Вперше в літературознавстві запропоновано новий підхід до досліджень категорії sacrum, сакрального у художній літературі. Розглянуто гіпотезу про фрактальну природу цієї категорії. Створено динамічну модель-матрицю категорії sacrum, яка дозволяє системно досліджувати, аналізувати й інтерпретувати ірраціональні та раціональні вияви сакрального в художній літературі. Подібна модель-матриця може бути застосована для інших культурологічних досліджень. Запропоновано методологічні стратегії літературознавчих досліджень sacrum, які уможливлюють з'ясування діахронічних трансформаційних процесів, змін поетики та стилістичних засобів у реалізаії окремих елементів сакрального в художньому тексті та спроб художнього освоєння й осмислення цієї категорії у різних літературах європейської традиції. На прикладах художньої прози українських (О. Кобилянської, Н. Королевої, Л. Мосендза, Ю. Клена, В. Барки) й іноземних авторів (В. Реймонта, Г. Гессе, Ж. Бенаноса, П. Лагерквіста, Р. Брандштаттера, У. Караткевича, Д. Брауна) показано можливості застосування цієї динамічної фрактальної моделі-матриці у літературознавчих дослідженнях. Такий компаративістичний підхід є підтвердженням інкорпорованості української літератури у загальноєвропейський культурний контекст як важливої його складової.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий інтегрований підхід до вивчення інтимізації художнього мовлення. Спираючись на теорію лінгвістики наративу, у дослідженні представлено цілісну картину конструювання й функціонування інтимізації в українській та російській художній розповіді другої половини XIX - першої половини XX ст., здійснено аналітичний розгляд цього періоду в розвитку наративних форм художнього мовлення. Значну увагу приділено розкриттю механізмів лінгвопоетичного та наративного кодів інтимізації крізь призму антропоцентризму та текстоцентризму. Наведено визначення інтимізованого тексту як ієрархічно організованого сегмента авторського художнього мовлення, в різних типах якого міститься концептуальна, комунікативно-прагматична, фактуральна, імпресивна та естетична інформація. Специфіка наповнення художньої інформації відображає індивідуальні особливості авторської моделі світу, яка зумовлюється наративною формою, фокалізацією та позицією наратора. Зроблено спостереження за функціями наратора, які засвідчили тенденцію до імпліцитності автора твору в історико-типологічній перспективі розвитку української та російської художніх літератур. Відзначено, що способи та прийоми інтимізації залежать від наративної форми та визначаються фокалізацією. Установлено, що гетеродієгетична наративна форма супроводжується імпліцитними засобами інтимізації, зокрема, підтекстом, асоціативною каогезією, передтекстовими пресупозиціями, а в гомодієгетичній оповіді авторська модель трансформується через експліцитний інтимізуючий потенціал фігури наратора. З застосуванням лінгвопоетичного аналізу-інтерпретації інтимізованих текстів встановлено типологію авторських наративних структур і визначено їх функції в наративній структурі цілого твору.

  Скачати повний текст

Проведено семантико-прагматичний аналіз перформативних висловлень на матеріалі історичної прози української літератури. З'ясовано склад українських перформативних дієслів і проаналізовано їх лексико-сематичні типи. Описано граматичні особливості пермативів і охарактеризовано їх контекстні транпозиції. Обгрунтовано дескриптивний статус дієслова говорити / казати.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен становлення й еволюції художньообразного відтворення урбаністичної тематики в українській прозі XX ст. і визначено її своєрідність. На підставі вивчення філософьких, історичних, урбанологічних, соціалогічних ідей та естетичних концепцій даного періоду розкрито специфіку формування української урбаністичної прози. Проаналізовано художні тексти письменників різних історичних періодів і мистецьких напрямів, ідеологічних та естетичних орієнтацій: Г. Сковороди, І. Котляревського, О. Кобилянської, І. Франка, Лесі Українки, М. Яцківа, В. Підмогильного, В. Домонтовича, В. Винниченка, П. Загребельного, Ю. Щербака, А. Дімарова, С. Процюка. Розроблено концепцію зародження та розвитку української урбаністичної прози XX ст., проаналізовано її вплив на становлення модерної української прози, формування світогляду та ціннісних орієнтацій людини в міському та мегаполісному соціумі. Показано, що українська проза другої половини XX ст. прагне до розширення меж у зображенні основних тенденцій урбанізації, досліджено зміну образу міста залежно від умов життя, особистих і суспільних подій. Розкрито багатовекторність та універсальність урбаністичної прози даного періоду. Обгунтовано загальні підходи щодо цілісного уявлення про специфіку української урбаністичної прози XX ст., яка розглядається як певна художня цілісність, найбільш характерними ознаками якої є проблемне новаторство й ідейно-духовний універсалізм.

  Скачати повний текст