Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 р. до 2006 р. і були оперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної ділянки шляхом проведення у комплексі зі спеціальними методами активаційної терапії (АТ) з використанням антигомотоксичних препаратів (АГТП) з залученням 416-ти хворих на рак гортані (Тз No Mo) і 68-ми хворих на рак гортанної частини глотки (Тз No-2 Mo), 157-ми з яких за умов використання спеціальних методів лікування проведено АТ з використанням АГТП (Cerebrum comp., Coenzyme comp., Echinacea comp. S, Galium, Hepar comp., Lymphomyosot, Psorinoheel, Thyreoidea comp., Traumel S, Ubihinon comp. і 0,018 % адреналіну гідротартрату). Відзначено, що ефективність АТ з використанням АГТП у хворих на рак гортані становила 35,8 % у разі хірургічного та 33,2 % - комбінованого лікування, у хворих на рак гортанної частини глотки (комплексне лікування) - у 21,4 % випадків, що дозволило підвищити показник п'ятирічної безрецидивної виживаності хворих на рак гортані (у середньому на 12,6 %) і гортанної частини глотки (на 13,6 %).

  Скачати повний текст

Досліджено активність ферментів протеолітичної системи, які приймають участь у розвитку новоутворень в органах жіночої репродуктивної системи. Встановлено вікові зміни активності ферментів протеолітичної системи органів репродуктивної системи досліджуваних жінок, а також виявлено збільшення активності ключових ферментів: карбоксипептидаз А та В і металопротеїнази-2 за розвитком та прогресією пухлинної тканини гормоночутливого органа та тіла матки, що пов'язано з індукцією їх біосинтезу як класичними естрогенами, так і некласичними фенолстероїдами, які є важливими регуляторами біосинтезу. Показано різноманітну роль протолітичних ферментів за умов розвитку доброякісного та злоякісного процесів, що може бути використано в прогностичних та диференціальних цілях у випадку розвитку онкопроцесу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості обміну нуклеотидів та вуглеводів у випадку виразкової хвороби та раку шлунка. Встановлено вікові особливості активності маркерних ферментів як в нормі, так і за досліджуваних патологічних станів. Показано, що пацієнтів з виразковою хворобою та супутнім розвитком предракових змін активність ферментів глікозу й обміну нуклеотидів наближається до їх активності у хворих на рак шлунка, що дозволяє віднести їх до групи півищеного онкологічного ризику, особливо після 40-ка років. Виявлено порушення метаболізму еритроцитів, які можуть сприяти розвитку їх морфофункціональних змін. Запропоновано ферментативні тести щодо формування груп підвищеного онкоризику та для прогнозування розвитку ускладнень виразкової хвороби.

  Скачати повний текст

Розкрито нові аспекти взаємодії дендритних клітин (ДК) та пухлини, досліджено вплив її локалізації на дозрівання та функціональні властивості ДК. Вперше на моделі лімфоми EL-4 виявлено, що залежно від характеру росту пухлини, зумовленого різними шляхами введення пухлинних клітин, ДК, виділених з селезінки (СДК), кістково-мозкових клітин-попередників (КМДК), мають різний імунофенотип та функціональну активність. Встановлено, що КМДК, які контактували з пухлинними антигенами, введені тваринам з лімфомою EL-4, відновлюють дозрівання КМДК реципієнтів та пригнічують в них розвиток лімфоми. Зазначено, що дана стимуляція імунної відповіді, зумовлена активованими КМДК, залежить від способу їх введення і більш виражена за внутрішньовенозного введення.

  Скачати повний текст

Вивчено анатомо-функціональні особливості реконструйованих сечовивідних шляхів у хворих, яким виконано радикальну цистектомію з безперервним відведенням сечі (ілеонеоцистопластикою). Проведено аналіз комплексного обстеження хворих у різні післяопераційні строки. Проаналізовано ускладнення післяопераційного періоду та розроблено заходи їх профілактики. Розглянуто процес відновлення акту сечовипускання та доведено функціональну спроможність сформованого за методом Double U ілеального сечового міхура, який сприяє відновленню або покращанню роботи нирок і верхніх сечовивідник каналів. Зазначено, що метод передбачає відновлення цілісності сечового тракту та природного акту сечовипускання, що створює благоприємні фізичні, психологічні та соціальні умови життя хворих. Розроблено схему диспансерного спостереження за хворими, яким виконано радикальну цистектомію з ілеонеоцистопластикою, запропоновано критерії оцінки їх віддалених результатів.

  Скачати повний текст

Визначено прогностичну цінність ступеня мікроваскуляризації раку яєчників (МВ РЯ) для виживаності хворих. Запропоновано використання цього показника у клінічній практиці. Запропоновано визначати ступінь експресії білка BRCA1 у клітинах РЯ для прогнозу виживаності хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За результатами генної експресії (SAGE) та диференційної гібридизації охарактеризовано зміни експресії генів в астроцитарних гліомах, асоційовані з певними властивостями пухлинних клітин. За допомогою SAGE ідентифіковано 129 генів, експресія яких суттєво здійснюється у гліобластомах. Ці гени можна використовувати для молекулярної характеристики пухлин головного мозку. Гени становлять обмежену кількість функціональних груп. Диференційну експресію деяких генів показано вперше у пухлинах головного мозку. У гліобластомі, найбільш злоякісній формі гліом, знайдено акумуляцію гетерогенних Alu-вмісних нуклеотидних послідовностей, а також генералізовану інактивацію транскрипції мітохондріального геному, асоційовану з деструкцією мітохондрій у пухлинних клітинах. На підставі зіставлення результатів SAGE і мікроарейного аналізу 117-ти диференційно експресованих генів можна визначити як гени, продукти яких є потенційними молекулярними маркерами гліальних пухлин.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання вдосконалення діагностики порушень функції нирок у хворих на рак молочної залози у разі хіміотерапевтичного лікування за допомогою багатоцільового сцинтиграфічного дослідження. Проаналізовано особливості змін функціонального стану нирок залежно від виду хіміотерапевтичого лікування (неоад'ювантна, ад'ювантна хіміотерапія та хіміотерапія з препаратами платини). Визначено радіонуклідну семіотику змін внутрішьониркової гемодинаміки, фільтраційно-екскреторної функції та ступеня запального процесу в нирках у разі хіміотерапії хворих на рак молочної залози. Розроблено алгоритм багатоцільового сцинтиграфічного дослідження хворих на рак молочної залози, який дозволяє об'єктивно оцінювати морфофункціональний стан нирок на фоні моніторингу стану кісткової системи у разі проведення хіміотерапевтичного лікування.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано застосування ймовірнісних моделей ланцюгів Маркова, моделей з незалежними ознаками для аналізу показників модифікованої швидкості осідання еритроцитів (МШОЕ) та виявлено запальниі процеси у разі гліом, метастазів у головний мозок. Досліджено ефективність байєсівської процедури розпізнавання залежно від мінімального розміру класів у навчальній вибірці, кількості ознак і числа значень ознак. Розроблені байєсівські процедури розпізнавання з оптимальним вибором комплексних показників для однієї та декількох речовин-домішок. Виявлені важливі властивості байєсівської процедури розпізнавання дискретних об'єктів у ситуації з однією ознакою. Обгрунтовано використання байєсівської процедури для аналізу показників МШОЕ на основі моделей ланцюгів Маркова.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена органозберігаючому лікуванню раку молочної залози. Вивчені безпосередні та віддалені результати, а також якість життя хворих в залежності від обсягу місцево-регіонарної терапії. З'ясовано, що використання органозберігаючих методик лікування приводить до суттєвого покращання безпосередніх результатів і меншої психотравмуючої дії без погіршення локального контролю, збереженні досить високого рівня виживаємості. Розроблені показання щодо відбору хворих для органозберігаючих операцій та ад'ювантної променевої терапії з урахуванням провідних прогностичних факторів (стан менструальної функції, співвідношення "розмір пухлини / розмір молочної залози", локалізація, гістологічна структура, стан пахвових лімфатичних вузлів). Наведені дані про можливість скорочення обсягу лімфаденектомії при І стадії процесу, а також безпечність відмови від пахвової дисекції у хворих в стійкій менопаузі при клінічно інтактних лімфатичних вузлах.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив рекомбінантного бета-дефенсина-2 людини, на життєздатність та проліферацію злоякісно трансформованих клітин in vitro та особливостей експресії hBD-2 на рівні мРНК та білка в пухлинах шлунка та шийки матки людини. Відзначено, що рекомбінантний hBD-2, який експресований в бактеріальній системі є біологічно активним пептидом, проаналізовано дозо-залежний вплив на життєздатність культивованих злоякісно трансформованих клітин: в концентраціях нижче 0,5 мкМ пептид стимулює, у вищих за 0,5 мкМ - пригнічує їх життєздатність, а також вплив інкубації клітин з бета-дефенсином-2 на морфологічні та адгезивні властивості злоякісно трансформованих клітин ліній А431 та HeLa. Показано, що дія hBD-2 на рівень фосфорилювання рецептора ЕФР у злоякісно трансформованих клітинах концентраційнозалежна. Виявлено експресію бета-дефенсина-2 на рівні мРНК та білка в 65

  Скачати повний текст

Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості показників стандартних методів обстеження, що використовують для діагностики раку та гіперплазії простати, які полягають в оцінці анатомо-функціональних параметрів везико-уретрального сегмента та поточного статусу хворого. Установлено кількісні значення специфічних і неспецифічних для кожної патології ознак і ступінь їх інформативності, притаманних раннім стадіям захворювань. За цими ознаками здійснюється оцінювання параметрів везико-уретрального сегмента та стану хворого. Обраховано індивідуальні прогностичні індекси, за якими визначається належність кожного хворого до певної прогностичної групи та здійснюється вибір методу лікування. Розроблено концепцію та методологію диференційної діагностики раку та гіперплазії передміхурової залози, прогнозування ранніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак передміхурової залози (РПЗ). Сформульовано концепцію корекції показників стану хворого на РПЗ, що забезпечує індивідуалізований підхід до вибору раціональної тактики терапевтичних заходів і методики хірургічного втручання та одержання максимально позитивних найближчих і віддалених результатів. Обгрунтовано та розроблено принцип створення нової технології індивідуалізованого вибору лікувальних модальностей хворих на рак простати, суть якого полягає в оцінці у балах специфічних і неспецифічних критеріїв та виділення груп ризику сприятливих наслідків лікування та створення на цій підставі комп'ютерних систем і баз даних. Виявлено особливості найближчих і віддалених результатів різних модифікацій радикальної простатектомії стосовно травматичності хірургічного втручання та рівня позитивного хірургічного краю, крововтрати та рецидивів, медіани виживання. Розроблено методику комплексного діагностичного обстеження хворих, суть якої полягає у визначенні інформативності та діагностичних коефіцієнтів ознак показників. Науково обгрунтовано технологію радикальної простатектомії, яка передбачає визначення змін гемостазу дорзального венозного комплексу, виділення зовнішнього сфінктеру уретри й апексу простати, накладання швів на сечівник та формування везико-уретрального сегмента.

  Скачати повний текст

Досліджено питання прогнозування клінічного перебігу та вибору лікувальної тактики у разі раку статевого члена на підставі аналізу факторів прогнозу. Вивчено тривалість анамнезу, розмір пухлини, форму росту, ступінь анаплазії пухлини, наявність метастазів у регіональних лімфатичних вузлах. Розроблено та впроваджено у практику оригінальну шкалу оцінювання факторів прогнозу раку статевого члена, які визначаються на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження. Доведено доцільність урахування даних факторів під час вибору індивідуальної тактики лікування раку статевого члена (органозберігальна або аргановіносна операція, об'єм і час виконання лімфаденектомії). На ранніх стадіях захворювання показано ефективність застосування тактики збереження органа, яка не впливає на радикальність лікування та не погіршує прогноз. Виявлено, що у хворих з високим ризиком метастазування в регіональні лімфатичні вузли одночасно з радикальним видаленням первинного вогнища необхідно виконувати двобічну пахвинно-стегнову лімфаденектомію. Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування раку статевого члена є комбіноване та комплексне лікування, яке включає хірургічне втручання, хіміотерапію та/або променеву терапію. Розроблено й апробовано алгоритми лікування хворих з різними стадіями раку статевого члена.

  Скачати повний текст

На значному клінічному матеріалі (проведено обстеження 143-х пацієнтів) досліджено особливості форм гемангіоматозу печінки, локалізації та розповсюдженості патологічного процесу. Виділено три групи пацієнтів: 110 (76,9 %) - з поодинокими (солітарними) гемангіомами, 26 (18,2 %) - з множинно-вогнищевою формою гемангіоматозу (від 2 до 4-х новоутворень в одній або двох долях печінки діаметром не менше 3 - 4 см, розмірами найбільшого вузла не менше 5 см), 7 (4,9 %) - з тотальним ураженням органа. Встановлено безпосередній вплив даних ознак на вибір хірургічної тактики. Здійснено оцінку методів лікування на основі аналізу інтра- та післяопераційних ускладнень, доведено пріоритетність виконання анатомічної резекції та енуклеації гемангіоми. Обгрунтовано показання щодо виконання кожного виду оперативного втручання та застосування комбінованих методів лікування, зокрема мініінвазивних. Встановлено, що розроблений алгоритм лікування гемангіоматозу печінки сприяє зменшенню частоти інтра-, післяопераційних ускладнень до 12,3 %, а летальності - до 0,7 %.

  Скачати повний текст

Вивчено основні показники перебігу оперативних втручань у хворих на рак стравоходу та шлунка з переходом на стравохід залежно від способу формування стравохідних анастомозів (ручного та механічного). Проаналізовано частоту та структуру післяопераційних ускладнень. Досліджено функціональні наслідки операцій залежно від методу анастомозування, зокрема: наявність стравохідного рефлюксу у вертикальному та горизонтальному положенні тіла хворих; частоту розвитку запальних ускладнень слизових оболонок в області анастомозів (анастомозиту, рефлюксу-езофагіту), рубцевих стуктур анастомозів, грануляційних розростань та рецидивів пухлини по лінії швів. Вивчено динаміку показників процесу реабілітації хворих протягом року після операції, проаналізовано віддалені результати лікування. Обгрунтовано необхідність диференційованого використання різних способів анастомозування залежно від локалізації пухлини.

  Скачати повний текст

Вперше визначено особливості змін про- та протизапальних цитокінів у разі розвитку дизурії на фоні запального процесу нижніх сечових шляхів в післяопераційному періоді у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ), які полягають в швидкому зниженні активності про- та протизапальних цитокінів у хворих з застосуванням запропонованого лікування. Виявлено, що зростання показників рівня ІЛ-6 та ІЛ-8 в ранньому післяопераційному періоді має прямий кореляційний зв'язок з виникненням гнійно-запальних ускладнень. Вперше доведено можливість використання шкали симптомів гіперактивного сечового міхура для визначення рівня розвитку дизурії в післяопераційному періоді у хворих на ДГПЗ, що підтверджено цистометрією наповнення.

  Скачати повний текст