Скачати повний текст

Запропоновано комплексний підхід до предмету дослідження з акцентом на функційному співвідношенні партій альта та фортепіано та виконавсько-інтерпретаційних параметрах. Континуум альтових сонат, створених протягом трьох з половиною століть, поділяється на дві історико-еволюційні хвилі. У межах першої (кінець ХVІІ - ХІХ ст.) акцентовано увагу на соціокультурних та естетичних передумовах формування й інтенсивного розвою жанру у множинності його індивідуально-стильових варіантів. Розглянуто найприкметніші взірці альтових сонат, створених у хронологічних межах романтичної та постромантичної доби, що належать М. Глінці, Н. Паганіні, Ф. Мендельсону, А. Рубінштейну, А. В'єтану, Й. Брамсу, Ф. Шарвенці, Р. Кларк. У межах другої хвилі (XX ст.) аналітичний матеріал умовно поділяється на: концертні сонати-діалоги, представлені творами П. Гіндеміта, А. Онегера, Д. Мійо, С. Василенка, В. Крюкова, В. Шебаліна, Б. Мартіну, А. Блісса, Дж. Рошберга, З. Ткач, О. Арутюняна, та симфонізовані сонати-монологи, які визначають драматургічну фабулу творів Д. Шостаковича, С. Беринського, В. Бібіка, Б. Фроляк, В. Степурка. Запропоновано виконавсько-інтерпретаційний дискурс, де концептуальні та стильові аспекти вищезгаданих творів розглядаються під знаком пошуку шляхів найбільш адекватного донесення авторського задуму до слухача.

  Скачати повний текст

Розглянуто львівську камерно-інструментальну сонату (твори В. Барвінського, С. Людкевича, А. Солтиса, Т. Маєрського, С. Туркевича, М. Скорика, В. Камінського, О. Козаренка, Ю. Ланюка, Б. Фроляк) в історико-стильовій парадигмі розвитку жанру в загальноукраїнському та європейському контекстах. Показано, що перебуваючи у руслі історично сформованих жанрових типологій, львівська камерно-інструментальна соната вирізняється яскравістю і послідовністю втілення обраних композиторами стратегій. "Згортання" циклічної сонатної форми до одночастинності супроводжується авторизованістю розуміння сонатності: від іронічної реставрації традиційної циклічності через карнавальну стилізацію - до унікальних проектів узагальненої програмності, в основі якої лежить нове розуміння сакральності, авангардної сонорності, інструментальної театральності, вишуканої етнічності. Експериментування львівських композиторів у творенні авторських версій жанрів йде шляхом перегляду структури сонати, виконавського складу, задіяння підкресленої "фабульності", що лежать в основі більшості творів. Зазначено, що це виділило львівську камерно-інструментальну сонату як домінантний чинник розвитку жанру (особливо його постмодерної версії) в західно-українському контексті.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано специфіку саксофона, його технічні та виразові можливості у музичній творчості XX ст. Розглянуто аспект задіяності даного музичного інструменту у творах сонатного жанру. Запропоновано періодизацію розвитку жанру сонати для саксофона та виявлено характерні тенденції формування та подальшої еволюції жанру, індивідуальні особливості кожного з визначених періодів, характеристику технічних і виразових можливостей інструмента. Висвітлено процеси жанрово-стильової модифікації сонати для саксофона у контексті композиторської практики XX ст. У зв'язку з цим виділено різновиди сонати для саксофона. За типом музичної семантики виокремлено "гілки" сонатного "древа", а саме: необарокову, неокласичну, неоромантичну, фольклорну, сонату у джазовому стилі й авангардну сонату. за критеріями виконавського складу вирізнено її рівновиди, а саме: сонату-соло, ансамблеву сонату (саксофон і фортепіано, саксофон, віолончель і фортепіано, саксофон і банджо), сонату у супроводі симфонічного оркестру та різноманітних складів камерного ансамблю (зокрема естрадного). У контексті цілісної жанрової системи сонатної творчості визначено певні типи співвідношення партій саксофона та фортепіано - "паритетний", "акомпанементний", "персоніфікацію", непередбачуване співвідношення (партії інструментів не виписані у нотному тексті, а залежать від волі виконавця). У контексті загальних тенденцій музичної культури XX ст. виявлено індивідуалізацію сольної партії в сонатах для саксофона, для якої притаманними є каденція та нетрадиційні виконавські прийоми гри на інструменті.

  Скачати повний текст

Вивчено специфічні особливості музичної фактури та засобів виразності творів сучасних українських композиторів, створених у жанрі української сонати для скрипки та фортепіано, який у другій половині XX ст. досяг періоду розквіту. Проаналізовано найбільш показові для еволюції жанру сонати для цих інструментів, написаних у 1970 - 1990-х рр. В.Бібиком, Ю.Іщенком, В.Птушкіним, В.Сильвестровим, М.Сильванським, М.Скориком, Є.Станковичем, О.Щетинським. Проведено аналіз фактурно-жанрових особливостей тематизму. Запропоновано хронологічний і алфавітний переліки сонат для скрипки та фортепіано, створених за весь історичний період існування цього жанру в Україні, починаючи з Сонати для скрипки і чембало Д.Бортнянського до творів початку 2000-х рр., а також 99-ти фрагментів сонат, проаналізованих у процесі дослідження.

  Скачати повний текст