Дисертаційна робота присвячена розробці нових варіантів реакцій 1,3-диполярного циклоприєднання, поєднанню реакції 1,3-диполярного циклоприєднання у тандеми з іншими хімічними перетвореннями для отримання нових азолів та їх конденсованих похідних з корисними властивостями, а також вивченню властивостей отриманих сполук. Основна увага у роботі зосереджена на опрацюванні нових напрямів використання органічних азидів як ефективних 1,3-диполів у реакціях [3+2]-циклоприєднання, синтезі 1,2,3-триазолів та їхніх конденсованих похідних, а також вивченні поведінки альтернативних азидам 1,3-диполів у таких перетвореннях. Вперше досліджено 3-(метилсульфоніл)проп-1-ин та 2-(проп-2-ин-1-ілокси)-6H-бензо[c]хромен-6-он в СuAAC-реакції. З'ясовані особливості взаємодії ди(проп-2-ин-1-іл)аміну з арилазидами та синтезовано нові біс-триазоли. Одержано раніше неописані кон'югати 1,2,3-триазолу і 6H-бензо[c]хромен-6-ону та досліджено їх протиракову активність. Встановлено, що продукти галогенарилювання акрилатів за реакцією Меєрвейна є зручними реагентами для синтезу 2-азидо-3-арилпропанових кислот. Виходячи з 2-азидо-3-арилпропанових кислот, розроблено методи отримання 2-(1H-1,2,3-триазол-1-іл)-3-арилпропанових кислот та їхніх похідних, а також 4,5,6,7-тетрагідро-[1,2,3]триазоло[1,5-a]піразинів. Запропоновано новий підхід до синтезу заміщених [1,2,3]триазоло[1,5-a]піразинів шляхом поєднання чотирикомпонентної реакції Уґі та некаталітичної циклізації Х'юсґена, що дозволяє отримувати цільові продукти з високими виходами без застосування каталізаторів. Описано новий приклад клік-реакції гідразонілгалогенідів з метиленактивними нітрилами. З'ясовано, що нітриліміни є високореакційноздатними реагентами у взаємодії з метиленактивними нітрилами, та можуть бути застосовані у синтезі як альтернативні азидам 1,3-диполі, для ізостерних замін 1,2,3-триазольного циклу 1Н-піразольним, що розширює синтетичні можливості розроблених методів, зокрема для скринінгу на біологічну активність одержаних сполук. Отримано раніше неописані 4-(1,2,4-оксазол-5-іл)-5-аміно-1H-піразоли та 4-(1,2,4-оксазол-5-іл)-5-аміно-1H-1,2,3-триазоли. Показано, що взаємодія 3-(1H-пірол-2-іл)/(1H-індол-3-іл)-3-оксопропанонітрилів з нітрилімінами відбувається регіоселективно з утворенням 5-амінопіразолів. Розроблено доміно-реакцію, в якій 2-амінотіофен-3-карбоксилати чи 2-(2-(1-хлоро-2-етокси-2-оксоетиліден)гідразиніл)тіофен-3-карбоксилати взаємодіють з 2-(3-арил-1,2,4-оксадіазол-5-іл)ацетонітрилами з утворенням тієно[3,2-e][1,2,3]триазоло[1,5-a]піримідин-5(4H)-онів та піразоло[1,5-a]тієно[3,2-e]піримідин-5(4H)-онів.^UThis dissertation is focused on the development of new variants of 1,3-dipolar cycloaddition reactions. It also explores a combination of 1,3-dipolar cycloaddition in tandem with other chemical transformations in order to obtain new azoles and their condensed derivatives with useful properties, and study of the properties of the obtained compounds. The main focus of the work is on the development of new directions for the use of organic azides as effective 1,3-dipoles in [3+2]cycloaddition reactions, synthesis of 1,2,3-triazoles and their condensed derivatives, as well as studying the behaviour of alternative azides 1,3-dipoles in such transformations. 3-(Methylsulfonyl)prop-1-yne and 2-(prop-2-yn-1-yloxy)-6H-benzo[c]chromen-6-one were investigated for the first time in the CuAAC reaction. The peculiarities of the interaction of di(prop-2-yn-1-yl)amine with aryl azides have been elucidated and new bis-triazoles were synthesized. Previously undescribed conjugates of 1,2,3-triazole and 6H-benzo[c]chromen-6-one were obtained and their anticancer activity was investigated. The haloarylation products of acrylates by the Meerwein reaction, which were obtained from commercially available starting compounds, are convenient reagents for the synthesis of 2-azido-3-arylpropanoic acids. Methods for the preparation of 2-(1H-1,2,3-triazol-1-yl)-3-arylpropanoic acids and their derivatives as well as 4,5,6,7-tetrahydro-[1,2,3]triazolo[1,5-a]pyrazines were developed on the basis of 2-azido-3-arylpropanoic acids. A new approach to the synthesis of substituted [1,2,3]triazolo[1,5-a]pyrazines by combining a four-component Ugi reaction and non-catalytic Huisgen cyclization was proposed, which allows to obtain high-yield target products without the use of catalysts. A new example of the click reaction of hydrazonyl halides with active methylene nitriles is described. It was found that nitrileimines are highly reactive reagents in the interaction with active methylene nitriles, and can be used in the synthesis as alternatives to 1,3-dipole azides, for isostere substitutions of 1,2,3-triazole ring by 1H-pyrazole, which expands the synthetic capabilities of the developed methods, in particular, for screening for the biological activity of the obtained compounds. The 4-(1,2,4-oxazol-5-yl)-5-amino-1H-pyrazoles and 4-(1,2,4-oxazol-5-yl)-5-amino-1H-1,2,3-triazoles, which were not described previously, were obtained. It is shown that the interaction of 3-(1H-pyrrol-2-yl)/(1H-indol-3-yl)-3-oxopropanonitrile with nitrileimines occurs regioselectively with the formation of 5-aminopyrazoles. A domino reaction has been developed in which 2-aminothiophene-3-carboxylates or (2-(1-chloro-2-ethoxy-2-oxoethylidene)hydrazineyl)thiophene-3-carboxylates react with 2-(3-aryl-1,2,4-oxadiazol-5-yl)acetonitriles with the formation of thieno[3,2-e][1,2,3]triazolo[1,5-a]pyrimidin-5(4H)-ones and pyrazolo[1,5-a]thieno[3,2-e]pyrimidines.

  Скачати повний текст

Розроблено методики одержання активних і стабільних препаратів галактозооксидази, іммобілізованої на вихідному кремнеземі та аміноорганокремнеземах, активованих 2,4-толуіленідіізоціанатом, хлористим ціануром та 2,4-галактогексодіальдозою. Визначено властивості гетерогенних каталізаторів з метою використання для аналізу галактозовмісних вуглеводів. Обгрунтовано спосіб одержання активних і стабільних препаратів галоктозооксидази, адсорбованої на вихідному кремнеземі. Виявлено, що за певних співвідношень ферменту та носія активність одержаних даним методом препаратів суттєво (~ у 20 разів) перевищує активність нативного біокаталізатора. Запропоновано одностадійний спосіб одержання препаратів галактозооксидази, ковалентно зв'язаних через аміногрупи поверхні за рахунок продукту ферментативного окиснення галактози (2,4-галактогексодіальдози). Показано, що одержані даним способом препарати мають активність більш високу у порівнянні з ферментом, закріпленим на активованих кремнеземних матрицях. Визначено оптимальні концентрації ефекторів, за яких іммобілізований та розчинний фермент мають максимальну активність і стабільність. Розроблено проточно-інжекційну систему, що включає реактор з іммобілізованою галактозооксидазою та проточний електрод Кларка, для аналізу субстратів ферменту. Показано можливість використання іммобілізованої галактозооксидази для визначення галактозовмісних вуглеводів у складних сумішах (молочних продуктах дитячого харчування та цукрового виробництва) та в тонкому органічному синтезі (одержання гліцеринового альдегіду).

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управляння підприємствами (за видами економічної діяльності) (галузь знань – економічні науки). – Національний університет «Чернігівська політехніка» МОН України, Чернігів, 2021.Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо модернізації підприємств інфраструктурної сфери, обґрунтуванню методологічних засад та практичних рекомендацій щодо формування й імплементації імперативів модернізації підприємств в умовах інноваційного розвитку економічних систем. Поглиблено поняттєво-категоріальний апарат теорії модернізації економічних систем та дефініційний зміст процесів модернізації підприємств за рахунок подальшого розвитку сутності окремих понять, з-поміж яких: «модернізація підприємства», «модернізація підприємств інфраструктурної сфери», «модернізаційний потенціал», «імперативи модернізації», «інноваційно-когнітивна парадигма». Дослідження генези розвитку теорії модернізації та окреслення взаємовпливів і пріоритетів дозволили виокремити класифікаційні ознаки модернізації підприємств за об'єктністю, характером та спрямованістю впливів. Обґрунтовано концепцію стратегічного управління модернізацією підприємства в умовах інноваційно-цифрової трансформації. Виокремлено мотиватори та каталізатори модернізації підприємств, що детермінується інноваційним розвитком. Сформульовано базові теоретико-методичні засади інноваційно-когнітивної парадигми модернізації інфраструктурних підприємств. Запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності модернізації підприємств. Побудовано профіль модернізаційного потенціалу та окреслено вектор його реалізації у спіралі модернізації підприємства. Розроблено модель факторного аналізу впливу модернізації на конкурентоспроможність підприємства. Запропоновано механізми управління та активізації модернізаційного потенціалу. Сформовано методичний підхід до вибору стратегічних пріоритетів та інвестиційно-інноваційних стратегій модернізації. Обґрунтовано систему соціально-економічних імперативів модернізації підприємств інфраструктурної сфери. Обґрунтовано векторність реалізації інноваційно-когнітивної парадигми при імплементації імперативів модернізації інфраструктурних підприємств.Ключові слова: модернізація підприємств, модернізаційний потенціал, інноваційно-когнітивна парадигма, підприємства інфраструктурної сфери, інтелектуально-цифровізована модернізація, ефективність модернізації, профіль модернізаційного потенціалу, імперативи модернізації, стратегічне управління модернізацією.^UThe thesis for a doctor degree in economic sciences in specialty 08.00.04 – economics and management of the enterprises (on kinds of economic activity) (branch of knowledge – economic sciences). – National University “Chernihiv Polytechnic” MES of Ukraine, Chernihiv, 2021.The thesis is devoted to deepening of theoretical positions concerning modernization of the enterprises in infrastructural sphere, substantiation of methodological bases and practical recommendations concerning formation and implementation of imperatives of modernization of the enterprises in the conditions of economic systems' innovative development.The conceptual and categorical apparatus of the modernization economic systems theory and the definitive content of the modernization processes of enterprises due to further development of the certain concepts essence, including: “modernization of the enterprise”, “modernization of infrastructure enterprises”, “modernization potential”, “imperatives of modernization”, “innovation-cognitive paradigm”. The study of the genesis of the development of the modernization theory and the need to outline the interactions and priorities allowed us to distinguish the classification features of modernization of enterprises by objectivity, nature and direction of influences. The concept of strategic management of modernization of the enterprise in the conditions of innovation and digital transformation, based on the principles of resource efficiency, intellectualization and institutional infrastructure of the economy, is substantiated. Motivators and catalysts of modernization of enterprises, which is determined by innovative development, are singled out. The basic theoretical and methodological principles of the innovative-cognitive paradigm of modernization of infrastructure enterprises are formulated. On the basis of research of laws and factors of modernization innovative-forming and cognitive are allocated in classification of principles of modernization of infrastructural enterprises. Cognitive principles of modernization are grouped into motivational, corporate, holistic, knowledge-competence and socio-cultural. A methodical approach to assessing the effectiveness of modernization of enterprises by adjusting the cost parameters of the effectiveness of modernization is proposed. The profile of modernization potential is constructed and the vector of its realization in a spiral of modernization of the enterprise is outlined. A model of factor analysis of the impact of modernization on the competitiveness of the enterprise is developed, which investigates the integrated parameters of speed, stability and space of modernization changes. The formulated model of the spiral space of modernization reflects the sectoral nature of the planes of modernization, the duration of stages and the objectivity of influences, as well as characterizes the resource-intensive, priority and effectiveness of the modernization process. The mechanism of management of modernization process which includes subsystems of maintenance of strategicity, innovation, competence is offered.The mechanism of activation of modernization potential of infrastructure enterprises on the basis of the concept of strategic management is formed. A methodical approach to the choice of strategic priorities and exclusive investment and innovation modernization strategies has been formed. The system of socio-economic imperatives of modernization of infrastructure enterprises is substantiated, which includes imperatives of resource efficiency, security and intellectualization, institutionalization, integration, competitiveness, innovation, strategicity and corporatization. There are three levels of formation of imperatives: basic and unconditional; developmental result. It is established that the main motivators for the implementation of European experience in regulating the modernization of infrastructure enterprises are the implementation of joint infrastructure projects. The vector realization of the innovation-cognitive paradigm in the implementation of the imperatives of modernization of infrastructure enterprises is substantiated.Key words: enterprise modernization, modernization potential, innovation-cognitive paradigm, infrastructure enterprises, intellectually-digitalized modernization, modernization efficiency, modernization potential profile, modernization imperatives, strategic modernization management.

Дисертація присвячена формуванню теоретико–методологічних засад та розроблення прикладного інструментарію стратегічного управляння розвитком агропродовольчої сфери економіки з урахуванням впливу системоутворюючих інноваційно–інвестиційних детермінант у контексті національної агропродовольчої політики. Сформульовані концептуальні положення сценарного підходу до формування моделі інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери, визначені і деталізовані можливі сценарії розвитку (інерційний та інноваційний) і сформовано логічну схему вибору моделі інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери (відтворювальна, адаптивна, інноваційна). Обґрунтовано концептуальну модель організаційної взаємодії господарюючих суб’єктів та державних інституцій з метою забезпечення інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери та сільських територій, центральною ланкою якої є мережевий координаційний центр. Розроблено механізми адаптації малих форм господарювання агропродовольчої сфери до інноваційно–інвестиційного розвитку, які дають можливість подолати їх слабкі сторони та недоліки, перетворити їх у переваги шляхом формування інноваційних інтегрованих об'єднань комбінованого типу (вертикально–горизонтальних) за одночасної підтримки з боку держави, як каталізатора прогресивних зрушень. Удосконалено методологічні принципи формування системи показників інноваційного потенціалу із урахуванням специфіки агропродовольчої сфери. Розроблено методичний підхід до управлення інноваційно–інвестиційним потенціалом агропродовольчої сфери, що включає стратегічну (що базується на оцінювання інтегрального показника) і тактичну (базується на визначенні пріоритетних параметрів) складові. Запропоновано методику розрахунку інтегрального показника інноваційного потенціалу суб’єктів агропродовольчої сфери, на основі системи часткових індикаторів із використанням ентропійного методу, що дозволяє обґрунтовувати стратегічні та тактичні управлінські рішення у сфері інноваційного розвитку. Удосконалено методичні засади оцінки економічної ефективності інноваційних агропродовольчих кластерів в умовах невизначеності і ризику, які доповнено граничними обмеженнями оціночних індикаторів, що враховують особливості їх діяльності. Уточнено поняття агропродовольчої інноваційної системи, як сукупності бізнес–суб’єктів, формальних й неформальних інститутів, взаємодія яких спрямована на забезпечення ефективності інноваційного процесу; виявлено недоліки існуючої моделі формування інноваційних систем «згори–вниз».Визначено зміст поняття «інноваційний потенціал агропродовольчої сфери», що виражає приховану здатність, сформовану на стику науково–технічного прогресу та соціального розвитку, втілену у оптимальному поєднанні внутрішніх й зовнішніх чинників та ресурсів інноваційного розвитку та спроможності до реалізації інновацій. Розроблено інтеграційний механізм формування системи інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери на засадах формування мережі інноваційних агропродовольчих кластерів, постійного планомірного нарощування їх стратегічного інноваційного потенціалу, оптимізації використання всіх видів ресурсів, що дає можливість забезпечити баланс галузевого розвитку, усунути диспропорції у економічній системі агропродовольчої сфери. Запропоновано механізми реалізації потенціалу органічного сільгоспвиробництва на базі малого агробізнесу, зокрема: визначено провідні сектори, які доцільно перевести на органічний шлях; розроблено механізм розвитку органічного молочного тваринництва на основі здійснення модернізації виробництва шляхом створення спеціалізованих молочних ферм та переробних комплексів, на засадах комплексного запровадження інноваційних технології та досягнень селекції. Обґрунтовано комплекс заходів державної підтримки інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери.^UThe dissertation is devoted to the formation of theoretical and methodological foundations and development of applied tools for strategic management of the development of the agro–food sector of the economy, taking into account the influence of system–forming innovation and investment determinants in the context of national agro–food policy. The conceptual provisions of the scenario approach to the formation of a model of innovation and investment development of the agro–food sector are formulated, possible development scenarios (inertial and innovative) are identified and detailed, and a logical scheme for choosing a model of innovation and investment development of the agro–food sector (reproductive, adaptive, innovative) is formed. A conceptual model of organizational interaction between economic entities and state institutions to ensure the innovation and investment development of the agri–food sector and rural areas is substantiated, the central link of which is a network coordination center. The mechanisms of adaptation of small forms of agro–food sector management to innovation and investment development are developed, which make it possible to overcome their weaknesses and shortcomings, turn them into advantages by forming innovative integrated associations of a combined type (vertical–horizontal) with simultaneous support from the state as a catalyst for progressive changes. The methodological principles of forming a system of indicators of innovation potential are improved. A methodological approach to managing the innovation and investment potential of the agri–food sector has been developed, which includes strategic (based on the evaluation of the integral indicator) and tactical (based on the definition of priority parameters) components. A methodology for calculating the integral indicator of the innovation potential of agri–food entities, based on a system of partial indicators using the entropy method, is proposed, which allows to substantiate strategic and tactical management decisions in the field of innovation development. The methodological foundations for assessing the economic efficiency of innovative agri–food clusters under conditions of uncertainty and risk have been improved, which are supplemented by the limitations of evaluation indicators that take into account the specifics of their activities. The concept of an agri–food innovation system as a set of business entities, formal and informal institutions, whose interaction is aimed at ensuring the efficiency of the innovation process, is clarified; the shortcomings of the existing model of formation of innovation systems "from the top down" are identified.The content of the concept of "innovative potential of the agro–food sector" is defined, which expresses the latent ability formed at the intersection of scientific and technological progress and social development, embodied in the optimal combination of internal and external factors and resources of innovative development and the ability to implement innovations. An integration mechanism for the formation of a system of innovation and investment development of the agro–food sector has been developed on the basis of forming a network of innovative agro–food clusters, continuous systematic increase of their strategic innovation potential, optimization of the use of all types of resources, which makes it possible to ensure a balance of sectoral development, eliminate imbalances in the economic system of the agro–food sector. Mechanisms for realizing the potential of organic agricultural production on the basis of small agribusiness are proposed, in particular: the leading sectors that should be transferred to the organic path are identified; a mechanism for the development of organic dairy farming on the basis of modernization of production through the creation of specialized dairy farms and processing complexes, on the basis of the integrated introduction of innovative technologies and breeding achievements, is developed.

Доведено, що інститут корпорації в останні десятиріччя зазнав значних трансформацій, які сприяли зростанню його ролі на світовій арені. Відзначено, що транснаціональні корпорації (ТНК) стали каталізатором економічних, політичних та інституційних змін у міжнародній економіці, даний вплив є досить неоднозначним за своїми наслідками. Значну увагу приділено діяльності ТНК в Україні та впливу корпорацій на трансформаційні процеси в українському суспільстві. Висвітлено основні положення інституціональної теорії, з'ясовано суть інститутів та механізм інституційної трансформації, показано, як саме впливає глобалізація на зміну інституту корпорації та яким чином цей інститут провокує інституційні трансформації інших інститутів міжнародної економіки. Досліджено питання трансформації інституту національної держави та інституту власності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано краєзнавчий рух на Правобережній Україні 1920-х років - початку XXI ст., процес його інституціоналізації, роль Українського комітету краєзнавства в організаційно-методичному забезпеченні краєзнавства. Встановлено причини репресій, занепаду краєзнавчого руху в 1930-ті - на початку 1950-х рр., наслідки й уроки. Охарактеризовано поетапне з середини 1950-х рр. його відродження, каталізувальну роль багаторічної роботи над історією міст і сіл Української РСР, створеної у 1990 р. Всеукраїнської спілки краєзнавців на організаційне оформлення краєзнавчого руху доби незалежності України, посилення зв'язків з західною українською діаспорою стосовно питання історико-краєзнавчого вивчення макрорегіону. Висвітлено роль держави у стимулюванні краєзнавчого руху, його основні тенденції, проблеми. Сформульовано теоретичні положення, узагальнення, висновки, пропозиції.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено процесам еволюції жанру інструментального кон- церту XVII–XVIII століть, яку висвітлено у взаємодії з процесами трансформа- цій оркестру. Понад три століття інструментальний концерт зберігає статус од- ного з провідних жанрів європейського музичного мистецтва, віддзеркалюючи зростаючі потреби суспільства у комунікації і запит на яскраву творчу особис- тість — соліста — у його суперництві та взаємодії з оркестром. У роботі увагу зосереджено на нерозривності зв'язків між концертом як жанром, у якому кон- секвентно втілювалась ідея незалежного від сценічної дії композиторського за- думу, та оркестром — музичною інституцією, що уможливила реалізацію кон- церту на практиці. Обидва процеси постійно корелювали між собою і стали по- тужними перманентними каталізаторами взаємозумовлених трансформацій. У дисертації обґрунтовано безперервність і багаторівневість їх взаємовпливів, про- стежено етапність змін, втілену в основних моделях інструментального концерту XVII–XVIII століть. Здійснено класифікацію різновидів жанру концерту з позиції відношень між солістом (солістами) та оркестром, термінологічні визначення концертів пов'язано зі стильовою добою, уведено в науковий обіг понад 300 праць зарубіжних дослідників і кілька десятків інструментальних концертів менш ві- домих композиторів, які, однак, справили значний вплив на еволюцію жанру.Наголошено на тому, що висвітлення процесу формування і розвитку оркестру спричинило переосмис- лення ґенези, еволюції та підходів до класифікації інструментального концерту XVII–XVIIІ століття. Пов'язаність етапів перевтілення концертності з проце- сами модифікацій оркестру, їх багаторівневий і безперервний взаємовплив та ак- центування важливості оркестру для розвитку культури і мистецтва дали змогу сформулювати теорію кореляції еволюційної співдії інструментального концерту й оркестру: Еволюція інструментального концерту корелюється із становленням і розвитком оркестру, обидва процеси є потужними перманентними каталізато- рами взаємних трансформацій.^UThe dissertation is devoted to the evolution of the seventeenth- and eighteenth- century instrumental concerto which is considered in its interaction with the processes of transformation of the orchestra. For more than three centuries, the instrumental con- certo has the status of one of the leading genres in European music, reflecting the growing needs of society to communicate and the demand for a bright creative personality (the soloist) in rivalry and cooperation with the orchestra. Emphasis in the dissertation is placed on the continuity link between the concerto, a genre that consistently embodied the idea of a stage action independent of the composer's idea, and the orchestra, a musical institution that allowed the implementation of a concerto in essence. Both processes are constantly correlated with each other and have become powerful permanent cata- lysts for each other's transformations. The continuity and multilevel nature of their mutual influences and the stage-by-stage changes (which are embodied in the main models of the instrumental concerto of the seventeenth and eighteenth centuries) have been examined in the dissertation. The concerto is classified from the standpoint of the relationship between a soloist (or several soloists) and the orchestra, and terminological definitions of concertos have been linked with the stylistic era. More than 300 works of foreign researchers and dozens of concertos by lesser-known composers who have significantly influenced the genre have been introduced into the discussion.Consideration of the pro- cess of formation and development of the orchestra made it possible to rethink the genesis, evolution and approaches to the classification of the seventeenth and eight- eenth-century instrumental concerto. The interconnection of the concerto's stages of transformation on the one side, and the process of modifying the orchestration on the other side, their multi-level and continuous interaction, and emphasis on the orchestra in the development of culture and art allowed to offer the theory of the evolutionary cooperation of the instrumental concerto and the orchestra: the evolution of the instru- mental concerto stands together with the formation and development of the orchestra, and the both processes are powerful permanent catalysts for mutual transformations.

Запропоновано новий ефективний каталізатор газифікації малометаморфізованого вугілля України. Зазначено, що використання шлаків металургійних виробництв як каталізаторів дає змогу виключити стадії відділення каталізатора від золи та його регенерацію у разі газифікації, що призводить до зниження енергетичних і економічних витрат. Здійснено термодинамічний аналіз газифікації залежно від температури та тиску процесу, характеристики вугілля, типу та кількості дуття. Оптимізовано різні методи газифікації за критерієм питомих енерговитрат. Розроблено методику оцінювання ефективності застосування металургійних шлаків як каталізаторів газифікації, установлено закономірності впливу феросплавних шлаків на кінетику процесу, зокрема порядок реакції, енергію активації, передекспоненційний множник і константу швидкості. Визначено оптимальні параметри пароповітряної газифікації. З'ясовано вплив домішок металургійних шлаків на показники процесу. Рекомендовано застосовувати шлак, що одержується у процесі виробництва феронікелю. Виявлено, що введення шлаку феронікелю у кількості 6 мас. % під час газифікації дає змогу підвищити теплоту згоряння газу (до 15 %) і збільшити його вихід (на 7 %). За цього збільшується ступінь конверсії вугілля та коефіцієнт корисної дії процесу. Показано економічну ефективність використання металургійного шлаку у процесі виробництва генераторного газу або синтезу-газу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Зазначено, що технологічні процеси й обладнання з випалювання, які експлуатуються на даний час, не забезпечують випуск продукції необхідної якості. Доведено, що інтенсифікація процесів, а також підвищення продуктивності обладнання, якості продукції досягаються за рахунок механічної активації сировини, введення каталізаторів, гранулювання суміші та випалювання гранульованої сировини в рухомому шарі. Для реалізації процесу випалювання обгрунтовано вибрані обертові печі муфельного типу та з безпосереднім контактом теплоносія та випалюваного шару матеріалу.За результами досліджень і аналізу моделі запропоновано нові технологічні режими процесу випалювання гідрокарбонатів магнію в різному типі печей, які дозволяють виробляти активний оксид магнію відповідно до вимог і світових стандартів.

  Скачати повний текст

Розроблено методи математичного моделювання та засобів функціональної діагностики характерних порушень технологічних режимів хімічного виробництва. Досліджено специфічні зв'язки та сполучення несправностей матеріальної структури об'єкта з порушеннями технологічного процесу у аспекті побудови системи функціональної діагностики, що дозволяє розширити можливості традиційних моніторингових систем. Виявлено та класифіковано основні причини порушень і ускладнень технологічних режимів виробництва формаліну, базуючись на результатах оцінювання параметрів, зокрема з урахуванням невизначеності за запасами каталізатора. Запропоновано метод оперативного групування діагностичної інформації для визначення можливих стратегій пошуку несправностей, що дозволяє зменшити час пошуку найбільш небезпечних порушень. Модифіковано існуючі діагностичні алгоритми для одержання якісної та кількісної оцінки порушень режимів з урахуванням ступеня відхилення параметрів, що сприяє підвищенню стійкості системи допомилкових рішень і підвищенню точності пошуку несправностей. Розроблено алгоритмічне та програмне забезпечення системи діагностики та підтримки прийняття рішень щодо керування технологічною безпекою виробництва формаліну.

  Скачати повний текст

Вивчено процеси комплексоутворення та стану аддуктів триброміду та змішаних галогенідів бору в органічних неводних оксигеновмісних розчинниках, досліджено кислотну та каталітичну активності кислот Льюіса (каталізаторів Фріделя Крафтса). З використанням ядерного магнітного резонансу, електронного парамагнітного резонансу, диференційно-термічного аналізу визначено механізм і напрямок розкладу оксигеновмісних аддуктів триброміду бору.

  Скачати повний текст

Проведено термодесорбційні та РФЕС дослідження поверхні носіїв. Встановлено вплив OH груп на каталітичну активність. Вивчено каталітичні властивості нанесених Pd та Pd - Ag каталізаторів на різних носіях. Вивчено кінетику окиснення CO на нанесених Pd та Pd - Ag каталізаторах. Запропоновано механізм окиснення CO на Pd - Ag каталізаторах, на основі якого одержано кінетичне рівняння, яке узгоджується з експериментальним. Визначено, що електронний стан паладію залежить від його дисперсності та впливу носія й суттєво впливає на каталітичну активність. Висока активність Pd - Ag каталізаторів зумовлена утворенням ансамблів, що адсорбують CO в слабкозв'язаній формі.

  Скачати повний текст

Розроблено новий спосіб організації газофазних гетерогенно-каталітичних хімічних перетворень із використанням каталізатора (без носія) у вигляді аерозолю ультрамалих частинок. Каталітична система може представляти собою моно- чи полікомпонентну механічну суміш індивідуальних хімічних речовин. Наведено результати лабораторних досліджень процесів окиснення органічних і неорганічних сполук, які містять азот, і процесу відновлення оксидів азоту в аерозолі каталітично-активних наночастинок. Сформульовано деякі основні положення нового напрямку у технології здійснення газофазних каталітичних процесів, названого аерозольним каталізом, який здійснюється у реакторі з комбінацією псевдорозрідженого шару інертних частинок і циркулюючим шаром дрібнодисперсного каталізатора. Проаналізовано переваги даного методу у порівнянні з традиційними. Викладено основні технічні рішення щодо практичного застосування аерозольного каталізу для процесів окиснення аміаку у виробництві азотної кислоти та термокаталітичного знешкодження промислових відходів, які мають зв'язаний азот. Представлено результати проектних розробок і пілотних випробувань, які підтверджують виробничу спроможність запропонованої технології стосовно процесу знешкодження органічних відходів, що містять азот. Виявлено економічну ефективність використання аерозольного каталізу у процесах виробництва азотної кислоти та знешкодження відходів зі зв'язаним азотом.

  Скачати повний текст

Досліджено реакцію окиснення CO на складних оксидних Cu - Co - Fe каталізаторах. Вивчено кінетику окиснення CO на оксидних Cu - Co - Fe зразках і показано, що кінетичні експериментальні дані узгоджуються з механізмом Ілі - Ріділа. Розроблено методику нанесення оксидної Cu - Co - Fe активної фази на терморозширений графіт з утворенням відповідної кластерної системи.

  Скачати повний текст

Виявлено, що в процесі онтогенезу у щурів у тканинах внутрішніх органів виникають умови для зміни ефективності функціонування ферментів, які каталізують окисно-відновні шляхи утилізації карбонільних сполук метаболізму, за умов іммобілізаційного стресу. Вони зумовлюють виникнення "напруги" під час відновлення альдегідів в альдегідредуктазній реакції в печінці 1,5-місячних тварин, а також гальмування перетворень альдегідів в окисних і відновних реакціях у печінці та скелетному м'язі старих щурів. Вікове зниження швидкості утилізації ендогенних альдегідів у досліджених тканинах визначає зниження їх стійкості до вільнорадикального ушкодження. У зв'язку з цим важливу роль у підвищенні резистентності організму до дії ушкоджувальних факторів стресу відіграє спрямована регуляція утилізації ендогенних альдегідів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження антигенної специфічності та каталітичної активності антитіл сироватки крові та молозива людини в нормі та у разі аутоімунних захворювань. Встановлено вплив антитіл на ріст і виживання клітин ссавців. З'ясовано, що препарати імуноглобулінів сироватки крові частини хворих на розсіяний склероз і молозива здорових жіноко-породіль можуть індукувати апоптоз або стимулювати проліферацію різних клітин-мішеней in vitro. Зроблено висновок про обумовленість функціональної активності антитіл щодо клітин їх антигенною специфічністю та каталітичною дією. Із молозива породіль очищено анти-ДНК, sIgA, що відзначаються топоізомеразною, ендонуклеазною, РНКазною та протеїнкіназною активністю. Виявлено, що антитіла реактивноздатні (АТР), dАТР інгібують нуклеазну активність анти-ДНК sIgA, а олигодезоксирибонуклеотиди стимулюють протеїнкіназну активність цих антитіл. Встановлено, що анти-ДНК sIgA молозива породіль з різною ефективністю індукують загибель клітин ліній Namalwa, Jurkat, L1210 та L929. У молоці клінічно здорових жінок-породіль і сироватці крові хворих на розсіяний склероз виявлено антигістонові sIgA- та IgG-антитіла, які каталізують гідроліз лінкерного гістону Hl. З'ясовано, що антигістонові IgG сироватки крові хворих на розсіяний склероз можуть інтерналізуватися у клітини ліній Jurkat і L929, а також стимулювати проліферацію T-лімфоцитів лінії Jurkat. У молоці клінічно здорових жінок-породіль і сироватці крові хворих на системний червоний вовчак виявлено sIgA- та IgG-антитіла, що відзначаються ліпідкіназною та протеїнкіназною активністю.

  Скачати повний текст

Розроблено новий препаративний метод синтезу функціоналізованих фосфонатів реакцією C = X нуклеофілів (X = 0, NR) з високореакційною парою триалкілфосфіт-галогенгідрат піридину. Наведено приклади подвійної та потрійної стереоіндукції та вперше показано адитивність дії декількох хіральних індукторів за умов фосфоальдольної реакції. Вивчено стереохімію фосфоальдольної реакції, показано, що стереохімія реакції відповідає правилу Крама. Запропоновано використання природних основ - алкалоїдів як асиметричних каталізаторів фосфоальдольної реакції. Синтезовано хіральні біс-(аміно)-фосфінати як потенційно біологічно активні сполуки. Вперше синтезовано хіральні метилен-біс-(фосфонати). Зроблено асиметричний синтез фосфорних аналогів природних сполук - треонінової кислоти, еритрози, фосфатидної та лізофосфатидної кислот. Розроблено новий метод синтезу хіральних йодалкінів на основі реакції хіральних спиртів з біс-(діетиламіно)фосфітом і йодистим метилом. Запропоновано зручний хіральний сольвативний реагент для визначення енантіомерного складу гідроксифосфонатів - природний цинхонідин. Запропоновано новий метод одержання хіральних діолів як потенційних лігандів для комплексів з перехідними металами.

  Скачати повний текст