Проведено огляд існуючих методів підвищення розбірливості мови, які використовуються під час проектування цифрових слухових апаратів (СА). Удосконалено математичну модель завитки внутрішнього вуха з урахуванням особливостей патології нейросенсорної туговухості (НСТ) шляхом побудови комплексної моделі завитки внутрішнього вуха за даними аудіометричних обстежень. Удосконалено алгоритм процедури заглушення шумових перешкод на основі методу спектрального віднімання. Розроблено адаптивний метод підвищення розбірливості мови у слухових апаратах, який компенсує порушення частотної селективності за допомогою цифрової обробки мовних сигналів, що дозволяє покращити сприйняття мовних сигналів хворими на НСТ. Запропоновано й обгрунтовано основні медико-технічні вимоги до проектування цифрових СА. Розроблено програмне забезпечення для процесора Blackfin, за допомогою якого реалізований адаптивний метод підвищення розбірливості мови. Проведено оцінку впливу розробленого методу на сприйняття мови хворими на НСТ, результати аналізу показали ефективність розробленого методу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено оптимальний варіант анастезіологічного забезпечення слухопокращувальних отомікрохірургічних втручань, який можна використовувати за умов стаціонару одного дня. Виявлено недоцільність використання атропіну сульфату перед отомікрохірургічними втручаннями. Математичний аналіз варіабельності ритму серця визнано якісним моніторингом стану пацієнта в периопераційному періоді. Тепінг-тест і оцінка оперативної пам'яті дозволили швидко та легко оцінювати ступінь реадаптації хворих. Виявлено переваги седації пропофолом перед седацією тіопенталом і доцільність використання пропофолу у разі анестезіологічного забезпечення отомікрохірургічних втручань за умов стаціонару одного дня.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено анестезіологічному забезпеченню та інтенсивній терапії у 362 хворих, яким було зроблено 370 реконструктивних операцій на гортані, трахеї та її біфуркації. Найоптимальнішою методикою анестезіологічного забезпечення можна вважати внутрішньовенну анестезію під час операцій. Вентиляція легень є найскладнішою проблемою, однак за допомогою поєднання різних методик, серед яких важливе місце займає шунт-дихання та високочастотна штучна вентиляція, в усіх випадках її було вирішено. Завдяки вивченню показників газообміну в легенях під час операцій було проаналізовано переваги та недоліки кожної методики штучної вентиляції легень. Запропоновано алгоритм дій анестезіолога у хворих з важкою травмою нижніх дихальних шляхів. Багато уваги приділено веденню післяопераційного періоду, головним завданням якого було забезпечення прохідності дихальних шляхів. Визначені головні чинники, завдяки яким було значно покращено результати лікування за останні 10 років, насамперед, зниження летальності з 7,3 до 2,6%. Серед них: зниження випадків тяжкої гіпоксемії, артеріальної гіпотензії під час операції, зниження тривалості операційного втручання, ефективніша профілактика ускладнень з боку анастомозу, тромбоемболії легеневої артерії та гострого респіраторного дистресс-синдрому.

  Скачати повний текст

Вперше проведено порівняльний аналіз вестибулопротекторної дії п'яти похідних 2-меркаптобензімідазолу у разі експериментальної хвороби руху. На підставі дії на вестибулярний ністагм для подальшого вивчення обрано найбільш ефективні препарати - "Бемітил" і "Етоксібемітил". Показано депримимувальний вплив цих двох сполук на тривалість і частоту обертального та післяобертального вестибулярного ністагмів і характеристики оптокінетичного та реверсивного постоптокінетичного ністагмів. Це є доказом наявності у досліджених дозах (100 та 200 мг/кг) у цих речовин вестибулопротекторних властивостей. Бемітил та етоксібемітил у дозі 100 мг/кг запобігали змінам у функціональному стані серцево-судинної системи - збільшенню амплітуди зубця R і зростанню частоти серцевих скорочень, що спостерігалися під час експериментальної хвороби руху. Моделювання хвороби руху призводить до розвитку гіпоксичних порушень тканинного метаболізму в білих щурів, а бемітил та етоксібемітил у дозах 100 та 200 мг/кг внутрішньочеревинно запобігають падінню коефіцієнта відновленості никотинаміддинуклеотиду (НАД) та зниженню спвівідношення глюкоза/лактат внаслідок активації глюкогенезу, що проявляється у збільшенні вмісту глюкози та зниженні вмісту пірувату в крові та припиненні викидання лактату з тканин до крові. Як біметил, так і етоксібемітил нормалізують вміст циклічних нуклеотидів у крові та деяких органах і тканинах тварин за умов експериментальної хвороби руху. Це дозволило зробити висновок, що досліджувані речовини під час закачування опосередкують свою дію через систему циклічних нуклеотидів, переважно цАМФ, спрямовуючи свою дію, головним чином, на надниркові залози, середній мозок і кору великих півкуль. На відміну від препарату порівняння "Скополаміну", "Бемітил" та "Етоксібемітил" запобігають проявам неспецифічних реакцій, властивих загальному адаптаційному синдрому, та реакцій, що приймають участь у формуванні симптомокомплексу закачування. Показано, що за умов експерименту механізм дії бемітилу та етоксібемітилу на внутрішньоклітинному рівні є посилення синтезу РНК, що був пригнічений під час закачування, яке пояснюється подібністю структури вивчених сполук до пуринових основ нуклеїнових кислот. Для профілактики проявів симптомокомплексу закачування рекомендовано використовувати препарат "Бемітил", що проявляє широкий спектр стабілізувальної дії за умов дисфункції вестибулярного апарату.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив порушення вестибулярної функції на підходи до діагностики та лікування нейросенсорної туговухості різного генезу. Розглянуто клінічні варіанти перебігу вестибулярної дисфункції у хворих на зазначену хворобу та проаналізовано слухові функції. У 20 % хворих на гостру нейросенсорну туговухість із соціально-неадекватним слухом виявлено докомпенсований варіант перебігу вестибулярної дисфункції. Для хворих на дану хворобу з компенсованим варіантом перебігу вестибулярної дисфункції прогноз відновлення слуху більш сприятливий. У 48 % пацієнтів із спадковим генезом (синдромом Ушера) хвороби з декомпенсованим варіантом вестибулярної дисфункції відмічено соціально-неадекватний слух. Методом сонографії вивчено стан кровообігу у вертебро-базилярній системі хворих на гостру нейросенсорну туговухість із симптомами вестибулярної дисфункції. Встановлено, що у даних хворих найбільш частою патологією вертебральних артерій є аномалії розвитку, зокрема, гіпоплазія. З'ясовано, що додавання ембріональної нервової тканини до культури внутрішнього вуха щурів зменшує токсичний ефект дії антибіотика на нейросенсорний епітелій.

  Скачати повний текст

За результатами обстежень 6 564-х осіб, з яких 6 412 - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (УЛНА на ЧАЕС) вивчено клініко-електрофізіологічні закономірності формування, прогресування й особливості перебігу вестибулярної дисфункції (ВД) і сенсороневральної приглухуватості (СНП) за довгострокового моніторингу (1986 - 2006 рр.). Доведено виникнення детермінованих електрофізіологічних радіаційних ефектів за доз, більших за 0,20 Гр. Створено математичні моделі ризиків. Визначено спільність механізмів і послідовність розвитку ВД і СНП в УЛНА на ЧАЕС у динаміці післяаварійного періоду. На підставі результатів проведених клініко-епідеміологічних досліджень установлено, що СНП за типом передчасного вікового зниження гостроти слуху (presbyacuzis raecox), склеротичні зміни судин сітківки ока, атеросклероз аорти у молодших вікових категоріях за тривалого іонізуючого опромінення (ІО) в УЛНА на ЧАЕС можна розглядати як симптомокомплекс передчасного старіння організму. Досліджено вплив зниження генерації постійного потенціалу ока на параметри експериментального ністагму та взаємодію між зоровими та вестибулярним порушеннями, а також роль змін мікроциркуляторного русла та магістральних судин голови та шиї в розвитку ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС залежно від величини дози та тривалості дії ІО. Обгрунтовано та розвинуто тактику лікування ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС з використанням алопатичних, антигомотоксичних препаратів і медичних п'явок, а також корекцію ВД шляхом введення вправ лікувальної фізкультури за Г.С. Федоровою та соціально неадекватної СНП з застосуванням багатоканальних цифрових слухових апаратів у бінауральній парі.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексний підхід щодо розгляду функціонального стану периферійного та центрального відділів слухового аналізатора у взаємозв'язку з біоелектричною активністю головного мозку та даними психофізіологічних досліджень за дії екзогенних факторів (шуму та радіації), що сприяло розширенню діагностичних і лікувально-профілактичних можливостей під час вирішення проблеми сенсоневральної приглухуватості. За допомогою сучасних клініко-електрофізіологічних методів дослідження встановлено характерні закономірності та особливості за нормальної та порушеної функцій звукосприйняття шумового та радіаційного генезу. Уточнено уявлення про нейрофізіологічні механізми дії шуму та радіації на орган слуху. На підставі вивчення структурно-функціональної організації головного мозку та формування корково-підкоркових взаємозв'зків за дії шуму та радіації показано значення фонової та локальної його біоелектричної активності (ЕЕГ та СВП) щодо розкриття механізмів розвитку сенсоневральної приглухуватості за дії екзогенних факторів. Виявлено диференціально-діагностичні топічні ознаки порушень слуху на ранніх страдіях розвитку захворювання. Визначено кількісні характеристики найбільш інформативних електроакустичних показників електрофізіологічних досліджень, характерних для хворих з сенсоневральною приглухуватістю шумового та радіаційного генезу.Показано, що індивідуально-типологічний підхід, який базується на нейрофізіологічних засадах з урахуванням властивостей нервової системи відкриває принципово нові напрямки щодо вивчення механізмів розвитку резистентності до шуму та радіації, а також їх практичного використання під час проведення профвідбору та лікувально-профілактичних заходів. На підставі результатів експериментальних патоморфологічних і біохімічних досліджень встановлено значні порушення в системі кровообігу головного мозку та в елементах його нервової тканини під впливом іонізуючого опромінення та шумового навантаження. Розроблено рекомендації щодо практичного використання одержаних результатів для вирішення питань профвідбору робітників шумових професій і трудової експертизи осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією.

  Скачати повний текст

Уперше проведено кореляційний аналіз між часовими характеристиками коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) і показниками РЕГ, які відповідно характеризують стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора та мозковий кровообіг у хворих з початковою і помірно вираженою сенсоневральною приглухуватістю (СНП) радіаційного генезу. Установлено наявність високого кореляційного взаємозв'язку між часовими характеристиками КСВП (латентним періодом Y хвилі та міжпікового інтервалу I - V КСВП), а також часом верхньої та нижньої центральної провідної (міжпікові інтервали I - III і III - V КСВП відповідно) та показниками реоенцефалографії (тривалістю анакротичної та катакротичної фаз), особливо у вертебрально-базилярній системі, у разі початкової та помірно вираженої СНП радіаційного генезу. Уперше визначено взаємозв'язок між станом різних відділів слухового аналізатора та мозкового кровообігу з урахуванням серцевої діяльності у випадку дії радіації. Показано прямий і опосередкований вплив радіації на центральні відділи слухового аналізатора, стовбуромозкові та кіркові) через серцево-судинну систему, що зумовлено декоменсацією її адаптаційних резервів. Обгрунтовано принципи корекції та профілактики слухових порушень, які виникають за дії радіації, з урахуванням стану серцевої діяльності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто використання губчатої аутокістки з кістковим мозком у реконструктивно-пластичній хірургії ЛОР-органів з урахуванням їх біопластичних властивостей, досліджених за експериментальних і клінічних умов. Встановлено, що остеогенез, швидкість перебудови та приживлення губчатого аутотрансплантата залежать від вмісту у ньому кісткового мозку, і найбільш активно дані процеси тривають за 50 % вмісту кісткового мозку, від такого, що знаходиться у суцільному губчатому кістково-мозковому аутотрансплантаті. У 553 хворих на хронічний середній отит, хронічний рецедивний фронтит, атрофічний риніт та озену проведено первинні та вторинні реконструктивно-пластичні операції на післяопераційних порожнинах у скроневій кістці, лобних пазухах, а також у порожнині носа. Віддалені позитивні результати одержано у 98,2 % хворих внаслідок операцій на вусі, 97,8% оперованих на лобних пазухах, 96,7 % у хворих на атрофічний риніт та у 82 % - на озену. Аутотрансплантація губчатої аутокістки, частково позбавленої кісткового мозку, дозволяє успішно вирішувати проблему морфологічної реабілітації післяопераційних порожнин, а також ефективно покращити та відновити порушену патологічним процесом трофіку в тканинах прилеглих структур органа, їх специфічну та неспецифічну резистентність. Доведено, що це найважливіша перевага даного пластичного матеріалу перед всіма іншими, які використовувались для даних цілей до цього часу.

  Скачати повний текст

В роботі представлені результати комплексного вивчення загальноклінічних, фізіологічних, гемодинамічних та імунологічних показників у 287 хворих на хронічний вазомоторний риніт. Контрольну групу склали 25 клінічно здорових осіб. Проведена порівняльна оцінка ефективності 4-х методів лікування: кріоаплікаційного, хірургічного, поєднання кріо- і хірургічного та вживання імунокоректора - левамізолу, після кріохіругічного втручання. Усі хворі обстежились до, через тиждень, 1 і18 місяців. Катамнез простежений до 5 років. Розроблений новий одноетапний комплексний метод лікування хворих на хронічний вазомоторний риніт, що поєднує підслизову вазотомію, підслизову кріодеструкцію тканин нижніх носових раковин і їх латеропозиції при вживанні левамізолу в післяопераційному періоді. Вивчені в динаміці фізіологічні функції носа і його гемодинаміка, а також показники клітинного і гуморалного імунітету, які свідчили про їх нормалізацію та значне поліпшення в катамнезі (3-5 років): в 1-й групі 73,7% хворих на нейровегетативну та 67,3% на алергійну форму вазомоторного риніту; 2-й - відповідно - 84,7% і 84,8% ; в 3-й - 90,6% і 89,4% ; у хворих на алергійну форму реніту, які одержували левамізол після хірургічного втручання, ці показники склали 92,8%. Кріохірургічний метод лікування вазомоторного риніту нормалізує фізіологічні функції носа, стабілізує імунологічні процеси в організмі та значно збільшує термін ремісії при цьому захворюванні, ніж кріоаплікаційний та хірургічний.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування раніше оперованих хворих з приводу хронічного поліпозного етмоїдиту, хронічного гіпертрофічного риніту та викривлення перегородки носа. Проаналізовано найхарактерніші зміни архітектоніки порожнини носа, що виникають після поліпотомії, нижньої конхотомії та підслизової резекції перегородки носа. Під час ендоскопічного огляду порожнини носа вивчено особливості судинного малюнку здорових осіб і раніше оперованих хворих з приводу хронічного поліпозного етмоїдиту, хронічного гіпертрофічного риніту та викривлення перегородки носа. На підставі попередньо виявлених змін архітектоніки носової порожнини доведено необхідність проведення декількох ощадливих відеоендоскопічних операцій одночасно.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанню хірургічної реабілітації хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО). Розроблено методику і показання до застосування вдосконаленого способу відстроченої меатотимпанопластики, яка грунтується на клінічних, електронно-мікроскопічних даних про різновиди перебігу ХГСО. На основі даних про стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і анитоксидантного захисту в організмі хворих на ХГСО запропоновано способи їх корекції. Встановлено, що застосування удосконаленої методики відстроченої меатотимпанопластики надає можливість отримати достатньо високий та стійкий морфологічний і функціональний ефект.

  Скачати повний текст

За допомогою комплексу методів анатомічного дослідження вивчено особливості закладки, розвитку та становлення топографії стінок верхньощелепних пазух в онтогенезі людини. Встановлено динаміку змін форми та розмірів верхньощелепних пазух у різні вікові періоди. Вперше визначено топографо-анатомічні взаємовідношення стінок верхньощелепних пазух з суміжними структурами, вікові зміни будови, періоди інтенсивного та сповільненого їх росту, анатомічну мінливість і варіантну анатомію. Виявлено критичні періоди, морфологічні передумови та час виникнення природжених вад верхньощелепних пазух. Уточнено та доповнено дані літератури щодо вікових закономірностей будови стінок верхньощелепних пазух упродовж усього онтогенезу людини.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Створено комплекс лікувально-діагностичних заходів для раціонального лікування хворих, що страждають на функціональне порушення голосу (ФПГ). Вивчено стан голосового апарата та нервово-психічної сфери пацієнтів за допомогою діагностичного алгоритму. Установлено взаємозв'язок між формою, тривалістю перебігу голосових розладів і станом нервово-психічної сфери, біоелектричної активності головного мозку та церебральної гемодинаміки.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в 54,84% випадків при хронічному гнійному верхньощелепному синуіті має місце дисбаланс вегетативної нервової системи, який потребує вегетотропної фармакологічної корекції. Розроблено методики місцевого застосування холіноблокатора атропіна сульфата та муколітика флуімуцила в лікуванні хронічного гнійного верхньощелепного синуіту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано клінічні, біохімічні й імунологічні особливості хронічного гнійного риносинуситу хворих з обтяженим гепатологічним анамнезом. Встановлено морфологічні й ультраструктурні відмінності слизової приносових пазух у хворих на хронічний гнійний риносинусит з обтяженим гепатологічним анамнезом. Встановлено, що за умови включення у комплексне лікування хворих з обтяженим гепатологічним анамнезом гепатопротекторної терапії, основні показники якості життя не відрізняються від результатів у хворих на хронічний гнійний риносинусит без обтяженого гепатологічного анамнезу та кращі від групи хворих на хронічний гнійний риносинусит на фоні обтяженого гепатологічного анамнезу, де системну гепатопротекторну терапію не застосовують.

  Скачати повний текст

Визначено електропунктурну семіотику для злоякісних та доброякісних новоутворень гортані, хронічного тонзиліту та синуситів, цілорічного та сезонного алергічних ринітів. Запропоновано алгоритм електропунктурної діагностики для пухлинних, запальних та алергічних захворювань в експрес-режимі. Виявлено кореляційний взаємозв'язок між впливом діалізатів на імунологічні показники хворих на рак гортані in vitro та результатами електропунктурної діагностики - тестування пацієнтів, що відкриває перспективу індивідуального прогнозування ефективності терапії. Розроблено новий спосіб визначення мікробного пейзажу у хворих на синусити та тонзиліт, запропоновано методику неінвазивного визначення алергенів за алергічних ринітів (цілорічного та сезонного). Запропоновано новий спосіб визначення патоморфологічних змін в гортані у разі наявності злоякісних і доброякісних новоутворень без застосування біопсії. Доповнено дані про етіологію та патогенез хронічного тонзиліту, синуситів на основі вивчення мультифакторних змін в організмі хворих з даною патологією методом електропунктурної діагностики.

  Скачати повний текст