Розглянуто питання розробки та апробації способу імуномодулюючої терапії хронічного пародонтиту на основі вивчення його етіологічних та патогенетичних особливостей під час інсулінової недостатності. Проаналізовано роль анаеробних бактерій як етіологічних агентів захворювання, їх здатність руйнувати комплемент, лізоцим та імуноглобуліни. Відзначено, що включення в терапію хронічного пародонтиту під час інсулінової недостатності лісобакту та амізону позитивно впливає на імунні, метаболічні та клінічні показники.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) в поєднанні з цукровим діабетом II типу запропоновано використання комплексної терапії з триметазидином і ловастатином з урахуванням особливостей ремоделювання, функціонального стану та вегетативної регуляції серця. Встановлено, що у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом II типу ХСН I та II-А стадії II - III функціонального класів (ФК) формується за умов збереженої систолічної функції зі значною гіпертрофією лівого шлуночка, збільшення міокардіального стресу з порушенням діастолічної функції, переважно за гіпертрофічним типом, значного зниження загальної варіабельності серцевого ритму, підвищення тону симпатичної та парасимпатичної нервової системи, напруги регуляторних систем і зниження спектральних показників. Виявлено, що застосування еналаприлу та небівололу сприяє зменшенню ФК ХСН і проявів діастолічної дисфункції, виникненню антиангінального, антиаритмічного ефектів, покращанню структурно-функціональних показників, що зменшує дезадаптивне та інтерстиціальне ремоделювання лівого шлуночка. З'ясовано, що терапія еналаприлом, небівололом і триметазидином має достовірно кращий антиангінальний, антиаритмічний ефекти, покращує внутрішньосерцеву гемодинаміку та діастолічну функцію. Показано, що застосування еналаприлу, небівололу та ловастатину має достовірно кращий антиангінальний, гіполіпідемічний ефекти та зменшує прояви діастолічної дисфункції.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-неврологічні особливості перебігу діабетичної полінейропатії, досліджено вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків, стан антиоксидантної системи крові, функцію периферичних нервів за допомогою стимуляційної електронейроміографії у 126-ти хворих на діабетичну полінейропатію (ДП). З'ясовано, що у хворих на ДП є наявними активація процесів ліпопероксидації, пригнічення активності захисних антиоксидантних систем та підвищення окиснювальної модифікації білків крові, зниження амплітуди М-відповіді та швидкості проведення збудження руховими волокнами периферичних нервів. Доведено, що у разі використання в комплексному лікуванні хворих на ДП мілдронату або тіотриазоліну на відміну від звичайної базисної терапії, відбувається пригнічення процесів пероксидного окиснення ліпідів, підвищення активності захисних антиоксидантних систем, зменшення окиснювальної модифікації білків крові. Зазначено, що найкращий ефект є наявним у разі одночасного призначення мілдронату та тіотриазоліну. Виявлено покращення нервової провідності периферичних нервів під впливом даних препаратів у хворих з тривалістю цукрового діабету до 10-ти років, про що свідчить вірогідне збільшення швидкості проведення збудження та амплітуди М-відповіді. Розроблено та впроваджено в клінічну практику схему застосування мілдронату та тіотриазоліну у комплексному лікуванні хворих на ДП.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми розвитку гіпертонічної хвороби (ГХ) у хворих з супутнім цукровим діабетом II типу. У таких хворих виявлено порушення нейрогуморальних механізмів, які беруть участь у регулюванні ГХ. Спостережено переважання вазоконстрикторних ефектів, про що свідчать підвищення рівня ендотеліну-1, тромбоксану, ангіотензину-II. З'ясовано, що дісліпідемія сприяє розвитку коронарної недостатності, більш тяжкому перебігу порушень серцевого ритму. Установлено, що лікування моксонідином супроводжується підвищенням рівня ендотеліальних медіаторів, які спричинюють розслаблення судин. За умов вживання даного препарату покращується кардіогемодинамічні показники, не спричинюються негативні порушення вуглеводного обміну. У разі лікування спіраприлом визначено позитивні зміни у простациклін-тромбоксанової системи, системи ренін-ангіотензин-альдостерон, покращення кардіогемодинамічних показників. Відзначено, що лікування лацидипіном супроводжується антигінальним ефектом, сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження, а також знижує загальний периферичний судинний опір.

  Скачати повний текст

Визначено фармакоекономічні параметри сукупності протидіабетичних лікарських засобів. Проведено аналіз їх споживання на базі вибіркового, статистичного підходів та моделі суцільної вибірки. Розроблено методику нормативного аналізу протидіабетичних засобів та розрахунку їх фармакоекономічних параметрів. Запропоновано методику визначення фактичного стану лікарського забезпечення хворих на цукровий діабет (ЦД) і нецукровий діабет у взаємозв'язку з показниками фінансування їх фармакотерапії. Наведено методики визначення індивідуалізованої потреби у препаратах інсуліну для лікування ЦД та - у пероральних гіпоглікемічних лікарських засобах. Створено програмне забезпечення, структуру та базу даних для оптимізації інформативних можливостей аналізу стану споживання лікарських засобів для лікування діабету, орієнтовану на аналіз стану забезпечення хворих лікарськими засобами на підставі даних вивчення джерел фінансування їх фармакотерапії. Наведено методичні рекомендації щодо фармацевтичної опіки хворих на ЦД у разі продажу їм певною аптекою протидіабетичних лікарських засобів. Обгрунтовано використання елементів оцінки якості життя у хворих на ЦД залежно від використання сучасних (інноваційних) лікарських форм протидіабетичних лікарських засобів.

  Скачати повний текст

Вперше визначено вплив кверцетину на метаболічні та функціональні прояви синдрому інсулінорезистентності різного генезу, індукованого високожировою, високовуглеводною дієтою та їх поєднанням із гіпоестрогенією. Визначено закономірності зв'язку хімічної структури із антиоксидантною активністю для похідних різних класів флавоноїдів та синтетичних похідних флавон-3-олу, обгрунтовано вибір кверцетину для доклінічних досліджень як потенційного засобу для корекції проявів метаболічного синдрому. Встановлено можливі механізми реалізації кардіопротекторних ефектів кверцетину, які пов'язані з поліпшенням кардіоміоцитів за умов метаболічного синдрому.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування препарату "Рексод" на різних етапах розвитку інсулінової недостатності. На базі комплексних експериментальних досліджень виявлено ангіо- та мембранопротекторні властивості препарату "Рексод", а також його позитивний вплив на відновлення антиоксидантного балансу. Встановлено, що у разі застосування препарату "Рексод" за умов експериментальної відносної й абсолютної інсулінової недостатності спостерігається достовірне посилення функціональної активності <$Ebeta>-клітин підшлункової залози, збільшення чутливості до інсуліну, покращання толерантності до вуглеводів. З'ясовано, що препарат "Рексод" за умов експериментальної абсолютної інсулінової недостатності зменшує розвиток діабетичної нефропатії та проявляє антиатерогенні властивості. Доведено, що "Рексод" проявляє антигіперглікемічні властивості лише за умов наявності патології, що супроводжується оксидативним стресом та порушенням вуглеводного обміну. Експериментально встановлено ефективність комбінованого застосування препарату "Рексод" з антиоксидантами та пероральними цукрознижувальними засобами. Доведено доцільність застосування препарату "Рексод" для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема, метаболічного синдрому, з метою гальмування проявів відносної й абсолютної інсулінової недостатності, запобігання або ослаблення діабетичних мікро- та макроангіопатій.

  Скачати повний текст

Висвітлено індивідуальні особливості функціонального стану серцево-судинної системи та патоморфологічних змін судин у хворих на цукровий діабет II типу з обгрунтуванням нових підходів до медикосоціальної реабілітації на етапах амбулаторного, стаціонарного та санаторно-курортного лікування. На основі комплексного дослідження функції міокарда виявлені вагомі порушення систолічної та діастолічної функції, ексцентричної та концентричної гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на цукровий діабет II типу в поєднанні з ішемічною хворобою серця та концентричого ремоделювання лівого шлуночка в поєднанні з гіпертонічною хворобою. Проаналізовано особливості периферичної гемодинаміки та ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет, виявлено виражені зміни кровообігу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що генералізований пародонтит (ГП) у обстежених хворих характеризується генералізованим запальним процесом у яснах, глибокими пародонтальними кишенями, схильністю до утворення пародонтальних абсцесів, активним деструктивним процесом в альвеолярній кістці. Показано, що показники, які характеризують стан тканин парадонту у хворих на інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД), залежить від тривалості, ступеня компенсації ІЗЦД. У разі експериментального срептозотоцинового та генетично спадкового діабету виявлено порушення мінерального складу альвеолярної кістки, зокрема, зниження вмісту кальцію, фосфору, магнію та калію. Доведено залежність активності протеолізу у даній кістці хворих на ІЗЦД від ступеня та перебігу ГП. На основі результатів даних досліджень обгрунтовано та розроблено спосіб комплексного лікування ГП у хворих на ІЗЦД із застосуванням інгібітора протеолізу - гордокса, екзогенного призначення препаратів кальцію та фторидів, та ендогенного застосування комплексу макро- та мікроелементів"Мільтріум".

  Скачати повний текст

Проведено дослідження комплексних антидіабетичних властивостей низькотоксичного похідного янтарної кислоти - фенсукциналу за умов експериментальної інсулінової недостатності, діабетичної судинної патології та інсулінорезистентності різного генезу. Обгрунтовано концепцію перспективності мультифакторної антидіабетичної терапії, згідно з якою створено теоретичну та методичну базу для розробки нових антидіабетичних засобів, які впливають на патогенетичний механізм розвитку цукрового діабету та істотно зменшують дію основних чинників ризику серцево-судинної патології. Доведено, що фенсукцинал стимулює регенерацію та секреторну функцію панкреатичних бета-клітин і захищає їх від деструкції діабетогенними чинниками. Встановлено позитивний вплив введення даного препарату на зниження інсулінорезистентності різного генезу, гальмування розвитку діабетичних мікро- та макроангіопатій за умов відносної та абсолютної інсулінової недостатності. Визначено можливі молекулярні механізми мультифакторної антидіабетичної дії фенсукциналу, пов'язані з поліпшенням біоенергетичних процесів і пригніченням оксидативного стресу в мітохондріях і зниженням неферментативного глікозилювання в діабетичних тварин. Експериментально обгрунтовано можливість використання фенсукциналу як потенційного фармакологічного засобу з комплексними антидіабетичними властивостями.

  Скачати повний текст

Розроблено диферецнійований підхід щодо застосування інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) еналаприлу та блокатора кальцієвих каналів (БКК) лацидипіну за результатами гострих фармакологічних проб до початку лікування у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) та діабетичну нефропатію (ДН) з артеріальною гіпертензією (АГ). На основі порівняльного аналізу змін рівнів протеїнурії, стану ниркової гемодинаміки, систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ) і гемостазу у пацієнтів з ХГН та ДН з АГ у процесі річного спостереження за ефективністю антигіпертензивних засобів ІАПФ, БКК, антагоністів рецептора до ангіотензину II (АРА II) дістала подальший розвиток ідея про існування загальної універсальної ланки ушкодження нирок, пов'язана з впливом на цей орган ангіотензину II. Вперше виявлено неоднозначний ренопротекторний вплив пролонгованого застосування ІАПФ, БКК, АРАII залежно від стану ниркової гемодинаміки, змін ниркового функціонального резерву (НФР) і стадії захворювання. Доведено пряму залежність між величиною НФР, швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та параметрами антиоксидантної системи (АОС). Вперше у пацієнтів з ХГН і ДН з АГ виявлено ренопротекторні властивості лацидипіну, зумовлені його антиоксидантним, гіпохолестеринемічним впливом. Доведено здатність периндоприлу гальмувати перебіг ХГН, особливо у пацієнтів з нефротичним синдромом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан глікемічної компенсації у хворих на цукровий діабет (ЦД), вивчено поширеність ЦД першого та другого типів, їх ускладнень та летальність хворих залежно від характеру отримуваної терапії на Полтавщині, проведено порівняльну характеристику по Україні. Висвітлено особливості клінічного перебігу І та ІІ типів, показники залежно від віку хворих та тривалості захворювання. Досліджено вплив гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини на клінічний перебіг ЦД І та ІІ типів. Виявлено нормалізуючу дію фетоплацентарної тканини на метаболічні процеси у хворих на цукровий діабет, зокрема, позитивний вплив на вуглеводний, ліпідний обміни, сприяння гальмуванню процесів ліпідів. Доведено здатність фетоплацентарної тканини знижувати потребу в інсуліні, стабілізувати перебіг захворювання.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Вивчено доцільність використання антиоксиданту тіотриазоліну, препарату метаболічної дії ловастатину та глімепіриду для підвищення ефективності фармакотерапії ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) II типу з урахуванням поліморфізму N-ацетилтрансферази 2. Вперше проведено порівняльний аналіз структури фенотипового поліморфізму NAT2 в Центральному регіоні України у здорових осіб і його розподілу у разі ЦД та серед хворих на ІХС. Виявлено, що в Україні, як і в інших країнах Європи, є типовим бімодальний розподіл фенотипів NAT2. Вперше шляхом математичного моделювання створено прогностичну модель для визначення фенотипу NAT2 за антропологічними ознаками. Виявлено здатність тіотриазоліну вірогідно гальмувати метаболізм сульфаніламідного тест-препарату, тобто пригнічувати його ацетилювання у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД II типу. З'ясовано, що розвиток толерантності до цукрознижуючих похідних сульфонілсечовини за більш стислі строки терапії у швидких ацетиляторах свідчить про меншу сприятливість даного фенотипу NAT2 для перебігу, прогнозу та фармакотерапії ЦД II типу. Вперше доведено доцільність і переваги сумісного використання трьох препаратів з різними механізмом дії - глімепіриду, тіотриазоліну та ловастатину в комплексній терапії хворих на ІХС у поєднанні з ЦД II типу, сумісний вплив яких обумовлює достовірну динаміку клініко-інструментальних і біохмічних показників.

  Скачати повний текст

На підставі експериментального та клінічного досліджень розроблена методика, яка дозволяє поліпшити результати хірургічного лікування гнійно-некротичних захворювань м'яких тканин у хворих на цукровий діабет І і ІІ типів з наявними ознаками діабетичних ангіопатій. Доведена ефективність поєднання активного дренування зашитої мікробно-забрудненої рани з введенням в її порожнину пінного аерозолю з діоксидином "Діоксизоль". Використання препарата є перспективним при дренуванні глибоких ранових порожнин і каналів із складною конфігурацією. Місцеве лікування гнійної рани із застосуванням "Діоксизолю" в умовах обов'язкової антидіабетичної терапії та комплексної корекції виявлених порушень у системі гомеостазу сприяє неускладненому перебігу ранового процесу, попередженню розвитку ранової мікрофлори, зниженню рівня та тривалості інтоксикації. Це дозволяє суттєво поліпшити результати лікування гнійної інфекції у хворих на цукровий діабет.

  Скачати повний текст

Установлено, що валсартан і лізиноприл, на відміну від доксазозіна, за рівного зниження АТ проявляють нефропротективні властивості вже після закінчення чотиритижневої терапії. Продемонстровано поліпшення якості життя хворих на тлі лікування вивченими антигіпертензивними засобами. Установлено, що чотиритижнева терапія лізиноприлом і валсартаном не впливає значною мірою на показники вуглеводного та ліпідного обміну. У разі лікування доксазозіном виявлено поліпшення ліпідного спектра плазми, зокрема зниження рівня коефіцієнта атерогенності. Показано, що монотерапія у хворих з АГ I - II ступенів з ДН з застосуванням досліджених препаратів за визначених доз протягом 4-х тижнів дозволяє досягти цільових рівнів АТ у 12,4 % хворих, що обумовлює необхідність використання двох і більше антигіпертензивних засобів у значної більшості пацієнтів даної категорії.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність диференційованого застосування кріомікрохірургічного способу лікування з новими модифікаціями синустрабекулектомії (СТЕ) (Деклараційний патент України N 43 190 А; Деклараційний патент України N 70 522 A) в лікуванні 80-ти хворих на цукровий діабет (ЦД) з вторинною неоваскулярною глаукомою (ВНВГ) залежно від стадії неоваскуляризації райдужної оболонки. Доведено доцільність виконання основного етапу СТЕ за умов глибокої гіпотермії тканин ока. Встановлено, що проведення кріоциклорентинопексії хворих на ВНВГ з вираженою неоваскуляризацією райдужної оболонки призводить до зменшення інтенсивності неоваскуляризації та зниження внтурішньоочного тиску (ВОТ). Визначено переваги тунельної СТЕ (Деклараційний патент України N 53 837 А), у порівнянні зі ступінчастою СТЕ (Деклараційний птент України N 36 501 A) в кріомікрохірургічному способі лікування хворих з ВНВГ. Запропоновано алгоритм мікрохірургічного лікування ВНВГ за наявності ЦД, який передбачає застосування розробленого кріомікрохірургічного способу, переважно з тунельною СТЕ, хворим з 1 - 2-ю стадіями неоваскуляризаційної райдужки, а для осіб з 3 - 4-ю стадіями даної патології рекомендовано проводити лікування за новим способом через два тижні після кріоциклоретинопексії.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано методичні підходи щодо вдосконалення медикаментозного забезпечення хворих на цукровий діабет за умов медичного страхування. Проведено аналіз епідеміології захворюваності на цукровий діабет в Україні й у світі. Досліджено витрати систем охорони здоров'я на лікування цукрового діабету, виявлено їх збільшення з появою ускладнень. Проведено аналіз законодавчої бази з питань організації медикаментозної допомоги хворим на цукровий діабет, визначено основні проблеми реалізації існуючих пільг, обгрунтовано шляхи їх вирішення. Встановлено необхідність впровадження обов'язкового медичного страхування для хворих на цукровий діабет. Проаналізовано основні методи фармакоекономічних досліджень, визначено їх переваги та недоліки. Обгрунтовано вибір методів для фармакоекономічної оцінки схем лікування цукрового діабету. Запропоновано формулярний довідник, що є складовою формуляра і містить дані про антидіабетичні лікарські засоби відповідно до міжнародної класифікації АТС, основну фармакологічну інформацію, фармакотерапевтичні й фармакокінетичні особливості препаратів, а також інформацію про небажану дію у разі спільного застосування з іншими препаратами.

  Скачати повний текст

Установлено різні мезанізми пошкодження гепатоцитів у хворих на цукровий діабет (ЦД) I і II типів та їх вплив на розвиток дисліпідемій, а також показано патогенетичну роль порушень активності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), активації системного запалення та імунного дисбалансу у клітинних і структурно-функціональних особливостях перебігу патологічного процесу. Доведено, що головну роль у розвитку та прогресуванні стеатогепатиту з синдромом цитолізу у хворих на ЦД I типу відіграють порушення імунної реактивності: дисбаланс функціонального стану T- і B-систем імунітету зі зменшенням рівня CD3+ лімфоцитів, дефіцитом і порушенням співвідношення між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+ лімфоцитів, порушенням співідношення між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+ лімфоцитів, підвищенні концентрації сироваткових Ig і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та рівня <$Ealpha>-фактора некрозу пухлин і молекул середньої маси (МСМ), що зумовлює посилення дисліпідемії. Порушення ліпідного обміну у хворих на ЦД II типу характеризується суттєвим зростанням рівня тригліцеридів, загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької густини і ліпопротеїдів дуже низької густини та зниженням ліпопротеїдів високої густини, що супроводжується вираженим дисбалансом у функціонуванні про- й антиоксидантного захисту організму та призводить до прогресуючого пошкодження гепатоцитів і переважним розвитком холестатичного синдрому. Установлено, що за позитивного ефекту на клінічні прояви ЦД стандартна базова терапія суттєво не впливала на вираженість клініко-лабораторних синдромів ураження печінки, імунної реактивності, системного запального процесу, функціональний стан вільнорадикального окиснення ліпідів, що зумовлює прогресування стеатогепатиту та дисліпідемії. Доведено, що використання вобензиму за комплексної терапії хворих на ЦД I типу дозволяє покращити клінічний перебіг ЦД та стеатогепатиту за рахунок безпосередньої дії препарату на ліпідний обмін, нормалізувати функціональну здатність печінки, ліквідувати системний запальний процес, вторинний імунодефіцитний стан, ендогенну інтоксикацію та відновлення рівноваги у функціонуванні системи ПОЛ. Доведено, використання біофлавоноїда кверцетину за умов комплексної терапії хворих на ЦД II типу з супутнім стеатогепатитом, призводить до суттєвого регресу дисліпідемії внаслідок безпосередньої дії препарату на ліпідний обмін, а також завдяки покращанню функціональної здатності печінки, за рахунок відновлення трансмембрального обміну у гепатоцитах, антоксидантного та імунного захисту, зниження проявів системного запального процесу й ендогенної інтоксикації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст