Проаналізовано стан розробки проблеми щастя та щасливої людини у філософській і психолого-педагогічній літературі. Розкрито сутність поняття "щаслива дитина", "сімейне виховання", напрями виховання щасливої дитини в німецькій сім'ї. Висвітлено роль німецької сім'ї у вихованні дитини за сучасних умов, вплив взаємовідносин батьків на психологічне самопочуття дитини й її майбутній духовний розвиток. Визначено зміст, форми та методи виховання щасливої дитини в німецькій сім'ї на підставі поєднання історичного та сучасного досвіду розвитку щасливої особистості, нові підходи до виховання щасливої дитини за сімейних умов. Виявлено, що на практику виховання в сучасній німецькій сім'ї впливають ідеї педагогіки демократії, що характеризуються методами без застосування писхологічного або фізичного насильства над дитиною.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний компаративістський аналіз філософсько-антропологічних поглядів Г.Кониського та Г.Сковороди. Досліджено літературні пам'ятки XV - XVIII ст. та доведено, що в українській філософії існували певні напрями у трактуванні суті людини, а саме: ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які грунтуються на ідеях Г.Кониського та Г.Сковороди стосовно співвідношення душі та тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г.Кониського та Г.Сковороди та з'ясовано особливості обгрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога та самореалізації у земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, з західноєвропейськими дудховними надбаннями.

  Скачати повний текст

Застосовано інтегративний підхід до вивчення системно-мовного та дискурсивного аспектів об'єктивації концепту "щастя" на агломовному матеріалі й доведено, що представники англомовної лігвокультури мають специфічні уявлення про щастя, мотивовані гендерними еталонами та стереотипами, які орієнтують чоловіка та жінку на виконання різних соціальних ролей. З'ясовано структуру концепту "щастя" у класифікаційному, структураційному та ідентифікаційному модусах. Встановлено структуру поняттєвої категорії, вивчено специфіку актуалізації поняттєво-ціннісного та образно-ціннісного змісту концепту "щастя" суб'єктами сучасного англомовного художнього дискурсу чоловічої та жіночої статі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження джихаду як важливої складової концептів війни та миру в ісламі. Проблему співвідношення війни та миру в релігії ісламу вирішено на основі детального аналізу оригінальних текстів представників різних релігійних напрямів, а також праць сучасних дослідників. З'ясовано, що найважливішим у ісламі є заборона будь-яких примусів, зокрема залучення до релігії, а також будь-яких гасел, які закликають до війни. Існування даного підходу виявлено в Корані та Сунні. Джихад розглянуто як "великий джихад" і "малий джихад". До складу великого джихаду включено такі види: "джихад серця", "джихад язика (слова)", "джихад руки", малий джихад включає "джихад меча". Розкрито сутність поняття "джихад" як зусилля перед Богом щодо захисту власної віри, що не передбачає розповсюдження та насильницьке нав'язування власної віри. Встановлено, що поняття "джихад" також використовується для опису власної боротьби з пристрастями, як необхідність очищення душі для того, щоб стати справжнім мусульманином. Зроблено висовок, що людина як єдина у світі духовна істота є центральною постаттю в ісламі, саме вона прагне до миру, мирного співжиття з іншими людьми, власного щастя та щастя своїх нащадків.

  Скачати повний текст

На матеріалі прози Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала досліджено дискурс дитини на різних концептуальних рівнях: образно-стилістичному, екзистенційно-феноменологічному, психологічному. Визначено сутність образу "божественної дитини" як своєрідного дискурсивного коду до розуміння художнього світу митців. Ознаки божественності проаналізовано у межах морально-етичного дискурсу, який розкрито через екзистенційну проблематику: модуси надії, страху, життєвого вибору, пам'яті, розгубленості, любові, відповідальності. З'ясовано особливості художньої реалізації концепції дитини у творах Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала. У творчості Гр. Тютюнника образ дитини рзглянуто як диво серед світу бездуховності й знецінення особистості; у прозі В. Близнеця авторську концепцію дитини проаналізовано у контексті екзистенціалів совісті й пам'яті; виявлено, що у творах Є. Гуцала образ дитини є уособленням періоду щастя та набуття такого духовного досвіду людиною, що стає запорукою її утвердження як особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему діалогу у її традиційно українських парадигмальних, міжкультурних, суспільно-політичних та екзистенційно-персоналістичних проявах. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи щодо проблеми філософського діалогу, розглянуто історію його виникнення. Розкрито значення діалогічного підходу як методу наукового пізнання та морально-етичної основи відповідальності, співпричетності у спілкуванні між людьми та співпереживання з Іншим. Визначено особливості діалогічного пізнання, розкрито специфіку його ролі та проявів у процесі становлення та розвитку української філософської думки. Доведено присутність латентного діалогу у феномені двовір'я як поєднання народної, язичницької традиції та християнської парадигми, на базі якого сформовано українське світосприйняття й ідейне підгрунтя єдності давньоукраїнської спільноти. Досліджено витоки діалогічного мислення в українській філософській культурі, особливу увагу приділено вивченню традиційних ідей "софійності", толерантності та неперервного діалогу народно-оптимістичної, активно-громадянської та аскетично-споглядальної течій у спадщині давньоруських філософів та українських полемістів. На прикладі діалогічного викладу ідей Г.Сковороди та І.Франка доведено присутність двох значень діалогу як методу пошуку загальної істини та кордоцентрично-екзистенційного виявлення істини життя та щастя у самій людині.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми добра і зла, життя і смерті, самопізнання, свободи та щастя людини як відображення етико-антропологічних уявлень українських гуманістів кінця XVI - першої третини XVII ст. На підставі аналізу творчої спадщини мислителів українського Відродження реконструйовано загальне ренесансно-гуманістичне вчення про людину як єдність духовного та тілесного начал, призначену для обожнення, а також про основні способи людського існування - протиприродного гріховного як буття у злі та природного доброчесного як щасливого та гармонійного життя. Визначено особливості розуміння даних проблем в українському ренесансному гуманізмі. Встановлено функціональний зв'язок етико-антропологічних поглядів вітчизняних гуманістів з теологічними, онтологічними та гносеологічними ідеями української філософської думки доби Відродження.

  Скачати повний текст

Проведено теоретичне дослідження основних складових етико-гуманістичної концепції І.Франка з урахуванням новітнього методологічного базису. Визначено соціокультурні умови й теоретичні джерела формування філософських поглядів мислителя, розкрито їх гуманістичну спрямованість, визначено ключові проблеми, які обумовили зміст морально-етичних пошуків у житті та творчості митця. Окреслено предметне поле естетичних досліджень І.Франка, зроблено теоретичну реконструкцію основних категорій і понять, зокрема, таких як "щиролюдська моральність", "цілий чоловік", взаємозв'язок добра і зла, розкрито моральний зміст щастя та сенсу життя. Зроблено висновок, що в етико-гуманістичній концепції І.Франка поняття справедливості, правди, приязні та добра є предметом "останньої і найвищої науки - етики", основна мета якої - навчати людяності. Зроблено висновок, що всебічно вихована особистість, її соціальна й національна свобода, гуманізм і солідарність з людьми - це ідеали та принципи, які на думку І.Франка, є визначальними рисами морального прогресу людства. Проаналізовано взаємозв'язок морально-філософської проблематики творів письменника з його життєвою позицією. Висвітлено суттєвий вплив етико-антропологічної концепції І.Франка на розвиток національної філософської культури та вітчизняної етичної науки.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню ідей стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди. На основі компаративного аналізу творів стоїків та українського мислителя проаналізовано осмислення Сковородою етичних теорій античних стоїків. Досліджено зв'язок поняття "істинної людини" у вченні Сковороди зі стоїчним ідеалом людини-мудреця та вплив "природної релігії" стоїків на трактування Бога як Всесвітнього розуму українським мислителем. Розкрито суть вчення Г.Сковороди про "сродну працю" як природну сутність людини та її зв'язок зі стоїчним розумінням щастя людини. З'ясовано соціальну зумовленість зв'язків творчості Сковороди зі стоїчною філософією.

  Скачати повний текст

Досліджено й осмислено соціально-філософські аспекти концепції "Сродної" праці Г.Сковороди, розглянутої як одну з найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації людського способу життєдіяльності, самоствердження, самопізнання. Необхідність самопізнання зумовлено потребою усвідомлення змісту, напрямку та мети своєї діяльності, бажанням проникнути у таємниці природи і закономірності суспільного буття. "Сродну" працю представлено як основу діяльності, спрямованої на користь суспільства, що є визначальним фактором для відродження національних коренів та морального закону "всередині нас". Розкрито сутнісні особливості "сродності" та форми її вияву - здібності, нахили, що дозволяє визначити її ("сродність") як внутрішній стимул, потребу у виявленні та реалізації своїх сутнісних сил. "Сродна" праця допомагає людині знайти форми індивідуального вираження своїх думок і почуттів. Уміння виплекати свій задум і втілити його на відповідному матеріалі шляхом засередженості та напруженості душевних сил, бажання вираження вселюдського у кожному одиночному є лейтмотивом становлення особистості.

  Скачати повний текст

У контексті порівняльного літературознавства системно досліджено концепцію особистості у драмах Б. Шоу, І. Франка, В. Винниченка. На підставі системного аналізу проблемно-тематичних рівнів образу людини у художньому мисленні письменників розглянуто їх естетичні прерогативи, прийоми та засоби художньої реалізації їх світобачення та світовідчуття. Узагальнено морально-етичні домінанти характеротворення, їх концептуальний зміст у драматичній творчості митців, з'ясовано основні, домінантні особливості образів-характерів у п'єсах Б. Шоу "Учень диявола", І. Франка "Кам'яна душа", В. Винниченка "Гріх". Обгрунтовано етичне самовизначення героїв у зазначених творах. Доведено, що інтерпретації особистості Б. Шоу, І. Франком, В. Винниченком характеризуються рядом збігів і відмінностей. Вони увиразнюються реалістичним підгрунтям художнього мислення драматургів, що у п'єсах "Будинки вдівця", "Професія місіс Уоррен", "Учень диявола", "Пігмаліон", "Украдене щастя", "Учитель", "Кам'яна душа", "Memento", "Брехня", "Гріх" має безпосередній вплив на окреслення літературного характеру. Висвітлено художнє новаторство Б. Шоу та І. Франка під час змалювання характерів інтелігентів у п'єсах "Пігмаліон" і "Учитель", специфіку феміністичного дискурсу у драмах Б. Шоу "Професія місіс Уоррен" та І. Франка "Украдене щастя", особливості естетичної концепції особистості антигероя у п'єсах Б. Шоу "Будинки вдівця" та В. Винниченка "Memento".

  Скачати повний текст

Досліджено історіографічні проблеми сковородинівської літературної творчості. Здійснено спробу описати та зінтерпретувати наявні в науці XX ст. різноманітні підходи до дослідження джерел поетичних і прозових писань філософа, до їх чільних ідейних засад: концепції "трьох світів - двох натур", вчення про сродність, самопізнання, щастя, т. зв. "філософії серця", риторики, а також до жанрової природи його віршів, байок, діалогів, трактатів, перекладів і листів. На підставі аналізу сковородинознавчих праць окреслено нові напрямки та шляхи подальшого студіювання письменницького доробку Г.Сковороди.

  Скачати повний текст

Визначено основні тенденції вивчення творчості І.Гезеля в наукових працях XIX - першої половини XX ст. та проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження його філософії у сучасній літературі. Висвітлено основні положення натурфілософської концепції І.Гезеля у контексті парадигми "Бог - світ - людина" у аспекті гуманістичних і барокових тенденцій, які визначили домінування пантеїстичних і деїстичних елементів у тлумачені співвідношення Бога і природи, людини та Всесвіту. Визначено та систематизовано категорії, на яких базується формування поняття "внутрішня людина" у філософії І.Гізеля, а саме: "істина", "віра", "воля", "свобода", "щастя". Відтворено своєрідне розуміння І.Гізелем людини як "диспозиційного чинника" та "ноуменальної цілісності", згідно якого суть людини розглядається через спонукальність, яка дає змогу досягти єдності душі та тіла та визначає її неповторну духовну індивідуальність. Систематизовано нові тенденції трактування етичних норм християнської моралі у релігійно-філософському вченні І.Гізеля, за якою людина розглядається як індивідуальність, що поєднує духовні цінності, визначені божою мудрістю, та власний розум і волю. Виокремлено концепцію "громадянського гуманізму", що становить оригінальне бачення смислових факторів буття людини І.Гізелем, яке базується на усвідомленні значимості й неповторності людської індивідуальності не лише перед Богом, а й перед суспільством, а це призводить до вдосконалення як окремої особистості, так і суспільства в цілому.

  Скачати повний текст

Наведено результати філософсько-освітнього осмислення метатеорії поглядів Г. Сковороди. Показано значення даної метатеорії як феномену національного духу українського народу, його ментальності та самоідентифікації, філософсько-освітньої та ціннісно-орієнтаційної точок духовної опори й однієї зі світоглядних філософських систем світового масштабу. Розглянуто метатеорію поглядів Г. Сковороди як "трисонячну єдність" - цілісну концепцію життєвого світу людини в осмисленні та перетворенні у контексті персоналізму, екзистенціалізму, антропології, праксеології. Розкрито націєцентричний світогляд українського мислителя, що детермінує відповідний тип освіти та виявляється у свободі самовираження; у пошуках щастя, істини, себе; у русі до самоідентифікації, який проходить через самозаглиблення, самопізнання, "вслуховування в себе". Простежено взаємозв'язки філософсько-освітніх ідей мислителя, кінцевим результатом яких є людина, здатна знайти шлях до конституювання сродності практично у всезагальній формі. Есхатологічні мотиви філософсько-освітніх поглядів Г. Сковороди розкрито за допомогою методологічного принципу антиципації. Роздуми про сенс життя трактовано у контексті світлої апокаліптичності, яка виступає першим ахетипом української ідеї та культури. Досліджено генезу самоідентифікації особистості на шляху до її національного самовизначення. Розкрито погляди Г. Сковороди щодо проблеми ментальності українського народу. Проведено концептуальний аналіз філософських ідей Г. Сковороди в освітньо-філософському просторі. Проаналізовано чинники, які обумовлюють нестабільність у людських стосунках і породжують проблеми відчуження, дроблення особистості, девіантної поведінки.

  Скачати повний текст

У дисертації обгрунтовується доцільність розгляду міфопоетики прози В.Дрозда як чинника художньої індивідуальності письменника. На матеріалі аналізу його творів 70-90-х рр. визначені естетичні і функціональні особливості міфологічних і фольклорних рецепцій, оригінальне використання яких дозволяє художньо виразити авторські концепції особистості і світу. Осмислюється своєрідність інтерпретації таких міфологічних мотивів, як пошуки щастя, "землі обітованої" ("Ирій", "Листя землі"), лаконтронії ("Вовкулака", "Злий дух. Із житієм"), теми роду, опозицій Добро-Зло, Життя-Смерть, образів-міфологем Землі, Дерева, Матері тощо. Звернено увагу на їх підпорядкованість завданню автора осмислити актуальні проблеми сучасності (екзистенційного стану особистості, руйнування її духовного світу), зокрема, у відповідності до власного світобачення і світовідчуття. Прочитання творів В. Дрозда в міфологічному аспекті відкриває перспективи для поглибленого розуміння художніх досягнень письменника, що є важливим етапом для створення грунтовного дослідження української прози 60-90-х рр.

  Скачати повний текст

Описано модель уявлення світу А. Платонова як концептуальну систему світосприйняття автора. Її можна реконструювати через аналіз творчих концептів, які виділяються у процесі спостереження над текстами, і подати у вигляді концептуалізованих сфер, що описують парадигматичні та синтагматичні взаємовідносини концептів. Творчі концепти є системовідтворювальними знаками із багатошаровою семантикою, що структурують модель світу А.Платонова. Надано порівняльний аналіз авторських творчих концептів А.Платонова з архетипами, символами, міфологічно значущими одиницями. Письменник показав: міфопоетичний зміст, включений у семантичну структуру концептів, що розгортається у тексті оповідань, ініціює конфлікти, події, особливу організацію сюжету. Як основні компоненти моделі світу А.Платонова розглянуто концептуалізовані сфери "терпіння", "звички", "любові", "щастя", "серця", образи-концепти "Матері", "Дитини", "Старого", а також систему просторово-часових символів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему буття людини у творчості В. Стуса крізь призму екзистенційного виміру. Проаналізовано філософсько-світоглядні ідеї автора, основу яких становить самобутня екзистенційна концепція, яку вважаємо соціокультурною репрезентацією української ментальності. Визначено екзистенціали абсурду, долі, страждання, болю, свободи, межової ситуації, іронії, щастя, мови, часу, що дозволяє визначити перспективу введення проблеми буття людини, визначеної у творчості В. Стуса, в контекст української літературно-філософської традиції. Здійснено соціально-філософський порівняльний аналіз творчості В. Стуса й А. Камю. Встановлено, що проблема людини у філософуваннях В. Стуса й А. Камю посідає чільне місце, а основна увага зосереджується на моделі людини, що відповідає екзистенційному типу, який визначає усвідомлення абсурдності буття, бунтування проти несправедливості долі, у наявності проблеми вибору та відповідальності.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розкриттю процесу становлення ідей рецептивної естетики і поетики в творчості Івана Франка, типологічної суголосності його естетично-поетикальної концепції з науковими пропозиціями тодішніх вчених з інших країн, окреслено міру її об'єктивної присутності в сучасній філологічній науці. Аналізується рецептивна поетика малодосліджених художніх творів І.Франка, зокрема, сугестивність ліричної поезії (збірка "Semper tiro"), рецептивна стратегія поетики малої епічної прози (оповідання "Місія", "Чума"), естетика впливу поетики Франкової повісті "Великий шум" на читачів та текст п'єси "Украдене щастя" крізь призму рецептивної естетики і поетики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано авторську концепцію амбівалентної особистості літературного героя та художні особливості картин національно-визвольної боротьби у повісті "На той бік". Досліджено образну природу збірки В.Винниченка "Намисто". Розкрито особливості поєднання утопічного й антиутопічного дискурсів у структурі роману "Сонячна машина". Охарактеризовано вплив авторської "філософії щастя" на образну систему роману "Поклади золота".

  Скачати повний текст

Досліджено психологічні чинники готовності особистості до громадської активності. Проаналізовано особливості впливу даних факторів на громадську активність студентської молоді південного та західного регіонів України. Висвітлено погляди вітчизняних учених на проблему готовності як суб'єктивно значущого стану особистості, який передує діяльнісній активності. Розкрито сутність і спрямованість громадської активності як феномену суспільних відносин і форми прояву соціальної діяльності особистості. Описано структуру психологічної готовності до громадської активності. Проведено теоретико-емпіричне дослідежння психологічних чинників готовності особистості до громадської активності. Виявлено, що головними детермінантами готовності особистості до громадської активності є її емоційно-вольові якості, особистісні характеристики та ціннісні орієнтації. З'ясовано, що на готовність до громадської активності студентської молоді західної України впливають емпатійні властивості, відповідальність, самостійність, незалежність, чесність, принципи солідарності, взаємодопомоги, цінності "щастя інших", "незалежність", "честність", "сміливість у процесі відстоювання власної думки". Виявлено, що у молоді південних регіонів готовність до громадської активності формується під впливом вольових якостей та екстернальності. Проаналізовано біосоціальні та соціокультурні умови формування громадської активності особистості, досліджено вплив соціального капіталу на становлення активнодіючої громади.

  Скачати повний текст