Досліджено ефективність методів ранньої лабораторної діагностики цитомегаловірусу (ЦМВ) інфекції. Обгрунтовано застосування моноклональних антитіл. Вивчено цитотоксичну й анти-ЦМВ активність 6-azaC й амізону стосовно їх здатності безпосередньо пригнічувати репродукцію ЦМВ. Виявлено здатність оригінальних моноклональних антитіл стосовно раннього білку pp65 ЦМВ, що використовуються у методі прямої детекції антигену, виявляти антиген-позитивні комплекси безпосередньо у лейкоцитах людини in situ. Проведено оцінювання ефективності ранніх лабораторних методів діагностики ЦМВ-інфекції з клінічними симптомами. Показано, що порівняльна характеристика діагностичних методів дозволяє віддиференціювати гостру та персистентну форми ЦМВ-інфекції у новонароджених і дітей раннього віку. Визначено параметри цитотоксичності, а саме: для 6-azaC CD50 становить 2 400 мкг/мл, для амізону CD становить 100 мкг/кг. 6-azaC і амізон мають чітку анти-ЦМВ-дію. Показано, що за профілактичного та терапевтичного використання IS для 6-azaC становить 48, для амізону за умов профілактичного застосування IS - 100. Антивірусна дія вивчених засобів зумовлена інгібіцією трансляції пізніх білків. Це дозволяє визначити дані сполуки як перспективні протицитомегаловірусні засоби, що вимагає подальшого вивчення їх дії.

  Скачати повний текст

Доведено важливість значення генів DRB1-локус II класу головного комплексу гістосумісності людини у лізосомальних цистеїнових катепсинів B і L у патогенезі інфекції вірусу Епштейна - Барр (ВЕБ). Уточнено механізми індукції аутоімунітету внаслідок інфекції ВЕБ на підставі гістохімічної характеристики антигенів-мішеней та циркулюючих аутоантитіл. Запропоновано визначати рівень beta 2-мікроглобуліну та C-реактивного білка у сироватці крові у разі обстеження щодо наявності інфекції ВЕБ з метою оцінювання активності імунопатологічного процесу та діагностування мікробно-деструктивних ускладнень. Наведено результати п'ятирічного епідеміологічного спостереження захворюваності на інфекційний мононуклеоз (ІМ) у Дніпропетровську. Вивчено клінічні особливості інфекції ВЕБ серед пацієнтів з різним імунним статусом, а саме: імунокомпетентних осіб, дітей раннього віку з "невизначеним" ВІЛ-статусом, хворих на розсіяний склероз. Визначено клінічну ефективність застосування комбінації циклоферону зі гропринозином під час лікування ІМ, яка не зумовлює стимулювання специфічного гуморального імунітету або пригнічення віремії. Установлено, що використання преднізолону підвищує ризик рецидиву ІМ за рахунок пролонгації віремії. Розроблено протокол диспансерного спостереження, який регламентує організацію, терміни та перелік лабораторних обстежень пацієнтів, що хворіли на інфекцію ВЕБ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження 60-ти жінок віком від 19-ти до 45-ти років, що хворіють на тяжку мігрень без аури. На підставі одержаних даних вперше виділено й описано імунозалежну форму вторинної мігрені, розроблено критерії її діагностики та принципи лікування. Обгрунтовано гіпотезу щодо розвитку тригемінальної гіперактивності у хворих даної групи під впливом вогнищ хронічної інфекції на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів в результаті залучення у патологічний процес закінчень трійчастинх нервів, які їх іннервують. Розроблено й апробовано нову схему імунотропної терапії хворих цієї групи з застосуванням специфічних протигерпетичних імуноглобулінів Гропринозин і Поліоксидоній. Доведено, що застосування нової методики лікування сприяє зменшенню інтенсивності головного болю під час нападу, зниженню частоти пароксизмів в 2,8 раза та їх тривалості в 2,1 раза (термін спостереження - 6 місяців).

  Скачати повний текст

Проведено клініко-імунологічні дослідження, які виявили у хворих на рецидивну інфекцію вірусів простого герпесу першого та другого типів (ВПГ 1/2), клінічні та лабораторні критерії формування імунодефіцитних порушень. Комплексно оцінено різні ланки природжених та набутих імунних порушень у хворих із різним характером перебігу, ВПГ 1/2 з оцінкою статевих і вікових особливостей у цих групах обстежених. Уперше проаналізовано імунологічні особливості хворих на атипову форму ВПГ 1/2 типів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності лікування рецидивного простого герпесу слизової оболонки порожнини рота та губ шляхом диференційного клініко-імунологічного оцінювання ступеня тяжкості стану хворих. Розроблено алгоритм діагностики, лікування та диспансерного спостереження, використання якого забезпечує підвищення ефективності лікування, покращання працездатності та зменшення кількості ускладнень у хворих на рецидивний простий герпес слизової рота та губ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано необхідність проведення діагностичних досліджень щодо реактивації цитомегаловірсної інфекції у хворих на алергічні дерматози шляхом визначення специфічних імуноглоблінів і ДНК цитомегаловірусу. Вивчено стан імунної системи й особливості реалізацї алергічної реакції у хворих на алергодерматози залежно від тяжкості та тривалості захворювання, наявності цитомегаловірусної інфекції та використання глюкокортикоїдної терапії. Встановлено, що інтенсивність ендогенної інтоксикації, процесів деструкції колагенових волокон, утворення кріоглобулінів залежать від активності супутнього вірусного процесу та клінічного перебігу алергодерматозу. Виявлено, що використання ацикловіру та гропринозину в комплексі з протиалергічними засобами сприяє стійкій ремісії у 62 - 63 % хворих на алергодерматози із цитомегаловірусною інфекцією, а також нормалізації показників імунної системи, зменшенню ендогенної інтоксикації, кріоглобулінемії, кількості оксипроліну та маркерів реактивації цитомегаловірусної інфекції.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено частоту поєднаних форм гострого гепетиту В (ГГВ) і простого герпесу (ПГ). На основі проведеної оцінки соматичного статусу й імунних зрушень у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів протягом року з'ясовано обтяжливий преморбідний фон, на якому розвинуто ГГВ. Наведено основні клінічні симптоми й охарактеризовано віддалені наслідки ГГВ у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів ПГ протягом року, за наявністю яких доцільним є індивідуальний підхід під час диспансерного нагляду.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення характеру імунологічних порушень у хворих з різною частотою HSV-інфекції (вірус простого герпесу) вперше визначено особливості продукції манонуклеарами периферичної крові IL-12, IL-15, IL-18, а також експресії гранзиму B натуральними кілерами. Вперше вивчено in vitro вплив препарату кагоцел на продукцію мононуклеарними клітинами цитокінів (IL-12, IL-15, IL-18) та експерсію ганзиму B натуральними кілерами у хворих з різною частотою HSV-інфекції для обгрунтування доцільності його призначення у комплексній терапії даної категорії пацієнтів. Одержано нові дані у процесі вивчення зв'язку антигенів гістосумісності (HLA) зі схильністю до HSV-інфекції, зокрема, виявлено антигени-провокаторів розвитку тяжкого ступеня перебігу рецидивного простого герпесу - HLA-A24, HLA-B7, HLA-B22 та HLA-DR2. Вивчено вплив комбінованої терапії з використанням препаратів ацикловір і кагоцел на продукцію мононуклеарами цитокінів (IL-12, IL-15, IL-18) та експресію гранзиму B натуральними кілерами у хворих на HVS-інфекцію.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного та клініко-лабораторного обстеження досліджено особливості клінічного перебігу, імунного статусу, зокрема нейроспецифічних порушень, а також оптимізовано підходи до лікувальної тактики у хворих на розсіяний склероз (РС) з герпесвірусною персистенцією. Установлено, що клінічні особливості та зміни у цитотоксичному імунітеті у хворих на РС залежать від активності герпесвірусної персистенції. Комплекс противірусної терапії у хворих на РС з активною формою герпесвірусної персистенції позитивно впливає на регрес неврологічної симптоматики та стабілізації стану хворих. Використання препаратів антигомотоксичного ряду як підтримувальної терапії у хворих на РС без ознак активності зазначеної інфекції, а також після противірусної терапії активного вірусного процесу, призводить до зменшення неврологічного дефіциту, нормалізації імунологічних показників, а також показників серологічних і полімеразної ланцюгової реакції досліджень.

  Скачати повний текст

За результатами вивчення структури причин невиношування вагітності (НВ) установлено, що головною причиною НВ в Одеському регіоні є вірусно-бактеріальні інфекції (58,4 %), а саме: хронічна персистуюча інфекція (60,9 %) за різних клінічних варіантів. Доведено, що у пацієнток з НВ на тлі герпесвірусної інфекції (ГПІ) спостерігається інфікування плацентарного комплексу хронічним ендометритом - 15,8 %, поширеним, вогнищевим гнійним децидуітом - 37,5 %, лімфоідно-лейкоцитарною інфільтрацією децидуальної тканини - 20 %. У жінок з НВ виявлено декілька серологічних варіантів ГВІ: монокомпонентну вірусну інфекцію (65,8 %), змішану герпесвірусну інфекцію (12,5 %), змішану вірусно-бактеріальну інфекцію (21,7 %). У вагітних з НВ на тлі ГВІ відзначено зміни імунного статусу за типом вторинного імунодефіциту. пологів - на 29,5 % і сумарних перинатальних втрат на 35 %.

  Скачати повний текст

Досліджено дію молекулярного комплексу дріжджова РНК - тилорон (молекулярний комплекс (МК)) на перебіг інфекції, зумовленої вірусом простого герпесу I типу (ВПГ-I) за умов in vitro та in vivo. За умов in vitro на культурі клітин Vero виявлено протигерпетичну дію МК, не пов'язану з активацією системи інтерферонів (ІФН), за якої хіміотерапевтичний індекс МК на культурі клітин Vero, інфікованій ВПГ-I, становив 324, що дозволяє розглядати цей комплекс як перспективний протигерпетичний препарат. За результатами досліджень МК за умов in vivo у разі експериментального менінгоенцефаліту виявлено суттєвий противірусний ефект даної сполуки. Установлено, що за умов застосування МК знижувався рівень летальності інфікованих тварин на 80 % у порівнянні з контролем. Величина кратності захисту МК у разі експериментального герпесвірсного менінгоенцефаліту становила 5, а індекс ефективності досяг величини 80. Виявлено здатність МК впливати на показники цитокінового статусу тварин, інфікованих ВПГ-I. З'ясовано, що використання МК призводить до підвищення рівнів різних типів інтерферонів: сироваткового ІФН до 3 200 од. акт./мл, спонтанного ІФН - до 320 од. акт./мл, alpha-ІФН - до 640 од. акт./мл. Величини рівнів gamma-ІФН збільшувалися до значень 640 і 320 од. акт./мл у крові та спленоцитах відповідно. За цього рівні фактора некрозу пухлин зменшувались до рівня інтактних тварин (38 і 29 % у крові та спленоцитах відповідно). Показано, що у разі застосування МК за умов експериментального герпетичного менінгоенцефаліту відбувається активація макрофагальної ланки імунітету: зростає кількість фагоцитарних макрофагів (ФІ = 87 %), їх поглинальна здатність (ФЧ = 18), загальна фагоцитарна активність (ФА = 15), а також покращуються бактерицидні функції макрофагів (нітросинього тетразолію (НСТ) - спонтанного - на 64 %, НСТ - стимульованого - на 82 %, функціонального бактерицидного резерву - на 18 %).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст