Розглянуто клініко-діагностичний комплекс (добове моніторування артеріального тиску, черезстравохідна електрокардіостимуляція, велоергометрія, ехокардіографія, селективна коронароангіографія) у 342 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, що тривала ізольовано та в поєднанні з ішемічною хворобою серця, з метою встановлення особливостей добових коливань артеріального тиску залежно від впливу стрес-факторів, форми супутньої ішемічної хвороби, стану коронарного резерву та коронарних артерій, наявності ремоделювання лівого шлуночка. Проведено порівняльний аналіз впливу курсу лікування еналаприлом, ірбезартаном, пролонгованим ніфедипіном та амлодипіном на добову варіабельність артеріального тиску.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування стабільної стенокардії напруги I та II функціональних класів (ФК) у хворих літнього віку шляхом застосування курсу інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань (ІНГТ) на фоні вживання препаратів, передбачених базовою терапією. Для розв'язання зазначених завдань обстежено 50 здорових і 65 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) зі стабільною стенокардією напруги I та II ФК віком 60 - 74 роки. Проведення ІНГТ на апаратному комплексі "Гіпотрон" за умов індивідуального добору режиму тренувань є безпечним у 97, 2 % здорових людей літнього віку та 95,7 % - літніх хворих на ІХС. ІНГТ зменшують клінічні прояви ІХС, підвищують фізичну працездатність (ФП), скорочують тривалість добової ішемії міокарда, знижують функціональний вік серцево-судинної системи та підвищують стійкість організму до гіпоксії. ІНГТ є ефективнішими в осіб зі зниженою ФП. Сприятливий вплив ІНГТ зумовлений економізацією діяльності серцево-судинної, дихальної систем і споживання кисню на фізичне навантаження, поліпшенням судинорухової функції ендотелію та мікроциркуляції. Проведення ІНГТ можна рекомендувати здоровим літнім людям як метод підвищення адаптаційних можливостей організму та у літніх хворих на ІХС на тлі стандартного лікування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми діагностики, особливості тактики і ендоваскулярного лікування різних форм нестабільної стенокардії. Визначено показання та протипоказання до даного лікування, контингент хворих ішемічної хвороби серця(ІХС) з нестабільною стенокардією та підвищеним ризиком розвитку ускладнень. Розроблено оптимальні методи стентування вінцевих артерій. На підставі вивчення змін показників електрокардіографії, оцінки даних доопераційної коронарографії, аналізу перебігу інтраопераційного етапу описано алгоритм діагностики і лікування хворих ІХС з нестабільною стенокардією, анестезіологічні особливості даного лікування. Доведено значне зниження частоти виникнення післяопераційних ускладнень. Відзначено високу стабільність ефекту ендоваскулярного та хірургічного лікування хворих ІХС з нестабільною стенокардією.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих на ішемічну хворобу серця з супутнім обструктивним захворюванням легень, за даними обстежень 113-ти таких хворих, за цього контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. Вивчено вплив карведилолу на процеси вільнорадикального окиснення білків, ліпідів, стан захисних протирадикальних систем, протеїназо-інгібіторні механізми й ендотеліальну дисфункцію. Досліджено механізми прогресування поєднаної патології. Обгрунтовано доцільність призначення карведилолу на підставі вивчення антиоксидантних зрушень, протеолітичної активності, функції ендотелію. Результати дослідження впроваджено в навчальний процес і практичну медицину.

  Скачати повний текст

Розроблено нові підходи щодо лікування хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) зі стабільною стенокардією напруження, засновані на комплексному використанні медикаментозної та озонової терапії. Встановлено значно вищу ефективність запропонованої методики у порівнянні з застосуванням низькочастотної магнітотерапії або плацебо. Виявлено, що включення дослідженої схеми лікування до програми амбулаторного етапу реабілітації хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження покращує фармакоекономічну ефективність терапії, зменшуючи необхідність застосування додаткової антиангінальної на 61,5 %, а також частоту повторних госпіталізацій у зв'язку з серцево-судинними ускладненнями на 58,2 %.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) в поєднанні з цукровим діабетом II типу запропоновано використання комплексної терапії з триметазидином і ловастатином з урахуванням особливостей ремоделювання, функціонального стану та вегетативної регуляції серця. Встановлено, що у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом II типу ХСН I та II-А стадії II - III функціонального класів (ФК) формується за умов збереженої систолічної функції зі значною гіпертрофією лівого шлуночка, збільшення міокардіального стресу з порушенням діастолічної функції, переважно за гіпертрофічним типом, значного зниження загальної варіабельності серцевого ритму, підвищення тону симпатичної та парасимпатичної нервової системи, напруги регуляторних систем і зниження спектральних показників. Виявлено, що застосування еналаприлу та небівололу сприяє зменшенню ФК ХСН і проявів діастолічної дисфункції, виникненню антиангінального, антиаритмічного ефектів, покращанню структурно-функціональних показників, що зменшує дезадаптивне та інтерстиціальне ремоделювання лівого шлуночка. З'ясовано, що терапія еналаприлом, небівололом і триметазидином має достовірно кращий антиангінальний, антиаритмічний ефекти, покращує внутрішньосерцеву гемодинаміку та діастолічну функцію. Показано, що застосування еналаприлу, небівололу та ловастатину має достовірно кращий антиангінальний, гіполіпідемічний ефекти та зменшує прояви діастолічної дисфункції.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження хворих, які перенесли нестабільну стенокардію (НС) та пройшли санаторну реабілітацію. Виявлено, що у хворих, які приймали крім базисної терапії вобензим, спостережено виражену позитивну динаміку з боку ліпідного складу крові, зниження рівнів фібриногену та малонового діальдегіду, нормалізацію ряду імунологічних показників: рівня лімфоцитів з маркерами CD 8, CD 20, коефіцієнта імунорегуляції, числа активних фагоцитів та підвищення їх поглинальної функції, титр антитіл до тканини міокарда, підвищення кількості CD 3 лімфоцитів. Відзначено більш виражений, ніж за базисної терапії, ріст толерантності до фізичного навантаження. Розроблено рекомендації щодо призначення вобензиму у відновлювальному лікуванні хворих, які перенесли НС.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування координаційних сполук на основі аденозинтрифосфату у лікуванні хворих на нейроциркуляторну дистонію та ішемічну хворобу серця (ІХС). Досліджено вплив комплексної терапії з включенням даних сполук на частоту кардіалгій, вираженість вегетативних розладів, ознак гіпервентиляційного синдрому у хворих на нейроциркуляторну дистонію та показано достовірне зменшення вказаних розладів у цієї категорії хворих внаслідок лікування. Досліджено зміни систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на ІХС під час лікування з використанням координаційних сполук на основі аденозинтрифосфату, що полягають у відновленні інотропного резерву міокарда за умов ізометричного навантаження та нормалізації початково змінених показників діастолічної функції ЛШ. Виявлено зростання толерантності до фізичного навантаження у хворих на нейроциркуляторну дистонію та ІХС з включенням даних сполук до базового лікування.

  Скачати повний текст

Розкрито патогенетичні механізми впливу антагоністів кальцію нового покоління дигідропіридинового та бензотіазепінового ряду на підставі комплексного вивчення гемостазіологічного дисбалансу, інтракардіальної гемодинаміки, вегетативного забезпечення серцевої діяльності, гемореологічних і метаболічних детермінант для обгрунтування й оптимізації лікування хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та ішемічною хворобою серця (ІХС). З метою досягення цільових рівнів артеріального тиску (АТ), мінімізації загрози тромбоутворення, зменшення явищ ішемії обгрунтовано доцільність призначення антагоністів кальцію (АК) пролонгованої дії дигідропіридинового та бензотіазепінового ряду хворим, які вживають інгібітор АПФ і діуретики. На підставі досліження змін у системі плазмового гемостазу розкрито багатогранні ефекти впливу АК на коагуляційний потенціал, активацію фібринолізу. Вперше показано, що у хворих з концентричною гіпертрофією лівого шлуночка фелодипін та амлодимін найбільш суттєво впливають на зменшення маси міокарда лівого шлуночка, а лерканідипін підвищує варіабельність АТ вночі, що пов'язано з надмірною симпатикотонією. Доповнено теоретичні дані щодо плейотропного ефекту АК. Проаналізовано вплив модифікованих і немодифікованих факторів ризику на частоту розвитку тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда й ішемічного інсульту. Створено математичні моделі індивідуального прогнозу у хворих з АГ, асоційованою ІХС, які одержували АК, а також визначення ефективності терапії АК.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз впливу супутнього хронічого панкреатиту (ХП) на перебіг ішемічної хвороби серця (ІХС). Наведено комплексну оцінку впливу лікування, спрямованого на усунення ХП, на ішемічні, аритмічні та гемодинамічні показники у хворих на ІХС, досліджено жирнокислотний спектр та рівні пептидів у плазмі. Вперше показано, що ХП обтяжує перебіг ІХС не лише під час активності запального процесу в підшлунковій залозі (ПЗ), але й у період фази ремісії ХП, що проявляється у збільшенні кількості епізодів ішемії, порушень серцевого ритму та пригніченні насосної функції серця. Встановлено, що під час загострення ХП у хворих на ІХС в сироватці крові підвищується рівень Е1, що може бути одним з патогенетичних механізмів погіршення перебігу ІХС. Проведено комплексний аналіз впливу Н2-гістаміноблокаторів та інгібіторів протонової помпи на показники ішемії, аритмії, постпрандіальної гемодинаміки, жирнокислотний спектр мембран еритроцитів та ліпопротеїнів, рівнів Е1 та вазоінтестинального пептиду (ВІП) у хворих на ІХС за супутнього ХП. Вперше встановлено, що жирнокислотний склад мембран еритроцитів у хворих на ІХС за супутнього ХП сприяє прогресуванню атеросклерозу та ІХС і мало змінюється після лікування ХП.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення концентрації гомоцистеїну у плазмі крові у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) зі стабільною стенокардією напруження I - IV функціональних класів й епізодами безбольової ішемії міокарда (БІМ) уперше показано взаємозв'язок між гомоцистеїнемією та виразністю патологічного процесу у пацієнтів цих груп. З'ясовано, що гіпергомоцистеїнемія може призводити до обтяження функціонального класу стенокардії напруження та до більш частих епізодів БІМ. Здійснено зіставлення ефективності методів лікування ІХС з обліком гомоцистеїнемії та стандартної терапії за умов використання вітамінів групи B у комплексі з фолієвою кислотою та показано достовірне зниження рівня гомоцистеїну у плазмі крові, що поліпшує перебіг захворювання у пацієнтів.

  Скачати повний текст

У хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у пізньому постінфарктному (ПІ) періоді у поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) проведено комплексне оцінювання клінічного стану, показників ліпідного спектра, структурно-функціональних показників та процесів ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ), систолічної, діастолічної й ендотеліальної функції залежно від глибини та кількості інфаркту міокарда (ІМ) в анамнезі, наявності хронічної ПІ аневризми серця. Показано відсутність впливу даної терапії на структурно-геометричні показники серця й ендотеліальну функцію у хворих з аневризмою серця. Доведено, що кінцевосистолічний об'єм (КСО) є незалежним предиктором виникнення ускладнень у пізньому ПІ періоді, за наявності якого інші втрачають статистичну значимість. Встановлено, що у разі збільшення КСО на 1 мл ризик розвитку повторних ІМ зростає на 7 %, прогресування ХСН - на 6 %, смертності - на 4 %. Виявлено, що у випадку наростання КСО на 1 мл протягом 2-х років ризик прогресування ХСН зростає на 9 %.

  Скачати повний текст

Встановлено, що фелодипін і амлодипін поліпшують толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометрії) після 3 тижнів лікування. За результатами холтерівського моніторування ЕКГ, проведеного протягом доби, виявлено, що фелодипін та амлодипін суттєво зменшують кількість і тривалість больових ішемічних епізодів. Встановлено, що амлодипін зменшує асимптомну ішемію міокарда, а фелодипін знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ); амлодипін також зменшує варіабельність АТ хворих.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати клініко-інструментального обстеження хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), ускладнену частими рецидивами миготливої аритмії (МА). Виявлено, що повторні рецидиви МА частіше спостерігаються у хворих у разі поєднання ІХС з гіпертонічною хворобою. У більшості цих хворих напади аритмії носять симпатоадреналовий характер. Наведено інформативні інструментальні предиктори виникнення частих рецидивів МА у хворих на ІХС. Встановлено ефективність превентивної антиаритмічної терапії кордароном у хворих на ІХС, ускладнену частими рецидивами миготливої аритмії, за умов динамічного моніторного спостереження. Досліджено вплив кордарону у разі тривалого (8 місяців) призначення на показники варіабельності ритму сердця (ВРС) та їх циркадність у хворих на ІХС, показано покращення ВРС через зменшення впливів симпатоадреналової та збільшення активності парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи. Експериментально доведено, що в розвитку токсичних проявів застосування кордарону у вигляді пневмопатії та гепатопатії має значення зрушення на біохімічному рівні, що проявляється фосфоліпідозом, дисбалансом амінокислотного складу та вуглеводних компонентів у тканинах легень і печінки.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив процесів пероксидації на ліпідний та енергетичний обміни, аутоімунні процеси у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) (стабільну стенокардію напруги II-III функціональних класів) та ІХС з гіпертонічною хворобою (ГХ) I-II стадії з подальшою корекцією антагоністами кальцію (АК) дилтіаземом і ніфедипіном. Встановлено, що активація процесу ліпідної пероксидації призводить до різкого порушення ліпідного метаболізму. Так, в обох групах відмічено порушення метаболізму есенціальних жирних кислот. Виявлено розвиток аутоімунних процесів за ІХС. Доведено, що ішемія міокарда приводить до суттєвого порушення енергетичного обміну. Встановлено, що ці зміни проявляються зниженням сумарного вмісту аденілових нуклеотидів в еритроцитах периферичної крові; у разі ІХС з ГХ розвиваються мембрано-деструктивні процеси, які викликають порушення мембранної проникності клітин. Зроблено висновок про те, що зміни енергетичного і ліпідного обмінів та розвиток аутоімунних процесів за ІХС та ІХС з ГХ пов'язані головним чином з мембранотоксичною дією продуктів перекисного окиснення ліпідів та електролітними зрушеннями. Виявлено, що ГХ ускладнює перебіг ІХС. Встановлено, що дилтіазем і ніфедипін позитивно впливають на енергетичний та ліпідний обміни, аутоімунні процеси за ІХС та ІХС з ГХ. Доведено доцільність і перспективність застосування цих АК у комплексній терапії ІХС та ІХС з ГХ.

  Скачати повний текст

Визначено переваги та обгрунтовано доцільність поєднаного застосування триметазидину та атенололу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) після перенесеного інфаркту міокарда, а також за наявності цукрового діабету II типу з метою підвищення антиішемічної ефективності даної терапії. Вперше проведено аналіз впливу триметазидину на діастолічну функцію міокарда залежно від вихідного типу її дисфункції. Продемонстровано можливість зменшення ступеня діастолічної дисфункції міокарда за типом "сповільненої релаксації" у разі застосування триметазидину. Встановлено взаємозв'язок між антиішемічною дією препарату та його позитивним впливом на процеси діастолічного розслаблення міокарда лівого шлуночка. Виявлено позитивний антиремоделюючий ефект комбінації триметазидину та атенололу, який характеризується зменшенням об'єму лівого шлуночка. Досліджено вплив триметазидину на вазодилатуючі властивості ендотелію артерій. Встановлено покращання ендотелійзалежної вазодилатації у разі застосування триметазидину та його комбінації з атенололом. Виявлено, що через місяць після припинення вживання триметазидину зникає його антиішемічний ефект та позитивний вплив на процеси розслаблення міокарда лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Встановлено, що довготривала регулярна терапія аторвастатином у середніх дозах позитивно позначається на клінічних проявах, функціональних показниках і тривалості життя пацієнтів, хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Доведено, що частота кінцевих точок у групах пацієнтів з і без втручань на коронарних судинах виявляється статистично недостовірною та не залежить від типу дисліпідемії. Встановлено, що за початково різного клінічного та функціонального стану хворих на ІХС у двох досліджуваних групах і швидшого покращання даного стану після оперативних втручань на коронарних судинах відмінності у висхідних рівнях і подальших змінах ліпідного спектру на етапах регулярної терапії аторвастатином виявляються статистично незначними. Зазначено, що гіполіпідемічний ефект відбувається раніше та виявляється сильніше в пацієнтів з 2А типом дисліпідемії проти типу 2В дисліпідемії. Визначено, що протизапальний ефект довготривалої терапії аторвастатином у середніх дозах у довгостроковій терапії ІХС у пацієнтів з і без втручань на коронарних судинах не залежить від типу дисліпідемії, однаково нормалізуючи рівні С-реактивного білка (СРБ) та лейкоцитів крові до кінця спостереження. Зазначено, що довготривала стабільна терапія аторвастатином у середніх дозах у пацієнтів, хворих на ІХС, повинна проводитись з початку діагностики захворювння незалежно від типу дисліпідемії й ухвалення рішення щодо оперативних втручань на коронарних судинах; медикаментозні методи лікування та процедури реваскуляризації міокарда повинні не протиставлятися, а доповнювати один одного.

  Скачати повний текст

Вивчено динаміку рівнів неоптерину, цитокінів і C-реактивного білка (CРБ), їх участі у дестабілізації ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих з різними клінічними варіантами гострого коронарного синдрому (ГКС). Досліджено питання прогнозування тяжкості перебігу та виникнення ускладнень у таких хворих, впливу на ці показники та виникнення ускладнень за прийому аторвастатину у дозі 20 і 40 мг/добу. Для хворих на ГКС характерними є підвищення активності моноцітарно-макрофагальної та цитокінової ланок імунної системи. Показано, що гіперсекреція неоптерину, CРБ, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), ІЛ-8 та ІЛ-10 наявна у хворих з усіма клінічними варіантами ГКС. Зі зростанням ступеня тяжкості ГКС рівні неоптерину, CРБ, ІЛ-8 та ІЛ-6 збільшувалися від нестабільної стенокардії (НС) до гострого коронарного синдрому з підйомом ST (ГКСЗПST). Відзначено, що за наявності НС вміст протизапального цитокіну ІЛ-10 різко збільшувався, у разі ГКС без підйому ST зменшувався, за ГКС з підйомом ST був нижче рівня контрольної групи. Показано підвищення активності неоптерину, ІЛ-6, ІЛ-8 та CРБ у групі спостереження з ускладненим перебігом ГКС (виникнення ранньої післяінфарктної стенокардії, гострої лівошлуночкової недостатності, кардіоваскулярної смерті, розвиток повторного інфаркту міокарда) у порівнянні з хворими з неускладненим перебігом ГКС та особами групи контролю. З'ясовано, що рівень прозапального ІЛ-10 у пацієнтів групи ускладненого перебігу був мінімальним та вірогідно нижче за осіб контрольної групи, та групи спостереження з неускладненим перебігом ГКС. Відзначено кореляційні зв'язки різного ступеня за кожного клінічного варіанта ГКС між рівнями неоптерину, цитокінів і CРБ, а також у групах спостереження залежно від виникнення ускладнень. На підставі результатів дослідження виявлено, що навіть на фоні терапії аторвастатином у дозі 20 мг/добу рівні неоптерину та маркерів запалення знижувалися. Але висока ефективність аторвастатину, що до імунозапального процесу зумовлена не гіполіпідемічною дією, а плеотропними ефектами, власною протизапальною дією. Вірогідне зниження рівня неоптерину, інтерлейкінів і CРБ відбувалось у групі хворих, що одержували аторвастатин у дозі 40 мг/добу, що обгрунтовує доцільність раннього (з першої доби госпіталізації) призначення аторвастатину хворим з ГКС за цієї дози. З урахуванням ролі неоптерину, інтерлейкінів і CРБ у дестабілізації атеросклеротичного процесу та виникнення ГКС, необхідно використовувати вплив аторвастатину на зниження цих показників як патогенетичний компонент лікування. За результатами дослідження встановлено, що протизапальний ефект аторвастатину розвився через 28 днів спостереження та виникнення ускладнень перебігу ГКС (випадків ранньої післяінфарктної стенокардії, гострої лівошлуночкової недостатності, кардіоваскулярної смерті, повторного інфаркту міокарда) у хворих, що одержували початкову дозу аторвастатину 40 мг/добу було вірогідно менше.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження стосовно підвищення ефективності лікування аритмій серця у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з супутнім цукровим діабетом (ЦД) II типу шляхом застосування комплексної терапії та диференційного використання препаратів залежно від ступеня важкості захворювань і наявності кількості предикатів розвитку порушень ритму серця.

  Скачати повний текст