Розглянуто питання адаптації печінки та системи ворітної вени (ВВ) до хлороформної та поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Виявлено залежність активної каталази сироватки крові та гомогенату печінки, рівня загальної води й експозиційної динаміки сорбції в печінці, а також особливостей портальної гемодинаміки від ступеня ураження печінки, обумовленого хлороформною або поєднаною алкоголь-хлороформною інтоксикацією. Встановлено, що значні зміни морфофункціональних показників у печінці та портальному кровотоку відбуваються у випадку моделювання хлороформної інтоксикації, тоді як алкоголь знижує гепатотоксичну дію хлороформу. Показано, що для моніторингу портальної гемодинаміки печінки експериментальних тварин можна застосовувати ультразвукову доплерографію з визначенням лінійної та об'ємної швидкостей кровотоку, систоло-діастолічного коефіцієнта, відношення об'ємної швидкості кровотоку у ВВ до 100 г маси тварин, індекс портального кровотоку з виділенням фаз розвитку патологічного процесу (гіпо- та гіпердинамічна, помилкової стабілізації або субкомпенсації та фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

  Скачати повний текст

На підставі клінічного обстеження та узагальнення безпосередніх результатів дослідження, девіацій біохімічних показників та параметрів центральної гемодинаміки, дихальної системи у разі застосування методики альбумінового перитонеального діалізу та інших еферентних методів у процесі лікування хворих з печінковою недостатністю здійснено спробу систематизувати основі зміни, що відбуваються у метаболізмі, серцево-судинній та дихальній системах з метою вивчення ефективності лікувальних засобів і своєчасного виявлення та запобігання ускладненням. Для лікування хронічної печінкової недостатності розроблено програмну методику замісної терапії, що включає альбуміновий перитонеальний діаліз, ультрафільтрацію, сорбцію асциту з наступною внутрішньовенною реінфузією у комбінації з гіпербаричниою оксигенацією. Для лікуваня фульмінантної печінкової недостатності запропоновано варіанти замісної терапії альбуміновим перитонеальним діалізом з можливим комбінуванням з іншими еферентними методами гемокорекції (гемодіаліз з ультрафільтрацією, застосування дискретного плазмаферезу). Визначено ефективність використання методу альбумінового перитонеального діалізу у лікуванні хворих з хронічною та фульмінантною печінковою недостатністю.

  Скачати повний текст

Установлено, що опікове ураження шкіри зумовлює пригнічення активності ксенобіотик-метастабілізувальних ферментів у печінці щурів, максимум якого виявлено на першому тижні, подальшу нормалізацію установлено протягом місяця. Найбільшою мірою гальмуються активності цитохромів P4502E1, 2C і 3A, а також ферментів кон'югації, меншою - цитохромів P4501 A2, 2D і арілестерази. На рівні організму це має прояв у сповільненні елімінації модельних препаратів "Амідопірин" і "Ацетанілід", лікарських засобів "Диклофенак натрію" та "Напроксен", зростанні їх анальгетичної дії. Ці зміни корелюють з підвищенням рівня малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, карбонільних груп білків, нітратів і нітритів, фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> й інтерлейкіну-6, активності ксантиноксидази й оксидази D-амінокислот і падінням активності супероксидисмутази та каталази і асоціюється з ультраструктурними та біохімічними змінами у печінці (деструкцією мембран ендоплазматичного ретикулуму та мітохондрій, посилення солюбілізації компонентів мікросомальних мембран). Триметазидин переважає мексидол за мембранопротекторною дією та за здатністю захищати систему біотрансформації ксенобіотиків від опікового ураження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Вивчено фармакологічні властивості субстанції густого естракту з листя винограду культурного. Установлено, що за дози 100 мг/кг досліджений екстракт виявляє широкий спектр фармакологічної активності. Доведено, що густий екстракт з листя даної рослини чинить виразну антиоксидантну, мембраностабілізувальну та м'яку протизапальну дію. Гепатозахисні властивості густого екстракту з листя Винограду культурного вивчено за модельних патологій печінки з гострим, субхронічним і хронічним характером перебігу. Установлено, що густий екстракт з даного листя за дози 100 мг/кг має виразні гепатозахисні властивості, гальмує процеси перекисного окиснення ліпідів, зменшує виразність цитодеструктивних процесів, поліпшує функціональну активність гепатоцитів. З'ясовано, що досліджений екстракт є нешкідливою сполукою і не чинить ульцерогенної дії, суттєво не впливає на рухову активність шлунково-кишкового тракту та секрецію шлункового соку.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення субстанції та таблеток піфламіну, одержаних з трави гороху посівного. Встановлено, що піфламін у дозі 150 мг/кг має широкий спектр фармакологічної активності: антиоксиданту, мембрано- та судиностабілізувальну, протизапальну, за якими він перевищує препарат порівняння - рослинний гепатопротектор "Силібор". На моделях токсичних гепатитів з гострим, субхронічним і хронічним перебігом за допомогою біохімічних і гістологічних досліджень доведено терапевтичну ефективність піфламіну у дозі 150 мг/кг. Виявлено переваги піфламіну перед силібором за показниками інгібування вільнорадикальних процесів, активності антиоксидантної системи, нормалізації синтетичних і репаративних процесів у печінці. Досліджено, що гепатозахисна дія піфламіну забезпечується комплексом біологічно активних речовин трави гороху посівного, реалізується через антиоксидантний механізм, стабілізацію клітинних мембран, послаблення проявів цитолізу гепатоцитів і виявляється у відновленні функціонального стану печінки та нормалізації процесів обміну. Встановлено, що піфламін є "відносно нешкідливим", не чинить ульцерогенної дії, посилює перистальтику кишечнику, не впливає на секрецію та кислотність шлункового соку. Піфламін рекомендовано як гепатопротекторний засіб для патогенетичного лікування уражень печінки токсичної етіології.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов токсичного ураження печінки молодих щурів тетрахлорметаном мають місце пригнічення активності мікросомного окиснення та активація вільнорадикальних процесів, які виражені значно більше, ніж у дорослих і старих. Показано, що це обумовлено токсифікацією тетрахлорметаном за участю мікросомної монооксигеназної системи, активність якої в молодих щурів значно вища. Визначено, що за даного ураження в молодих тварин переважає утворення високоактивних радикалів, які ініціюють процеси ліпопероксидації мембранних фосфоліпідів, а у старих - низькоактивних трихлорметильних радикалів, які здатні безпосередньо взаємодіяти з макромолекулами біополімерів. З'ясовано, що метаболічна біотрансформація в ендоплазматичному ретикулумі гепатоцитів не відіграє визначальної ролі в активації вільнорадикальних процесів за умови інтоксикації солянокислим гідразином. Доведено, що токсичне ураження солянокислим гідразином спричиняє найбільш виражені порушення мікросомального, вільнорадикального та енергозабезпечувального окиснення у гепатоцитах старих тварин. Уперше всебічно досліджено механізми антиоксидного ефекту карнітину хлориду та показано його гепатопротекторні властивості за умов токсичного ураження печінки. Експериментально доведено високу ефективність холінфосфатидних ліпосом з інкорпорованими в них карнітину хлоридом, бурштиновою кислотою та цитохромом C за токсичного ураження печінки. Установлено, що в старих тварин з токсичними ураженнями печінки ефективним є поєднання ентеросорбції з засобами антиоксидантної та метаболічної дії.

  Скачати повний текст

Наведено порівняльний аналіз інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем у співвідношенні з морфофункціональними властивостями еритроцитів та станом внутрішньопечінкової гемодинаміки у разі токсичного ураження печінки. Вивчено патогенетичні особливості токсичних уражень печінки у 107 хворих відповідно до інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, стану захисних протирадикальних систем, морфофункціональних властивостей еритроцитів, загального фібринолітичного та протеолітичного потенціалу плазми, мікроциркуляторних розладів у печінковому кровоносному руслі. Доведено, що включення препарату для системної поліензимної терапії "Вобензим 194" у лікувальний комплекс хворих на токсичні ураження печінки сприяє покращанню перебігу захворювання, нормалізації структурно-функціональних властивостей еритроцитів, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутатіонову ланку протиоксидантного захисту.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми ураження гепатобіліарної системи у хворих на цукровий діабет (ЦД) на підставі визначення основних клініко-діагностичних критеріїв, що відображають вплив жирової дистрофії печінки (ЖДП) на перебіг ЦД. Досліджено особливості компенсації вуглеводного обміну у хворих на ЦД, ЖДП та у разі їх поєднання. Виявлено зміни стану вуглеводного, білкового, ферментного, пігментного, ліпідного обмінів, холеретичної функції печінки, балансу гомоцистеїну у сироватці крові, порушень у системі перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ), ехоскопічних і морфологічних показників і розроблено схеми коригувальної терапії. Обстежено 137 хворих на ЦД, ЖДП та у разі їх поєднання. Встановлено, що наявність ЖДП за ЦД супроводжується порушенням вуглеводного, білкового, ферментного, пігментного обмінів, холеретичної функції печінки, гіперліпідемією та гіпергомоцистеїнемією з наявністю атерогенних типів гіперліпідемій, хронічною гіпергомоцистеїнемією, що викликає порушення метаболізму з розвитком ендотеліальної дисфункції. Встановлено, що підвищення рівня гомоцистеїну в сироватці крові спричиняє коригувальний вплив на стан білкового, вуглеводного, ферментного та ліпідного обмінів, холеретичної функції печінки, системи ПОЛ та АОЗ. З'ясовано, що гіпоглікемія супроводжується стимуляцією процесів ПОЛ і зниженням ємності системи АОЗ. Доведено, що застосування комбінованої терапії з використанням тіотриазоліну, урсохолу та еспаліпону обумовлює нейро-, ангіо- та гепатопротективний ефекти, сприяє нормалізації показників вуглеводного, білкового, ферментного, пігментного та ліпідного обмінів, перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту, балансу жовчних кислот і гомоцистеїну в сироватці крові, що покращує перебіг ЖДП у хворих на ЦД.

  Скачати повний текст

Встановлено, що інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів та окислювальної модифікації білків, вміст відновленого глютатіону та активності ферментів глютатіонової системи у печінці щурів значною мірою визначаються функціональним станом епіфізу, змодельованим режимом освітлення за співвідношенням періодів світла та темряви. Виявлено у тварин з токсичним гепатитом ресинхронізацію ритмів показників глютатіонової системи, що виявлялося в часовому зміщенні максимального та мінімального значень показників і зменшенні амплітуди їх ритмів. З'ясовано, що за п'ятиденного внутрішньошлункового введення мелатоніну відбувається покращання функціонування глютатіонової системи печінки, що підсилюється за одночасного введення настоянки ехінацеї пурпурової та супроводжується підвищенням вмісту відновленого глютатіону, зменшенням рівня малонового диальдегіду й альдегід- і кетондинітрофенілгідразонів у гомогенаті печінки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Під час дослідження морфологічних, біохімічних і коагуляційних показників крові встановлено, що локальна еріодеструкція нормальної печінки спричиняє помірні зрушення її функціональної активності, які мають тимчасовий характер. Доведено, що локальний кріовплив на циротично змінену печінку не обтяжує метаболічні та структурно-функціональні порушення, пов'язані з перебігом експериментального цирозу.

  Скачати повний текст

За результатами експериментів in vitro встановлено, що за умов вживання настоянки перстачу прямостоячого відбувається пригнічення швидкості процесів вільнорадикального окиснення ліпідів печінки щурів. Визначено, що антиоксидантний ефект настоянки in vitro найбільш повною мірою проявляється за умов її внутрішньошлункового введення у дозі 1,0 мл/кг маси тіла впродовж 3-х діб. В експериментах на білих щурах-самях за умов норми досліджено вплив даної настоянки на метаболічні процеси у печініці, показники обміну білків, ліпідів і вуглеводів у плазмі крові, залежно від дози та тривалості її застосування. З'ясовано, що введення настоянки впродовж 7-ми та 14-ти днів у дозі 1,0 мл/кг виявляє антиоксидантну дію, не спричинює порушення функціонального стану печінки. Показано, що її тривале застосування (21 день) обумовлює зрушення окремих обмінних процесів, але не виявлеє цитотоксичну дію. Уперше експериментально доведено можливість корекції порушень оксидантно-антиоксидантної рівноваги та функціонального стану печінки шляхом застосування настоянки перстасу прямостоячого на моделі токсичного гепатиту, викликаного чотирихлористим вуглецем. Відзначено, що у разі використання настоянки у дозі 1,0 мл/кг впродовж 7-ми днів пригнічуються процеси вільнорадикального окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків, нормалізується активність глутатіонової ланки антиоксидантного захиту печінки та крові щурів, а впродовж 14-ти діб - відбувається нормалізація інтенсивності вільнорадикальних процесів і показників функціонального стану печінки щурів, що дозволяє розглядати цю настоянку як потенційний гепатопротектор.

  Скачати повний текст

Встановлено, що введення кріоконсервованих клітин ембріональної печінки тваринам з печінковою недостатністю призводить до активації відновлювальних процесів у печінці. Досліджено, що у тварин з частковою гепатектомією спостерігається посилення синтезу ДНК і прискорення відновлення маси органа. Доведено, що у тварин з експериментальним цирозом активація репаративного процесу в ураженому органі супроводжується покращанням біоенергетичних параметрів і нормалізацією біохімічних показників крові. Виявлено, що трансплантація кріоконсервованих клітин ембріональної печінки призводить до зниження інтенсивності перекисного окиснення ліпідів у крові щурів на всіх моделях печінкової недостатності. На підставі моделі часкової гепатектомії показано, що даний ефект обумовлений зміною активностей неферментативної та ферментативної компонент антиоксидантних систем у печінці та крові щурів.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-біохімічних, генодіагностичних та імунологічних досліджень 155-ти хворих на гострий і хронічний гепатит B (ГB). У цих хворих установлено генетичну гетерогенність вірусу: виявлено два генотипи - D і A та два геноваріанти (I II) генотипу D вірусу ГB. У хворих на гострий гепатит B (ГГB) домінантним є генотип D, якого виявлено у 71,1 % випадків, а у пацієнтів з хронічним гепатитом B (ХГB) - генотипи A і D, наявні відповідно у 41,8 % та 39,2 % випадків. У хворих на ГГB та на ХГB установлено домінування I геноваріанта генотипу D. Зіставлено клінічні прояви гострого та хронічного ГB залежно від генетичної гетерогенності HBV. Активація прозапальних і протизапальних цитокінів у хворих на ГГB і ХГB взаємопов'язана з генотипом вірусу. Грунтуючись на визначенні типу імунологічного реагування у хворих на HBV-інфекцію з різними генотипами, можна передбачити клінічний перебіг хвороби, прогнозувати можливу хронізацію процесу, визначати подальшу тактику ведення таких хворих. Наявність нормореактивного та гіперреактивного типів імунного реагування у хворих на ГГB доводить про врівноважений перебіг хвороби за відсутності затримки одужання та хронізації, а гіпореактивного і дисоціативного дають підстави передбачати можливий затяжний перебіг і хронізацію процесу у разі ГГB. Дисоціативний і гіпореактивний типи імунного реагування у хворих на ХГB доводять про наявність хвилеподібного перебігу хвороби з частими періодами біохімічного загострення, які притамані хворим, інфікованим генотипом A.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне визначення еритроцитарних антигенів крові системи АВО, Rh, P, MN та фенотипів гаптоглобіну у хворих на хронічний гепатит C. У пацієнтів з хронічним гепатитом C досліджено розподіл генетичних маркерів крові, що асоціюються з певним генотипом вірусу та вірусним навантаженням. Вперше для хронічного гепатиту C визначено особливості розподілу генетичних маркерів крові у групах пацієнтів з різною біохімічною, морфологічною активністю захворювання. Досліджено розподіл антигенів крові у хворих з різним за METAVIR ступенем фіброзу. Вперше проведено інтегральну оцінку достовірності модифікації ризику формування хронічного гепатиту C усіма досліжуваними факторами, наведено оцінку значимості окремих фенотипів антигенних систем крові та унікальності їх впливу на ступінь активності гепатиту. Досліджено взаємозв'язок тривалості захворювання з активністю гепатиту та фібротичними змінами тканини печінки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено імуномодулювальну дію гепатопротектора "Гептрала" та біологічно активної речовини з встановленими гепатозахисними властивостями МІГУ-1 на фоні експериментального токсичного гепатиту. Розглянуто динаміку змін показників імунного статусу за умов експериментального токсичного гепатиту в імунізованих та неімунізованих тварин. Показано імуноксичну дію чотирихлористого вуглецю, який призводить до суттєвого пригнічення (у 3 рази) імунної відповіді і хвилеподібних змін показників імунного статусу протягом 21-ї доби спостережень. Зроблено імунофармакологічну оцінку впливу гептралу і МІГУ-1 на показники імунної відповіді за курсового введення інтактним та імунізованим тваринам. Відзначено, що імунотропний ефект виявлявся у разі введення гепатопротекторів у значних дозах. Показано імуномодулювальну дію даних препаратів у порівнянні з есенціале за експериментального токсичного гепатиту, що виявилось у швидкій стабілізації та нормалізації (на 7 - 10 добу) показників імунної відповіді. Уперше встановлено кореляційний зв'язок між динамікою лазерних кореляційних спектрів і зміною інтегральних показників імунологічної резистентності за умов експериментального токсичного гепатиту.

  Скачати повний текст

Зазначено, що гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ) виявляється в 29 та 77 % хворих на хронічні гепатити (ХГ) та цирози печінки (ЦП) і є незалежним чинником формування фіброзу та декомпенсації цирозу. Профіброгенна дія ГГЦ реалізується через активацію оксидативного стресу, гальмування процесів метилування, зниження продукції вазодилататорів гідроген сульфіду, аденозину та розвиток стеатозу. Мікронутрієнтною детермінантою ГГЦ є забезпеченість фолатом. Застосування фолієвої кислоти в комплексі лікування хворих на ХГ дозволяє уповільнити фіброгенез. Декомпенсація ЦП асоціюється з гіперпродкуцією гідроген сульфіду, оксиду азоту, моноксиду карбону, аденозину внаслідок надмірної проникності кишечника та ендотоксинемії. ГГЦ є предиктором розвитку ниркової дисфункції при ЦП.

  Скачати повний текст