Вперше проведено порівняльний аналіз вестибулопротекторної дії п'яти похідних 2-меркаптобензімідазолу у разі експериментальної хвороби руху. На підставі дії на вестибулярний ністагм для подальшого вивчення обрано найбільш ефективні препарати - "Бемітил" і "Етоксібемітил". Показано депримимувальний вплив цих двох сполук на тривалість і частоту обертального та післяобертального вестибулярного ністагмів і характеристики оптокінетичного та реверсивного постоптокінетичного ністагмів. Це є доказом наявності у досліджених дозах (100 та 200 мг/кг) у цих речовин вестибулопротекторних властивостей. Бемітил та етоксібемітил у дозі 100 мг/кг запобігали змінам у функціональному стані серцево-судинної системи - збільшенню амплітуди зубця R і зростанню частоти серцевих скорочень, що спостерігалися під час експериментальної хвороби руху. Моделювання хвороби руху призводить до розвитку гіпоксичних порушень тканинного метаболізму в білих щурів, а бемітил та етоксібемітил у дозах 100 та 200 мг/кг внутрішньочеревинно запобігають падінню коефіцієнта відновленості никотинаміддинуклеотиду (НАД) та зниженню спвівідношення глюкоза/лактат внаслідок активації глюкогенезу, що проявляється у збільшенні вмісту глюкози та зниженні вмісту пірувату в крові та припиненні викидання лактату з тканин до крові. Як біметил, так і етоксібемітил нормалізують вміст циклічних нуклеотидів у крові та деяких органах і тканинах тварин за умов експериментальної хвороби руху. Це дозволило зробити висновок, що досліджувані речовини під час закачування опосередкують свою дію через систему циклічних нуклеотидів, переважно цАМФ, спрямовуючи свою дію, головним чином, на надниркові залози, середній мозок і кору великих півкуль. На відміну від препарату порівняння "Скополаміну", "Бемітил" та "Етоксібемітил" запобігають проявам неспецифічних реакцій, властивих загальному адаптаційному синдрому, та реакцій, що приймають участь у формуванні симптомокомплексу закачування. Показано, що за умов експерименту механізм дії бемітилу та етоксібемітилу на внутрішньоклітинному рівні є посилення синтезу РНК, що був пригнічений під час закачування, яке пояснюється подібністю структури вивчених сполук до пуринових основ нуклеїнових кислот. Для профілактики проявів симптомокомплексу закачування рекомендовано використовувати препарат "Бемітил", що проявляє широкий спектр стабілізувальної дії за умов дисфункції вестибулярного апарату.

  Скачати повний текст

За результатами обстежень 6 564-х осіб, з яких 6 412 - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (УЛНА на ЧАЕС) вивчено клініко-електрофізіологічні закономірності формування, прогресування й особливості перебігу вестибулярної дисфункції (ВД) і сенсороневральної приглухуватості (СНП) за довгострокового моніторингу (1986 - 2006 рр.). Доведено виникнення детермінованих електрофізіологічних радіаційних ефектів за доз, більших за 0,20 Гр. Створено математичні моделі ризиків. Визначено спільність механізмів і послідовність розвитку ВД і СНП в УЛНА на ЧАЕС у динаміці післяаварійного періоду. На підставі результатів проведених клініко-епідеміологічних досліджень установлено, що СНП за типом передчасного вікового зниження гостроти слуху (presbyacuzis raecox), склеротичні зміни судин сітківки ока, атеросклероз аорти у молодших вікових категоріях за тривалого іонізуючого опромінення (ІО) в УЛНА на ЧАЕС можна розглядати як симптомокомплекс передчасного старіння організму. Досліджено вплив зниження генерації постійного потенціалу ока на параметри експериментального ністагму та взаємодію між зоровими та вестибулярним порушеннями, а також роль змін мікроциркуляторного русла та магістральних судин голови та шиї в розвитку ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС залежно від величини дози та тривалості дії ІО. Обгрунтовано та розвинуто тактику лікування ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС з використанням алопатичних, антигомотоксичних препаратів і медичних п'явок, а також корекцію ВД шляхом введення вправ лікувальної фізкультури за Г.С. Федоровою та соціально неадекватної СНП з застосуванням багатоканальних цифрових слухових апаратів у бінауральній парі.

  Скачати повний текст

Уперше проведено кореляційний аналіз між часовими характеристиками коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) і показниками РЕГ, які відповідно характеризують стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора та мозковий кровообіг у хворих з початковою і помірно вираженою сенсоневральною приглухуватістю (СНП) радіаційного генезу. Установлено наявність високого кореляційного взаємозв'язку між часовими характеристиками КСВП (латентним періодом Y хвилі та міжпікового інтервалу I - V КСВП), а також часом верхньої та нижньої центральної провідної (міжпікові інтервали I - III і III - V КСВП відповідно) та показниками реоенцефалографії (тривалістю анакротичної та катакротичної фаз), особливо у вертебрально-базилярній системі, у разі початкової та помірно вираженої СНП радіаційного генезу. Уперше визначено взаємозв'язок між станом різних відділів слухового аналізатора та мозкового кровообігу з урахуванням серцевої діяльності у випадку дії радіації. Показано прямий і опосередкований вплив радіації на центральні відділи слухового аналізатора, стовбуромозкові та кіркові) через серцево-судинну систему, що зумовлено декоменсацією її адаптаційних резервів. Обгрунтовано принципи корекції та профілактики слухових порушень, які виникають за дії радіації, з урахуванням стану серцевої діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено патофізіологічні реакції вестибулярного аналізатора, особливості клінічних проявів захворювання, вплив порушення вестибулярної функції на стан життєдіяльності хворого, реабілітаційний потенціал, можливості реадаптації та реінтеграції інвалідів у суспільство. Встановлено, що у разі хронічного перебігу вестибулярної дисфункції у осіб з наслідками черепно-мозкової травми, хронічним середнім отитом і нейросенсорною приглухуватістю клінічна картина захворювання різноманітна, обумовлена ураженнями периферійних та центральних відділів аналізатора. Розроблено комплекс діагностичних тестів, схему та технології клініко-експертної оцінки порушення вестибулярної функції, критерії встановлення групи інвалідності та втрати професійної працездатності у відсотках. Обгрунтовано сучасну концепцію медичної та медико-соціальної реабілітації інвалідів з вестибулярною дисфункцією, встановлено критерії оцінки реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу, визначено найбільш перспективні технології реабілітації для реадаптації та реінтеграції інвалідів у суспільство, запропоновано заходи щодо профілактики та зниження інвалідності. Розроблено проект галузевого стандарту з медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів з порушеннями вестибулярної функції.

  Скачати повний текст