Вперше доведено ефективність використання кріоконсервованої алогенної плаценти (КАП) у разі корекції гіпотиреоїдного стану. Встановлено, що використання фрагментів кріоконсервованої ксеногенної фетальної щитовидної залози (ККФЩЗ), на відміну від введення фрагментів КАП, стимулює проліферативну активність гепатоцитів, яка підсилюється за комбінованого введення біоматеріалу. Виявлено, що введення фрагментів ККФЩЗ, у порівнянні з введенням фрагментів КАП та їх комбінованим введенням, викликає більшу антигенну стимуляцію тимуса в ранні терміни дослідження, а у відділенні - уповільнює вікову інволюцію органа. Показано, що комбіноване введення фрагментів КАП і ККФЩЗ сприяє подовженню збереження ксеногенного ко-трансплантата в організмі реципієнта.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ) з післяопераційним гіпотиреозом (ПГ) шляхом використання локального дистанційного кріовпливу (ЛДК). Установлено, застосування морфометрії біопсійного матеріалу дозволяє виявити специфічні гістометричні аспекти щодо співвідношень клітинних і тканинних компонентів щитовидної залози, що сприяє диференціюванню стадії розвитку патологічного процесу у даній залозі та виділити переважно лімфоплазмоцитарний і переважно фіброзний варіанти АІТ. Як критерії, що лімітують застосування ЛДК у хворих на АІТ з ПГ, є відносні об'єми стромально-судинного, фолікулярного й інтерфолікулярного компонентів щитовидної залози. Установлено, що лікувальний ефект ЛДК за даними клінічного, гормонального, імунологічного та ультразвукового досліджень виявляється у хворих на АІТ з ПГ у стані субкомпенсації через три місяці і зберігається до 12-ти місяців після його застосування, у хворих на АІТ з ПГ у стані декомпенсації - через шість місяців і зберігаються до 9-ти місяців, після цих строків має тенденцію до згасання, що не впливає на функціональну активність тиреоїдного залишку та клінічний стан хворих.

  Скачати повний текст

Уперше визначено особливості імунологічного стану хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ) за наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця (ІХС) у порівнянні з хворими на АІТ за наявності гіпотиреозу без ІХС, а також у порівнянні з хворими на ІХС без патології щитовидної залози (ЩЗ). Установлено характер змін ліпідного обміну та внутрішньосерцевої гемодинаміки хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу у разі приєднання ІХС. Уперше доведено взаємовплив АІТ за наявності гіпотиреозу та ІХС, характер якого визначається погіршенням показників імунологічного стану, та параметрів ліпідного обміну у хворих з супутньою патологією. Визначено особливості позитивного впливу низькоінтенсивного лазерного випромінювання на результати комплексного лікування супутньої патології ІХС і АІТ зі зниженою після операції функцією ЩЗ.

  Скачати повний текст

Уперше вивчено функціональну активність аденогіпофізу, тиреоїдної та яєчникової системи у жінок клімактеричного періоду на тлі гіпотиреозу й можливий взаємозв'язок між гормональними показниками та проявами клімактеричного синдрому. Доведено наявність у цих жінок підвищеного рівня урогенітальних розладів: диспареуній, дизурій та рецидивуючих піхвових інфекцій, а також порушення мікробіоценозу у перші 5 років постменопаузи у напрямку розвитку важких форм дизбіозу та високого ризику виникнення запальних процесів нижніх відділів урогенітальної системи. Проведено оцінку основного маркеру кісткової резорбції - дезоксіпіридиноліну. Уперше обгрунтовано необхідність використання низьких доз L-тироксину (25 - 50 мг/добу) у комплексному лікуванні хворих з клімактеричними порушеннями та гіпотиреозом на фоні естроген-гестагенної терапії препаратами кальцію, вітамінами, що сприяє нормалізації гормональних показників, піхвової системи та процесів кісткового метаболізму.

  Скачати повний текст