Дисертаційне дослідження присвячене творчості видатного українського художника Ю. Буцманюка в сфері монументального малярства, зокрема розписам у церкві Прсв. Серця Христового у м. Жовква (Львівська обл.), які були виконані ним у першій половині ХХ ст. Також розглянуто естетичні засади стилю модерн, його характерні риси та приклади прояву у сакральних спорудах європейських країн, його появу у монументальному мистецтві Галичини і зокрема в архітектурі та декорі жовківської церкви. На основі зібраного матеріалу реконструйовано життєпис Ю. Буцманюка, укладено хронологію виконання ним монументальних робіт, систематизовано архівні матеріали пов'язані з перебудовою храму Прсв. Серця Христового, проведено іконографічний та іконологічний аналіз всіх композицій стінопису церкви. Використовуючи комплексну методологічну базу, було розглянуто особливості авторської манери Ю. Буцманюка на тлі новітніх тенденцій, пошуків та впливів у сакральному монументальному малярстві Галичини в контексті загальноєвропейських ідейно-художніх процесів першої половини ХХ ст.^UThe dissertation is devoted to the work of the Ukrainian artist Yu. Butsmaniuk in the field of monumental painting, in particular the analysis of his paintings in the church of The Holy Heart of Christ in Zhovkva (Lviv region), which were performed in the first half of the 20th century. On the basis of the collected material the biography of Yu. Butsmaniuk is reproduced, the chronology of the monumental works performed by the artist is made, the archival materials related to the reconstruction of the church in Zhovkva are systematized, and the iconographic and iconological analysis of all compositions of this temple is carried out. In order to understand such a phenomenon as the Modern Style, its aesthetic principles and main features are traced. In the dissertation research, as an example of the manifestation of the Style in the monumental art of temples, a number of European monuments are considered, as well as the Ukrainian artists who worked on the decoration of church interiors in the early 20th century are mentioned. In the context of the work, an interesting example is the stained glass and mosaic decoration of Paris Basilica of Sacré-Coeur (The Holy Heart of Christ) by the French artist L. O. Merson. The largest of the mosaics “The Awe of France before the Heart of the Lord” in terms of ideological theme, stylistic decision and composition is very close to Yu. Butsmaniuk's murals.The Modern Style spread across Europe and gave birth to the similarity of many artistic processes in different countries. The views of European modernists and theorists created ideological foundation for many Lviv artists. The publications of Ukrainian architects, artists, and historians, which referred to the need to develop the national features of art, are particularly important for the study. The raised issues made it possible to understand the problems that had to do with the monumental sacral painting that Yu. Butsmaniuk tried to solve in his works.The Modern Style most concerned the architecture of Galicia. The work emphasizes the issue of penetration of general tendencies in the development of sacral construction. Those influences caused changes in the architecture and interiors, both in Polish and in Ukrainian churches. The architects incorporated the philosophical and theological ideas of that time into the designs of future temples, and the artists filled the newly constructed structures with artistic elements that responded to the new aesthetic tastes. The new temples were decorated with murals, mosaics and stained-glass windows with the characteristic solution of compositions, the construction of light-shades, and the choice of colours. The synthesis of arts characteristic of the Modern Style is considered.It is determined that the architecture of The Holy Heart of Christ Church in Zhovkva, which was rebuilt under E. Kovach's project, has features of the Modern Style. The Modern Style painting by Yu. Butsmaniuk was organically combined with the architecture, adding integrity and completeness to the ensemble. The murals of Yu. Butsmaniuk in Zhovkva church fill the walls of the temple completely. It is part of a unified theological program that is dedicated to the worship of The Holy Heart of Christ. This new topic in the Ukrainian church monumental painting has found a peculiar solution. The artist tried to combine the two biblical Testaments in the images and to represent their relationship in the glorification of the Heart of Christ. The study revealed how, using new ideological and aesthetic and formal means, the artist in his own way interprets traditional subjects and develops author's iconography for compositions with new themes. Yu. Butsmaniuk's special ability to combine the traditions of Ancient Ukrainian and Western European painting, to subordinate the compositions to architecture, to subtly feel the space, color and form is pointed out. It is emphasized that the artist used a characteristic synthesis of arts in his work, which was manifested in the combination of murals, stained glass and mosaic imitation.It is noted that the artist worked in different genres, but was particularly fond of portrait painting, having left a whole gallery of portraits of his contemporaries. According to the tradition of the Ukrainian painting of the 17th-18th centuries Yu. Butsmaniuk, in addition to biblical and historical figures, introduces priests, civic, military and political figures of the early 20th century into his works. Analyzing their images, the names of a number of priests and monks are established, the portraits of whom were taken as the basis for the images of saints in Zhovkva mural painting. In the course of research in the monastery of Krekhiv the portrait of the hegumen Vitalii Hradiuk performed by Yu. Butsmaniuk was found. A detailed study of this work showed the ability of the author to skillfully convey the emotional state and characteristics of the person.

У дисертації простежено поступове перетворення візантійського темплона часів Київської Русі у своєрідний, типово український, спочатку низький, а згодом високий іконостас. Генеза українського іконостаса висвітлювалася науковцями протягом ХХ – ХХІ століття, але обраному нами часу приділялося чи не найменше уваги. Особливо формування іконостаса не було розглянуто в аспекті тяглості процесу еволюції від першоджерела, тобто передвівтарної огорожі. Іn situ в Україні не збереглося передвівтарних огорож, є тільки рештки цих конструкцій та деякі фрагменти їхніх частин. У дисертації висунуто гіпотезу щодо розміщення певних ікон у передвівтарних огорожах Києва ХІ–ХІІІ ст., це пояснює, як значення темплона в літургії так і його доцільність. Жодний іконостас ХІV–ХVІ ст. також іn situ не зберігся, а залишки мурованих частин іконостасів Волині й Галичини засвідчують синхронність еволюції з іконостасами Греції та Балкан. Не зважаючи на брак іконописних пам'яток ХІV–ХVІ ст., які збереглися лише на терені Галичини й Волині., було доведено, що джерела іконографії пам'яток ХІV–ХVІ ст. сягають мистецтва Київської Русі – це енколпіони, ювелірні вироби, металева пластика, дрібне різьблення, мініатюри, шитво, золототканий «гаманець» із Відня, який уперше введено нами в науковий обіг. Мистецтво Київської Русі (особливо самого Києва) переконливо стає підґрунтям для формування іконостасів ХІV–ХVІ ст. Саме старокиївська спадщина зумовила й риси самобутності українського іконостаса. У дисертації відтворено богословський зміст як окремих типів ікон, так і намісних рядів та іконостасів загалом. Таким чином, реконструйовано ансамбль ікон і загальний вигляд іконостаса, як ансамблю ікон ХІV–ХV ст. Завдяки цьому історичний процес розвитку іконостасної стіни в церквах ХVІ ст. набуває чітких рис, а еволюція низького іконостаса у високий стає більш логічною і переконливою.^UThe thesis work studies the gradual transformation of the Byzantine templon into a unique typical Ukrainian, at first a low, and later on, a high iconostasis. The origins of the Ukrainian iconostasis have been studied for almost a century now, however, the selected timeframe has been barely analyzed before, specifically, the formation of the iconostasis from its origins, id est, the gates in front of the altar, hasn't been regarded in terms of the evolution process continuity. In Ukraine, in Kyiv Rus times the Byzantine columned screen separating the sanctuary from the nave was inherited in a form of a porch combining the columns, epistylium and a parapet, some of which were decorated with the holy gates. Іn situ, in Ukraine there are no preserved gates before the altar, only their fragments, and remains. In the thesis work an attempt has been made to connect the reconstruction of the gates before the altar with the preserved Kyiv icons of the ХІ–ХІІth centuries, as it would have given the templon a certain theological meaning. The iconostasis is the center of religious ceremonial observance, liturgy and is of paramount importance in any Orthodox church. There's no ХІV–ХVІ century iconostasis that has been preserved in situ, however, the remains of the lay bricks parts of the Volyn and Galychyna iconostasis are extant, signifying the iconostasis synchrony with the Greek and Balkanian ones. The most significant step in the iconostasis evolution has become the closure of the gates before the altar first open layer with the icons, transforming it into a continuous iconostasis wall. This has allowed to increase the number of the iconostasis first-level icons, significantly intensifying its theological meaning. On the territory of the former Kyiv Rus these changes have first taken place in the Ukrainian church of St. Johnsonian the Theologian in Lutzk and St. Nicholas church in Zbruchanskiy in the second half of the ХІІІ century. The thesis work traces the gradual genesis of the Ukrainian iconostasis since the Kyiv Rus times till ХVІth century and shows that this evolution has been a continuous process, as it had been based on the iconostasis heritage, structure of the gates before the altar, its separate elements, and the Kyiv Rus liturgy. The thesis work research has been complicated by the defective articles of the ХІV–ХVІ century icon-painting, preserved only in Volyn and Galychyna. The thesis work demonstrates that the iconographic origins of the Ukrainian iconostasis icons of the ХІV–ХVІ centuries take its roots from the art articles of the Kyiv Rus, such as the encolpium, small metal products, small carving and the gold-knitted “pocket” from Vienna, introduced into the scientific usage for the very first time. Kyiv Rus art, especially, Kyiv art has become a solid ground for the formation of the ХІV–ХVІ centuries iconostasis. Since Kyiv Rus times the Ukrainian iconostasis has preserved the “The Christ Pantocrator Teacher”, pictured to his full height, half-sculptural “The Christ Pantocrator”, “Christ Enthroned”, “The Holy Mother Oranta”, “The Enthroned Mother of God”, “The Virgin of Odygitria”, “The Virgin of Mercy” and other iconographic types. The composition and iconography of the Deesis tier have also been inherited from the Kyiv Rus art. It's been the old-Kyiv heritage that has predetermined the Ukrainian iconostasis distinctive features, such as usage of the Deisis icons “Christ in Majesty” and “The Eulogy of the Most Holy Theotokos” (with Prophets), placing the “Holy Mandylion of Edessa” over the holy gates, finishing the iconostasis with the “Crucifixion with Bystanders” and specific order of the iconostasis layers. The author tried to reproduce the theological meaning of not only the particular icon types but also the Deesis tier and the iconostasis in general. This way an icon set has been restored as well as the general view of the iconostasis wall in the ХІV–ХV century churches. Thereby, the historical process of the iconostasis wall development in ХVІth century churches gains its distinct features and the evolution of the low iconostasis into a high one becomes more logical and convincing. In the course of time, depending on the historical situation and, subsequently, on the expansion of the certain theological ideas, the Ukrainian iconostasis has gained new features, although, unlike the other Orthosphere nations' churches, its certain elements remained unaltered.

Проведено компаративний аналіз фундаментальних принципів європейської Реформації та віросповідних основ українського євангельського протестантизму. Розкрито специфіку відображення спільних богословських засад у соціальній позиції протестантизму. Виявлено, що євангельські церкви поєднують у своїй соціальній позиції східні та західні традиції та є чинником крос-культурного богословського синтезу, інкультурації ідей європейської Реформації у православній культурі. З'ясовано, що секуляризація протестанських церков у Європі й Америці обумовлює негативну реакцію українських протестантів, які знаходяться на стадії визначення своєї ідентичності між традиціоналізмом і західним модернізмом. Виявлено, що євангельські церкви в Україні зберігають ознаки маргінальної субкультури на сучасному етапі формування їх нової ідентичності. Проаналізовано основні тенденції соціально-політичного розвитку євангельського протестантизму у контексті євроатлантичної інтеграції України, побудови громадянського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та євангельскими конфесіями.

  Скачати повний текст

Проаналізовано ідейні засади православного оновлення та діяльності Обновленської церкви в Україні. Зроблено висновок, що рух за оновлення традиційного православ'я обумовлений необхідністю подолання кризових явищ у церкві, головними ознаками яких є надмірний консерватизм і заполітизованість. Він має глибоке історічне коріння та змістовну ідейно-теоретичну базу, яка відображена в обновленських програмах церковного реформування 1920-х рр. З'ясовано характер міжправославного протистояння в Україні зазначеного періоду та показано основні риси кризи сучасного українського православ'я, що дало змогу визначити загальні тенденції у полеміці між церквами щодо питань канонічного устрою, автокефальності, благодатності, Вселенського визнання. На підставі результатів досліження з'ясовано політичну мотивацію цієї полеміки та запропоновано відмовитися від апелювання проблем канонічності у процесі налагодження конструктивного діалогу між церквами. Відзначено, що розв'язання внутрішньоцеркової кризи є можливим за умов сутнісних змін у догматично-канонічній, багослужбовій, морально-етичній, соціальній сферах.

  Скачати повний текст

Дмитренко Н. В. Іконографія, семантика та стиль сюжету «Таємна вечеря» у візантійському мистецтві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2022.Дисертація є першим комплексним дослідженням іконографії сюжету «Таємна вечеря» у мистецтві Візантійської імперії. Мета роботи полягає в дослідженні особливостей поетапного формування іконографії, семантики та стилю сюжету «Таємна вечеря» від зародження християнства до падіння Візантійської імперії в 1453 році, із зверненням до порівняльного аналізу зразків Західної, Східної та Південної Європи задля виявлення особливостей, притаманних кожному періоду, з урахуванням стилевих змін і впливу історичних чинників.Проведене дослідження було здійснено на основі колекцій Бібліотеки та музею Моргана (Нью-Йорк), Гессенської державної та університетської бібліотек (Дармштадт), Державної бібліотеки Бадена (Карлсруе), Британської бібліотеки (Лондон), Державного історичного музею (Москва), Інституту стародавніх рукописів імені Месропа Машоца (Єреван), Музею Конде (Шантільї), Бібліотеки Банкрофта (Каліфорнія), Колекції Думбартон Оакс (Вашингтон), Клівлендського музею мистецтв (Клівленд, Огайо), Національної бібліотеки Франції (Париж), Національної бібліотеки Шотландії (Единбург), Національного музею мистецтв «Київська картинна галерея» (Київ), Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ), Національного музею мистецтв Бразилії (Ріо-де-Жанейро), Музею Уолтерса (Балтимор), Музею Лувру (Париж), Єпархіальних музеїв (Салерно, Фрайзинг, Россано), Бібліотеки коледжу Корпус-Крісті (Кембридж), Міланської скарбниці кафедрального собору (Мілан), Музею Брешиї (Брешия), Музею Дж. П. Гетті (Лос-Анджелес), Національного музею Рима, Цифрової бібліотеки Іспанії та Центру дослідження рукописів Нового Заповіту. Віднайдено та уточнено атрибуцію сюжетів у фресковому ансамблі Гелатського монастиря (Кутаїсі, Грузія), церкви Святого Нікіти у с. Чучер (Скоп’є, Македонія) авторства Євтихія та Михаїла Атрапаса. Відфотографовано наживо та доповнено фоторяд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр).Віднайдено аналоги та запозичення між ранньохристиянським мистецтвом катакомб та книжковою мініатюрою Західної Європи. Систематизовано та розглянуто пам’ятки, в яких містяться аналоги символіки, застосованої як у монументальному живописі, так і в мистецтві книжкової мініатюри, на прикладі фресок та грецьких кодексів ХІІ ст. Наукова новизна дисертації полягає у введенні до наукового обігу порівняльного аналізу іконографії творів, аналізі композиції та стилістичних особливостей пам’яток із зображенням сюжету «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, монументальному живописі та декоративно-прикладному мистецтві.Досліджено низку пам’яток із сюжетом «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, які було створено на теренах Візантійської імперії, починаючи з VI ст.; перші пам’ятки, створені після періоду іконоборства і до другої половини ХІV ст., зі зверненням до пізніших творів ХV ст., серед яких – Псалтирі, Євангелія та Кодекси. У роботі введено до наукового обігу додаткові фотографії та ілюстративний ряд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр), опрацьовано типологію різних варіантів іконографії сюжету «Таємна вечеря» (Додаток В).Розкрито основні дискусійні питання, які було пов’язано із територіальними взаємовпливами між зразками латинської та грецької традицій іконографії на прикладі пам’яток книжкової мініатюри, монументального живопису та декоративно-прикладного мистецтва. Запропоновано розрізнення типології з частішим використанням різних типів іконографії із сюжетом «Таємна вечеря». Проведено візуальне дослідження та здійснено мистецтвознавчий аналіз творів із сюжетом «Таємна вечеря», визначено контекст створення пам’яток, особливості застосованої іконографії та виділено художньо-образні спільні та відмінні їхні риси.Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані теоретичні здобутки надалі допоможуть каталогізувати твори мистецтва з сюжетом «Таємна вечеря». Заповнення бібліографічних лакун сприятиме подальшому ґрунтовнішому дослідженню пам’яток. Положення можуть бути використані науково-дослідними установами, навчальними закладами як матеріал для лекційного курсу з історії мистецтва Візантії, музейними установами – для інформаційного та наукового доповнення каталогів, програм спеціалізованих екскурсій і турів.Ключові слова: синтез мистецтв, стиль, реставрація, мистецтвознавчий аналіз, образотворче мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, Київська Русь, церква, мистецькі традиції, іконографія, образи апостолів, мистецтво, «Таємна вечеря», Візантія, мініатюра, монументальний живопис, сакральне мистецтво.^UN. V. Dmytrenko. Iconography, semantics and style of the Last Supper in Byzantine art. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The dissertation to obtain an academic degree of the Doctor of Philosophy in a specialty 023 – Fine Arts. – National Academy of Fine Arts and Architecture, Kyiv, 2022. The thesis is the first comprehensive study of the iconography of the Last Supper in the art of the Byzantine Empire. The aim of the work is to study the peculiarities of the gradual formation of the iconography, semantics and style of the Last Supper plot from the birth of Christianity to the fall of the Byzantine Empire in 1453, with reference to a comparative analysis of samples from Western, Eastern and Southern Europe to identify the peculiarities inherent in each period, taking into account stylistic changes and the influence of historical factors. The research was based on the collections of the Morgan Library and Museum (New York), Hessian State and University Libraries (Darmstadt), State Library of Baden (Karlsruhe), British Library (London), State Historical Museum (Moscow), Mesrop Mashots Institute of Ancient Manuscripts (Yerevan), Conde Museum (Chantilly), Bancroft Library (California), Dumbarton Oaks Collection (Washington), Cleveland Museum of Art (Cleveland, Ohio), Bibliothèque nationale de France (Paris), National Library of Scotland (Edinburgh), National Museum of Art "Kyiv Art Gallery" (Kyiv), National Museum of Art named after Bohdan and Varvara Khanenko (Kyiv), National Museum of Art of Brazil (Rio de Janeiro), Walters Museum (Baltimore), Louvre Museum (Paris), Diocesan Museums (Salerno, Freising, Rossano), Corpus Christi College Library (Cambridge), Treasury of the Cathedral of Milan (Milan), Museo di Brescia (Brescia), J.P. Getty Museum (Los Angeles), and the Museum of the American Art Museum (New York). P. Getty Museum (Los Angeles), the National Museum of Rome, the Digital Library of Spain, and the New Testament Manuscript Research Centre. The attribution of scenes in the fresco ensemble of the Gelati Monastery (Kutaisi, Georgia) and the Church of St Nikita in the village of Chucher (Skopje, Macedonia) by Eutychius and Michael Atrapas was found and clarified. The monumental paintings of the Church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus) were photographed live and supplemented with a series of photographs. Analogues and borrowings between the early Christian catacomb art and the book miniature of Western Europe are found. The monuments containing analogues of symbols used in both monumental painting and book miniature art are systematised and examined, using the example of twelfth-century frescoes and Greek codices. The scientific novelty of the dissertation is the introduction of a comparative analysis of the iconography of works, the analysis of the composition and stylistic features of monuments depicting the plot of the Last Supper in the art of book miniature, monumental painting and decorative and applied arts. The article examines a number of monuments with the "Last Supper" plot in the art of book miniature, which were created in the Byzantine Empire starting from the sixth century; the first monuments created after the period of iconoclasm and until the second half of the fourteenth century, with reference to later works of the fifteenth century, including the Psalms, Gospels and Codices. The paper introduces additional photographs and illustrative series of monumental paintings of the church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus), and elaborates the typology of various variants of the iconography of the Last Supper (Appendix B).The main controversial issues related to the territorial interactions between the examples of the Latin and Greek traditions of iconography are revealed on the example of monuments of book miniature, monumental painting and decorative and applied art. The author proposes a distinction of typology with a more frequent use of different types of iconography with the Last Supper plot. A visual study and an art historical analysis of the works with the "Last Supper" plot are carried out, the context of the creation of monuments, the features of the applied iconography are determined, and their artistic and figurative common and distinctive features are highlighted. The practical significance of the results obtained is that the theoretical achievements formulated will further help to catalogue works of art with the Last Supper plot. Filling in the bibliographic gaps will facilitate further in-depth research of the monuments. The provisions can be used by research institutions, educational institutions as material for a lecture course on the history of Byzantine art, and by museum institutions for informational and scientific supplementation of catalogues, programmes of specialised excursions and tours.Key words: synthesis of arts, style, restoration, art historical analysis,

Дисертація присвячена вивченню іконопису І. Їжакевича, створеному у 1940–1950-х роках для храмів міста Києва та околиць. Мета роботи – виявити нові та систематизувати наявні відомості стосовно ікон І.С. Їжакевича 1940–1950-х років, їх художніх особливостей, техніки та технології; охарактеризувати живописну манеру останнього періоду його творчості; на основі отриманих результатів уточнити атрибуцію ряду ікон, що йому приписуються; сформулювати методологію реставрації творів сакрального живопису І. Їжакевича, виходячи з виявлених у процесі дослідження особливостей.Аналіз наукової розробки обраної теми підтвердив відсутність ґрунтовних праць та наявність значних розбіжностей у попередніх дослідженнях, що спираються здебільшого на згадки парафіян та служителів храмів та/або поверховому візуальному дослідженні в несприятливих умовах діючих храмів. Усебічне дослідження ікон 1940–1950-х рр. здійснено в діючих храмах: Покрова Пресвятої Богородиці на Пріорці, Свято-Макаріївській на Татарці, Свято-Покровській Подільській церкві. Додатково розглядаються ікони, відповідність яких періоду, що досліджується, поки не була підтверджена: окремі ікони храмів Вознесіння Господнього на Деміївці, Серафима Саровського в Пущі-Водиці та іконостасу домової церкви митрополичої резиденції (нині – Патріархії УПЦ КП), що знаходиться на вул. Євгена Чикаленка, 36 (нині в приміщені Патріархії діє Парафія Святого Філарета Милостивого).Для уточнення атрибуції залучені архівні джерела – документи та твори, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України, Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Центральному Державному історичному архіві України, а також окремі твори з Національного художнього музею України, Музею однієї вулиці (м. Київ), Національного музею ім. А. Шептицького (м. Львів); дипломні та курсові роботи кафедри техніки та реставрації творів мистецтва та кафедри теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано й узагальнено наявні матеріали стосовно сакральної спадщини І. Їжакевича 1940–1950-х років; досліджено відмінні риси живописної манери митця зазначеного періоду, що дозволило визначити експертні ознаки його індивідуального творчого почерку, розрізнити ікони майстра та його учнів; здійснено ґрунтовне взаємодоповнююче мистецтвознавче та техніко-технологічне дослідження ікон 1940–1950-х років в означених храмах; досліджено стилістичні особливості іконопису І. Їжакевича пізнього періоду та її кореляцію зі всією творчістю митця; на базі отриманих результатів створено актуальні рекомендації стосовно зберігання ікон І. Їжакевича в умовах діючих храмів й особливостей їх консервації та реставрації.^UThe dissertation is devoted to the study of the icon painting by I. Yizhakevych created in the 1940s and 1950s for churches located in Kyiv and its surroundings. The purpose of the paper is to discover new and systematise existing information about the icons by I. S. Yizhakevych of the 1940s-1950s, their artistic peculiarities, technique and technology; characterise the painting style of the last period of his work; establish the attribution of a number of icons attributed to him based on the obtained results; formulate the methodology of the restoration of sacred art pieces by I. Yizhakevych, based on the peculiarities revealed in the process of research.The analysis of the scientific development of the chosen topic confirmed the lack of thorough works and the presence of significant discrepancies in previous studies, which are mostly based on the mentions of parishioners and church ministers and/or superficial visual research under unfavourable conditions of operating temples. A comprehensive research of the icons of the 1940s and 1950s took place at operating churches: Church of the Intercession of the Holy Mother of God in Priorka, Church of St. Macarius in Tatarka, Podilskyi Church of the Intercession. In addition, the paper considers the icons that have not yet been confirmed to be related to the researched period: Individual icons of the Churches of the Ascension of the Lord in Demiivka, Church of St. Seraphim of Sarov in Pushcha-Vodytsia, the iconostasis of the church of the metropolitan residence (now – Ukrainian Orthodox Church – Kyiv Patriarchate) located at 36 Yevhena Chykalenka Str. (now the Parish of Saint Philaret the Merciful operates in the premises of the Patriarchate).To establish the attribution, archival sources were involved – documents and works stored at the Central State Archives Museum of Literature and Art of Ukraine, the Institute of Manuscript of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, the Central State Historical Archives of Ukraine, as well as individual works from the National Art Museum of Ukraine, the One Street Museum, (Kyiv), A. Sheptytskyi National Museum (Lviv); thesis and term papers of the department of techniques and restoration of works of art and the department of theory and history of art of the National Academy of Fine Arts and Architecture.The scientific novelty consists in the fact that the available materials, related to the sacral heritage of I. Yizhakevych dated back to the 1940s and 1950s., have been analysed and summarised for the first time; distinctive peculiarities of the artist’s painting style of the specified period were studied, which made it possible to determine the expert signs of his individual creative technique, distinguish the icons of the artist and his students; a thorough complementary art historical, as well as technical and technological study of the icons of the 1940s-1950s in the specified temples was carried out; the stylistic features of I. Yizhakevych’s icon painting of the late period and its correlation with the artist’s entire work were studied; based on the obtained results, relevant recommendations were created regarding the storage of I. Yizhakevych’s icons at operating churches and taking into account the peculiarities of their conservation and restoration.

Дисертація присвячена професійному українському іконопису, створеному на теренах Лівобережної України і Київщини у другій половині XVII – першій половині XVIII століть. Мета роботи – виявити нові відомості і систематизувати уже наявну інформацію про матеріальну структуру іконопису, способи створення зображення, послідовність накладання фарбових шарів, а також поширені види пошкоджень та методики реставрації.Методика дослідження включала безпосереднє візуальне обстеження творів неозброєним оком та із застосуванням портативного USB-мікроскопа, огляд і фотографування в ультрафіолетових та інфрачервоних променях. Отриману інформацію було співставлено з даними із опублікованих та архівних джерел. Було застосовано методи порівняльного аналізу для встановлення іноземних впливів на техніко-технологічному рівні.Основу джерельної бази склали ікони з колекції Національного художнього музею України, ікони з іконостасів Спасо-Преображенської церкви с.Великі Сорочинці, Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври, Софійського собору у Києві, ікона Богоматері Єлецької, що зберігається у Свято-Успенському Єлецькому монастирі м. Чернігів, ікони з колекції НАІЗ «Чернігів стародавній» та інші. З архівних матеріалів – паспорти реставрації творів іконопису, що зберігаються у Національному художньому музеї України, Національному науково-дослідному реставраційному центрі України, на кафедрі техніки та реставрації творів мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.Наукова новизна полягає у тому, що вперше у центрі спеціального дослідження постала матеріальна будова й техніка іконопису Лівобережної України та Київщини у другій половині ХVII – першій половині XVIII століття. Виявлено низку варіацій створення живописного зображення, встановлено хронологічні межі застосування окремих матеріалів, прийомів живопису і декорування на іконах означеного регіону й періоду. Введено у науковий обіг ряд архівних джерел, що містять інформацію про проведені фізико-хімічні дослідження ікон та процес їхньої реставрації. Доповнено й узагальнено відомості щодо пігментного складу живопису. Уточнено особливості структури ікон Лівобережжя, такі як: матеріали, конфігурація, форма, товщина, спосіб обробки основ, вид паволоки та її локалізація, склад, товщина і обробка ґрунтового шару; уточнено інструменти, які використовувались для обробки основ та створення рельєфних візерунків на поверхні ґрунту. Проаналізовано методики і матеріали, застосовані для реставрації ікон Лівобережної України. Подальшого розвитку набули дослідження стану збереженості іконописної спадщини України, його співвідношення з реставраційними втручаннями у минулому, а також аналіз наслідків цих втручань для візуального сприйняття творів глядачем і доступності автентичних частин для подальших досліджень.Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел. Окремий том становлять додатки з ілюстраціями.Перший розділ присвячений історіографії, розкриттю основних методологічних засад проведеного дослідження, означенню джерельної бази й з'ясуванню значень спеціальних термінів.У другому розділі пошарово розглянуто структуру ікон Лівобережної України та Київщини у другій половині ХVII – першій половині XVIII століття. З'ясовано матеріали й інструменти, які використовувались для підготовки основ і обробки ґрунту;різновиди основ і їхнє поширення на Лівобережжі; види й особливості застосування паволоки; склад ґрунту, фарбового і покривного шару; уточнено перелік пігментів, застосованих українськими іконописцями.Третій розділ присвячено виконанню зображення: нанесенню підготовчого малюнка і процесам роботи з фарбами. Розглянуто матеріали й способи виконання малюнка, виявлено основні варіанти створення живописного шару, з'ясовано ознаки впливу на український іконопис технік живопису країн Західної і Східної Європи. З'ясовано значення, роль і способи виконання золочення.У четвертому розділі проаналізовано основні методики консервації, розкриття та естетичної реінтеграції, які застосовувались до іконопису досліджуваного періоду на різних історичних етапах. Підкреслено важливе значення збереження усіх елементів будови ікони, які розкривають технологію її створення.Ключові слова: український іконопис, бароко, техніка, технологія, інкарнат, золочення, пігменти, в'язиво, реставрація іконопису, Лівобережна Україна.^UThe thesis is devoted to professional Ukrainian iconography created in the territory of Left-bank Ukraine and Kyiv Region during the second half of the 17th - first half of the 18th centuries. The purpose of the work is to reveal new information and systematise the already-existing information about the material structure of iconography, ways of creating an image, the sequence of applying paint layers, as well as common types of damage and restoration techniques.The research methodology included direct visual examination of the works with the naked eye and with the use of a portable USB microscope, as well as examination and photography under ultraviolet and infrared rays. The information obtained was compared with data from published and archival sources. In addition, comparative analysis methods were used to establish foreign influences on technical and technological levels.The core of the source base are icons from the collection of the National Art Museum of Ukraine, from the iconostasis of the Church of the Savior Transfiguration in the village of VelykiSorochyntsi, Trinity Gate Church of the Kiev-PecherskLavra, St. Sophia Cathedral in Kyiv, the icon of Our Lady of Yelets stored in the Holy Dormition Yelets Monastery in Chernihiv, icons from the collection of National Architectural and Historical Reserve "Ancient Chernihiv" and others. Among archival materials - passports of restoration of works of iconography stored in the National Art Museum of Ukraine, the National Scientific and Research Restoration Centre of Ukraine, the National Academy of Fine Arts and Architecture.The scientific novelty is that for the first time the material structure and technique of iconography in Left-bank Ukraine and Kyiv Region in the second half of the 17th - first half of the 18th centuries is at the centre of special research. A number of options for the creation of picturesque images are revealed, and chronological limits are established on the application of certain materials, methods of painting and decoration on icons of the specified region and period. For the first time, a number of archival sources have been introduced into scientific circles, which contain information about the physico-chemical studies of icons and the process of their restoration. Information concerning the pigment composition of the painting has been supplemented and generalised. The peculiarities of the structure of the Left-bank icons are specified, such as: materials, configuration, shape, thickness, method of processing the bases, type of canvas and its localisation, composition, thickness and processing of the primer layer; the tools used for processing the bases and creating relief patterns on the primer surface have been specified. The methods and materials used for the restoration of the icons in Left-bank Ukraine have been analysed. Further development was achieved through research into the state of preservation of the iconographic heritage of Ukraine and its correlation with restoration interventions in the past, as well as analysis of the consequences of these interventions for visual perception of works by the audience and the availability of authentic pieces for further research.The thesis consists of an introduction, four chapters with conclusions to each, general conclusions, a list of references and appendices with illustrations. The first chapter is devoted to historiography, the basic methodological principles of the study, listing of references and clarification of the meanings of special terms.The second section considers the structure of the icons in Left-bank Ukraine and Kyiv Region in the second half of the 17th - first half of the 18th centuries in layers. The materials and tools which were used to prepare the bases and refine the primer have been clarified: varieties of bases and their distribution in the Left Bank, types and peculiarities of canvas application, composition of the primer, paint and coating layers; the list of pigments used by Ukrainian icon painters has been specified.The third chapter is devoted to the execution of the image on the primer surface: the application of a preparatory drawing and the processes of working with paints. Materials and methods of drawing are considered, the main options for creating a paint layer are identified, and the signs of the influence of painting techniques of Western and Eastern Europe on Ukrainian iconography are clarified. The meaning, role and methods of gilding are clarified.The fourth section analyses the main methods of preservation, disclosure and aesthetic reintegration, which were applied to the iconography of the period at different historical stages. The importance of preserving of all the structural elements of the icon, which reveal the technology of its creation, is emphasised.Keywords: Ukrainian iconography, Baroque, technique, technology, incarnat, gilding, pigments, binder, restoration of iconography, Left-bank Ukraine.

Досліджено іконостасний ансамбль церкви Успіння Богородиці з Наконечного (60-ті рр. ХVІ ст.) в контексті розвитку українського іконопису другої половини XVI ст. Розглянуто стилістично пов'язану з цим іконостасом групу ікон, визначено їх стилістичний напрям. Проаналізовано Успенський іконостас в аспекті художньо-стильових, стилістичних, іконографічних і конструктивно-типологічних особливостей. На конкретному іконографічному матеріалі простежено шлях формування кожного іконостасного ряду у ХVІ ст. Зроблено висновок, що наконечненський іконостас є пам'яткою, яка синтезує основні характеристики іконопису досліджуваного періоду. Розширено фактологічну базу для подальшого вивчення іконопису XVI ст.

  Скачати повний текст

Досліджено причини зародження та формування імперської доктрини Московської держави як основної складової державницької ідеології її правлячих кіл у кінці XV - XVI ст. Охарактеризовано роль російської православної церкви та політичної еліти Москви у виробленні імперської концепції. Розкрито суть імперської ідеології московських правителів та механізми її реалізації. Проаналізовано вплив імперської ідеї на внутрішнє становище та зовнішньополітичну доктрину Московської держави. Висвітлено її результати та наслідки для російського народу і країн Східної Європи.

  Скачати повний текст

Доведено тезу про те, що як філософсько-світоглядні засади дослідження релігійної освіти має виступати філософія освіти. Розкрито інституційні засади релігійної освіти як специфічного різновиду освіти, який спирається не лише на авторитет науки, але й церкви, хоча за змістом переважна більшість інституційних засад релігійної освіти збігається з відповідними засадами інших різновидів освіти - державно-політичні, економічні, моральні, правові тощо. Визначено перспективи інституційного забезпечення релігійної освіти за сучасних умов модернізації освіти в Україні, як залежні передусім від потенціалу розвитку наявних духовних ВНЗ (більшість яких функціонує в структурі православної церкви), а також від розвитку релігійної освіти в межах світських ВНЗ. Зазначено, що релігійна освіта має тенденцію стати обов'язковою складовою в усіх ВНЗ системи вищої освіти України.

  Скачати повний текст

На підставі структурного аналізу суспільних явищ і церковно-ієрархічних сил комплексно досліджено інституційний розкол православної церкви в Україні за умов модернізації XIX ст. - 1930-х рр., його генезу та характер. З'ясовано роль глобальних факторів розколу та реформування церкви: світових цивілізаційних впливів, національної революції, комуністичної системи. Визначено зміст і суспільний резонанс модерних ідей на рівнях конфесійної структури. Установлено залежність динаміки розколу від політики держави й ідеології сил, задіяних у конфлікті. Пояснено поліваріантність і масштаби розколу. Поглиблено аналіз конфесій, які виникли внаслідок розколу, їх організаційного устрою й історичної долі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження музично-творчого процесу другої половини XVI - середини XVIII ст. (доробку композиторів і виконавських традицій в Україні) у жанрі інструментальної музики. Проаналізовано та систематизовано історичні джерела, що безпосередньо або опосердковано стосуються старовинної української музики. Розглянуто відповідний нотний матеріал: органні та лютневі табулятори та рукописні збірники, проаналізовано музично-теоретичні трактати й інші письмові джерела, а також пам'ятки усної народної творчості. Значну увагу приділено вивченню зразків образотворчого мистецтва, на яких зображено музичні інструменти та виконавці. Проаналізовано інструментальні твори, зроблено їх жанрову класифікацію та комплексне дослідження. Простежено взаємозв'язок українського та зарубіжного (польського та російського) музичного виконавства, розглянуто їх взаємовплив. Висвітлено питання ставлення православної церкви до інструментальної музики. Особливу увагу приділено вивченню музичних інструментів (зокрема, струнних), які побутували в Україні у даний історичний період, але з певних причин є малодослідженими (лютня, гуслі та гудок), розглянуто історію ансамблевої гри. Проаналізовано проблему автентичності в сучасній виконавській практиці (виконання старовинної музики у відповідній манері на інструментах, що побутували у досліджуваний історичний період). Спростовано хибну думку щодо маргінальності української інструментальної музичної культури. Наведено загальну характеристику музично-творчих процесів в інструментальному жанрі й обгрунтовано нові напрямки дослідження інструментарію, який побутував в Україні у XVI - середині XVIII ст.

  Скачати повний текст

Доведено, що погляди на сутність живого в отців східної церкви формувалися на основі синтезу античної філософії та біблійної інтерпретації. Відштовхуючись від ідеї живого як втілення душі, східна патристика розширила коло живих істот на основі розрізнення рівнів складності життєвих сил (Григорій Ніський, Максим Сповідник, Іоанн Дамаскін) і вперше розробила християнську ієрархію живого, поставивши на її вершині ангелів, однак акцентуючи верховенство людини над земним світом живого (Василій Великий, Діонісій Ареопагіт). Розглянуто напрями модернізації поглядів на живе у східнохристиянських ученнях з урахуванням його оцінки в сучасному православному дискурсі. Основними особливостями модернізованих уявлень слід вважати відхід від буквального розуміння ідей книги Буття, намагання узгодити православні догмати з даними сучасних наукових досліджень, коадаптувати релігійні та наукові положення щодо походження, сутності феномена живого.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

  Скачати повний текст

Систематизовано праці вітчизняної та зарубіжної історіографії, в яких проаналізовано особливості суспільно-політичного та культурно-освітнього становища польської меншини в УРСР. Доведено, що міжвоєнна радянська історіографія мала виразне пропагандистське спрямування. Дослідження польської меншини були табуйовані в СРСР до середини 1980-х рр. Поляків УРСР/СРСР у II Речі Посполитій вивчали спеціалізовані установи й окремі дослідники радянської етнополітики. У ПНР історія поляків СРСР і УРСР 1920 - 1930-х рр. системно не досліджувалася, проте вивчалися окремі фрагменти ширшої проблеми (комуністична польська еміграція в СРСР, польськомовна преса). Репресії тоталітарного режиму проти поляків СРСР в УРСР були етапом російської імперської політики, спрямованої на деполонізацію "східних кресів" давньої Речі Посполитої. Становище Римсько-католицької церкви (РКЦ) і владну політику щодо неї в СРСР міжвоєнної доби проаналізували у II Речі Посополитій католицькі автори, згуртовані довкола часописів "Przeglad Powszexhny" та "Oriens". У ПНР вивчення історії РКЦ на підрадянських теренах тривало, значною мірою активізувавшись у III Речі посполитій. У вітчизняній історіографії вивчення РКЦ в УРСР 1920 - 1930-х рр. започатковано наприкінці 1980-х рр. На сучасному етапі дослідження історії польської національної меншини УРСР 1920 - 1930-х рр. здійснюється у новому контексті. Оприлюднений за останнє п'ятнадцятиріччя джерельний матеріал, спогади, численні розвідки з окремих проблем, наявність поодиноких узагальнювальних праць дозволили висунути питання про створення синтетичної пісумкової монографії з історії поляків України зазначеного періоду.

  Скачати повний текст

Висвітлено погляди та думки вченого-богослова про загальні закономірності змін і тенденції розвитку релігійного феномену, його функціонування в структурі суспільної цілісності. Обгрунтовано принцип нерозривної єдності релігійного, культурного та національного життя народу в релігієзнавчій методології І.Огієнка, що визначає провідну роль Української Православної церкви в загальній історії України.

  Скачати повний текст

Проведено джерелознавчий аналіз документів державних і церковно-адміністративних органів управління Російської імперії як основних джерел вивчення становища Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні в кінці XVIII - першій половині XIX ст. Висвітлено здобутки історіографії XIX - XXI ст. з даного питання. Здійснено систематизацію та класифікацію історичних джерел, встановлено їх наукову цінність і достовірність. Визначено й охарактеризовано різні типи документів і запропоновано їх комплексну класифікацію за походженням і родо-видовими ознаками. Проаналізовано зміст документів, в яких висвітлено такі малодосліджені й актуальні питання, як реалізація політики царату на місцях, пастирська діяльність церкви, релігійність населення.

  Скачати повний текст

Досліджено організацію та діяльність Херсонської єпархії у 1775 - 1918 рр. Розглянуто соціально-економічні та політичні передумови її створення, зміни у чисельності православного населення на Півдні України в останній третині ХVІІІ ст., що призвели до заснування 9 вересня 1775 р. Слов'янської та Херсонської єпархій, простежено її розвиток з кінця ХVІІІ до початку ХХ ст. Проаналізовано діяльність єпархіального духовенства в боротьбі з сектантством і розколом, утвердженні православ'я в регіоні, поширенні початкової освіти серед населення через церковно-приходські школи та школи грамотності. Висвітлено господарську діяльність монастирів і роль вищого керівництва єпархії - архієпископів у справі визначення майбутнього церкви краю та її розвитку. Акцентовано увагу на кризових явищах в православній церкві, які особливо проявились під час російської революції 1905 - 1907 рр. та української національно-демократичної революції 1917 - 1918 рр.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено науково-академічні розробки XIX - початку XX ст., присвячені проблемам історії церкви. Вивчено причини становлення та характер розвитку церковно-історичних студій в даний період. Встановлено, що функціонування церковно-історичних студій було пов'язане переважно з діяльністю духовних академій. Важливими чинниками розвитку церковно-історичних досліджень в духовних академіях були реформи в духовно-освітньому відомстві, зокрема, запровадження курсу церковної історії, зацікавленість в суспільстві до історичної самосвідомості, розквіт духовної журналістики та розвиток науково-дослідницьких установ. Показано, що в Україні розвиток церковно-історичних студій був пов'язаний переважно з діяльністю Київської духовної академії. Доведено, що найбільший розквіт церковно-історичної школи Київської духовної академії припав на кінець XIX - початок XX ст. Проаналізовано науковий доробок представників церковно-історичної думки України. Увагу приділено працям С. Голубєва, Ф. Тітова, В. Біднова. Зазначено, що завдяки численним публікаціям, широкій науковій проблематиці та використанню значного обсягу першоджерел, вони проклали шлях для подальших досліджень в галузі історії церкви.

  Скачати повний текст