property rights in the legislation of the Ukrainian revolution era (1917–1921). Therefore, the periodization of agrarian legislation in the field of protecting the property rights of agricultural producers includes the following periods: the periodof the emergence of peasant law that for the first time introduced a special model оf judicial and administrative protection of the property rights of peasants (1861–1917), the Soviet period of protecting the property rights of large collective forms of business ( 1917–1990) and the modern period of a plurality of forms of peasant commodity production against the background of the implementation of a single mechanism for protecting their property rights (1990 – present). The institutional and legal nature of the normative formation regulating the relations of protecting property rights of agricultural producers in the structure of the agrarian law system has been substantiated. The legal institution for the protection of property rights of agricultural producers is inherently complex and integrated unit. The expediency of using the term «mechanism» to disclose the meaningful characteristics of the protection of property rights of agricultural producers is substantiated in the research document. The protection of property rightsof agricultural producers is primarily associated with clarifying the question of the forms. Therefore, the definition of the form of protection of property rights of agricultural producers is given. Protection forms are realized through the use of special means, among which, first of all, claims should be distinguished, a claim as a typical form of judicial protection and a complaint as a typical administrative form of protection. Arguments are given for the emergence of methods of protection from the fact of a real violation, non-recognition or challenge of rights. At the same time, the differentiation of protection methods into general legal and agricultural legal ones is of practical importance. The argumentation of the protection methods emergence on the basis of the fact of a real violation, non-recognition or contestation of rights is given. At the same time, the differentiation of protection methods into general legal and agricultural legal ones is of practical importance. It is proposed to include insurance of agricultural products with state support as a compulsory type of insurance introduced by the agrarian law of the same name. The legal regulation of insurance of agricultural products with state support is quite reasonably attributed to the structure of the legal institution for the protectionof property rights of agricultural producers at the level of a separate subinstitution. It is reasoned that the object of insurance of agricultural products with state support should be exclusively property rights of agricultural producers

З'ясовано правову природу юридичної відповідальності суддів та її значення у зміцненні законності в судочинстві. Теоретично обгрунтовано правовий інститут і підстави застосування дисциплінарної відповідальності суддів у системі юридичної, визначено її місце у сучасному вітчизняному законодавстві. Досліджено проблеми цивільно-правової, кримінальної та адміністративної відповідальності суддів. Проаналізовано чинну нормативно-правову базу, яка регулює юридичну відповідальність суддів, виявлено основні проблеми правозастосовчої практики. Наведено рекомендації щодо удосконалення законодавства та механізму правового регулювання юридичної відповідальності суддів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано правову природу, зміст, а також шляхи законодавчого удосконалення та практики застосування в кримінальному судочинстві юридичних фактів, наведено їх визначення у кримінальному процесі як передбачено нормами кримінально-процесуального права (для процесуальних складів - нормами матеріального права) життєвих обставин, з існуванням (позитивні) або відсутністю (негативні) яких пов'язується настання певних процесуально-правових наслідків. Доведено, що юридичні факти в кримінальному процесі - фактична система, генетично пов'язана з кримінально-правовою та виконавчою фактичними системами та двома рівнями фактів: матеріально-правовими та процесуальними.

  Скачати повний текст

Досліджено правові, організаційні та техніко-криміналістичні проблеми забезпечення діяльності експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ України на сучасному етапі її розвитку. Вивчено історію розвитку експертної служби на етапі перебудови, з'ясовано її роль у системі МВС і місце в системі експертних установ України. Діяльність експертної служби України розглянуто через призму правових, організаційних і техніко-криміналістичних аспектів. Висвітлено питання формування системи нормативно-правового та процесуального регулювання діяльності експертної служби. Визначено особливості організації діяльності експертно-криміналістичної служби на якісно новому рівні з використанням результатів науково-технічного прогресу, з метою надання зазначеній службі статусу організатора техніко-криміналістичного забезпечення всіх етапів боротьби зі злочинністю. Проаналізовано існуючу модель організації діяльності експертно-криміналістичної служби та визначено властиві їй закономірності, необхідні для формування діючої моделі з урахуванням історичного минулого, порівняльного аналізу форм, принципів і шляхів організації. Розглянуто проблеми ефективного функціонування механізму техніко-криміналістичного забезпечення, проведення експертних досліджень для органів кримінального судочинства. Визначено стратегічні напрямки пошуку нових підходів до організації та функціонування експертно-криміналістичної служби відповідно до реалій і сучасних потреб слідчої практики. Вивчено науково-практичні основи діяльності експертної служби в Україні. Розглянуто механізм забезпечення практичних підрозділів техніко-криміналістичними засобами, грунтуючисьв на міжнародно-правових принципах і стандартах, яким повинна відповідати діяльність служби. Охарактеризовано спектр наявних практичних проблем на сучасному етапі розвитку експертно-криміналістичної служби в Україні. Проаналізовано теоретичні та практичні можливості створення моделі організації діяльності експертної служби МВС у єдиній правовій і організаційній системі судово-експертних установ України в цілому. Визначено шляхи удосконалювання організації діяльності науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС України. Зроблено висновок про необхідність створення єдиного органу з керівництва установами судової експертизи, який в державному масштабі мав би визначати необхідну мережу установ судової експертизи, планувати підготовку кадрів, координувати розробку нових експертних методик, здійснювати контроль за діяльністю даних установ, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Обгрунтовано новий механізм правового, організаційного, кадрового, інформаційного та техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів.

  Скачати повний текст

Дослідженню теоретичні й організаційно-правові питання вдосконалення господарського судочинства в Україні. Встановлено, що реформування судової системи, зокрема, вдосконалення господарського судочинства вкрай необхідно для захисту порушених або оспорюваних прав осіб, які здійснюють господарську діяльність, прав і законних інтересів держави, її органів та органів місцевого самоврядування, забезпечення конституційних основ правопорядку в сфері господарювання. Сформульовано поняття ефективності господарського судочинства, визначено шляхи його вдосконалення, запропоновано посилити роль і значення недержавних форм судочинства, а також використання в Україні міжнародного досвіду - створення модельних господарських судів і запровадження медіації, як способу вирішення господарських спорів.

  Скачати повний текст

З використанням широкої джерельної бази досліджено соціо-професійний портрет чиновників на території Київського намісництва у 1782 - 1796 рр. Уперше у вітчизняній історіографії виявлено та систематизовано статистичні дані за основними параметрами соціо-професійного портрету чиновників Київського намісництва - чисельністю, національним складом, соціальним наповненням та майновим забезпеченням бюрократичної верстви. Проаналізовано вплив позаслужбових зв'язків (родинної спорідненості та протекції) на наповнення державного апарату суду й управління у Київському намісництві. Виявлено соціальні канали, шляхом яких відбувалося поповнення бюрократичногто апарату у Київському намісництві у 1782 - 1796 рр. На підставі результатів вивчення матеріального забезпечення членів присутствій і канцелярських службовців виявлено рівень залежності чиновників від професійних доходів і визначено ступінь їх професіоналізації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано місце цивільного позову серед інших форм відшкодування шкоди у кримінальному процесі, його юридичну природу. Надано характеристику його підстав. Сформульовано поняття приводів порушення провадження за позовом у кримінальній справі, проаналізовано значення кожного з джерел доказів у доказуванні підстав та розміру позовних вимог. Визначено момент виникнення обов'язку в органів, які ведуть процес до вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавства та практики провадження за цивільним позовом у кримінальному судочинстві.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене провадженню у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів. Досліджено генезис примусового виконання рішення третейського суду. Описана правова природа вказаного виду провадження. Охарактеризовано процесуальний статус учасників справи про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду. Здійснено аналіз повноважень суду на стадіях відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першим в Україні комплексним дослідженням цивільного судочинства у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів. У роботі вперше сформульовано єдиний концептуальний підхід до розуміння провадження про надання дозволу на примусове виконання рішення третейського суду як самостійного спрощеного виду непозовного цивільного судочинства в апеляційному суді загальної юрисдикції, в порядку якого розглядаються справи про встановлення підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.Спрощеність цивільної процесуальної форми в межах провадження про надання дозволу на примусове виконання рішення третейського суду проявляється в особливому: суб'єкті звернення (сторона третейського розгляду, на користь якої таке рішення прийнято); формі звернення (заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду є єдиним видом заяви, якою ініціюється провадження, що не містить серед своїх реквізитів інформації щодо підстав звернення заявника до суду загальної юрисдикції); інстанційній юрисдикції (заява розглядається апеляційним судом як судом першої інстанції), територіальній юрисдикції (заява розглядається судом за місцем третейського розгляду); скорочених строках розгляду (15 днів з моменту надходження заяви до суду); неможливості застосування низки процесуальних інститутів (зокрема, призначення експертизи, забезпечення позову чи доказів тощо).Запропоновано власний дефінітивний апарат і визначено правовий статус учасників справи про надання дозволу на примусове виконання рішення третейського суду, визначених у ч. 5 ст. 42 ЦПК України. Так, обов'язковими учасниками справи про надання дозволу на примусове виконання рішення третейського суду є заявник та боржник. Факультативним учасником такої справи може бути особа, яка не брала участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про її права та обов'язки. Виходячи з принципу диспозитивності, аргументовано необхідність внесення змін до ст. 485 ЦПК України та закріплення у ній таких спеціальних прав заявника як: право на відмову від поданої ним заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; право подати клопотання про залишення без розгляду поданої ним заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.Зазначено, що спеціальною підставою для зупинення провадження у справі за заявою про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду є неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи щодо скасування рішення третейського суду, про примусове виконання його просить у своїй заяві заявник. Обґрунтовано неможливість застосування до розгляду заяви про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду загальних підстав для зупинення провадження у справі (ст. 251, 252 ЦПК України), крім підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.Запропоновано закріпити такі додаткові підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, внісши відповідні зміни до ч. 1 ст. 486 ЦПК України, а саме: 1) «сторона не була належним чином повідомлена про обрання (призначення) третейського(их) суді(в) чи про дату, час і місце третейського розгляду або з інших поважних причин не могла надати третейському суду свої пояснення»; 2) «рішення третейського суду виконане. Якщо рішення третейського суду виконане частково, то у видачі виконавчого листа може бути відмовлено лише в частині рішення, що вже виконана боржником».Встановлено, що норми ст. 353, 487 ЦПК України передбачають можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Водночас, оскарження в апеляційному порядку ухвали про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду нормативно не передбачено. Надана критична оцінка такому нормативному формулюванню, оскільки можливість апеляційного оскарження ухвали про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду є необхідною умовою забезпечення прав боржника в провадженні про надання дозволу на виконання рішення третейського суду.^UThe dissertation is devoted to the proceedings in cases of granting permission for enforcement of decisions of arbitration courts. The genesis of enforcement of the court of arbitration decision was studied. The legal nature of the specified type of proceedings is described. The procedural status of the participants in the case on the issuance of a writ of execution on the decision of the arbitration court was described. The powers of the court at the stages of opening proceedings and consideration of the case merits were analyzed. The scientific novelty of the dissertation is that it is the first in Ukraine comprehensive study of civil proceedings in cases of granting permission to enforce the decisions of arbitration courts.For the first time in the dissertation was formulated a unified conceptual approach to understanding the procedure for granting permission to enforce the decision of the arbitration court as an independent simplified type of non-litigious civil proceedings in the Court of Appeal of general jurisdiction, which considers cases of establishing grounds for enforcement the court of arbitration decisions. Simplification of the civil procedural form within the proceedings on granting permission to enforce the decision of the court of arbitration is in the following: the subject of the appeal (the party to the arbitration proceedings in whose favor such decision was made); the form of the appeal (application for issuance of a writ of execution for enforcement of the decision of the arbitration court is the only type of application initiating the proceedings, which does not contain among its details information on the grounds of the applicant's appeal to the court of general jurisdiction); instance jurisdiction (the application is considered by the appellate court as a court of first instance), territorial jurisdiction (the application is considered by the court at the place of arbitration); shortened terms of consideration (15 days from the moment of receipt of the application in court); the impossibility of applying a number of procedural institutions (in particular, the appointment of expertise, securing a claim or evidence, etc.).Author suggested her own definitive apparatus and defined the legal status of participants of a case on granting of the permission for compulsory execution of the decision of arbitration court defined in part 5 Article 42 of the Civil Procedural Code of Ukraine. Thus, the obligatory participants in the case of granting permission to enforce the decision of the arbitration court are the applicant and the debtor. Bearing in mind the principle of dispositiveness, the need to amend Article 485 of the Civil Procedural Code of Ukraine and fixing in this article special rights of the applicant such as: the right to refuse the application submitted by him for the issuance of a writ of execution for enforcement of the decision of the arbitration court; the right to file a petition to leave without consideration the application submitted by him for the issuance of a writ of execution for the enforcement of the decision of the court of arbitration.It is noted that a special ground for suspending the proceedings on the application for a writ of execution on the decision of the court of arbitration is the impossibility of considering this case before resolving the case on cancellation of the arbitral award, the applicant requests enforcement in his application. The impossibility of applying to the application for the issuance of a writ of execution on the decision of the arbitration court general grounds for suspension of the proceedings (Articles 251, 252 of the Civil Procedural Code of Ukraine) except for the grounds provided for in paragraph 1 of Part 1 of Article 251 of the Civil Procedural Code of Ukraine.Author suggested foreseeing the following additional grounds for refusing to issue a writ of execution for the enforcement of the decision of the court of arbitration, by making appropriate changes to part 1 of article 486 of the Civil Procedural Code of Ukraine, in particular: 1) «the party was not duly notified of the election (appointment) of the arbitration court or the date, time and place of the arbitration or for other valid reasons could not provide the arbitration court with its explanations»; 2) «the decision of the arbitration court is executed». If the decision of the arbitration court is partially executed, the issuance of a writ of execution may be denied only in the part of the decision that has already been executed by the debtor.It was established that the rules of articles 353, 487 of the Civil Procedural Code of Ukraine provide for the possibility of appeal against the decision to refuse to issue a writ of execution for enforcement of the decision of the arbitration court. At the same time, the appeal against the decision to issue a writ of execution against the decision of the arbitration court is not provided by law.

Досліджено судову і, зокрема цивільну юрисдикцію як комплекс специфічних повноважень загальних судів у цивільному судочинстві, а також процесуальних форм її реалізації щодо об'єкта судового захисту у сфері приватноправових відносин. Проведено структурно-функціональний аналіз судової юрисдикції, визначено її складові елементи. Розроблено пропозиції щодо оптимальної структури судової системи та процесуального законодавства. Розглянуто види судової юрисдикції, а також поняття та процесуальні форми реалізації цивільної юрисдикції. Обгрунтовано універсальнсть цивільної процесуальної форми і доцільність прийняття єдиного Цивільного процесуального кодексу, що має містити правила цивільного, господарського й адміністративного судочинства. Охарактеризовано критерії відмежування цивільної від усіх інших видів судової юрисдикції (господарської, адміністративної, конституційної). Наведено пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства та законодавства про судоустрій. Наголошено на необхідності забезпечення однаковості судової практики та єдності судової системи.

  Скачати повний текст

Наведено результати історико-правового дослідження церковного суду в Київській Русі в X - першій половині XIV ст. в аспекті правової природи церковного суду, джерел церковного права, предметної, персональної та територіальної юрисдикції, судоустрою та порядку судочинства. Розглянуто сучасні підходи до розуміння влади в церкві та її судових повноважень. Висвітлено історію становлення церковного суду від виникнення християнської церкви до часу запровадження християнства в Київській Русі як державної релігії. Визначено особливості церковного суду в Київській Русі та на їх основі обгрунтовано поняття церковного суду. Досліджено основні джерела права, якими керувались церковні суди під час здійснення судочинства. Встановлено обсяг юрисдикції церковних судів в Київській Русі. Показано систему судових інстанцій церковного суду та порядок здійснення судочинства, а також розглянуто види та характеристика покарань, що застосувались церковним судом.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне та системне дослідження правових, теоретичних і прикладних проблем функції захисту у кримінальному судочинстві України від витоків (1864 р.) до сьогодення. Розкрито поняття функції захисту як категорії кримінально-процесуального права та процесу, структуру та зміст його складових, обгрунтовано її універсальний характер. Запропоновано новий концептуальний підхід до визначення предмета захисту у кримінальній справі та проаналізовано діяльність адвоката-захисника щодо його встановлення та/чи спростування. Висвітлено, що адвокат-захисник є суб'єктом обов'язку доведення сприятливих для підзахисного обставин справи і його доказова діяльність здійснюється як у формі участі під час проведення слідчих (судових) дій, так і у формі самостійного збирання та подання доказів, на підставі чого висунено та доведено концепцію інституту адвокатського розслідування. Розроблено пропозиції та рекомендації, спрямовані на зміцнення функції захисту у вітчизняному кримінальному судочинстві.

  Скачати повний текст

Проаналізовано організаційно-правові засади функціонування адміністративних судів, відповідність інституту адміністративного судочинства Конституції України та загальновизнані міжнародні стандарти у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина. Визначено місце адміністративної юстиції в адміністративному праві, запропоновано її визначення. Розкрито мету, завдання, ознаки та принципи адміністративної юстиції. Обгрунтовано новий підхід до періодизації історії розвитку адміністративного судочинства та проаналізовано світові моделі організації адміністративної юстиції. Запропоновано класифікацію нормативно-правових актів у сфері адміністративного судочинства, яка базується на критерії - сфері їх регулювання. Проаналізовано організаційну будову адміністративних судів, їх кадрове, матеріально-технічне, фінансове й інше забезпечення та на цій підставі розроблено пропозиції щодо їх удосконалення. Проведено відмежовування адміністративного судочинства від конституційного, господарського, цивільного судочинства та від судочинства в судах загальної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Проаналізовано компетенцію адміністративних судів. Розкрито суть та визначено елементи справ адміністративної юрисдикції. Висвітлено порядок розгляду справ в адміністративних судах та виконання рішень в адміністративних справах.

  Скачати повний текст

Досліджено структурні, синтаксичні, лексико-семантичні та функціональні особливості номінацій судочинства в системі англійської мови та її варіантах (британському, американському, канадському й австралійському) та структурі дискурсу (наукового, публіцистичного та художнього). Запропоновано комплексний підхід до вивчення номінацій судочинства з використанням концептуального, семантичного, дефініційного, компонентного, варіантологічного аналізів і дискурс-аналізу. Змодельовано концептосферу судочинства в мегаконцептосфері права в англійській мові. Встановлено підсистему номінацій цивільного процесуального права в лексиконі англійської мови. Визначено функціональну семантику номінацій судочинства у зазначених типах дискурсу, досліджено варіантологічний аспект номінацій судочинства в англійській мові.

  Скачати повний текст

У дисертації обґрунтовано теоретичні засади формування та реалізація державної політики у сфері юстиції України в контексті євроінтеграції. Уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема визначено поняття юстиції, виконавчих органів та органів юстиції. Розглянуто юстицію як сферу державницької діяльності, як сфери державницької діяльності, яка покликана виявляти, запобігати та усувати правопорушення у напрямі утвердження законності, правопорядку і справедливості у суспільстві та забезпечення належної реалізації прав та свобод громадян. Зазначено, що ця категорія найбільше гармоніює із судочинством та правосуддям загалом. Підкреслено, що юстиція зводить свій вплив як на законодавчу гілку влади, так і на діяльність відповідних органів державної влади, які виконують функції, пов'язані із судочинством.Подано авторське розуміння органів виконавчої влади, під якими слід розуміти державні органи влади, які наділені повноваженнями управлінського характеру стосовно реалізації їхніх виконавчо-розпорядчих функцій у політичній, адміністративній, економічній, соціальній та культурній сферах. Відмічено, що цим органам притаманні такі риси як: створення органів виконавчої влади у законодавчо встановленому порядку; функціонування цих органів від імені держави та їх приналежність до державного апарату; діяльність органів виконавчої влади за територіальним принципом та їх взаємодія між собою та між іншими органами державної влади; компетентнісний підхід до організації діяльності органів виконавчої влади на основі визначених повноважень, методів, підходів та структури їхньої роботи; матеріально-фінансове забезпечення діяльності органів виконавчої влади з боку держави.Запропоновано підходи щодо розуміння сутності органів юстиції, відповідно до чого їх слід розглядати як органи виконавчої влади, які наділені управлінськими державно-владними повноваженнями в сфері юстиції та суміжних галузях відповідно до чинного законодавства, мають в розпорядженні необхідні матеріальні, організаційні, фінансові та трудові ресурси, здійснюють системну діяльність, яка має соціальну спрямованість, та керівництво політико-економічними, адміністративними та соціальними процесами в державі. Обґрунтовано, що діяльність органів юстиції має виконавчо-розпорядчий характер, регулюється переважно нормами адміністративного права, хоча не позбавлена складових конституційної, кримінальної та дисциплінарної юрисдикції, що відображається у реальній діяльності та організації виконання повноважень цих органів.^UThe dissertation contains substantiation of theoretical bases of formation and realization of state policy in the area of justice of Ukraine in the context of European integration. Also it contains clarification of the conceptual and categorical apparatus of research. In particular the concepts of justice, executive bodies and bodies of justice are defined.Justice is examined as a sphere of state activity, which is designed to identify, prevent and eliminate offenses in the direction of establishing law, order and justice in society and ensuring the proper implementation of the rights and freedoms of citizens. It is indicated that this term combine the most harmoniously with the judiciary and justice in general. It is noted that the sphere of justice extends to bodies that are not directly related to the judiciary (notary, prosecutor's office, etc.).It is emphasized that justice does not reduce only to justice and the judiciary, but expands the limits of its influence both on the legislative branch and on the activities of the relevant public authorities that perform functions related to the judiciary, other than this area.The author's understanding of executive bodies is given, which should be understood as state authorities, which are endowed with administrative powers in relation to the implementation of their executive and administrative functions in the political, administrative, economic, social and cultural spheres. It is noted that these bodies have such features as: the creation of executive bodies in the way prescribed by law; functioning of these bodies on behalf of the state and their belonging to the state apparatus; activity of executive bodies on the territorial principle and their interaction between themselves and between other state authorities; competency approach to the organization of executive bodies on the basis of certain powers, methods, approaches and structure of their work; material and financial support for the activities of executive bodies by the state.It is proposed to define the bodies of justice, which should be understood as executive bodies, which have administrative powers in the sphere of justice and related spheres in accordance with current legislation. Also have the necessary material, organizational, financial and labor resources, carry out systematic activities, social orientation, and management of political, economic, administrative and social processes in the state.It is substantiated that the activity of justice bodies has an executive-administrative character, and mainly regulates by norms of administrative law, although it is not deprived of elements of constitutional, criminal and disciplinary jurisdiction, which is reflected in real activity and organization of powers of these bodies.

Розкрито суть принципу участі народу у здійсненні правосуддя. Детально проаналізовано організаційно-правові та процесуальні аспекти процедури добору народних засідателів, розглянуто її поняття, межі та структурну побудову. Запропоновано адекватний сучасним умовам новий механізм складання списків народних засідателів. Визначено шляхи оптимізації правового статусу народного засідателя. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення судоустрійного, кримінально- та цивільно-процесуального законодавства, підготовлено методичні матеріали щодо упорядкування залучення народних засідателів до здійснення судової влади.

  Скачати повний текст

Проведено історико-правове дослідження становлення та розвитку господарських судів в Україні. Досліджено правову природу інституту господарського судочинства. Проаналізовано основні етапи розвитку органів господарської юрисдикції. Визначено соціально-економічні та правові передумови створення господарських судів в Україні. Розглянуто діяльність зазначених судів за умов судово-правової реформи, яка відбувається в Україні. Проведено порівняльно-правовий аналіз основних аспектів організації та діяльності органів господарської юрисдикції в європейських країнах і країнах СНД. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи господарських судів України з урахуванням історичного досвіду.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми застосування спеціальних пізнань у досудовому провадженні. Обгрунтовано значущість їх використання, сформульовано поняття спеціальних пізнань і спеціаліста. Наведено пропозицію щодо розмежування понять "спеціальні пізнання" та "спеціальні знання". З'ясовано місце спеціаліста у системі суб'єктів кримінального судочинства. Наведено теоретичне узагальнення особливостей досудових стадій кримінального процесу та розглянуто форми використання спеціальних пізнань у них. Проаналізовано процесуальне положення спеціаліста. Запропоновано у новому Кримінальному правовому кодексі (КПК) передбачити нові джерела доказів - довідок і меморандумів спеціаліста. Додатково аргументовано віднесення експертизи до обмеженого кола слідчих дій. Наведено пропозиції щодо подальшого удосконалення Закону України "Про судову експертизу" та внесення до проекту КПК окремо главу "Використання спеціальних знань". Обгрунтовано доцільність постановки перед експертом правових питань за винятом тих, що стосуються винності осіб, кваліфікації їх дій, достатності та належності доказів, що є у справі, застосування норм кримінального та процесуального законодавства, що виключають кримінальну відповідальність або покарання. З метою вдосконалення законодавства запропоновано ввести нову форму застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів, доповнити КПК України статтею "Розслідування злочинів слідчо-спеціальною групою".

  Скачати повний текст

Робота присвячена дослідженню фіксування судового провадження як кримінальної процесуальної гарантії, що має забезпечити дотримання прав і законних інтересів учасників кримінального провадження в перебігу стадії судового провадження.У роботі узагальнено та методом наукової дедукції виведено поняття фіксування судового провадження, яке може бути використано для потреб сучасного кримінального судочинства.Досліджено функціональне призначення фіксування судового провадження, визначена його генеральна та спеціальні функції.На підставі проведеного аналізу констатовано наявність двох самостійних видів фіксування судового провадження – «офіційного» та «неофіційного», визначена їхня роль у забезпеченні дотримання прав та законних інтересів кожної особи в перебігу судового провадження.Шляхом аналізу складових елементів кримінальних процесуальних правовідносин щодо фіксування судового провадження, вироблено власний науковий підхід до визначення його змісту, відзначено специфічні ознаки кожного елементу складу кримінальних процесуальних відносин щодо фіксування судового провадження.Науковий і практичний інтерес також становлять форми фіксування судового провадження, ґрунтовний аналіз яких проведено в роботі. У роботі обґрунтована доцільність запровадження в кримінальний процес України нової форми «офіційного» фіксування судового провадження, а саме стенографування.Авторкою вперше сформульовані правила фіксування судового провадження, за умови дотримання яких можуть бути реалізовані функції фіксування судового провадження.У роботі містяться висновки, отримані в результаті дослідження співвідношення фіксування судового провадження з такими основоположними гарантіями, як публічність судового розгляду, право на справедливий судовий розгляд та справедливий суд, розумність строків судового провадження, незалежність та неупередженість суду.Аргументовано точку зору, що фіксування судового провадження виступає необхідною умовою забезпечення належної правової процедури всього судового провадження, оскільки надає можливість об’єктивно встановити дотримання процесуального алгоритму інших процедур, які відбуваються під час його здійснення.Звернуто увагу на те, що у співвідношенні з гласністю судового провадження роль фіксування судового провадження залежить від його виду – «офіційного» чи «неофіційного».Якщо «неофіційне фіксування» може виступати правовим механізмом, закріпленим на законодавчому рівні, за допомогою якого, зокрема, може бути забезпечена гласність конкретного судового провадження, то роль «офіційного фіксування» не може бути обмежена лише визначенням його як складового елементу гласності.«Офіційне фіксування» судового провадження є гарантією дотримання законності у конкретному кримінальному провадженні, дотримання та забезпечення прав та законних інтересів його учасників, гарантування інших засад кримінального провадження, зокрема, забезпечення обвинуваченому права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів тощо. Для «неофіційного» фіксування властивою є функція громадського контролю, яка забезпечує відкритість судового провадження як для осіб, які не є учасниками конкретного судового провадження, так і для суспільства в цілому. «Неофіційне» фіксування судового провадження, хоча і не є самостійною засадою кримінального провадження, однак закріплення цього права законодавчо є відображенням таких загальних засад кримінального провадження, як гласність та відкритість (у контексті національного кримінального процесуального законодавства) та публічності (в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини).Окрему увагу приділено питанням фіксування судового провадження під час визначення складу суду в конкретному кримінальному провадженні. Така увага обумовлена позицією автора щодо того, що повне фіксування судового провадження починається з моменту реєстрації справи чи матеріалу в канцелярії суду і закінчується оголошенням повного тексту судового рішення останньої інстанції, уповноваженої на його перегляд, і безпосередньо впливає на дотримання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо того, щоб справа була розглянута «судом, встановленим законом».Проаналізовано процесуальні правові норми, що регламентують процедуру судового розгляду кримінальних поступків, зроблено висновок про те, що в цьому випадку учасники судового провадження фактично позбавлені права на відвід (самовідвід), що може спричинити порушення вимоги національного закону про «належний склад суду».Окрема увага приділена дослідженню процесуального статусу секретаря судового засідання в частині його обов’язків щодо фіксування судового провадження.^UThe work is devoted to the investigation of the fixation of court proceedings as a criminal procedural guarantee, which should ensure the observance of the rights and legitimate interests of the participants in criminal proceedings during the stage of court proceedings.The work summarizes and derives the concept of recording court proceedings using the method of scientific deduction, which can be used for the needs of modern criminal justice.The functional purpose of recording court proceedings has been studied, its general and special functions have been determined.On the basis of the conducted analysis, it was established that there are two independent types of recording of court proceedings - "official" and "unofficial", and their role in ensuring compliance with the rights and legitimate interests of each person during the course of court proceedings is determined.Through the analysis of the constituent elements of criminal procedural legal relations regarding the recording of court proceedings, an own scientific approach to determining its content has been developed, the specific features of each element of the composition of criminal procedural relations regarding the recording of court proceedings have been noted.Forms of recording court proceedings are also of scientific and practical interest, a thorough analysis of which is carried out in the work.The paper substantiates the expediency of introducing a new form of "official" recording of court proceedings into the criminal process of Ukraine, namely stenography.The author formulated for the first time the rules for recording court proceedings, subject to compliance with which the functions of recording court proceedings can be implemented.The work contains the conclusions obtained as a result of the study of the relationship between the recording of court proceedings and such fundamental guarantees as the publicity of the court proceedings, the right to a fair trial and a fair trial, the reasonableness of the terms of the court proceedings, independence and impartiality of the court.The point of view is argued that the recording of court proceedings is a necessary condition for ensuring the proper legal procedure of the entire court proceedings, as it provides an opportunity to objectively establish compliance with the procedural algorithm of other procedures that take place during its implementation.Attention is drawn to the fact that in relation to the publicity of court proceedings, the role of recording court proceedings depends on its type - "official" or "unofficial".If "unofficial recording" can act as a legal mechanism fixed at the legislative level, with the help of which, in particular, the publicity of a specific court proceeding can be ensured, then the role of "official recording" cannot be limited only by defining it as a constituent element of publicity."Official recording" of court proceedings is a guarantee of compliance with legality in a specific criminal proceeding, observance and protection of the rights and legitimate interests of its participants, guarantee of other principles of criminal proceedings, in particular, provision of the accused's right to defense, competition of parties and freedom in presenting their evidence to the court and in proving before the court their persuasiveness, immediacy of the study of testimony, things and documents, etc.The "unofficial" recording is characterized by the function of public control, which ensures the openness of court proceedings both for persons who are not participants in a particular court proceeding and for society as a whole. "Unofficial" recording of court proceedings, although it is not an independent basis of criminal proceedings, but the establishment of this right by law is a reflection of such general principles of criminal proceedings as publicity and openness (in the context of national criminal procedural legislation) and publicity (in the context of precedent practice of the European Court on human rights).Particular attention is paid to the issue of recording court proceedings when determining the composition of the court in a specific criminal proceeding. Such attention is due to the author's position that the full recording of court proceedings begins from the moment of registration of the case or material in the court office and ends with the announcement of the full text of the court decision of the last instance authorized to review it, and directly affects compliance with the requirements of the Convention on the Protection of Human Rights and fundamental freedoms to have the case heard by a "court established by law".The procedural legal norms regulating the procedure for the judicial review of criminal offenses were analyzed, it was concluded that in this case the participants in the court proceedings are actually deprived of the right to challenge (self-recusal), which can cause violations of