Синтезовано нові високоефективні та малотоксичні похідні 7-бензилксантинів та їх 8-заміщених з потенційною діуретичною, антиоксидантною, анальгетичною та протизапальною активністю, встановлено закономірності зв'язку між їх хімічною будовою та біологічною дією. Виділено сполуки з найвищою біологічною активністю для подальших поглиблених доклінічних випробувань. Запропоновано препаративні методики синтезу й одержано ряд нових 8-аміно(гідразино-, іліденгідразино-, алкілокси-, арилкарбонілокси-, карбоксиалкіламіно, тіо-)-7бензилксантинів. Для підтвердження будови та чистоти використано елементний, ІЧ-, ПМР і мас-спектральні методи аналізу. На підставі результатів фармакологічного скринінгу встановлено, що синтезовані сполуки відносяться до IV класу токсичності та виявляють значну антиоксидантну, діуретичну, анальгетичну, протизапальну та кардіопротекторну дію. На підставі проведених досліджень біологічних властивостей похідних 7-бензилксантинів виявлено сполуку-лідер - 3-метил-7-n-хлорбензил-8-n-хлорбензиліденгідразиноксантин, який має значну діуретичну, антиоксидантну та кардіопротекторну активність, наведено рекомендації щодо його використання для подальших поглиблених доклінічних випробувань.

  Скачати повний текст

Одержано нові біологічно активні сполуки в ряді 3-заміщених гідрокси(оксо)хінолінів: 3-алкіл-4-гідрокси-2-оксохіноліни та їх 4-О-ацильні похідні; 3-бром-3-алкіл-2,4-діоксохіноліни; 5-R prime-1,3,4-тіадіазоліл-2-аміди 1-R-4-гідрокси-2-оксохінолін-3-карбонових кислот. Розроблено препаративні методики синтезу 3-алкіл-4-гідрокси-2-оксохінолінів і 1-R-3-бром-4-гідрокси-2-оксохінолінів. Вперше показана можливість здійснення конденсації Дікмана в умовах термолізу, яка відбувається на відміну від класичних уявлень при відсутності основних каталізаторів; запропоновано ймовірний механізм цього перетворення. Вивчені УФ-, ІЧ- та ПМР спектральні характеристики синтезованих речовин. За результатами фармакологічного скринінгу виявлені ефективні сполуки мембраностабілізуючої, антиоксидантної, діуретичної, антикоагулянтної та фунгіцидної дії; встановлені окремі закономірності зв'язку "будова - дія". Найбільш перспективна сполука рекомендована як потенційний гепатопротекторний засіб.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємодію комплексних сполук диренію різних структурних типів з фосфоліпідами та вищими карбоновими кислотами за формування мікрокапсул та у реакціях з нуклеїновими основами. Показано, що координація фосфоліпідів за рахунок фосфатної груп і вищих карбонових кислот за рахунок карбоксилатної групи відбувається у екваторіальне положення та призводить до підвищення стійкості та біологічної активності комплексних сполук дирепію. Дані взаємодії комплексних сполук ренію з нуклеїновими основами вказують на різний механізм дії цих речовин і відомих протипухлинних препаратів на основі платинідів.

  Скачати повний текст

Наведено результати скринінгового дослідження похідних монокарбамату, проведених з метою одержання потенційного протисудомного засобу. З використанням моделей максимального електрошоку та коразолових судом установлено протисудомну активність 10-ти сполук серед 32-х досліджених нових похідних карбамату. Установлено показники, а саме: середню ефективну дозу, мінімальну нейротоксичну дозу, терапевтичний індекс, захисний індекс досліджених сполук, що дозволило виділити серед них найбільш оптимальну сполуку під шифром AGB31. Показано, що за методикою коразолового кіндлінгу сполука AGB31 запобігає розвитку електроенцефалографічних судомних пароксизмів і клінічних судомних станів. Стосовно нейрофармакологічного аспекту дії AGB31, крім протисудомного ефекту, виявлено помірну седативну й аналгетичну активність. Показано, що механізм дії AGB31 зумовлений її ГАМК- і гліцинергічним впливом. На підставі результатів дослідження запропоновано розглядати сполуку AGB31 як потенційний протиепілептичний засіб.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано доцільність виробництва капсул і таблеток індометацину методом прямого пресування. Вивчено технологічні характеристики субстанції індометацину та ряду допоміжних речовин. Розроблено склад, технологію промислового виробництва капсул і таблеток індометацину.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз антиконвульсивної дії прямих агоністів - феназепаму, барбіталу натрію та етанолу. Зазначено, що виявлена наявність двох фаз (антисудомної та просудомної) у дії еталону може бути запропонована як експрес-метод дослідження гострого алкогольного абстинентного синдрому. Обгрунтовано та дослідно підтверджено гіпотезу про необоротність процесів масопереносу лікарських засобів, безпосередньо аплікованих на біофазу їх дії. Досліджено динаміку зміни величин мінімальних ефективних доз (МЕД) коразолу, пікротоксину, бемегріду та стрихніну на фоні введення феназепану, барбіталу та етанолу. За результатами дослідження ГАМК-залежних струмів нейронів (клітин Пуркіньє) встановлено, що пеніцилин і бемегрід можуть бути охарактеризовані як ліганди з низькою спорідненістю, що неселективно взаємодіють з рецептором та з його комплексом з ГАК, а пікротоксин і 5-орто-2'-хлор-2-амінобензофенол, як ліганди, що утворюють стійку частку "рецептор-ГАМК-ліганд" з низькою провідністю іонофору.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено хіміко-токсикологічне дослідження антиепілептичного препарату "Вальпроєва кислота". Науково обгрунтовано й експериментально доведено доцільність використання різних способів пробопідготовки залежно від природи біологічного об'єкту й аналітичного методу. Розроблено селективні рухомі фази та реагенти-проявники, які дозволяють ідентифікувати вальпроєву кислоту з використанням методу тонкошарової хроматографії за присутності інших медикаментів. З використанням результатів дослідження розроблено алгоритм судово-токсикологічного дослідження з метою виявлення та визначення вальпроєвої кислоти у біологічному матеріалі та рідинах організму людини.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано удосконалення технології виробництва таблеток аміналону, вкритих суспензійним покриттям, що не застосовувалася раніше на фармацевтичних підприємствах України. Доведено стабільність препарату в процесі зберігання. Розроблено методики якісного та кількісного визначення аміналону в таблетках запропонованого складу. Результати фармакологічного дослідження підтвердили ідентичність препарату, одержаного за удосконаленою технологією. Надано нормативно-технічну документацію на запропоновану технологію, апробовану за умов промислового виробництва.

  Скачати повний текст

Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтезом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено нові методи синтезу похідних спінацеаміну - потенційно біологічно активних сполук. Встановлено, що каталітичне (Pd / C) гідрування похідних 4-фенілспінацеаміну за нормальних умов призводить до розриву зв'язку С(4) - N(5) й утворення 5-бензилзаміщених гістаміну та гістидину. Доведено, що в ряду похідних 4-фенілспінацеаміну можливе успішне використання елементної сірки як дегідридного засобу. Показано, що в процесі дегідрування похідних 4-фенілспінацеаміну за допомогою сірки відбувається окиснювальне декарбоксилювання.

  Скачати повний текст

Вивчено мікробіологічні параметри, що визначають синергідну сумісність антимікробних властивостей антисептиків з антибіотиками і сульфаніламідами. Як маркери антисептиків терапевтичного призначення використано декаметоксин, фурацилін, риванол, хлорофіліпт і ектерицид. Встановлено, що оптимальна сумісність між антисептиками, антибіотиками і сульфаніламідами комплексно залежить від різнопланової відповідності механізмів дії порівнюваних препаратів на мікробну клітину, хімічної структури, походження і збіжності спекторів антимікробної активності. Для кожного з антисептиків встановлено синергідні антибіотики і сульфаніламіди, запропоновано для клінічного використання ефективні композиційні склади, мікробіологічно обгрунтовано компонентний склад антисептиків, антибіотиків і сульфаніламідів під час створення комплексних лікарських засобів антиінфекційного призначення.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз впливу протитуберкульозних препаратів (канаміцину, рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, ізоніазиду) на імунну систему експериментальних тварин (морських свинок, щурів) і людей з інфільтративною формою туберкульозу. Проведено імунологічні тести: визначення рівнів люмінолзалежної хемілюмінесценції, B- і T-лімфоцитів, CD-маркерів. Показано, що у експериментальних тварин найменший пригнічувальний влив на імунітет здійснюють рифабутин і офлоксацин. На підставі даних, одержаних завдяки здійсненим клінічним дослідженням на людях, хворих на інфільтративну форму туберкульозу підтверджено результати, одержані у дослідах на тваринах. Проведено експериментальні дослідження на морських свинках, яким було введено комбінації зазначених препаратів, і показано, що імунотропна активність наявна у разі застосування ізоніазиду з офлоксацином та рифабутином. Зроблено висновок, що використання даних препаратів під час лікування хворих на туберкульоз легенів сприяє збереженю імунних властивостей організму людей і тварин.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження по створенню супозиторіїв на основі стандартизованої біологічно активної субстанції природного походження - фенольного гідрофобного препарату прополісу (ФГПП), призначених для лікування проктитів, анальних тріщин, післяопераційних ран промежнини, що довго не загоюються. Розроблений оптимальний склад та раціональна технологія супозиторіїв, вивчені фізико-хімічні властивості препарату, стабільність у процесі зберігання, біологічна активність.

  Скачати повний текст

Вперше було проведено порівняльне вивчення фармакологічних властивостей феназепаму за різних умов його введення. Виявлено можливість зміни часу дії від швидкого до прологованого; виконано порівняльний аналіз фармакокінетичних параметрів феназепаму та кінетики розподілу по органах і тканинах еспериментальних тварин завдяки використанню різних шляхів його введення. Показано, що за трансдермального введення вдається уникнути метаболізму основної кількості препарату у разі його першого проходження крізь печінку, а також уникнути різких коливань кількостей препарату в органах і тканинах тварин, які спостерігаються за умов внутрішньовенного введення. З'ясовано, що біодоступність феназепаму під час трансдермального введення залежить від його концентрації у складі трансдермальних терапевтичних систем (ТТС). Здійснено порівняльну оцінку комбінованого введення феназепаму та фенобарбіталу у разі внутрішньовенного, перорального та трансдермального введення. Показано, що фенобарбітал значно потенціює дію феназепаму, що дає змогу зменшити його концентрацію.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні запропоновано науково-методичні підходи щодо розробки складу та технології виробництва комбінованих ін'єкційних лікарських засобів (ЛЗ), які містять анестетик лідокаїну гідрохлорид. Науково обгрунтовано й експериментально підтверджено критичні інтервали pH середовища, які забезпечують фізико-хімічну стабільність розчинів. Визначено й апробовано склад і раціональну технологію ЛЗ у вигляді гіпербаричного розчину для ін'єкцій, що містить клонідину гідрохлорид, який потенціює терапевтичний ефект лідокаїну гідрохлориду. Для збільшення густоти розчину застосовано сорбітол у кількості 5 %. На підставі комплексного вивчення процесів розчинення субстанцій лідокаїну гідрохлориду та натрію диклофенаку обгрунтовано й експериментально підтверджено оптимальні межі pH розчину, необхідні для стабільного існування комбінації речовин, які мають різні значення pH середовища. Показано, що оригінальна комбінація солюбілізаторів і стабілізаторів дозволяє одержати стабільний протягом 2-х років комбінований U13, який містить диклофенак натрію та лідокаїну гідрохлорид. На підставі результатів фізико-хімічних і технологічних досліджень визначено основні критичні параметри технологічноого процесу одержання комбінованих ін'єкційних ЛЗ з місцевим анестетиком. Уперше розроблено та стандартизовано промислову технологію виробництва розчинів для ін'єкцій клокаїн-С і диклокаїн.

  Скачати повний текст