Автором розроблена методика профілактики ранніх запальних ускладнень передопераційним лікуванням хелікобактеріозу комплексом препаратів, що знижує частоту запальних, внутрішньочеревних ускладнень на половину. Вивчений за методикою ультразвукової спектроскопії сироватки крові коефіцієнт поглинання ультразвуку і швидкість зміни поглинання, що дозволило розробити спосіб діагностики післяопераційних ускладнень радикального хірургічного лікування раку шлунку. Спосіб високочутливий, дозволяє діагностувати наявність ускладнень за дві доби до перших клінічних проявів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанню комбінованого лікування хворих на місцевопоширений рак ободової кишки, включаючи передопераційну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію. Одержані безпосередні, найближчі та віддалені результати комбінованого лікування свідчать про значне покращення в порівнянні з контрольною групою. Доведена доцільність застосування верапамілу (відомого як модифікатор лікарської резистентності пухлин) при проведенні передопераційної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в комбінованому лікуванні хворих на місцевопоширений рак ободової кишки. Доведена можливість переведення нерезектабельних місцевопоширених пухлин ободової кишки в операбельний стан за допомогою селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням комплексного лікування хворих розповсюдженим раком шлунка. Розроблено методи лікування хворих нерезектабельним і резектабельним раком шлунка, які включають внутрішньоартеріальну хіміотерапію, променеву терапію та оперативне втручання. Вивчено безпосередні, найближчі і віддалені результати лікування, які свідчать, що застосування хіміопроменевої терапії у хворих нерезектабельним раком шлунка веде до загибелі паренхіми пухлини і до поліпшення якості та достовірного збільшення тривалості життя цієї групи пацієнтів у порівнянні з аналогічними контрольними групами. Доведена можливість переведення нерезектабельних пухлин в операбельний стан за допомогою внутрішньоартеріальної хіміотерапії в сполученні з променевою терапією. Застосування доопераційної селективної хіміотерапії сприяє девіталізації пухлинних клітин, зниженню дисемінації під час операції, а також значно поліпшує віддалені результати лікування в порівнянні з аналогічними контрольними групами.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження 167 хворих на рак прямої кишки з дистальною локалізацією пухлини, 52 хворим застосовано хірургічне лікування з інтраопераційною кріодією. Встановлено, що передопераційна дистанційна гамма-терапія дозою 20 Гр з інтраопераційною кріофіксацією пухлини викликає деструктивні зміни органел у 76,8 пухлиних клітин, у 2,7 рази підвищує абластику оперативних втручань. Застосування інтраопераційної кріофіксації у програмі комбінованого лікування дозволило збільшити кількість черевно-анальних резекцій у хворих з дистальною локалізацією пухлини на 38 % порівняно з традиційними методами лікування у випадку однакових показників, віддалених функціональних результатів і виживання хворих на рак прямої кишки.

  Скачати повний текст

На підставі показників скоригованого п'яти- та десятирічного виживання досліджено ефективність хірургічного лікування 940 хворих на колоректальний рак (прямої кишки - 631 чол., товстої кишки - 310 чол.). Встановлено особливості термінів прогресування пухлинного процесу після радикальних операцій на товстій і прямій кишці. Визначено клінічні та морфологічні прогностичні параметри, які негативно впливають на тривале виздоровлення хворих. Вперше описано феномен метастазування колоректального раку в білякишкову жирову клітковину. З'ясовано показання до вибору обсягу радикальної операції у разі локалізації пухлин у нижній та середній третинах прямої кишки. Обгрунтовано доцільність паліативних операцій у випадках солітарних метастазів колоректального раку у печінці.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням комбінованого лікування хворих на колоректальний рак, ускладнений гострою непрохідністю товстої кишки. Проаналізовано традиційне лікування хворих з вказаною патологією. Виявлено основні причини незадовільних безпосередніх та віддалених результатів. Розроблено лікувально-діагностичну програму комбінованого лікування хворих на колоректальний рак, ускладнений гострою непрохідністю товстої кишки із застосуванням етапної лапароскопічної операції та неоад'ювантної внутрішньоартеріальної селективної поліхіміотерапії. Обгрунтовано строки виконання всіх етапів запропонованої програми. Доведено можливість проведення курсу хіміотерапії в найближчі терміни після усунення ендотоксикозу перед радикальним втручанням.

  Скачати повний текст

Вивчено прогностичні фактори у випадку раку стравоходу і гастроезофагеального раку. Розроблено ефективні методики комбінованого лікування хворих на рак стравоходу з використанням різних методів передопераційної променевої терапії: з розширенням полів опромінення, сполучної радіотерапії, з застосуванням засобів радіосенсибілізації - локальної гіпертермії та сульфату міді. Розширено можливості хірургічного лікування у випадку місцево-поширеного раку стравоходу розробкою нового оперативного доступу та удосконаленням комбінованої операції. Обгрунтовано необхідність виконання хірургічних втручань у осіб літнього віку. запропоновано додаткові засоби підвищення безпеки операції. Розроблено методики імунотерапії, спрямовані на профілактику розвитку рецидиву захворювання після радикального лікування. Розвинуто методики лікування хворих із рецидивами і метастазами. Удосконалено методику індивідуального прогнозування плину захворювання.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему обструктивного раку ободової кишки. Узагальнено результати обстеження та лікування 202 хворих з обтураційною непрохідністю ободової кишки ракового генезу. З'ясовано вплив на безпосередні та віддалені наслідки лікування загальноклінічних, лабораторних, інструментальних і патоморфологічних результатів досліджень. Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм, опрацьовано метод кількісного визначення ступеня операційного ризику, створено новий тип етапної операції у найчисленнішій групі хворих з ІІІ стадією пухлинного процесу, обгрунтовано доцільність раннього застосування ад'ювантної хіміотерапії 5-фторурацилом у поєднанні з левамізолом за умов загальнохірургічного відділення. Складено адаптовану до умов невідкладної хірургії класифікацію оперативних втручань.

  Скачати повний текст

Визначено характер порушень основних ендогенних факторів, які впливають на процес апоптоз-залежного формування диспластичних змін слизової оболонки шлунка, зумовлених прогресуванням хронічного гастриту (ХГ), для оптимізації своєчасної діагностики передракового стану шлунка. На репрезентативній вибірці розглянуто характер порушень вмісту сироваткового гастрину, рецепторів естрогенів, простагландинів групи Е за різних клініко-морфологічних форм ХГ і раку шлунка (РШ). Досліджено роль інфекції Helicobacter у процесі гастроканцерогену та її взаємодію з ендогенними факторами. Проаналізовано стан апоптозу епітеліоцитів шлунка у хворих на ХГ і РШ у взаємозв'язку з його функціонально-метаболічним регулятором - Fas-антигеном. Розроблено рекомендації шодо використання морфологічних критеріїв апоптозу, показників розчинного Fas-антигену, простагландинів Е, рецепторів і рівня сироваткового гастрину як додаткових маркерів верифікації диспластичних змін і гастроканцерогену у хворих на ХГ.

  Скачати повний текст

На підставі результатів резекцій стравоходу встановлено, що основними причинами летальних результатів після трансплевральних резекцій стравоходу з одномоментною гастро- або єюнопластикою є респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД), зумовлений станом шоку та гнійно-септичні ускладнення внаслідок недостатності швів анастомозу або некрозу трансплантата. Відзначено, що для профілактики РДСД необхідна досконала хірургічна техніка зі скороченням часу операції, вплив на реологічні властивості крові, підтримання рівня білка в сироватці крові в межах нормальних показників, забезпечення прохідності дихальних шляхів і повне знеболення з вимкненням вегетативних рефлексів. Частота неспроможності анастомозу залежить тільки від способу його формування. Показано перевагу фомування стравохідно-шлункового анастомозу однорядним ручним швом з огорненням передньою стінкою шлунка за запропонованою методикою - відсутність розходження швів. Методом вибору езофагопластики є використання цілого шлунка, який забезпечується кров'ю після мобілізації тільки правими судинами, що не збільшує ризику розвитку некрозів трансплантата. Доведено, що у порушенні кровопостачання трансплантата після резекцій стравоходу важлива роль належить розладам мікроциркуляції та реології крові, зумовленим розвитком РДСД і дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ-синдрому). Розроблено рекомендації раціонального проведення післяопераційного періоду для профілактики розвитку РДСД і ДВЗ-синдрому одночасно є профілактикою порушення кровопостачання мобілізованого шлунка.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати комп'ютерно-томографічного (КТ) обстеження 109 хворих на рак шлунка. Розроблено методику КТ-обстеження шлунка за умов штучної зміни його тонусу та моторики. Досліджено результати КТ-обстеження без зміни тонусу шлунка та з застосуванням фармакологічних препаратів у двох, статистично ідентичних за віком, статтю, гістологічною структурою, локалізацією, формами анатомічного росту та стадіями розвитку злоякісного процесу шлунка, групах хворих з визначенням показників ефективності кожної методики. Доведено ефективність запропонованої методики КТ-обстеження з застосуванням фармакологічних препаратів у визначенні глибини внутрішньостінкової інвазії раку шлунка та проростання злоякісного процесу в навколишні органи.

  Скачати повний текст

Наведено результати оперативного лікування 409 хворих з новоутвореннями анального каналу (249 пацієнтів з доброякісними пухлинами, 160 - зі злоякісними, що лікувалися в Донецькому обласному клінічному територіальному медичному об'єднанні та Донецькому обласному протипухлинному центрі). Даним хворим виконано сфінктерозберігаючі оперативні втручання. Черевно-анальна резекція виконувалася з вирізанням внутрішнього сфінктера. Задовільні функціональні результати отримано у 84,38 %. За умов ураження зовнішнього сфінктера запропоновано викоритосувати авторський спосіб черевно-анальної резекції з одночасною сфінктеро-леваторною пластикою. Задовільні функціональні результати отримано в 55,56 % спостережень. У випадку черевно-промежненої екстирпації виконувалося формування шкіряно-кишкового клапана, який задовільно функціонував у 76,32 % випадків. Впроваджено новий спосіб формування штучного ануса з м'язо-апоневротичного шматка, розташованого під слизовим шаром кишки, завдяки чому отримано задовільне функціонування органа в 90,01 % хворих та скорочено перебування пацієнтів у стаціонарі після операції, в середньому, на 3,6 дні.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу післяопераційного періоду - загоєння промежинної рани у процесі формування штучного ануса для покращання функціональних результатів після сфінктерозберігаючих резекцій прямої кишки з приводу раку. У 114 даних хворих після цих операцій на 1, 3, 7, 10, 14, 19, 21-у добу післяопераційного періоду виконано біопсію зведеної ободової кишки, у 15 експериментальних собак післяпромежинної проктектомії на 5, 10, 14, 21-у добу післяопераційного періоду виконано біопсію зони колоанального анастомозу, м'язів, клітковини малого таза з подальшим морфологічним вивченням процесів регенерації - клітковинної реакції- реваскуляризації- фібрилогенезу. Всім хворим через 1 рік після оперативного втручання виконувалась сфінктерометрія ззастосуванням приладу "Сфінктерометр", а також, проводилось тестування за допомогою індексу GLQI - індекс визначення якості життя хворих з захворюваннями шлунково-кишкового тракту. На підставі результатів клініко-експериментального дослідження встановлено, що найоптимальнішим строком виконання другого етапу черевно-анальної резекції прямої кишки треба вважати 10 - 14 добу післяопераційного періоду, своєчасне формування штучного ануса сприяє збереженню функції анального утримання.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості клінічних проявів експансивного та інфільтративного типів новоутворень. Продемонстровано їх залежність від характеру передпухлинних процесів і морфогенезу карцином. Виявлено загальні та відмінні риси метастазування пухлин у регіонарні лімфоузли. Показано, що головним фактором, який обумовлює прогресування карцином шлунку є інвазія пухлинних клітин у вени. Запропоновано обчислення прогностичного індексу, який дозволяє передбачити характер перебігу пухлинного процесу після операції та необхідність призначення додаткового лікування. Проаналізовано причини пізньої діагностики раку шлунку, частоту діагностичних помилок при ренгенологічному та ендоскопічному дослідженні.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив злоякісної пухлини бронхів і проксимального відділу шлунка на зміну бактеріальної флори в екосистемах легень і шлунка. Висвітлено ефективність застосування периопераційної та післяопераційної антибіотикопрофілактики цефотаксимом. Здійснено оцінку швидкості темпів зниження рівня ендогенної інтоксикації залежно від антибіотикотерапії. Встановлено, що наявність і розвиток злоякісної пухлини легень і шлунка спричинює якісні та кількісні зміни у мікробних популяціях вищезгаданих органів, формування локальних запальних вогнищ. Застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики цефотаксимом у режимі монотерапії зменшує частоту післяопераційних ускладнень, підвищує ефективність хірургічного лікування хворих на рак легень і рак проксимального відділу шлунка. Доведено, що застосування периопераційної схеми антибіотикопрофілактики сприяє більш швидкому зниженню рівня ендогенної інтоксикації у прооперованих хворих онкоторакального профілю у порівнянні з післяопераційною схемою антибіотикопрофілактики. Запропоновано удосконалену схему протибактеріальної терапії, ефективну фармакологічну дозу цефотаксиму, а також методику визначення коефіцієнта інтоксикації "К" як критерія для визначення темпів зниження рівня ендогенної інтоксикації.

  Скачати повний текст

Розроблено тактику активного хірургічного лікування хворих на ускладнений рак товстої кишки залежно від типу ускладнення, з застосуванням якої у 89,8 % випадків виконано первинно-відновні операції. Встановлено, що частота ускладнень після первинно-відновних хірургічних втручань складає 21,2 %, після двохетапних операцій - 32,2 %, а летальність - 9,7 % і 20,3 % відповідно. Відзначено переважання гнійно-септичних ускладнень. Через 4 - 6 місяців після двохетапних операцій хворим було здійснено відновлення кишкової безперервності.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальні питання профілактики і лікування ускладнень, які виникають під час виконання сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки. Визначено новий напрямок профілактичного комплексу заходів, який складається з високоефективних способів хірургічного запобігання і корекції ускладнень до- та післяопераційного періоду. Встановлено, що ендолімфатична антибіотикотерапія ефективно купірує різні гнійно-запальні процеси та робить можливим виконання сфінктерозберігаючих втручань за наявності виражених до- та інтраопераційних запальних ускладнень. Використання високоефективних способів покращання кровопостачання, яке створюється для зведення трансплантата, дає можливість нівелювати існуючі несприятливі варіанти будови лівої половинки товстої кишки та запобігає розвитку некрозу зведеної кишки. У випадку його виникнення застосування способу доведення трансплантата дозволяє найбільш функціонально вигідно й у мінімальному обсязі виконувати хірургічне втручання.

  Скачати повний текст

Розроблено нові патогенетично обгрунтовані підходи до хірургічного лікування хворих з мілігнізованою та хронічною виразкою шлунка з метою покращання результатів лікування. Теоретично обгрунтовано, підтверджено безпосередніми та віддаленими результатами хірургічного лікування у Донецькому обласному протипухлинному центрі адекватність та ефективність застосування дистальної резекції шлунка за Більрот - II у двох модифікаціях (з формуванням антрального стискача кукси шлунка та з обкутуванням зони гастроентероанастомозу привідною петлею тонкої кишки) у хворих з малінгізованою та хронічною виразкою.

  Скачати повний текст