Підтверджено гіпотезу про високу дієнову активність 1-метил[5,1-a]тетразолоізоіндолу та 1,2-диметил-1,2,4-триазоло[5,1-a]ізоіндолу за положеннями 5,9b. Показано, що з типовими дієнофілами - малеїнімідами - відбувається три послідовні процеси: утворення адукту Міхаеля (складу 1:1); утворення адукту Дільса - Альдера (складу 1:2) та результуюче скелетне перегрупування останнього. Показано, що за умов реакції ацилювання утворюються два продукти: ацилпохідні та не описані раніше барвники - монометинціаніни, заміщені біля центрального атома вуглецю. Встановлено закономірності впливу на хід реакції співвідношення вихідних речовин та характеру замісника R в ацилюючому реагенті (R = Alk, Ar, Het). Досліджено комлексоутворення ціанінових барвників ряду тетразолоізоіндолу з металами на прикладі феруму (ІІІ) та нікелю (ІІ). Проведено рентгеноструктурне дослідження 3-х сполук.

  Скачати повний текст

Показано, що введення до атома азоту піролу таких об'ємних груп, як трет-бутильна та триалкілсилільні, спрямовує фосфорилювання галогенофосфінами винятково в положення 3 пірольного циклу. Встановлено, що фосфорилювання N-триметилсилілпіролу супроводжується розривом N - Si зв'язку з одержанням N-незаміщених 3-фосфорильованих піролів. Вперше одержано ряд 3-фосфорильованих піролів з вільною NH-функцією. Синтезовано піроловмісний фероцендифосфіновий ліганд та його паладієвий комплекс на основі трет-бутил(1-трет-бутил-1Н-пірол-3-іл)фосфінхлориду.

  Скачати повний текст

Розроблено методи арилювання функціоналізованих піролів і тіофенів. Опрацьовано методи одержання гетероциклічних сполук з арипірольними або арилтіофеновими фрагментами. Вперше досліджено арилювання похідних піролу - 2-піролкарбальдегіду, 1-метил-2-піролкарбальдегіду, 1 -метил-2-ацетилпіролу, 2-трихлорацетилпіролу, сетерів 2-піролкарбонової, 1-метил-2-піролкарбонової, 4-бром-1-метил-2-піролкарбонової кислот і знайдено, що 2-заміщені піроли арилюються регіоселективно у положення 5 пірольного циклу. Розроблено способи синтезу похідних [1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазолу, 1,2,4-тіадіазолу, 1,3,4-оксадіазолу, та хроменону з арилпірольними й арилтіофеновими замісниками з використанням 5-арил-2-піролкарбонових кислот й їх хлорангідриди.

  Скачати повний текст

Розраховано вільну енергію активації процесу взаємопереходу їх атропоізомерів, що складала величину 78 - 80 кДж/моль, знайдено спектральні критерії ідентифікації продуктів відкритого перегрупування. Синтезовано нові похідні піразоло[5,1-a]ізоіндолу та показано, що взаємодія 2-метил-1,3,4,5-тетрагідро-2H-ізоіндоло[2,1-b]індазолу з п-толілмалеїнімідом відбувається з перегрупуванням, аналогічним перегрупуванню у реакції піридо[2,1-a]ізоіндолу з малеїнімідами. Досліджено взаємодію 2,4-диметилпіримідо[2,1-a]ізоіндолу з малеїнімідами за умов термодинамічного контролю та установлено утворення 4-аміно-2-R-9-(1-R-2,5-диоксотетрагідро-1H-3-піроліл)-2,3-дигідро-1H-бензо[f]ізоіндол-1,3-діонів.

  Скачати повний текст

Розглянуто взаємодію 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону із дієнофілами за різних співвідношень реагентів та умов. Доведено, що у результаті можуть утворюватися адукти різної будови та складу, а саме: адукти Дільса - Альдера, Міхаеля, перегрупування 1:1 і змішані адукти Міхаеля та Дільса - Альдера 1:2. Відкрито нове перегрупування 7-азабензонорборненової системи, аналогів якому у хімії гетероциклічних сполук немає. Запропоновано та підтверджено механізми даних перетворень. Зазначено, що синтезовані речовини є потенційними біологічно-активними сполуками.

  Скачати повний текст

Розширено межі застосування реакції Меєрвейна для синтезу арилфуранових сполук. Вперше досліджено взаємодію фуран-3-карбальдегіду з арендіазонієвими солями та показано, що відбувається арилювання у положення 2 фуранового ядра. Вперше вивчено взаємодію 2-метил-3-фуран- та 2,4-диметил-3-фуранкарбонових кислот і їх естерів з солями арендіазонію та з'ясовано, що арилювання проходить у положення 5 фуранового циклу. Розроблено спосіб синтезу метилового естеру 5-бром-2-метил-3-фуранкарбованої кислоти та встановлено, що він добре арилюється арилборними кислотами за реакцією Сузукі. Розроблено методи одержання низки нових гетероциклічних сполук з арилфурановими фрагментами та сполук з новими ансамблями гктероциклів.

  Скачати повний текст

Одержано дані, які свідчать про те, що сенсибілізація 4f-люмінесценції хромофором порфірину має місце незважаючи на те, що іон лантаніду знаходиться на периферії порфірину. Встановлено, що природа амінополікарбонової кислоти впливає на інтенсивність 4f-люмінесценції за рахунок різної дентатності лігандів. Показано, що за збільшення кількості іонів лантанідів на периферії, квантовий вихід люмінесценції збільшується. Визначено, що іони d-металів по-різному впливають на емісію комплексів. Відзначено, що моно- та гетероядерні комплекси на основі порфіринів, модифікованих амінополікарбоновими кислотами, виявляють емісійні властивості в області, що є характерною для вільних основ, і в ближній ІЧ-області.

  Скачати повний текст

Вивчено проблеми синтезу та досліджено онієві похідні гетероциклічних систем піридину, хіноліну, фурану, індолу, ізатину, антипірину, кумарину, 5,6-бензокумарину, 6,8-дихлорокумарину і 6-фенілазокумарину. За умов реакції Ортолєва - Кінга використано ацетилпохідні фосфонійзаміщених сполук біфенілу, дифенілметану, дифенілетану. Здійснено синтез та вивчено властивості фосфонієвих солей і фосфорилідів на основі 2-ацетил-5-бромометилфурану, 4-(хлорацетил)антипірину, 3-(бромацетил)кумарину та його похідних. Досліджено вплив стирилового фрагмента, а також ди- та триметиленового місткових угруповань на положення смуг поглинання у молекулах хіноціанінових барвників. Синтезовано бісціанінові барвники з несупряженими ціаніновим і мероціаніновим хромофорами, досліджено їх взаємодію та просторове розташування. Серед синтезованих сполук є препарати, що виявляють значну рістстимулювальну, антибактеріальну, протигрибкову та протипухлинну активності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Синтезовано та вивчено властивості п'ятичленних нітрогенвмісних гетероциклічних сполук з флюоровмісними замісниками біля атома нітрогену. Розроблено нові та вдосконалено існуючі методи введення флюороалкільних груп до атома нітрогену азолів. Зокрема, вперше введено дифлюорометильну групу в гетероцикли, що містять зв'язку N-H і синтезовано імідазол і піразол з трифлюорометильною групою біля атома нітрогену. На прикладі N-1,1,2,2-тетрафлюороетильних похідних піролу, імідазолу та 1,2,4-триазолу досліджено вплив флюороалкільної групи біля ендоциклічного нітрогену є стійкими, і азоли з таким замісником можна використовувати для багатьох хімічних перетворень, зокрема літіювання. Синтезовано нові похідні дигідропіридину, що потенційно можуть бути блокаторами кальцієвих каналів, а йонні рідини нового типу з широкими температурними межами рідкого стану та високою гідролітичною стійкістю за нейтральних та кислих умов.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено та вдосконалено методи синтезу та досліджено властивості похідних 1H-індол-2,3-діону та 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Відпрацьовано методи синтезу основних похідних 1H-індол-2,3-діону, 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Розроблено зручний та м'який метод аміноетилування 1H-індол-2,3-діону та загальний метод синтезу 6-аміноалкіліндолохіноксалінів, що дозволяє одержувати широкий спектр відповідних похідних з високими виходами. Синтезовано раніше неописані аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону та 1-(2-діетиламіноетил)-1H-індол-2,3-діону, 6-аміноалкіл-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни, основні аміди й естери індолохіноксалін-6-ілкарбонових кислот, 7-аміноетил-7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліни та 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни. Методами спектрофлуориметрії, спектрофотометрії та віскозиметрії вивчено взаємодію синтезованих сполук з ДНК. Вперше встановлено, що аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону є інтеркаляторами ДНК. Вперше встановлено індукцію інтерферону аміноацилгідразонами 1H-індол-2,3-діону та похідними індолохіноксаліну. Серед похідних індолохіноксаліну виявлено високоефективні низькотоксичні противірусні агенти й індуктори інтерферону.

  Скачати повний текст

Розроблено методи синтезу нових похідних 3,5-діамінотіофенів (3,5-ДАТ) і проведено цілеспрямований пошук речовин з анальгетичною, протизапальною, антимікробною та гіполіпідемічною активністю серед сполук даного ряду. Вперше розроблено "one-pot" технологію рідинно-фазного паралельного синтезу 3,5-ДАТ з електронодефіцитними замісниками у положеннях 2 та 4, шляхом взаємодії заміщених ацетонітрилів, арилізотіоціанатів і фенацилбромідів за умови основного каталізу та гомогенного середовища. Шляхом зміни похідних ацетонітрилу та метиленактивних галогенпохідних досліджено можливість введення різних замісників у положення 2 та 4. Вивчено взаємодію похідних ацетонітрилів з арилізотіоцианатами. Вперше одержано й описано солі N,S-ацеталькетонів та DBU й обгрунтовано можливість їх використання як вихідних сполук для препаративного синтезу сірковмісних гетероциклів. Вивчено властивості похідних 3,5-ДАТ у реакціях ацилування. Вперше синтезовано 2-нітро-3,5-діамінотіофени шляхом взаємодії вихідних 3,5-ДАТ з нітрозувальними реагентами. Будову синтезованих сполук підтверджено даними ІЧ, УФ/Вид, ЯМР-спектроскопії, хромато-мас-спектрометрії та рентгеноструктурним дослідженням. Розроблено комбінаторну бібліотеку похідних 3,5-ДАТ. Із використанням програми PASS здійснено віртуальний скринінг синтезованої комбінаторної бібліотеки заміщених 3,5-ДАТ і сплановано цілеспрямований пошук серед синтезованих сполук речовин з анальгетичною, протимікробною, гіполіпідемічною та протизапальною дією. Вперше одержано дані про анальгетичну, протимікробну, гіполіпідемічну та протизапальну активність похідних 3,5-ДАТ.

  Скачати повний текст

Досліджено загальні закономірності поведінки полімерних матеріалів на основі 3-заміщених тіофенів у процесі їх редокс-перетворень. Встановлено умови електросинтезу плівок полі-3-фенілтіофена (П3ФТ), які можна n-допувати катіонами лужних металів. Обгрунтовано вплив катіона фонового електроліта електросинтезу П3ФТ і домішок краун-ефірів на характеристики процесу електрохімічного оборотного n-допування одержаних плівок. Показано взаємозв'язок між фізико-хімічними характеристиками органічного розчинника, природою катіона фонового електроліта та закономірностями редокс-перетворень полі-3-метилтіофена (П3МТ) і П3ФТ. Встановлено, що сумісна електрохімічна полімеризація 3-фенілтіофена та піролу призводить до утворення плівок їх сополімерів, спектральні та електрохімічні властивості яких визначаються умовами синтезу. Одержано нові композити П3МТ і П3ФТ з різними вуглецевими матеріалами (ВМ). Показано, що властивості одержаних композитів залежать від ступеня упорядкованості ВМ.

  Скачати повний текст

Розроблено нові напрямки хімічної трансформації формілпорфіринів, які прозводять до низки невідомих раніше порфіринових структур, запропоновано покращені методи синтезу деяких формілпорфіринів, їх вінілогів і гомологів, знайдено зручні синтетичні підходи до димерних і пентамерних порфіринів. На прикладі синтезу піразолілпорфіринів показано перспективність халконпорфіринів у реакціях гетероциклізації. Систематично досліджено радикальну кополімеризацію вінілпорфіринів з різноманітними мономерами, а також електрохімічні та електрокаталітичні властивості низки металокомплексів оксопорфіринів. Вперше показано, що використання імінієвих солей формілпорфіринів, які виготовлялися in situ, дозволяє у м'яких умовах, без використання сильних лугів та з високими виходами проводити конденсацію з кетонами, що містять alpha-метиленові групи. Знайдено, що зі збільшенням концентрації порфіринів або їх металокомплексів у системі, що полімеризується, зменшуються швидкості полімеризації, молекулярні маси полімерів та зростає ступінь полідисперсності продуктів, що пов'язано з вторинними процесами обмеження ланцюгів на pi-системах лігандів і атомах металу хелатів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено хімічні властивості 5-поліфторалкілзаміщених 1,2-дитіол-3-тіонів у реакціях з деякими електрофільними та нуклеофільними реагентами. Визначено вплив поліфтороалкільного замісника у 5-му положенні циклу на їх перебіг. Показано, що за м'яких умов фторовмісні дитіолтіони легко реагують з хлором або хлористим сульфурилом з утворенням 3-хлоротіо-1,2-дитіолієвих солей. Гідроліз останніх дає 1,2-дитіол-3-они, які можна одержати хлоруванням дитіолтіону у середовищі оцтової кислоти або у реакції з ацетатом ртуті. Вичерпне хлорування 4-фторо-5-тетрафтороетил-1,2-дитіол-3-тіону з хлористим сульфурилом призводить до утворення поліхлорованого фторовмісного 1,2-дитіолану. Установлено, що заміщенню на аміногрупу в утвореному продукті підлягає тільки атом хлору у 5-му положенні навіть за використання надлишку аміну та підвищеної температури. Виявлено вплив довжини поліфтороалкільного замісника у 5-му положенні циклу на напрямок перебігу реакції дитіолтіонів з вторинними амінами за умов нагрівання.

  Скачати повний текст

Проведено систематичне дослідження взаємодії барвників трифенілметанового ряду та азобарвників з полівінілпіролідоном (ПВПД). Методами ультрафіолетової, видимої та інфрачервоної спектроскопії, термічного аналізу встановлено утворення адуктів барвник - ПВПД. Досліджено вплив концентрації полімеру та його молекулярної маси на протолітичні, а також комплексоутворювальної властивості барвників.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємодію похідних 6-алкіл-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону з похідними малеїніміду. Досліджено взаємодію похідних імідазо[2,1-a]ізоіндолів з малеїнімідами за співвідношення 1:2. Доведено, що реакція відбувається з утворенням перегрупованих адуктів 1:2. Запропоновано метод синтезу раніше невідомих мезо-заміщених монометин-ціанінів ряду триазоло[2,1-a]ізоіндолу та імідазо[2,1-a]ізоіндолу.

  Скачати повний текст