Виявлено та вивчено антидепресивні ефекти негативних модуляторів NMDA-глутаматних рецепторів, що належать до різних класів неконкурентних антагоністів N-метил-D-аспартату. З'ясовано, що тієнопіримідинові похідні монокарбонових амінокислот за умов in vitro демонструють властивості антагоністів NMDA. Антидепресантну активність виявлено у тієнопіримідинових похідних проліну (ТСВ 24.15, ТСВ 24.85) та гліцину (ТСВ 31.54), встановлено їх здатність знижувати сумарний час іммобілізації та індекс депресивності у тесті Порсолта, а також протидіяти ефектам резерпіну на моделі резерпінової депресії. Доведено, що антидепресивні ефекти сполук серії ТСВ пов'язані з їх здатністю блокувати гліцин-зв'язуючі сайти NMDA-рецепторів глутамату. Такі ж ефекти виявлено у блокатора відкритих кальцієвих каналів мемантину, проте як позитивні, так і негативні модулятори поліамін-зв'язуючих сайтів не сприячиняли антидепресивних ефектів ні в тесті Порсолта, ні в моделі резерпінової депресії. Встановлено, що антидепресивні ефекти негативних модуляторів гліцин-зв'язуючих сайтів (ТСВ 31.54 і ТСВ 24.85) та блокаторів кальцієвих каналів (мемантин) не залежать від функціонального стану моноамінергічної та ГАМК-ергічної систем. Зроблено висновок про імовірність їх впливу на прискорення початку клінічних ефектів та меншу терапевтичну резистентність у порівнянні з сучасними антидепресантами.

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне вивчення впливу інгібіторів ренін-ангітензинової системи за умов гострого емоційного стресу (конфлікту аферентних подразнень) на функціональні та структурні параметри лабораторних тварин. Показано, що одноразове внутрішньошлункове введення каптоприлу (5 мг/кг), еналаприлу (5 мг/кг), лозартану (5 мг/кг) на другий день моделювання емоційного стресу за 1 - 2 год. до закінчення стресування забезпечує виражений антистресовий ефект стосовно центральної нервової системи, серцево-судинної системи, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, вегетативної регуляції та окиснювального метаболізму. Обгрунтовано можливість застосування досліджених препаратів у разі захворювань серцево-судинної системи стресового генезу. Визначено, що за умов комбінованого призначення вивчених препаратів і застосуванням антигіпертензивних засобів: центрально діючого клофеліну, бета-адреноблокатору анаприліну, блокатору кальцієвих каналів верапамілом і міотропним спазмолітиком дибазолом - можна не тільки потенціювати антигіпертензивний ефект, але одержати захист від їх загальнотоксичної дії.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми антистресової дії меланіну. Запропоновано використовувати як показники впливу стресу на організм щурів нейро-дистрофічні ураження (виразки, ерозії, крововиливи) у слизовій оболонці шлунка, викликані методом іммобілізаційного стресу в модифікації Гройсмана та Каревіної. Виявлено виражену цитопротективну дію на слизову оболонку шлунка синтетичного меланіну і меланінів, продуцентами яких є чорні дріжджі Nadsoniella nigra var. hesuelica та дріжджоподібні гриби Nadsoniella nigra штам X-1. Доведено, що меланіни належать до речовин з антистресовими властивостями антиоксидантного механізму дії. Описано один з механізмів антистресової дії меланіну, який полягає у збільшенні генерації оксиду азоту, розкрито його важливу роль у цитопротекції. Розглянуто інші механізми антистресової дії меланіну, які полягають у стимуляції рецепторів активації проліферації пероксисом гама і зменшенні концентрації у крові гормону стресу кортизолу. Доведено, що застосування меланіну, продуцентом якого є дріжджоподібні гриби Nadsoniella nigra штам X-1, у поросят у період їх відлучення від свиноматок усуває їх захворюваність на 100 % і зменшує загибель тварин, що свідчить про підвищення резистентності їх організму.

  Скачати повний текст

За результатами дослідження уперше експериментально визначено зрушення умовно-рефлекторної пам'яті та зміни поведінки тварин і концентрації нервоспецифічних білків S-100 за умов стійкого патологічного стану головного мозку, спричиненого підгострим застосуванням сиднокарбу. Установлено закономірності дії психотропних лікарських засобів (ЛЗ) (нейролептиків, антидепресантів), а також ноотропних засобів) на поведінку, агресивність і відтворення енграм умовно-рефлекторної пам'яті у щурів за умов стійкого патологічного стану головного мозку. Уперше показано, що психофармакологічні засоби (аміназин, галоперідол, дроперідол, амінтриптілін), які порушують активність матриці довгострокової пам'яті, що є чинником стійкого патологічного стану мозку, поліпшують поведінку та пам'ять у щурів. За умов цього стану ноотропні лікарські речовини, навпаки, підсилюють розлади поведінки та погіршують показники умовно-рефлекторної пам'яті. Визначено дію психофармакологічних ЛЗ на концентрацію адреналіна, норадреналіна та білка S-100 у сироватці крові та структурах центральної нервової системи, які регулюють поведінкові та мнестичні реакції, за наявності стійкого патологічного стану мозку, спричиненого підгострим застосуванням сиднокарба.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність ноотропів (мексидолу та пірацетаму) та регуляторних пептидів (пітуїтрину, окситоцину, тироліберину, церебролізину, екстракту неокортексу SNC) стосовно зрушень у лімфоїдних органах, кістковому мозку та крові за умов стресу. Установлено захисний вплив мексидолу та пірацетаму на лімфоїдні клітини крові у разі стресу, зумовлений зменшенням активності надниркових залоз, модифікацією перекисного окиснення ліпідів та обміну глюкози. Показано наявність протективної дії пітуїтрину та церебролізину у випадку гострого стресу стосовно міграції лімфоцитів і апоптозу. Визначено, що регуляторні пептиди в складі SNC мають стреспротективну дію, вплив SNC на лімфоїдні органи грунтується на опіатергічних механізмах, що сприяє попередженню стресорної імунодепресії. Показано, що комплекси пептидів є більш ефективними стреспротективними засобами, ніж окремі пептиди (окситоцин і тироліберин). Доведено, що стреспротективна дія ноотропів і регуляторних пептидів у системі крові має кількісний еквівалент, що дає змогу використовувати методи системного аналізу з метою проведення порівняння ефективності фармакологічних засобів за умов стресу. Установлено, що мексидол є найбільш активним препаратом для профілактики стресорних порушень у кровотвірних органах і крові.

  Скачати повний текст

У дослідах на ненаркотизованих кішках у стані неспання за використання методів позаклітинного відведення імпульсної активності та реєстрації масової електричної активності виявлено, що за спокійного розслабленого стану тварини ФІА норадренергічних-нейтронів блактина пляма більшою мірою взаємозв'язана з розвитком альфа-ритму в електроенцефалограмі (ЕЕГ), а веротонінергічні-нейрони ядра шва переважають у більш тісному взаємозв'язку з бета-ритмом ЕЕГ. Одержані в результаті дослідження факти свідчать про активну участь амінергічних систем у формуванні індивідуального патерну ЕЕГ потенціалів. Показано, що введення бемітилу сприяє зміні частоти генерації імпульсної активності моноамінергічних-систем мозку, що проявляється у масовій електричній активності головного мозку. Виявлено, що результатом введення бемітилу per os у дозі 50 мг/кг є пребудова кореляційних взаємозв'язків між досліджуваними показниками.

  Скачати повний текст

Вивчено молекулярні механізми стрес- та імунопротекторної дії транквілізаторів бенздіазепінового ряду й обгрунтовано доцільність їх застосування з метою фармакологічної корекції стресових розладів імунітету. Визначено органоспецифічність і залежність імунорегуляторного впливу транквілізаторів від стадії розвитку стрес-синдрому. Показано здатність реланіуму поглиблювати індуковані стресові зміни окремих факторів резистентності організму та гальмувати їх післястресову реабілітацію. Встановлено високу ефективність профілактичного впливу новітніх транквілізаторів - гідазепаму та циназепаму, пов'язану з виразною стабілізацією мембран лімфоцитів і корекцією порушень клітинно-цитокінних механізмів регуляції імунних функцій. Обгрунтовано доцільність пріоритетного застосування гідазепаму, який, у порівннні з іншими транквілізаторами, найбільш ефективно коригує різні ланки патогенезу даних розладів на всіх етапах формування стрес-синдрому.

  Скачати повний текст

Встановлено міжпівкульову латералізацію дії ноотропів у нормі та за наявності патології головного мозку. Поведінковими дослідженнями показано відсутність впливу аміналону на функціональну міжпівкульову асиметрію, виявлено властивість інших ноотропів (пірацетаму, пікамілону, фенібуту) змінювати її за рахунок зниження активності лівої гемісфери. На підставі порівняльного нейрохімічного дослідження матеріалу обох гемісфер головного мозку щурів у разі ішемічного інсульту описано особливості дії кожного з досліджуваних ноотропів у різні терміни ішемії та проаналізовано міжпівкульові відмінності їх впливу. Розглянуто нейроморфологічні аспекти дії ноотропів у ранні та пізні терміни ішемії головного мозку щурів з використанням імуногістохімічних методик. На підставі узагальнення результатів досліджень на білих щурах виявлено, що найбільш ефективними ноотропами для лікування інсульту є фенібут і пікамілон. Доведено, що фенібут є засобом з максимальними проявами асиметрії нейропротекторної дії і переважно правопівкульовою активністю. Зроблено перевірку одержаних результатів на зіставній моделі ішемії головного мозку у монгольських гербелів і підтверджено переважно правопівкульову дію препарату фенібут. Встановлено особливості дії ноотропів і наявність тропності препаратів до тканини певної гемісфери головного мозку, наведено рекомендації щодо використання даних фактів для подальшої розробки схем раціональної терапії захворювань головного мозку, що мають півкульову локалізацію патологічного процесу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Експериментально досліджено функціонально-метаболічні порушення й ультраструктурні ушкодження гепатоцитів у випадках отруєнь фенобарбіталом і хлорофосом. Показано їх роль у патогенезі шоку та встановлено вплив фармапрепаратів ("Цитохром C", "Оксибутират Na", Сукцинат Na", "Бемітил") на структурно-метаболічні порушення та виживання тварин. Здійснено поглиблене дослідження порушень кисневого режиму, церебрального кровотоку, активності мітохондріальних дегідрогеназ, пероксидазних процесів і функціонально-метаболічних порушень за екзотоксиичного шоку. Визначено 5 категорій порушень енергокисневого статусу (ЕКС). Розроблено концепцію його відновлення та запроваджено принцип упереджувальної інтенсивної терапії. Відповідно до стадії шоку, виду отруєння та категорії порушень ЕКС розроблено 4 варіанти програм фармакометаболічної корекції, застосування яких зменшило тривалість коматозного стану, кількість легеневих ускладнень, забезпечило виключення летальності за компенсованого шоку та зниження 22,9 % у разі декомпенсованого шоку.

  Скачати повний текст

Досліджено нейропротективну активність серед 30-ти нових S-заміщених хіназоліну. Виявлено сполуку NC-224 - 2-морфолін-4-ілхіназолін-4-тіол, яка за силою дії перевищувала активність референс-препаратів. Проведено аналіз структура - активність та встановлено, що наявність і сила антиоксидантної та нейропротекторної активності залежить від характеру та положення замісника у хіназоліновому комплексі молекули. Виявлено, що курсове призначення NC-224 дозою 25 мг/кг внутрішньошлунково тваринам з гострим порушенням мозкового кровообігу за типом ішемічного інсульту підвищує активність супероксиддисмутази, гальмує нагромадження маркерів окиснювальної модифікації білка та нітрит-аніону, призводить до збільшення продукції АТФ у головному мозку щурів. Введення NC-224 зменшує прояви неврологічного дефіциту та загибель нервових клітин сенсомоторної зони кори головного мозку.

  Скачати повний текст

З метою пошуку нових потенційних нейротропних і протисудомних засобів у ряду похідних 1,2,3-триазолу було розроблено препаративні методи та здійснено синтез нових похідних 1-R-5-аміно-1,2,3-триазол(1Н)-4-карбонових кислот і 1-R-1,2,3-триазол(1Н)-4,5-дикарбонових кислот. Вивчено хімічні перетворення синтезованих 1-R-5-аміно-1,2,3-триазол(1Н)-4-карбонових кислот, а саме, поведінкук за умов перегрупування Димрота та в реакціях ацилювання. На підставі результатів комп'ютерного прогнозу за допомогою програми PASS виявлено ряд речовин з високою вірогідністю прояву протисудомної активності. Вивчено протисудомні властивості одержаних речовин на коразоловій та аудіогенній моделях судом.

  Скачати повний текст

Наведено результати виявлення кломіпраміну та меліпраміну за допомогою осадових і кольорових реакцій, методів УФ-, ІЧ-, ПМР-спектроскопії та хромато-мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) і хроматографії в тонких шарах сорбенту (ТШХ). Розроблено методики спектрофотометричного, екстракційно-фотоколориметричного та ВЕРХ визначення кількісного вмісту досліджуваних препаратів, придатних для хіміко-токсикологічного аналізу. Вивчено умови екстракції кломіпраміну та меліпраміну з водних розчинів в залежності від органічного розчинника, pH середовища, наявності електролітів. Порівняно ефективність загальних методів ізолювання кломіпраміну та меліпраміну. Розроблено ефективний і експресний метод ізолювання кломіпраміну, меліпраміну та їх метаболітів з біологічного матеріалу 20 % розчином сульфатної кислоти, а також методики виділення препаратів з біологічних рідин організму (крові, сечі). Запропоновано методики очищення витяжок від домішок методами ТШХ і гель-хроматографії. Вивчено розподіл кломіпраміну та меліпраміну в органах отруєних тварин і терміни їх зберігання в біологічному матеріалі. Запропоновано схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на наявність кломіпраміну, меліпраміну та їх метаболітів.

  Скачати повний текст

Вперше було проведено порівняльне вивчення фармакологічних властивостей феназепаму за різних умов його введення. Виявлено можливість зміни часу дії від швидкого до прологованого; виконано порівняльний аналіз фармакокінетичних параметрів феназепаму та кінетики розподілу по органах і тканинах еспериментальних тварин завдяки використанню різних шляхів його введення. Показано, що за трансдермального введення вдається уникнути метаболізму основної кількості препарату у разі його першого проходження крізь печінку, а також уникнути різких коливань кількостей препарату в органах і тканинах тварин, які спостерігаються за умов внутрішньовенного введення. З'ясовано, що біодоступність феназепаму під час трансдермального введення залежить від його концентрації у складі трансдермальних терапевтичних систем (ТТС). Здійснено порівняльну оцінку комбінованого введення феназепаму та фенобарбіталу у разі внутрішньовенного, перорального та трансдермального введення. Показано, що фенобарбітал значно потенціює дію феназепаму, що дає змогу зменшити його концентрацію.

  Скачати повний текст

Вперше проведено систематичні хіміко-токсикологічні дослідження міансерину та тіанептину. Запропоновано осадові та кольорові реакції для виявлення міансерину та тіанептину, виділених із біологічного матеріалу. Розроблено умови ідентифікації досліджуваних препаратів у витяжках методами ТШХ, УФ- та ПМР-спектроскопії, ВЕРХ, хромато-мас-спектрометрії та флуориметрії. Надано нові методики кількісного визначення міансерину та тіанептину придатні для хіміко-токсикологічного, фармацевтичного та криміналістичного аналізу методами УФ-спектрофотометрії, екстракційної фотометрії, ВЕРХ, флуориметрії. Вивчено умови екстракції міансерину та тіанептину з водних розчинів. Проведено порівняльне вивчення загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних речовин основного та кислого характеру стосовно міансерину та тіанептину. Досліджено терміни зберігання міансерину та тіанептину в біологічному матеріалі за його гниття. Вдосконалено схему хіміко-токсикологічного дослідження біологічного матеріалу на вміст у ньому міансерину та тіанептину.

  Скачати повний текст