Проведено комплексне дослідження наукової спадщини вчених Українського Вільного Університету (УВУ) щодо окремих проблем становлення та розвитку історії українського державництва. Розкрито наукові погляди вчених УВУ щодо української минувщини як складової й невід'ємної частини української історіографії. Особливу увагу приділено вивченню таких періодів української історії, як слов'янські часи, утворення Русі, християнізація українських земель, заснування Галицько-Волинського князівства, козацько-гетьманська доба та період "визвольних змагань" (1917 - 1921). Розглянуто теоретичне обгрунтування націоналізму й теоретичні розробки вчених УВУ щодо оптимальної державної організації в історії українських земель. На підставі аналізу нових джерел і попередніх досліджень, зокрема, у порівнянні з радянською історіографією, визначено місце та роль наукової спадщини дослідників УВУ в загальній українській історіографії.

  Скачати повний текст

Показано, що в історії українського соціуму християнізація є одним із домінуючих чинників формування самосвідомості українців. Зазначено, що завдяки своєму більш ніж тисячолітньому існуванню на українському грунті вона набула етнічних рис, а пізніше стала однією з найсуттєвіших ознак українського етносу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонування Кельтської Церкви та подано оцінку суперництву між кельтським і римським варіантами християнства. Визначено закономірності процесу формування англосаксонських королівств і розкрито роль Церкви у даному процесі. Висвітлено сутність місіонерської діяльності Августина та його послідовників у англосаксонських королівствах. З'ясовано специфіку становлення християнської церковної організації в зазначений період у Британії. Проаналізовано основні форми впливу християнства на розвиток церковно-мистецької спадщини Британських островів.

  Скачати повний текст

Досліджено процес християнізації населення Херсонеса у пізньоантичний і ранньосередньовічний періоди на основі вивчення пам'яток ранньохристиянської культової архітектури та інших груп джерел. Згідно з писемними даними, створення Херсонеської єпархії припадає на останню чверть IV ст., і саме з даного часу в місті почали споруджувати християнські храми, архітектурні залишки яких не збереглися. Групу відомих ранньовізантійських церков умовно можна віднести до другого етапу християнського будівництва, який за матеріалами археологічних досліджень, почався в епоху Юстиніана I і тривав до першої половини VII ст. У цей період християнізація херсонеситів досягла найвищого ступеня. Висунуто гіпотезу, що у другій половині VI - початку VII ст. християни були більшістю міського населення. На підставі порівняння архітектурних форм місцевих храмів та їх візантійських аналогів доведено головну роль столичної школи у складанні ранньосередньовічних пам'яток церковного зодчества Херсонеса.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше в у вітчизняному релігієзнавстві досліджено етнічні релігії балтійських народів, які виступали та виступають чинником національно-культурної ідентифікації в переломні періоди їх історії, коли виникала загроза асиміляції або зникнення (насильницька християнізація часів Середньовіччя, становлення державності в першій половині ХХ століття), а також на сучасному етапі, коли глобалізаційні процеси загострюють проблеми національної та культурної ідентичності. Виконане дослідження спрямоване наосмислення та розв'язання актуальних викликів сучасного суспільства.Вивчено процеси трансформації міфопоетичного світогляду в культурній традиції балтійських народів, які відбувалися шляхом збереження давньої віри та відправлення обрядів всупереч забороні християнських священиків; збереженняфольклорної спадщини, в якій відображений дохристиянський світогляд (зокрема латиські дайни та литовські сутартінес); реконструкції давніх вірувань та відправлення обрядів в ХХ–ХХІ століттях; втілення глибинних шарів національного світогляду у творах сучасного мистецтва.Констатовано, що протягом багатьох століть – від завоювання балтів тевтонцями за часів Середньовіччя і до сьогодення – етнічна релігія була найбільш сутнісною складовою національної культури, яка збереглася в історичній пам'яті народів та стала чинником національно-культурної ідентифікації за сучасних умов.^UEthnic religions of the Baltic nations are investigated for the first time in Ukrainian Religious Studies; they have been the factor of national and cultural identification at the breaking points of their history, when there has been a threat of assimilation or disappearing (violent Christianization of the Middle Ages, statehood formation in the first part of the XX century), and also at the contemporary stage, when globalization processes sharpen the problem of national and cultural identity. It is found out that there are no special researches dedicated to ethnic religions of the Baltic nations in the aspect of national and cultural identification in Ukrainian and Baltic Religious Studies. It is confirmed that the Baltic nations showed desperate resistance to Christianization and that they would rather die than accept foreign religion. Leaders of the Balts, who were at the same time oracles, diplomats and warlords, were leading the struggle against the Teutonic Knights.Transformation of the mythopoetic world outlook into cultural traditions of the Baltic nations is studied. It happened by preserving the ancient faith and worshipping despite of prohibitions of Christian priests; by preservation of folklore inheritance (in particular, Latvian dinah and Lithuanian sutartines), where pre-Christian worldview is reflected; by reconstruction of ancient beliefs and worshipping in the XX-XXIcenturies; by embodiment of the deep layers of the national outlook in the works of contemporary art.Works of philosophers (J. G. Herder, L. Reza, Vidunas, E. Brastinsh, J. Trinkunas, L. Palmaitis) is analyzed. Beginning from the end of the XVIII сentury, they formed worldview approaches to national cultures in their theoretical works, and in practical activity, they contributed to the preservation of cultural heritage of the Baltic nations, protecting them from assimilation and destruction. Interest to ethnic religions, which appeared at the wave of romanticism and became a powerful impulse for gradual accumulation of ethnographic and folklore material, gave the result in the form of attempts of ethic religions reconstruction. In its turn, understanding of ethnic religions as the essential (if not the main) factor of national identification became the ideological basis of national renaissance and, to some extent, of state creation in beginning of the XXI century). Definition of the "ethnic religions" concept is clarified, under which the system of beliefs, outlooks and world perception peculiar to the peoples of Indo-European language family (Baltic group of languages), who lived at south-east coast of the Baltic, before they were conquered by Teutonic Knights and before Christianity was introduced, is understood. The suggested definition was discussed and approved byBoard of the European Congress of Ethnic Religions (2018).It is confirmed that these folklore genres got preserved only with the Balts and they substantially complement the whole picture of the mythopoetic world outlook, which, as a rule, is built on the basis of mythological system of one or another people.It is affirmed that, comparing with other Indo-European peoples, they got preserved good enough. It is explained with late Christianization and reverent attitude to national tradition, even under the domination of Christianity.It is noted that appearance of neo-pagan movements in the XX century, in particular of Latvian Dievturiba and of Lithuanian Romuva, was connected with the task of state formation. The leaders of these organizations – E. Brastinsh and J. Trinkunas – set state formation tasks before themselves and the society, in particular bringing up citizens who are endowed with human virtues. Differences between Dievturiba and Romuva are taken into account, J. Trinkunas insists on their recognition. Reconstructions of religion (Dievturiba) and its renaissance (Romuva)the scientist consider as fundamentally different by goals and by outcomes.It is affirmed that, during many centuries – from conquer of the Balts by the Teutonic Knights in the Middle Ages and up to the present days, ethnic religion was the most essential component of national culture, which got preserved in historical memory of the nations and became the factor of national and cultural identification under the contemporary conditions. It is determined that the stated topic remains perspective for further researches.In particular, the problem of historical reconstruction of rituals and ceremonies in the aspect of religious psychology and sacral art is quite interesting. New pushes can be given by archeological researchers, directed at the search of temples location, which will promote more authenticity in the reproduction of ceremonies. Sacral geography researches may become not less interesting.

Дисертаційне дослідження є першою комплексною спробою осягнення в українській історіографії постаті та наукової спадщини представника болгарської національної історіографії – Васила Николова Златарського (1866-1935). У ході дослідження здійснена класифікація джерельної бази та проаналізований стан розробки теми в історичній науці. Охарактеризовані обставини та середовище, в яких відбувалось формування особистих та наукових поглядів історика. Розроблено та подано власну періодизацію наукової роботи дослідника. Здійснено історіографічний аналіз наукової спадщини В. Златарського. Виділені основні напрямки дослідницьких інтересів вченого: історія державотворення, етногенез болгар, болгаро-візантійські відносини, християнізація, історія церкви, нумізматика, археологія, епіграфіка, історія культури болгар. Підкреслено, що у творах науковця велика увага приділялась значенню діяльності окремих осіб в історії Болгарії. Проаналізовано внесок В. Златарського у розвиток болгарської історичної науки. Окремо охарактеризовані викладацька та науково-громадська діяльність вченого. Доведено, що В. Златарський став основоположником болгарської національної історіографії. Виділені основні концептуальні лінії у працях вченого.^UThe dissertation is the first comprehensive attempt to comprehend in the Ukrainian historiography the figure and scientific heritage of the representative of the Bulgarian national historiography – Vasil Nikolov Zlatarsky (1866-1935).The study is based on the analysis of scientific literature and archival sources that reflect the specified issues. In the course of the study the classification of the source base was carried out and the state of development of the topic in historical science was characterized. Historiography of the problem in work has been reflected in view of thematic blocks. In separate groups are allocated biographical works, historiographic and general works on history, which contain information about V. Zlatarsky and his activities.The documents of the Scientific Archive of the Bulgarian Academy of Sciences (Sofia) has been worked out. In particular – F. 9 K «Vasil Zlatarsky». The autobiography of the scientist, personal documents on education, letters and documents confirming participation in scientific societies are analyzed. Also for the applications has been used photo materials stored in Scientific Archive of the Bulgarian Academy of Sciences – F. 71 K «Zlatarsky, Georgy Nikolov».There has been discovered that Zlatarsky family members actively participated in social transformations that took place in Bulgaria after the Russian-Turkish war of 1877-1878 and related to the achievement of independence by the state.There has been characterized circumstances and environment in which the formation of personal and scientific views of the historian took place. Also has been established that the decisive factors in this process were the family circle and education. In the course of the research it was determined that M. Drinov and K. Irechek had indirectly the choice of profession and the range of scientific interests in the youth of V. Zlatarsky. His direct influence on the professional activity of V. Zlatarsky made by his teachers at the St. Petersburg University Byzantologist V. Vasilevsky and Slavist V. Lamansky.An own periodization of the research work of the researcher has been developed and submitted. The first stage covers the years 1887-1895 and relates to the acquisition of historical education and the formation of professional skills. The second one – 1895-1935, characterized by the preparation of an array of scientific works on political, ethnic, cultural history and historiography of Bulgaria. The 1918-1935 associated with the synthesis of V. Zlatarsky own work and the creation of a three-volume work «The history of the Bulgarian state in the Middle Ages».The historiographical analysis of the scientific work of V. Zlatarskyi has been carried out. There has been established that the first research of the historian was his dissertation work. Also has been noted that it was through the preparation and publication of the dissertation that he introduced documents in Bulgarian science reflecting the correspondence of the Tsarist Patriarch Mykolay Mystic with the Bulgarian king Simeon. They contain valuable information about the political events associated with Bulgaria's flowering period in the VII century.A separate part of the research is devoted to the fundamental work of V. Zlatarsky – «The History of the Bulgarian State in the Middle Ages», covering the events of the past of Bulgaria from VII through XIII century. The basis of the study is a large number of primarily Byzantine sources. Created by V. Zlatarsky's history, despite the criticism of exaggerating the role of the Hun component in the history of the Bulgarian people, remains relevant. It is emphasized that the work laid the foundations of the national history of Bulgaria.It is proved that the creation of V. Zlatarsky's history reflects not only political events, as a series of works devoted to the cultural development of Bulgaria. An analysis of the latest materials makes it possible to identify the scientist as the founder of «Cyril-Methodiust».Due to the research of the scientific heritage of V. Zlatarsky, the following areas of research interests of the scientist are identified: the history of state formation, the ethnogenesis of the Bulgarians, the Bulgarian-Byzantine relations, Christianization, the history of the church, numismatics, archeology, epigraphy, the history of Bulgarian culture.