Вивчено основні показники перебігу оперативних втручань у хворих на рак стравоходу та шлунка з переходом на стравохід залежно від способу формування стравохідних анастомозів (ручного та механічного). Проаналізовано частоту та структуру післяопераційних ускладнень. Досліджено функціональні наслідки операцій залежно від методу анастомозування, зокрема: наявність стравохідного рефлюксу у вертикальному та горизонтальному положенні тіла хворих; частоту розвитку запальних ускладнень слизових оболонок в області анастомозів (анастомозиту, рефлюксу-езофагіту), рубцевих стуктур анастомозів, грануляційних розростань та рецидивів пухлини по лінії швів. Вивчено динаміку показників процесу реабілітації хворих протягом року після операції, проаналізовано віддалені результати лікування. Обгрунтовано необхідність диференційованого використання різних способів анастомозування залежно від локалізації пухлини.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання застосування внутрішньоартеріальної хіміотерапії в лікуванні хворих на рак стравоходу. Встановлено, що за найближчими та віддаленими результатами ефективність радіохіміотерапії з внутрішньоартеріальним введенням цитостатичних препаратів тотожна традиційній радіохіміотерапії з системним введенням хіміопрепаратів, але для першої є характерними більш низький рівень токсичних ускладнень та більш швидкий розвиток регресії пухлин. Наведено результати дослідження ангіографічної семіотики раку стравоходу, вивчено зміни судинного русла пухлин стравоходу під дією внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено, що цитостатичні препарати, які вводяться в організм хворих методом електрофорезу, суттєво підвищують ефективність променевої терапії у пацієнтів на неоперабельний рак стравоходу, запобігає рецидивам та метастазуванню. Виявлено, що за найближчими та віддаленими результатами ефективність радіохіміотерапії з електрофоретичним шляхом введення цитостатичних препаратів тотожна традиційній радіохіміотерапії з системним введенням хіміопрепаратів, але для першої характерним є більш низький рівень токсичних ускладнень. Суттєво удосконалено методику оцінки якості життя хворих на рак стравоходу, яким проводиться спеціальна консервативна терапія.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження раку стравоходу у населення, яке мешкає в китайській провінції Хебей, яка характеризується найвищим рівнем розповсюдження даного захворювання у світі. Вперше одночасно вивчено гентичні (делеції) й епігенетичні (метилювання) зміни того ж самого гену - FHIT. Показано, що будь-яка інактивація гена-супресора - генетична й епігенетична - призводить до розвитку захворювання. Даний факт розглянуто як експериментальне підтвердження двоударної теорії виникнення раку. Вперше за результатами аналізу здорової тканини пацієнтів розраховано частоти алелей гена FHIT й обгрунтовано припущення, що висока розповсюженість раку стравоходу у дослідженому регіоні Китаю пав'язана з високою частотою делецій цього гену.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих на ускладнені пухлинні враження стравоходу шляхом використання внурішньостравохідних дротяних стентів, що саморозширюються. Розроблено показання та протипоказанря до їх використання. Вирішено проблему стосовно ускладнень стентування та можливості проведення спеціального лікування хворих, яким встановлені стравохідні стенти. За результатами проведеного дослідження встановлено, що абсолютних показань до застосування внутрішньостравохідних стентів немає, до відносних протипоказань належать термальний стан пацієнтів і локалізація пухлин у шийному відділі стравоходу та кардіальному відділі шлунка. Застосування зазначених стентів у хворих на рак стравоходу та рак шлунка з поширенням на стравохід з дисфагією сприяє зменшенню ступеня дисфагії у середньому з 3,1 до 1,2, покращує якість життя пацієнтів. Визначено тенденцію до збільшення середньої тривалості життя з 34-х днів до 94-х. Використання стентів у хворих з непроможністю стравохідних анастомозів після радикальних операцій зменшує детальність від цього ускладнення з 71,4 % (за хірургічного лікування), або з 47,3 % (за умов консервативного лікувння) до 13,3 %. У разі рубцевих звужень анстомозів досягається відновлення прохідності за стравоходом. За умов екстратравохідних пухлин, ускладнених дисфагією та стравохідною норицею симптоматичний ефект (відновлення прохідності їжі, геметизації свищів) досягається у 95,6 % пацієнтів. Відзначено, що стентування не є протипоказанням до проведення хіміопроменевої терапії, воно створює більш безпечні умови для подальшого застосування променевої та хіміотерапії.

  Скачати повний текст

Зазначено, що лікувальний патоморфоз карциноми стравоходу після опромінення з використанням полірадіомодифікації характеризується зниженням вмісту життєздатної пухлинної паренхіми з 32,8 % (тільки променева терапія) до 14,1 % та підвищенням вмісту клітин з патологічними мітозами і клітин у стані апоптозу з 6 - 10 до 15 - 30-ти на одне поле зору мікроскопа.

  Скачати повний текст

Вивчено прогностичні фактори у випадку раку стравоходу і гастроезофагеального раку. Розроблено ефективні методики комбінованого лікування хворих на рак стравоходу з використанням різних методів передопераційної променевої терапії: з розширенням полів опромінення, сполучної радіотерапії, з застосуванням засобів радіосенсибілізації - локальної гіпертермії та сульфату міді. Розширено можливості хірургічного лікування у випадку місцево-поширеного раку стравоходу розробкою нового оперативного доступу та удосконаленням комбінованої операції. Обгрунтовано необхідність виконання хірургічних втручань у осіб літнього віку. запропоновано додаткові засоби підвищення безпеки операції. Розроблено методики імунотерапії, спрямовані на профілактику розвитку рецидиву захворювання після радикального лікування. Розвинуто методики лікування хворих із рецидивами і метастазами. Удосконалено методику індивідуального прогнозування плину захворювання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше встановлено прогностичну цінність біологічних факторів ТФР-beta та CD44 у пацієнтів з пухлинами стравоходу та кардіального відділу шлунка. Визначено, що виживаність хворих з хоча б мінімальною експресією зазначених маркерів є вдвічі кращою, ніж у хворих, в пухлинах яких їх експресія відсутня. Не виявлено прогностичного значення експресії E-кадгерину та p53 у досліджуваній групі хворих. З'ясовано, що радикальна хірургічна тактика у пацієнтів старшого віку забезпечує кращий прогноз, у порівнянні з результатами лікування відповідної групи пацієнтів молодшого віку. Встановлено, що фактор полінеоплазій є незалежним прогностичним чинником у хворих на рак стравоходу та кардіального відділу шлунка, і виживаність таких хворих є суттєво гіршою, ніж у когорті пацієнтів з пухлинами тільки цієї локалізації. Доведено, що хірургічні втручання у хворих на місцево поширений гастроезофагеальний рак, які передбачають торакоабдомінальний доступ і високий проксимальний край резекції, обумовлюють кращу виживаність таких пацієнтів.

  Скачати повний текст

На підставі результатів резекцій стравоходу встановлено, що основними причинами летальних результатів після трансплевральних резекцій стравоходу з одномоментною гастро- або єюнопластикою є респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД), зумовлений станом шоку та гнійно-септичні ускладнення внаслідок недостатності швів анастомозу або некрозу трансплантата. Відзначено, що для профілактики РДСД необхідна досконала хірургічна техніка зі скороченням часу операції, вплив на реологічні властивості крові, підтримання рівня білка в сироватці крові в межах нормальних показників, забезпечення прохідності дихальних шляхів і повне знеболення з вимкненням вегетативних рефлексів. Частота неспроможності анастомозу залежить тільки від способу його формування. Показано перевагу фомування стравохідно-шлункового анастомозу однорядним ручним швом з огорненням передньою стінкою шлунка за запропонованою методикою - відсутність розходження швів. Методом вибору езофагопластики є використання цілого шлунка, який забезпечується кров'ю після мобілізації тільки правими судинами, що не збільшує ризику розвитку некрозів трансплантата. Доведено, що у порушенні кровопостачання трансплантата після резекцій стравоходу важлива роль належить розладам мікроциркуляції та реології крові, зумовленим розвитком РДСД і дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ-синдрому). Розроблено рекомендації раціонального проведення післяопераційного періоду для профілактики розвитку РДСД і ДВЗ-синдрому одночасно є профілактикою порушення кровопостачання мобілізованого шлунка.

  Скачати повний текст