Скачати повний текст

Розроблено умови синтезу нітридів молібдену за методом внутрішнього азотування. Вивчено їх хімічні властивості (на прикладі нітридів, вилучених зі сплавів Fe - Mo, які містять 0,53 %, 2,16 % і 5,72 % Mo). Установлено, що нітриди молібдену як фази змінного складу можуть містити, окрім молібдену та нітрогену, інші елементи і, отже, мають нові хімічні властивості. Для вилучення нітридів застосовано електрохімічний потенціометричний метод. Установлено, що основною стадією гетерогенного процесу є хімічна взаємодія. З'ясовано порядок реакції за молібденом і установлено причини різної поведінки нітридів. Одержані відомості про хімічні властивості нітриду молібдену дозволяють оптимізувати хімічний склад легованих сталей з урахуванням можливості їх використання в агресивних середовищах.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення якості й довговічності дорожніх бетонів на піщано-гравійних сумішах (ПГС). Розглянуто особливості гранулометрії ПГС. Встановлено, що забруднення поверхні гравію, окатаність і наявність у складі ПГС підвищеної кількості пилувато-глинистих частинок негативно впливає на експлуатаційні властивості бетону. Запропоновано методику активації бетонної суміші для нейтралізації цих негативних явищ. Зазначено, що методи активації (механічна та хімічна) дозволяють знизити водопотребу бетонних сумішей, сприяють прискоренню твердіння, зниженню вологовтрат. Наведено рекомендації щодо застосування ПГС у дорожніх бетонах.

  Скачати повний текст

АНОТАЦІЯАгравал П.Г. Термодинаміка і фазові перетворення в багатокомпонентних аморфоутворюючих системах перехідних металів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук за спеціальністю 02.00.04 – фізична хімія. – Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, Київ, 2021.Методом високотемпературної калориметрії досліджено ентальпії змішування компонентів у розплавах систем Fe–(Ti, Zr, Hf) і Co–Cu–(Ti, Zr), Cu–Fe–(Ti, Zr, Hf), Cu–Ni–42(Ti, Hf), Cu–Ti–(Zr, Hf), Ni–Ti–(Zr, Hf). Між компонентами розплавів відбувається інтенсивна хімічна взаємодія, яка виражається в переважно від'ємних значеннях ентальпій змішування. При цьому визначну роль відіграють подвійні взаємодії, в яких роль акцептора електронів припадає на Fe, Co, Ni, Cu, а роль донора електронів – на Ti, Zr, Hf.В рамках моделі асоційованого розчину (МАР) описані термодинамічні функції змішування розплавів досліджених систем і показано, що властиві їм від'ємні відхилення від ідеальності збільшуються зі зниженням температури. Термодинамічна база даних для розплавів системи Co–Cu–Fe–Ni–Ti–Zr–Hf була використана для моделювання термодинамічних функцій змішування розплавів три-, чотири- і п'ятикомпонентної систем, і визначена залежність внесків в енергію Гіббса змішування від складу, температури і числа компонентів розплавів. В рамках МАР розраховано склад асоційованого розчину, оцінено ступінь ближнього хімічного порядку в розплавах досліджених систем і показано його зростання зі зниженням температури.В рамках CALPHAD-методу розроблені термодинамічні описи систем Ti–Zr, Cu–Ti–Zr та Cu–Ti–Hf. Створено базу параметрів моделей термодинамічних властивостей розплавів і граничних твердих розчинів на основі чистих компонентів системи Co−Cu−Fe–Ni−Ti−Zr−Hf, з використанням якої розраховані метастабільні фазові діаграми за участю переохолоджених розплавів дво-, три-, чотири- і п'ятикомпонентних систем. На підставі проведених розрахунків інтерпретовані відомі з експерименту концентраційні області утворення аморфних сплавів та прогнозовані концентраційні області аморфізації для недосліджених багатокомпонентних систем.Ключові слова: високотемпературна калориметрія, ентальпії змішування, сплави на основі заліза, кобальту, нікелю, міді, титану, цирконію і гафнію, термодинамічні властивості рідких сплавів, модель асоційованого розчину, CALPHAD-метод, стабільні та метастабільні фазові діаграми, концентраційні області аморфізації розплавів.^USUMMARYAgraval P.G. Thermodynamics and phase transformations in multicomponent glass-forming systems of transition metals. – Qualification scientific thesis as the manuscript.The thesis for the degree of Doctor of chemical sciences by specialty 02.00.04 – physical chemistry. – I. M. Frantsevich Institute for Problems of Materials Sciences, NAS of Ukraine, Kiev, 2021.The thesis is devoted to the investigation of thermodynamic properties of multicomponent melts of glass-forming systems of transition metals. Their dependence on the composition determination, temperature and number of system components was determined and factors that determine their ability to form an amorphous phase in nonequilibrium synthesis were identified. The research was also pointed to modeling of equilibrium and metastable phase diagrams with participation of supercooled melts and predicting of their concentration regions of amorphization.The enthalpies of mixing of the components in the binary Fe–Ti, Fe–Zr, Fe–Hf and in the ternary Co–Cu–Ti, Co–Cu–Zr, Cu–Fe–Ti, Cu–Fe–Zr, Cu–Fe–Hf, Cu–Ni–Ti, Cu–Ni–Hf, Cu–Ti–Zr, Cu–Ti–Hf, Ni–Ti–Zr і Ni–Ti–Hf systems were determined by high temperature calorimetry. The isotherms of integral enthalpy of mixing in the investigated systems were described using Redlich–Kister–Muggianu equation. It is shown that there is an intense chemical interaction between the components of the melts, which is expressed in the mostly negative values of the mixing enthalpies. Analysis of the topology of isotherms ofthe integral enthalpy of mixing of three-component melts at 1873 K indicates that pair interactions play a significant role in the considered systems. The role of electron acceptor in the interaction belongs to the Fe, Co, Ni, Cu, and the role of electron donor belongs to the Ti, Zr, Hf. Within the framework of the associated solution model (ASM), the thermodynamic mixing functions of melts of the investigated systems were described over the entire composition range and in a wide temperature range, and it was shown that the inherent for them mostly negative deviations from idealityincrease with decreasing temperature. A thermodynamic database that describes the functions of glass-forming melts of the Co–Cu–Fe–Ni–Ti–Zr–Hf system is created. This database is based on self-consistent parameters ASM and mathematical models for melts of 21 binary and 16 ternary systems. The obtaineddatabase has been used for modeling of the temperature and concentration dependences of the thermodynamic mixing functions of liquid alloys of thequaternary Cu–Ni–Ti–Zr, Cu–Ni–Ti–Hf, Cu–Ni–Zr–Hf, Cu–Ti–Zr–Hf, Ni–Ti–Zr–Hf and the quinary Cu–Ni–Ti–Zr–Hf systems and for calculation of thermodynamic functions of mixing of 21 equiatomic quinary liquid alloys of the Co–Cu–Fe–Ni–Ti–Zr–Hf system.The composition of the associated solution was calculated within the framework of ASM and the degree of short-range chemical order was estimated asthe total molar fraction of Σxаssoc associates in the melts of two-, three-, four- and five-component systems. It was shown that the degree of the short-range chemical order in the melts of glass-forming systems is significant and increases with decreasing of temperature. Using the empirical rule, the concentration regions of amorphization for Cu–Ti–Zr, Cu–Ni–Ti, Cu–Ni–Zr Cu–Ni–Hf and Ni–Ti–Zr melts were interpreted, and the concentration regions of amorphization were predicted for Co–Cu–Ti, Co–Cu–Zr, Co–Cu–Hf, Cu–Fe–Ti, Cu–Fe–Zr, Cu–Fe–Hf, Cu–Ti–Hf, Cu–Zr–Hf, Ni–Ti–Hf, Ni–Zr–Hf, Cu–Ni–Ti–Hf, Cu–Ni–Ti–Zr, Cu–Ni–Zr–Hf, Cu–Ti–Zr–Hf, Ni–Ti–Zr–Hf and Cu–Ni–Ti–Zr–Hf melts. Within the framework of the CALPHAD method, a thermodynamic description of the Cu–Ti–Hf system has been performed for the first time, and newthermodynamic descriptions of the Ti–Zr and Cu–Ti–Zr systems have been developed.Within the framework of the CALPHAD method, a database of parameters of models of thermodynamic properties of melts and boundary solid solutionsbased on pure components for the multicomponent Co–Cu–Fe–Ni–Ti–Zr–Hf system was developed. The database contains information on the parameters of models of thermodynamic properties of liquid alloys and solid solutions of twenty-one binary systems and sixteen ternary systems. The parameters of the models of excess Gibbs energy presented in the database were used for the calculation of metastable phase transformations with the participation of supercooled liquid alloys and boundary solid solutions of the binary Fe–(Ti, Zr,Hf) systems and of the ternary Co–Cu–(Ti, Zr, Hf), Cu–Fe–(Ti, Zr, Hf), Cu–Ni–(Ti, Zr, Hf), Cu–Ti–(Zr, Hf), Cu–Zr–Hf, Ni–Ti–(Zr, Hf), Ni–Zr–Hf systems.Keywords: high-temperature calorimetry, enthalpies of mixing, alloys based on iron, cobalt, nickel, copper, titanium, zirconium and hafnium, thermodynamicproperties of liquid alloys, associated solution model, CALPHAD method, stable and metastable diagrams, concentration regions of amorphization of melts

За результатами проведеного комплексного випробування, виявлено серію нових біологічно активних сполук серед неописаних раніше 3-, 4-, 5-три-заміщених-1,2,4-триазол-3-тіонів. Запропоновано нові, а іноді оптимізовано відомі умови перебігу ряду хімічних перетворень, досліджено фізико-хімічні властивості синтезованих речовин та виявлено ряд сполук з високими показниками біологічних властивостей. Встановлено ряд закономірностей між будовою молекул сполук та показниками активностей. Для ряду водорозчинних похідних 1,2,4-триазолу досліджено протизапальну активність. Виявлено «сполуку-лідер», для якої вивчено протизапальну дію на моделі експериментального панкреатиту у щурів. Експериментально вивчено вплив морфоліній 2-((5-(3-фторфеніл)-1,2,4-триазол-4-аміно-3-ілтіо)ацетату на ріст, розвиток та врожайність сорго зернового в польових умовах. Встановлено позитивний вплив сполуки на показники врожайності сорго зернового відповідно до контрольної групи. За результатами проведених досліджень здійснено підтвердження якості субстанції 3-(3-флуорофеніл)-6-(4-метоксифеніл)-7Н-[1,2,4]-триазоло-[3,4-b][1,3,4]тіадіазину (4.66) відповідно до вимог ДФУ за допомогою аналітичних методик якісного та кількісного визначення. Для субстанції 3-(3-флуорофеніл)-6-(4-метоксифеніл)-7Н-[1,2,4]-триазоло-[3,4-b][1,3,4]тіадіазину (4.66) розроблено та затверджено у встановленому порядку технічні умови «3-(3-флуорофеніл)-6-(4-метоксифеніл)-7Н-[1,2,4]-триазоло-[3,4-b][1,3,4]тіадіазин чистий» ТУ У 20.1-42067827-002:2021, лабораторна методика синтезу напівпродукту та кінцевої субстанції, а також дослідно-виробничий технологічний регламент виробництва субстанції.^UThe presented dissertation work is a complex fundamental research. According to the results of a comprehensive test, a series of new biologically active compounds were identified among the new 3-, 4-, 5-trisubstituted-1,2,4-triazole-3-thions. New, and sometimes optimized, known conditions for a number of chemical transformations have been proposed, physicochemical properties of synthesized substances have been studied, and a number of compounds with high biological properties have been identified. A «leader compound» was identified, for which the anti-inflammatory effect was studied in a model of experimental pancreatitis in rats. The effect of morpholine 2-((5-(3-fluorophenyl)-1,2,4-triazole-4-amino-3-ylthio)acetate on the growth, development and yield of grain sorghum in the field was experimentally studied grain sorghum yield indicators in relation to the control group. According to the results of the research, the quality of the substance 3-(3-fluorophenyl)-6-(4-methoxyphenyl)-7H-[1,2,4]-triazolo-[3,4-b][1,3,4]-thiadiazine (4.66) in accordance with the requirements of the SPU using analytical methods of qualitative and quantitative determination. For the substance 3-(3-fluorophenyl)-6-(4-methoxyphenyl)-7H-[1,2,4]-triazolo-[3,4-b][1,3,4]thiadiazine (4.66) developed and approved in the prescribed manner technical conditions (TU) «3-(3-fluorophenyl)-6-(4-methoxyphenyl)-7H-[1,2,4]-triazolo-[3,4-b][1,3,4]-thiadiazine pure» TU U 20.1-42067827-002: 2021, laboratory method of synthesis of intermediate product and final substance, as well as research and production technological regulation of substance production.

Досліджено фізико-хімічні реакції фенольних сполук та їх сумішей у складі рослинних екстрактів з пероксильними радикалами етилбензолу, соняшникової олії та дифенілпікрилгідразилом. Встановлено, що природні орт-поліфеноли є одними з найбільш ефективних антиоксидантів. Зазначено, що кількість і хімічна структура даних поліфенольних сполук у складі біологічно-активних речовин рослин визначає антиоксидантні властивості одержаних з них екстрактів. Визначено оптимальні умови екстрагування фенольних сполук з рослинної сировини. Доведено, що реакційна здатність природних фенолів у реакції з пероксирадикалами, у разі відсутності стеричних ефектів, визначається двома основними факторами: термодинамічним - міцністю зв'язку, що розкривається та полярним - здатністю молекул віддавати електрони та утворювати з пероксирадикалами у перехідному стані структури з розділенням заряду. Досліджено, що висока активність орто-поліфенолів у реакції з пероксирадикалами етилбензолу пояснюється низькими значеннями міцностей зв'язків реакційних центрів та енергій вищих зайнятих молекулярних орбіталей молекул. Встановлено залежності між кінетичними параметрами антирадикальної активності даних рослинних фенолів та їх електронною будовою у вигляді двофакторного кореляційного рівняння, що дозволяє у ряді неутруднених фенолів передбачати їх антирадикальну та антиоксидантну активності. Вивчено особливості хемілюмінесценції, що спостерігаються у процесі інгібованого природними фенолами окисненні етилбензолу та соняшникової олії. Встановлено, що реакція між фено- та пероксильним радикалами може бути джерелом хемілюмінесцентного світіння. Показано, що основні закономірності у зміні антиоксидантної активності даних фенолів і рослинних екстрактів, встановлені у процесі окиснення модельної системи (етилбензол), зберігаються і у разі переходу до природної системи (соняшникової олії).

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук (доктора філософії) зі спеціальності 05.17.07 – хімічна технологія палива та паливно–мастильних матеріалів (161 – Хімічні технології та інженерія) – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», спеціалізована вчена рада Д 08.084.05 при Національній металургійній академії України, Дніпро, 2020. Вперше досліджено вплив складу полідисперсних систем на їх поведінку при підготовці до газифікації: час висипання, кут природного укосу та насипну густину при випусканні з бункеру, а також залипання при змішуванні.Розроблені математичні та графічні залежності впливу витрати повітря від 0,0005 до 0,004 м3/хв та температури 400 до 500 °С на значення констант швидкості та енергії активації, виходу твердого залишку, сконденсованих та газоподібних продуктів при газифікації полідисперсних систем. Розроблено принципову технологічну схеми газифікації полідисперсних систем кам'яновугільного походження, яка може бути рекомендована до впровадження. Основними елементами технологічної схеми є масозмішувач, піч та електроконвертор. Встановлено, що з точки зору витрати електроенергії, оптимальний розмір вуглецевої насадки для електроконвертору становить 10–13 мм та визначено, що витрата вуглецевої насадки (коксу) в процесі газифікації становить 0,014 % від загальної маси наважки, або 0,575 % від маси конвертованої сировини. Встановлено, що при використанні пропонованого способу газифікації полідисперсних систем кам'яновугільного походження можна отримати газ, теплота згоряння якого в 1,62–2,47 рази вища за теплоту згоряння газу, отриманого від газифікації за методом Lurgi.Основні теоретичні положення та експериментальні дані дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах «Хімічної технології переробки нафти і газу» Національного університету «Львівська політехніка», «Металургійного палива та вогнетривів» Національної металургійної академії України та «Технології переробки нафти, газу та твердого палива» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».Ключові слова: полідисперсна система, кам'яновугільні фуси, буре вугілля, шкаралупа волоського горіха, газифікація, електроконверсія, генераторний газ^UThe dissertation for obtaining the scientific degree of the candidate oftechnical sciences ( doctor of philosophy ) in specialty 05.17.07 « C hemica ltechnology o f fuel and fuel and lubricants» (161 Chemical technology andengineering National Technical University « Kharkiv Polytechnic Institute » ,specialized academic council D 08.084.05 at the National Metallurgical Academyof Ukraine, Dnipro , 20 2 0For the first time, the influence of the composition of polydisperse systemson their behavior in preparation for gasification was studied: pouring time, naturalslope angle and bulk density when discharged from the hopper, as well as stickingduring m ixing.Mathematical and graphical dependences of air flow influence from 0.0005to 0.004 m 3 min and temperature 400 to 500 ° С on the values of rate constants and activation energy, solid residue yield, condensed and gaseous products duringgasifi cation o f polydisperse systems we re developed.A basic technological scheme of gasification of polydisperse systems of coalorigin were developed, which can be recommended for implementation. The mainelements of the technological scheme are a mass mixer, furnace and electric alconverter.It is established that from the point of view of electricity consumption, theo ptimal size of the carbon packing for the electroconverter is 10 13 mm and it isdetermined that the consumption of the carbon packing (coke) in the ga sificationprocess is 0.014 % of the total weight of a portion, or 0.575 % of the convertedmass.It is established that when using the proposed method of gasification ofpolydisperse systems of coal origin, it is possible to obtain a gas whose combustionheat is 1.62 2.47 times higher than the heat of combustion of gas obtained fromgasification by the Lurgi method.The main theoretical provisions and experimental data of the dissertation areused in the educational process at the departments of « Chemical T echnology of Oiland G as Processing » of the Lviv Polytechnic National University , « Metallur gicalFuel and Refractory » of the National Metallurgical Academy of Ukraine and « O ilProcessing, Gas and Solid F uel s Technology » of National Technical University« K harkiv Polytechnic Institute »Key words:polydisperse system, heavy coal tars, lignite, walnut shell, gasification, electrical conversion, producer gas

Досліджено лексичне, граматичне та наративне втілення концепту РІВНОВАГА в сучасних американських оповіданнях. Встановлено, що відображення даного концепту за допомогою лексичних і граматичних засобів обумовлено його безпосереднім зв'язком з тілесним досвідом людини. Виявлено, що в аналізованій художній прозі мовне позначення початкової рівноваги, її порушення й відновлення спрямоване на розкриття образу персонажа як сукупності антропоморфних властивостей, які створюють у читача ефект учасника художнього дійства. Висвітлено динаміку фізичних і психічних станів персонажів, а також їх соціальної взаємодії у контексті конфлікту, що надає образу персонажа ефекту об'ємності та реалістичності. Наявність, втрату або відновлення персонажами різних видів рівноваги подано в аналізованих оповіданнях покомпонентно: іменники позначають джерело втрати або відновлення рівноваги, дієслова вказують на соматичніть і силовий компонент, які пов'язують втрату та відновлення рівноваги з дією зовнішніх чинників, а прикметники та прислівники - на вертикальність, яка є прямовисною поставою як основа рівноваги. Взаємодію зазначених лексичних засобів на рівні тексту подано інваріантною та варіативними наративними схемами.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності одержання та синтезу на основі діанових епоксидних смол марок ЕД-20 та ЕД-22, полігліциділфенолоформальдегідної смоли, ациклічної смоли УП-632 та N,N,N',N' - тетрагліциділметилендіаніліну пероксидних похідних за присутності четвертинних солей амонію (ЧСА). Модифікаторами епоксидних смол визначено гідропероксид третбутилу, гідропероксид ізопропілбензолу, 1,1-диметил-2-фенілметилгідропероксид та 1,1,3-триметил-3-фенілпропілгідропероксид. Використано бензилтриетиламоній хлористий,тетрабутиламоній бромистий, тетрабутиламоній йодистий, цетилтриетиламоній бромистий та тетраметиламоній йодистий як ЧСА. Доведено, що реакція між епоксидною смолою та гідропероксидом відбувається з достатньою швидкістю за температури 323 К у середовищі толуолу та кількості гідропероксиду 1 моль його в розрахунку на 1 г-екв. епоксидної групи смоли та вмісті ЧСА 15,0 і гідроксиду калію (КОН) - 12,5 % моль. Запропоновано схему реакції одержання пероксидних олігомерів і виведено кінетичне рівняння процесу. Структуру синтезованих сполук підтверджено хімічними та спектральними методами аналізу. З використанням методу комплексного термічного аналізу встановлено основні закономірності розкладу синтезованих олігомерів. Пероксидні похідні епоксидних смол вивчено в процесах структурування полімерних композицій на базі нафтополімерних смол та низькомолекулярного полібутадієнового каучуку "Krasol-LB".

  Скачати повний текст

В сучаснійелектрохімічній науці велика кількість робот пов'язана із одержанням тадослідженням фізико-хімічних та функціональних властивостей покриттів. Перспективністьвикористання таких покриттів у багатьох сферах промислової діяльностіпов'язана з унікальним поєднанням властивостей матеріалів цього класу,таких як твердість, жароміцність, хімічна стійкість, електрокаталітичнаактивність, стійкість до зношування, магнітна проникність. Дисертаційна робота направлена на розробку технології одержання композиційного покриття Со-Мо-ТіО2 з підвищеними функціональними властивостями. Об'єкт дослідження – процеси електрохімічного одержання покриттів Со-Мо і Со-Мо-ТіО2 з комплексних електролітів. Предметом дослідження є технологічні параметри та кінетичні закономірності електроосадження функціональних покриттів Со-Мо та Со-Мо-ТіО2 з аміачно-трилонатних електролітів.У дисертаційній роботі вирішена науково-практична задача розробки процесів електрохімічного одержання покриттів з підвищеними функціональними властивостями. науковопрактична задача розробки процесів електрохімічного одержання покриттів зпідвищеними функціональними властивостями.Метою роботи є розробка технологіїодержання композиційного покриття Со-Мо-ТіО2 з підвищенимифункціональними властивостями.Дослідження здійснені за допомогою як класичних, так і принципово нових сучасних методів: кінетику катодного відновлення досліджували методом лінійної вольтамерометрії (ЛВА) і імпедансної спектроскопії; фазовий склад осадів визначали за даними рентгенофазового аналізу (РФА), морфологію поверхні та елементний склад отриманих зразків вивчали за допомогою скануючого електронного мікроскопа (СЕМ); мікротвердість покриттів визначали за Вікерсом; каталітичну активність покриттів тестували на реакції виділення водню; корозійну поведінку вивчали методоми імпедансної спектроскопії та поляризаційного опору. Наукова новизна отриманих результатів:– запропонований аміачно-трилонатний електроліт дляелектроосадження композиційного покриття Со-Мо-ТіО2 з можливістюкеруванням функціональними властивостями одержаних осадів;– за допомогою визначеної величини енергії активації впершевстановлені лімітуючі стадії осадження покриттів Со-Мо та Со-Мо-ТіО2;– на основі досліджень кінетичних залежностей процесу осадженнякомпозиційного покриття Со-Мо-ТіО2 з аміачно-трилонатного електролітувперше запропонований механізм його формування;– виявлений зв'язок між режимом електрохімічного осадження іструктурою та складом композиційного покриття Со-Мо-ТіО2, одержаного заміачно-трилонатного електроліту;– вперше показана роль діоксиду титану як модифікуючої добавки длязабезпечення функціональних властивостей покриття і встановлений зв'язокміж складом і структурою осаду та його мікротвердістю, каталітичноюактивністю і корозійною стійкістю;– вперше встановлені технологічні показники електроосадженнякомпозиційного покриття та запропонована карта технологічного процесуйого одержання.Практична цінністьдисертаційної роботи полягає у використанні її результатів:– в Харківській філії ПАО «Укрнафтохімпроект» (м. Харків) –дослідно-промислові випробування зразків з металопокриттям Со-Моодержаних електрохімічним способом;– в Національному технічному університеті «Харківськийполітехнічний інститут» при розробці і впровадженню в навчальний процескафедри «Технічна електрохімія» технологічної інструкції одержанняпокриття Со-Мо-ТіО2.^UIn the modernelectrochemical science, a large number of robots are associated with obtaining andstudy of physicochemical and functional properties of coatings. Perspectiveuse of such coatings in many areas of industrial activityassociated with a unique combination of properties of materials of this class,such as hardness, heat resistance, chemical resistance, electrocatalyticactivity, wear resistance, magnetic permeability. The dissertation work is directed on development of technology of reception of a composite covering of Co-Mo-TiO2 with the raised functional properties. The object of research is the processes of electrochemical production of Co-Mo and Co-Mo-TiO2 coatings from complex electrolytes.The subject of the study is the technological parameters and kinetic patterns of electrodeposition of functional coatings Co-Mo andCo-Mo-TiO2 from ammonia-trilonate electrolytes. In the dissertation work the scientific and practical problem of development of processes of electrochemical reception of coverings with the raised functional properties is solved. scientific and practical task of developing processes of electrochemical production of coatings fromincreased functional properties.The purpose of the work is to develop technologyobtaining a composite coating of Co-Mo-TiO2 with elevatedfunctional properties.The research was carried out using both classical and fundamentally new modern methods: the kinetics of cathodic reduction were studied by linear voltammetry (LVA) and impedance spectroscopy; the phase composition of the precipitates was determined according to X-ray phase analysis (X-ray diffraction), the surface morphology and elemental composition of the obtained samples were studied using a scanning electron microscope (SEM); the microhardness of the coatings was determined by Vickers; the catalytic activity of the coatings was tested for hydrogen evolution reactions; corrosion behavior was studied by impedance spectroscopy and polarization resistance. Scientific novelty of the obtained results:- the proposed ammonia-trilonate electrolyte forelectrodeposition of composite coating Co-Mo-TiO2 with the possibilitymanagement of functional properties of the received sediments;- using a certain amount of activation energy for the first timethe limiting stages of deposition of Co-Mo and Co-Mo-TiO2 coatings have been established;- based on studies of the kinetic dependences of the deposition processcomposite coating of Co-Mo-TiO2 from ammonia-trilonate electrolytethe mechanism of its formation is offered for the first time;- the connection between the mode of electrochemical deposition andstructure and composition of the composite coating Co-Mo-TiO2, obtained fromammonium trilonate electrolyte;- the role of titanium dioxide as a modifying additive forensuring the functional properties of the coating and the established connectionbetween the composition and structure of the sludge and its microhardness, catalyticactivity and corrosion resistance;- for the first time technological indicators of electrodeposition are establishedcomposite coating and the proposed map of the technological processits receipt.Practical valuedissertation work is to use its results:- in the Kharkiv branch of PJSC Ukrnaftohimproekt (Kharkiv) -experimental and industrial tests of samples with metal coating Co-Moobtained by electrochemical method;- at the National Technical University "KharkivPolytechnic Institute "in the development and implementation of the educational processDepartment of "Technical Electrochemistry" technological instructions for obtainingCo-Mo-TiO2 coating.

Науково обгрунтовано створення гелеподібних лікарських засобів на основі гідрогелю метилкремнієвої кислоти, який застосовується у медичній практиці як ентеросорбент під назвою "Ентеросгель" (ЕГ). Розглянуто пружно-пластично-в'язкі властивості ЕГ, виявлено критеріальні значення основних структурно-механічних характеристик: еластичності, в'язкості, періоду релаксації, які є контрольними показниками фізико-хімічної стабільності ЕГ в умовах виробництва та зберігання гелів. Розроблено оптимальні склади і технологічні схеми виробництва трьох лікарських гелів: "Адаптогель" - адаптогенний засіб для дорослих і дітей, "Батоксидин" - антимікробний препарат для лікування гнійно-запальних процесів порожнини рота, інфікованої золотистим стафілококом, "Хлодиксан" - комбінований протизапальний засіб для використання у стоматологічній практиці під час лікування гнійно-запальних процесів.

  Скачати повний текст

АНОТАЦІЯВінніченко І.М. «Удосконалення масообмінних процесів у культуральних середовищах зі змінними осмотичними тисками в харчових і мікробіологічних виробництвах» – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі виробництва та технологій за спеціальністю 181 Харчові технології. – Націо¬нальний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки України, Київ, 2021.Дисертація присвячена удосконаленню масообмінних процесів в культуральних анаеробних середовищах на стадіях їх зброджування з метою пошуку можливостей інтенсифікації їх перебігу за рахунок внутрішніх енергетичних потенціалів газорідинних систем і розширення меж бактеріостатичних ефектів в технологіях виробництва етилового спирту.У вступі розкрито сучасний стан науково-прикладної проблеми, визначено актуальність, мету, завдання дослідження, наукову новизну і практичну цінність роботи, особистий внесок здобувача, апробацію, наведено інформацію про структуру дисертації.У розділі 1 виконано аналіз особливостей анаеробних процесів бродіння з врахуванням їх мікробіологічного забезпечення, технологій стабілізації осмотичних тисків та їх реалізації в апаратурному забезпеченні з врахуванням гідродинаміки газорідинних середовищ.Розділ 2 стосується об'єктів, методів і результатів перевірки висунутих гіпотез і правомірності зроблених припущень.Наведено інформацію щодо розробки і експериментальної перевірки гіпотези про взаємозв'язки параметрів процесу бродіння і перспектив закритичного бродіння. У розділі 3 виконано дослідження по визначенню співвідношень енергетичних і матеріальних потоків в усталених і перехідних процесах анаеробного бродіння з відповідними математичними формалізаціями.Показано, що першопочатковим джерелом є хімічна енергія цукрів, яка підлягає мікробіологічним трансформаціям з визначеними співвідношеннями у формі вільної енергії Гіббса і теплоти переходу від АТФ до АДФ із залишком теплової енергії у кількості 169 кДж/(моль глюкози).Показано, що синтез діоксиду вуглецю дріжджовими клітинами і створення диспергованої газової фази в рідинній в гравітаційному полі у формі гідростатичних тисків, законів Архімеда і Генрі створює джерело механічної енергії в проявах потенціальної і кінетичної енергій.У розділі 4 наведено інформацію, яка стосується динаміки осмотичних тисків. Виконано аналіз явищ осмотичних тисків в розбавлених розчинах, запропоновано методики їх розрахунків із застосуванням принципу суперпозиції з оцінкою динаміки їх трансформацій.Показано, що присутність циркуляційних контурів в умовах існування гідростатичних тисків супроводжуються процесами активної десатурації і сатурації середовищ, що визначає наявність і діапазони осциляцій осмотичних тисків по складовій, створюваній розчиненим діоксидом вуглецю.Розділ 5 присвячений регуляторній ролі фізичних факторів в процесах анаеробного бродіння і можливостям їх застосування.Узагальнено причинно-наслідкові зв'язки, що стосуються енергоматеріальних балансів і співвідношень на основі закономірності Гей-Люссака з визначенням динаміки синтезу спирту та діоксиду вуглецю і осмотичних тисків; генерування теплоти бродіння, температурної стабілізації середовищ і складових циркуляційних контурів за конвективного перемішування; утворення дисперсної газової фази, газоутримувальної здатності з відповідними енергетичними потенціалами.Визначені взаємозв'язки між динамікою бродіння і осмотичними тисками вказують на доцільність використання технологій докритичного бродіння за значеннями осмотичних тисків.Одержані математичні формалізації при оцінці енергетичних потенціалів ґрунтуються на параметрах газоутримувальної здатності.Експериментальна перевірка підтвердила гіпотези щодо комплексних позитивних впливів змінних тисків в системі на осмотичні тиски, інтенсивність процесів масопередачі, виведення середовищ із станів насичення на СО2 за рахунок створення умов десатурації і сатурації в наближенні до положень дискретно-імпульсних технологій.Ключові слова: бродіння, анаеробні процеси, енерго- масообмін, культуральні середовища, інтенсифікація, енергетичний потенціал, осмос, термодинаміка, мікроорганізми.^UANNOTATIONVinnichenko I.M. «Improving mass transfer processes in Culture media with variable osmotic pressures in food and microbiological industries» – Qualification scientific work on rights of the manuscript.Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the field of manufacturing and technology in the specialty 181 Food Technology – National University of Food Technologies of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2021.The dissertation is devoted to the improvement of mass transfer processes in cultural anaerobic media at the stages of their fermentation in order to find opportunities to intensify their flow due to internal energy potentials of gas-liquid systems and expanding bacteriostatic effects in ethyl alcohol production technologies.The introduction reveals the current state of scientific and applied problems, defines the relevance, purpose, objectives of the study, scientific novelty and practical value of the work, personal contribution of the applicant, testing, provides information about the structure of the dissertation.Section 1 analyzes the features of anaerobic fermentation processes, taking into account their microbiological support, technologies for stabilizing osmotic pressures and their implementation in hardware, taking into account the hydrodynamics of gas-liquid media.Section 2 deals with the objects, methods and results of testing hypotheses and the validity of assumptions.Information on the development and experimental testing of the hypothesis about the relationship between the parameters of the fermentation process and the prospects of supercritical fermentation.In Section 3, a study was performed to determine the ratios of energy and material flows in the steady-state and transient processes of anaerobic fermentation with the corresponding mathematical formalizations.It is shown that the initial source is the chemical energy of sugars, which is subject to microbiological transformations with certain ratios in the form of free Gibbs energy and heat of transition from ATP to ADP with a residual thermal energy of 169 kJ/(mol of glucose).It is shown that the synthesis of carbon dioxide by yeast cells and the creation of a dispersed gas phase in a liquid in a gravitational field in the form of hydrostatic pressures, the laws of Archimedes and Henry creates a source of mechanical energy in the manifestations of potential and kinetic energies.Section 4 provides information on the dynamics of osmotic pressures. The analysis of the phenomena of osmotic pressures in dilute solutions is performed, the methods of their calculations with the application of the superposition principle with the estimation of the dynamics of their transformations are offered.It is shown that the presence of circulating circuits in the conditions of hydrostatic pressures is accompanied by processes of active desaturation and saturation of media, which determines the presence and ranges of oscillations of osmotic pressures on the component created by dissolved carbon dioxide.Section 5 is devoted to the regulatory role of physical factors in the processes of anaerobic fermentation and the possibilities of their application.The causal relations concerning energy-material balances and relations on the basis of Gay-Lussac regularity with definition of dynamics of synthesis of alcohol and carbon dioxide and osmotic pressures are generalized; generating heat of fermentation, temperature stabilization of media and components of circulating circuits by convective mixing; formation of dispersed gas phase, gas holding capacity with corresponding energy potentials.Certain relationships between the dynamics of fermentation and osmotic pressures indicate the feasibility of using subcritical fermentation technologies for osmotic pressures.The obtained mathematical formalizations in the estimation of energy potentials are based on the parameters of gas holding capacity.Experimental verification confirmed the hypotheses about the complex positive effects of variable pressures in the system on osmotic pressures, the intensity of mass transfer processes, removal of media from states of saturation to CO2 by creating conditions for desaturation and saturation in approach to discrete-pulse technologies.Key words: fermentation, anaerobic processes, energy mass transfer, culture environments, intensification, energy potential, osmosis, thermodynamics, microorganisms.

Встановлено, що за низького вмісту Cr(VI) в іоніті порядок коефіцієнта дифузії порівняний з коефіцієнтами самодифузії одно- і двовалентних катіонів у слабозшитих аніонообмінних смолах. Вивчено будову, структурно-сорбційні властивості та спрямований вплив умов синтезу для досягнення необхідного комплексу властивостей мембран, важливих для практичного застосування, таких як хімічна стабільність і зарядова селективність. Розроблено електроміграційний метод для визначення рухливості сорбованих іонів в іонітах з урахуванням внеску мембрани в загальний опір системи іоніт - розчин - мембрана.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню закономірностей впливу тугоплавких добавок (Cr3C2, CrB2, Mo2C, MoSi2, WC, WSi2, W2B5 SiC, HfC, TaC) та технологій отримання (гаряче пресування, вакуумне спікання та комбінована технологія) на формування структурно-фазового складу та властивостей кераміки на основі дибориду цирконію. Особлива увага приділяється системі ZrB2-SiC, як найбільш перспективній для практичного використання. Термодинамічні розрахунки для прогнозування складу композиційної кераміки на основі ZrB2 показали, що додавання карбідів (VC, NbC, TiC, HfC, TaC, Mo2C, WC) та силіцидів (WSi2, MoSi2) призводить до взаємодії між компонентами. У випадку додавання силіцидів взаємодія відбувається з утворенням стабільного бориду добавки (WB, MoB). При додаванні карбідної складової взаємодія відбувається, у першу чергу, із оксидами (ZrO2, B2O3), які знаходяться на поверхні дибориду цирконію, що призводить до утворюється ZrC та бориду добавки. Здатність до відновлення оксидів зростає в ряді VC > NbC > TiC > HfC > TaC > Mo2C > WC. Результати термодинамічних розрахунків підтверджено експериментальними дослідженнями. У роботі методом гарячого пресування отримували композити на основі дибориду цирконію з добавками Cr3C2, CrB2, Mo2C, MoSi2, WC, WSi2, W2B5 у кількості 3–20 об.%. У результаті вивчення структури композиційних матеріалів показано, що додавання вже 5 об.% карбіду (Cr3C2, Mo2C, WC) активує процес спікання за рахунок взаємодії між компонентами з утворенням нових тугоплавких сполук. Карбідні добавки (Cr3C2, WC, Mo2C), які безпосередньо вводились у шихту, відсутні в структурі отриманого матеріалу. Натомість, за рахунок реакції взаємодії карбіду із оксидом цирконію, який виступає в ролі домішки, утворюються тверді розчини на основі карбіду цирконію, які є найбільш термодинамічно стабільними фазами. При додаванні силіцидних добавок (WSi2 чи MoSi2) спостерігається утворення WB чи MoB, SiC та легкоплавких прошарків на основі SiO2. При додаванні CrB2 чи W2B5 утворюються тверді розчини на основі ZrB2. Незалежно від виду добавки на границі зерен дибориду цирконію відбувається утворення твердих розчинів на його основі з формуванням структури ядро-оболонка, що підтверджено за мікрорентегноспектральним аналізом (МРСА) та методами рентгенівської дифракції (РФА). Міцність кераміки ZrB2–тугоплавка сполука при кімнатній температурі становила 500–600 МПа. При підвищенні температури випробування до 1800 °С міцність матеріалів знижується до 180 МПа у випадку силіцидних добавкок (MoSi2, WSi2), у той час як при введенні карбідних добавок (Mo2C, WC) міцність становить від 240 до 600 МПа. Така різниця пов’язана із структурою та фазовим складом: у матеріалах із силіцидними добавками на границях зерен присутні легкоплавкі фази, а додавання карбідів зменшує їх кількість та сприяє утворенню більш тугоплавких сполук ZrC, MeB (MoB, WB) на границях зерен, що ускладнює рух тріщини під час руйнування. Встановлено залежність стійкості до окиснення від вмісту добавки для композиційних керамік систем ZrB2–MeC та ZrB2–MeВ2 Оптимум корозійної стійкості кераміки досягається при ~5 об.% добавки MeC або MeВ2. Менший вміст добавки не дозволяє повністю ущільнити матеріал, більший вміст (від 5 об.%) призводить до утворення кратерів та тріщин в окалині за рахунок нижчої стійкості до окиснення добавки Cr3C2, CrB2, Mo2C,WC чи W2B5. Силіцидні добавки підвищують стійкість до окиснення кераміки на основі ZrB2 за рахунок утворення на поверхні стабільного боросилікатного скла, що забезпечує нормальну роботу композиту при температурі 1500 °С протягом 50 год. При введені до дибориду цирконію добавок карбідів (Mo2C, WC) чи боридів (CrB2, W2B5) на поверхні композитів не утворюється захисна плівка, тому вони можуть працювати при температурі 1500 °С до 5 год. У роботі апробовано ідею про створення кераміки на основі дибориду цирконію з високими показниками жаростійкості та жароміцності за рахунок одночасного введення добавок силіциду молібдену (MoSi2), як найбільш жаростійкого компонента, та карбіду вольфраму (WC), як найбільш жароміцного. Виявлено, що в процесі отримання композиційних матеріалів системи ZrB2–MoSi2–WC відбувається хімічна взаємодія між компонентами, що призводить до утворення нових фаз (Mo, W)B, (Zr, Mo, W)B2 та присутність оксидів ZrO2 та SiO2). Встановлено, що вміст 15 об.% MoSi2 у композиті ZrB2–MoSi2–WC забезпечує стійкість до окиснення (10 мг/см2), але при цьому зменшує жароміцність (145 ± 35 МПа). У результаті зменшення вмісту MoSi2 до 7,5 об.% жароміцність підвищується (175 ± 28 МПа), однак це призводить до погіршення жаростійкості (15 мг/см2). Вміст 5 об.% WC не призводить до повного очищення матеріалу ZrB2–MoSi2–WC від оксидних фаз, а тому не вдається забезпечити необхідний рівень високотемпературної міцності (>300 МПа).^UThe thesis is devoted to the research of the regularities of the influence of refractory compounds (Cr3C2, CrB2, Mo2C, MoSi2, WC, WSi2, W2B5, SiC, HfC, TaC) and technologies of obtaining (hot pressing, pressureless sintering and combined technology) on the formation of structural phase composition and properties of ceramics based on zirconium diboride.Thermodynamic calculations for predicting the phase composition of composite ceramics based on ZrB2 showed that the addition of carbides (VC, NbC, TiC, HfC, TaC, Mo2C, WC) or silicides (WSi2, MoSi2) leads to interactions between components. In the case of the addition of silicides, the interaction occurs with the formation of a stable mono boride (WB, MoB). The carbide additive interacts with oxides (ZrO2, B2O3) located on the surface of zirconium diboride, which leads to the formation of ZrC and monoboride. The ability to reduce oxides increases in the range VC> NbC> TiC> HfC> TaC> Mo2C> WC.The results of thermodynamic calculations were confirmed by experimental studies. Composites based on zirconium diboride with the addition of Cr3C2, CrB2, Mo2C, MoSi2, WC, WSi2, W2B5 in the amount of 3–20 vol% were prepared by hot pressing. As a result of studying the structure of composite materials it is shown that the addition of 5 vol.% carbide (Cr3C2, Mo2C, WC) activates the sintering process due to the interaction between the components with the formation of new refractory compounds. The initial carbide additives (Cr3C2, WC, Mo2C), which were present in a charge, are absent in the structure of as-sintered material. Due to the reaction of the interaction of carbide with zirconium oxide, which actsas an impurity, solid solutions based on zirconium carbide are formed, which are the most thermodynamically stable phases. The addition of silicide compounds (WSi2 or MoSi2), the formation of WB or MoB, SiC and low-melting layers based on SiO2 isobserved. The addition of CrB2 or W2B5 lead to formation, solid solutions based on ZrB2 are formed. Independent of the type of additive there are formation of core-shell structures, where core is ZrB2 and shell solid is solutions based on ZrB2, which is confirmed by energy dispersive spectra (EDS) and X-ray diffraction (XRD).The flexural strength of “ZrB2 – refractory compounds” at room temperature was 500–600 MPa. At 1800 °С flexural strength of materials decreases to 180 MPa in the case of silicide additives (MoSi2, WSi2), while with the carbide additives (Mo2C, WC) the strength is from 240 to 600 MPa. This difference is related to the structure and phase composition: in materials with silicide additives at the grain boundaries there are low- melting phases, while addition of carbides reduces their number and promotes the formation of more refractory compounds ZrC, MeB (MoB, WB) at grain boundaries.The dependence of oxidation resistance on the additive amount for composite ceramics of ZrB2 – MeC and ZrB2 – MeB2 systems has been established. The optimum amount of MeC or MeB2 addition for oxidation resistance is ~ 5 vol.%. The lower content does not allow to fully densify ceramics, the higher content (from 5 vol.%) results in the formation of craters and cracks in the oxide scale due to lower oxidation resistance of the additive Cr3C2, CrB2, Mo2C, WC or W2B5. Silicide additives significantly increase the oxidation resistance of ZrB2-based ceramics due to the formation of a stable borosilicate glass on the surface, which ensures the normal operation of the composite at a temperature of 1500 °C for 50 hours. In the same time addition of carbides (Mo2C, WC) or borides (CrB2, W2B5) to zirconium diboride does not form a protective film on the surface of the composites, which decrease operation time to 5 hours at 1500 °C.The idea of developing ceramics based on zirconium diboride with high oxidation resistance and high temperature flexural strength due to the simultaneous introduction of additives of molybdenum silicide (MoSi2) as the most oxidation resistant component and tungsten carbide addition (WC) which significantly increase high temperature flexural strength. It was found that in the process of obtaining composite materials of the ZrB2 – MoSi2 – WC system there is a chemical interaction between the components, which leads to the formation of new phases (Mo, W) B, (Zr, Mo, W) B2 and the presence of oxides ZrO2 and SiO2. There is the content of 15 vol.% MoSi2 in the composite ZrB2 – MoSi2 – WC provides oxidation resistance (10 mg / cm2), but high temperature flexural strength (145 ± 35 MPa). As a result of reducing the MoSi2 content to 7.5 vol.%, the high temperature flexural strength increases (175 ± 28 MPa), but this leads to a decrease of oxidation resistance (15 mg / cm2). The content of 5 vol.% WC does not lead to complete purification of the material ZrB2 – MoSi2 – WC from oxide phases, and therefore it is not possible to provide the required level of high temperature strength (> 300 MPa).

  Скачати повний текст

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у створенні теоретичного підґрунтя щодо визначення впливу економічної ризикостійкості промислових підприємств на їх інноваційний розвиток на підставі аналізу економічних ризиків та стійкості у контексті управління інноваційним розвитком підприємства.В роботі досліджено сутність і еволюцію понять «економічний ризик», «економічна ризикостійкість» та «фінансова стійкість» та запропоновано їх власне визначення. Визначено парадигмальні підстави інноваційного розвитку промислових підприємств. Імператив як категорична та безумовна вимога несе в собі сенс повинніння у процесах «управління майбутнім» або «майбутнєтворення». Імператив заснований на парадигмальних основах, частково випливаючи з них. Як парадигмальні підстави розвитку, на наш погляд, необхідно прийняти стійкий розвиток та інноваційний розвиток. Саме з ними співвідносяться програми розвитку окремого підприємства, галузі, регіону та країни в цілому.Систематизацію факторів економічної ризикостійкості промислового підприємства при управлінні його інноваційним розвитком удосконалено на підставі ієрархії сопідлеглих понять економічного ризику, яку побудовано на системному та подійному підході.Запропоновано процедуру оцінювання економічних ризиків та стійкості у контексті управління інноваційним розвитком підприємства. Для цього в дисертаційному дослідженні розроблено комплекс прикладних моделей управління інноваційним розвитком промислового підприємства за показниками економічної стійкості, що, на відміну від існуючих, дають змогу проводити діагностику можливостей розвитку, оцінювати ефективність інвестицій в інновації з урахуванням факторів ризику у термінах критерію вибору управлінського рішення, що дозволить прогнозувати зміну економічної ситуації на підприємстві під час реалізації інноваційних стратегій за умов нестабільного середовища.Сформовано програму інноваційного розвитку промислового підприємства. Для формування інвестиційної програми використовують динамічне моделювання комплексу часткових фінансових рівноваг підприємства. Управління інноваційним розвитком підприємства включає знаходження компромісу між рівнем його статичної та динамічної стійкості. З погляду ресурсів стійкість означає якісні та кількісні аспекти їх формування, розміщення та використання. Статична стійкість, що включає стійке фінансове становище, передбачає відмову від високоризикових проектів, пов’язана з пасивним розширеним відтворенням, збереженням колишньої структури формування та використання ресурсів. Динамічна стійкість пов’язана з інтенсивним типом розвитку та реалізацією інноваційних проектів, у своему кожному кроці реалізації проекту підприємство має бути у рівноважному стані. Тому інвестиційна програма має забезпечувати комплекс часткових фінансових рівноваг. Фінансова рівновага означає стійкий фінансовий стан; прийнятні значення показників прибутковості та ризику. Для вирішення завдання використовуються, по-перше, динамічний підхід, так як інноваційний процес складається з стадій, що послідовно розгортаються, формування інвестиційного портфеля передбачає розподіл ресурсів серед альтернативних варіантів; рівень інтегрального ризику визначається рішеннями, що приймаються в попередні моменти часу, по-друге, вартісний підхід до оцінки розвитку, який враховує альтернативні можливості використання капіталу з аналогічним рівнем ризику, можливі втрати та втрачену вигоду підприємства.Побудовано моделі управління інноваційним розвитком промислового підприємства. Розроблено систему управління інноваційним розвитком промислового підприємства, що включає моделі стратегічного, тактичного та оперативного управління: вибору типу інноваційної стратегії, конкретних інноваційних проектів, форм та послідовності їх реалізації, з урахуванням ресурсного потенціалу, показників стійкості та економічної доданої вартості. У системі використовується комбіноване управління з відхилень (у процесі регулярного менеджменту, контролю за ходом реалізації окремих проектів, автоматичного моніторингу рівня ризикостійкості) та з обуреннями (при формуванні інноваційної стратегії та вибору форми її реалізації).Розроблено алгоритм вибору інноваційних проектів для реалізації. Для такого вибору використовується підхід логіко-імовірнісного моделювання рівня ризикостійкості підприємства за його інфодинамічними характеристиками. Прогнозування рівня ризикостійкості відбувається шляхом побудови та апріорного аналізу негентропійних балансів, зміна яких при реалізації інноваційних стратегій пов’язана зі зміною характеристик зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, його системи управління та параметрів взаємодії з контрагентами. Для визначення поточного рівня ризикостійкості створено матричну модель, засновану на прийомах рангової статистики, яка є логістичною: підприємству відповідає певне положення у галузевій та регіональній мережі ресурсних потоків.^UThe main scientific result of the dissertation research is based on the creation of the theoretical foundations to identifying the impact of the economic risk tolerance of industrial enterprises on their innovative development on the basis of the analysis of economic risks and sustainability and in the context of innovative business development management.The study reveals the essence and evolution of the concepts of “economic risk”, “economic risk tolerance” and “financial stability” and offers the author’s own definition. The paradigmatic foundations of innovative development of industrial enterprises are defined. The imperative as a categorical and unconditional requirement carries the meaning of obligation in the processes of “future management” or “future creation”. The imperative is based on paradigmatic foundations, partly arising from them. In our opinion, it is necessary to accept sustainable development and innovative development as paradigmatic foundations of development. It is with them that the development programs of an individual enterprise, industry, region and the country as a whole are correlated.The systematization of the factors of economic risk tolerance of an industrial enterprise in the management of its innovative development has been improved on the basis of a hierarchy of interdependent concepts of economic risk, which is built on a systemic and event-based approach, which contributes to the clarification of the choice of innovative activity directions of the enterprise.A procedure for assessing economic risks and sustainability in the context of managing the innovative development of the enterprise is proposed. For this, the dissertation study developed a set of applied models for managing the innovative development of an industrial enterprise based on indicators of economic sustainability, which, unlike the existing ones, make it possible to diagnose development opportunities, evaluate the effectiveness of investments in innovation, taking into account risk factors in terms of criteria for choosing a managerial decision, which will allow forecasting the change in the economic situation at the enterprise during the implementation of innovative strategies under the conditions of an unstable environment.A program of innovative development of an industrial enterprise has been formed. Dynamic modeling of the complex of private financial balances of the enterprise is used to form the investment program. Management of the innovative development of the enterprise includes finding a compromise between the level of its static and dynamic stability. From the point of view of resources, sustainability means the qualitative and quantitative aspects of their formation, placement and use. Static stability, which includes a stable financial position, involves the rejection of high-risk projects, associated with passive extended reproduction, preservation of the former structure of formation and use of resources. Dynamic stability is associated with an intensive type of development and implementation of innovative projects, the enterprise must be in a state of equilibrium at every step of project implementation. Therefore, the investment program should ensure a complex of private financial balances. Financial balance means stable financial condition; acceptable values of profitability and risk indicators. To solve the problem, first, a dynamic approach is used, since the innovation process consists of successively unfolding stages, the formation of an investment portfolio involves the distribution of resources among alternative options; the level of integral risk is determined by decisions made at previous moments of time, secondly, a value approach to the assessment of development, which takes into account alternative opportunities for using capital with a similar level of risk, possible losses and lost profits of the enterprise.Management models for the innovative development of an industrial enterprise have been built. A management system for the innovative development of an industrial enterprise has been developed, which includes models of strategic, tactical and operational management: choosing the type of innovative strategy, specific innovative projects, the forms and sequence of their implementation, taking into account resource potential, indicators of sustainability and economic added value. The system uses a combined management of deviations and disturbance.An algorithm for selecting innovative projects for implementation has been developed. For such a choice, the approach of logical-probabilistic modeling of the level of risk tolerance of the enterprise based on its infodynamic characteristics is used. Forecasting the level of risk tolerance, a matrix model was created, based on the techniques of rank statistics, which is logistic: the enterprise corresponds to a certain position in the industry and regional network of resource flows

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів. Національний авіаційний університет, м. Київ, 2019 р.Дисертаційну роботу присвячено створенню етанолвмісних палив, що містять низькі концентрації (10-3 – 10-2 %, мас.) бромованих сфероїдальних карбонових наночастинок, з покращеними експлуатаційними та екологічними властивостями.Методами ТЕМ, СЕМ, АСМ, КР-спектроскопії та рентгенофазового аналізу синтезованих карбонових матеріалів доведено їх приналежність до наноматеріалів cферичної форми з розміром частинок у діапазоні 6…100 нм, які містять цибулеподібні (сarbon onion) кластери. За допомогою методу динамічного когерентного розсіювання лазерного світла показано, що введення присадки бромованих нанокарбонових кластерів до органічного середовища супроводжується утворенням навколо них сольватної оболонки, розмір якої змінюється від 21 до 1000 нм залежно від хімічної природи розчинника. Для етанолу розмір утворюваних сольватних угрупувань (доменів) становить ~ 400 нм, що значно перевищує розмір індивідуальних частинок присадки. Доведено, що зміна мікрогетерогенної структури палива проявляється у зміні фізико-хімічних, експлуатаційних та екологічних характеристик палива. Зокрема, встановлено, що наявність у складі сумішевого палива нанокарбонових кластерів покращує пускові та корозійні властивості палива. Наведено результати порівняльних досліджень експлуатаційних показників товарного вуглеводневого бензину та сумішевого етанольного палива Е-85 з присадкою бромованих нанокарбонових структур. Показано суттєві переваги альтернативних палив за такими параметрами, як протизадирні та протизносні властивості, екологічні характеристики, а також встановлено можливість зменшення витрат сумішевого етанольного палива під час застосування мікрокількостей нанокарбонових матеріалів як присадок. Ключові слова: етанольне паливо, нанорозмірні сфероїдальні карбонові кластери; фізико-хімічні, експлуатаційні, екологічні властивості палива.^UThe thesis for the degree of candidate of technical sciences, speciality 05.17.07 - Chemical technology of fuel and lubricants. National aviation university, Kyiv, 2019.The thesis is dedicated to creating of ethanol fuel with improved performance and environmental properties.One of the ways to create environmentally friendly fuels of non-petroleum origin can be the development of compound ethanol fuel formulations. Considering the unsatisfactory lubricating properties of ethanol fuels, as well as corrosivity, high heat of evaporation, the introduction of polyfunctional additives to the composition of the fuel is proposed. As the latter, the product was used to synthesize nanocarbon material obtained by the method of electric arc discharge in propane-butane medium at atmospheric pressure, a pulse voltage at the generator output of 6–10 kV and a pulse frequency of the original voltage from 1 to 100 kHz. Using TEM, SEM, AFM, Raman spectroscopy, and X-ray phase analysis of synthesized carbon materials, it has been proved that they belong to spherical nanomaterials with a predominant particle size of 6–100 nm, which contain onion-like carbon nanoclusters). Brominated nanoparticles are used as additives.It has been established that to improve the operational and environmental characteristics of ethanol fuel, it is sufficient to introduce low concentrations (10–3– 10–2 wt.%) Into the synthesized brominated nanoparticles. The concept of the formation of solvate formations in the organic medium — domains whose size, determined by the photon correlation laser spectroscopy method, varies from 21 to 1000 nm depending on the chemical nature of the solvent, is proposed and substantiated.For ethanol, the size of such formations was ~ 400 nm, which significantly exceeds the size of the individual additive particles. It is shown that the change in the microheterogeneous structure of fuels affects the change in its physicochemical, operational and environmental characteristics: the dielectric constant and hydrophobicity of the medium decrease, the pressure of saturated vapors increases, which improves the starting properties of the fuel; hydrophobization of the environment contributes to reducing the corrosion properties of ethanol fuel by 1, as a result of which additional introduction of a corrosion inhibitor is not required; the carrying capacity of the fuel in the presence of brominated nanoparticles increases by 1.5 times compared with the base fuel with a corresponding decrease in damage to the metal surface of friction pairs.During the comparative bench tests it was revealed that the developed composite fuel exceeds the A-95 gasoline in terms of energy and environmental performance, namely: the values of the maximum torque (by 4%) and the effective efficiency (by 20%) increase; the indicator of specific effective heat consumption decreases by 17%; the amount of emissions is reduced: carbon monoxide - by five times, emissions of unburned hydrocarbons - by two times, emissions of nitrogen oxides - by 10 times in comparison with motor gasoline A-95.Keywords: ethanol fuel, carbon nanoscale spheroidal clusters, physico-chemical, performance and ecological properties of the fuel.

Дисертаційна робота присвячена вивченню та аналітичному опису фазової рівноваги рідина-пара в бінарних сумішах компонентів повітря. В результаті роботи було запропоновано дві форми рівняння для розрахунку властивостей таких сумішей.Всі дослідженні в роботі суміші були розділені на три групи: основні компоненти повітря, що включають суміші з азотом та киснем; суміші інертних газів; суміші, що включають в якості одного з компонентів діоксид вуглецю або метан. Для цих сумішей виконано аналіз експериментальних даних про параметри фазової рівноваги рідина-пара та проведено їх розрахунок.На підставі наявних експериментальних даних були розроблені форми та складені рівняння для розрахунку фазової рівноваги рідина-пара для 22 бінарних сумішей компонентів повітря у широкій області параметрів. Описана методика складання та вибір рівняння для розрахунку фазової рівноваги рідинапара в бінарних сумішах компонентів повітря. Оскільки залежність тиску бінарної суміші у стані фазової рівноваги від температури та складу має складний характер, а також залежить від значеньтемператури суміші та критичої температури низькокиплячого компоненту були розроблені дві форми рівнянь, які придатні для апроксимації дослідних даних із достатньою точністю. Рівняння відображають тиск рідини або пари як функцію температури та складу.^UThesis research is devoted to the study and analytical description of the liquid - vapor phase equilibrium in binary mixtures of air components, the equation to calculate the properties of such mixtures. All air component mixtures were divided into three groups: major air components including nitrogen and oxygen mixtures; mixtures of inert gases; mixtures comprising as a component carbondioxide or methane. For these mixtures, the methods of obtaining experimental data of the liquid-vapor phase equilibrium parameters were reviewed. On the basis of the available experimental data, forms and complex equation were developed to calculate the liquid-vapor phase equilibrium for 22 binary mixtures of air components over a wide range of parameters. The method of assembly and choice of equation for calculating the liquid-vapor phase equilibrium in binary mixtures of air components is described. Because the pressure dependence of the binary mixture in the phase equilibrium state on temperature and composition is complex, two formsof equations are described that depend on the experimental data with sufficient accuracy, depending on the values of the mixture temperature and the critical temperatures of the components. These equations reflect the pressure of the liquid or vapor as a function of temperature and composition.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів. – Національний авіаційний університет, Київ, 2019.Дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми зневоднення складних нафтових емульсій. Визначено основні характеристики нафт, що підлягають зневодненню, та розчинів блоккополімерів, що застосовувались як деемульгатори. Вивчали вплив тривалості відстоювання емульсії та кількості витраченого деемульгатора на ефективність зневоднення емульсії. Виконували дослідження деемульгаторів на штучних нафтових емульсіях, приготовлених з використанням суміші східноукраїнської, орховицької, коханівської нафт та водного розчину NaCl, що відрізнялись кількісним вмістом і способом приготування. Для подальших досліджень вибрано деемульгатор з молекулярною масою 3500 та співвідношенням оксид етилену/оксид пропілену – 85/15. На даний деемульгатор розроблено технічні умови як на продукт із промисловою назвою «Деемульгатор ДМ-3». Визначали оптимальні параметри процесу зневоднення штучно приготовлених емульсій з суміші нафт і пасткового нафтопродукту. Аналіз досліджень показав, що оптимальна кількість пасткового продукту в емульсії, за якої відбувається процес зневоднення, становить не більше 10 %. Для покращення мийних властивостей до деемульгатора додавали поліетиленгліколь (ПЕГ) з молекулярною масою 400. Встановлено, що додавання ПЕГ збільшує деемульгуючу здатність деемульгатора на 14–16 % в умовах температур зневоднення 60–70 ºС та на 3 % за температури 80 ºС. У роботі наведено рецептуру та технологічну схему одержання деемульгатора ДМ-3. Встановлено, що досліджувані деемульгатори гальмують корозійні процеси та виявляють захисний ефект. ДМ-3 проявив найбільші захисні властивості на рівні 42,8 %. Вивчали ефективність деемульгатора ДМ-3 у промислових умовах. Лабораторні та промислові дослідження довели високу ефективність розробленого деемульгатора ДМ-3 порівняно з відомими ПМ-1441, Диссольван 4411 та Demtrol. Ключові слова: Деемульгатори, нафта, емульсії, властивості, рецептури, технологія, зневоднення.^UPh.D. thesis in Engineering Sciences Majoring in 05.17.07 – Fuels and Lubricants Chemical Engineering. – National Aviation University, Kyiv, 2019.The paper is dedicated to solving a problem of dehydration of complex crude oil emulsions. There have been determined main characteristics of crude oils subject to dehydration and solutions of block co-polymers used as demulsifiers.Effect of emulsion settling duration and amount of added demulsifier on efficiency of emulsion dehydration has been explored. Demulsifiers were tested on artificial crude oil emulsions prepared using crude oils from East-Ukrainian, Orkhovychy, Kokhanivka oilfields and aqueous solution of NaCl that differed in quantitive content and method of preparation. Demulsifier with molecular weight of 3500 and ethylene oxide / propylene oxide ratio of 85/15 has been selected for further research. Technical specification has been developed for this demulsifier as a product with commercial name «DM-3 Demulsifier». There have been determined optimal process parameters of dehydration of artificial emulsions composed of a mixture of crude oils and slop oil. Analysis of the research results showed that an optimal content of slop oil in an emulsion, at which the dehydration process takes place, does not exceed 10 %. To improve detergent properties, polyethylene glycol (PEG) with molecular weight of 400 was added to the demulsifier. It has been found that addition of PEG improves demulsifying capability of the demulsifier by 14–16 % under dehydration temperatures of 60–70 ºС and by 3 % under temperature of 80 ºС.The paper presents DM-3 demulsifier formulation and production process diagram. It has been found that demulsifiers being tested inhibit corrosion processes and demonstrate protective effect. DM-3 has demonstrated the highest protective performance at 42,8 %. Efficiency of DM-3 demulsifier was studied in commercial application. Laboratory and industrial tests have proven high performance of devised DM-3 demulsifier in comparison with known PМ-1441, Dissolvan 4411 and Demtrol. Key words: demulsifiers, crude oil, emulsions, properties, recipes, technology, dehydration.