Досліджено розмежування понять службової та посадової особи та визначення останньої як спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності у галузі земельних ресурсів. Визначено потребу запровадження чіткого механізму здійснення посадовими особами своїх владних повноважень у галузі земельних ресурсів з метою уникнення сприятливих умов для хабарництва, зловживання владою або службовим становищем. Обгрунтовано роль і значення контролю, що здійснено через адміністративну юстицію та встановлення персональної відповідальності посадової особи керівника державного підприємства, установи, організації за неприйняте рішення. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання земельних відносин і визначено чинники, які ускладнюють ситуацію правового регулювання у галузі земельних ресурсів в Україні. Обгрунтовано та запропоновано деякі шляхи вдосконалення чинного законодавства з питань адміністративної відповідальності за службові провопорушення у галузі земельних ресурсів.

  Скачати повний текст

Надано загальну характеристику посадового злочину та посадової особи за кримінальним законодавством Йорданії та України. Проаналізовано співвідношення хабарництва та корупції, визначено поняття хабарництва. Проведено юридичний аналіз складу дачі, одержання та провокації хабаря (з урахуванням положень української кримінально-правової доктрини). Розроблено критерії та проведено розмежування хабарництва з суміжними складами злочинів (з огляду на положення науки кримінального права України). Сформульовано та обгрунтовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного кримінального законодавства Йорданії стосовно відповідальності за хабарництво.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття предмета хабара за Карними кодексами (КК) Німеччини, Швейцарії й України. Установлено, що у кримінальному праві Німеччини та Швейцарії він може бути матеріальним, а також нематеріальним. Здійснено аналіз так званого "хабара про всяк випадок", тобто надання матеріальних цінностей за конкретно визначене службове діяння. З'ясовано, що коло суб'єктів одержання хабара за КК Німеччини та Швейцарії є вужчим, ніж за КК України. Запропоновано теоретичне положення, згідно з яким поняття службової особи характеризується двома ознаками: функціональною та формальною. Відзначено, що за кримінальним правом Німеччини та Швейцарії одержання та давання хабара спричинюють кримінальну відповідальність за умов, коли вони вчинені з непрямим умислом. Базуючись на наукових засадах, підтверджено, що одержання та давання хабара взаємопов'язані умислами, що дає можливість розглядати такий зв'язок як протиправний договір.

  Скачати повний текст

Висвітлено методику розслідування хабарництва, наведено його криміналістичну характеристику як системи елементів, що визначають напрямок розслідування, їх взаємозв'язок, обумовлюють установлення особи злочинця, способів учинення та приховування злочину, розглянуто питання планування та організації розслідування. Описано способи вчинення хабарництва в нових господарських та банківських структурах, тактику початкових слідчих дій, які сприяють одержанню найбільш повної інформації про подію злочину. Проаналізовано процеси планування та організації розслідування хабарництва.

  Скачати повний текст

Міститься комплекс теоретичних і практичних питань, пов'язаних із науковим аналізом правового нігілізму як категорії філософії права і суспільного феномена, його якісних характеристик, причин та форм існування, джерел, що відтворюють його в умовах масштабної кризи в суспільстві. Проаналізовано вплив правового нігілізму на вирішення завдань розбудови правової держави, здійснення державно-правової реформи в Україні, а також основні напрямки боротьби з правовим нігілізмом в процесі переходу нашої держави від тоталітарної до правової. У соціально-економічній сфері обгрунтовані конкретні заходи подолання правового нігілізму, що полягають в юридичному забезпеченні відносин власності, роздержавлення та приватизації, вдосконалення податкової та фінансової політики, в спрямуванні на подолання організованої злочинності, корупції, хабарництва, тобто на фактори, які виступають важливими чинниками, що гальмують процес розбудови правової держави, породжують правовий нігілізм. Досліджені конкретні заходи юридичного забезпечення в сфері соціально-політичній, які націлені на формування правової та політичної культури громадян, створення національної правової системи, вдосконалення чинного законодавства, реформування юридичної освіти. Проаналізовані основні напрямки підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, вдосконалення форм і методів їхньої роботи і перетворення в дієвий інститут реформування суспільства. Робиться висновок, що ефективність діяльності правоохоронних органів, підвищення їх авторитету серед населення, спроможність впливати на державотворчі процеси значною мірою залежать від подолання глибокої кризи в суспільстві, вдосконалення нормативно-правової бази та матеріального забезпечення.

  Скачати повний текст

Надточиєва А.П. Суб’єкти корупційних кримінальнихправопорушень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії заспеціальністю 081 «Право». – Київський університет інтелектуальної власностіта права Національного університету «Одеська юридична академія», Київ, 2023.У дисертаційному дослідження здійснено системну наукову розробкутеоретичних та прикладних проблем визначення субєктів кримінальнихкорупційних правопорушень, яка включає встановлення сутності та зміступоняття «субєкт кримінального корупцйіного правопорушення», як елементускладу корупційного кримінального правопрушення, ознак таких субєктів, їхкласифікацію, проблем кваліфікації незаконних дій окремих субєктівозначеного виду кримінальних правопоршень та на цій основі визначенняперспектив розширення кола названих субєктів. В результаті здійсненнянаукового пошуку отримано висновки, пропозиції та рекомендації, котрі укомплексі формують нове бачення актуального та своєчасного вирішенняокресленого у дисертації наукового завдання.Ретроспективний аналіз законодавства щодо протидії корупції дозволиввстановити періодичність його розвитку, ідентифікатором якого стала категорія«суб’єкт корупційних правопорушень». Передумовами формування періодіввизначено стан накопичення знань про феномен корупції, як явища правовоїдійсності, усвідомлення деструктивності, шкідливості та протиправності.Перший період (Київської держави до 1918 року) характеризується відсутністютрадиційного розуміння корупції як злочину. Другий період (радянський з 1918року по 1991 рік) відзначився, на початковому етапі, встановленнямкримінальної відповідальності за хабарництво, як форми корупційних діянь вДекреті «Про хабарництво». Третій період – перехідний пострадянський (змоменту проголошення незалежності України по 2012 рік) характеризується3встановленням в законодавстві єдиної термінології, котра позначала суб’єктівкорупційних правопорушень («службова особа» та «посадова особа»),започаткуванням реформ, ґрунтом для яких стала ратифікація низкиміжнародних актів та ініціатив, спрямованих на формування прозоростідіяльності центральних органів виконавчої влади, а також партнерства ізгромадянським суспільством. На четвертому етапі – сучасний (з 2012 року потеперішній час), початок якого ознаменувала так звана «антикорупційнареформа», було утворено низку антикорупційних інституцій, взято політичнийкурс на повноцінне членство до європейського співтовариства. Наслідкомцього стало здійснення диверсифікації, суб’єктів корупційних правопорушень,кримінальної відповідальності в публічній та непублічній сферах, розширеннякола суб’єктів корупційних кримінальних правопорушень і правопорушеньпов’язаних з корупцією та відповідальності за них, імплементація положеньміжнародних конвенцій щодо боротьби з корупцією у національнезаконодавство.Аналіз наукового доробку вітчизняних вчених у напрямку поняття,сутності та змісту корупції, відповідальності за неї, дозволив усвідомитинеобхідність формування консолідованого галузевого поблокового підходу докатегорії «суб’єкт корупційних кримінальних правопорушень». Такий підхіддозволить врахувати сутнісні змістовні характеристики усього спектрупротиправних діянь, котрі входять до поняття «корупція», сформувати єдинийпідхід до виділення «корупційних кримінальних правопорушень»,кваліфікацію таких правопорушень, охарактеризувати «суб’єктів кримінальнихкорупційних правопорушень», а також особливості їх притягнення докримінальної відповідальності, та на цій основі запропоновувати зміни додіючого закону про кримінальну відповідальність. Наведене опосередкувалооригінальність висхідної ідеї даного дисертаційного дослідження.^UNadtochyieva A.P. Subjects of corruption criminal offenses. – Qualifyingscientific work on manuscript rights.Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 "Law". -Kyiv University of Intellectual Property and Law of the National University "OdesaLaw Academy", Kyiv, 2023.The dissertation study carried out a systematic scientific development oftheoretical and applied problems of determining the subjects of criminal corruptionoffenses, which includes the establishment of the essence and content of the concept"subject of a criminal corruption offense" as an element of the composition of acorruption criminal offense, the characteristics of such subjects, their classification,problems of qualification of individual illegal actions subjects of the specified type ofcriminal offenses and, on this basis, determining the prospects for expanding the circleof said subjects. As a result of conducting a scientific search, conclusions, proposalsand recommendations were obtained, which collectively form a new vision of anactual and timely solution to the scientific task outlined in the dissertation.A retrospective analysis of the anti-corruption legislation made it possible toestablish the periodicity of its development, the identifier of which was the category"subject of corruption offenses". The prerequisites for the formation of periods aredetermined by the state of accumulation of knowledge about the phenomenon ofcorruption, as a phenomenon of legal reality, awareness of destructiveness,harmfulness and illegality. The first period (Kyiv State until 1918) is characterized by10the absence of a traditional understanding of corruption as a crime. The second period(Soviet period from 1918 to 1991) was marked, at the initial stage, by theestablishment of criminal liability for bribery as a form of corruption in the Decree"On Bribery". The third period is the transitional post-Soviet period (from the momentof Ukraine's independence until 2012) characterized by the establishment of a unifiedterminology in the legislation that designated the subjects of corruption offenses("official" and "official"), the initiation of reforms, the basis for which was theratification of a number of international acts and initiatives aimed at forming thetransparency of the activities of central executive authorities, as well as partnershipwith civil society. In the fourth stage – modern (from 2012 to the present), thebeginning of which was marked by the so-called "anti-corruption reform", a numberof anti-corruption institutions were formed, a political course was taken for fullmembership in the European community. The consequence of this was theimplementation of diversification, subjects of corruption offenses, criminal liabilityin public and non-public spheres, expansion of the range of subjects of corruptioncriminal offenses and offenses related to corruption and responsibility for them,implementation of the provisions of international conventions on combatingcorruption in the national legislation.The analysis of the scientific output of domestic scientists in the direction ofthe concept, essence and content of corruption, responsibility for it, made it possibleto realize the need for the formation of a consolidated branch-by-block approach tothe category of "subject of corruption criminal offenses". Such an approach will allowto take into account the essential substantive characteristics of the entire range ofillegal acts that are included in the concept of "corruption", to form a unified approachto the selection of "corruption criminal offenses", the qualification of such offenses,to characterize the "subjects of criminal corruption offenses", as well as the featuresof their attraction to criminal liability, and on this basis to propose changes to thecurrent law on criminal liability. The above mediated the originality of the emergingidea of this dissertation study.

У дисертації охарактеризовано кримінальні правопорушення у сфері обігу гуманітарної допомоги, а саме визначено кількісні і якісні ознаки. Констатовано, що на початок вересня 2023 року органами Національної поліції України здійснюється досудове розслідування 443 кримінальних проваджень за статтею 2012 Кримінального кодексу України. Ще понад 200 кримінальних проваджень щодо неправомірних дій з гуманітарною допомогою розпочато за іншою кримінально-правовою кваліфікацією (шахрайство, привласнення та розтрата майна, крадіжка, хабарництво тощо). Серед значних числових показників виявлено корупційні правопорушення, за які настає кримінальна відповідальність, а саме такі, які передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 Кримінального кодексу України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення передбачені статтями 210, 354, 364, 3641, 3652, 368–3692 Кримінального кодексу України, статті 185 – крадіжка, 190 – шахрайство цього Кодексу. У дисертації виділено якісні ознаки кримінальних правопорушень у сфері обігу гуманітарної допомоги, а саме: непевності числових вимірювань, обумовленості географічних показників фактом територіального розташування гуманітарних хабів і відповідних координаційних центрів, темпоральності кримінальних правопорушень у сфері обігу гуманітарної допомоги.Кримінологічну характеристику особи злочинця у сфері обігу гуманітарної допомоги здійснено за результатами узагальнення емпіричних даних: матеріали кримінальних проваджень, розглянутих судами (понад 120), вироки судів (понад 80), опитування (понад 100) рандомно обраних респондента. У досліджені зроблено наголос на тому, що злочинна діяльність у сфері обігу гуманітарної допомоги містить вагомий аспект порушення норм моральності, законослухняної поведінки, оскільки спрямовується проти осіб, які вже перебувають у соціально, матеріально, морально гнітючому стані. Дослідженням встановлено, що детермінація злочинності у сфері обігу гуманітарної допомоги виявляється у безперервному відтворенні й оновленні різних форм суспільного життя, типів відносин, станів суспільної свідомості, появи нових корупційних ризиків (задоволення посадовими особами військових адміністрацій, інших державних органів приватних інтересів; задоволення приватних інтересів посадовими особами органів Державної митної служби України; зловживання з боку осіб, відповідальних за розподіл/ видачу/ використання гуманітарної допомоги, з метою задоволення приватних інтересів своїх або третіх осіб; нездійснення належного обліку гуманітарної допомоги, яка надходить на склад, фіксування факту її видачі зі складу, обліку залишків гуманітарної допомоги на складі з метою задоволення приватних інтересів осіб, відповідальних за роботу складів; непрозорі умови співпраці між обласними військовими адміністраціями, місцевими радами (їхніми головами) та громадськими, благодійними організаціями, волонтерами, які забезпечують доставку гуманітарної допомоги; отримання гуманітарної допомоги псевдоволонтерами з метою подальшого продажу, інші). Виділено напрями запобігання злочинності в сфері обігу гуманітарної допомоги. Перший рівень передбачає заходи з підвищення інформаційної культури учасників обігу гуманітарної допомоги, організацію заходів, спрямованих на координування взаємодії місцевої влади і волонтерських, благодійних і громадських ініціатив. Другий рівень передбачає системну роботу з формування правосвідомості і вдосконалення правової культури учасників обігу гуманітарної допомоги. Третій рівень у розробленні стратегічних напрямів запобігання злочинності у сфері обігу гуманітарної допомоги має реалізувати мету системного моніторингу якості обігу гуманітарної допомоги (процедури маркування товарів гуманітарної допомоги, процедур проведення аудиту; розроблення організаційних регламентів вивчення міри задоволеності нагальних потреб осіб, які потребують гуманітарної допомоги і перебувають у місцях, найбільш постраждалих від кризи, обумовленої збройною агресією проти України; розроблення простих процедур організації зворотного зв’язку в системі «надавач – отримувач – набувач гуманітарної допомоги»; розроблення на рівні громади, регіону програм відновлення з урахуванням результатів моніторингу рівня задоволеності нагальних потреб людей в гуманітарній допомозі, пошук донорів з метою забезпечення гуманітарною допомогою для розвитку, регулярне оприлюднення у відкритих джерелах результатів таких ініціатив і поточних результатів реалізації подібних програм).^UThe dissertation describes criminal offenses in the field of humanitarian aid circulation, namely, quantitative and qualitative characteristics are determined. It was established that as of the beginning of September 2023, the National Police of Ukraine is conducting a pre-trial investigation of 443 criminal proceedings under Article 2012 of the Criminal Code of Ukraine. More than 200 criminal proceedings regarding illegal actions with humanitarian aid were initiated under other criminal law qualifications (fraud, appropriation and embezzlement of property, theft, bribery, etc.). Among the significant numerical indicators, corruption offenses for which criminal liability arises, namely those provided for by Articles 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 of the Criminal Code of Ukraine, in the case of their commission by abuse of official position, and also criminal offenses are provided for by articles 210, 354, 364, 3641, 3652, 368–3692 of the Criminal Code of Ukraine, articles 185 – theft, 190 – fraud of this Code. The dissertation highlights the qualitative signs of criminal offenses in the field of humanitarian aid circulation, namely: the uncertainty of numerical measurements, the conditioning of geographical indicators by the fact of the territorial location of humanitarian hubs and the corresponding coordination centers, the temporality of criminal offenses in the field of humanitarian aid circulation.The criminological characterization of the criminal in the field of humanitarian aid circulation was carried out based on the results of the generalization of empirical data: materials of criminal proceedings reviewed by courts (more than 120), court verdicts (more than 80), surveys (more than 100) of randomly selected respondents.The study emphasized that criminal activity in the field of humanitarian aid circulation contains a significant aspect of violating norms of morality, law-abiding behavior, as it is directed against persons who are already in a socially, materially, morally oppressive state.The research established that the determination of criminality in the sphere of the circulation of humanitarian aid is manifested in the continuous reproduction and renewal of various forms of social life, types of relationships, states of public consciousness, the emergence of new corruption risks (satisfaction by officials of military administrations, other state bodies of private interests; satisfaction of private interests by officials by persons of the State Customs Service of Ukraine; abuse by persons responsible for the distribution/issuance/use of humanitarian aid in order to satisfy the private interests of themselves or third parties; failure to properly record the humanitarian aid received in the warehouse, recording the fact of its issuance from the warehouse, accounting for the remains of humanitarian aid in the warehouse in order to satisfy the private interests of the persons responsible for the operation of the warehouses; non-transparent conditions of cooperation between regional military administrations, local councils (their heads) and public, charitable organizations, volunteers who ensure the delivery of humanitarian aid; receiving humanitarian aid by pseudo-volunteers for the purpose of further sale, others).The dissertation highlights areas of crime prevention in the field of humanitarian aid circulation. The first level involves measures to increase the information culture of participants in the circulation of humanitarian aid, the organization of measures aimed at coordinating the interaction of local authorities and volunteer, charitable and public initiatives. The second level involves systematic work on the formation of legal awareness and improvement of the legal culture of participants in the circulation of humanitarian aid. The third level in the development of strategic directions for the prevention of crime in the field of humanitarian aid circulation should implement the goal of systematic monitoring of the quality of humanitarian aid circulation (procedures for labeling humanitarian aid goods, audit procedures; development of organizational regulations for studying the degree of satisfaction of the urgent needs of persons who need humanitarian aid and are in places most affected by the crisis caused by armed aggression against Ukraine; development of simple procedures for organizing feedback in the system «provider – recipient – recipient of humanitarian aid»; development of recovery programs at the community and regional level, taking into account the results of monitoring the level of satisfaction of people's urgent needs in humanitarian aid, the search for donors to provide humanitarian aid for development, regular publication in open sources of the results of such initiatives and the current results of the implementation of similar programs).