Досліджено питання профілактики тяжких стресових ускладнень внаслідок реакції організму на операційну травму за умов радикальних операцій з приводу раку шлунка та підшлункової залози. Вивчено патогенез тяжких негнійно-септичних ускладнень: гострого післяопераційного панкреатиту, панкреанекрозу, утворення стресових виразок порожнистих органів, що призводять до кровотеч і перфорацій, спричинених генералізованою вазоконстрикцією та ішемією органів черевної порожнини внаслідок переподразнення симпатичної нервової системи. Запропоновано профілактичний засіб цих ускладнень за методом пролонгованої регіонарної симпатичної блокади, що здійснюється алкоголізацією черевних нервів під час оперативного втручання. З метою вивчення впливу регіонарної симпатичної блокади на кровотік в органах черевної порожнини виконано реографію підшлункової залози. Виявлено значне поліпшення показників кровотоку в підшлунковій залозі в групі хворих, яким було виконано алкоголізацію черевних нервів. Вивчено характер післяопераційних ускладнень і летальність у двох групах хворих: з алкоголізацією черевних нервів (448 спостережень) і без неї (549 спостережень).

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему розширення показань щодо виконання сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки, зокрема після раніше накладених колостом, за несприятливих анатомічних факторів для формування товстокишкового трансплантата. Доведено, що застосування розроблених способів хірургічних втручань дозволило виконати у 60-ти хворих, яким раніше були накладені колостоми, первинно-відновні операції в 84,6 % випадків. Установлено, що застосування розробленої тактики в 182-х хворих з несприятливими для формування товстокишкового трансплантата факторами, дозволило виконати дані операції в більшості пацієнтів. П

  Скачати повний текст

На підставі багатофакторного аналізу 1292-х пацієнтів із злоякісними (1125) та доброякісними (167) пухлинами шлунка (1992 - 2009-х pp.) вивчено перебіг та важкість кровотеч залежно від локалізації, типу, патоморфологічних особливостей пухлинного ураження. Встановлено структуру ендоскопічних стигмат та їх вплив на частоту ранніх рецидивів кровотеч. Патоморфологічними дослідженнями доведено вплив тканинно-стромальних факторів і особливостей пухлинної ангіоархітектоніки на перебіг кровотеч. Розроблені лікувально-тактичні підходи дозволили у разі злоякісних пухлин збільшити хірургічну активність з 44,3 % до 52,6 %, радикальні операції з 66,0 % до 75,9 %, зменшити екстреній операції з 10,5 % до 6,2 %, загальну летальність з 10,0% до 5,8%, післяопераційну - у 2,7 раза (з 11,6% до 4,3%), ускладнення після радикальних операцій у 2,4 раза, та нерадикальних - у 1,2 раза; у разі доброякісних неепітеліальних пухлин підвищити хірургічну активність з 80,0 % до 87,5 % без летальних наслідків, знизити екстренні операції у 2,5 раза (з 17,9 % до 7,1 %), післяопераційні ускладнення утричі; у разі поліпів довести хірургічну активність до 100 %, збільшити первинно-невідкладні ендоскопічні поліпектомії з 62,0 % до 87,8 %.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано новий підхід до розв'язання наукової проблеми, що передбачає поліпшення результатів хірургічного лікування пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом і хворобою Крона товстої кишки шляхом розробки, вдосконалення та впровадження в клінічну практику новітніх методик оцінки морфологічних змін слизової оболонки товстої кишки, які дозволяють встановити фактори прогнозування малігнізації та можливості їх профілактики, обгрунтувати показання, вибір методу та характер оперативного втручання. Вперше використано методику фотодинамічної діагностики з використанням фотосенсибілізатора, що містить гіперицин для виявлення морфологічних змін слизової оболонки товстої кишки, на основі результатів якої розроблено спосіб діагностики раку товстої кишки (патент України 58030 А від 15.07.03). Вперше методику фотодинамічної діагностики застосовано в лапароскопії, розроблено спосіб інтраопераційної діагностики метастазів у лімфатичні вузли (патент України 8924 А від 15.08.05). Вперше застосовано метод хромоколоноскопії прямої кишки, на підставі отриманих даних розроблено спосіб діагностики диспластичних змін слизової оболонки прямої кишки (патент України 5053 А від 15.02.05). Проаналізовано результати імуногістохімічного дослідження біоптатів слизової оболонки товстої кишки у разі неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона. Розроблено статистико-ймовірнісну модель динаміки малігнізації у разі неспецифічного виразкового коліту. Викладено особливості системи скринінгу у процесі запальних захворювань кишечнику. Висвітлено об'єктивні критерії для визначення показань до оперативного лікування з приводу неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки, а також проблеми визначення оптимального методу оперативного втручання.

  Скачати повний текст

Вперше уточнено взаємозв'язок клінічних проявів експансивного й інфільтративного раку шлунка з особливостями їх морфології та представлено морфологічне обгрунтування відмінностей клінічної маніфестації експансивних та інфільтративних карцином шлунка. Виявлено особливості лімфогенного метастазування експансивного й інфільтративного раку шлунка І - ІІ стадії. Вперше в хронологічному аспекті вивчено динаміку низки характеристик основних типів раку шлунка. Встановлено наявність природного патоморфозу захворювання з істотною перевагою частоти інфільтративних карцином над іншими типами новоутворень. Подано аналіз причин пізньої діагностики раку шлунка.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного матеріалу (159-ти хворих на рак тіла й антрального відділу шлунка, які одержували комплексне лікування) розроблено нове наукове рішення актуального завдання сучасної онкохірургії - пластичні варіанти резекції.

  Скачати повний текст

Досліджено питання щодо оцінки якості життя (ЯЖ) у хворих на рак товстої кишки (РТК) після виконання лапароскопічних і загальноприйнятих (відкритих) операцій. Здійснено визначення ЯЖ з використанням міжнародного опитувальника MOS SF-36. На підставі аналізу найближчих і віддалених результатів хірургічних втручань на товстій кишці, виконаних з застосуванням лапароскопічного (у 92-х пацієнтів) і загальноприйнятого (у 86-ти) методів доведено переваги лапароскопічних технологій, зокрема, більш швидке відновлення показників ЯЖ у ранньому післяопераційному періоді. Відзначено, що віддалені результати лапароскопічних втручань не поступаються загальноприйнятим. Установлено фактори несприятливого прогнозу ЯЖ за комплексного лікування РТК. Запропоновано спосіб оцінки прогнозу тривалості та ЯЖ пацієнтів після виконання операцій з приводу РТК. Визначено основні шляхи підвищення ЯЖ у хворих після комбінованого лікування РТК.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне узагальнення й обгрунтовано нове вирішення проблеми хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки. Розроблено новий дуплікатурний спосіб формування міжкишкового колоректального анастомозу, застосування якого дозволяє одержати задовільні безпосередні, віддалені та функціональні результати хірургічного лікування хворих. У клінічній практиці вивчено можливість покращання безпосередніх результатів лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки, яким було виконано черезчеревну резекцію, за рахунок зменшення частоти гнійно-септичних післяопераційних ускладнень, насамперед кількості випадків неспроможності анастомозу. Запропоновано хірургічну стратегію, спрямовану на більш широке виконання черезчеревної резекції не лише в радикальному, але й паліативному обсязі. Доведено ефективність та надійність розробленого дуплікатурного способу формування міжкишкового анастомозу за ускладненого перебігу пухлинного процесу. Показано, що впровадження у широку практику дуплікатурного анастомозу дозволяє звести до мінімуму кількість виконання обструктивних резекцій прямої кишки та значно зменшити частоту виконання операцій типу Дюамеля. Розроблено та впроваджено у клінічну практику новий спосіб формування міжкишкового колоректального анастомозу, який дозволяє покращати безпосередні та функціональні результати хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки, їх якість життя та забезпечити ранню медичну, соціальну та професійну реабілітацію.

  Скачати повний текст

За даними статево-вікової структури населення Харкова та медичної статистики захворюваності на рак розраховано популяційну частоту онкопатології. Виявлено, що за сучасних умов рак може розвинутися протягом життя у 7 % населення. Встановлено, що успадкованість раку легень та шлунка складає 45 - 53 %, частка середовищного фактора - 47 - 55 %. Обгрунтовано припущення щодо існування схильності до формування взагалі онкологічного фенотипу. Запропоновано концепцію онкологічного генеалогічного синдрому, існування якого доведено за допомогою генетичного аналізу. Встановлено, що генетична схильність до раку легенів та шлунка складає більше ніж 70 %. З'ясовано значення фактору професійної шкідливості, що підвищує ймовірність розвитку даної патології, але не впливає на локалізацію пухлини. Зазначено, що успадковуваність віку маніфестації раку у харківській пупуляції складає 85 %. Встановлено явище антипації, доведено, що захворювання у нащадків починається раніше, ніж у батьків. Визначено, що фактором підвищеного ризику розвитку раку у нащадка є рак легенів у батьків, наявність захворювання у батька, жіноча стать у особи, що консультується.

  Скачати повний текст

Досліджено прогностичне значення наявності експресії молекулярних маркерів апоптозу, ангіогенезу, міжклітинної адгезії та рецепторів з тирозинкіназною активністю в пухлинних клітинах шлунка та обгрунтовано доцільність застосування у схемах лікування хворих на рак шлунка (РШ) протипухлинної аутовакцини (ПАВ) на підставі визначення експресії цих білків. Встановлено чіткий кореляційний зв'язок між експресією білків-регуляторів апоптозу, міжклітинної адгезії, ангіогенезу та рецепторів з тирозинкіназною активністю в пухлинних клітинах хворих на РШ та стадією розповсюдженості пухлинного процесу та гістологічним типом пухлини. Доведено, що найбільшу інформацію для оцінки ефективності лікування хворих на РШ та прогнозу захворювання можна одержати на підставі гістохімічного визначення експресії комплексу молекулярно-біологічних маркерів, зокрема, Е-кадгерину, alpha-катеніну, VEGF, p53, Bcl-2, Her-2/neu. Показано, що призначення ПАВ хворим з фенотипом пухлин (p53+, beta-катенін+, EGFR+, Her-2+) підвищує їх шанси прожити більше одного року у порівнянні з пацієнтами, для лікування яких застосовували лише оперативне втручання.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості обміну нуклеотидів та вуглеводів у випадку виразкової хвороби та раку шлунка. Встановлено вікові особливості активності маркерних ферментів як в нормі, так і за досліджуваних патологічних станів. Показано, що пацієнтів з виразковою хворобою та супутнім розвитком предракових змін активність ферментів глікозу й обміну нуклеотидів наближається до їх активності у хворих на рак шлунка, що дозволяє віднести їх до групи півищеного онкологічного ризику, особливо після 40-ка років. Виявлено порушення метаболізму еритроцитів, які можуть сприяти розвитку їх морфофункціональних змін. Запропоновано ферментативні тести щодо формування груп підвищеного онкоризику та для прогнозування розвитку ускладнень виразкової хвороби.

  Скачати повний текст

Показано, що індивідуалізація лікування хворих на поліпи шлунка (ПШ) базується на визначенні семіотики макро- та мікроскопічних характеристик передпухлинних змін і малігнізації поліпозних розростань із врахуванням бактеріальної контамінації слизової оболонки органа. Доведено, що ендоскопічне сонографічне дослідження ультрабудови слизової будови шлунка (СОШ) є високоінформативним методом для диференційної діагностики захворювання на ПШ і рак шлунка. Зазначено, що під час взяття біопсійного матеріалу поліпозних розростань зоною обов'язкового діагностичного інтересу є СОШ в радіусі до 2 см від основи поліпа. Запропоновано вдосконалені методики ендоскопічної поліпектомії з метою профілактики можливих кровотеч.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання комбінованого лікування хворих на рак оперованого шлунка за умов використання неоад'ювантної променевої терапії та ад'ювантної хіміотерапії у поєднанні з радикальним оперативним втручанням. З'ясовано, що рак оперованого шлунка поєднує дві патології з різним патогенезом: первинний рак оперованого шлунка, що виникає після резекції шлунка з приводу доброякісних захворювань та рецидиви раку шлунка після дистальної субтотальної резекції. Відмічено більший ефект від ад'ювантної хіміотерапії у хворих з метастазами у регіональних лімфовузлах. Доведено достовірне покращання п'ятирічної виживаності у хворих на рецидив раку шлунка у разі застосування неоад'ювантної променевої терапії. Проаналізовано причини, що сприяють розвитку рецидиву після первинного хірургічного лікування.

  Скачати повний текст

Зроблено порівняльний аналіз результатів застосування черевно-анальних резекцій і черевно-промежинних екстирпацій у разі захворювання на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки. Доведено можливість та ефективність використання сфінктерозберігаючих резекцій. Виявлено, що післяопераційні ускладнення та летальність за умов їх проведення значно нижчі, ніж ці показники після черевно-промежинних екстирпацій. На підставі вивчення особливостей крово- та лімфотоку у прямій кишці доведено помилковість видалення замикаючого апарата у разі захворювання на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки для підвищення радикалізму оперативного втручання. Доведено, що найбільш ефективним лікуванням пацієнтів з зазначеною хворобою є неоад'ювантне крупнофракційне опромінення за розщепленою програмою на фоні ендолімфатичної хіміотерапії 5-фторурацилом.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий тип резекції прямої кишки - двоетапний сфінктерозберігальний спосіб субтотального наданального видалення прямої кишки зі зведенням ободової кишки на промежину, що дозволяє позаочеревинно формувати низький колоректальний анастомоз. Визначено функціональний стан замикаючого апарату прямої кишки та товстого кишечнику за умов низько сформованого наданального колоректального анастомозу. Доведено перевагу розробленого способу наданальної резекції перед існуючими методами низьких передніх резекцій прямої кишки.

  Скачати повний текст

Встановлено експресію мРНК бісфосфатази-1(PFKFB), PFKFB-2, PFKFB-3 та PFKFB-4, а також інгібітор пролілгідроксилаз -субодиниці індукуємого гіпоксією транскрипційного фактору (HIF-1 ), VEGF i Glut1, які значно посилюються у злоякісних пухлинах шлунку. Показано, що рівень експресії білка PFKFB-4 є надзвичайно високим у злоякісних пухлинах і у нормальній тканині шлунку та перевищує рівні білка PFKFB-1, PFKFB-3, іPFKFB-3. У злоякісних пухлинах шлунку змінюється альтернативний сплайсинг мРНК PFKFB-4 у напрямку посилення гліколізу. Встановлено, що гіпоксія індукує експресію PFKFB-4 у досліджених лініях клітин індукція має клітино-специфічний характер та є HIF-залежною. Доведено, що домінант-негативна конструкція PFKFB-3 пригнічує експресію ендогенної PFKFB-3 та PFKFB-4 у трансформованих клітинах підшлункової залози ліній Panc-1 та PSN-1, а також інтенсивність їх росту.

  Скачати повний текст

Розроблено нові патогенетично обгрунтовані підходи до хірургічного лікування хворих з мілігнізованою та хронічною виразкою шлунка з метою покращання результатів лікування. Теоретично обгрунтовано, підтверджено безпосередніми та віддаленими результатами хірургічного лікування у Донецькому обласному протипухлинному центрі адекватність та ефективність застосування дистальної резекції шлунка за Більрот - II у двох модифікаціях (з формуванням антрального стискача кукси шлунка та з обкутуванням зони гастроентероанастомозу привідною петлею тонкої кишки) у хворих з малінгізованою та хронічною виразкою.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інтра- та післяопераційні ускладнення, особливості перебігу післяопераційного періоду та причини розвитку ускладнень після використання розроблених способів оперативних втручань. Вивчено механізм функціональної активності кукси шлунка у різні строки після операції за допомогою ендоскопії, рентгенографії, гастросцинтиграфії, доведено їх високу ефективність у порівнянні з найбільш розповсюдженими способами резекції шлунка. Доведено, що антирефлюксний механізм активно перистальтуючої петлі тонкої кишки, яка бере участь в ізоляції зони гастроентероанастомозу від вільної черевної порожнини, є складним і багатокомпонентним, що пояснює її ефективність у порівнянні з іншими методиками. Вірогідно установлено зниження частоти пострезекційних ускладнень у хворих, оперованих з використанням пластичних способів після резекції шлунка у порівняні з хворими контрольної групи у разі вивчення віддалених функціональних результатів. Проаналізовано показники відновлення працездатності й інвалідизації хворих, оперованих за розробленими способами. Установлено, що значна частка пацієнтів зберігає працездатність, частина з них повертається до колишньої роботи. На підставі аналізу одержаних результатів розроблено показання до резекції залежно від розповсюдження та форми росту пухлини. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження та використання нових способів хірургічного лікування раку дистального відділу шлунка.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальні питання профілактики і лікування ускладнень, які виникають під час виконання сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки. Визначено новий напрямок профілактичного комплексу заходів, який складається з високоефективних способів хірургічного запобігання і корекції ускладнень до- та післяопераційного періоду. Встановлено, що ендолімфатична антибіотикотерапія ефективно купірує різні гнійно-запальні процеси та робить можливим виконання сфінктерозберігаючих втручань за наявності виражених до- та інтраопераційних запальних ускладнень. Використання високоефективних способів покращання кровопостачання, яке створюється для зведення трансплантата, дає можливість нівелювати існуючі несприятливі варіанти будови лівої половинки товстої кишки та запобігає розвитку некрозу зведеної кишки. У випадку його виникнення застосування способу доведення трансплантата дозволяє найбільш функціонально вигідно й у мінімальному обсязі виконувати хірургічне втручання.

  Скачати повний текст