Здійснено комплексний порівняльний аналіз словотвірного та лексико-семантичного аспектів ойконімії США й України з залученням численних топонімічних фактів з інших мов. Здійснено систематичне дослідження ойконімічних систем США і України на синхронному рівні з використанням даних діахронії. Виявлено значну кількість схожих або навіть ідентичних (ізоморфних) явищ у лексико-семантичному та словотвірному аспектах ойконімічних систем розглянутих мов. Ізоморфізм виявлено в номінаційних принципах ойконімії, у аспекті використання однакових словотвірних топонімічних структур. Виявлено значні топонімічні розходження, різні (аломорфні) явища стсовно топонімічної номенклатури, способів її організації, статистичних параметрів. Установлено, що відмінності зумовлені специфічним характером і шляхами розвитку розглянутих мов, різними географічними й історичними умовами їх існування, а також особливостями ономастичного менталітету, ономастичних смаків і традицій народів, які творили ці назви.

  Скачати повний текст

Розглянуто імплікацію як особливий спосіб передачі інформації, яка не отримує прямої вербалізації, але індикується експліцитними вербальним та невербальними елементами - маркерами. Імпліцитною є оцінна й асоціативна інформація. Імплікація є дискурсивно обумовленою. У дискурсі англомовної комерційної реклами імплікацію простежено на дискурсивному, лексичному, граматичному та невербальному рівнях. Індикаторами імпліцитної інформації є дискурсивний, лексичні, граматичні та невербальні маркери. Вирішальну роль у декодуванні імпліцитної інформації належить когнітивному змісту дискурсу. Імпліцитними елементами, які маркуються вербальними та невербальними засобами реклами, є складові когнітивної моделі, оцінний компонент, прагматичне значення слова та тексту. Мовна реалізація когнітивної моделі може бути повною та неповною, що відображається в її трьох варіантах. До лексичних маркерів імпліцитної інформації належать топонімічна, темпоральна лексика, засоби вираження категорії компаративності, частки, інтертекстуальний компонент, до граматичних - непрямі способи передачі ілокутивної сили спонукання, а до невербальних маркерів - пікторальні, параграфічні маркери та колір.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу джерел та літератури розглянуто історичні та суспільно-політичні умови еволюції міської топонімії Сімферополя. Досліджено всі назви вулиць міста, включаючи ті, що вийшли зі вжитку. Простежено мотиви номінацій і перейменувань з дня створення міста до сучасності. Виявлено загальні закономірності та регіональні особливості. Обгрунтовано висновок про годонім як згорнутий багатоплановий текст, про назви вулиць як пам'ятників культури, історії та мови.

  Скачати повний текст

Проаналізовано топоніми Волині від літописних часів до 1991 р. Висвітлено історичні факти, які мали безпосередній вплив на формування назв міст і сіл. Проведено історико-філологічну класифікацію топонімів за морфологічним і словотворчим принципами. Акцентовано увагу на аналізі природно-географічного середовища, в якому виникали населені пункти.

  Скачати повний текст

Визначено та охарактеризовано основні етапи розвитку історичної топонімії Криму. Уперше висвітлено основні тенденції розвитку топонімічної системи кримськотатарської мови у контексті розселення, міграцій, господарської діяльності населення півострова. Досліджено питання щодо відродження цієї системи. Доведено відсутність у кримській історичній топонімії індоарійських реліктів, постульованих О.Трубачовим. Уперше всю кримську топонімію розглянуто в історичній динаміці та семантико-топологічному аспекті. Проаналізовано лексичний склад, семантичну базу, словотвірну структуру тюркської топонімії Криму у її повному обсязі. Зроблено спробу дослідити закономірності утворення й розвитку топонімії як релігійної топонімічної системи з використанням відповідних матеріалів щодо Криму. Запропоновано ряд етимологій кримських топонімів, регіональних термінів та етнонімів з залученням екстралінгвістичних даних та генетичних і семантичних паралелей з різних мов і регіонів. З використанням топонімічного матеріалу вивчено етногенез кримськотатарського народу, а також на підставі даних топонімії виявлено етногенетичні зв'язки кримських татар з іншими етносами. За результатами вивчення ойконімії з'ясовано схему еволюції тимчасових поселень татар-кочовиків у постійні селища. До наукового обігу введено значний топонімічний матеріал. Укладено картосхему кадиликів й каймакамств у Кримському ханстві.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз адаптації англійських власних імен у сучасній російській мові. На підставі вивчення всіх класів запозичених онімів у мові періодичних видань розглянуто основні напрямки їх фонетичної, морфологічної та структурної адаптації. Проведено порівняльне дослідження функціонування в російській мові англійської онімної лексики у XVIII - XIX ст. та другій половині XX - початку XXI ст. Розглянуто процеси морфологічної адаптації основних класів англійської онімної лексики. Встановлено, що введення в граматичну систему мови-реципієнта англійських онімів супроводжується їх співвіднесенням з категоріями роду, числа та відмінка. Досліджено структурну адаптацію запозичених онімів. Виявлено переважний фонетичний характер модифікації їх структурних елементів. Зазначено відсутність явища взаємозаміни під час передачі словотворчих формантів російською мовою. Розглянуто особливості атрибутивних відношень у системі англійської топонімії, реалізованих шляхом описових моделей. Досліджено здатність англійських запозичень вступати в синтаксичні відношення у складі російського речення. Особливу увагу приділено проблемі адаптації ірландських і шотландських прізвищ з компонентом Мак- та апострофом. Обгрунтовано доцільність перекладу англійських онімів російською мовою та збереження їх оригінального вигляду.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні ономастичні поля, значну увагу приділено антропонімії та топонімії. Встановлено, що сучасний французький ономастикон, який пройшов довгий шлях свого розвитку, охоплює крім французьких онімів, значний алогенний прошарок, що необхідно враховувати під час адаптації французької онімної лексики. Запропновано рубрикацію для антропонімії та топонімії у французкій мові. Описано особливості французьких особових імен та варіанти їх адаптації. Вивчено лінгвальні та екстралінгвальні умови запозичення французької онімної лексики в українській та російській мовах. Подано характеристику ролі традицій в адаптації французьких онімів. Запропоновано періодизацію їх адаптації. Детально розглянуто фонетичну адаптацію та графічну реалізацію французьких онімів у сучасних українській та російській мовах: субституції в системі голосних, напівголосних, приголосних, а також передачу гемінат. Під час передачі французьких онімів засобами української або російської мов у деяких випадках виникають несправжні омоніми (проблема несправжньої омонімії). Описано морфологічну та структуру адаптацію онімних галицизмів. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації хоронімів, ойконімів, відмінювання онімних галицизмів, родовій приналежності запозичуваних ойконімів, особливостям передачі ойконімів pluralia tantun, морфологічній адапатації оронімів, гідронімів, антропонімів. Висвітлено проблему родової приналежності запозичуваних гідронімів та антропонімів. Описано передачу демінутивної конструкції "le (la) + petit(e) + антропонім", передачу конструкції "прийменник de + ойконім", "прийменник de + хоронім", передачу антропонімів pluralia, передачу артиклів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нинішній стан дослідження системи власних назв Київської Русі в українській і зарубіжній лінгвістиці. На матеріалі прозових творів С. Скляренка, С. Плачинди та В. Шевчука простежено образно-смислові, функціональні характеристики онімної лексики в художньому тексті. Назва художнього твору є одним із найважливіших символів, фокусом реалізації авторського задуму. Визначено особливості художнього моделювання історичної дійсності кожним із письменників, індивідуально-авторську своєрідність уведення в літературний контекст цілого масиву топонімів, антропонімів, міфонімів, що є важливими характеристичними маркерами епохи Київської Русі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному аналізу гідронімікону басейну Стрию. Гідроніми досліджено з огляду на лексико-семантичне значення основ, виявлено джерела формування назв та особливості базової лексики в топонімотворчому процесі. Встановлено основні принципи, за якими здійснювались іменування мікротопонімів та мікрогідронімів.

  Скачати повний текст

Системно вивчено гідронімію Буковини (назви непротічних вод) з використанням 1500 найменувань гідрооб'єктів з огляду на лексико-семантичне значення слов. Описано апелятивну та онімну лексику, що є в основах гідронімів. Проаналізовано способи творення буковинських гідронімів, визначено продуктивність їх словотвірно-структурних типів. На підставі результатів дослідження наведено дані про особливості топонімного словотвору, доповнено відомості про гідронімійні регіональні системи, розкрито їх специфіку на загальноукраїнському топонімійному тлі.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано велике значення вивчення топонімів, які є одним з надійних джерел фіксації мовних явищ. Досліджено історію виникнення географічних назв, динаміку їх розвитку та втрачання топонімів - назв населених пунктів у зв'язку зі змінами політичних систем. Проаналізовано 528 словникових статей та понад 1 200 їх фонетичних і морфологічних варіантів, зібраних за польових умов, винайдених на географічних і кадастрофічних картах різних історичних періодів, а також зібраних в архівах Будапешта та Берегова. Цей матеріал проаналізовано в етимологічному, словотвірному та соціолінгвістичному аспектах, а також за його функцією та мотивацією. За етимологією запропоновано розмежування власне угорських топонімів, топонімів іншомовного походження та змішану групу, до якої входять складні та складені топоніми, складові компоненти яких різного (змішаного) походження. У словотвірному аспекті розмежовано топоніми, утворені від загальних назв, а також - від власних назв. Запропоновано поділ топонімів за їх функцією та мотивацією формування за двома групами: назви об'єктів і споруд, загальні (відапелятивні) назви. З застосуванням цих методів дослідження у поєднанні з порівняльно-історичним методом уперше всебічно проаналізовано топоніми у мовленні угорців м.Берегова та його околиць.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методичні засади здійснення комплексного географічного вивчення топонімії території України. Встановлено вимоги до збирання топонімічнї інформації, розглянуто особливості зберігання інформації про загальнодержавані топонімічні територіальні системи традиційними методами та засобами ГІС-технологій. Обгрунтовано концепцію хорологічності та просторової континуальності топонімічної системи України, розроблено схему топонімо-географічного дослідження території загальнодержавного та регіонального рівнів. Розроблено концептуальні засади збирання, систематизації, зберігання й оновлення топонімічної інформації й її втілення на топонімічних картах. Виявлено територіальні топонімічні системи, які утворюються у межах природних та антропогенних територіальних комплексів, визначено їх придатність до вивчення методами географічної науки. Удосконалено теорію топонімічного районування, виділено чинники топонімічної диференціації території держави. Створено топонімічні бази та банки даних території України, а також електронні топонімічні інформаційні системи.

  Скачати повний текст

Уперше на матеріалі фольклорних записів XVIII - початку XXI ст. проведено багатоаспектний аналіз характеру функціонування усної епічної традиції та її регіональної специфіки. Висвітлено основні шляхи трансляції фольклорної спадщини Запорожжя, характер зміни жанрової картини світу в легендах і переказах регіону. Проаналізовано соціально-утопічні, соціогонічні мотиви в усній прозі Нижньої Наддніпрянщини, динаміку змін топонімічних мотивів. Досліджено специфічні особливості історичних пісень Запорожжя, характер трансформації традиційних для Запорожжя пісенних творів у посткозацький період, сучасний стан прозової та історикопісенної традиції на теренах колишнього Дніпрового Низу.

  Скачати повний текст

Досліджено військово-політичну, адміністративно-господарську та духовно-культурну діяльність князів, бояр і педставників вищого духовенства Переяславля Руського в контексті з позиції їх впливу на суспільно-політичне життя Русі другої половини ХІ - середини ХІІІ ст. Вперше проаналізовано життєдіяльності всієї еліти Переяславля Руського та висвітлено її роль в історії Русі. На основі аналізу масиву літописних, агіографічних, археологічних, сфрагістичних та топонімічних джерел з'ясовано місце переяславської еліти в суспільно-політичному житті Русі, а також вплив Переяславля Руського на формування становлення представників цієї еліти та на їх подальшу долю.

  Скачати повний текст

Розглянуто етимологічні та структурно-семантичні особливості латинських омонімів. Досліджено понад 750 омонімічних апелятивів і онімів, зокрема, антропонімів і топонімів. Визначено основні періоди розвитку омоніміки, викладено причини її появи, проаналізовано відомі критерії диференціації полісемії та омонімії. Висвітлено класифікаційні засади для аналізу омонімічних утворень, встановлено основні принципи їх творення, запроповано власне визначення лексичних омонімів. Розглянуто найпродуктивніші джерела різноетимонних етимологічних омонімів латинської мови, причиною появи яких є фонетична конвергенція та фонетична адаптація запозичених слів, а також одноетимонних семантичних омонімів, утворених у результаті різко дивергентного розвитку та спеціалізації значень полісемантичного слова. Визначено суть словотвірних омонімів і шляхи їх творення. Розглянуто семантичні можливості власних імен (антропонів і топонімів) вступати в омонімічні відношення.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімним компонентом в англійській, польській та українській мовах. Розроблено методику зіставлення фразеологізмів з онімним компонентом у неблизькоспоріднених мовах. Розглянуто дві тематичні групи досліджуваних одиниць на базі семантики онімного компонента: антропонімну та топонімну. Визначено мотиваційну основу формування образного значення фразеологізмів з антропонімним та топонімним компонентами в англійській, польській та українській мовах. Проаналізовано спільні та відмінні джерела лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімним компонентом у зіставлюваних мовах.

  Скачати повний текст

Встановлено ідіолектні особливості текстів малих епічних жанрів З.Ленца. Проаналізовано сучасні лінгвістичні інтерпретації поняття "ідіолект". Досліджено константні й еволюційні стильові риси творчості письменника, визначено домінантні лексичні, синтаксичні та синтетичні компоненти ідіолекту З.Ленца, до яких належать: використання символів, оксюморонів, відокремлених епітетів, термінів, топонімів, макроречень та парентез, різних засобів комічного, повторів та оригінальних форм прямої й непрямої мови у вигляді монологу-звернення та поліоповідальності текстів, встановлено їх естетичну функцію. Визначено специфіку застосування окремих мовленнєвих засобів та форм висловлювання саме в ленцівських творах. Проаналізовано здатність окремих мовленнєвих елементів утворювати стильову цілісність на рівні тексту.

  Скачати повний текст

Ткаченко Н. В. Літературно-художній ономастикон Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 – «Філологія». – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.У роботі вперше здійснено аналіз ономастикону поетичних творів письменників Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття (М. Білокопитова, М. Брацило, В. Віхляєва, П. Вольвача, Л. Геньби, І. Калиниченка, О. Ліщук, Г. Лупинос, Г. Лютого, О. Медка, О. Ольшанської, Т. Осінь, П. Ребра, В. Терлецького, В. Чабаненка, П. Юрика); з’ясовано роль онімів у відображенні авторського світогляду та сприйнятті творів читачем; схарактеризовано онімні класи, які виступають асоціативно-культурними кодами цього регіону; конкретизовано методологію дослідження літературно-художніх онімів та запропоновано власну класифікацію літературно-художнього ономастикону художніх творів письменників Запорізького краю.У результаті дослідження систематизовано близько 700 літературно-художніх онімів. Праць з літературно-художньої ономастики Запорізького краю ще не так багато, а втім можна стверджувати, що вагомий та унікальний своєю специфікою поетичний доробок письменників привертає увагу сучасних дослідників, формуючи регіональний осередок ономастики.З’ясовано дискусійні питання термінології літературно- художньої ономастики, зокрема погляди Л. Белея, А. Вегеш, К. Зайцевої, О. Карпенко, В. Котович, Е. Кравченко, Г. Лукаш, А. Попович, Н. Попович, Л. Селіверстової, О. Сколоздри, М. Торчинського, Я. Шебештян. Зважаючи на неоднозначність у тлумаченні ономастичних термінів, виокремлено основні поняття, якими послуговуємося у дисертаційній праці: «літературно- художня ономастика», «літературно-художній онім», «онімний простір». На нашу думку, цим термінам притаманна системність, однозначність, мотивованість та точність, вони найкоректніше відбивають явища, що ми досліджуємо.Науковці й до сьогодні не можуть уникнути протиріч щодо типології літературно-художніх онімів, саме ця дискусія посприяла виникненню різноманітних класифікацій власних назв у художньому творі. Напрацьований і деталізований сучасними ономастами матеріал дав змогу розробити релевантну й всеохопну щодо матеріалу типологію онімів, ужитих у творах запорізьких письменників. Саме тому всі власні назви розділено на три великі групи: антропоніми, топоніми та периферійні оніми. У дисертації аналіз функційно-стилістичного аспекту онімних класів здійснений за класифікацією літературно-художніх антропонімів Л. Белея.Установлено, що власні назви різних тематичних груп запорізькі письменники використовують у такому співвідношенні: антропоніми – 60 %, топоніми – 26 %, периферійні оніми – 14 %. Вживання різних онімних класів, які є важливим складником у формуванні індивідуально-авторського стилю, сприяло створенню цілісної картини різнопланового використання власних назв. Для більшості поетів найуживанішими є антропонімічні класи (П. Ребро, М. Білокопитов, Г. Лютий, В. Чабаненко, М. Брацило, Л. Геньба, В. Терлецький, В. Віхляєв, Т. Осінь, О. Ольшанська), для деяких з них основними стають топоніми (П. Вольвач, О. Медко, П. Юрик, І. Калиниченко) або периферійні оніми (Г. Лупинос, О. Ліщук).Визначено, що письменники Запорізького краю активно використовують власні імена, які є невід’ємним компонентом структури й вагомою частиною художніх творів. Поети вільні у виборі імен своїм персонажам, проте орієнтуються на норми реальної антропонімії. Серед усіх антропонімічних класів переважають імена, прізвища, прізвиська та імена по батькові – 87 % (Володька, Рудий, Непийвода, Тарас Шевченко, Іван Гонта, Буркало, Притикало, Іван Петрович), теоніми становлять 6 % (Світовид, Білобог, Чорнобог, Ярило), міфоантропоніми – 4 % (Аладдін, Дон Кіхот, Дюймовочка, Котигорошко, Медея, Прометей, Снігурочка, Ясон), біблійні антропоніми – 3 % (Авель, Адам, Єва, Каїн, Юда). За структурою антропоніми є одночленні («одиничне ім’я», «прізвище», «прізвисько», «по батькові») та двочленні («ім’я + прізвище», «ім’я + по батькові»).Доведено, що топоніми належать до одного з найпродуктивніших онімних розрядів у досліджуваних поетичних текстах. Назви українського топосу значно перевищують назви світових топосів і представлені ойконімами (31 %) – Бердянськ, Гуляйполе, Запоріжжя, Київ, Мелітополь, Токмак, Басань, Білоцерківка, Грушеве, Красиве, Петрово-Свистуново, Соколівка; гідронімами (28 %) – Берда, Гайчур, Десна, Дніпро, Дністер, Калка, Міссісіпі, Славута, Азовське море, Жовте море, Чорне море; хоронімами (26 %) – Америка, Вкраїнонька, Дике Поле, Запорізький край, Наддніпрянщина, Оратанія, Південний Схід, Україна; інсулонімами (6 %) – Байда, Великий Луг, Крим, Хортиця; оронімами (6 %) – Бона, Говерла, Голгофа, Замкова, Карпати, Синай;...^UTkachenko N. V. Literary and artistic onomasticon of the Zaporizhzhya region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 - "Philology". – Zaporizhia National University, Zaporizhia, 2023.In the work, for the first time, an analysis of the onomasticon of poetic works by writers of the Zaporizhia region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century (M. Bilokopytova, M. Bratsilo, V. Vikhlyaeva, P. Volvacha, L. Henba, I. Kalinichenko, O. Lischuk, H. Lupinos , H. Lutogo, O. Medka, O. Olshanska, T. Osin, P. Rebra, V. Terletsky, V. Chabanenko, P. Yuryk); the role of onims in the reflection of the author's worldview and the reader's perception of the works is clarified; anonymous classes are characterized, which act as associative and cultural codes of this region; the methodology of the study of literary and artistic ononyms was specified and a separate classification of the literary and artistic onomasticon of the artistic works of writers of the Zaporizhzhya region was proposed.As a result of the research, about 700 literary and artistic names were systematized. There are still not many works on the literary and artistic onomastics of the Zaporizhzhia region, but it can be said that the weighty and unique poetic work of the writers attracts the attention of modern researchers, forming a regional center of onomastics.The debatable issues of the terminology of literary and artistic onomastics are clarified, in particular the views of L. Beley, A. Vegesh, K. Zaitseva, O. Karpenko, V. Kotovych, E. Kravchenko, G. Lukash, A. Popovych, N. Popovych, L. Seliverstova, O. Skolozdra, M. Torchynskyi, Ya. Shebeshtian. Considering the ambiguity in the interpretation of onomastic terms, the main concepts used in the dissertation work are highlighted: "literary-artistic onomastics", "literary-artistic onom", "onym space". In our opinion, these terms are characterized by systematicity, ambiguity, motivation and accuracy, they most accurately reflect the phenomena we are investigating.To this day, scientists cannot avoid contradictions regarding the typology of literary and artistic onyms, it was this discussion that contributed to the emergence of various classifications of proper names in a work of art. The material elaborated and detailed by modern onomists made it possible to develop a relevant and comprehensive typology of onyms used in the works of Zaporizhia writers. That is why all proper names are divided into three large groups: anthroponyms, toponyms and peripheral onims. In the dissertation, the analysis of the functional and stylistic aspect of onymic classes is carried out according to the classification of literary and artistic anthroponyms by L. Beley.It was established that Zaporizhzhya writers use proper names of various thematic groups in the following ratio: anthroponyms - 60%, toponyms - 26%, peripheral onyms - 14%. The use of different onymic classes, which are an important component in the formation of an individual author's style, contributed to the creation of a coherent picture of the multifaceted use of proper names. For most poets, anthroponymic classes are the most used (P. Rebro, M. Bilokopytov, H. Lyutiy, V. Chabanenko, M. Bratsilo, L. Genba, V. Terletskyi, V. Vikhlyaev, T. Osin, O. Olshanska), for some of them become the main toponyms (P. Volvach, O. Medko, P. Yuryk, I. Kalynychenko) or peripheral onims (H. Lupynos, O. Lischuk).It was determined that the writers of the Zaporozhye region actively use their own names, which are an integral component of the structure and an important part of artistic works. Poets are free to choose names for their characters, but they are guided by the norms of real anthroponymy. Among all anthroponymic classes, first names, surnames, nicknames and patronymic names prevail - 87% (Volodka, Rudy, Nepiyvoda, Taras Shevchenko, Ivan Gonta, Burkalo, Prytykalo, Ivan Petrovych), theonyms make up 6% (Svitovyd, Bilobog, Chornobog, Yarylo ), mytho-anthroponyms - 4% (Aladdin, Don Quixote, Thumbelina, Kotygoroshko, Medea, Prometheus, Snow White, Jason), biblical anthroponyms - 3% (Abel, Adam, Eve, Cain, Judas). According to the structure, anthroponyms are single-membered ("single name", "surname", "surname", "patronymic") and two-membered ("first name + surname", "first name + patronymic").It is proved that toponyms belong to one of the most productive onymic categories in the studied poetic texts. The names of the Ukrainian topos significantly exceed the names of the world topos and are represented by oikonyms (31%) - Berdyansk, Gulyaipole, Zaporizhzhya, Kyiv, Melitopol, Tokmak, Basan, Bilotserkivka, Hrusheve, Krasive, Petrovo-Svystunovo, Sokolivka; hydronyms (28%)...

Досліджено лексичну організацію ідіостилю Д.Г. Білоуса. Розроблено трирівневу модель дослідження, вершину якої займає когнітивна інформація, що відображає мовну картину світу (МКС) письменника, - ключові концепти слово, людина, простір. Визначено парадигми , що виділяються на образно-поняттєвому рівні, та відповідні номінативні групи. Показано, що найбільш репрезентативними є лексико-тематичні парадигми апелятивної лексики номінації осіб. Проаналізовано ономастичний матеріал (антропоніми та топоніми) поетичних творів Д.Г. Білоуса.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

  Скачати повний текст