У дисертації висвітлюється специфіка художнього діалогу літератури порубіжжя ХХ–ХХІ століть із кодовою надсистемою вікторіанства як історичного, соціального, аксіологічного, філософського, епістемологічного й художнього конструкту. Широкий спектр художніх текстів, що репрезентують жанрове, стилістичне, ідейно-філософське й тематичне розмаїття сучасної вікторіографії, досліджено крізь призму розробленої в дисертації матричної моделі рецепції вікторіанського метанаративу постмодерністською художньою свідомістю, із урахуванням домінантної інтерпретативної модальності (деструкції, деконструкції, реконструкції), модусу репрезентації (травма, пам'ять, ностальгія) та типу похідного наративу.^UThe dissertation highlights the complex and multilayered dialogue the turn of the XXI century literature is engaged into with historical, cultural, social, axiological, philosophical, epistemic and artistic encodings encompassed by the Victorian metanarrative. The Victorian metanarrative in all the variety of its constituents is reinterpreted in modern Victoriography through three basic representational modes (that of nostalgy, that of trauma and that of memory). Each of the modes, in its own turn, influences the thematical and interpretative spectrum of the derivative text, as well as its imagery, tropes, character sets, plotlines etc.The turn of the XXI century artistic consciousness applies three interpretative strategies to take over the Victorian metanarrative constituents: destruction, deconstruction, and reconstruction. The destructive readings tend to overtly neglect the ontological and epistemic foundations of Victorianism, thus scraping it out of historical context and turning it into a simulacrum free from any historical reference. In contrast, the deconstruction of Victorian metanarrative calls for revising and debunking the existing myths and stereotypes about Victorianism by explicating inner tensions and discrepancies in a seemingly monolithic ideological construct of Victorianism and transpositioning its fundamentals against modern contexts. Finally, the reconstructive readings tend to eliminate modern perspective upon the Victorian worldview, thus restoring its status as a metanarrative to the maximum extent permissible. The functional capacity of the model developed is tested upon 30 samples of modern fiction written at the turn of the XXI century and united at the macrolevel by a common reference to the Victorian age.

Досліджено процес формування у філософії В.С.Соловйова ідеї єдності істини, добра та краси, розкрито особливості інтелектуального, морального й естетичного вимірів даної єдності, визначено релігійний зміст кожного з них. Висвітлено погляди В.С.Соловйова на єдність істини, добра та краси у контексті західноєвропейської філософської думки та показано оригінальність соловйовського вчення. Визначено місце істини, добра та краси у структурі світоглядних орієнтацій сучасної людини, встановлено значення вчення російського мислителя у формуванні духовності засобами навчально-виховного процесу. Розглянуто неподільний зв'язок істини, добра та краси з поняттям любові. Обгрунтовано твердження, що любов є центром та одночасно синтезуючим початком для єдності цих трьох понять. Доведено, що істина, добро та краса є основою формування духовності, тому впровадження даних понять у виховний процес сприяє становленню всебічно розвиненої особистості й її гармонійному розвитку. З'ясовано, що для В.С.Соловйова будь-яке пізнання є глибоко суб'єктивним, а в пізнанні істина ніколи не проявляється у чистому вигляді, вона завжди осмислюється людською особистістю, що надає свободу й активність у пізанні. Встановлено, що процес пізанання не є пасивним сприйняттям божествених ідей, це - зустрічний процес, точка перетину двох світів, процес боголюдський, а істиною може бути лише благо та краса. Обгрунтовано твердження, що повна істина цілісна. Зроблено висновок, що проблема єдності істини, добра та краси у філософії В.С.Соловйова мала важливе онтологічне та гносеологічне значення для подальших рефлексій російської філософської думки.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен "нової релігійності" І.Багряного - ідеологічної платформи, за допомогою якої автор обгрунтовує в своєму художньому тексті програму національного відродження в усіх її аспектах. Зазначено, що сутність цього вчення складає світське тлумачення релігійних концептів, суб'єктивно-особистісний характер релігійної діяльності та поняття страждання як спосіб наслідування Ісуса Христа. Доведено, що особистісний характер релігійної творчості літературних героїв І.Багряного проявляється в індивідуалізмі, самодостатності та неміметичному підході щодо творчості. Показано, що в художньому світі письменника архітектонічний ідеал Христа-страдника виступає символом трагічного шляху представника нової української еліти до моральної та ідеологічної перемоги над усіма формами поневолення своєї нації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню ідей стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди. На основі компаративного аналізу творів стоїків та українського мислителя проаналізовано осмислення Сковородою етичних теорій античних стоїків. Досліджено зв'язок поняття "істинної людини" у вченні Сковороди зі стоїчним ідеалом людини-мудреця та вплив "природної релігії" стоїків на трактування Бога як Всесвітнього розуму українським мислителем. Розкрито суть вчення Г.Сковороди про "сродну працю" як природну сутність людини та її зв'язок зі стоїчним розумінням щастя людини. З'ясовано соціальну зумовленість зв'язків творчості Сковороди зі стоїчною філософією.

  Скачати повний текст

Осмислено та проаналізовано проблематику удосконалення людини на основі вивчення робіт провідних європейських філософів, ідеї яких покладено в основу європейської культури. Обгрунтовано засадничий характер ідеї вдосконалення у світових релігіях і релігійних практиках і доведено, що суть людини та розуміння удосконалення визначається за допомогою виявлення її місця стосовно Бога. Реконструйовано основні парадигми становлення ідеї удосконалення в європейській культурно-історичній традиції та показано вплив даних парадигм на посткомуністичний соціум. Розкрито динаміку змін змісту та форм філософських концепцій удосконалення людини у таких площинах: "людина - Бог" і "людина - суспільство". Всебічно досліджено критику просвітницької педагогіки та "прогресуючої" людини. Виявлено зв'язок між "поразкою" ідеї вдосконалення та критикою культури через розгляд вчення про "надлюдину" та ревізію християнської традиції, здійснену насамперед Ф.Ніцше. Розглянуто тлумачення удосконалення людини як об'єкту маніпуляції, що укорінено у настанові технократичного мислення.

  Скачати повний текст

Досліджено явище іконоборства у духовному житті Київської Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто аспект засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період Київської Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.

  Скачати повний текст

Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, присвяченою адміністративно-правовому дослідженню інституту публічного майна в системі адміністративного права України.З'ясовано поняття, ознаки, сутність і види публічного майна. Простежено генезу вчення про публічне майно (з періодизацією). Проведено аналіз інституту публічного майна в сучасній системі Загального та Особливого адміністративного права.Охарактеризовано публічний інтерес як основу відносин щодо використання публічного майна. Визначено методологічні засади реалізації публічного інтересу щодо використання публічного майна. Проаналізовано особливості застосування «триступеневого тесту» при використанні публічного майна.Сформульовано поняття, сутність та особливості адміністративно-правового режиму публічного майна. Встановлено специфіку адміністративно-правових режимів окремих видів публічного майна.Розкрито зміст відповідальності суб'єктів публічної адміністрації у відносинах щодо використання публічного майна та механізм відповідальності суб'єктів публічної адміністрації за делікти у сфері використання публічного майна. Сформульовано пропозиції для вдосконалення інституту адміністративної відповідальності у відносинах щодо використання публічного майна^UThe thesis pays special attention to administrative legal issues of theoretical principles of developing the doctrine of public property on illumination of concepts, features, essence and types of public property, historiography of the doctrine of public property, establishment of the place of the public property institute in the modern system of administrative law, detailing the criteria, determining the location and designation of this institute in the system of the General Administrative Law, as well as outlining the relationship of the Special Administrative Law with the public property institute.The understanding of the public property has been developed as any tangible or intangible assets, in particular, mobility or immovable property, expressed in things or in combination, as well as in property rights and obligations that are publicly available and are intended to satisfy the public interest and in accordance with cases stipulated by law or contract cannot be privately owned.The thesis pays special attention to administrative legal issues of theoretical principles of developing the doctrine of public property on illumination of concepts, features, essence and types of public property, historiography of the doctrine of public property, establishment of the place of the public property institute in the modern system of administrative law, detailing the criteria, determining the location and designation of this institute in the system of the General Administrative Law, as well as outlining the relationship of the Special Administrative Law with the public property institute.The author has characterized the public interest in the relations concerning the use of public property as the basis of these relations, the methodological principles of implementing the specified public interest and the peculiarities of the «three-step test» when using the public property.

Здійснено інтерпретацію феномену нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше. Визначено та проаналізовано екзистенційну й історичну суть даного феномену, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування. Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше та зроблено висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні особливості філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера є аспектом філософування на рівні індивідуального бунту проти панувальної системи ціностей і повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму та наділяє її творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом є принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження сучасних теорій та моделей інформаційного суспільства в контексті глобальної парадигми. Проаналізовано теоретико-методологічні засади розвитку та основні системи індикаторів та критерії його визначення. Розглянуто загальні риси становлення інформаційного суспільства на світовому рівні. Показано вплив національних і регіональних особливостей країн на специфіку його побудови та розвитку. Досліджено дві основні моделі становлення інформаційного суспільства - "західну" та "азійську". Доведено необхідність, визначено перспективи та умови становлення інформаційного суспільства в Україні. Обгрунтовано, що феномен інформаційного суспільства є не лише предметом дослідження на теоретичному рівні, а й глобальним політичним, ідеологічним та соціально-практичним явищем.

  Скачати повний текст

Проаналізовано еволюцію вчення, його термінологію і понятійний апарат. Показано взаємозалежність теорії та практичної діяльності, загального розвитку наукової думки та науково-технічного прогресу. Доведено необхідність концептуального перегляду його теорії, предмета, термінології та понятійного апарату. Досліджено шляхи вдосконалення криміналістичних методик, показано можливості аналізу баз даних інтегрованих інформаційних систем підсистемами аналізу та пошуку. Розглянуто процесуальний статус реєстраційної інформації в розслідуванні злочинів і правове підгрунтя функціонування інформаційних систем, наведено пропозиції щодо їх удосконалення.

  Скачати повний текст

Проведено філософське вивчення поняття "іронія", яке запропоновано розглядати як фігуру тексту культури, що репрезентує підміну наявного сенсу прихованим, фіксує порушення звичного сприйняття або комунікації та спрямування на відновлення смислотворення. Трансформація його змісту у різних парадигмах культури дозволяє виявити фундаментальні ознаки іронічного дискурсу, а саме: рефлексивність, контрарність, аксіологічність. Уточнення суміжних понять культурології та естетики, які співвідносяться з іронією, установлення їх специфіки та взаємозв'язку розкриває зміст цієї культурної універсалії. Запропоновано цілісний історико-культурологічний підхід до розуміння іронії, яка є не лише позицією людської свідомості, а й екзистенціалом людського буття, що доводить можливість розкриття подальшого становлення. Культурологічні трансформації поняття "іронія" розкривають генезу її філософського змісту. Класична метафізика розуміє іронію переважно як методологічну стратегію пізнання, в її модерністських і постмодерністських модальностях філософією визначається важливість людиновимірного змісту. Некласична інтерпретація іронічного дискурсу слугує зброєю проти засилля логоцентризму та намагається реабілітувати сферу безпосередності людського почуття. У процесі тотальної семіотизації культури іронія втрачає свій руйнівний потенціал, стає терапевтичною процедурою, глибинною цитатою, що презентує інтертекстуальність культури, але заперечує можливість доведення автентичності в онтологічному вимірі або оригінальності у творчому сенсі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано підходи до проблеми ірраціонального пізнання у західноєвропейській філософській думці. Охарактеризовано особливості ірраціонального пізнання, специфіку його ролі та проявів у процесі становлення та розвитку української філософської думки. Доведено, що звернення до ірраціонального пізнання у філософській культурі України випливає із специфіки національно-ментального критерію та психічних особливостей українського характеру та сягає своїм корінням античного та давньоукраїнського міфологічного світогляду. Простежено посилення уваги до ірраціонального пізнання у християнізованій філософській думці Києворуської доби та у період українського Відродження із акцентом на містичність, символічність, трансцендентність. Обгрунтовано визначальну роль філософського вчення Г.Сковороди в утвердженні уваги до ірраціонального, де особливими засобами пізнання є "серце", "натхнення", "споріднена праця". Встановлено, що традиція ірраціонального простежується і у романтичному світогляді М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченко, О.Потебні, П.Юркевича, Лесі Українки, де пізнання це - духовне зусилля, робота душі, глибокі внутрішньо-моральні переживання, яке здійснюється через символічно-містичне бачення, інтуїтивне відчуття, екзистенціально-межове сприйняття.

  Скачати повний текст

Проаналізовано твори представників вітчизняної філософії та розглянуто динаміку та специфіку розуміння раціонально незбагненних явищ. Доведено, що актуалізація тем про значущість духовної сутності людини та пошуки шляхів наближення до Бога в загальному контексті творів І. Вишенського, П. Могили, К. Саковича сприяла поширенню граней осмислення ірраціональної проблематики в українській філософії. Виявлено, що у вченні про "внутрішню людину" Г. Сковороди та у "філософії серця" П. Юркевича ідея осягнення таємничого займає вагоме місце. Зазначено, що ірраціональний досвід як окрема ланка в українській історико-філософській спадщині передбачає особливе ставлення до світу та відкриває нові аспекти історико-філософських пошуків вітчизняних діячів XVI - XIX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

  Скачати повний текст

Розглянуто на історико-філософському підгрунті скептичне вчення Піррона Елідського та Секста Емпірика й епістемологічного вчення представників Середньої та Нової Академії. Визначено особливості філософської мови та специфіки висловлювань, що притаманні цим напрямкам античної філософської думки. З'ясовано, що пірроністичній традиції притаманне використання ісостенічних, тобто рівносильних висловлювань, побудова яких визначена головною метою пірронізму - утриманням від суджень. Запропоновано новий, пов'язаний з аналізом мовленнєвих засобів, підхід до осмислення історії античного скептицизму. Визначено характерні риси мовленнєвих формул, завдяки яким здійснюється побудова ісостенічного висловлювання. Запропоновано нове визначення поняття "акаталептика".

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено основні тенденції історіографії нумізматики України періоду середньовіччя, що відбувалися у XIX - XX ст. Виділено етапи становлення наукової нумізматики в нашій країні, проаналізовано концептуальні та методологічні засади середньовічної нумізматики України, а також розглянуто її розвиток - від вчення про монети у XIX ст. до науки. Розкрито проблеми грошового обігу у першій половині XX ст. та спеціальної історичної дисципліни у другій половині XX ст. Висвітлено процес наукової атрибуції та класифікації середньовічних монет вітчизняної емісії (давньоруських, галицько-руських, пізньосередньовічних київських, а також новгород-сіверських, джучидських і генуезько-кримських монет). Виявлено напрями, які є малоз'ясованими в історіографії: емісію подільських півгрошиків, литовських монет типу "колюмна" у Луцьку та контрамаркування монет.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичну спадщину, роль та місце українських вчених та практиків-аграріїв у здобутках сільськогосподарської науки у кінці XVIII - на початку XX ст. У контексті світового розвитку аграрної науки і техніки виявлено чинники зародження різних систем землеробства на території України. Обгрунтовано етапи та тенденції розвитку у кожному з них науково-практичних знань про системи землеробства. Висвітлено здобутки вітчизняних науковців - М.Ліванова, В.Я.Ломиковського, С.М.Виноградського, В.Л.Омелянського, О.О.Ізмаїльського у створенні комплексного вчення про системи землеробства в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.). Вивчено процес становлення цієї науки й охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності вчених - еволюційних морфологів. Висвітлено їх наукову та викладацьку працю, основні напрямки досліджень вітчизняних вчених - еволюційних морфологів: О.М.Сєверова, І.І.Шмальгаузена, М.М.Воскобойникова, Б.О.Домбровського, Д.К.Третьякова. Зазначено, що наукова та педагогічна творчість українських еволюційних морфологів відповідала назрілим потребам перебудови еволюційної морфології та була підпорядкована розв'язанню найголовніших, соціально-наукових завдань. Науковий доробок еволюційних морфологів є джерелом ідей і думок, які стосуються еволюційного вчення, зоології, ембріології та історії біології.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз становлення й розвитку засобів творення ступенів порівняння в українській мові, формування вчення про українську градуацію. Досліджено категорію ступенів порівняння в діахронії: розкрито шляхи становлення засобів творення ступенів порівняння протягом історичного періоду розвитку української градуації. Розглянуто специфіку суплетивного ступенювання української мови в діахронному й синхронному аспектах. Визначено особливості творення компаративів і суперлативів у говорах української мови. Висвітлено історію вчення про ступені порівняння в українській лінгвістиці XVI - ХХ ст., з'ясовано шляхи становлення нормативних засобів деривації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історію як природно-цивілізаційний процес, який стає предметом соціально-філософського дослідження на прикладі України XX - XXI ст. з урахуванням попередніх етапів історичного розвитку. Визначено, що філософське осмислення історії України цього періоду розкрито як подолання нерозвиненості багатьох методів і підходів до вивчення вітчизняної історії, розгортання системи світоглядно-ціннісних досліджень сучасної України та її майбутнього. Здійснено теоретичне узагальнення соціально-філософської інтерпретації історії України як єдності всесвітнього та національного історичних процесів. Висвітлено висхідні принципи та методологічні основи дослідження сучасного етапу розвитку світової та вітчизняної історії. Вивчено пріоритетні напрями модернізації українського суспільства. Проаналізовано причини виникнення конфліктогенних ситуацій та визначено напрями їх подолання. Розглянуто сучасний стан історичної освіти та сформульовано конкретні рекомендації та пропозиції щодо подальшого утвердження та розвитку національної системи історичної освіти. Висвітлено теоретичне та практичне значення одержаних результатів та можливості їх використання для подальших наукових досліджень.

  Скачати повний текст