Проведено дослідження бінарних колізій модернізму та авангардизму, з'ясовано їх спільну основу ("філософію життя") та відмінні характеристики на прикладі аналізу творчості Л.Українки, М.Семенка та Б.-І.Антонича. Осмислено специфіку неоромантизму, футуризму та сюрреалізму. Вперше здійснено спробу виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолано практику ототожнення даних понять та обгрунтовано шлях їх адекватного розуміння та інтерпретації, а також уважного прочитання текстів без накладання чужорідних схем. З'ясовано визначальні смислові характеристики модернізму та авангардизму, які полягають в актуалізації антитетичних принципів конструкції та деструкції, формуванні поетичного космосу та хаосу, що зумовлює відмінні завдання досліджуваних літературних систем. Виявлено відповідність неоромантичного стилю - модернізму, футуристичного - аванградизму, простежено здатність деяких стилів (зокрема, сюрреалізму) трансформуватися з одного напрямку в інший.

  Скачати повний текст

Розглянуто рефлексію еротичної свідомості як феномен культурно-мистецького розвитку 1920-х рр. Показано актуальність еротичної проблематизації української прози. Проаналізовано еротичні мотиви, алюзії, екзистенціали, концепти та модифікації еротичного героя в парадигмах авангардизму (конструктивізму, футуризму), неоромантизму, соцреалізму.

  Скачати повний текст

Обгрунтовується феномен життєтворчості як художньо-естетична змістовність авангардистських пошуків, тенденцій, спрямувань Олександра Довженка, в яких відбилася специфіка українського літературно-мистецького авангардизму. Досліджується життєтворчість як тип творчості, вияв його синтетичної природи як взаємодія традиційного, модерністського і авангардистського, а саме: романтизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, конструктивізму, поетологізму. Концептуальність теоретично-світоглядних позицій розкривається через відтворення поетологічної моделі універсальних форм буття та її структуротворчих основ - міфу про Героїв та соціокультурного міфу.

  Скачати повний текст

Розглянуто відображення в творчості М.Кузміна та російських емоціоналістів тих сучасних ідей, поглядів, які становлять філософсько-естетичну концепцію М.О.Бердяєва "кризи мистецтва". Досліджено можливість вирішення емоціоналістами проблеми подолання кризи мистецтва. На матеріалі художньої та критичної творчості Кузміна й емоціоналістів, їх теоретичних робіт періоду емоціоналізму (1922 - 1925 рр.) і попередніх років, розглянуто естетичну платформу емоціоналізму, яка протистоїть автоматизованому життю та механізованому, бездушному, формальному мистецтву (футуризму, кубізму тощо), що призвело до кризи класичної естетики. Кузмін та емоціоналісти не тільки оголосили "похід проти формалістики", але протиставили їй свою "азбуку мистецтва", сформулювали основні положення художньої ідеології, підтверджені їх творчістю, перерахували основні та вічні атрибути справжнього мистецтва. Крім цього, своїми художніми шуканнями та положеннями емоціоналізму Кузьмін та емоціоналісти окреслили вихід із духовного тупика мистецтва "старого Заходу", указали на хвилю нового мистецтва, поширену в Росії, Німеччині, Америці, визначили його основну характеристику (прагнення до "високої елементарності") та дали йому ім'я - емоціоналізм. Внаслідок проведеного дослідження кардинально переглянуто погляд на російський емоціоналізм як на явище, що не сфрмувалося, випадкове, незначне, позбавлене цілісності, яке відображає естетичні погляди одного тільки його лідера - М.Кузміна та безперспективне для наступних етапів історії літератури.

  Скачати повний текст

Проаналізовано модерністські й авангардистські течії та напрямки у театральному процесі України першої третини XX ст. - протоекспресіонізм, експресіонізм, футуризм, конструктивізм. Основну увагу приділено новаторським режисерським і сценографічним пошукам, модифікаціям у сфері авторського виконавства, а також якісно новому функціонуванню в сценічному мистецтві категорій простору та часу. На підставі використання загальнонаукових методів і принципів аналізу відтворено процес становлення театрального модернізму в Україні, а саме протоекспресіонізму, визначено його специфіку та досягнення у сфері мистецької семантики. Доведено, що саме модерністська драматургія спровокувала й обумовила трансформацію традиційних сценічних форм. Театральний авангард в Україні осмислено як складний комплекс лівих мистецьких течій, що функціонували паралельно з традиційними, реалістичними напрямками. Виявлено три етапи його розвитку в Україні та розкрито специфіку кожного з них. Значну увагу приділено вивченню театрального експресіонізму - єдиного мистецького напрямку, що повноцінно розвивався в Україні протягом тривалого періоду. Зроблено висновок, що саме на базі авангардної мистецької течії, наповненої ідеями футуристичного утопізму, сформувався соцреалістичний стиль у театральному мистецтві в Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено новаторський потенціал поетичної та прозової спадщини О.Слісаренка (1891 - 1937 рр.), з'ясовано його місце та роль в історії української літератури. Розглянуто проблеми поетики у творчості О.Слісаренка, характер і напрям еволюції української літературної критики в оцінці творчості письменника, етапи формування української літературно-критичної думки про творчість О.Слісаренка, його художні пріоритети як поета: стильові особливості символізму та творчий пошук у напрямку футуризму. Висвітлено авторське "я" в оповіданнях митця, а також філософські засади романістики О.Слісаренка.

  Скачати повний текст

Розроблено нову концепцію історії української графіки першої третини XX ст. у контексті загальноєвропейського художнього процесу. Визначено основні стилістичні напрями та описано національні особливості розвитку графічного мистецтва України. Розглянуто культурологічні передумови розквіту мистецтва графіки, проаналізовано вплив на його розвиток ідей національно-культурного відродження та нової образотворчості. Досліджено такі явища, як символізм і модерн в українській журнальній, книжковій, станковій та плакатній графіці. З'ясовано, що розквіт графічного мистецтва пов'язаний з утвердженням нового світосприйняття. Простежено творчі зв'язки українських графіків нового покоління з художніми центрами - Мюнхеном, Віднем, Парижем, Краковом, Прагою, Петербургом, Москвою. Мистецтво української графіки даного періоду досліджено як художній феномен, що реалізувався на території Західної та Східної України та у країнах діаспори у різноманітних жанрах і формах, з використанням нових художніх стилів і напрямів. Розглянуто взаємодію українського мистецтва з польським і російським. Доведено, що на початку 1910-х рр. в Україні з'явилися центри авангардного руху, які майже одночасно виникли у Києві, Харкові, Одесі, Львові. Особливу увагу приділено розгляду таких стилістичних напрямів, як футуризм, кубофутуризм, експресіонізм, неопримітивізм, а також нарбутівської течії та бойчукізму. Розкрито вагому роль у становленні національної графічної школи Української академії мистецтв та освітніх мистецьких закладів Харкова, Одеси, Львова. Доведено, що особливістю мистецтва української графіки першої третини XX ст. є полістилізм, який виявлено на різних рівнях: у художній структурі творів, у певних стилістичних напрямах, у мистецтві графіки як цілісному полі взаємодії різних стильових векторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто типологічні риси ідеологічно-естетичного руху, етіологію українського авангарду, специфіку реалізації стильових напрямків (футуризму, конструктивізму, експресіонізму, сюрреалізму), характер авангардистського експерименту в межах кожного напряму. Літературний авангард осмислено як явище конкретно-історичне, дискурсивне та органічне в національній культурі. Історичному авангарду в Україні властива автентичність експерименту, виразність ідеологічних установок, функціональність, техніцизм, близькість до соціальних та наукових дискурсів. Повоєнний авангард об'єднує спадкоємні явища сюрреалізму і стильові ерзаци, частково актуалізуючи формалістичні пошуки попереднього періоду. Значну увагу приділено проблемі стилізації, яка призводить до поступового розчинення авангардистського експерименту в синхронних дискурсах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано новаторські пошуки М.Семенка періоду "кверофутуризму" у контексті західноєвропейського авангардного мистецтва. Розглянуто естетику раннього українського футуризму у системі філософських концепцій Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Жакова. Осмислено трансформацію естетико-філософської спрямованості українського футуризму, світоглядне підгрунтя "панфутуризму". Висвітлено ідею "смерті мистецтва" за умов формування "нової" української літератури. Охарактеризовано місце Михайля Семенка у літературному процесі 20-х рр., а також значення його творчої спадщини щодо формування цілісної картини філософсько-естетичних пошуків української літератури XX ст.

  Скачати повний текст

Систематизовано та проаналізовано широке коло публікацій, присвячених японському періоду творчості Д.Бурлюка. Одержано нові фактографічні дані. Зроблено та доповнено переклад матеріалів з японської на російську мову, що суттєво уточнює уявлення про характер сприйняття японською аудиторією творчості "батька російського футуризму". Введено до наукового обігу новітні матеріали, що стосуються діяльності Д.Бурлюка в Японії. Узагальнено матеріали японської преси 1920 - 1922 рр. Проаналізовано образотворчу спадщину митця у зіставленні з його літературними творами. Визначено характер взаємозв'язку текстових, живописних та графічних робіт. Доведено помилковість сприйняття творчості Д.Бурлюка у період його перебування в Японії як виключно комерційної діяльності та ставлення художника до Японії як до країни транзиту. Вивчено й узагальнено широке коло джерел з художнього життя Японії доби Тайсьо. Визначено особливості розвитку шкіл європейської орієнтації (йогу). Систематизовано дані щодо тогочасних художніх об'єднань й угрупувань. Висвітлено роль Д.Бурлюка у русі японських футуристів. Визначено творчі зв'язки художника в Японії. Показано розмаїття форм його діяльності.

  Скачати повний текст

У дисертації розглянуто трансформацію європейського футуризму як культурно-філософського і літературно-мистецького напрямку та його вплив на явище футуризму в українському культурному середовищі. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано новітнє методологічне використання загальнонаукової категорії еволюції, яка має не тільки природничо-наукове але й соціогуманітарне застосування. Концептуальні положення роботи розглянуто та обґрунтовано на матеріалі російського та українського футуризму у формах зарозумілої мови та формах самобутнього футуристичного літературно-поетичного мовного експериментаторства у творчості вітчизняних футуристів Михайля Семенка, Ґео Шкурупія, Миколи Бажана тощо. Обґрунтовано застосування поняття протомова для здійснення культурологічного аналізу поетико-філологічних експериментів російських та українських футуристів. Запропоноване у дисертації поняття протомова дозволяє виявити універсалістську природу явища футуризму, використати можливості такого методологічного підходу для осягнення суттєвих відмінностей у формуванні окремих національних мовних структур кожного з досліджуваних регіонів. В контексті авторської аргументації вперше пропонується розглянути Францію як країну що знаходиться біля культурно-історичних витоків футуризму.^UThe dissertation considers the transformation of European futurism as a cultural-philosophical and literary-artistic direction and its influence on the phenomenon of futurism in the Ukrainian cultural environment. As a result of the conducted research the newest methodological use of the general scientific category of evolution which has not only natural-scientific but also socio-humanitarian application is substantiated. Theoretical and methodological principles of changes in the forms of self-expression of European futurism are systematically analyzed in the study of manifestos of futurism, clarification and evaluation of their impact on the formation and development of Russian and Ukrainian futuristic trends. The originality of the phenomenon of Ukrainian futurism is analyzed in a single cultural and historical context of the first half of the twentieth century. Its influence on the cultural development of the European region and modern world significance and distribution is considered. The conceptual provisions of the work are considered and substantiated on the material of Russian futurism in the forms of arrogant language and forms of original futuristic literary-poetic language experimentation in the works of Ukrainian futurists Mykhail Semenko, Geo Shkurupiy, Mykola Bazhan, etc. It is shown that the transformation of Ukrainian futurism is associated with the influence of socio-political and socio-historical factors, among which the key was the pressure of the Soviet government on the Ukrainian cultural environment. The causes of appearance and external and internal invariants of the development of futurism in the Ukrainian cultural space of the early twentieth century are studied. As a result of the study of the outline of the national cultural space of the beginning of the last century, the main factors that contributed to the emergence of futurism in Ukraine were identified, namely: significant political changes that manifested themselves in revolutions alongside cultural changes; the beginning of the century, which coincides with the beginning of a new cultural era; traditionalism in culture, characterized by the decline of creative and spiritual ideals; creativity of artists, which no longer reflects the cultural needs of modern society; political fragmentation of the country, caused by both foreign and domestic political factors, which contributed to the multi-vector visions and implementation of artistic trends. Internal and external invariants of futurism development in Ukraine are singled out and structured. In particular, among the internal ones we note: the ideas of domestic innovative art, which were based on the thematic renewal of literary and artistic works; identification of the language issue as the basis around which the construction of domestic futurism took place; the idea of building a dialogue between the author and the reader as a factor in the spread of futurism. Accordingly, external invariants are forms of embodiment of futuristic literary and literary works, as well as the ideas of individual representatives of futuristic literary and artistic groups that have undergone transformational changes under the influence of external factors (disbelief in the development of futurism as a direction, ideological pressure, etc.). The creative figure of Mykhailo Semenko as a starting point of transformational processes in Ukrainian futurism is considered. The application of the concept of proto-language for the implementation of culturological analysis of poetic and philological experiments of Russian and Ukrainian futurists is substantiated. The concept of proto-language proposed in the dissertation allows to reveal the universalist nature of the phenomenon of futurism, to use the possibilities of such a methodological approach to understand the significant differences in the formation of separate national language structures in the European and Euro-Slavic region. In the context of the author's argument, for the first time it is proposed to consider France as a country near the cultural and historical origins of futurism.