На підставі знахідок планктонних форамініфер зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides підтверджено ранньоміоценовий вік спіріалісових глин Рівнинного Криму, їх належність до тарханського регіоярусу та здійснено міжрегіональну кореляцію останнього. Уточнено обсяги тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регіоярусів. Проведено детальне розчленування сарматських відкладів по форамініферам з виділенням верств. З'ясовано походження, шляхи міграції та етапи розвитку міоценових форамініфер Рівнинного Криму. Проведено палеобіогеографічне районування тарханського, конкського, меотичного басейнів, а також побудована для Рівнинного Криму детальна схема стратиграфії міоценових відкладів за форамініферами.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим для України узагальнюючим дослідженням, присвяченим вивченню викопних діатомових водоростей, закономірностей розподілу їх решток у товщі морських осадочних відкладів та детальному аналізу їх еволюції протягом значного відрізку геологічного часу. Визначено послідовність зональних діатомових підрозділів, встановлені біостратиграфічні репери і на цій основі розроблено першу для території України зональну біостратиграфічну діатомову шкалу кайнозойських відкладів. Встановлено найважливіші корелятивні рівні для зпівставлення розробленої шкали з діатомовими шкалами інших регіонів світу та Світового океану та можливості її використання для розчленування та кореляції кайнозойських утворень. Визначені рубежі еволюційних змін та обгрунтовано еволюційну етапність у розвитку відділу Bacillariophyta у регіоні, простежені шляхи еволюції стратиграфічно важливих таксонів. Екологічні структури викопних діатомових ценозів стали підгрунтям для інтерпретації палеоекологічних умов існування діатомових та визначення палеогідрологічних характеристик басейнів протягом їх кайнозойської історії. Розроблено комп'ютерну базу даних та створено атлас викопних діатомових водоростей України, що є складовою частиною банку даних по викопним організмам країни. Результати роботи знайшли впровадження при побудові Національним Стратиграфічним комітетом "Стратиграфических схем фанерозоя и докембрия України" (1993).

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням стратиграфічного розчленування та кореляції давньоевксинських відкладів північно-західного Причорномор'я з використанням викопної фауни дрібних ссавців. Вперше для вирішення цих задач застосована детальна морфологічна характеристика будови жувальної поверхні перших нижніх кутніх зубів польовкових (морфометричний аналіз, розподіл морфотипів, диференціація емалі). Виділено фауністичні комплекси та теріоасоціації. На основі цих даних проведено стратифікацію відкладів з давньоевксинським типом фауни молюсків і виділено три етапи розвитку басейну. Здійснено кореляцію давньоевксинських відкладів з осадками різних генетичних типів більш ніж 80 місцезнаходжень Європи.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичну ревізію викопних черевоногих молюсків групи Archaeogastropoda сарматських відкладів України, досліджено їх палеогеографічне поширення та можливості їх застосування в біостратиграфічних та кореляційних цілях. Вивчено фауністичний склад сарматських археогастропод Західної та Південної України, Молдови та Польщі. Складено описи 120 видів. Вперше систематику сарматських представників групи наведено відповідно до сучасної системи гастропод. Побудовано філогенетичні схеми для окремих родів і груп видів. За фауною археогастропод здійснено палеозоогеографічне районування дослідженої частини басейну. Реконструйовано палеоекологічні умови його ділянок. Визначено можливості застосування археогастропод для стратиграфічного розчленування сарматського ярусу та кореляції сарматських відкладів. Доведено, що за фауною археогастропод можливе виділення тільки сармату sensu Suess.

  Скачати повний текст

На основі використання фауни молюсків відтворено природні (кліматичні, ландшафтні) умови верхньоплейстоценового лісонагромадження території Волино-Поділля. На підставі проведеного аналізу доведено, що для досліджуваного проміжку часу, включаючи епохи інтерстадіалів, сформувались малакоценози, домінуючими у складі яких були убіквісти та холодолюбні (аркто-бореально-альпійські) форми.

  Скачати повний текст

Стратиграфічно, палеонтологічно та палеографічно досліджено вапняковий нанопланктон з верхньокрейдових відкладів трьох районів південної України. За результатами аналізу поширення нанопланктону описано розчленування відкладів верхньої крейди північно-західного шельфу Чорного моря та кримського континентального схилу, де виділено 12 нанопланктонних зон і 2 шари за принципом першої появи та зникнення видів-індексів з урахуванням комплексу видів. Виділені нанопланктонні зони скорельовано з одновіковими зонами різних районів України (Гірський Крим, східне Приазов'я, Дніпровсько-Донецька западина, Українські Карпати, північно-західні схили Донбасу) та багатьох регіонів світу (Західна Європа, океанічні розрізи, США, Китай). З'ясовано особливості седиментації в пізньокрейдовому басейні на північно-західному шельфі Чорного моря та кримському континетальному схилі. Створено атлас стратиграфічно важливих видів вапнякового нанопланктону зазначених регіонів.

  Скачати повний текст

Описано макротеріофауну з 40 місцезнаходжень, переважна більшість з яких належить до альвіального тафономічного типу. Для території України вперше у списку фауни вказано 11 видів. Описано новий вид (Paracamelus minor sp. nov). Детально охарактеризовано представників фауни великих ссавців кучугурганського, молдавського, хапровського, таманського та тираспольського комплексів, вказано зміну в часі окремих таксономічних груп. Визначено етапи історичної зміни комплексів великих ссавців, реліктові, фонові види та види, які були новими на різних етапах розвитку фауністичних комплексів. Виявлено, що дані стосовно складу фауни великих ссавців відповідають палеоекологічним умовам пліоцену-раннього плейстоцену, реконструйованим за дрібними ссавцями, молюсками та рослинністю.

  Скачати повний текст

Монографічно досліджено піздньокрейдові короткопетельні теребратуліди (Brachiopoda) Украіни зм надродини Cancellothyridoidae. Встановлено паралельний розвиток в мезозої двох гілок скульптурованих короткопетельних теребратулід - Cancellethyridoidae та родини Cnismatocentridae (Terebratuloidea), до останнього включено підродину Inopinatarculina з родом Prochlidonophora. Відновлено морфогенез і розроблено варіант схеми філогенезу надродини. Прослідковано історичний розвиток морських пізньокрейдових басейнів на України та сусідніх тереторіях. На підставі стратиграфічного аналізу вивчених видів у розрізі верхньокрейдових відкладів запропоновано виділити шари з фауною канцеллотиридоідей, які простежуються на території Донбасу, а деякі фіксуються на теренах України.

  Скачати повний текст

Вивчено органікостінний мікрофітопланктон середнього еоцену-олігоцену Українського щита та Київського Придніпров'я. Виявлено, що найбільш чисельні та різномантні комплекси фітопланктону присутні в еоценових відкладах. Фітофосилії в олігоценових відкладах виявлено лише в фаціях Київського Придніпров'я. Для даного регіону запропоновано варіант зональної схеми за диноцистами, згідно з якою в середньоеоценових-олігоценових відкладах Київського Придніпров'я виділено три зони та два шари з диноцистами, а для регіону Українського щита в еоценових відкладах - два шари з динофлорою. В історії розвитку динофітових водоростей регіону виділено еоценовий і олігоценовий етапи, кожний з яких розділяється на підетапи. Реконструйовано палеоекологічні умови басейнів седиментації середнього еоцену-олігоцену. Описано 39 видів та різновидів диноцист, дві форми з яких нові для науки, а також двох видів акритарх та двох видів зелених водоростей.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання біостратиграфії, палеоекології та палеоландшафтних реконструкцій пізнього неоплейстоцену Придніпров'я на базі морфосистематичного і фауністичного аналізу решток дрібних ссавців з тафоценозу сучасного руслового алювію Дніпра. Висвітлено основні напрямки морфологічної диференціації арвіколід пізнього неоплейстоцену та перспективні для використання в біостратиграфії стадії еволюційного розвитку представників родини. Встановлено еволюційний рівень і відносний геологічний вік виділених за тафономічними критеріями вибірок решток, близьких за хронологічним показником (груп фосильності). Виявлено закономірності формування змішаних тафоценозів у річковому алювії. На основі фауністичного аналізу запропоновано модель розвитку природного середовища як динамічної системи ландшафту, клімату та біоти з своєрідною організацією в часі та просторі.

  Скачати повний текст

Досліджено геолого-геоморфологіні умови місцезнаходжень уніонід в алювіальних, озерних, озерно-лиманних відкладах різного віку долин річок Дністер, Дунай, Дніпро, Південний Буг і Приазов'я. Опрацьовано збори викопних решток уніонід з 40 місцнезнаходжень, проведено їх монографічне вивчення. Виявлено основні напрямки просторової еволюції. Монографічно описано 50 видів уніонід, з яких 9 видів і 3 підвиди є новими для науки. Обгрунтовано суть змішаного характеру фауни малюсків з алювію II, III, V терас, по-новому інтерпретовано їх вік. Уточнено системний склад і віковий інтервал виділених А.Л.Чепалигою фауністичних комплексів, проведено стратифікацію та кореляцію четвертинних алювіальних відкладів.

  Скачати повний текст

Наведено дані про кількість секреційних та аглютинуювальних бентосних форамініфер материкової окраїни Гвінеї у поверхневих осадках шельфу - крайового плато. Показано зв'язок їх розподілу зі змінами морфологічної структури дна, типу осадку, вмісту в ньому карбонату кальція та органічного вуглецю. Проаналізовано розподіл таксонів бентосних форамініфер на даній території. Описано групи форамініфер, які відрізняються видовим складом та кількісними характеристиками кожного виду. Визначено, що розподіл цих груп на території залежить від зміни гідрологічної та гідрохімічної структури води. Виділено та описано специфічний мангровий комплекс бентосних формініфер у гирлах і руслах річок Гвинеї. За планктонними формініферами проведено розчленування верхньочетвертинних відкладів крайового плато дослідженого району, які співставлено з одновіковими відкладами Античного океану. Встановлено три підзони плейстоцен-голоценового віку. Вивчено видове різноманіття бентосних форамініфер, проаналізовано кількісний розподіл видів у кожному інтервалі колонок. Наведено результати співставлення отриманих даних з комплексами бентосних формініфер, які встановлені у поверхневих осадках дослідженого району, а також результати вивчення плактонних і бентосних форамініфер у верхньочетвертинних відкладах крайового плато. Розроблено атлас, який містить монографічний опис 51 виду та одного підвиду бентосних форамініфер та їх зображення, одержані за допомогою сканувального електронного мікроскопу.

  Скачати повний текст

Монографічно описано фітоориктоценоз з нижньосарматських відкладів с. Луково в Закарпатті, наведено його стратиграфічне та геологічне положення. Виділено єдиний етап розвитку наземної рослинності та клімату Закарпаття з раннього баденію до раннього сармату. Виявлено корінну перебудову в характері лісових формацій від субтропічних вічнозелених лісів раннього баденію до цілковитого панування теплопомірних листопадних рослинних угруповань без домішок екзотичних елементів у кінці раннього сармату. Реконструйовано кількісні температурні параметри клімату для виділеного етапу. Для охарактеризування та реконструкції температур однорічного циклу застосовано модернізований тригонометричний поліном.

  Скачати повний текст

За результатами аналізу спорово-пилкових комплексів проведено фітостратиграфічне розчленування нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини, в яких виділено сім палінозон: дві у баремських відкладах - Cicatricosisporites - Classopollis - Protopinus, Pilosisporites - Ginkgoaceae - Clavatipollenites; дві у аптських - Clavifera triplex - Pinaceae - Liliacidites, Murosporoides floridus - Cedripites - Eucommiidites; три у альбських - Pinuspollenites - Murosporoides chlonova - Palmidites, Gleichenidites rara - Murosporoides rovninae - Retitricolpites, gleicheniidites senonicus - Pinaceae - Tricolporopollenites. За замінами у систематичному складі та співвідношенні спор і пилку різних екологічних угруповань рослин баремський спорово-пилковий комплекс Причорноморської западини вперше поділено на два підкомплекси, аптський - на два, альбський - на три підкомплекси. Склад виділених підкомплексів відображає етапи розвитку ранньокрейдової флори: ранньо- та пізньобаремський, ранньо- та пізньоаптський, ранньо-, середньо- та пізньальбський. Вперше для Причорноморської западини за палінологічними даними реконструйовано рослинність та палеогеографічні умови зростання рослинних угруповань впродовж ранньої крейди. Виявлено, що в складі флори поступово зменшується кількість ксерофітів, збільшується кількість представників гігромезофітів. Зазначено, що клімат змінювався від тропічно-субтропічного в баремі, вологого субтропічного в апті до помірно-вологого субтропічного в альбі. Описано ландшафтні реконструкції для території Причорноморської западини в баремський, аптський та альбський часи. Описано 10 нових для науки видів спор і пилку. Створено палеонтологічний атлас спор, пилку, а також решток динофітових водоростей та форамініфер, виявлених у відкладах барему, апту та альбу Причорноморської западини.

  Скачати повний текст

На підставі систематичного вивчення та монографічного опису амонітів і наутілоідей обгрунтовано біостратиграфію юрських відкладів Пенінської зони Українських Карпат. Уперше на території цієї зони зібрано й описано 45 видів головоногих молюсків, серед яких: наутілоідей - одна родина, два роди, три види; амонітів - 14 родин, 31 рід, 42 види. За результатами досліджень розроблено детальну біостротиграфію юрських відкладів Пенінської зони, палеонтологічно обгрунтовано виділення у гігантських олістолітах ярусів юрської системи, установлено межі між ними, визначено 13 біостратиграфічних зон за амонітами, а також деталізовано історію геологічного розвитку регіону в юрському періоді. Висвітлено палеографічну та палеоекологічну обстановку цієї території.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження двостулкових молюсків з середньоюрських відкладів Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину, уперше монографічно описано їх 31 вид, що належить до 16 родин 4 рядів. Виділено комплекс малакофауни, який можна використовувати для обгрунтування чіткості стратиграфічного розмежування і кореляції. Виконано стратиграфічне розчленування середньоюрської товщі Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, в якій виділено три допоміжні літостратиграфічні підрозділи (товщі) та один біостратиграфічний шар з Phaladomya solitaria та Astatre cf. orbicularis, наведено їх характеристику. Першу (верхню) товщу, виділено в межах яворівської світи, потужністю 40-80 м, складену грубим чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів з таксонами, діапазон поширення яких байос - келовей; другу - у більшій (верхній) частині коханівської світи, потужністю до 200 м, складену тонким ритмічним чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів з численними двостулковими молюсками та двома керівними таксонами для батського ярусу; третю - в нижній частині коханівської світи, потужністю до 80 м, складену грубим чергуванням пачок пісковиків, аргілітів і алевролітів з комплексом молюсків різного таксономічного складу, серед яких наявні також два керівні таксони для байоського ярусу. З'ясовано, що осадонакопичення келовейської товщі відбувалося в прибережних ділянках морського басейну в зоні з активною гідродинамікою; батської - у більш глибоководних прибережних ділянках моря з ослабленою гідродинамікою; байоської - у прибережних ділянках моря з активною гідродинамікою.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні засади систематики і таксономії викопних остракод, проведено систематичне вивчення четвертинних остракод, відтворено історичний розвиток черепашкових рачків. Здійснено максимально повний опис морфології черепашки (визначено 45 морфологічних елементів, з них 23 - з кількісними показниками) та детальний опис кожного морфологічного елемента, визначено діапазон їх мінливості. Складено термінологічний словник, схему опису черепашки і кожного морфологічного елемента. На підставі жорсткої уніфікації термінології під час опису черепашки й формалізації опису усіх таксонів визначено таксономічну вагу кожної морфологічної ознаки, розроблено уніфіковану систему таксономічних ознак для всього ієрархічного ланцюга ряд - вид і кожної родини та підпорядкованих їй таксонів для всіх четвертинних остракод України. Проведено ревізію четвертинних остракод, переглянуто об'єм і співвідношення таксонів. Описано 79 видів остракод, складено палеонтологічний атлас і ключі для визначення четвертинних прісноводних, солонуватоводних і морських остракод України. Встановлено критерії класифікації четвертинних остракод України (порівняльно-морфологічний, екологічний, філогенетичний, географічний). Розроблено класифікаційну схему четвертинних остракод України. На підставі аналізу морфології черепашки та особливостей онтогенетичного розвитку остракод визначено основні етапи історичного розвитку черепашкових рачків, побудовано схеми філогенетичних зв'язків для родин, підродин, родів морських і прісноводних остракод від кембрію до голоцену. Уточнено інформацію щодо умов існування четвертинних остракод, доповнено дані про їх стратиграфічне положення та географічне поширення. У четвертинних морських і континентальних (алювіальних, озерних) відкладах виділено місцеві (комплексну зону, акме-зону, верстви з остракодами) і регіональну (зона поширення таксона для території Східної Європи) біостратиграфічні підрозділи. Реконструйовано деякі параметри середовища існування остракод у четвертинному періоді (палеосолоність для північної частини Чорного моря, палеотемпературу в континентальних водоймах України).

  Скачати повний текст

Проведено вивчення хітинозой з лудовських і суміжних з ними відкладів силуру Волино-Поділля. Наведено монографічний опис 54-х видів хітинозой, серед яких 32 види (у тому числі 7 нових) на досліджуваній території виявлені вперше. Уточнено та доповнено ряд морфологічних та анатомічних видових і родових ознак, описано особливості індивідуального розвитку та встановлено палеобіогеографічні зв'язки. Вперше для даного регіону за хітинозоями проведено зональне розчленування відкладів з аргументованим виділенням 5-ти біостратиграфічних зон. Встановлено значний збіг зон граптолітової шкали та виявлених хітинозойних, що дозволило в межах досліджуваного інтервалу провести кореляцію глибоководних (теригенно-глинистих) і мілководних (карбонатних) фацій. На підставі позитивного результату оцінки стратиграфічного значення хітинозой доведено доцільність їх подальшого вивчення та розробки аналогічних зональних схем для інших стратиграфічних підрозділів палеозою.

  Скачати повний текст

Розроблено принципи нового напрямку палеобіогеохімії - палеобіогеохімічного аналізу геоісторичних подій, який дає змогу одержувати нову об'єктивну інформацію щодо історії екосистеми минулого. Установлено основні фактори, які зумовлюють розподіл у скелетній речовині молюсків хімічних елементів на фоні геоісторичних подій. Доведено вплив осмотичних адаптацій на залежність вмісту у черепашках молюсків натрію від солоності вод проживання. Установлено, що розподіл у черепашках стронцію більшою мірою залежить від співвідношення солей, а не від солоності вод. Виявлено основні закономірності акумуляції натрію прісноводними молюсками, які є осморегуляторами за екстремальних умов. Уперше обгрунтовано видільно-акумулятивну функцію черепашки бівальвій. Установлено біогеохімічні показники тектонічних подій, взаємопов'язаних з субдукційними та колізійними процесами на суміжних територіях. Вивчено вплив тектонічних подій у Середньоморському рухливому поясі на формування кайнозойських басейнів південної та південно-західної окраїн Східно-Європейської платформи. На підставі палеобіогеохімічного аналізу розроблено методики вивчення аномального річкового стоку в басейні осадконакопичення, субмаринного навантаження підземних вод у зонах довгоживучих розривних порушень, проявів вулканізму. Установлено закономірні зміни хімічного складу черепашок морських молюсків у зв'язку з евстатичними коливаннями рівня Світового океану. Запропоновано нову гіпотезу щодо надходження марганцю під час формування марганцеворудних родовищ Нікопольської групи.

  Скачати повний текст

Вивчено викопні рештки м'якотілих представників вендоедіакарської фауни та слідів життєдіяльності у відкладах верхнього венду та нижнього кембрію Подільського Придністров'я. Встановлено, що найбільш численними та різноманітними рештками представників Vendiata характеризуються ломозівські верстви могилів-подільської серії. Показано, що у відкладах канилівської та балтійської серії викопні метазоа зустрічаються спорадично. З'ясовано, що іхнофосилії, навпаки, більше представлені в канилівській і балтійській серіях. На підставі аналізу розподілу метазоа Придністровський докембрійський комплекс розділено на могилів-подільський та канилівський підкомплекси, які характеризують однойменні світи. Складено опис 24-х видів метазоа та іхнофосилій з яких сім форм вендіт нові для науки. Побудовано схему реконструкції могилівського басейну. Доведено, що результати даних досліджень можуть бути корисні для комплексного вирішення проблем стратиграфії, історії геологічного розвитку та розподілу корисних копалин у верхньодокембрійських відкладах, а також в процесі подальшого вивчення питань загального та філософського характеру, пов'язаних з розвитком життя в докембрії.

  Скачати повний текст