Висвітлено феномени полі- й інтертекстуальності в аспекті діалогічної організації навчального наукового тексту. Проаналізовано вияви мовної індивідуальності автора та його прихованих інтенцій у науково-навчальному тексті. Розкрито роль мовленнєвої поведінки адресанта у сприйнятті тексту комунікатами, визначено засоби авторизації в текстах науково-навчального підстилю. Охарактеризовано адресата науково-навчального тексту, його прагматичні сподівання, тактичні та стратегічні вияви специфіки адресованості навчального тексту. Виявлено, досліджено й охарактеризовано графостилістичні, лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в аспекті стилістики ресурсів української мови.

  Скачати повний текст

Визначено лінгвістичний статус україномовних офіційно-ділових військових текстів як репрезентантів вербальної комунікації у фаховій військовій сфері. Виділено специфічні лінгвотекстові параметри фахової військової вербальної комунікації, які детермінують формування універсальних і диференційних категорійних ознак у синтаксичній структурі офіційно-ділових військових текстів. Проаналізовано текстові одиниці у військовій сфері, зокрема, структурні, семантичні та функціональні характеристики їх синтаксичної організації та функціонування. Проведено функціонально-семантичну стратифікацію текстових імперативів, виявлених у сфері військової вербальної комунікації. Типологічні риси маркованих текстових одиниць військової вербальної комунікації розглянуто як закономірний результат взаємодії конститутивних текстових категорій з комунікативними складниками військової сфери у межах стереотипних ситуацій фахової діяльності.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне вивчення зон зв'язків словоформ у реченні на матеріалі українських текстів. Зоною зв'язків словоформи (ЗЗС) визначено ту частину речення, на яку поширюються синтаксичні зв'язки словоформи. Із використанням об'єктивних формальних методів експліковано типові моделі ЗЗС й описано їх суттєві характеристики, на базі яких показано дію законів переваги та простоти: для кожного класу слів можна визначити велику кількість коротких/простих моделей ЗЗС, тоді як довгі/складні моделі сукупно складають невелику частину від загальної кількості моделей. Серед моделей ЗЗС іменника, які мають однакову довжину, у межах певної опозиції опорного іменника виявлено кілька (від однієї до чотирьох) типових моделей, які кількісно переважають решту моделей. Виявлено, що у межах кожної моделі ЗЗС, встановленої для певної визначеної позиції опорного іменника, існує одна або дві типові схеми. На підставі статистичного аналізу розподілу синтаксичних зв'язків у реченнях довжиною 6 - 14 слововживань зафіксовано взаємозв'язок між позицією, яку займає елемент у реченні, та кількістю зв'язків цього елемента речення. Показано, що в реченні кожної конкретної довжини існують відрізки, які з найбільшою ймовірністю характеризуються високою синтаксичною спаяністю. Виявлено закономірність у ймовірнісному розподілі сил спаяності елементів у реченні: з імовірністю 50 % сила спаяності між першим і другим елементами речення дорівнюватиме двом. Встановлено, що для речень довжиною 6 - 14 слововживань взаємозв'язок між довжиною речення та середнім значенням загальної кількості зв'язків, наявних у ньому, виражається функцією y = 3x - 4. Підтверджено гіпотезу про можливість створення лексико-тематичної моделі дискурсу на основі блоків спаяності елементів речення. Доведено, що упорядковані в лексико-тематичну модель лексико-семантичні варіанти адекватно відображають тематичну спрямованість проаналізованого дискурсу.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві проведено комплексний аналіз семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника та прислівника. Виділено підпарадигму та грамеми як складники нижчого рівня, що формують їх семантико-синтаксичну категорійну парадигму. На противагу традиційному розумінню функцій прикметника та прислівника як лише ознакових залежних компонентів речення доведено можливість їх функціонування у центральних семантико-синтаксичних позиціях. На функціонально-категорійних засадах проаналізовано семантико-синтаксичні функції прикметника та прислівника, визначено особливості формування їх категорійних парадигм.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві охарактеризовано семантичний потенціал речень з предикатами фізичного стану особи з позицій парадигматики та синтагматики. Проведено розмежування предикатів фізичного й емоційного стану, предикатів стану, процесу та дії. Вивчено семантичні ознаки фатальності, сугестії, трансцендентності, впливом яких пояснюється вживання безособових речень в українській мові. Встановлено, що завдяки полісемії предикат стану може визначати фізичний, психічний, емоційний і інші стани. Проаналізовано оцінний компонент семантики речень з предикатами фізичного стану, виявлено взаємодію дескриптивної й оцінної структур. Визначено й описано структурні та синтаксичні різновиди моделей проаналізованих речень.

  Скачати повний текст

З'ясовано історію дослідження головних членів речення та трактування синтаксичної структури іменного складеного присудка. Окреслено граматичні особливості складеного іменного присудка, досліджено засоби вербалізації іменної частини. Здійснено системний опис усіх типів зв'язок і груп дієслів, здатних виступати у даній функції. Визначено особливості процесу транспонування відмінкових і прийменниково-відмінкових форм іменників у позицію присудка, зміни валентнісних характеристик іменникового слова у ролі предиката характеризації особи, вираження психічного або фізичного стану й особливості функціонування складеного іменного присудка у трьох основних стилях сучасної української літературної мови.

  Скачати повний текст

Проведено зіставний аналіз предикативно-атрибутивних конструкцій (ПАК) в англійській та українській мовах. ПАК є структурно-семантичним мінімумом простого речення, що є самостійною або частиною складного речення. На семантичному рівні ПАК представлено як суб'єкт і предикат, що позначає атрибут (ознаку, якість) суб'єкта. На синтаксичному рівні ПАК містить компоненти, які репрезентують семантичні суб'єкт і предикат. Здійснено структурно-синтаксичну класифікацію ПАК, основою якої є аналіз засобів формальної репрезентації предиката. Виділено 7 типів, 6 з яких властиві обом дослідженим мовам, що свідчить про ізоморфізм двох мов у аспекті вираження атрибутивної предикативної семантики. Диференційні особливості ПАК в англійській і українській мовах стосуються частотності окремих структурних типів конструкцій і наявності лише в українській мові ПАК, які є односкладними реченнями. Проаналізовано семантику ПАК на підгрунті типів ознаки, яка представлена предикатом на денотативному рівні та здійснюється за допомогою формул тлумачення. За цього виділено 4 семантичні типи та 10 підтипів конструкцій, усі з яких зустрічаються в обох мовах. Окрім спільного набору семантичних типів ПАК, у досліджених мовах виявлено спільні ознаки у аспекті частотності цих типів і основних засобів презентації кожного з них на формальному рівні, що зумовлено спільністю психофізіологічних і когнітивних особливостей носіїв різних мов.

  Скачати повний текст

Проаналізовано речення з вставленими конструкціями, виявлено їх структурні, семантичні та комунікативні особливості. З'ясовано сутність явища вставлення, його призначення, специфіку під час формування висловлень і реалізацію в системі інших модальних значень. Виокремлено комунікативно-прагматичну реалізацію об'єктивної модальності, експліцитно й імпліцитно співвіднесеної з ситуацією мовлення, та комунікативно-прагматичну реалізацію суб'єктивної модальності раціонально- й емоційно-оцінного характеру. Встановлено, що висловлення з вставленими елементами представляють структурно-семантичну цілісність, яка полягає у вираженні багатоаспектного когнітивного процесу та в реалізації комунікативно-прагматичних функцій, актуалізація яких відбувається у певних контекстах і залежить від комунікативних інтенцій мовця.

  Скачати повний текст

Визначено місце, роль і значення сполучників як засобів складного речення. Описано структурні, семантичні, граматичні та функціональні особливості семантичної нівеляції сполучників як аналітичних морфем. Функціональне призначення сполучників як одиниць релятивної семантики полягає у виконанні двох граматичних функцій у складному реченні - формально-синтаксичної (вираження синтаксичного зв'язку) та семантико-синтаксичної (вираження семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами). Опис та аналіз виявів функцій сполучників дозволив визначити їх граматичну неоднорідність. За здатністю виконувати семантико-синтаксичну функцію сполучники поділено на семантичні, асемантичні та частково асемантичні. Виявлено причини, умови та закономірності нівеляційних процесів у складі сполучника. З'ясовано специфіку реалізації семантико-синтаксичних відношень сполучників у складнопідрядних і складносурядних реченнях, яка полягає не лише в функціональній спеціалізації, а й широких транспозиційних можливостях підрядних і сурядних сполучників.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз семантико-синтаксичної валентності віддієслівних похідних у сучасній українській мові. Визначено співвідношення семної та граматичної складових у формуванні валентного потенціалу частин мови. На основі поняття субнаціональності визначено основні варіанти об'єктних синтаксем, а саме: семантичні, комбінаторні, морфологічні, позиційні, кожен з яких виявляє специфіку структури, семантики, засобів реалізації, оформлення та позиційного вживання у системі семантико-синтаксичних одиниць української мови. Досліджено співвідносність валентних властивостей дієслів та їх субстантивних і ад'єктивних дериватів. Розглянуто закономірні зміни відмінкових форм об'єктних синтаксем у разі переміщення їх з придієслівної у приіменну позицію.

  Скачати повний текст

Узагальнено наукові підходи до частиномовного статусу слів категорії стану у сучасному мовознавстві. Аргументовано визнання таких слів як самостійний лексико-граматичний розряд. Визначено лексико-семантичні та граматичні особливості слів категорії стану як частини мови у зіставлених мовах. Розроблено критерії виявлення типологічних подібностей і розбіжностей формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації речень зі словами категорії стану у німецькій та українській мовах. Виявлено спільні лексико-семантичні групи слів категорії стану у даних мовах та дві функціонально-семантичні групи за характером їх граматичної сполучуваності з іншими компонентами речення. Проаналізовано структурні та семантико-синтаксичні типи речень зі словами категорії стану. Встановлено співвідношення семантичної та формально-граматичної структури речень зі словами категорії стану у зіставлених мовах. Впроваджено методику зіставлення формально-граматичної та семантико-синтаксичної будови речень у німецькій і українській мовах.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу комплексного аналізу девербатива, вперше в українському мовознавстві девербатив підлягає аналізу в комунікативному аспекті. З'ясовано реченнєво- та текстотвірні потенції девербатива, описано структурно-семантичні типи девербативів і девербативних зворотів. Виявлено комунікативні функції й інформаційне навантаження девербатива в реченні та тексті. Девербатив здатний вживатися у всіх стилях мови, усіх комунікативних регістрах мовлення з метою лаконічного подання інформації зі збереженням її обсягу.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено предикати руйнування в німецькій та українській мовах у зіставно-типологічному аспекті. Визначено місце предикатів руйнування з-поміж інших тематичних класів предикатів, їх деференційні ознаки. Запропоновано класифікацію дієслівних предикатів руйнування, систематизовано та проаналізовано їх семантичні підкласи, групи та підгрупи, виявлено семантико-синтаксичні особливості конституентів досліджуваного предикатного простору в кожній із зіставлюваних мов, розкрито словотвірний потенціал деструктивів. Встановлено семантичні різновиди та морфологічні варіанти субстанційних компонентів у реченнєвих структурах, наведено несубстанційні характеристики дієслівних предикатів руйнування в німецькій та українській мовах.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано семантичний потенціал речень з фактивними предикатами з позиції парадигматики та синтагматики. Встановлено критерії розмежування предикатних знаків шляхом семантико-синтаксичного аналізу та визначено принципи типологічної характеристики цих одиниць. Зроблено спробу логіко-семантичної класифікації фактивних предикатів. Проаналізовано семантику та структурні типи речень з фактивними предикатами на матеріалі творів української літератури XX - початку XXI ст., засобів масової інформації. Описано суб'єктивний та об'єктивний зміст речень з фактивними предикатами, визначено особливості фактивної пресупозиції та модальних значень, репрезентованих фактивними предикатами у семантичній структурі речення. Визначено роль предиката у формуванні речення, з'ясовано мінімальну структуру речень з фактивними предикатами, її потенційні й обов'язкові компоненти, уточнено місце цих речень у системі одиниць української мови.

  Скачати повний текст

Визначено розвиток класифікації мовленнєвих комунікативно-прагматичних функцій і виражальних засобів синтаксису. Проведено системний опис комунікативно-прагматичних функцій стилістико-синтаксичних засобів у текстах різного функційного призначення, що дозволило уточнити функційні та мовні особливості публіцистичного й інформаційного мовлення.

  Скачати повний текст

Визначено місце допустових конструкцій у системі складнопідрядного речення, основні різновиди допустових утворень і місце інтенсивно-допустових речень. Встановлено місце інтенсивно-допустових речень, проведено семантико-синтаксичний аналіз інтенсивно-допустових конструкцій, зокрема, визначено різновиди даних речень, з'ясовано їх кількісну співвіднесеність. Проаналізовано синтаксеми кожного різновиду інтенсивно-допустових утворень, основні формально-граматичні засоби зв'язку предикативних частин інтенсивно-допустових складнопідрядних речень, структурні класи складних синтаксичних одиниць, однією з яких є інтенсивно-допустова.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано вияви семантики речень з ментальними предикатами з позицій парадигматики та синтагматики. Наведено критерії розмежування предикатних знаків, шляхом семантико-синтаксичного аналізу встановлено принципи типологічної характеристики цих одиниць. З урахуванням сигніфікативного та денотативного змісту усунуто суперечності у разі зарахування предиката до певного типу. Проаналізовано семантику та структурні типи речень з ментальними предикатами, джерельною базою якого є лексична картотека "Словника української мови", тексти української літератури XIX - початку XXI ст., а також друковані тексти засобів масової інформації. Проведено класифікацію речень з ментальними предикатами, яка здійснена на логіко-семантичних засадах. Визначено диференційні ознаки ментальних синтаксем, а також проаналізовано структури, в яких вони функціонують на семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному, функціонально-комунікативному рівнях.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру, семантику та функціональні типи прислівних складнопідрядних структур у художньому стилі, розглянуто їх текстотвірний потенціал. На матеріалі текстів сучасної української художньої прози проаналізовано особливості семантичних типів власне-прислівних і прислівно-кореляційних речень. З'ясовано еволюцію лінгвістичних теорій щодо прислівних складно-підрядних речень (СПР) та їх статусу в синтаксичній системі. Визначено особливості структури прислівних СПР у художніх текстах. Виявлено специфіку сполучуваних і співвідносних засобів, семантику опорних слів. Охарактеризовано кількісні параметри семантичних класів прислівних СПР. Розглянуто прислівні СПР як визначники авторського стилю. Вперше в українській лінгвістиці проведено комплексний аналіз СПР прислівного типу в художніх текстах і з'ясовано особливості їх структури. Виокремлено семантичні типи та встановлено текстотвірний потенціал цього типу, виявлено їх функційно-семантичну парадигматику, а також визначено кількісно-частотні показники та виявлено їх потенціал як ідіостилістичних визначників.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено семантичну та структурну організацію простих речень з дієслівними предикатами різних лексико-семантичних груп і особливоті їх функціонування у сучасній українській літературній мові. Проаналізовано проблему семантики дієслова. Створено типологію значень дієслівних предикатів. Увагу приділено процесам десемантизації та лексикалізації. З'ясовано основні функції дієслів у структурі речення, а саме: предикативно-пропозитивну, копулятивну, актуалізаційну, модифікаційну, конпенсаторну. Зроблено спробу представити дієслівні речення як системно організований фрагмент, що має ознаки польової структури. Визначено місце речень певної семантики у ньому. Обгрунтовано зумовленість семантико-синтаксичної структури речення валентнісно-інтенційними потенціями дієлівного предиката. Визначено базові моделі дієслівних речень різної семантики, встановлено їх внутрішньомодельні різновиди та варіанти структурно-морфологічної реалізації.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження категорійної природи прислівних обов'язкових компонентів (ПОК) формально-синтаксичної структури речення (ФССР). Висвітлено ідею виділення ПОК ФССР в окремий компонент реченнєвої структури на нових теоретичних засадах взаємодії речення, словосполучення та повнозначного слова (ПЗС). Розкрито механізм виокремлення даних компонентів, доведено зумовленість їх утворення законами й нормами сполучуваності ПЗС сучасної української літературної мови. Виділено синтаксичні типи ПОК, представлених у вигляді частиномовних репрезентацій опорних синсемантичних слів, що визначають сильні позиції у семантичних єдностях, та типових морфологічних словоформ - експлікаторів граматичних і семантичних значень компонентів.

  Скачати повний текст