Розглянуто питання вдосконалення діагностики порушень функції нирок у хворих на рак молочної залози у разі хіміотерапевтичного лікування за допомогою багатоцільового сцинтиграфічного дослідження. Проаналізовано особливості змін функціонального стану нирок залежно від виду хіміотерапевтичого лікування (неоад'ювантна, ад'ювантна хіміотерапія та хіміотерапія з препаратами платини). Визначено радіонуклідну семіотику змін внутрішьониркової гемодинаміки, фільтраційно-екскреторної функції та ступеня запального процесу в нирках у разі хіміотерапії хворих на рак молочної залози. Розроблено алгоритм багатоцільового сцинтиграфічного дослідження хворих на рак молочної залози, який дозволяє об'єктивно оцінювати морфофункціональний стан нирок на фоні моніторингу стану кісткової системи у разі проведення хіміотерапевтичного лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання застосування внутрішньоартеріальної хіміотерапії в лікуванні хворих на рак стравоходу. Встановлено, що за найближчими та віддаленими результатами ефективність радіохіміотерапії з внутрішньоартеріальним введенням цитостатичних препаратів тотожна традиційній радіохіміотерапії з системним введенням хіміопрепаратів, але для першої є характерними більш низький рівень токсичних ускладнень та більш швидкий розвиток регресії пухлин. Наведено результати дослідження ангіографічної семіотики раку стравоходу, вивчено зміни судинного русла пухлин стравоходу під дією внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан імунного та цитокінового статусу у хворих на поверхневий рак сечового міхура в передопераційному та післяопераційному періоді у випадку трьох видів лікування: виключно трансуретральна резекція пухлини, трансуретральна резекція з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доскорубіцином; передопераційна парентеральна інтерферонотерапія, трансуретральна резекція пухлини з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доксорубіцином. Показано, що у хворих, яким після операції проводилась ендовезикальна хіміотерапія доксорубіцином, у післяопераційному періоді констатовано зміни імунітету, аналогічні змінам у хворих без введення доксорубіцину, зменшення кількості рецидивів через рік у першої групи хворих (38,9 %) у порівнянні з другою (54,8 %) вказує на місцевий вплив доксорубіцину та відсутність його загальної дії на імунну систему.

  Скачати повний текст

Вперше для оцінювання впливу токсичності хіміотерапії на ступінь змін показників периферичній крові у пацієнтів з первинним і метастатичним раком печінки, залежно від методу хіміотерапії, введено індекс K і визначено факторні ознаки, що впливають на нього. Вперше побудовано багатофакторні математичні моделі прогнозування ефективності лікування, загального стану пацієнтів за індексом Карновського та зміни показників периферичної крові залежно від способу введення хіміопрепаратів до початку лікування, у процесі та після його закічення, які дозволяють дати кількісну оцінку ефективності проведеної терапії. Розроблено новий метод хірургічної катетеризації власної печінкової артерії, що забезпечує тривале функціонування внутрішньоартеріального катетера, доведено його технічну простоту та надійність. Розроблено методику проведення паліативної локорегіональної внутрішньопечінкової хіміотерапії з застосуванням модифікованих схем і режимів введення хворим на первинний та метастатичний рак печінки у разі пухлин травневого тракту.

  Скачати повний текст

Розроблено концептуальну модель вибору оптимального методу лікування раку сечового міхура (РСМ). Проаналізовано результати лікування базової (1 185-ти осіб) та іспитової (304-х пацієнтів) груп хворих на РСМ. У першому випадку діагностика та лікування захворювання здійснювались за традиційною схемою, а в другому - за новою, в якій у процесі діагностування враховано стадію захворювання (TNN), ступінь злоякісності пухлини (G), характер, розміри, локалізацію, а під час вибору методу лікування використано розроблену концептуальну модель з урахуванням віку хворих, статі, загального стану, наявності супутніх захворювань і функціонального стану верхніх сечових шляхів. В обох групах хворі були розподілені на 3 групи за методом лікування: оперативного (I група), комбінованого (операція + системна хіміотерапія (СХТ)/імунотерапія (ІТ)/променева терапія (ПТ)) (II група), комплексного (операція + СХТ (ІТ) + ПТ) (III група). На підставі всебічного аналізу результатів лікування хворих у базовій групі розроблено концептуальну модель вибору лікування раку сечового міхура.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного клініко-лабораторного, інструментального та статистичного дослідження хворих на рак товстої кишки, ускладнений обтураційною непрохідністю, розроблено нові підходи у хірургічному та комбінованому лікуванні у загальнохірургічному відділенні. Зазначено, що застосування ультразвукової ірігоскопії у комплексному обстеженні даних хворих підвищило точність доопераційної діагностики на 22,9 %. Експериментально розроблено на моделі гострої товстокишкової непрохідності новий спосіб кишкового шву, використання якого на 12,5 % сприяє зниженню летальності від перитоніту через неспроможність швів анастомозу. Запропоновано модифіковану шкалу (M-SAPS) експрес-оцінки клінічного статусу хворих для обгрунтування лікувальної тактики та об'єктивізації прогнозу лікування. На підставі дискримінантного аналізу клінічних даних визначено та обгрунтовано показання та протипоказання щодо радикальних і первинно-відновних операцій. Доведено, що використання у процесі хірургічного лікування даларгіну нормалізує прооксидантно-антиоксидантну рівновагу, зменшує показники ендотоксикозу, що сприяє позитивному перебігу раннього післяопераційного періоду. Виявлено, що застосування у післяопераційному періоді міліметрохвильової резонансної терапії дозволило відновити перистальтику кишечника на 3-ю - 4-ту добу. Встановлено, що ад'ювантна хіміотерапія поліпшує віддалені результати лікування хворих: 5-річне виживання після хірургічного та комбінованого лікування складає 48,5 % і 63,9 %. Зазначено, що комплексне застосування даних підходів у тактиці та методах хірургічного лікування хворих раком товстої кишки, ускладненим кишковою непрохідністю, дозволило скоротити показники післяопераційних ускладнень і летальності на 14,6 % і 13,2 %.

  Скачати повний текст

Уперше розроблено оригінальний спосіб лікування нерезектабельного місцево розповсюдженого раку прямої кишки, який полягає у катетеризації верхньої прямокишкової артерії, підочеревинному виведенні її на шкіру у вигляді ангіостоми, проведенні регіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії. Виявлено вплив на виживання пацієнтів статі (для жінок шанси підвищуються, у середньому, в 1,8 (ВІ 1,1 - 3,0) раза, p = 0,021) і гістологічної структури пухлини (у випадку аденокарциноми шанси нижчі, ніж для плоскоклітинного раку в середньому в 1,7 (ВІ 1,2 - 2,4) раза, p = 0,019). Встановлено, що такі факторні ознаки, як вік, основний діагноз, наявність ускладнень, супровідний діагноз статистично значимо не впливають на виживання. Розроблено модель, яка дозволяє спрогнозувати результат лікування залежно від факторних ознак для кожного хворого на доопераційному етапі.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості вперше діагностованого інфільтративного туберкульозу легень та функцію зовнішнього дихання (ФЗД) в процесі тривалої хіміотерапії. До лікування порушення ФЗД виявлено у 67,4% випадків. За 2 - 3 місяці хіміотерапії настало покращання і нормалізація ФЗД, а ще 4 - 6 місяців потому - їх зниження та погіршання, що зумовлено негативним впливом антимікобактеріальних препаратів, особливо стрептоміцину сульфату та вираженими залишковими змінами в легенях. Доведено недоцільність щоденного застосування стрептоміцину сульфату строком більш ніж 2 - 3 місяці у хворих із зазначеною патологією. Комбінована хіміотерапія із застосуванням преднізолону та "Поліфітолу-1" позитивно впливає на клініко-рентгенологічну динаміку та сприяє підвищенню ефективності лікування на 16,2% та стійкому покращанню ФЗД хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень.

  Скачати повний текст

Вирішується завдання покращення результатів радикальних операцій у хворих на меланому шкіри кінцівок і тулуба. У 1703 пацієнтів з таким діагнозом, але в різних стадіях захворювання, було використано вісім схем лікування, які включали в себе операцію і профілактичні заходи: променева терапія, системна хіміотерапія, імунотерапія, ендолімфатична хіміотерапія та інтерферонотерапія. При порівняльному аналізі одержаних результатів встановлено, що застосовані схеми променевої терапії, системної хіміотерапії, системної хіміотерапії в поєднанні з імуномодулятором левомізолом, а також впроваджена методика аутовакцинації не привели до підвищення віддалених результатів операцій. У хворих з метастазами меланоми шкіри кінцівок і тулуба в регіонарних лімфатичних вузлах відносно перспективним є включення в схеми комбінованого лікування рекомбінантного alpha - 2 beta-інтерферону (лаферону). Післяопераційна ендолімфатична хіміотерапія вірогідно підвищила показники виживання хворих на первинно локалізовану меланому шкіри. Найрезультативнішою методикою післяопераційної профілактики метастазів у хворих на первинно локалізовану меланобластому виявилася комбінована ендолімфатична хіміо- та інтерферонотерапія.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню впливу потенційнихпротипухлинних сполук фулеренів С60 і похідного піролу 1-(4-Clбензил)-3-Cl-4-(CF3-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діон (МІ-1)) та їхкомбінацій на печінку щурів за умов хімічно-індукованого раку товстоїкишки. Результати роботи можуть бути використані для розробкикритеріїв у клінічній практиці для діагностики токсичної діїтерапевтичних засобів та є доцільними як частина доклінічнихдосліджень цих сполук.Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю пошукунових ефективних і, в той же час, малотоксичних протипухлиннихзасобів. За даними ВООЗ, колоректальний рак (КРР) посідає 3 місце закількістю випадків захворювання та 2 місце за смертністю у світі середусіх пухлин шлунково-кишкового тракту. Класична хіміотерапія татаргетна терапія, окрім хірургічного видалення, є традиційнимипідходами до корекції КРР. Надзвичайна токсичність хіміотерапії є їїосновним лімітуючим фактором. Менш токсичною за традиційніцитостатики вважають таргетну терапію, тобто таку, що спрямована наконкретну біологічну мішень. Такими мішенями є протеїнкінази,відповідальні за контроль росту, проліферації, диференціації та апоптозуклітини, а їх інгібітори широко застосовуються при різних неоплазіях, втому числі при КРР. Однак, таргетні препарати, попри їх переваги, такожспричиняють ускладнення, зумовлені тим, що їх біологічні мішені також 3експресуються і здоровими клітинами з високою проліферативноюактивністю, що є характерним для органів шлунково-кишкового тракту.^UThe research is dedicated to the study of new potential anticancersubstances C60 fullerenes and pyrrole derivative (1-(4-Cl-benzyl)-3-chloro-4-CF3-phenylamino)-1H-pyrrole-2,5-dione (MI-1)) and their combinations‘impact on liver under chemically induced colon cancer. The results of thestudy could contribute to clinical diagnostic criteria development for theassessment of therapeutic substances‘ toxicity . The study could be served asa part of preclinical trial of these compounds.The research topic is relevant because of urgent need of new effectiveand low-toxic anticancer drugs. According to the WHO data, colorectalcancer occupies the 3rd place in the number of cases and the 2nd place inmortality worldwide among gastrointestinal tumors.

Хіміопрепарат Паклітаксел використовують при лікуванні злоякісних пухлин різного походження. На жаль, у 80% пацієнтів після лікування ним розвивається дистальна сенсорна нейропатія. При цьому застосування нейропротекторних препаратів не дало бажаних результатів. Метою нашого дослідження стало встановлення закономірностей структурно-функціональних змін сідничого нерва щурів та його рухового і чутливого сегментарних центрів під впливом паклітакселу за умов корекції 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом (ГС). Експеримент проведено на 94 білих рандомбредних щурах-самцях масою 150-200 г. Дослідній і контрольній групі щурів вводили внутрішньоочеревинно хіміопрепарат Паклітаксел (Actavis, Румунія) у дозі 2 мг/кг маси тіла через одну добу чотири рази до досягнення дози 8 мг/кг. Після цього тварини були рандомізовані на 2 групи по 42 тварини у кожній. У дослідній групі щурам протягом наступних 10 діб вводили внутрішньоочеревинно 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат у дозі 10 мг/кг маси тіла, попередньо розчинивши в 0,5 мл води для ін’єкцій. Тваринам контрольної групи внутрішньоочеревинно вводили воду для ін’єкцій в еквівалентному об’ємі протягом аналогічного терміну. Дослідження проводили на 1-у, 7-у, 14-у, 28-у, 60-у, 90-у та 120-у доби експерименту. Результати наших досліджень показали, що на фоні експериментальної паклітаксел-індукованої периферійної нейропатії (ПІПН) до 14-ї доби від початку введення ГС у сідничому нерві простежувалися внутрішньоклітинні регенераційні процеси. Зі збільшенням терміну експерименту до 28-60-ої доби у мієлінових нервових волокнах (МНВ) виявлялися збільшення нейрофіламентів і нейротрубочок, поява молодих мітохондрій, зменшення периаксонального набряку та відновлення структури мієлінової оболонки. У нейролемоцитах були присутні морфологічні ознаки підвищеного білкового синтезу та явища мієлінофагії. Регенераційно-відновні процеси в МНВ на 90-у-120-у доби призводили до відновлення метричних показників МНВ із наближенням до інтактних показників і були в рази меншими за відповідні показники при ПІПН. Позитивний нейромодулюючий вплив ГС на перебіг ПІПН ми побачили досліджуючи сегментарні центри сідничого нерва. Так, упродовж експерименту на фоні лікування ПІПН ГС в електронномікроскопічній картині клітин передніх рогів спинного мозку спостерігали активацію синтетичних процесів у нейронах, зростання активності гранулярної ендоплазматичної сітки, збільшення насиченості нейроплазми рибосомами і полірибосомами, стабільний стан мітохондрій та появу їхніх молодих форм, гіпертрофію комплексу Гольджі. Досліджуючи чутливі центри сідничого нерва у нейронах спинномозкових вузлів крижового відділу спинного мозку ми відмічали виражені внутрішньоклітинні регенераційні процеси: поява молодих розгалужених мітохондрій різних розмірів, форми і щільності; вогнищеве помірне ущільнення гіалоплазми з численними рибосомами; гіпертрофія комплексу Гольджі та цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки. При застосуванні ГС для корекції нейротоксичних впливів паклітакселу ми спостерігали якісний позитивний вплив. При проведенні тесту фон Фрея механічний больовий поріг на 7-у добу експерименту був на 56,43% вище, у порівнянні з контролем, на 14-у добу – на 45,59% вище, а на 28-у добу – відрізнявся на 98,16%, у порівнянні з аналогічним показником у контрольній групі тварин. Оцінюючи результати тесту «гаряча пластинка» у тварин дослідної групи, встановлено зниження проявів термічної гіпералгезії на 39,60% на 7-у добу експерименту, а у терміні 14 діб –зниження проявів термічної гіпералгезії на 63,95%. Таким чином, отримані результати морфологічного аналізу сідничого нерва та його чутливого і рухового сегментарних центрів повністю узгоджуються з даними нейрофізіологічних досліджень і вказують на можливість використання ГС як ефективного нейропротектора при периферійній нейропатії, спричиненій паклітакселом. Уперше досліджено коригуючий вплив ГС на динаміку, глибину, зворотність і незворотність морфо-функціональних змін у сідничому нерві при експериментальній ПІПН. Уперше на основі комплексних методів дослідження отримано нові дані, що після введення ГС на фоні експериментальної ПІПН в СН спостерігається відновлення МНВ, яке перебігає 3 періодами: перший період (до 14-ї доби) характеризується сповільненням розвитку і перебігу ПІПН; другий період (28-60-а доби) проявляється вираженими регенераційними процесами у МНВ; третій період (90-120-а доби) призводить до поступового відновлення мієлоархітектоніки СН. Уперше визначено закономірності нейро-гліо-капілярно-стромальних взаємодій чутливого та рухового сегментарних центрів сідничого нерва у динаміці ПІПН при використанні в якості нейропротектора ГС.Ключові слова: паклітаксел, тубулін, хіміотерапія, нейропатія, сідничий нерв, армадін, 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат, спинномозковий вузол, спинний мозок, мотонейрони, регенерація нерва, мієлін, нейропротектор, нейротоксичний вплив. Галузь – медицина.^UPaclitaxel is used in the treatment of malignant tumors of various origins. Unfortunately, 80% of patients develop distal sensory neuropathy after treatment. At the same time, the use of neuroprotective drugs did not give the desired results. The aim of our study was to establish the patterns of structural and functional changes in the sciatic nerve of rats and its motor and sensory segmental centers under the influence of paclitaxel under the conditions of correction of 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine succinate (HS). The experiment was carried out on 94 white random-bred male rats weighing 150-200 g. The experimental and control groups of rats were injected intraperitoneally with the Paclitaxel at a dose of 2 mg/kg of body weight after one day four times. After that, the animals were randomized into 2 groups of 42 animals each. In the experimental group, for the next 10 days, HS was administered intraperitoneally at a dose of 10 mg/kg. Animals of the control group were injected intraperitoneally with water for injections in an equivalent volume. The studies were performed on the 1st, 7th, 14th, 28th, 60th, 90th and 120th days of the experiment. The results of our research showed that up to the 14th day intracellular regeneration processes were observed in the sciatic nerve. On the 28th-60th day, an increase in neurofilaments and neurotubules, the appearance of young mitochondria, a decrease in periaxonal edema, and a restoration of the structure of the myelin sheath were found in myelinated nerve fibers (MNF). Morphological signs of increased protein synthesis and myelinophagy were present in neurolemocytes. Regenerative and restorative processes in the MNF on the 90th-120th day led to the recovery of the metric indicators of the MNF, approaching the intact indicators and were many times smaller than the corresponding indicators in the case of PIPN. We saw the positive neuromodulatory effect of HS by examining the segmental centers of the sciatic nerve. Thus, during the treatment by HS, activation of synthetic processes in neurons, increased activity of the granular endoplasmic reticulum, increased saturation of the neuroplasm with ribosomes and polyribosomes, a stable state of mitochondria and the appearance of their young forms, hypertrophy of the Golgi complex were observed in the cells of the anterior horns of the spinal cord. While studying the sensitive centers of the sciatic nerve in the neurons of the spinal cord nodes, we noted intracellular regeneration processes: the appearance of young mitochondria of different sizes, shapes and densities; focal moderate thickening of hyaloplasm with numerous ribosomes; hypertrophy of the Golgi complex and cisterns of the granular endoplasmic reticulum. When using HS to correct the neurotoxic effects of paclitaxel, we observed a qualitative positive effect. When conducting the von Frey test, the mechanical pain threshold on the 7th day of the experiment was 56.43% higher, compared to the control, on the 14th day – 45.59% higher, and on the 28th day – it differed by 98.16%, compared to the similar indicator in the control group of animals. Evaluating the results of the "hot plate" test in the animals of the experimental group, it was established that the manifestations of thermal hyperalgesia decreased by 39.60% on the 7th day of the experiment, and within 14 days, the manifestations of thermal hyperalgesia decreased by 63.95%. Thus, the obtained results of the morphological analysis of the sciatic nerve and its sensory and motor segmental centers are fully consistent with the data of neurophysiological studies and indicate the possibility of using HS as an effective neuroprotector in peripheral neuropathy caused by paclitaxel. For the first time, the corrective effect of 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine succinate on the dynamics, depth, reversibility and irreversibility of morpho-functional changes in the sciatic nerve during experimental PIPN was investigated. For the first time new data were obtained that after the introduction of HS against the background of experimental PIPN in the sciatic nerve, the recovery of MNF is observed, which runs through 3 periods: the first period (up to the 14th day) is characterized by a slowdown in the development of PIPN; the second period (28-60th day) is manifested by pronounced regeneration processes in the MNF; the third period (90-120 days) leads to a gradual restoration of the myeloarchitectonics of the sciatic nerve. For the first time, the neuro-glio-capillary-stromal interactions, qualitative and quantitative changes of the sensory and motor segmental centers of the sciatic nerve in the dynamics of PIPN when using HS as a neuroprotector were determined.Key words: paclitaxel, tubulin, chemotherapy, neuropathy, sciatic nerve, armadine, 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine succinate, spinal node, spinal cord, motor neurons, nerve regeneration, myelin, neuroprotector, neurotoxic effect.

Чистяков Р. С. Клінічна ефективність гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміоперфузії в комбінованому лікуванні хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового міхура високогоризику. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 22 — «Охорона здоров’я» за спеціальністю 222 — «Медицина». — Одеський національний медичний університетМОЗ України, Одеса, 2023. Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної онкологічної урології, а саме покращенню результатів лікування хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового міхура (МНІРСМ) високого ризику, шляхом застосування гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміоперфузії в ад’ювантному режимі.Мета дослідження: Підвищити ефективність лікування хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового міхура високого ризику шляхом застосування гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміоперфузії в ад’ювантному режимі після трансуретральної резекції сечового міхура.Матеріали і методи: З березня 2018 р. по січень 2021 р. в Університетській клініці Одеського національного медичного університету (УК ОНМедУ) 53 пацієнти з МНІРСМ групи високого ризику отримали в ад’ювантному режимі курс HIVEC терапії. Результати порівнювали з групою пацієнтів, які отримували ад’ювантну внутрішньоміхурову терапію вакциною БЦЖ з 2015 по 2019 рр Результати: Частота рецидивів захворювання (42,6% проти 22,6%) та прогресування (20,4% проти 7,5%) значно відрізнялася між групами БЦЖ та HIVEC терапії, відповідно. Середній час до рецидива у пацієнтів, які отримували HIVEC терапію, був значно вищим, ніж у пацієнтів групи БЦЖ: 31,5 місяця (95% ДІ: 29,1-34,0) проти 26,0 місяців (95% ДІ: 22,7-29,3) відповідно (р = 0,034). Регресійний аналіз Кокса показав, що співвідношення ризиків для HIVEС терапії проти БЦЖ терапії для БРВ через 36 місяців становило 0,48 (95% ДІ: 0,24–0,96; p=0,04). Висновок: Гіпертермічна внутрішньоміхурова хіміотерапія є безпечним варіантом лікування пацієнтів з неінвазивним раком сечового міхура високого ризику з ефективністю, порівнянною з терапією БЦЖ.^UChystiakov R. S. Clinical efectiveness of hyperthermic intravesical chemoperfusion in the combined treatment of patients with high-risk non-muscle-invasive bladder cancer. — Qualifying scientifc work as a manuscript. A thesis for Doctor of Philosophy in the feld of knowledge 22 — "Health care" by specialty 222 — "Medicine". — Odesa National MedicalUniversity MH of Ukraine, Odesa, 2023.The thesis is devoted to the current problem of oncological urology — improvement of treatment of patients with high-risk non-muscleinvasive bladder cancer (NMIBC) by using hyperthermic intravesical chemoperfusion in the adjuvant mode.Purpose: The study purposed to increase the effectiveness of treatment of patients with high-risk non-muscle-invasive bladder cancer by using hyperthermic intravesical chemoperfusion in the adjuvant mode after transurethral bladder resection.Methods: From March 2018 to January 2021, 53 patients with high-risk NMIBC underwent a HIVEC adjuvant regimen at the University Clinic of Odessa National Medical University (UC ONMedU). The results were compared with a group of patients who received adjuvant intravesical BCG therapy from 2015 to 2019. Results: The incidence of the disease recurrence (42.6% versus 22.6%) and progression (20.4% versus 7.5%) were significantly different between the BCG and HIVEC, respectively. The mean time to recurrence in patients who received HIVEC MMC was significantly higher than in patients of the BCG group: 31.5 months (95% CI: 29.1-34.0) versus 26.0 months (95% CI: 22.7-29.3), respectively (p = 0.034). Cox regression analysis showed hazard ratio for HIVEC vs BCG for the RFS at 36 months to be 0.48 (95% CI: 0.24-0.96; p=0.04). Conclusion: Hyperthermic intravesical chemotherapy with the addition of DMSO is a safe treatment option for patients with high-risk noninvasive bladder cancer with efficacy comparable to BCG therapy.