Скачати повний текст

На підставі виявлених особливостей клінічних проявів, білкового, вуглеводного та ліпідного обміну, системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ), стану імунної системи та показників енергетичного метаболізму у хворих на неалкогольні стеатогепатоз і стеатогепатит на тлі цукрового діабету (ЦД) II типу та результатів клінічних досліджень впливу фітозасобів "Гепафіт-1", "Артишоку екстракт - Здоров'я", на фоні диференційованої дієти розроблено метод комплексної терапії хворих на неалкогольні стеатогепатоз і стеатогепатит у поєднанні з ЦД II типу. Установлено антиоксидантну, гепатопротекторну, протизапальну, гіполіпідемічну й імуномодулювальну дію зазначених фітозасобів. Доведено безпечність і доцільність їх застосування на фоні диференційованої дієти за метаболічних уражень печінки. Наведено результати експериментальних досліджень ефективності фітозасобу "Гепафіт-1" у щурів на моделі дексаметазонового діабету, ускладненого токсичним гепатитом, з'ясовано механізми фармакологічної дії препарату.

  Скачати повний текст

На підставі клініко-епідеміологічного обстеження, визначення біохімічних показників, морфологічних змін у печінці й оцінювання ефективності противірусної терапії з'ясовано клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного гепатиту C (ХГC) в осіб з реплікативною формою Епштейна - Барр вірусної інфекції. Розроблено критерії прогнозування його перебігу. Обгрунтовано необхідність індивідуального підходу до діагностування та лікування таких осіб. Встановлено реальну частоту інфікування донорів вірусом гепатиту C, вірусом Епштейна - Барра (ЕБВ). Досліджено поширеність ЕБВ-інфекції серед хворих на ХГC. У порівняльному аспекті проаналізовано клінічний перебіг і комплексно оцінено патогенетично вагомі біохімічні показники та морфологічні зміни печінки у хворих на ХГC з супутнім та без хронічної Епштейна - Барр вірусної інфекції (ХЕБВІ). Встановлено, що за поєднаних реплікативних форм ХГC і ХЕБВІ має місце клінічно-маніфестний перебіг, який характеризується проявами гепатиту C та ЕБВ-інфекції з більш вираженими біохімічними ознаками цитолітичного, холестатичного, диспротеїнемічного синдромів, морфофункціональними змінами у печінці, низькою ефективністю противірусної терапії та прогностично-швидким розвитком цирозу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок між ступенем інтоксикації та функціональним резервом печінки (ФРП) в нормі та під час моделювання токсичного гепатозу у кролів у разі дозованої дії токсичних факторів. Запропоновано прогностичні критерії оцінки функціональних змін печінки (на підставі кількісної оцінки ФРП) залежно від вихідного рівня ендогенної інтоксикації. Надано визначення ФРП та описано його параметри внаслідок дії дозованих токсичних факторів. Досліджено вплив комплексного препарату лактосорбалу та окремих його компонентів альбуміну 5 % та сорбітолу 20 % на ФРП під час моделювання токсичного гепатозу. За результатами дослідження обгрунтовано використання індикаторів ендогенної інтоксикації для прогнозування важкості перебігу патології печінки.

  Скачати повний текст

Одержано нові дані про особливості клінічних і лабораторних -- імунологічних і біохімічних показників у разі неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у сполученні з остеопорозом (Оп). В клініці НАСГ, сполученого з Оп, має місце поєднання клінічних проявів ураження печінки з підвищеною частотою переломів кісток в анамнезі. Вперше встановлено, що для НАСГ у сполученні з Оп, характерне помірне підвищення в крові активності АлАТ, АсАТ, гамаглутамілтранспептидази (ГГТП) і суттєве збільшення активності лужної фосфатази (ЛФ), якою багата кісткова тканина, причому підвищення активності ЛФ зберігається тривалий час на фоні нормалізації в ході лікування інших біохімічних показників, що характеризують функціональний стан печінки. Вперше доведено, що для нормалізації активності ЛФ необхідне проведення медичної реабілітації із застосуванням вітамінно-амінокислотно-кальцієвого комплексу на фоні диференційованого дієтичного харчування.

  Скачати повний текст

Визначено лікувальні властивості запропонованого препарату рослинного походження "Гепахол" (мембранотропну, антиоксидантну дію, нормалізацію жирнокислотного рівня крові та тканини печінки, концентрації амінокислот, поліпшення холесекреторної функції печінки) у випадку токсичного стеатогепатиту (СГ) у тварин. За клінічних умов доведено доцільність застосування гепахолу як гепатопротективного засобу під час лікування хворих на алкогольний СГ, неалкогольний СГ, СГ на фоні уражень жовчовивідних шляхів, а також СГ у хворих, які зазнали дії радіаційного випромінювання. Доведено ефективність розробленого методу лікування СГ різної етіології, що передбачає застосування диференційованої дієтотерапії, гепахолу, силарду, дозованої нормобаричної гіпоксії та голкорефлексотерапії. У разі використання цього методу встановлено зменшення клінічних проявів захворювання та досягнення ремісії, нормалізацію показників функціонального стану печінки та ПОЛ, підвищення рівня глутатіону відновленого та зменшення активності ферментів глутатіонової системи антиоксидантного захисту, підвищення жовчотвірної функції печінки. Досліджено механізм впливу препаратів рослинного походження на функціональний стан органів травлення, секреторну функцію шлунка, печінки, рухову функцію тонкої кишки, морфологію печінки, її холесекреторну функцію, показники ліпідного, білкового обміну за умов норми та у випадку гострого СГ.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне клініко-епідеміологічне дослідження щодо визначення ролі іонізуючого випромінювання у формуванні захворюваності, поширеності та особливостей перебігу хронічного гепатиту в осіб чоловічої статі різних категорій спостереження, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС: в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр.; в УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., евакуйованих з зони відчуження, які продовжили роботу вахтовим методом; в евакуйованих з м.Прип'ять; у мешканців 3-ї та 4-ї зон радіоактивного забруднення. Вперше визначено дозозалежне підвищення захворюваності на хронічний гепатит в УЛНА 1986 - 1987 рр. та УЛНА, евакуйованих протягом перших п'яти років після аварії (1986 - 1991 рр.), які зазнали опромінення у діапазоні доз від 50-ти до 500 сЗв та понад 500 сЗв. Встановлено вплив на формування патологічного процесу в гепатобіліарній системі не лише традиційних чинників, а й іонізуючого випромінювання у дозі 40 сЗв і більше, що обумовлює високий ризик захворюваності на хронічний гепатит (RR = 13,1840; 95 % довірчий інтервал 8,58 - 20,288). Вперше визначено залежність формування захворюваності та перебігу хронічного гепатиту від величини одержаної дози опромінення, віку постраждалих та етіологічного чинника. Протягом перших п'яти років після аварії найвищий рівень захворюваності на хронічний гепатит виявлено у наймолодшій віковій групі УЛНА (до 20-ти років у період опромінення).

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення субстанції та таблеток піфламіну, одержаних з трави гороху посівного. Встановлено, що піфламін у дозі 150 мг/кг має широкий спектр фармакологічної активності: антиоксиданту, мембрано- та судиностабілізувальну, протизапальну, за якими він перевищує препарат порівняння - рослинний гепатопротектор "Силібор". На моделях токсичних гепатитів з гострим, субхронічним і хронічним перебігом за допомогою біохімічних і гістологічних досліджень доведено терапевтичну ефективність піфламіну у дозі 150 мг/кг. Виявлено переваги піфламіну перед силібором за показниками інгібування вільнорадикальних процесів, активності антиоксидантної системи, нормалізації синтетичних і репаративних процесів у печінці. Досліджено, що гепатозахисна дія піфламіну забезпечується комплексом біологічно активних речовин трави гороху посівного, реалізується через антиоксидантний механізм, стабілізацію клітинних мембран, послаблення проявів цитолізу гепатоцитів і виявляється у відновленні функціонального стану печінки та нормалізації процесів обміну. Встановлено, що піфламін є "відносно нешкідливим", не чинить ульцерогенної дії, посилює перистальтику кишечнику, не впливає на секрецію та кислотність шлункового соку. Піфламін рекомендовано як гепатопротекторний засіб для патогенетичного лікування уражень печінки токсичної етіології.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-патогенетичну роль імунологічної регуляції у разі гепатиту С (ГС). Обгрунтовано необхідність проведення комплексного аналізу показників клітинного та гуморального імунітету, динаміки рівнів медіаторів імунної відповіді для оцінювання відповідної реакції організму на HCV-інфекцію та прогнозування наслідків хвороби. Проаналізовано особливості імунного статусу з урахуванням генотипу вірусу, перебігу, реплікативної та біохімічної активності ГС. Розроблено критерії прогнозування перебігу та наслідків гострого гепатиту С. З урахуванням виявлених порушень імунологічної рівноваги обгрунтовано шляхи оптимізації патогенетичної терапії з включенням імунофану в комплексну терапію хворих на ГС.

  Скачати повний текст

Наявність гепатопротекторної дії амізону було доведено за умов 3-х моделей експериментальних токсичних гепатитів (гострого тетрахлорметанового, хронічного алкогольно-тетрахлорметанового та хронічного медикаментозного ізоніазид-ріфампіцинового) за допомогою фармакологічних, біохімічних та гістоморфологічних методів. Встановлено гепатопротекторну активність амізону, яка обумовлена пригніченням вільнорадикальних процесів, підтриманням активності антиоксидантних систем організму, зниженням активності ферментів цитолізу, холестазу, нормалізацією обміну речовин, відновленням жовчогінної та детоксикуючої функцій печінки, морфологічної картини периферичної крові, відновленням архітектоніки печінкової тканини. Терапевтична дія амізону за умов токсичних гепатитів подібна або перевершує ефект препаратів порівняння - силібору, токоферолу ацетату, тіотриазоліну. Встановлено, що вплив амізону за парентерального та ентерального введення порівнянний. Найвиразніший лікувальний ефект амізону відмічений за умов хронічного алкогольно-тетрахлорметанового гепатиту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено механізми порушень функціонального стану нирок, особливості змін морфологічних структур нирок і печінки щурів за умов впливу токсичних речовин та на тлі розвитку гепаторенального синдрому. Усі дослідження на токсичноуражених тваринах проведено за умов індукованого діурезу (водного та сольового). Вивчено порушення основних ниркових процесів (фільтрації, реабсорбції) та функції (осморегулювальної, екскреторної). Досліджено особливості ниркового обміну нітритів ендогенного походження. Завдяки створенню моделі гострої інтоксикації встановлено найбільш суттєві порушення функції нирок в 1-шу добу після ураження, зокрема, збільшення виділення нирками білка (на 50 %) і нітратів (на 40 %) за відсутності функціонального ниркового резерву, за наявністю цих порушень - через 3 доби. Більш суттєві функціональні зміни зафіксовано у щурів цієї групи, а саме: зменшення швидкості клубочкової фільтрації, майже у 3 рази та порушення канальцевої реабсорбції. Зазначено, що у цьому періоді (і в цих же групах) показники змін клубочкової фільтрації та виведення нітритів мають позитивну динаміку. Виявлено морфологічні зміни - зернисту деструкцію у проксимальних звивистих канальцях і виразні структурні порушення тканини печінки.

  Скачати повний текст

Вивчено етіологію різних типів кріоглобулінемії та фактори, що сприяють їх формуванню. Базуючись на результатах обстеження та лікування 10-ти хворих на гострі гепатити B, C і B + C, 297-ми - на хронічні гепатити B, C і B + C, 51-го - на вірус-асоційований цироз печінки, а також 20-ти хворих на первинний та метастатичний рак печінки, досліджено питання імунопатогенезу, клінічних проявів, чутливості до етіотропної та імунотропної терапії у хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити. З використанням традиційних методів клінічного обстеження та епідеміологічного аналізу хворих на гепатити B і C з супутньою кріоглобулінемією та базуючись на обов'язкових діагностичних стандартах, виконано біохімічні, імунологічні та серологічні дослідження. З застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції досліджено віремію за збудників гепатитів і герпесів. Визначено вміст цитокінів і гормонів за результатами імуноферментних тестів. На підставі комплексного аналізу клініко-лабораторних та інструментальних досліджень установлено вплив кріопатії різних типів на виявлення вірусу в організмі, характер перебігу вірусного гепатиту, ураження печінки та спектр позапечінкових проявів, ефективність противірусної терапії та ризик розвитку побічних ефектів, спричинених противірусними засобами. Вивчено вплив змішаної кріоглобулінемії на персистенцію вірусу, формування особливостей імунної відповіді та цитокінового балансу, які створюють сприятливі умови для персистенції вірусу в організмі та неефективності етіотропної терапії. Доведено, що у хворих на хронічний гепатит C диференційоване визначення типу кріоглобулінів у сироватці крові ефективне для прогнозування перебігу гепатиту, можливого формування певних позапечінкових проявів, розвитку ускладнень та визначення чутливості до етіотропної та імунотропної терапії. Установлено, що виявлення кріоглобулінів III типу у хворих на хронічний гепатит C є раннім, об'єктивним і дешевим скринінговим маркером схильності до формування автоімунних процесів, зокрема внаслідок інтерферонотерапії, а також розвитку HCV-асоційованої гепатоцелюлярної карциноми. Виявлення кріоглобулінів II типу у таких хворих асоціюється зі швидким розвитком HCV-асоційованого цирозу печінки. На підставі одержаних даних обгрунтовано нове розв'язання проблеми підвищення ефективності імунотерапії за рахунок диференційованого лікування хворих з різними типами кріоглобулінемії. Установлено, що використання дипіридамолу сприяє зменшенню проявів кріоглобулінемії III типу та нормалізації біохімічних показників функції печінки у хворих на хронічний гепатит C, підсилює противірусний ефект терапії рекомбінантним альфа-інтерфероном. Застосування препарату урсодезоксихолевої кислоти більш ефективне у хворих на хронічний гепатит C з кріоглобулінемією II типу у порівнянні з кріоглобулінемією III типу. Таке лікування сприяє нормалізації функції печінки та продукції цитокінів, а також усуненню проявів кріопатії.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено взаємозв'язок і взаємозалежність стану ендогенної інтоксикації та детоксикуючої системи за дії натрію нітриту у віковому аспекті. Встановлено, що ураження тетрахлорметаном на тлі нітритної інтоксикації викликає суттєве порушення процесів детоксикації, а також зміни показників ендогенної інтоксикації у крові та печінці тварин обох вікових груп (статевого дозрівання та старіння). Доведено ефективність корекції нітритної та нітритно-тетрахлорметанової інтоксикації за допомогою ентеросорбенту "Фібрабет". Виявлено, що введення гістидинату міді викликає позитивні зміни показників детоксуючої системи та ендогенної інтоксикації у тварин даних вікових груп у крові та печінці. Доведено виразний нормалізуючий вплив поєднаної дії гістидинату міді та фібрабету, що застосовуються з метою корекції детоксикуючої системи та ендогенної інтонсикації.

  Скачати повний текст

Досліджено опитання патогенезу гострого гепатиту B (ГГB). За результатами обстеження 159-ти хворих на ГГB з різним перебігом хвороби показано, що висока активність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) є результатом пригнічення активності антиоксидантних ферментів і негативно впливає на стан системи гемостазу. Встановлено особливості реагування тромбоцитарної ланки гемостазу залежно від періоду та тяжкості перебігу ГГB. З'ясовано, що за умов тяжкого перебігу ГГB подовжується час до початку згортання та час згортання крові, а також знижується щільність кров'яного згустку, посилюється фібринолітична активність крові. Виявлено взаємозв'язок показників згортальної системи крові з порушеннями в системі ПОЛ / антиоксидантна система, періодом та тяжкістю перебігу ГГB. З метою корекції зазначених порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин 1C і гепатопротектор глутаргін. Відзначено позитивний клінічний, антиоксидантний, гіпоамоніємічний ефект комплексного застосування цих препаратів.

  Скачати повний текст

З використанням гістологічних, гістохімічних, електромікроскопічних, морфометричних методів вивчено біоптати печінки у 15-ти хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГ В), діагноз у яких підтверджений результатами лабораторного дослідження, а також секційний матеріал - тканину печінки у 20-ти померлих від ХВГ В, біоптати печінки у 10-ти хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ), в анамнезі яких виявлено зловживання алкоголем за дози не менше 50-ти г на добу протягом п'яти та більше років і 35-ти випадків секційного матеріалу померлих від ХАГ. Наведено дані про морфофукціональні особливості сполучно-тканинних елементів печінки та роль сполучної тканини у патогенезі і морфогенезі ХВГ В і ХАГ. Одержано дані про патоморфологічні чинники розвитку структурних змін у печінці за умов ХВГ В і ХАГ.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клінічних і біохімічних досліджень, доведено значну роль дисферментопатії у системі антиоксидантного захисту та надмірної активації ПОЛ у патогенезі хронічних уражень печінки вірусного й алкогольного генезу з мінімальною активністю. Визначення показників про- та антиоксидантної систем є більш чутливими тестами для діагностики рецидиву хвороби й оцінки ефективності проведеної терапії. Використано багатофакторний регресійно-дисперсійний аналіз, який показав високий рівень детермінованості цитолізу від інтенсифікації ПОЛ та дисфункції антиоксидантного захисту (АОЗ). Обгрунтовано доцільність застосування гепатопротекторів у терапії хронічних гепатитів і цирозів печінки мінімальної активності алкогольної та вірусної етіології. Диференційоване застосування есенціале та гептралу покращує клінічний перебіг хвороби, відновлює функціональний стан печінки, зменшує пошкоджувальну дію ПОЛ та нормалізує стан АОЗ, що сповільнює подальше прогресування захворювання.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено підвищенню якості діагностики хронічного алкогольного гепатиту, поліпшенню результатів лікування хворих на хронічний алкогольний гепатит мінімальної та помірної активності на підставі розробки диференційованої тактики терапії з використанням ентеросорбентів. Визначено порушення вмісту первинних і вторинних продуктів перекисного окислення, жиророзчинних вітамінів та загальної антиоксидантної активності залежно від активності процесу в печінці та тяжкості перебігу захворювання. Виявлено кореляційну залежність між триєновими кон'югатами, тетраєновими кон'югатами та IgA. Обгрунтовано позитивний вплив кріопорошку аронії та карбовиту на процеси перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту і імунологічного гомеостазу. Доведено ефективність раціональної диференційованої терапії ентеросорбентами залежно від активності процесу в печінці. Встановлено між ними причинно-наслідковий зв'язок. Розроблено оригінальний спосіб лікування, на який отримано патент України.

  Скачати повний текст